Библия - Обещанное Восстановление

4-я книга Царств

Глава 4

1 Жена одного человека из братства пророков с рыданием говорила Елисею: «Твой слуга, мой муж, умер. Ты знаешь, что он почитал Господа. Но сейчас человек, который занял нам денег, пришёл, чтобы забрать обоих моих сыновей и сделать их своими рабами».

2 Елисей ответил ей: «Как я могу тебе помочь? Скажи мне, что есть у тебя в доме?» Женщина сказала: «У меня в доме ничего нет, кроме кувшина с оливковым маслом».

3 Тогда Елисей сказал: «Пойди и попроси пустые сосуды у всех своих соседей. Попроси много сосудов.

4 Затем зайди в свой дом и запри двери. Только ты и твои сыновья будете в доме. Налей масло во все сосуды, наполни их и поставь отдельно».

5 Женщина ушла от Елисея домой и заперла двери. В доме были только она и её сыновья. Сыновья приносили ей сосуды, а она наполняла их маслом.

6 Она наполнила много сосудов. Наконец она сказала сыну: «Подай мне другой сосуд». Но все сосуды были наполнены, и сын сказал ей: «Нет больше сосудов». Тогда масло перестало литься.

7 Женщина пошла к Божьему человеку и рассказала ему обо всём. Услышав её рассказ, Елисей сказал ей: «Пойди и продай масло, а затем заплати свои долги. А ты и твои сыновья будете жить на деньги, которые останутся».

8 Однажды Елисей пришёл в Сонам. Там жила одна богатая женщина. Она упросила Елисея остановиться и поесть у неё в доме, и каждый раз, когда Елисей проходил мимо того места, он останавливался там, чтобы поесть.

9 И сказала женщина своему мужу: «Я знаю, что этот человек, который часто проходит мимо нашего дома, святой Божий человек.

10 Давай сделаем небольшую комнату на крыше и поставим там кровать, стол, стул и светильник. Тогда он сможет останавливаться там, когда будет приходить к нам».

11 Однажды, когда Елисей пришёл в её дом, он поднялся в эту комнату и лёг там отдохнуть.

12 Он сказал своему слуге Гиезию: «Позови эту сонамитянку». Слуга позвал её, и она пришла к Елисею.

13 Елисей сказал слуге: «Скажи ей: „Ты пошла на все эти неудобства из-за нас. Что нам для тебя сделать? Хочешь, мы поговорим о тебе с царём или военачальником?”» Но женщина ответила: «Мне хорошо живётся здесь, среди своего народа».

14 И спросил Елисей Гиезию: «Что же мы можем сделать для неё?» Гиезий ответил: «Я знаю! У неё нет сына, а муж её стар».

15 Тогда Елисей сказал: «Позови её». Гиезий позвал её. Она пришла и остановилась в дверях.

16 И сказал ей Елисей: «В это время, следующей весной, ты будешь держать на руках сына». Женщина сказала: «Нет, господин мой! Не обманывай меня, о Божий человек!»

17 Но женщина действительно забеременела, и весной она родила сына, как обещал ей Елисей.

18 Мальчик подрос. Однажды он пошёл в поле к отцу, который работал со жнецами.

19 Мальчик сказал отцу: «Моя голова! У меня болит голова!» Тогда он сказал своему слуге: «Отнеси его к матери».

20 Слуга отнёс мальчика к его матери. Мальчик просидел у матери на коленях до полудня, а потом умер.

21 Женщина поднялась и положила мальчика на постель Елисея, Божьего человека, а затем закрыла дверь и вышла из комнаты.

22 Она позвала своего мужа и сказала: «Пожалуйста, пришли мне одного слугу и осла. Тогда я смогу быстро добраться до Божьего человека и вернуться назад».

23 Её муж сказал: «Зачем тебе сегодня ехать к Божьему человеку? Сегодня же не праздник Новолуния и не суббота». Она сказала: «Не волнуйся. Всё будет хорошо».

24 Затем она оседлала осла и сказала своему слуге: «Поехали! И поторопись! Не останавливайся, пока я тебе не скажу».

25 Женщина отправилась к Божьему человеку, к горе Кармел. Божий человек издалека увидел приближающуюся женщину. Он сказал своему слуге Гиезию: «Смотри, это сонамитянка!

26 Беги ей навстречу и спроси: „Здорова ли ты? Здоров ли твой муж? Здоров ли твой ребёнок?”» Гиезий спросил её, и она ответила: «Всё хорошо».

27 Когда же сонамитянка поднялась на холм к Божьему человеку, то ухватилась за его ноги. Гиезий подошёл, чтобы оттолкнуть её, но Божий человек сказал ему: «Оставь её в покое! Она очень огорчена, но Господь не сказал мне об этом. Господь скрыл это от меня».

28 И воскликнула сонамитянка: «Господин мой, я не просила у тебя сына. Я говорила тебе: „Не обманывай меня!”»

29 Тогда Елисей сказал Гиезию: «Соберись в дорогу. Возьми мой посох и иди. Не останавливайся и ни с кем не разговаривай. Если ты встретишь кого-либо, то даже не здоровайся. Если же кто поздоровается с тобой, не отвечай. Когда придёшь в её дом, положи мой посох на лицо ребёнка».

30 Но мать ребёнка сказала: «Так же верно, как то, что Господь жив и ты жив, я не уйду без тебя!» Тогда Елисей встал и пошёл за сонамитянкой.

31 Гиезий пришёл в дом раньше Елисея и женщины. Он положил посох на лицо мальчика, но ребёнок не говорил и не подавал никаких признаков жизни. Тогда Гиезий вышел навстречу Елисею и сказал ему: «Ребёнок не просыпается!»

32 Елисей зашёл в дом. Там на его постели лежал умерший ребёнок.

33 Войдя в комнату, Елисей закрыл дверь. В комнате находился только он и мальчик.

34 и, подойдя к постели, склонился над ребёнком, приложил свои ладони к его ладоням, пристально посмотрел ему в глаза и подышал ему в лицо. Елисей склонился над ребёнком, и тело мальчика согрелось.

35 Елисей встал и прошёлся по комнате взад и вперёд. Затем он подошёл к постели и снова склонился над ребёнком. Тогда ребёнок чихнул семь раз и открыл глаза.

36 Елисей позвал Гиезия и сказал: «Позови сонамитянку». Гиезий позвал её. Когда она пришла, Елисей сказал: «Возьми своего сына».

37 Женщина вошла, упала ему в ноги и поклонилась ему до земли. Затем она взяла своего сына и вышла.

38 Когда Елисей возвратился в Галгал, в той земле свирепствовал голод. Братство пророков сидело перед Елисеем. Он сказал своему слуге: «Поставь большой котёл на огонь и свари суп для пророков».

39 Один из них пошёл в поле собирать овощи. Он нашёл дикое вьющееся растение, собрал с него плоды и положил их в свою одежду. Вернувшись, он накрошил эти дикие плоды и положил их в котёл с супом. Никто из пророков не знал, какие это были плоды.

40 Затем они налили людям немного супа, но, как только они начали есть, все закричали: «Божий человек, здесь яд в котле!» Поэтому они не могли есть.

41 Но Елисей сказал: «Принесите немного муки». Он насыпал её в котёл и сказал: «Подай пророкам суп, чтобы они могли его есть». И не стало в супе ничего вредного.

42 Один человек из Ваалшалиши пришёл и принёс Божьему человеку хлеб от первого урожая. У него сумке было двадцать булок ячменного хлеба и свежая пшеница. Тогда Елисей приказал: «Отдай это людям, пусть едят».

43 Слуга Елисея возразил: «Здесь недостаточно еды для ста человек». Но Елисей ответил: «Отдай эту еду людям. Пусть едят. Господь говорит: „Они насытятся и ещё останется”».

44 Тогда слуга Елисея поставил еду перед пророками. Они наелись вдоволь, и ещё осталось. Всё произошло именно так, как предрёк Господь.

2-а царiв

Розділ 4

1 А одна з жінок пророчих синів кли́кала до Єлисей, говорячи: „Помер раб твій, мій чоловік! А ти знаєш, що раб твій боявся Господа. А позича́льник прийшов ось, щоб забрати собі двоє дітей моїх за рабів“.

2 І сказав до неї Єлисей: „Що́ я зроблю тобі? Розкажи мені, що́ є в тебе в домі“. А та відказала: „Нічого нема в домі твоєї невільниці, — є тільки горня́ оливи“.

3 А він сказав: „Іди, позич собі настороні́ по́суд від усіх сусі́док твоїх, по́суд порожній. Не бери мало!

4 І вві́йдеш, і замкне́ш двері за собою та за синами своїми, і поналива́єш у всі ті посу́дини, а повні повідставля́й“.

5 І пішла вона від нього, і замкну́ла двері за собою та за синами своїми. Вони подава́ли їй по́суд, а вона налива́ла.

6 І сталося, коли понапо́внювано по́суд, то сказала вона до сина свого: „Подай мені ще по́суду!“ А він відказав їй: „Нема вже по́суду“. І спини́лася олива.

7 І вона прийшла, і доне́сла Божому чоловікові. І він сказав: „Іди, продай ту оливу, та й заплати своєму позича́льникові. А ти та сини́ твої будете жити на позоста́ле“.

8 І сталося певного дня, і прийшов Єлисе́й до Шуна́му, а там була багата жінка, — і вона сильно просила його до себе поїсти хліба. І бувало, скільки разів прихо́див він, захо́див туди їсти хліб.

9 І сказала вона до чоловіка свого: „Ось я познала, що Божий чоловік, який за́вжди прихо́дить до нас, він святий.

10 Зробім же малу муровану го́рницю, і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільця́, і свічника́. І коли він прихо́дитиме до нас, то захо́дитиме туди“.

11 Одно́го ра́зу прийшов він туди, і зайшов до горниці та й ліг там.

12 І сказав він до свого слуги Ґехазі: „Поклич оцю шунамі́тянку!“ І той покли́кав її, і вона стала перед ним.

13 І сказав він до нього: „Скажи їй: Ось ти старанно піклува́лася про всі наші потреби. Що́ зробити тобі за це! Чи є що, щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська?“ А вона відказала: „Ні,— я сиджу́ серед народу свого!“

14 І сказав він: „Що́ ж зробити їй?“ А Ґехазі відказав: „Та вона не має сина, а чоловік її стари́й“.

15 А він сказав: „Поклич її“. І він покликав її, і вона стала при вході.

16 І він сказав: „На цей озна́чений час, коли саме цей час ве́рнеться, ти обійма́тимеш сина!“ А вона відказала: „Ні, пане, чоловіче Божий, не говори неправди своїй невільниці!“

17 Та зачала́ та жінка, і породи́ла сина на той озна́чений час, того саме ча́су, про який говорив до неї Єлисей.

18 І росло те дитя. А одно́го ра́зу вийшло воно до свого́ ба́тька до женці́в.

19 І сказало воно до свого батька: „Голова моя, голова моя!“ А той сказав слузі: „Занеси́ його до його матері!“

20 І той поніс його, і приніс його до його матері. І сиділо воно на її колінах аж до полу́дня, та й померло...

21 І ввійшла вона, і поклала його на ліжко Божого чоловіка, і замкну́ла за ним двері та й вийшла.

22 І покликала вона свого чоловіка та й сказала: „Пришли мені одно́го із слуг та одну з ослиць, і я поїду до Божого чоловіка й вернуся“.

23 А він сказав: „Чому ти їдеш до нього? Сьогодні не новомісяччя й не субота“. А вона відказала: „Добре!“

24 І осідла́ла вона ослицю, і сказала до свого слуги: „Поганяй та йди. Не затримуй мені в їзді, аж поки не скажу́ тобі“.

25 І поїхала вона, і приїхала до Божого чоловіка, до гори Карме́л. І сталося, як Божий чоловік побачив її зда́лека, то сказав до слуги свого Ґехазі: „Ось та шунамі́тянка!

26 Побіжи ж назу́стріч їй та й скажи їй: Чи все гара́зд тобі, чи гаразд чоловікові твоєму, чи гаразд дитині?“ А та відказала: „Усе гаразді“

27 І прийшла вона до Божого чоловіка на го́ру, і сильно схопи́ла за но́ги його. А Ґехазі підійшов, щоб відіпхну́ти її, та Божий чоловік сказав: „Позостав її, бо затурбо́вана душа її, а Господь затаїв це передо мною й не сказав мені“.

28 А вона сказала: „Чи я жадала сина від пана? Чи я не говорила: Не впрова́джуй мене в обма́ну?“

29 І він сказав до Ґехазі: „Опережи сте́гна свої, і візьми мою па́лицю в руку свою та й іди. Коли спітка́єш кого, не повітаєш його, а коли хто повітає тебе, не відповіси́ йому. І покладеш мою палицю на хло́пцеве обличчя“.

30 А мати того хлопця сказала: „Як живий Господь і жива душа твоя, — я не полишу́ тебе!“ І він устав і пішов за нею.

31 А Ґехазі пішов перед ними, і поклав ту палицю на хлопцеве обличчя, та не було ані голосу, ані чуття. І вернувся він навпроти нього, і доніс йому, говорячи: „Не збуди́вся той хлопець!“

32 І ввійшов Єлисей у дім, аж ось той хлопець лежить мертвий на ліжку його!

33 І ввійшов він, і замкнув двері за ними обома́, та й молився до Господа.

34 І ввійшов він, і ліг на того хло́пця, і поклав уста свої на уста його, а очі свої на очі його, і долоні свої на долоні його. І схилився над ним, і стало тепле тіло тієї дитини!...

35 І він зно́ву ходив по дому раз сюди́, а раз туди́. І ввійшов він, і знову схилився над ним, — і чхнув той хлопець аж до семи раз. І розплю́щив той хлопець очі свої.

36 І покликав він Ґехазі та й сказав: „Поклич ту шунамі́тянку!“ І той покликав її. І прийшла вона до нього, і він сказав: „Забери свого сина!“

37 І ввійшла вона, і впала до його ніг, і вклони́лася до землі. І взяла́ вона сина свого та й вийшла...

38 І вернувся Єлисей до Ґілґалу. А в Краю́ був голод, і пророчі сини сиділи перед ним. І сказав він до свого хлопця: „Пристав великого горшка́, і звари їжу для пророчих синів“.

39 І вийшов один на поле, щоб назбирати ярини́, і знайшов там витку́ рослину, і назбирав із неї повну свою одежу диких огіркі́в. І він прийшов, і накриши́в до горшка́ ї́жі, бо вони не знали того́.

40 І поналива́ли вони лю́дям їжі. І сталося, як вони їли ту їжу, то закричали й сказали: „Смерть у горшку, чоловіче Божий!“ І не могли вони їсти...

41 А він сказав: „Дайте муки́!“ І він всипав її до горшка і сказав: „Наливай наро́дові, і нехай їдять!“ І вже не було́ нічого злого в горшку́.

42 І прийшов один чоловік із Баал-Шалішу, і приніс Божому чоловікові хліб первопло́ду, — двадцять ячмінних хлібці́в та зе́рна в колоска́х у своїй торбі. І сказав Єлисе́й: „Дай наро́дові, і нехай вони їдять!“

43 А слуга його сказав: „Що оце покладу я перед сотнею чоловіка?“ Та він відказав: „Дай наро́дові, і нехай їдять, бо так сказав Господь: їжте й позоставте!“

44 І він поклав перед ними, і вони їли й позоставили, за словом Господнім.

4-я книга Царств Глава 4	2-а царiв Розділ 4
1 Жена одного человека из братства пророков с рыданием говорила Елисею: «Твой слуга, мой муж, умер. Ты знаешь, что он почитал Господа. Но сейчас человек, который занял нам денег, пришёл, чтобы забрать обоих моих сыновей и сделать их своими рабами».	1 А одна з жінок пророчих синів кли́кала до Єлисей, говорячи: „Помер раб твій, мій чоловік! А ти знаєш, що раб твій боявся Господа. А позича́льник прийшов ось, щоб забрати собі двоє дітей моїх за рабів“.
2 Елисей ответил ей: «Как я могу тебе помочь? Скажи мне, что есть у тебя в доме?» Женщина сказала: «У меня в доме ничего нет, кроме кувшина с оливковым маслом».	2 І сказав до неї Єлисей: „Що́ я зроблю тобі? Розкажи мені, що́ є в тебе в домі“. А та відказала: „Нічого нема в домі твоєї невільниці, — є тільки горня́ оливи“.
3 Тогда Елисей сказал: «Пойди и попроси пустые сосуды у всех своих соседей. Попроси много сосудов.	3 А він сказав: „Іди, позич собі настороні́ по́суд від усіх сусі́док твоїх, по́суд порожній. Не бери мало!
4 Затем зайди в свой дом и запри двери. Только ты и твои сыновья будете в доме. Налей масло во все сосуды, наполни их и поставь отдельно».	4 І вві́йдеш, і замкне́ш двері за собою та за синами своїми, і поналива́єш у всі ті посу́дини, а повні повідставля́й“.
5 Женщина ушла от Елисея домой и заперла двери. В доме были только она и её сыновья. Сыновья приносили ей сосуды, а она наполняла их маслом.	5 І пішла вона від нього, і замкну́ла двері за собою та за синами своїми. Вони подава́ли їй по́суд, а вона налива́ла.
6 Она наполнила много сосудов. Наконец она сказала сыну: «Подай мне другой сосуд». Но все сосуды были наполнены, и сын сказал ей: «Нет больше сосудов». Тогда масло перестало литься.	6 І сталося, коли понапо́внювано по́суд, то сказала вона до сина свого: „Подай мені ще по́суду!“ А він відказав їй: „Нема вже по́суду“. І спини́лася олива.
7 Женщина пошла к Божьему человеку и рассказала ему обо всём. Услышав её рассказ, Елисей сказал ей: «Пойди и продай масло, а затем заплати свои долги. А ты и твои сыновья будете жить на деньги, которые останутся».	7 І вона прийшла, і доне́сла Божому чоловікові. І він сказав: „Іди, продай ту оливу, та й заплати своєму позича́льникові. А ти та сини́ твої будете жити на позоста́ле“.
8 Однажды Елисей пришёл в Сонам. Там жила одна богатая женщина. Она упросила Елисея остановиться и поесть у неё в доме, и каждый раз, когда Елисей проходил мимо того места, он останавливался там, чтобы поесть.	8 І сталося певного дня, і прийшов Єлисе́й до Шуна́му, а там була багата жінка, — і вона сильно просила його до себе поїсти хліба. І бувало, скільки разів прихо́див він, захо́див туди їсти хліб.
9 И сказала женщина своему мужу: «Я знаю, что этот человек, который часто проходит мимо нашего дома, святой Божий человек.	9 І сказала вона до чоловіка свого: „Ось я познала, що Божий чоловік, який за́вжди прихо́дить до нас, він святий.
10 Давай сделаем небольшую комнату на крыше и поставим там кровать, стол, стул и светильник. Тогда он сможет останавливаться там, когда будет приходить к нам».	10 Зробім же малу муровану го́рницю, і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільця́, і свічника́. І коли він прихо́дитиме до нас, то захо́дитиме туди“.
11 Однажды, когда Елисей пришёл в её дом, он поднялся в эту комнату и лёг там отдохнуть.	11 Одно́го ра́зу прийшов він туди, і зайшов до горниці та й ліг там.
12 Он сказал своему слуге Гиезию: «Позови эту сонамитянку». Слуга позвал её, и она пришла к Елисею.	12 І сказав він до свого слуги Ґехазі: „Поклич оцю шунамі́тянку!“ І той покли́кав її, і вона стала перед ним.
13 Елисей сказал слуге: «Скажи ей: „Ты пошла на все эти неудобства из-за нас. Что нам для тебя сделать? Хочешь, мы поговорим о тебе с царём или военачальником?”» Но женщина ответила: «Мне хорошо живётся здесь, среди своего народа».	13 І сказав він до нього: „Скажи їй: Ось ти старанно піклува́лася про всі наші потреби. Що́ зробити тобі за це! Чи є що, щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська?“ А вона відказала: „Ні,— я сиджу́ серед народу свого!“
14 И спросил Елисей Гиезию: «Что же мы можем сделать для неё?» Гиезий ответил: «Я знаю! У неё нет сына, а муж её стар».	14 І сказав він: „Що́ ж зробити їй?“ А Ґехазі відказав: „Та вона не має сина, а чоловік її стари́й“.
15 Тогда Елисей сказал: «Позови её». Гиезий позвал её. Она пришла и остановилась в дверях.	15 А він сказав: „Поклич її“. І він покликав її, і вона стала при вході.
16 И сказал ей Елисей: «В это время, следующей весной, ты будешь держать на руках сына». Женщина сказала: «Нет, господин мой! Не обманывай меня, о Божий человек!»	16 І він сказав: „На цей озна́чений час, коли саме цей час ве́рнеться, ти обійма́тимеш сина!“ А вона відказала: „Ні, пане, чоловіче Божий, не говори неправди своїй невільниці!“
17 Но женщина действительно забеременела, и весной она родила сына, как обещал ей Елисей.	17 Та зачала́ та жінка, і породи́ла сина на той озна́чений час, того саме ча́су, про який говорив до неї Єлисей.
18 Мальчик подрос. Однажды он пошёл в поле к отцу, который работал со жнецами.	18 І росло те дитя. А одно́го ра́зу вийшло воно до свого́ ба́тька до женці́в.
19 Мальчик сказал отцу: «Моя голова! У меня болит голова!» Тогда он сказал своему слуге: «Отнеси его к матери».	19 І сказало воно до свого батька: „Голова моя, голова моя!“ А той сказав слузі: „Занеси́ його до його матері!“
20 Слуга отнёс мальчика к его матери. Мальчик просидел у матери на коленях до полудня, а потом умер.	20 І той поніс його, і приніс його до його матері. І сиділо воно на її колінах аж до полу́дня, та й померло...
21 Женщина поднялась и положила мальчика на постель Елисея, Божьего человека, а затем закрыла дверь и вышла из комнаты.	21 І ввійшла вона, і поклала його на ліжко Божого чоловіка, і замкну́ла за ним двері та й вийшла.
22 Она позвала своего мужа и сказала: «Пожалуйста, пришли мне одного слугу и осла. Тогда я смогу быстро добраться до Божьего человека и вернуться назад».	22 І покликала вона свого чоловіка та й сказала: „Пришли мені одно́го із слуг та одну з ослиць, і я поїду до Божого чоловіка й вернуся“.
23 Её муж сказал: «Зачем тебе сегодня ехать к Божьему человеку? Сегодня же не праздник Новолуния и не суббота». Она сказала: «Не волнуйся. Всё будет хорошо».	23 А він сказав: „Чому ти їдеш до нього? Сьогодні не новомісяччя й не субота“. А вона відказала: „Добре!“
24 Затем она оседлала осла и сказала своему слуге: «Поехали! И поторопись! Не останавливайся, пока я тебе не скажу».	24 І осідла́ла вона ослицю, і сказала до свого слуги: „Поганяй та йди. Не затримуй мені в їзді, аж поки не скажу́ тобі“.
25 Женщина отправилась к Божьему человеку, к горе Кармел. Божий человек издалека увидел приближающуюся женщину. Он сказал своему слуге Гиезию: «Смотри, это сонамитянка!	25 І поїхала вона, і приїхала до Божого чоловіка, до гори Карме́л. І сталося, як Божий чоловік побачив її зда́лека, то сказав до слуги свого Ґехазі: „Ось та шунамі́тянка!
26 Беги ей навстречу и спроси: „Здорова ли ты? Здоров ли твой муж? Здоров ли твой ребёнок?”» Гиезий спросил её, и она ответила: «Всё хорошо».	26 Побіжи ж назу́стріч їй та й скажи їй: Чи все гара́зд тобі, чи гаразд чоловікові твоєму, чи гаразд дитині?“ А та відказала: „Усе гаразді“
27 Когда же сонамитянка поднялась на холм к Божьему человеку, то ухватилась за его ноги. Гиезий подошёл, чтобы оттолкнуть её, но Божий человек сказал ему: «Оставь её в покое! Она очень огорчена, но Господь не сказал мне об этом. Господь скрыл это от меня».	27 І прийшла вона до Божого чоловіка на го́ру, і сильно схопи́ла за но́ги його. А Ґехазі підійшов, щоб відіпхну́ти її, та Божий чоловік сказав: „Позостав її, бо затурбо́вана душа її, а Господь затаїв це передо мною й не сказав мені“.
28 И воскликнула сонамитянка: «Господин мой, я не просила у тебя сына. Я говорила тебе: „Не обманывай меня!”»	28 А вона сказала: „Чи я жадала сина від пана? Чи я не говорила: Не впрова́джуй мене в обма́ну?“
29 Тогда Елисей сказал Гиезию: «Соберись в дорогу. Возьми мой посох и иди. Не останавливайся и ни с кем не разговаривай. Если ты встретишь кого-либо, то даже не здоровайся. Если же кто поздоровается с тобой, не отвечай. Когда придёшь в её дом, положи мой посох на лицо ребёнка».	29 І він сказав до Ґехазі: „Опережи сте́гна свої, і візьми мою па́лицю в руку свою та й іди. Коли спітка́єш кого, не повітаєш його, а коли хто повітає тебе, не відповіси́ йому. І покладеш мою палицю на хло́пцеве обличчя“.
30 Но мать ребёнка сказала: «Так же верно, как то, что Господь жив и ты жив, я не уйду без тебя!» Тогда Елисей встал и пошёл за сонамитянкой.	30 А мати того хлопця сказала: „Як живий Господь і жива душа твоя, — я не полишу́ тебе!“ І він устав і пішов за нею.
31 Гиезий пришёл в дом раньше Елисея и женщины. Он положил посох на лицо мальчика, но ребёнок не говорил и не подавал никаких признаков жизни. Тогда Гиезий вышел навстречу Елисею и сказал ему: «Ребёнок не просыпается!»	31 А Ґехазі пішов перед ними, і поклав ту палицю на хлопцеве обличчя, та не було ані голосу, ані чуття. І вернувся він навпроти нього, і доніс йому, говорячи: „Не збуди́вся той хлопець!“
32 Елисей зашёл в дом. Там на его постели лежал умерший ребёнок.	32 І ввійшов Єлисей у дім, аж ось той хлопець лежить мертвий на ліжку його!
33 Войдя в комнату, Елисей закрыл дверь. В комнате находился только он и мальчик.	33 І ввійшов він, і замкнув двері за ними обома́, та й молився до Господа.
34 и, подойдя к постели, склонился над ребёнком, приложил свои ладони к его ладоням, пристально посмотрел ему в глаза и подышал ему в лицо. Елисей склонился над ребёнком, и тело мальчика согрелось.	34 І ввійшов він, і ліг на того хло́пця, і поклав уста свої на уста його, а очі свої на очі його, і долоні свої на долоні його. І схилився над ним, і стало тепле тіло тієї дитини!...
35 Елисей встал и прошёлся по комнате взад и вперёд. Затем он подошёл к постели и снова склонился над ребёнком. Тогда ребёнок чихнул семь раз и открыл глаза.	35 І він зно́ву ходив по дому раз сюди́, а раз туди́. І ввійшов він, і знову схилився над ним, — і чхнув той хлопець аж до семи раз. І розплю́щив той хлопець очі свої.
36 Елисей позвал Гиезия и сказал: «Позови сонамитянку». Гиезий позвал её. Когда она пришла, Елисей сказал: «Возьми своего сына».	36 І покликав він Ґехазі та й сказав: „Поклич ту шунамі́тянку!“ І той покликав її. І прийшла вона до нього, і він сказав: „Забери свого сина!“
37 Женщина вошла, упала ему в ноги и поклонилась ему до земли. Затем она взяла своего сына и вышла.	37 І ввійшла вона, і впала до його ніг, і вклони́лася до землі. І взяла́ вона сина свого та й вийшла...
38 Когда Елисей возвратился в Галгал, в той земле свирепствовал голод. Братство пророков сидело перед Елисеем. Он сказал своему слуге: «Поставь большой котёл на огонь и свари суп для пророков».	38 І вернувся Єлисей до Ґілґалу. А в Краю́ був голод, і пророчі сини сиділи перед ним. І сказав він до свого хлопця: „Пристав великого горшка́, і звари їжу для пророчих синів“.
39 Один из них пошёл в поле собирать овощи. Он нашёл дикое вьющееся растение, собрал с него плоды и положил их в свою одежду. Вернувшись, он накрошил эти дикие плоды и положил их в котёл с супом. Никто из пророков не знал, какие это были плоды.	39 І вийшов один на поле, щоб назбирати ярини́, і знайшов там витку́ рослину, і назбирав із неї повну свою одежу диких огіркі́в. І він прийшов, і накриши́в до горшка́ ї́жі, бо вони не знали того́.
40 Затем они налили людям немного супа, но, как только они начали есть, все закричали: «Божий человек, здесь яд в котле!» Поэтому они не могли есть.	40 І поналива́ли вони лю́дям їжі. І сталося, як вони їли ту їжу, то закричали й сказали: „Смерть у горшку, чоловіче Божий!“ І не могли вони їсти...
41 Но Елисей сказал: «Принесите немного муки». Он насыпал её в котёл и сказал: «Подай пророкам суп, чтобы они могли его есть». И не стало в супе ничего вредного.	41 А він сказав: „Дайте муки́!“ І він всипав її до горшка і сказав: „Наливай наро́дові, і нехай їдять!“ І вже не було́ нічого злого в горшку́.
42 Один человек из Ваалшалиши пришёл и принёс Божьему человеку хлеб от первого урожая. У него сумке было двадцать булок ячменного хлеба и свежая пшеница. Тогда Елисей приказал: «Отдай это людям, пусть едят».	42 І прийшов один чоловік із Баал-Шалішу, і приніс Божому чоловікові хліб первопло́ду, — двадцять ячмінних хлібці́в та зе́рна в колоска́х у своїй торбі. І сказав Єлисе́й: „Дай наро́дові, і нехай вони їдять!“
43 Слуга Елисея возразил: «Здесь недостаточно еды для ста человек». Но Елисей ответил: «Отдай эту еду людям. Пусть едят. Господь говорит: „Они насытятся и ещё останется”».	43 А слуга його сказав: „Що оце покладу я перед сотнею чоловіка?“ Та він відказав: „Дай наро́дові, і нехай їдять, бо так сказав Господь: їжте й позоставте!“
44 Тогда слуга Елисея поставил еду перед пророками. Они наелись вдоволь, и ещё осталось. Всё произошло именно так, как предрёк Господь.	44 І він поклав перед ними, і вони їли й позоставили, за словом Господнім.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

4-я книга Царств

Глава 4

2-а царiв

Розділ 4

4-я книга Царств

Глава 4

2-а царiв

Розділ 4

Ветхий завет

Новый завет

4-я книга Царств

Глава 4

2-а царiв

Розділ 4

4-я книга Царств

Глава 4

2-а царiв

Розділ 4

Ветхий
завет

Новый
завет