1-я книга Царств

Глава 18

1 Когда Давид закончил беседу с Саулом, Ионафан очень расположился к Давиду и полюбил его, как самого себя.

2 С этого дня Саул держал Давида у себя и не позволял ему возвратиться в дом отца.

3 Ионафан же заключил с Давидом союз, так как полюбил его, как самого себя.

4 Ионафан снял с себя верхнюю одежду и отдал её Давиду. Он также отдал Давиду свои доспехи: меч, лук и пояс.

5 Давиду сопутствовал успех везде, куда бы ни посылал его Саул. Саул дал ему высокий чин в своей армии, и это пришлось по душе всему народу и офицерам Саула.

6 Когда они возвращались домой после победы Давида над филистимлянином, женщины из всех израильских городов выходили навстречу царю Саулу с пением и плясками. Они радовались и играли на тамбуринах и лирах.

7 Танцуя, они пели: «Саул убил тысячи, а Давид — десятки тысяч!»

8 Слова этой песни очень огорчили и разгневали Саула. Он подумал: «Они приписывают Давиду десятки тысяч, а мне тысячи. Если так и дальше будет продолжаться, они сделают его царём».

9 И с этого дня Саул стал пристально следить за Давидом.

10 На следующий день злой дух от Бога вошёл в Саула, и он бесновался в своём доме, а Давид, как обычно, играл на гуслях.

11 У Саула в руке было копьё. Он бросил его и подумал: «Я убью Давида, пригвоздив его к стене». Но Давид дважды уклонился от него.

12 Господь покинул Саула и был с Давидом, поэтому Саул стал бояться Давида.

13 Тогда Саул удалил его от себя и сделал Давида начальником тысячи солдат, и тот водил отряды в походы.

14 И везде Давиду сопутствовал успех, потому что Господь был с ним.

15 Саул, видя, что Давиду во всём сопутствует успех, стал бояться его ещё больше.

16 Но весь Израиль и Иудея любили Давида, потому что он водил народ в сражения.

17 (Саул хотел убить Давида и искал способ, как бы провести его). Саул сказал Давиду: «Вот моя старшая дочь, Мерова. Я отдам её тебе в жёны, и тогда ты будешь мне как родной сын и настоящий воин. Только служи мне храбро и веди войны Господние». Сам же он думал: «Пусть не от моей руки погибнет он, а от руки филистимлян!»

18 Но Давид сказал: «Я человек незнатный, и моя семья недостаточно знатна в Израиле, чтобы мне быть зятем царя!»

19 А когда пришло время отдать Мерову, дочь Саула, Давиду, то она была выдана замуж за Адриэла из Мехолы.

20 Но Давида полюбила другая дочь Саула, Мелхола. Когда Саулу сказали об этом, он очень обрадовался.

21 Он подумал: «Я отдам её за него, и она станет для него ловушкой, и он погибнет от руки филистимлян». Тогда Саул сказал Давиду: «У тебя теперь есть другая возможность жениться на моей дочери».

22 Затем Саул приказал своим слугам: «Поговорите с Давидом тайно и скажите ему: „Смотри, ты нравишься Саулу, и все слуги его любят тебя. Стань зятем царя”».

23 Слуги Саула сказали это Давиду, но Давид ответил: «Вы думаете, что легко быть зятем царя? Я бедный и незначительный человек. Мне нечем заплатить за царскую дочь! »

24 Слуги передали Саулу слова Давида,

25 и Саул сказал им: «Скажите Давиду, что царь не хочет за невесту ничего, кроме ста краеобрезаний филистимских, чтобы отомстить его врагам». Саул замышлял погубить Давида руками филистимлян.

26 Когда его слуги передали Давиду эти слова, Давид обрадовался, что у него есть возможность стать зятем царя. И ещё до истечения назначенного срока

27 Давид и его люди вышли и убили двести филистимлян. Он принёс их краеобрезания и дал их царю, чтобы стать его зятем. Тогда Саул выдал за него свою дочь Мелхолу.

28 Когда Саул увидел, что Господь помогает Давиду и что Мелхола любит его,

29 он стал ещё больше бояться Давида и сделался его врагом на всю жизнь.

30 Филистимские вожди продолжали сражаться против израильтян, и всякий раз Давид одерживал больше побед, чем остальные офицеры Саула.

1-а Самуїлова

Розділ 18

1 І сталося, як скінчи́в він говорити до Саула, то Йоната́нова душа зв'яза́лася з душею Давидовою, — і полюбив його Йонатан, як душу свою.

2 І того дня взяв його Сау́л, і не пустив його вернутися до дому його ба́тька.

3 І склав Йоната́н із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.

4 І зняв Йоната́н із себе плаща́, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання́ своє, і все аж до меча свого, і аж до лу́ка свого, і аж до по́яса свого.

5 І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настанови́в його Саул над вояка́ми, і він подо́бався усьому наро́дові, а також Сауловим рабам.

6 І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филисти́млянина, то повихо́дили жінки́ зо всіх Ізраїлевих міст, — щоб співати та танцюва́ти назустріч царя Саула, із бу́бнами, із радістю, та з цимба́лами.

7 І викрикували ті жінки́, що грали, та й казали: „Саул повбива́в свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої!“

8 І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприє́мна йому, і він сказав: „Давидові дали́ десятки тисяч, а мені дали тисячі, — йому бракує ще тільки царюва́ння!“

9 І від того дня й далі Саул дивився за́здрісним оком на Давида.

10 І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамови́тий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис.

11 І кинув Саул списа, кажучи про себе: „Уда́рю в Давида, і приб'ю його до стіни́! Та Давид два ра́зи ухили́вся від нього.

12 І боявся Саул Давида, бо з ним був Госпо́дь, а від Саула Він відступи́в.

13 І віддали́в його Саул від себе, і настанови́в його собі тисячником, і він вихо́див на війни, і верта́вся перед наро́дом.

14 І мав Давид пово́дження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь.

15 І побачив Саул, що той має велике пово́дження, і налякався його.

16 А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він вихо́див на війни, і верта́вся перед ними.

17 І сказав Саул до Давида: „Ось моя найстарша дочка́ Мерав, — її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні ві́йни!“ А про себе Саул сказав: „Нехай не буде на ньому моя рука, — а нехай буде на ньому рука филисти́млян!“

18 А Давид сказав до Саула: „Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зя́тем цареві?“

19 І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку́, то вона була ви́дана за жінку мехолатитянинові Адріїлові,

20 а Давида покохала Мелхо́ла,друга Саулова дочка́. І розповіли́ про це Саулові, і ця річ була слу́шна в оча́х його.

21 І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за па́стку, — і нехай буде на ньому рука филисти́млян!“ А до Давида Саул сказав удруге: „Посвоя́чишся сьогодні зо мною“.

22 І наказав Саул своїм рабам: „Промовляйте до Давида поти́ху, говорячи: Ось цар уподо́бав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоя́чишся з царем“.

23 І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: „Чи то легко в ваших оча́х посвоя́читися з царем? Таж я люди́на вбога та маловажна!“

24 І розповіли́ це раби Саула йому, говорячи: „Отак говорив Давид“.

25 І сказав Саул: „Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду́, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на не́приятелях царя“. А Саул ду́мав тим зробити, щоб Давид попав до руки филисти́млян.

26 І його раби переказали ці слова Давидові, і ця річ була мила в Давидових очах, щоб посвоя́читися з царем. І в недовгому ча́сі

27 встав Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед филисти́млян двісті чоловіка. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоя́читися з царем. І Саул дав йому за жінку дочку́ свою Мелхо́лу.

28 І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхо́ла, Саулова дочка́, полюбила його.

29 А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул нена́видів Давида по всі дні.

30 І вихо́дили воювати филистимські провідники́, і бувало — скільки вони вихо́дили, то Давид мав найбільше пово́дження від усіх Саулових рабів. І стало ім'я́ його дуже шановане.

1-я книга Царств

Глава 18

1-а Самуїлова

Розділ 18

1 Когда Давид закончил беседу с Саулом, Ионафан очень расположился к Давиду и полюбил его, как самого себя.

1 І сталося, як скінчи́в він говорити до Саула, то Йоната́нова душа зв'яза́лася з душею Давидовою, — і полюбив його Йонатан, як душу свою.

2 С этого дня Саул держал Давида у себя и не позволял ему возвратиться в дом отца.

2 І того дня взяв його Сау́л, і не пустив його вернутися до дому його ба́тька.

3 Ионафан же заключил с Давидом союз, так как полюбил его, как самого себя.

3 І склав Йоната́н із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.

4 Ионафан снял с себя верхнюю одежду и отдал её Давиду. Он также отдал Давиду свои доспехи: меч, лук и пояс.

4 І зняв Йоната́н із себе плаща́, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання́ своє, і все аж до меча свого, і аж до лу́ка свого, і аж до по́яса свого.

5 Давиду сопутствовал успех везде, куда бы ни посылал его Саул. Саул дал ему высокий чин в своей армии, и это пришлось по душе всему народу и офицерам Саула.

5 І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настанови́в його Саул над вояка́ми, і він подо́бався усьому наро́дові, а також Сауловим рабам.

6 Когда они возвращались домой после победы Давида над филистимлянином, женщины из всех израильских городов выходили навстречу царю Саулу с пением и плясками. Они радовались и играли на тамбуринах и лирах.

6 І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филисти́млянина, то повихо́дили жінки́ зо всіх Ізраїлевих міст, — щоб співати та танцюва́ти назустріч царя Саула, із бу́бнами, із радістю, та з цимба́лами.

7 Танцуя, они пели: «Саул убил тысячи, а Давид — десятки тысяч!»

7 І викрикували ті жінки́, що грали, та й казали: „Саул повбива́в свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої!“

8 Слова этой песни очень огорчили и разгневали Саула. Он подумал: «Они приписывают Давиду десятки тысяч, а мне тысячи. Если так и дальше будет продолжаться, они сделают его царём».

8 І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприє́мна йому, і він сказав: „Давидові дали́ десятки тисяч, а мені дали тисячі, — йому бракує ще тільки царюва́ння!“

9 И с этого дня Саул стал пристально следить за Давидом.

9 І від того дня й далі Саул дивився за́здрісним оком на Давида.

10 На следующий день злой дух от Бога вошёл в Саула, и он бесновался в своём доме, а Давид, как обычно, играл на гуслях.

10 І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамови́тий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис.

11 У Саула в руке было копьё. Он бросил его и подумал: «Я убью Давида, пригвоздив его к стене». Но Давид дважды уклонился от него.

11 І кинув Саул списа, кажучи про себе: „Уда́рю в Давида, і приб'ю його до стіни́! Та Давид два ра́зи ухили́вся від нього.

12 Господь покинул Саула и был с Давидом, поэтому Саул стал бояться Давида.

12 І боявся Саул Давида, бо з ним був Госпо́дь, а від Саула Він відступи́в.

13 Тогда Саул удалил его от себя и сделал Давида начальником тысячи солдат, и тот водил отряды в походы.

13 І віддали́в його Саул від себе, і настанови́в його собі тисячником, і він вихо́див на війни, і верта́вся перед наро́дом.

14 И везде Давиду сопутствовал успех, потому что Господь был с ним.

14 І мав Давид пово́дження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь.

15 Саул, видя, что Давиду во всём сопутствует успех, стал бояться его ещё больше.

15 І побачив Саул, що той має велике пово́дження, і налякався його.

16 Но весь Израиль и Иудея любили Давида, потому что он водил народ в сражения.

16 А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він вихо́див на війни, і верта́вся перед ними.

17 (Саул хотел убить Давида и искал способ, как бы провести его). Саул сказал Давиду: «Вот моя старшая дочь, Мерова. Я отдам её тебе в жёны, и тогда ты будешь мне как родной сын и настоящий воин. Только служи мне храбро и веди войны Господние». Сам же он думал: «Пусть не от моей руки погибнет он, а от руки филистимлян!»

17 І сказав Саул до Давида: „Ось моя найстарша дочка́ Мерав, — її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні ві́йни!“ А про себе Саул сказав: „Нехай не буде на ньому моя рука, — а нехай буде на ньому рука филисти́млян!“

18 Но Давид сказал: «Я человек незнатный, и моя семья недостаточно знатна в Израиле, чтобы мне быть зятем царя!»

18 А Давид сказав до Саула: „Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зя́тем цареві?“

19 А когда пришло время отдать Мерову, дочь Саула, Давиду, то она была выдана замуж за Адриэла из Мехолы.

19 І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку́, то вона була ви́дана за жінку мехолатитянинові Адріїлові,

20 Но Давида полюбила другая дочь Саула, Мелхола. Когда Саулу сказали об этом, он очень обрадовался.

20 а Давида покохала Мелхо́ла,друга Саулова дочка́. І розповіли́ про це Саулові, і ця річ була слу́шна в оча́х його.

21 Он подумал: «Я отдам её за него, и она станет для него ловушкой, и он погибнет от руки филистимлян». Тогда Саул сказал Давиду: «У тебя теперь есть другая возможность жениться на моей дочери».

21 І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за па́стку, — і нехай буде на ньому рука филисти́млян!“ А до Давида Саул сказав удруге: „Посвоя́чишся сьогодні зо мною“.

22 Затем Саул приказал своим слугам: «Поговорите с Давидом тайно и скажите ему: „Смотри, ты нравишься Саулу, и все слуги его любят тебя. Стань зятем царя”».

22 І наказав Саул своїм рабам: „Промовляйте до Давида поти́ху, говорячи: Ось цар уподо́бав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоя́чишся з царем“.

23 Слуги Саула сказали это Давиду, но Давид ответил: «Вы думаете, что легко быть зятем царя? Я бедный и незначительный человек. Мне нечем заплатить за царскую дочь! »

23 І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: „Чи то легко в ваших оча́х посвоя́читися з царем? Таж я люди́на вбога та маловажна!“

24 Слуги передали Саулу слова Давида,

24 І розповіли́ це раби Саула йому, говорячи: „Отак говорив Давид“.

25 и Саул сказал им: «Скажите Давиду, что царь не хочет за невесту ничего, кроме ста краеобрезаний филистимских, чтобы отомстить его врагам». Саул замышлял погубить Давида руками филистимлян.

25 І сказав Саул: „Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду́, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на не́приятелях царя“. А Саул ду́мав тим зробити, щоб Давид попав до руки филисти́млян.

26 Когда его слуги передали Давиду эти слова, Давид обрадовался, что у него есть возможность стать зятем царя. И ещё до истечения назначенного срока

26 І його раби переказали ці слова Давидові, і ця річ була мила в Давидових очах, щоб посвоя́читися з царем. І в недовгому ча́сі

27 Давид и его люди вышли и убили двести филистимлян. Он принёс их краеобрезания и дал их царю, чтобы стать его зятем. Тогда Саул выдал за него свою дочь Мелхолу.

27 встав Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед филисти́млян двісті чоловіка. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоя́читися з царем. І Саул дав йому за жінку дочку́ свою Мелхо́лу.

28 Когда Саул увидел, что Господь помогает Давиду и что Мелхола любит его,

28 І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхо́ла, Саулова дочка́, полюбила його.

29 он стал ещё больше бояться Давида и сделался его врагом на всю жизнь.

29 А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул нена́видів Давида по всі дні.

30 Филистимские вожди продолжали сражаться против израильтян, и всякий раз Давид одерживал больше побед, чем остальные офицеры Саула.

30 І вихо́дили воювати филистимські провідники́, і бувало — скільки вони вихо́дили, то Давид мав найбільше пово́дження від усіх Саулових рабів. І стало ім'я́ його дуже шановане.

1.0x