Библия - Обещанное Восстановление

Четвертая книга Царств

Глава 6

1 Ученики пророков сказали Елисею: — Послушай, здесь, где мы живем под твоим началом, нам не хватает места.

2 Позволь нам пойти к Иордану, взять оттуда по бревну и построить себе там жилище. — Идите, — сказал он.

3 Тогда один из них сказал: — Не будет ли и тебе угодно пойти со своими слугами? — Я пойду, — сказал Елисей.

4 И он пошел с ними. Они пришли к Иордану и начали рубить деревья.

5 Когда один из них валил дерево, железное лезвие его топора упало в воду. — Ах, мой господин! — закричал он. — Ведь я его одолжил!

6 Божий человек спросил: — Где оно упало? Когда он показал ему место, Елисей отрубил ветку, бросил ее туда, и железо всплыло.

7 — Возьми его, — сказал он. Тот человек протянул руку и взял его.

8 Царь Арама воевал с Израилем. Посовещавшись со слугами, он сказал: — Я расположу лагерь там-то и там-то.

9 Божий человек послал сказать царю Израиля: — Берегись проходить через то место, потому что туда спускаются арамеи.

10 И царь Израиля проверял места, которые указывал ему Божий человек. Не раз и не два Елисей предостерегал царя, и тот бывал в таких местах настороже.

11 Царь Арама весьма встревожился. Он призвал своих приближенных и спросил у них: — Не скажете ли вы мне, кто из наших людей на стороне царя Израиля?

12 — Никто, господин мой царь, — ответил один из приближенных. — Это Елисей, пророк, что в Израиле, передает царю Израиля даже те слова, которые ты говоришь у себя в спальне.

13 — Идите и узнайте, где он находится, — приказал царь, — чтобы мне послать людей и схватить его. Ему доложили: — Он в Дотане.

14 Он послал туда лошадей, колесницы и большое войско. Они пришли ночью и окружили город.

15 Когда рано утром слуга Божьего человека поднялся и вышел, город был окружен войском с конями и колесницами. — Ах, мой господин, что же нам делать? — спросил слуга.

16 — Не бойся, — ответил пророк. — Тех, кто с нами, больше, чем тех, кто с ними.

17 И Елисей помолился: — Господи, открой его глаза, чтобы он мог видеть! Господь открыл слуге глаза, и он посмотрел и увидел, что вокруг Елисея, по всей горе, были огненные кони и колесницы.

18 Когда враги двинулись на него, Елисей помолился Господу: — Порази этих людей слепотой. И Он поразил их слепотой, как просил Елисей.

19 Елисей сказал им: — Это не та дорога и не тот город. Идите за мной, и я приведу вас к человеку, которого вы ищете. И он привел их в Самарию.

20 Когда они вошли в город, Елисей сказал: — Господи, открой глаза этих людей, чтобы они могли видеть. Господь открыл им глаза, и они увидели, что находятся в Самарии.

21 Когда царь Израиля увидел их, он спросил Елисея: — Не перебить ли их, отец мой? Не перебить ли?

22 — Нет, — ответил он. — Разве ты перебил бы тех, кого захватил своим мечом и луком? Дай им хлеб и воду, пусть едят, пьют и возвращаются к своему господину.

23 Тогда он приготовил для них большой пир, и после того, как они кончили есть и пить, отпустил их, и они вернулись к своему господину. И отряды из Арама перестали совершать набеги на землю Израиля.

24 Некоторое время спустя Венадад, царь Арама, собрал войско, выступил и осадил Самарию.

25 В городе начался страшный голод. Осада так затянулась, что ослиную голову продавали за восемьдесят шекелей серебра, а четверть каба голубиного помета за пять шекелей.

26 Когда царь Израиля проходил по городской стене, одна женщина закричала ему: — Помоги мне, господин мой царь!

27 Царь ответил: — Если тебе не помогает Господь, то откуда же я добуду тебе помощь? С гумна? Из давильни для винограда?

28 Потом он спросил ее: — В чем дело? Она ответила: — Вот эта женщина сказала мне: «Отдай своего сына, чтобы нам съесть его сегодня, а завтра съедим моего».

29 Мы сварили моего сына и съели. На другой день я сказала ей: «Дай твоего сына — мы съедим его», но она спрятала его.

30 Услышав слова женщины, царь разорвал на себе одежды. А так как он шел по стене, народ увидел, что у него на теле было рубище.

31 Он сказал: — Пусть Бог сурово накажет меня, если голова Елисея, сына Шафата, усидит сегодня у него на плечах!

32 — и послал от себя человека. А Елисей сидел у себя дома, и с ним сидели старейшины. Прежде чем прибыл посланец, Елисей сказал старейшинам: — Знаете ли вы, что этот сын убийцы послал человека отсечь мне голову? Когда посланец придет, смотрите, заприте дверь и держите ее перед ним запертой. Не звук ли шагов его господина за ним?

33 Пока он еще говорил с ними, посланец пришел к нему и сказал: — Эта беда от Господа. Зачем мне дальше надеяться на Господа?

2-а царiв

Розділ 6

1 І сказали пророчі сини до Єлисея: „Ось те місце, де ми сидимо перед тобою, затісне́ для нас.

2 Ходім аж до Йорда́ну, і візьмі́мо звідти кожен по одній дереви́ні, і зробимо собі місце, щоб сидіти там“. А він сказав: „Ідіть“.

3 І сказав один: „Будь же ласка́вий, і ходи зо своїми рабами!“ А він сказав: „Я піду́“.

4 І пішов він із ними, і вони прийшли до Йорда́ну, і руба́ли дерево.

5 І сталося, коли один вали́в дереви́ну, то впала сокира до води. А той скрикнув і сказав: „Ох, пане мій, таж вона пози́чена!“

6 І сказав Божий чоловік: „Куди вона впала?“ А той показав йому те місце. І він відрубав кусок дерева й кинув туди, — і ви́пливла сокира!

7 І він сказав: „Витягни собі!“ А той простя́г свою руку і взяв.

8 Сирійський цар воював з Ізраїлем. І радився він зо слу́гами своїми, говорячи: „На такому то й такому то місці буде моє таборува́ння“.

9 А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: „Стережися перехо́дити оце місце, бо там схо́дяться сирі́яни!“

10 І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остеріга́в його; і він стері́гся там не раз і не два.

11 І сильно занепоко́їлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: „Чи не розповісте́ мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем?“

12 І сказав один з його слуг: „Ні, пане мій ца́рю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доно́сить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти гово́риш у спальні своїй!“...

13 А він відказав: „Ідіть, і подивіться, де́ він, — і я пошлю́ й візьму́ його!“ І доне́сено йому, кажучи: „Ось він у Дотані!“

14 І послав він туди коні, і колесни́ці та ві́йсько. І прийшли вони вночі й оточили те місто.

15 А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось ві́йсько ото́чує місто, і коні, і колесни́ці! І сказав його слуга до нього: „Ох, пане мій, що́ бу́демо робити?“

16 А той відказав: „Не бійся, бо ті, що з нами, численні́ші від тих, що з ними“.

17 І молився Єлисе́й і говорив: „Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить!“ І відкрив Господь очі того слуги́, і він побачив, аж ось гора́ повна ко́ней та огняни́х колесни́ць навко́ло Єлисе́я!...

18 І зійшли сирійці до ньо́го, а Єлисей помолився до Господа й сказав: „Удар цей люд сліпото́ю!“ І Він ударив їх сліпото́ю за Єлисеєвим словом...

19 І сказав до них Єлисей: „Це не та доро́га й не те місто. Ідіть за мною, й я проведу́ вас до того чоловіка, якого ви шукаєте“. І він завів їх у Самарі́ю.

20 І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: „Го́споди, відкрий оці очі, і нехай вони побачать!“ І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, — аж ось вони в сере́дині Самарії!...

21 І сказав Ізраїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: „Чи побити їх, чи побити, мій ба́тьку?“

22 А той відказав: „Не вбивай! Чи ти повбиваєш тих, кого ти взяв до неволі своїм мече́м та своїм списо́м? Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п'ють, і нехай ідуть до свого пана“.

23 І справив цар для них велику гости́ну, і вони їли й пили; і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана. І сирійські о́рди вже більш не вхо́дили до Ізраїлевого Кра́ю.

24 І сталося по тому, і зібрав Бен-Гадад, сирійський цар, увесь свій та́бір, і він зійшов і облі́г Самарію.

25 І був великий голод у Самарії. І ось ті обляга́ли їх, а осляча голова коштувала вісімдеся́т шеклів срібла, а чвертка каву голуби́ного поме́ту п'ять шеклів срібла.

26 І сталося, прохо́див Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: „Поможи, пане ца́рю!“

27 А він відказав: „Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу́ тобі? Чи з то́ку, або з чави́ла?“

28 І сказав до неї цар: „Що тобі?“ А та відказала: „Оця жінка сказала мені: Дай свого сина, і ми з'їмо́ його сьогодні, а мого сина з'їмо́ взавтра.

29 І зварили ми мого́ сина та й з'їли його... І сказала я до неї дру́гого дня: Дай сина свого, і ми з'їмо́ його, та вона сховала свого сина“.

30 І сталося, як цар почув слова цієї жінки, то роздер шати свої, і він ходив по мурі. І наро́д побачив, — аж ось вере́тище на тілі його зо спо́ду!

31 І він сказав: „Отак нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, якщо позоста́неться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогодні!“

32 А Єлисей сидів у своєму домі, а з ним сиділи старші́. І послав цар чоловіка від себе. Поки прийшов посол до нього, то він сказав до старши́х: „Чи ви бачите, що цей син уби́вника послав зняти мою го́лову? Глядіть, як при́йде цей посол, то замкніть двері, — і прити́снете його в две́рях. Ось і шаруді́ння ніг пана його за ним“.

33 Ще він говорив із ними, аж ось прихо́дить до нього послане́ць. І він сказав: „Отаке зло від Господа! Чого ще чекати від Господа?“

Четвертая книга Царств Глава 6	2-а царiв Розділ 6
1 Ученики пророков сказали Елисею: — Послушай, здесь, где мы живем под твоим началом, нам не хватает места.	1 І сказали пророчі сини до Єлисея: „Ось те місце, де ми сидимо перед тобою, затісне́ для нас.
2 Позволь нам пойти к Иордану, взять оттуда по бревну и построить себе там жилище. — Идите, — сказал он.	2 Ходім аж до Йорда́ну, і візьмі́мо звідти кожен по одній дереви́ні, і зробимо собі місце, щоб сидіти там“. А він сказав: „Ідіть“.
3 Тогда один из них сказал: — Не будет ли и тебе угодно пойти со своими слугами? — Я пойду, — сказал Елисей.	3 І сказав один: „Будь же ласка́вий, і ходи зо своїми рабами!“ А він сказав: „Я піду́“.
4 И он пошел с ними. Они пришли к Иордану и начали рубить деревья.	4 І пішов він із ними, і вони прийшли до Йорда́ну, і руба́ли дерево.
5 Когда один из них валил дерево, железное лезвие его топора упало в воду. — Ах, мой господин! — закричал он. — Ведь я его одолжил!	5 І сталося, коли один вали́в дереви́ну, то впала сокира до води. А той скрикнув і сказав: „Ох, пане мій, таж вона пози́чена!“
6 Божий человек спросил: — Где оно упало? Когда он показал ему место, Елисей отрубил ветку, бросил ее туда, и железо всплыло.	6 І сказав Божий чоловік: „Куди вона впала?“ А той показав йому те місце. І він відрубав кусок дерева й кинув туди, — і ви́пливла сокира!
7 — Возьми его, — сказал он. Тот человек протянул руку и взял его.	7 І він сказав: „Витягни собі!“ А той простя́г свою руку і взяв.
8 Царь Арама воевал с Израилем. Посовещавшись со слугами, он сказал: — Я расположу лагерь там-то и там-то.	8 Сирійський цар воював з Ізраїлем. І радився він зо слу́гами своїми, говорячи: „На такому то й такому то місці буде моє таборува́ння“.
9 Божий человек послал сказать царю Израиля: — Берегись проходить через то место, потому что туда спускаются арамеи.	9 А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: „Стережися перехо́дити оце місце, бо там схо́дяться сирі́яни!“
10 И царь Израиля проверял места, которые указывал ему Божий человек. Не раз и не два Елисей предостерегал царя, и тот бывал в таких местах настороже.	10 І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остеріга́в його; і він стері́гся там не раз і не два.
11 Царь Арама весьма встревожился. Он призвал своих приближенных и спросил у них: — Не скажете ли вы мне, кто из наших людей на стороне царя Израиля?	11 І сильно занепоко́їлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: „Чи не розповісте́ мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем?“
12 — Никто, господин мой царь, — ответил один из приближенных. — Это Елисей, пророк, что в Израиле, передает царю Израиля даже те слова, которые ты говоришь у себя в спальне.	12 І сказав один з його слуг: „Ні, пане мій ца́рю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доно́сить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти гово́риш у спальні своїй!“...
13 — Идите и узнайте, где он находится, — приказал царь, — чтобы мне послать людей и схватить его. Ему доложили: — Он в Дотане.	13 А він відказав: „Ідіть, і подивіться, де́ він, — і я пошлю́ й візьму́ його!“ І доне́сено йому, кажучи: „Ось він у Дотані!“
14 Он послал туда лошадей, колесницы и большое войско. Они пришли ночью и окружили город.	14 І послав він туди коні, і колесни́ці та ві́йсько. І прийшли вони вночі й оточили те місто.
15 Когда рано утром слуга Божьего человека поднялся и вышел, город был окружен войском с конями и колесницами. — Ах, мой господин, что же нам делать? — спросил слуга.	15 А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось ві́йсько ото́чує місто, і коні, і колесни́ці! І сказав його слуга до нього: „Ох, пане мій, що́ бу́демо робити?“
16 — Не бойся, — ответил пророк. — Тех, кто с нами, больше, чем тех, кто с ними.	16 А той відказав: „Не бійся, бо ті, що з нами, численні́ші від тих, що з ними“.
17 И Елисей помолился: — Господи, открой его глаза, чтобы он мог видеть! Господь открыл слуге глаза, и он посмотрел и увидел, что вокруг Елисея, по всей горе, были огненные кони и колесницы.	17 І молився Єлисе́й і говорив: „Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить!“ І відкрив Господь очі того слуги́, і він побачив, аж ось гора́ повна ко́ней та огняни́х колесни́ць навко́ло Єлисе́я!...
18 Когда враги двинулись на него, Елисей помолился Господу: — Порази этих людей слепотой. И Он поразил их слепотой, как просил Елисей.	18 І зійшли сирійці до ньо́го, а Єлисей помолився до Господа й сказав: „Удар цей люд сліпото́ю!“ І Він ударив їх сліпото́ю за Єлисеєвим словом...
19 Елисей сказал им: — Это не та дорога и не тот город. Идите за мной, и я приведу вас к человеку, которого вы ищете. И он привел их в Самарию.	19 І сказав до них Єлисей: „Це не та доро́га й не те місто. Ідіть за мною, й я проведу́ вас до того чоловіка, якого ви шукаєте“. І він завів їх у Самарі́ю.
20 Когда они вошли в город, Елисей сказал: — Господи, открой глаза этих людей, чтобы они могли видеть. Господь открыл им глаза, и они увидели, что находятся в Самарии.	20 І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: „Го́споди, відкрий оці очі, і нехай вони побачать!“ І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, — аж ось вони в сере́дині Самарії!...
21 Когда царь Израиля увидел их, он спросил Елисея: — Не перебить ли их, отец мой? Не перебить ли?	21 І сказав Ізраїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: „Чи побити їх, чи побити, мій ба́тьку?“
22 — Нет, — ответил он. — Разве ты перебил бы тех, кого захватил своим мечом и луком? Дай им хлеб и воду, пусть едят, пьют и возвращаются к своему господину.	22 А той відказав: „Не вбивай! Чи ти повбиваєш тих, кого ти взяв до неволі своїм мече́м та своїм списо́м? Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п'ють, і нехай ідуть до свого пана“.
23 Тогда он приготовил для них большой пир, и после того, как они кончили есть и пить, отпустил их, и они вернулись к своему господину. И отряды из Арама перестали совершать набеги на землю Израиля.	23 І справив цар для них велику гости́ну, і вони їли й пили; і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана. І сирійські о́рди вже більш не вхо́дили до Ізраїлевого Кра́ю.
24 Некоторое время спустя Венадад, царь Арама, собрал войско, выступил и осадил Самарию.	24 І сталося по тому, і зібрав Бен-Гадад, сирійський цар, увесь свій та́бір, і він зійшов і облі́г Самарію.
25 В городе начался страшный голод. Осада так затянулась, что ослиную голову продавали за восемьдесят шекелей серебра, а четверть каба голубиного помета за пять шекелей.	25 І був великий голод у Самарії. І ось ті обляга́ли їх, а осляча голова коштувала вісімдеся́т шеклів срібла, а чвертка каву голуби́ного поме́ту п'ять шеклів срібла.
26 Когда царь Израиля проходил по городской стене, одна женщина закричала ему: — Помоги мне, господин мой царь!	26 І сталося, прохо́див Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: „Поможи, пане ца́рю!“
27 Царь ответил: — Если тебе не помогает Господь, то откуда же я добуду тебе помощь? С гумна? Из давильни для винограда?	27 А він відказав: „Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу́ тобі? Чи з то́ку, або з чави́ла?“
28 Потом он спросил ее: — В чем дело? Она ответила: — Вот эта женщина сказала мне: «Отдай своего сына, чтобы нам съесть его сегодня, а завтра съедим моего».	28 І сказав до неї цар: „Що тобі?“ А та відказала: „Оця жінка сказала мені: Дай свого сина, і ми з'їмо́ його сьогодні, а мого сина з'їмо́ взавтра.
29 Мы сварили моего сына и съели. На другой день я сказала ей: «Дай твоего сына — мы съедим его», но она спрятала его.	29 І зварили ми мого́ сина та й з'їли його... І сказала я до неї дру́гого дня: Дай сина свого, і ми з'їмо́ його, та вона сховала свого сина“.
30 Услышав слова женщины, царь разорвал на себе одежды. А так как он шел по стене, народ увидел, что у него на теле было рубище.	30 І сталося, як цар почув слова цієї жінки, то роздер шати свої, і він ходив по мурі. І наро́д побачив, — аж ось вере́тище на тілі його зо спо́ду!
31 Он сказал: — Пусть Бог сурово накажет меня, если голова Елисея, сына Шафата, усидит сегодня у него на плечах!	31 І він сказав: „Отак нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, якщо позоста́неться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогодні!“
32 — и послал от себя человека. А Елисей сидел у себя дома, и с ним сидели старейшины. Прежде чем прибыл посланец, Елисей сказал старейшинам: — Знаете ли вы, что этот сын убийцы послал человека отсечь мне голову? Когда посланец придет, смотрите, заприте дверь и держите ее перед ним запертой. Не звук ли шагов его господина за ним?	32 А Єлисей сидів у своєму домі, а з ним сиділи старші́. І послав цар чоловіка від себе. Поки прийшов посол до нього, то він сказав до старши́х: „Чи ви бачите, що цей син уби́вника послав зняти мою го́лову? Глядіть, як при́йде цей посол, то замкніть двері, — і прити́снете його в две́рях. Ось і шаруді́ння ніг пана його за ним“.
33 Пока он еще говорил с ними, посланец пришел к нему и сказал: — Эта беда от Господа. Зачем мне дальше надеяться на Господа?	33 Ще він говорив із ними, аж ось прихо́дить до нього послане́ць. І він сказав: „Отаке зло від Господа! Чого ще чекати від Господа?“

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Четвертая книга Царств

Глава 6

2-а царiв

Розділ 6

Четвертая книга Царств

Глава 6

2-а царiв

Розділ 6

Ветхий завет

Новый завет

Четвертая книга Царств

Глава 6

2-а царiв

Розділ 6

Четвертая книга Царств

Глава 6

2-а царiв

Розділ 6

Ветхий
завет

Новый
завет