1-я книга ЦарствГлава 24 |
|
1 |
|
2 |
|
3 Саул отобрал три тысячи человек из всего Израиля и пошёл искать Давида и его людей у скал Диких Коз. |
|
4 Он пришёл к овечьему загону у дороги. Там была пещера, и Саул зашёл туда по нужде. Давид же и его люди прятались в глубине пещеры. |
|
5 Люди Давида сказали ему: |
|
6 Потом Давид почувствовал угрызения совести, что отрезал край от одежды Саула. |
|
7 Давид сказал своим людям: |
|
8 Давид удержал людей своими словами и не дал им напасть на Саула, а Саул вышел из пещеры и пошёл своей дорогой. |
|
9 |
|
10 Давид сказал Саулу: |
|
11 Я не хочу причинить тебе зла! Ты увидел это сегодня собственными глазами. Господь отдал тебя в мои руки в пещере, но я не убил тебя. Я пощадил тебя, сказав: „Не подниму руки моей на господина моего, так как он царь, избранный Господом”. |
|
12 Посмотри на кусок ткани в моей руке. Я отрезал край твоей одежды. Я мог убить тебя, но я не сделал этого! Теперь я хочу, чтобы ты знал и убедился, что я ничего не замышляю против тебя! Я не причинил тебе зла, а ты охотишься за мной и пытаешься убить. |
|
13 Так пусть Господь рассудит нас! Пусть Господь накажет тебя за то зло, которое ты причинил мне, а моя рука не тронет тебя. |
|
14 Как говорит древняя притча: „Зло исходит от злодеев”. Я не сделал ничего плохого, и рука моя не поднимется на тебя. |
|
15 За кем ты гоняешься? Против кого вышел израильский царь? Ты не преследуешь того, кто причиняет тебе зло! Ты будто за издыхающим псом гоняешься или за блохой. |
|
16 Пусть Господь рассудит нас. Он поможет мне, тем самым доказав, что я прав. Господь спасёт меня от руки твоей». |
|
17 |
|
18 Затем Саул сказал: |
|
19 Ты только что рассказал о своей милости ко мне. Господь отдал меня в твои руки, но ты не убил меня. |
|
20 Разве человек, найдя своего врага, отпустил бы его невредимым? Пусть Господь воздаст тебе добром за то, как ты поступил со мной сегодня. |
|
21 Я знаю, что ты непременно станешь царём и будешь твёрдо держать в руках царство Израиля. |
|
22 А теперь поклянись мне Господом, что ты не убьёшь моих потомков и не уничтожишь моего имени в семье моего отца». |
|
23 |
1-а СамуїловаРозділ 24 |
|
1 |
|
2 І сталося, як вернувся Саул із погоні за филисти́млянами, то доне́сли йому, говорячи: „Ось Давид у пустині Ен-Ґеді“. |
|
3 І взяв Саул три тисячі ві́йська, ви́браних з усього Ізраїля, і пішов шукати Давида та людей його на поверхні газельських скель. |
|
4 І прийшов він до коша́р на отари при дорозі, а там пече́ра. І Саул увійшов туди для потреби, а по бока́х печери сиділи Давид та люди його. |
|
5 І сказали люди Давида до нього: „Оце той день, що Господь говорив до тебе: Ось Я даю ворога твого в твою руку, і ти зробиш йому, як буде добре в твоїх оча́х“. А Давид устав, і тихо відтяв по́лу Саулового плаща́. |
|
6 І сталося по́тім, і серце Давидове все докоряло йому, що він відтяв полу Саулового плаща. |
|
7 І сказав він до своїх людей: „Борони мене, Господи, щоб зробити ту річ моєму панові, Господньому пома́занцеві, щоб простягнути руку свою на нього, бо він — пома́занець Господній!“ |
|
8 І Давид стримав цими словами людей своїх, і не дав їм повстати на Саула. А Саул устав із печери, і пішов дорогою. |
|
9 А пото́му Давид устав, і вийшов із печери, та й закричав за Саулом, говорячи: „Пане мій, о ца́рю!“ А Саул озирну́вся назад, а Давид схилився обличчям до землі та й поклонився. |
|
10 І сказав Давид до Саула: „На́що ти слухаєш слів того, хто каже: Давид хоче тобі зла? |
|
11 Ось цього дня очі твої бачать те, що Господь дав був тебе сьогодні в мою руку в печері. І радили мені забити тебе, та я змилосе́рдився над тобою й сказав: Не простягну своєї руки на свого пана, бо він — пома́занець Господній! |
|
12 І подивися, ба́тьку мій, і поглянь на по́лу плаща свого в моїй руці, бо коли я відрізував цю по́лу плаща твого, то я не забив тебе. Пізнай та побач, що в моїй руці нема зла та гріха, і не згрішив я проти тебе, а ти чига́єш на душу мою, щоб забра́ти її! |
|
13 Нехай розсудить Господь між мною та між тобою, і нехай пімсти́ться Господь тобі за мене, а моя рука не буде на тобі! |
|
14 Як говорить стародавня при́казка: Від безбожних виходить безбожність, а моя рука не буде на тобі! |
|
15 За ким вийшов Ізраїлів цар? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом, за однією блохою? |
|
16 І нехай буде Господь за суддю, і нехай Він розсудить між мною та між тобою. І побачить Він, і заступиться за мою справу, і висудить мене з твоєї руки“. |
|
17 І сталося, як Давид скінчив говорити ці слова́ до Саула, то Саул сказав: „Чи це твій голос, сину мій Давиде?“ І підняв Саул голос свій, та й заплакав. |
|
18 І сказав він до Давида: „Справедливі́ший ти від мене, бо ти робив мені добро, а я робив тобі лихо. |
|
19 Бо ти сьогодні засвідчив, що зробив зо мною добро тим, що Господь видав мене в твою руку, а ти не вбив. |
|
20 Як чоловік зна́йде свого ворога, то хіба відпускає його доброю дорогою? І Господь відпла́тить тобі добром за те, що ти зробив мені цього дня. |
|
21 А тепер я ось пізнав, що дійсно будеш ти царюва́ти, і стане в руці твоій Ізраїлеве царство. |
|
22 А тепер присягни мені Господом, що не вигубиш насіння мого по мені, і що не вигубиш імени мого з дому батька мого“. |
|
23 І Давид заприсягну́в Саулові. І пішов Саул до дому свого́, а Давид та люди його ввійшли до тверди́ні. |
1-я книга ЦарствГлава 24 |
1-а СамуїловаРозділ 24 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 І сталося, як вернувся Саул із погоні за филисти́млянами, то доне́сли йому, говорячи: „Ось Давид у пустині Ен-Ґеді“. |
|
3 Саул отобрал три тысячи человек из всего Израиля и пошёл искать Давида и его людей у скал Диких Коз. |
3 І взяв Саул три тисячі ві́йська, ви́браних з усього Ізраїля, і пішов шукати Давида та людей його на поверхні газельських скель. |
|
4 Он пришёл к овечьему загону у дороги. Там была пещера, и Саул зашёл туда по нужде. Давид же и его люди прятались в глубине пещеры. |
4 І прийшов він до коша́р на отари при дорозі, а там пече́ра. І Саул увійшов туди для потреби, а по бока́х печери сиділи Давид та люди його. |
|
5 Люди Давида сказали ему: |
5 І сказали люди Давида до нього: „Оце той день, що Господь говорив до тебе: Ось Я даю ворога твого в твою руку, і ти зробиш йому, як буде добре в твоїх оча́х“. А Давид устав, і тихо відтяв по́лу Саулового плаща́. |
|
6 Потом Давид почувствовал угрызения совести, что отрезал край от одежды Саула. |
6 І сталося по́тім, і серце Давидове все докоряло йому, що він відтяв полу Саулового плаща. |
|
7 Давид сказал своим людям: |
7 І сказав він до своїх людей: „Борони мене, Господи, щоб зробити ту річ моєму панові, Господньому пома́занцеві, щоб простягнути руку свою на нього, бо він — пома́занець Господній!“ |
|
8 Давид удержал людей своими словами и не дал им напасть на Саула, а Саул вышел из пещеры и пошёл своей дорогой. |
8 І Давид стримав цими словами людей своїх, і не дав їм повстати на Саула. А Саул устав із печери, і пішов дорогою. |
|
9 |
9 А пото́му Давид устав, і вийшов із печери, та й закричав за Саулом, говорячи: „Пане мій, о ца́рю!“ А Саул озирну́вся назад, а Давид схилився обличчям до землі та й поклонився. |
|
10 Давид сказал Саулу: |
10 І сказав Давид до Саула: „На́що ти слухаєш слів того, хто каже: Давид хоче тобі зла? |
|
11 Я не хочу причинить тебе зла! Ты увидел это сегодня собственными глазами. Господь отдал тебя в мои руки в пещере, но я не убил тебя. Я пощадил тебя, сказав: „Не подниму руки моей на господина моего, так как он царь, избранный Господом”. |
11 Ось цього дня очі твої бачать те, що Господь дав був тебе сьогодні в мою руку в печері. І радили мені забити тебе, та я змилосе́рдився над тобою й сказав: Не простягну своєї руки на свого пана, бо він — пома́занець Господній! |
|
12 Посмотри на кусок ткани в моей руке. Я отрезал край твоей одежды. Я мог убить тебя, но я не сделал этого! Теперь я хочу, чтобы ты знал и убедился, что я ничего не замышляю против тебя! Я не причинил тебе зла, а ты охотишься за мной и пытаешься убить. |
12 І подивися, ба́тьку мій, і поглянь на по́лу плаща свого в моїй руці, бо коли я відрізував цю по́лу плаща твого, то я не забив тебе. Пізнай та побач, що в моїй руці нема зла та гріха, і не згрішив я проти тебе, а ти чига́єш на душу мою, щоб забра́ти її! |
|
13 Так пусть Господь рассудит нас! Пусть Господь накажет тебя за то зло, которое ты причинил мне, а моя рука не тронет тебя. |
13 Нехай розсудить Господь між мною та між тобою, і нехай пімсти́ться Господь тобі за мене, а моя рука не буде на тобі! |
|
14 Как говорит древняя притча: „Зло исходит от злодеев”. Я не сделал ничего плохого, и рука моя не поднимется на тебя. |
14 Як говорить стародавня при́казка: Від безбожних виходить безбожність, а моя рука не буде на тобі! |
|
15 За кем ты гоняешься? Против кого вышел израильский царь? Ты не преследуешь того, кто причиняет тебе зло! Ты будто за издыхающим псом гоняешься или за блохой. |
15 За ким вийшов Ізраїлів цар? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом, за однією блохою? |
|
16 Пусть Господь рассудит нас. Он поможет мне, тем самым доказав, что я прав. Господь спасёт меня от руки твоей». |
16 І нехай буде Господь за суддю, і нехай Він розсудить між мною та між тобою. І побачить Він, і заступиться за мою справу, і висудить мене з твоєї руки“. |
|
17 |
17 І сталося, як Давид скінчив говорити ці слова́ до Саула, то Саул сказав: „Чи це твій голос, сину мій Давиде?“ І підняв Саул голос свій, та й заплакав. |
|
18 Затем Саул сказал: |
18 І сказав він до Давида: „Справедливі́ший ти від мене, бо ти робив мені добро, а я робив тобі лихо. |
|
19 Ты только что рассказал о своей милости ко мне. Господь отдал меня в твои руки, но ты не убил меня. |
19 Бо ти сьогодні засвідчив, що зробив зо мною добро тим, що Господь видав мене в твою руку, а ти не вбив. |
|
20 Разве человек, найдя своего врага, отпустил бы его невредимым? Пусть Господь воздаст тебе добром за то, как ты поступил со мной сегодня. |
20 Як чоловік зна́йде свого ворога, то хіба відпускає його доброю дорогою? І Господь відпла́тить тобі добром за те, що ти зробив мені цього дня. |
|
21 Я знаю, что ты непременно станешь царём и будешь твёрдо держать в руках царство Израиля. |
21 А тепер я ось пізнав, що дійсно будеш ти царюва́ти, і стане в руці твоій Ізраїлеве царство. |
|
22 А теперь поклянись мне Господом, что ты не убьёшь моих потомков и не уничтожишь моего имени в семье моего отца». |
22 А тепер присягни мені Господом, що не вигубиш насіння мого по мені, і що не вигубиш імени мого з дому батька мого“. |
|
23 |
23 І Давид заприсягну́в Саулові. І пішов Саул до дому свого́, а Давид та люди його ввійшли до тверди́ні. |