Вторая книга Царств

Глава 22

1 Давид воспел Господу слова этой песни, когда Господь избавил его от рук всех его врагов и от руки Саула.

2 Он сказал: — Господь — скала моя, твердыня моя и мой избавитель;

3 Бог мой — скала моя, в Нем я ищу прибежища, Он — мой щит и рог моего спасения, моя крепость. Он — мое прибежище и мой спаситель; Ты спас меня от насилия.

4 К Господу воззову, достойному хвалы, — и от врагов моих спасусь.

5 Волны смерти вскипели вокруг меня, захлестнула стремнина гибели.

6 Цепи мира мертвых обвили меня, и опутали сети смерти.

7 В бедствии своем я Господа призвал; я воззвал к моему Богу. Из Своего храма Он услышал мой голос; крик мой дошел до ушей Его.

8 Задрожала земля, сотряслась, пошатнулись основания небес, задрожали, потому что разгневался Он.

9 Дым вырвался из Его ноздрей, огонь пожирающий из уст Его, сыпались от Него горящие угли.

10 Он расторг небеса и сошел, под ногами — мглистые тучи.

11 Он воссел на херувима и полетел, воспарил Он на крыльях ветра.

12 Мраком покрыл Себя, словно пологом, окружил Себя тучами дождевыми.

13 От сияния перед Ним разгорались огненные угли.

14 Господь возгремел с небес; Всевышний подал Свой голос.

15 Он пустил Свои стрелы и рассеял врагов, молнию — и разбил их.

16 Тогда открылись источники моря и обнажились основания земли от упрека Господа, от мощного дыхания ноздрей Его.

17 С высоты Он склонился и взял меня; Он извлек меня из глубоких вод.

18 Он избавил меня от могучего врага, от ненавистников моих, слишком сильных для меня.

19 В день бедствия моего они на меня ополчились, но Господь был моей опорой.

20 Он вывел меня на безопасное место, Он избавил меня, потому что я угоден Ему.

21 Воздал мне Господь по праведности моей, по чистоте моих рук наградил меня,

22 ведь я хранил пути Господа и не сделал зла, отвернувшись от Бога моего.

23 Все законы Его предо мной; я повелений Его не оставил.

24 Я был непорочен перед Ним и хранил себя от греха.

25 Воздал мне Господь по праведности моей, по чистоте моей перед глазами Его.

26 Ты верен с тем, кто верен, с беспорочным Ты поступаешь беспорочно,

27 с чистым — чисто, но с коварным — по его лукавству.

28 Ты спасаешь смиренных, но взор Твой на надменных, чтобы унизить их.

29 Ты — светильник мой, Господь озаряет мрак мой.

30 С Твоей помощью я сокрушаю войско, с Богом моим поднимаюсь на стену.

31 Путь Бога безупречен; чисто слово Господа. Он — щит для всех, кто ищет в Нем прибежища.

32 Ведь кто Бог, кроме Господа? И кто скала, кроме нашего Бога?

33 Бог — мое крепкое прибежище и делает верным мой путь.

34 Он делает ноги мои, как ноги лани, и ставит меня на высотах.

35 Он учит руки мои войне, так что гнут они бронзовый лук.

36 Ты вручил мне щит спасения Твоего; Твоя милость меня возвеличивает.

37 Ты расширяешь мой шаг подо мной, чтобы ногам моим не оступиться.

38 Я преследовал врагов моих и уничтожил их, я не повернул назад, пока не истребил их.

39 Я поразил и сокрушил их, и им не встать; под ноги мне они пали.

40 Ты препоясал меня силой для битвы; Ты поверг к моим ногам восставших на меня.

41 Врагов обратил Ты ко мне спиной, и я истребил ненавидящих меня.

42 Они поднимали свой взор, но не было никого, чтобы спасти их — к Господу взывали, но Он не ответил им.

43 Я стер их в порошок, в земную пыль; я смял их и топтал, как уличную грязь.

44 Ты избавил меня от мятежа народа моего; Ты сохранил меня главой чужеземцев. Народы, которых я не знал, служат мне.

45 Чужеземцы раболепствуют предо мной; они покоряются, едва обо мне услышав.

46 Все они пали духом и выходят, дрожа, из своих крепостей.

47 Жив Господь! Хвала моей скале! Да будет превознесен мой Бог, скала моего спасения!

48 Он — Бог, Который мстит за меня, Который народы мне покоряет,

49 и избавляет меня от моих врагов. Ты вознес меня над моими противниками, от жестоких людей спас меня.

50 За это буду славить Тебя, Господи, среди других народов; имени Твоему воспою я хвалу.

51 Своему царю Он дарует большие победы и милость являет Своему помазаннику Давиду и семени его вовеки.

2-а Самуїлова

Розділ 22

1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,

2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!

3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!

4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!

5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.

6 Тене́та шео́лу мене оточи́ли, а па́стки смерте́льні мене попере́дили!

7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.

8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!

9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!

10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.

11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.

12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.

13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.

14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.

15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.

16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.

17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.

18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.

19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.

20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!

21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!

22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,

23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!

24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.

25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.

26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,

27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!

28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.

29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!

30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!

31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!

32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?

33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.

34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,

35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.

36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!

37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.

38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!

39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.

40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.

41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!

42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!

43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!

44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!

45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.

46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.

47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!

48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,

49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!

50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!

51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“

Вторая книга Царств

Глава 22

2-а Самуїлова

Розділ 22

1 Давид воспел Господу слова этой песни, когда Господь избавил его от рук всех его врагов и от руки Саула.

1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,

2 Он сказал: — Господь — скала моя, твердыня моя и мой избавитель;

2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!

3 Бог мой — скала моя, в Нем я ищу прибежища, Он — мой щит и рог моего спасения, моя крепость. Он — мое прибежище и мой спаситель; Ты спас меня от насилия.

3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!

4 К Господу воззову, достойному хвалы, — и от врагов моих спасусь.

4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!

5 Волны смерти вскипели вокруг меня, захлестнула стремнина гибели.

5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.

6 Цепи мира мертвых обвили меня, и опутали сети смерти.

6 Тене́та шео́лу мене оточи́ли, а па́стки смерте́льні мене попере́дили!

7 В бедствии своем я Господа призвал; я воззвал к моему Богу. Из Своего храма Он услышал мой голос; крик мой дошел до ушей Его.

7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.

8 Задрожала земля, сотряслась, пошатнулись основания небес, задрожали, потому что разгневался Он.

8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!

9 Дым вырвался из Его ноздрей, огонь пожирающий из уст Его, сыпались от Него горящие угли.

9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!

10 Он расторг небеса и сошел, под ногами — мглистые тучи.

10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.

11 Он воссел на херувима и полетел, воспарил Он на крыльях ветра.

11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.

12 Мраком покрыл Себя, словно пологом, окружил Себя тучами дождевыми.

12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.

13 От сияния перед Ним разгорались огненные угли.

13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.

14 Господь возгремел с небес; Всевышний подал Свой голос.

14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.

15 Он пустил Свои стрелы и рассеял врагов, молнию — и разбил их.

15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.

16 Тогда открылись источники моря и обнажились основания земли от упрека Господа, от мощного дыхания ноздрей Его.

16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.

17 С высоты Он склонился и взял меня; Он извлек меня из глубоких вод.

17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.

18 Он избавил меня от могучего врага, от ненавистников моих, слишком сильных для меня.

18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.

19 В день бедствия моего они на меня ополчились, но Господь был моей опорой.

19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.

20 Он вывел меня на безопасное место, Он избавил меня, потому что я угоден Ему.

20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!

21 Воздал мне Господь по праведности моей, по чистоте моих рук наградил меня,

21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!

22 ведь я хранил пути Господа и не сделал зла, отвернувшись от Бога моего.

22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,

23 Все законы Его предо мной; я повелений Его не оставил.

23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!

24 Я был непорочен перед Ним и хранил себя от греха.

24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.

25 Воздал мне Господь по праведности моей, по чистоте моей перед глазами Его.

25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.

26 Ты верен с тем, кто верен, с беспорочным Ты поступаешь беспорочно,

26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,

27 с чистым — чисто, но с коварным — по его лукавству.

27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!

28 Ты спасаешь смиренных, но взор Твой на надменных, чтобы унизить их.

28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.

29 Ты — светильник мой, Господь озаряет мрак мой.

29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!

30 С Твоей помощью я сокрушаю войско, с Богом моим поднимаюсь на стену.

30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!

31 Путь Бога безупречен; чисто слово Господа. Он — щит для всех, кто ищет в Нем прибежища.

31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!

32 Ведь кто Бог, кроме Господа? И кто скала, кроме нашего Бога?

32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?

33 Бог — мое крепкое прибежище и делает верным мой путь.

33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.

34 Он делает ноги мои, как ноги лани, и ставит меня на высотах.

34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,

35 Он учит руки мои войне, так что гнут они бронзовый лук.

35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.

36 Ты вручил мне щит спасения Твоего; Твоя милость меня возвеличивает.

36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!

37 Ты расширяешь мой шаг подо мной, чтобы ногам моим не оступиться.

37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.

38 Я преследовал врагов моих и уничтожил их, я не повернул назад, пока не истребил их.

38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!

39 Я поразил и сокрушил их, и им не встать; под ноги мне они пали.

39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.

40 Ты препоясал меня силой для битвы; Ты поверг к моим ногам восставших на меня.

40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.

41 Врагов обратил Ты ко мне спиной, и я истребил ненавидящих меня.

41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!

42 Они поднимали свой взор, но не было никого, чтобы спасти их — к Господу взывали, но Он не ответил им.

42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!

43 Я стер их в порошок, в земную пыль; я смял их и топтал, как уличную грязь.

43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!

44 Ты избавил меня от мятежа народа моего; Ты сохранил меня главой чужеземцев. Народы, которых я не знал, служат мне.

44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!

45 Чужеземцы раболепствуют предо мной; они покоряются, едва обо мне услышав.

45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.

46 Все они пали духом и выходят, дрожа, из своих крепостей.

46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.

47 Жив Господь! Хвала моей скале! Да будет превознесен мой Бог, скала моего спасения!

47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!

48 Он — Бог, Который мстит за меня, Который народы мне покоряет,

48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,

49 и избавляет меня от моих врагов. Ты вознес меня над моими противниками, от жестоких людей спас меня.

49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!

50 За это буду славить Тебя, Господи, среди других народов; имени Твоему воспою я хвалу.

50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!

51 Своему царю Он дарует большие победы и милость являет Своему помазаннику Давиду и семени его вовеки.

51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“

1.0x