3-я книга Царств

Глава 20

1 Венадад, сирийский царь, собрал всё своё войско. С ним было тридцать два царя со своими конницами и колесницами. Они напали на Самарию и воевали против неё.

2 Царь отправил послов в город к Ахаву, израильскому царю,

3 сказать: «Так говорит Венадад: „Твоё серебро и золото, а также твои лучшие жёны и дети принадлежат мне”».

4 Тогда царь Израиля ответил: «О, господин мой царь, я согласен, что я и всё, что у меня есть, принадлежит тебе».

5 Затем послы снова вернулись к Ахаву и сказали: «Так говорит Венадад: „Я говорил тебе раньше, что всё твоё серебро и золото, а также твои лучшие жёны и дети принадлежат мне. Отдай мне их!

6 Завтра к этому времени я пошлю к тебе своих слуг, чтобы они осмотрели твой дом и дом твоих слуг. Ты должен отдать им все свои драгоценности, и они принесут их ко мне”».

7 Тогда израильский царь созвал всех старейшин страны и сказал им: «Смотрите, Венадад ищет беды. Сначала он сказал, что все мои жёны и дети, моё серебро и золото принадлежат ему. Я не стал возражать этому. Но теперь он хочет забрать всё в своё владение».

8 Однако старейшины и все люди сказали ему: «Не слушай его и не соглашайся».

9 И сказал он послам Венадада: «Скажите господину своему царю, что я сделаю всё, о чём он говорил мне в первый раз, но я не могу подчиниться второму требованию». Послы принесли ответ царю Венададу,

10 который послал их обратно сказать: «Я полностью уничтожу Самарию. Я обещаю, что ничего не останется от города! Не останется даже по горсти самарийского праха для каждого из моих людей. Пусть боги уничтожат меня, если я не сделаю этого!»

11 Тогда израильский царь ответил: «Скажите Венададу: „Пусть хвалится не тот, кто надевает доспехи, а тот, кто останется в живых после битвы, чтобы их снять”».

12 Царь Венадад услышал это послание, когда пил в своём шатре с другими царями. Он приказал своим людям подготовиться к атаке, и все воины приготовились к осаде города.

13 В это время один пророк подошёл к Ахаву, израильскому царю, и сказал: «Так говорит тебе Господь: „Ты видишь это огромное полчище? Сегодня я позволю тебе разбить это войско. Тогда ты узнаешь, что Я — Господь”».

14 Ахав спросил: «С чьей помощью ты разобьёшь их?» Пророк ответил: «Господь говорит: „С помощью молодых слуг областных правителей”». Тогда царь спросил: «Кто будет командовать армией?» Пророк ответил: «Ты».

15 Ахав собрал молодых слуг областных правителей; всего их было двести тридцать два. Затем он собрал всё израильское войско; всего в нём было семь тысяч человек.

16 Ахав начал наступление в полдень, в то время как царь Венадад вместе с тридцатью двумя царями, помогавшими ему, напились допьяна в своих шатрах.

17 Молодые слуги правителей областей выступили первыми. Люди царя Венадада донесли ему, что воины вышли из Самарии.

18 И он сказал: «Может быть, они вышли воевать, а может быть, вышли просить мира. Схватите их живыми».

19 Молодые слуги областных правителей первыми пошли в атаку. И всё израильское войско следовало за ними.

20 Каждый израильтянин убивал своего противника. Сирийцы побежали, а израильтяне погнались за ними, но Венадад, сирийский царь, спасся на коне в сопровождении нескольких кавалеристов.

21 Царь Израиля повёл войско, захватил коней и колесницы и нанёс великое поражение сирийскому войску.

22 Тогда к израильскому царю подошёл пророк и сказал: «Следующей весной сирийский царь Венадад снова пойдёт против тебя. Ты должен сейчас пойти и укрепить своё войско и составить план действий».

23 Слуги царя Венадада сказали ему: «Боги Израиля являются богами гор. Мы сражались с ними в горной местности, и поэтому они одолели нас. Давай сразимся с ними на равнине, тогда мы победим.

24 Ты должен сделать вот что: не разрешай тридцати двум царям командовать армией. Пусть начальники ведут свои войска.

25 Собери сейчас такое же войско, как было разбито, и коней и колесниц столько же, сколько было. Мы сразимся с израильтянами на равнине, и тогда мы победим». Венадад послушался их и сделал так, как они посоветовали.

26 Следующей весной Венадад собрал сирийцев, и они пошли к Афеку, чтобы сразиться с Израилем.

27 Израильтяне тоже подготовились к войне. Взяв продовольствие, они вышли Араму навстречу. Они разбили свой стан напротив лагеря сирийцев, и в сравнении с теми выглядели как два небольших стада овец, в то время как армия Арама заполонила всю округу.

28 Божий человек подошёл к израильскому царю и сказал: «Господь говорит: „Сирийцы сказали, что Я, Господь, являюсь Богом гор, а не Богом долин. Я позволю тебе сегодня разбить это огромное полчище. Тогда ты будешь знать, что Я — Господь, находящийся повсюду!”»

29 Войска стояли друг против друга семь дней, и на седьмой день началась битва. Израильтяне убили сто тысяч сирийцев в один день.

30 Остальные спаслись в Афеке, но обвалившаяся там городская стена погубила двадцать семь тысяч солдат. Венадад тоже убежал в город и спрятался в одной из внутренних комнат.

31 Слуги сказали ему: «Мы слышали, что израильские цари милостивы. Позволь нам пойти к израильскому царю в мешковине и с верёвками на голове. Может быть, он пощадит твою жизнь».

32 Они оделись в мешковину, повязали верёвки на головы и пошли к израильскому царю. Они сказали: «Твой слуга Венадад говорит: „Пощади мою жизнь”». Тогда Ахав сказал: «Разве он ещё жив? Он мой брат».

33 Люди Венадада приняли это за знак того, что Ахав не убьёт царя Венадада, так как он назвал Венадада братом. Поэтому они без промедления подтвердили: «Да! Венадад — твой брат». Ахав приказал: «Приведите его ко мне». Когда Венадад пришёл к нему, Ахав посадил его с собой в колесницу.

34 Венадад сказал ему: «Ахав, я отдам тебе города, которые мой отец отобрал у твоего отца. И ты можешь построить свои торговые площади в Дамаске, как мой отец сделал в Самарии». Ахав ответил: «Если ты согласен на это, то я отпущу тебя». Два царя заключили мирное соглашение, а затем Ахав отпустил Венадада.

35 По велению Господа один пророк сказал другому пророку: «Бей меня!» Но тот отказался.

36 Тогда первый пророк сказал: «За то, что ты не подчинился приказу Господа, как только ты уйдёшь от меня, тебя убьёт лев». И после того как человек ушёл оттуда, его встретил лев и убил.

37 Первый пророк нашёл другого человека и сказал ему: «Бей меня!» Тогда этот человек ударил его и покалечил.

38 Затем пророк закрыл своё лицо покрывалом, чтобы никто не мог видеть, кто он, пошёл и встал у дороги, ожидая царя.

39 Когда царь проезжал мимо, пророк сказал ему: «Я ходил на сражение. Один из наших людей привёл ко мне воина, взятого в плен, и сказал: „Охраняй этого человека. Если он убежит, тебе придётся отдать свою жизнь вместо него или заплатить штраф в талант серебра”.

40 Но я занялся другими делами, и тот человек убежал». И сказал царь Израиля: «Ты сам сказал, что виноват, позволив воину убежать. Поэтому ты знаешь ответ: ты должен сделать то, что тебе сказали».

41 Тогда пророк быстро снял покрывало с головы. Израильский царь увидел, что этот человек был одним из пророков.

42 Пророк сказал царю: «Так говорит Господь: „Ты отпустил человека, который должен был умереть. Поэтому ты займёшь его место, ты умрёшь вместо него. И твои люди займут место его людей, твои люди умрут вместо врагов!”»

43 И израильский царь отправился домой в Самарию встревоженный и огорчённый.

1-а царiв

Розділ 20

1 А Бен-Гада́д, цар сирі́йский, зібрав усе своє ві́йсько та тридцять і два царі з ним, і коні, і колесни́ці. І пішов він, і обліг Самарію та й воював проти неї.

2 І послав він послів до Ахава, царя Ізраїлевого, до міста,

3 та й сказав йому: „Так сказав Бен-Гада́д: Срібло твоє та золото твоє — моє воно, а жінки́ твої та сини́ твої, ці найліпші, — мої вони“!

4 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: „Буде за словом твоїм, пане мій ца́рю! Твій я та все, що моє!“

5 І знову верну́лися ті посли та й сказали: „Так сказав Бен-Гада́д, говорячи: Я посилав до те́бе, говорячи: Ти даси мені срібло своє, і золото своє, і жіно́к своїх, і синів своїх.

6 А взавтра цього ча́су пошлю́ я своїх рабів до тебе, і вони перешука́ють дім твій та доми твоїх рабі́в. І станеться, — на все, що сподо́бається їм, вони накладуть свої руки, та й заберуть“.

7 І скликав Ізраїлів цар усіх старши́х Кра́ю та й сказав: „Дові́дайтеся й побачите, що він шукає зла, бо послав до мене по жіно́к моїх, і по синів моїх, і по срібло моє, і по золото моє, — і я йому не відмовив“.

8 І сказали до нього всі старші́ та ввесь народ: „Не слухай, і не пого́джуйся!“

9 І сказав він до послів Бен-Гадада: „Скажіть моєму панові цареві: Усе, про що́ посилав ти до свого раба напоча́тку, я зроблю́, а цієї речі зробити не мо́жу“. І пішли посли, і відне́сли йому відповідь.

10 І послав до нього Бен-Гада́д та й сказав: „Нехай так зро́блять мені бо́ги, і нехай так додаду́ть, якщо самарійського по́роху вистачить по жмені всьому народо́ві, що стоїть при мені!“

11 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: „Кажіть: Хай не хва́литься той, хто меча припина́є, а той, хто розв'я́зує“!

12 І сталося, як почув він цю відповідь, — а він пив, він та царі в ша́трах, — то сказав до своїх рабів: „Пустіть тарани́!“ І вони пустили тарани́, на місто.

13 Аж ось один пророк підійшов до Аха́ва, Ізраїлевого царя, та й сказав: „Так сказав Господь: Чи бачив ти ввесь оцей великий на́товп? Ось Я даю його сьогодні в руку твою, і ти пізна́єш, що Я — Господь!“

14 І сказав Ахав: „Ким?“ А той відказав: „Так сказав Господь: Слу́гами начальників округ“. І сказав: „Хто розпічне́ війну?“ А той відказав: „Ти“.

15 І перелічив він слуг начальників судо́вих окру́г, і було дві сотні й тридцять два. А по них перелічив увесь наро́д, усіх Ізраїлевих синів, — сім тисяч.

16 І вийшли вони опі́вдні, а Бен-Гадад пив п'я́ний у ша́трах, він та царі, — тридцять і два царі, що допомагали йому.

17 І вийшли напоча́тку слуги начальників округ. І послав Бен-Гадад, і доне́сли йому, кажучи: „Ось повихо́дили люди з Самарії.“

18 А він відказав: „Якщо на мир вийшли вони, — схопі́ть їх живих, а якщо на війну повихо́дили, — теж живими схопі́ть їх у неволю!“

19 А то вийшли з міста слуги начальників округ та ві́йсько, що йшло за ними.

20 І побива́ли вони один о́дного, і побігли сирі́яни, а Ізра́їль їх гнав. Та втік Бен-Гадад, сирійський цар, на коні та з верхівця́ми.

21 І вийшов Ізраїлів цар, та й побив коні та колесни́ці, і завдав в Сирії великої пора́зки.

22 І підійшов пророк до Ізраїлевого царя та й сказав йому: „Іди, тримайся мужньо, і пізнай та побач, що́ ти зробиш, бо, як мине рік, сирійський цар зно́ву пі́де на тебе“.

23 А слуги сирійського царя сказали йому: „Бог гір — їхній Бог, тому́ вони були сильніші від нас. Але воюймо з ними на рівни́ні, — присягаємо, що бу́демо сильніші від них!

24 І зроби цю річ: Поскида́й тих царів, кожного з його місця, і понаставля́й намі́сників замість них.

25 А ти збереш собі ві́йсько, як те, що відпало від тебе, і ко́ней, скільки було ко́ней, і колесни́ць, скільки було колесни́ць, і бу́демо воювати з ними на рівни́ні. Присягаємо, що ми бу́демо сильніші від них!“ І він послухався їхнього голосу, і зробив так.

26 І сталося по році, і Бен-Гада́д переглянув Сирію, і пішов до Афеку на війну з Ізраїлем.

27 А Ізраїлеві сини були перегля́нені й забезпечені живністю, та й вийшли навпроти них. І таборува́ли Ізраїлеві сини навпроти них, як дві отарі кіз, а сиріяни напо́внили Край.

28 І підійшов Божий чоловік, і говорив до Ізраїлевого царя та й сказав: „Так сказав Господь: Тому́, що сказали сирі́яни: Господь — Бог гір, а не Бог долин Він, то дам увесь цей великий на́товп у твою руку, і ви пізна́єте, що Я — Господь!“

29 І таборува́ли ті навпроти тих сім день. І сталося сьомого дня, і розпали́вся бій, — і побили Ізраїлеві сини Сирію, сто тисяч піхоти, одно́го дня.

30 А позосталі повтікали до Афеку, до міста, та впав мур на двадцять і сім тисяч позосталих чоловіка. А Бен-Гадад утік і ввійшов до міста, до вну́трішньої кімнати.

31 І сказали до нього його слуги: „Ось ми чули, що царі Ізраїлевого дому — вони царі милости́ві. Покладім вере́тища на сте́гна свої, а шнури́ — на свої голови, і вийдім до Ізраїлевого царя, — може він пощади́ть твою душу“.

32 І підпереза́ли вони вере́тищами сте́гна свої, а шнури — на свої голови, і прийшли до Ізраїлевого царя та й сказали: „Твій раб Бен-Гадад сказав: Нехай живе душа моя!“ А той відказав: „Чи він іще живий? Він мій брат!“

33 А ті люди взяли́ це за натя́ка, і поспішили скориста́тися з того й сказали: „Брат твій Бен-Гадад!“ І той відказав: „Підіть, приведіть його!“ І вийшов до нього Бен-Гадад, а той посадив його на колесни́цю.

34 І сказав до нього Бен-Гадад: „Ті міста, що ба́тько мій був забрав від твого батька, я поверну́. І ти уря́диш собі в Дама́ску вулиці, як мій батько урядив був у Самарії“. „А я — сказав Ахав — по умові відпущу́ тебе“. І він склав з ним умову, та й відпустив його.

35 Тоді один чоловік із пророчих синів сказав до свого ближнього за Господнім словом: „Удар мене!“ Та відмовився той чоловік ударити його.

36 І сказав він йому: „За те, що ти не послухався Господнього голосу, то ось ти пі́деш від мене — і вб'є тебе лев!“ І пішов той від нього, і спіткав його лев та й забив.

37 І знайшов він іншого чоловіка та й сказав: „Удар мене!“ І той чоловік ударив його, — ударив та й зранив.

38 І пішов той пророк, і став цареві на дорозі, і перебрався, і закрив хусткою очі свої.

39 І сталося, цар прохо́див, а він кричав до царя й говорив: „Раб твій ввійшов у сере́дину бою. Аж ось один чоловік відійшов, і підвів до мене мужа й сказав: Пильнуй цього мужа! Якщо його не стане, то буде твоє життя замість його життя, або відважиш тала́нта срібла.

40 І сталося, раб твій робив тут та тут, а він зник“. І сказав до нього Ізраїлів цар: „Такий твій при́суд, — ти сам проказа́в“.

41 А той спішно зняв хустку з-над очей своїх, — і пізнав його Ізраїлів цар, що він із пророків.

42 А той йому сказав: „Так сказав Господь: Тому́, що ти ви́пустив із руки чоловіка, Мені призна́ченого, то буде життя твоє за його життя, а наро́д твій — за його народ!“

43 І пішов Ізраїлів цар до свого дому незадово́лений та гнівни́й, і прибув у Самарі́ю.

3-я книга Царств

Глава 20

1-а царiв

Розділ 20

1 Венадад, сирийский царь, собрал всё своё войско. С ним было тридцать два царя со своими конницами и колесницами. Они напали на Самарию и воевали против неё.

1 А Бен-Гада́д, цар сирі́йский, зібрав усе своє ві́йсько та тридцять і два царі з ним, і коні, і колесни́ці. І пішов він, і обліг Самарію та й воював проти неї.

2 Царь отправил послов в город к Ахаву, израильскому царю,

2 І послав він послів до Ахава, царя Ізраїлевого, до міста,

3 сказать: «Так говорит Венадад: „Твоё серебро и золото, а также твои лучшие жёны и дети принадлежат мне”».

3 та й сказав йому: „Так сказав Бен-Гада́д: Срібло твоє та золото твоє — моє воно, а жінки́ твої та сини́ твої, ці найліпші, — мої вони“!

4 Тогда царь Израиля ответил: «О, господин мой царь, я согласен, что я и всё, что у меня есть, принадлежит тебе».

4 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: „Буде за словом твоїм, пане мій ца́рю! Твій я та все, що моє!“

5 Затем послы снова вернулись к Ахаву и сказали: «Так говорит Венадад: „Я говорил тебе раньше, что всё твоё серебро и золото, а также твои лучшие жёны и дети принадлежат мне. Отдай мне их!

5 І знову верну́лися ті посли та й сказали: „Так сказав Бен-Гада́д, говорячи: Я посилав до те́бе, говорячи: Ти даси мені срібло своє, і золото своє, і жіно́к своїх, і синів своїх.

6 Завтра к этому времени я пошлю к тебе своих слуг, чтобы они осмотрели твой дом и дом твоих слуг. Ты должен отдать им все свои драгоценности, и они принесут их ко мне”».

6 А взавтра цього ча́су пошлю́ я своїх рабів до тебе, і вони перешука́ють дім твій та доми твоїх рабі́в. І станеться, — на все, що сподо́бається їм, вони накладуть свої руки, та й заберуть“.

7 Тогда израильский царь созвал всех старейшин страны и сказал им: «Смотрите, Венадад ищет беды. Сначала он сказал, что все мои жёны и дети, моё серебро и золото принадлежат ему. Я не стал возражать этому. Но теперь он хочет забрать всё в своё владение».

7 І скликав Ізраїлів цар усіх старши́х Кра́ю та й сказав: „Дові́дайтеся й побачите, що він шукає зла, бо послав до мене по жіно́к моїх, і по синів моїх, і по срібло моє, і по золото моє, — і я йому не відмовив“.

8 Однако старейшины и все люди сказали ему: «Не слушай его и не соглашайся».

8 І сказали до нього всі старші́ та ввесь народ: „Не слухай, і не пого́джуйся!“

9 И сказал он послам Венадада: «Скажите господину своему царю, что я сделаю всё, о чём он говорил мне в первый раз, но я не могу подчиниться второму требованию». Послы принесли ответ царю Венададу,

9 І сказав він до послів Бен-Гадада: „Скажіть моєму панові цареві: Усе, про що́ посилав ти до свого раба напоча́тку, я зроблю́, а цієї речі зробити не мо́жу“. І пішли посли, і відне́сли йому відповідь.

10 который послал их обратно сказать: «Я полностью уничтожу Самарию. Я обещаю, что ничего не останется от города! Не останется даже по горсти самарийского праха для каждого из моих людей. Пусть боги уничтожат меня, если я не сделаю этого!»

10 І послав до нього Бен-Гада́д та й сказав: „Нехай так зро́блять мені бо́ги, і нехай так додаду́ть, якщо самарійського по́роху вистачить по жмені всьому народо́ві, що стоїть при мені!“

11 Тогда израильский царь ответил: «Скажите Венададу: „Пусть хвалится не тот, кто надевает доспехи, а тот, кто останется в живых после битвы, чтобы их снять”».

11 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: „Кажіть: Хай не хва́литься той, хто меча припина́є, а той, хто розв'я́зує“!

12 Царь Венадад услышал это послание, когда пил в своём шатре с другими царями. Он приказал своим людям подготовиться к атаке, и все воины приготовились к осаде города.

12 І сталося, як почув він цю відповідь, — а він пив, він та царі в ша́трах, — то сказав до своїх рабів: „Пустіть тарани́!“ І вони пустили тарани́, на місто.

13 В это время один пророк подошёл к Ахаву, израильскому царю, и сказал: «Так говорит тебе Господь: „Ты видишь это огромное полчище? Сегодня я позволю тебе разбить это войско. Тогда ты узнаешь, что Я — Господь”».

13 Аж ось один пророк підійшов до Аха́ва, Ізраїлевого царя, та й сказав: „Так сказав Господь: Чи бачив ти ввесь оцей великий на́товп? Ось Я даю його сьогодні в руку твою, і ти пізна́єш, що Я — Господь!“

14 Ахав спросил: «С чьей помощью ты разобьёшь их?» Пророк ответил: «Господь говорит: „С помощью молодых слуг областных правителей”». Тогда царь спросил: «Кто будет командовать армией?» Пророк ответил: «Ты».

14 І сказав Ахав: „Ким?“ А той відказав: „Так сказав Господь: Слу́гами начальників округ“. І сказав: „Хто розпічне́ війну?“ А той відказав: „Ти“.

15 Ахав собрал молодых слуг областных правителей; всего их было двести тридцать два. Затем он собрал всё израильское войско; всего в нём было семь тысяч человек.

15 І перелічив він слуг начальників судо́вих окру́г, і було дві сотні й тридцять два. А по них перелічив увесь наро́д, усіх Ізраїлевих синів, — сім тисяч.

16 Ахав начал наступление в полдень, в то время как царь Венадад вместе с тридцатью двумя царями, помогавшими ему, напились допьяна в своих шатрах.

16 І вийшли вони опі́вдні, а Бен-Гадад пив п'я́ний у ша́трах, він та царі, — тридцять і два царі, що допомагали йому.

17 Молодые слуги правителей областей выступили первыми. Люди царя Венадада донесли ему, что воины вышли из Самарии.

17 І вийшли напоча́тку слуги начальників округ. І послав Бен-Гадад, і доне́сли йому, кажучи: „Ось повихо́дили люди з Самарії.“

18 И он сказал: «Может быть, они вышли воевать, а может быть, вышли просить мира. Схватите их живыми».

18 А він відказав: „Якщо на мир вийшли вони, — схопі́ть їх живих, а якщо на війну повихо́дили, — теж живими схопі́ть їх у неволю!“

19 Молодые слуги областных правителей первыми пошли в атаку. И всё израильское войско следовало за ними.

19 А то вийшли з міста слуги начальників округ та ві́йсько, що йшло за ними.

20 Каждый израильтянин убивал своего противника. Сирийцы побежали, а израильтяне погнались за ними, но Венадад, сирийский царь, спасся на коне в сопровождении нескольких кавалеристов.

20 І побива́ли вони один о́дного, і побігли сирі́яни, а Ізра́їль їх гнав. Та втік Бен-Гадад, сирійський цар, на коні та з верхівця́ми.

21 Царь Израиля повёл войско, захватил коней и колесницы и нанёс великое поражение сирийскому войску.

21 І вийшов Ізраїлів цар, та й побив коні та колесни́ці, і завдав в Сирії великої пора́зки.

22 Тогда к израильскому царю подошёл пророк и сказал: «Следующей весной сирийский царь Венадад снова пойдёт против тебя. Ты должен сейчас пойти и укрепить своё войско и составить план действий».

22 І підійшов пророк до Ізраїлевого царя та й сказав йому: „Іди, тримайся мужньо, і пізнай та побач, що́ ти зробиш, бо, як мине рік, сирійський цар зно́ву пі́де на тебе“.

23 Слуги царя Венадада сказали ему: «Боги Израиля являются богами гор. Мы сражались с ними в горной местности, и поэтому они одолели нас. Давай сразимся с ними на равнине, тогда мы победим.

23 А слуги сирійського царя сказали йому: „Бог гір — їхній Бог, тому́ вони були сильніші від нас. Але воюймо з ними на рівни́ні, — присягаємо, що бу́демо сильніші від них!

24 Ты должен сделать вот что: не разрешай тридцати двум царям командовать армией. Пусть начальники ведут свои войска.

24 І зроби цю річ: Поскида́й тих царів, кожного з його місця, і понаставля́й намі́сників замість них.

25 Собери сейчас такое же войско, как было разбито, и коней и колесниц столько же, сколько было. Мы сразимся с израильтянами на равнине, и тогда мы победим». Венадад послушался их и сделал так, как они посоветовали.

25 А ти збереш собі ві́йсько, як те, що відпало від тебе, і ко́ней, скільки було ко́ней, і колесни́ць, скільки було колесни́ць, і бу́демо воювати з ними на рівни́ні. Присягаємо, що ми бу́демо сильніші від них!“ І він послухався їхнього голосу, і зробив так.

26 Следующей весной Венадад собрал сирийцев, и они пошли к Афеку, чтобы сразиться с Израилем.

26 І сталося по році, і Бен-Гада́д переглянув Сирію, і пішов до Афеку на війну з Ізраїлем.

27 Израильтяне тоже подготовились к войне. Взяв продовольствие, они вышли Араму навстречу. Они разбили свой стан напротив лагеря сирийцев, и в сравнении с теми выглядели как два небольших стада овец, в то время как армия Арама заполонила всю округу.

27 А Ізраїлеві сини були перегля́нені й забезпечені живністю, та й вийшли навпроти них. І таборува́ли Ізраїлеві сини навпроти них, як дві отарі кіз, а сиріяни напо́внили Край.

28 Божий человек подошёл к израильскому царю и сказал: «Господь говорит: „Сирийцы сказали, что Я, Господь, являюсь Богом гор, а не Богом долин. Я позволю тебе сегодня разбить это огромное полчище. Тогда ты будешь знать, что Я — Господь, находящийся повсюду!”»

28 І підійшов Божий чоловік, і говорив до Ізраїлевого царя та й сказав: „Так сказав Господь: Тому́, що сказали сирі́яни: Господь — Бог гір, а не Бог долин Він, то дам увесь цей великий на́товп у твою руку, і ви пізна́єте, що Я — Господь!“

29 Войска стояли друг против друга семь дней, и на седьмой день началась битва. Израильтяне убили сто тысяч сирийцев в один день.

29 І таборува́ли ті навпроти тих сім день. І сталося сьомого дня, і розпали́вся бій, — і побили Ізраїлеві сини Сирію, сто тисяч піхоти, одно́го дня.

30 Остальные спаслись в Афеке, но обвалившаяся там городская стена погубила двадцать семь тысяч солдат. Венадад тоже убежал в город и спрятался в одной из внутренних комнат.

30 А позосталі повтікали до Афеку, до міста, та впав мур на двадцять і сім тисяч позосталих чоловіка. А Бен-Гадад утік і ввійшов до міста, до вну́трішньої кімнати.

31 Слуги сказали ему: «Мы слышали, что израильские цари милостивы. Позволь нам пойти к израильскому царю в мешковине и с верёвками на голове. Может быть, он пощадит твою жизнь».

31 І сказали до нього його слуги: „Ось ми чули, що царі Ізраїлевого дому — вони царі милости́ві. Покладім вере́тища на сте́гна свої, а шнури́ — на свої голови, і вийдім до Ізраїлевого царя, — може він пощади́ть твою душу“.

32 Они оделись в мешковину, повязали верёвки на головы и пошли к израильскому царю. Они сказали: «Твой слуга Венадад говорит: „Пощади мою жизнь”». Тогда Ахав сказал: «Разве он ещё жив? Он мой брат».

32 І підпереза́ли вони вере́тищами сте́гна свої, а шнури — на свої голови, і прийшли до Ізраїлевого царя та й сказали: „Твій раб Бен-Гадад сказав: Нехай живе душа моя!“ А той відказав: „Чи він іще живий? Він мій брат!“

33 Люди Венадада приняли это за знак того, что Ахав не убьёт царя Венадада, так как он назвал Венадада братом. Поэтому они без промедления подтвердили: «Да! Венадад — твой брат». Ахав приказал: «Приведите его ко мне». Когда Венадад пришёл к нему, Ахав посадил его с собой в колесницу.

33 А ті люди взяли́ це за натя́ка, і поспішили скориста́тися з того й сказали: „Брат твій Бен-Гадад!“ І той відказав: „Підіть, приведіть його!“ І вийшов до нього Бен-Гадад, а той посадив його на колесни́цю.

34 Венадад сказал ему: «Ахав, я отдам тебе города, которые мой отец отобрал у твоего отца. И ты можешь построить свои торговые площади в Дамаске, как мой отец сделал в Самарии». Ахав ответил: «Если ты согласен на это, то я отпущу тебя». Два царя заключили мирное соглашение, а затем Ахав отпустил Венадада.

34 І сказав до нього Бен-Гадад: „Ті міста, що ба́тько мій був забрав від твого батька, я поверну́. І ти уря́диш собі в Дама́ску вулиці, як мій батько урядив був у Самарії“. „А я — сказав Ахав — по умові відпущу́ тебе“. І він склав з ним умову, та й відпустив його.

35 По велению Господа один пророк сказал другому пророку: «Бей меня!» Но тот отказался.

35 Тоді один чоловік із пророчих синів сказав до свого ближнього за Господнім словом: „Удар мене!“ Та відмовився той чоловік ударити його.

36 Тогда первый пророк сказал: «За то, что ты не подчинился приказу Господа, как только ты уйдёшь от меня, тебя убьёт лев». И после того как человек ушёл оттуда, его встретил лев и убил.

36 І сказав він йому: „За те, що ти не послухався Господнього голосу, то ось ти пі́деш від мене — і вб'є тебе лев!“ І пішов той від нього, і спіткав його лев та й забив.

37 Первый пророк нашёл другого человека и сказал ему: «Бей меня!» Тогда этот человек ударил его и покалечил.

37 І знайшов він іншого чоловіка та й сказав: „Удар мене!“ І той чоловік ударив його, — ударив та й зранив.

38 Затем пророк закрыл своё лицо покрывалом, чтобы никто не мог видеть, кто он, пошёл и встал у дороги, ожидая царя.

38 І пішов той пророк, і став цареві на дорозі, і перебрався, і закрив хусткою очі свої.

39 Когда царь проезжал мимо, пророк сказал ему: «Я ходил на сражение. Один из наших людей привёл ко мне воина, взятого в плен, и сказал: „Охраняй этого человека. Если он убежит, тебе придётся отдать свою жизнь вместо него или заплатить штраф в талант серебра”.

39 І сталося, цар прохо́див, а він кричав до царя й говорив: „Раб твій ввійшов у сере́дину бою. Аж ось один чоловік відійшов, і підвів до мене мужа й сказав: Пильнуй цього мужа! Якщо його не стане, то буде твоє життя замість його життя, або відважиш тала́нта срібла.

40 Но я занялся другими делами, и тот человек убежал». И сказал царь Израиля: «Ты сам сказал, что виноват, позволив воину убежать. Поэтому ты знаешь ответ: ты должен сделать то, что тебе сказали».

40 І сталося, раб твій робив тут та тут, а він зник“. І сказав до нього Ізраїлів цар: „Такий твій при́суд, — ти сам проказа́в“.

41 Тогда пророк быстро снял покрывало с головы. Израильский царь увидел, что этот человек был одним из пророков.

41 А той спішно зняв хустку з-над очей своїх, — і пізнав його Ізраїлів цар, що він із пророків.

42 Пророк сказал царю: «Так говорит Господь: „Ты отпустил человека, который должен был умереть. Поэтому ты займёшь его место, ты умрёшь вместо него. И твои люди займут место его людей, твои люди умрут вместо врагов!”»

42 А той йому сказав: „Так сказав Господь: Тому́, що ти ви́пустив із руки чоловіка, Мені призна́ченого, то буде життя твоє за його життя, а наро́д твій — за його народ!“

43 И израильский царь отправился домой в Самарию встревоженный и огорчённый.

43 І пішов Ізраїлів цар до свого дому незадово́лений та гнівни́й, і прибув у Самарі́ю.

1.0x