Библия - Обещанное Восстановление

Деяния апостолов

Глава 13

1 В церкви в Антиохии были следующие пророки и наставники: Варнава, Симеон, называемый Нигером, Луций из Киринеи, Манаил, воспитанный вместе с правителем Иродом, и Савл.

2 Когда они служили Господу и постились, Святой Дух сказал: «Назначьте Варнаву и Савла, чтобы они исполнили дело, для которого я их призвал».

3 После поста и молитвы пророки и наставники возложили на Варнаву и Савла руки и отправили их.

4 И вот, посланные Святым Духом, Варнава и Савл пришли в Селевкию, а оттуда отплыли на Кипр.

5 Прибыв в Саламин, они провозгласили слово Божье в иудейских синагогах; Иоанн же был с ними и помогал им.

6 Они прошли через весь остров до Пафа, где встретили волшебника и лжепророка, иудея по имени Вариисус.

7 Он был служителем губернатора Сергия Павла, человека разумного. Сергий Павел послал за Варнавой и Савлом и пожелал услышать слово Божье.

8 Но волшебник Елима (так переводилось имя Вариисуса на греческий язык) всячески препятствовал им в этом и пытался отвратить губернатора от веры.

9 Тогда Савл, также прозванный Павлом, исполнился Духа Святого, посмотрел прямо на Вариисуса

10 и сказал: «Ты — сын дьявола, полный коварства и зла, враг добродетели! Перестанешь ли ты извращать прямые пути Господние?

11 Слушай же! Рука Господа на тебе, ты ослепнешь на некоторое время и не будешь больше видеть солнца». И тотчас же глубокая тьма опустилась на него. Он ходил как потерянный, стараясь найти себе поводыря.

12 Увидев это, губернатор поверил, поражённый учением о Господе.

13 Павел и те ученики, которые были с ним, отплыли из Пафа и прибыли в Пергию, город в Памфилии. Иоанн же расстался с ними и возвратился в Иерусалим.

14 Они продолжали свой путь из Пергии и, прибыв в Антиохию писидийскую, в субботний день вошли в синагогу и сели там.

15 После того как был прочитан Закон Моисея и Писания пророков, главы синагоги послали сказать им: «Братья, если у вас есть слово наставления к народу, то говорите».

16 Тогда Павел встал и, подав знак рукой, сказал следующее: «Народ Израиля и вы, все остальные, почитающие истинного Бога, слушайте!

17 Бог израильского народа избрал наших предков и возвеличил наш народ, когда тот жил ещё странником в Египте, и Своей могучей рукой вывел их из той земли.

18 И сорок лет Бог с терпением относился к ним в пустыне.

19 Истребив семь народов в земле Ханаан, Он дал израильтянам землю в наследие.

20 Всё это произошло за четыреста пятьдесят лет. Затем Бог дал нашему народу судей, которые правили вплоть до прихода пророка Самуила.

21 Потом они стали просить царя, и Он дал им Саула, сына Киса из семьи Вениамина, который правил сорок лет.

22 А когда Бог лишил его царства, то поставил над израильтянами царём Давида, о котором Он свидетельствовал: „Давид, сын Иессея, пришёлся Мне по сердцу, и он исполнит всё, что Я велю ему”.

23 И из его потомства Бог, как и обещал, даровал Израилю Спасителя Иисуса.

24 До Его прихода Иоанн призывал всех израильтян креститься в доказательство того, что они покаялись в грехах.

25 Выполняя назначенное ему, Иоанн сказал: „Как вы думаете, кто я? Я — не Христос. Он идёт вслед за мной, Тот, у Кого я даже недостоин развязать ремни сандалий”.

26 Братья мои, сыновья рода Авраама, и все остальные, почитающие истинного Бога! Это нам было послано слово спасения.

27 Жители Иерусалима и их предводители не признали Иисуса спасителем и осудили Его, исполнив таким образом слова пророков, провозглашаемые каждую субботу.

28 И хотя они не нашли основания, чтобы приговорить Его к смерти, всё же просили Пилата убить Его.

29 Они сотворили всё то зло, которое, как сказано в Писаниях, должно было случиться с Иисусом, а потом сняли Его с креста и положили в гробницу.

30 Но Бог воскресил Его из мёртвых,

31 и в продолжение многих дней Он являлся тем, кто пришёл вместе с Ним из Галилеи в Иерусалим. И теперь они свидетельствуют о Нём перед народом.

32 Мы же принесли вам Благую Весть о том, что обещание, данное нашим предкам,

33 Бог исполнил для нас, их детей, воскресив Иисуса из мёртвых, как и написано во втором псалме: „Ты — Сын Мой. Сегодня Я стал Отцом Твоим”.

34 О том же, что Бог воскресил Иисуса из мёртвых, чтобы Тот не обратился в тлен, Бог так говорил: „Я дам вам святые и истинные благословения, обещанные Давиду”.

35 Он и в другом псалме говорит: „Не допустишь, чтобы Святой Твой превратился в тлен”.

36 Но Давид повиновался воле Божьей всю свою жизнь, а когда скончался, был похоронен со своими предками и превратился в тлен.

37 Тот же, Кого Бог воскресил из мёртвых, не обратился в тлен.

38 И потому, братья, знайте, что через Иисуса вам возвещается отпущение ваших грехов, и во всём, в чём вы не могли быть оправданы по Закону Моисея,

39 будет оправдан через Него каждый верующий.

40 Так берегитесь же, чтобы с вами не случилось сказанное пророками:

41 „Слушайте же, глумливые! Дивитесь и сгиньте, так как в ваши дни я совершаю нечто такое, во что вы не поверите, даже если объяснят вам”».

42 Когда Варнава и Павел выходили из синагоги, их попросили рассказать об этом и в следующую субботу.

43 После собрания многие иудеи и многие из обращённых в иудейство язычников, чтивших истинного Бога, последовали за Павлом и Варнавой, те же говорили с людьми и убеждали их оставаться верными милости Божьей.

44 В следующую субботу почти весь город собрался послушать слово Господнее.

45 Но, увидев толпу, иудеи преисполнились зависти и стали возражать против того, что говорил Павел, и оскорблять его.

46 Но Павел и Варнава смело сказали: «Вам в первую очередь должно было быть принесено слово Божье, но раз вы отвергаете его и не считаете себя достойными вечной жизни, то теперь мы обратимся к язычникам,

47 потому что так повелел нам Господь: „Я сделал Тебя Светом для других народов, чтобы Ты принёс спасение всей земле”».

48 Услышав это, все язычники радовались и прославляли слово Господнее. И все, избранные для вечной жизни, поверили.

49 Затем слово Божье распространилось по всей той местности.

50 Но иудеи настроили набожных почтенных женщин и первых людей города так, что те начали преследовать Павла и Варнаву и изгнали их из города.

51 Павел и Варнава отряхнули пыль со своих ног и отправились в Иконию.

52 Однако ученики Господние, жившие в Антиохии, исполнились радости и Духа Святого.

Дiї

Розділ 13

1 А в Антіохі́ї, у та́мошній Церкві були ці пророки та вчителі́: Варнава й Семен, званий Ні́ґер, і кіріне́янин Луцій, і Манаї́л, що був вигодуваний із тетра́рхом Іродом, та ще Савл.

2 Як служили ж вони Господе́ві та по́стили, прорік Святий Дух: „Відділіть Варнаву та Са́вла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!“

3 Тоді, попо́стивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.

4 Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкі́ю, а звідти до Кіпру відпли́нули.

5 Як були ж в Саламі́ні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до по́слуг же мали й Івана.

6 А коли перейшли аж до Па́фи ввесь о́стрів, то знайшли ворожби́та одно́го, лжепророка юде́янина, йому на ім'я́ Варісу́с.

7 Він був при проко́нсулі Сергії Па́влі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Са́вла, і прагнув послухати Божого Слова.

8 Але їм опирався Елі́ма ворожби́т той, — бо ім'я́ його перекладається так, — і намагавсь відвернути від віри проко́нсула.

9 Але Савл, що й Павло він, перепо́внився Духом Святим і на нього споглянув,

10 і промовив: „О сину дияволів, повний всякого пі́дступу та всілякої злости, ти во́рогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати про́стих Господніх доріг?

11 І тепер ось на тебе Господня рука, — ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до ча́су!“ І миттю обняв того мо́рок та те́мрява, і став він ходити навпо́мацки та шукати повода́тора.

12 Тоді той проко́нсул, як побачив, що́ сталося, увірував, і дивувався науці Господній!

13 І, як від Па́фа Павло й ті, хто з ним був, відпливли́, то вони прибули́ в Памфілійську Пергі́ю. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.

14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.

15 А по відчита́нні Зако́ну й Пророків, старші́ синагоги послали до них, переказуючи: „Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!“

16 Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: „Послухайте, мужі ізра́їльтяни, та ви, богобійні!

17 Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив наро́д, як він перебува́в у єгипетськім кра́ї, і рукою поту́жною вивів їх із нього,

18 і літ із сорок Він їх годував у пустині,

19 а вигубивши сім наро́дів в землі ханаа́нській, поділив жеребко́м їхню землю між ними,

20 ма́йже що по чотириста й п'ятидесяти ро́ках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів дава́в.

21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Сау́ла, сина Кі́сового, мужа з Веніями́нового племени, на чотири десятки років.

22 А його віддаливши, поставив царем їм Дави́да, про якого й сказав, засвідчуючи: „Знайшов Я Давида, сина Єссе́євого, чоловіка за серцем Свої́м, що всю волю Мою він виконувати бу́де“.

23 За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасі́ння Ізраїлеві,

24 як Іван — перед самим прихо́дом Його — усьо́му наро́дові Ізраїлевому проповідував хрищення на покая́ння.

25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: „Я не Той, за Кого́ ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця́ від узуття́ Його я недостойний“.

26 Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоя́зний із вас! Для вас було по́слане слово спасі́ння цього́.

27 Бо ме́шканці Єрусалиму та їхня старши́на Його не пізнали, а пророчі слова — які щосуботи читаються — вони спо́внили при́судом,

28 і хоч жа́дної провини смерте́льної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.

29 Коли ж усе ви́повнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.

30 Але Бог воскресив Його з мертвих!

31 Він з'являвся багато днів тим, що були поприхо́дили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед лю́дьми.

32 І ми благовістимо́ вам ту обі́тницю, що да́на була нашим отцям,

33 що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив!“

34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотлі́ння, те так заповів: „Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!“

35 Тому́ то й деінде говорить: „Не даси Ти Своєму Святому побачити тлі́ння!“

36 Бо Давид, що ча́су свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тлі́ння побачив.

37 Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тлі́ння не побачив.

38 Отже, мужі-браття, хай відо́мо вам буде, що про́щення гріхів через Нього звіщається вам.

39 І в усім, у чому ви не могли ви́правдатись Зако́ном Мойсеєвим, через Нього випра́вдується кожен віруючий.

40 Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:

41 „Дивіться, погордю́щі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я ді́ло роблю́ за днів ваших, те ді́ло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!“

42 А як стали вихо́дити вони, то їх про́шено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова́.

43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павло́м та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.

44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Сло́ва.

45 Як юдеї ж побачили на́товп, то напо́внились за́здрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.

46 Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: „До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми зверта́ємось.

47 Бо так заповів нам Господь: „Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасі́нням Ти був аж до кра́ю землі!“

48 А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.

49 І ширилось Сло́во Господнє по ці́лій країні.

50 Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли́ переслі́дування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.

51 Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконі́ю.

52 А учні сповня́лися радощів і Духа Святого.

Деяния апостолов Глава 13	Дiї Розділ 13
1 В церкви в Антиохии были следующие пророки и наставники: Варнава, Симеон, называемый Нигером, Луций из Киринеи, Манаил, воспитанный вместе с правителем Иродом, и Савл.	1 А в Антіохі́ї, у та́мошній Церкві були ці пророки та вчителі́: Варнава й Семен, званий Ні́ґер, і кіріне́янин Луцій, і Манаї́л, що був вигодуваний із тетра́рхом Іродом, та ще Савл.
2 Когда они служили Господу и постились, Святой Дух сказал: «Назначьте Варнаву и Савла, чтобы они исполнили дело, для которого я их призвал».	2 Як служили ж вони Господе́ві та по́стили, прорік Святий Дух: „Відділіть Варнаву та Са́вла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!“
3 После поста и молитвы пророки и наставники возложили на Варнаву и Савла руки и отправили их.	3 Тоді, попо́стивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.
4 И вот, посланные Святым Духом, Варнава и Савл пришли в Селевкию, а оттуда отплыли на Кипр.	4 Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкі́ю, а звідти до Кіпру відпли́нули.
5 Прибыв в Саламин, они провозгласили слово Божье в иудейских синагогах; Иоанн же был с ними и помогал им.	5 Як були ж в Саламі́ні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до по́слуг же мали й Івана.
6 Они прошли через весь остров до Пафа, где встретили волшебника и лжепророка, иудея по имени Вариисус.	6 А коли перейшли аж до Па́фи ввесь о́стрів, то знайшли ворожби́та одно́го, лжепророка юде́янина, йому на ім'я́ Варісу́с.
7 Он был служителем губернатора Сергия Павла, человека разумного. Сергий Павел послал за Варнавой и Савлом и пожелал услышать слово Божье.	7 Він був при проко́нсулі Сергії Па́влі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Са́вла, і прагнув послухати Божого Слова.
8 Но волшебник Елима (так переводилось имя Вариисуса на греческий язык) всячески препятствовал им в этом и пытался отвратить губернатора от веры.	8 Але їм опирався Елі́ма ворожби́т той, — бо ім'я́ його перекладається так, — і намагавсь відвернути від віри проко́нсула.
9 Тогда Савл, также прозванный Павлом, исполнился Духа Святого, посмотрел прямо на Вариисуса	9 Але Савл, що й Павло він, перепо́внився Духом Святим і на нього споглянув,
10 и сказал: «Ты — сын дьявола, полный коварства и зла, враг добродетели! Перестанешь ли ты извращать прямые пути Господние?	10 і промовив: „О сину дияволів, повний всякого пі́дступу та всілякої злости, ти во́рогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати про́стих Господніх доріг?
11 Слушай же! Рука Господа на тебе, ты ослепнешь на некоторое время и не будешь больше видеть солнца». И тотчас же глубокая тьма опустилась на него. Он ходил как потерянный, стараясь найти себе поводыря.	11 І тепер ось на тебе Господня рука, — ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до ча́су!“ І миттю обняв того мо́рок та те́мрява, і став він ходити навпо́мацки та шукати повода́тора.
12 Увидев это, губернатор поверил, поражённый учением о Господе.	12 Тоді той проко́нсул, як побачив, що́ сталося, увірував, і дивувався науці Господній!
13 Павел и те ученики, которые были с ним, отплыли из Пафа и прибыли в Пергию, город в Памфилии. Иоанн же расстался с ними и возвратился в Иерусалим.	13 І, як від Па́фа Павло й ті, хто з ним був, відпливли́, то вони прибули́ в Памфілійську Пергі́ю. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.
14 Они продолжали свой путь из Пергии и, прибыв в Антиохию писидийскую, в субботний день вошли в синагогу и сели там.	14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.
15 После того как был прочитан Закон Моисея и Писания пророков, главы синагоги послали сказать им: «Братья, если у вас есть слово наставления к народу, то говорите».	15 А по відчита́нні Зако́ну й Пророків, старші́ синагоги послали до них, переказуючи: „Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!“
16 Тогда Павел встал и, подав знак рукой, сказал следующее: «Народ Израиля и вы, все остальные, почитающие истинного Бога, слушайте!	16 Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: „Послухайте, мужі ізра́їльтяни, та ви, богобійні!
17 Бог израильского народа избрал наших предков и возвеличил наш народ, когда тот жил ещё странником в Египте, и Своей могучей рукой вывел их из той земли.	17 Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив наро́д, як він перебува́в у єгипетськім кра́ї, і рукою поту́жною вивів їх із нього,
18 И сорок лет Бог с терпением относился к ним в пустыне.	18 і літ із сорок Він їх годував у пустині,
19 Истребив семь народов в земле Ханаан, Он дал израильтянам землю в наследие.	19 а вигубивши сім наро́дів в землі ханаа́нській, поділив жеребко́м їхню землю між ними,
20 Всё это произошло за четыреста пятьдесят лет. Затем Бог дал нашему народу судей, которые правили вплоть до прихода пророка Самуила.	20 ма́йже що по чотириста й п'ятидесяти ро́ках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів дава́в.
21 Потом они стали просить царя, и Он дал им Саула, сына Киса из семьи Вениамина, который правил сорок лет.	21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Сау́ла, сина Кі́сового, мужа з Веніями́нового племени, на чотири десятки років.
22 А когда Бог лишил его царства, то поставил над израильтянами царём Давида, о котором Он свидетельствовал: „Давид, сын Иессея, пришёлся Мне по сердцу, и он исполнит всё, что Я велю ему”.	22 А його віддаливши, поставив царем їм Дави́да, про якого й сказав, засвідчуючи: „Знайшов Я Давида, сина Єссе́євого, чоловіка за серцем Свої́м, що всю волю Мою він виконувати бу́де“.
23 И из его потомства Бог, как и обещал, даровал Израилю Спасителя Иисуса.	23 За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасі́ння Ізраїлеві,
24 До Его прихода Иоанн призывал всех израильтян креститься в доказательство того, что они покаялись в грехах.	24 як Іван — перед самим прихо́дом Його — усьо́му наро́дові Ізраїлевому проповідував хрищення на покая́ння.
25 Выполняя назначенное ему, Иоанн сказал: „Как вы думаете, кто я? Я — не Христос. Он идёт вслед за мной, Тот, у Кого я даже недостоин развязать ремни сандалий”.	25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: „Я не Той, за Кого́ ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця́ від узуття́ Його я недостойний“.
26 Братья мои, сыновья рода Авраама, и все остальные, почитающие истинного Бога! Это нам было послано слово спасения.	26 Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоя́зний із вас! Для вас було по́слане слово спасі́ння цього́.
27 Жители Иерусалима и их предводители не признали Иисуса спасителем и осудили Его, исполнив таким образом слова пророков, провозглашаемые каждую субботу.	27 Бо ме́шканці Єрусалиму та їхня старши́на Його не пізнали, а пророчі слова — які щосуботи читаються — вони спо́внили при́судом,
28 И хотя они не нашли основания, чтобы приговорить Его к смерти, всё же просили Пилата убить Его.	28 і хоч жа́дної провини смерте́льної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.
29 Они сотворили всё то зло, которое, как сказано в Писаниях, должно было случиться с Иисусом, а потом сняли Его с креста и положили в гробницу.	29 Коли ж усе ви́повнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.
30 Но Бог воскресил Его из мёртвых,	30 Але Бог воскресив Його з мертвих!
31 и в продолжение многих дней Он являлся тем, кто пришёл вместе с Ним из Галилеи в Иерусалим. И теперь они свидетельствуют о Нём перед народом.	31 Він з'являвся багато днів тим, що були поприхо́дили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед лю́дьми.
32 Мы же принесли вам Благую Весть о том, что обещание, данное нашим предкам,	32 І ми благовістимо́ вам ту обі́тницю, що да́на була нашим отцям,
33 Бог исполнил для нас, их детей, воскресив Иисуса из мёртвых, как и написано во втором псалме: „Ты — Сын Мой. Сегодня Я стал Отцом Твоим”.	33 що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив!“
34 О том же, что Бог воскресил Иисуса из мёртвых, чтобы Тот не обратился в тлен, Бог так говорил: „Я дам вам святые и истинные благословения, обещанные Давиду”.	34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотлі́ння, те так заповів: „Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!“
35 Он и в другом псалме говорит: „Не допустишь, чтобы Святой Твой превратился в тлен”.	35 Тому́ то й деінде говорить: „Не даси Ти Своєму Святому побачити тлі́ння!“
36 Но Давид повиновался воле Божьей всю свою жизнь, а когда скончался, был похоронен со своими предками и превратился в тлен.	36 Бо Давид, що ча́су свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тлі́ння побачив.
37 Тот же, Кого Бог воскресил из мёртвых, не обратился в тлен.	37 Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тлі́ння не побачив.
38 И потому, братья, знайте, что через Иисуса вам возвещается отпущение ваших грехов, и во всём, в чём вы не могли быть оправданы по Закону Моисея,	38 Отже, мужі-браття, хай відо́мо вам буде, що про́щення гріхів через Нього звіщається вам.
39 будет оправдан через Него каждый верующий.	39 І в усім, у чому ви не могли ви́правдатись Зако́ном Мойсеєвим, через Нього випра́вдується кожен віруючий.
40 Так берегитесь же, чтобы с вами не случилось сказанное пророками:	40 Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:
41 „Слушайте же, глумливые! Дивитесь и сгиньте, так как в ваши дни я совершаю нечто такое, во что вы не поверите, даже если объяснят вам”».	41 „Дивіться, погордю́щі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я ді́ло роблю́ за днів ваших, те ді́ло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!“
42 Когда Варнава и Павел выходили из синагоги, их попросили рассказать об этом и в следующую субботу.	42 А як стали вихо́дити вони, то їх про́шено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова́.
43 После собрания многие иудеи и многие из обращённых в иудейство язычников, чтивших истинного Бога, последовали за Павлом и Варнавой, те же говорили с людьми и убеждали их оставаться верными милости Божьей.	43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павло́м та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.
44 В следующую субботу почти весь город собрался послушать слово Господнее.	44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Сло́ва.
45 Но, увидев толпу, иудеи преисполнились зависти и стали возражать против того, что говорил Павел, и оскорблять его.	45 Як юдеї ж побачили на́товп, то напо́внились за́здрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.
46 Но Павел и Варнава смело сказали: «Вам в первую очередь должно было быть принесено слово Божье, но раз вы отвергаете его и не считаете себя достойными вечной жизни, то теперь мы обратимся к язычникам,	46 Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: „До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми зверта́ємось.
47 потому что так повелел нам Господь: „Я сделал Тебя Светом для других народов, чтобы Ты принёс спасение всей земле”».	47 Бо так заповів нам Господь: „Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасі́нням Ти був аж до кра́ю землі!“
48 Услышав это, все язычники радовались и прославляли слово Господнее. И все, избранные для вечной жизни, поверили.	48 А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.
49 Затем слово Божье распространилось по всей той местности.	49 І ширилось Сло́во Господнє по ці́лій країні.
50 Но иудеи настроили набожных почтенных женщин и первых людей города так, что те начали преследовать Павла и Варнаву и изгнали их из города.	50 Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли́ переслі́дування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.
51 Павел и Варнава отряхнули пыль со своих ног и отправились в Иконию.	51 Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконі́ю.
52 Однако ученики Господние, жившие в Антиохии, исполнились радости и Духа Святого.	52 А учні сповня́лися радощів і Духа Святого.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Деяния апостолов

Глава 13

Дiї

Розділ 13

Деяния апостолов

Глава 13

Дiї

Розділ 13

Ветхий завет

Новый завет

Деяния апостолов

Глава 13

Дiї

Розділ 13

Деяния апостолов

Глава 13

Дiї

Розділ 13

Ветхий
завет

Новый
завет