Библия - Обещанное Восстановление

Послание филиппийцам

Глава 2

1 Если союз со Христом дает вам ободрение, если Его любовь утешает вас, если вы находитесь в общении с Духом и имеете милосердие и чувство сострадания,

2 то дополните еще мою радость: будьте едины в ваших мыслях, имейте одну и ту же любовь, проявляйте единодушие, будьте единомышленниками.

3 Не делайте ничего из эгоистичных или же из тщеславных побуждений. Будьте скромны и считайте других выше себя.

4 Руководствуйтесь не только своими интересами, но и интересами других.

5 Ваш образ мыслей должен быть таким же, как и образ мыслей Иисуса Христа.

6 Он, по природе Бог, не держался за равенство с Богом,

7 а наоборот, унизил Себя, приняв природу раба; Он стал подобным людям. Став и по виду как человек,

8 Он смирил Себя и был покорным до смерти, причем смерти на кресте!

9 Поэтому Бог возвысил Его и дал Ему имя выше всех имен,

10 чтобы перед именем Иисуса преклонились все колени на небесах, на земле и под землей,

11 и чтобы каждый язык признал во славу Бога Отца, что Иисус Христос есть Господь!

12 Мои любимые, вы всегда были послушны, не только когда я был с вами, но и гораздо более того сейчас, в мое отсутствие. Со страхом и трепетом явите на деле плоды вашего спасения,

13 потому что это Сам Бог совершает в вас работу, пробуждая в вас и желание, и действия согласно Своей воле.

14 Делайте все без жалоб и споров,

15 чтобы вам быть непорочными, чистыми и незапятнанными детьми Божьими среди этого развращенного и злого поколения. Вы сияете среди него как звезды в мире,

16 живя по слову жизни, и этим я буду хвалиться в День Христа, что я не напрасно пробежал свой забег и не напрасно трудился.

17 И даже «проливаясь» как жертвенное возлияние, в дополнение к жертве — вашему верному служению Богу, я радуюсь вместе с вами.

18 Радуйтесь и веселитесь и вы со мной!

19 Господь Иисус дает мне надежду на то, что я скоро смогу послать к вам Тимофея, чтобы мне ободриться вестями от вас.

20 У меня нет другого человека, который бы чувствовал такую же ответственность за вас, как Тимофей.

21 Все остальные ищут своего, а не того, что угодно Иисусу Христу.

22 Вы знаете, что Тимофей проявил свои качества на деле, он возвещал Радостную Весть вместе со мной, как сын с отцом.

23 И поэтому я надеюсь послать его к вам, как только буду знать, что будет дальше со мной.

24 Господь дает мне уверенность в том, что я и сам скоро буду у вас.

25 Сейчас же я считаю нужным послать к вам обратно Эпафродита, моего брата, соработника и соратника, вашего посланника и служителя в нуждах моих.

26 Он хочет опять встретиться с вами, но его огорчает то, что до вас дошли слухи о его болезни.

27 Да, он был серьезно болен и почти при смерти, но Бог его помиловал, и не только его, но и меня, чтобы не добавлять печали к моей печали.

28 Поэтому я с еще большим желанием посылаю его к вам, чтобы вы, увидев его, обрадовались, а у меня стало бы меньше печали.

29 Примите его с радостью в Господе и уважайте таких людей, как он.

30 Ведь он, рискуя своей жизнью, работал для Христа и оказывал мне помощь, которую вы не могли мне оказать.

До филип'ян

Розділ 2

1 Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя,

2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!

3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе.

4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.

5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі!

6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним,

7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на,

8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної.

9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́,

10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних,

11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!

12 Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння.

13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю.

14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву,

15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,

16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо.

17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́.

18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною!

19 Надіюся в Господі Ісусі незаба́ром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.

20 Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас.

21 Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового.

22 Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії.

23 Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною.

24 Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас.

25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй,

26 бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в.

27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.

28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був.

29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,

30 бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене.

Послание филиппийцам Глава 2	До филип'ян Розділ 2
1 Если союз со Христом дает вам ободрение, если Его любовь утешает вас, если вы находитесь в общении с Духом и имеете милосердие и чувство сострадания,	1 Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя,
2 то дополните еще мою радость: будьте едины в ваших мыслях, имейте одну и ту же любовь, проявляйте единодушие, будьте единомышленниками.	2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!
3 Не делайте ничего из эгоистичных или же из тщеславных побуждений. Будьте скромны и считайте других выше себя.	3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе.
4 Руководствуйтесь не только своими интересами, но и интересами других.	4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.
5 Ваш образ мыслей должен быть таким же, как и образ мыслей Иисуса Христа.	5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі!
6 Он, по природе Бог, не держался за равенство с Богом,	6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним,
7 а наоборот, унизил Себя, приняв природу раба; Он стал подобным людям. Став и по виду как человек,	7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на,
8 Он смирил Себя и был покорным до смерти, причем смерти на кресте!	8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної.
9 Поэтому Бог возвысил Его и дал Ему имя выше всех имен,	9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́,
10 чтобы перед именем Иисуса преклонились все колени на небесах, на земле и под землей,	10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних,
11 и чтобы каждый язык признал во славу Бога Отца, что Иисус Христос есть Господь!	11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!
12 Мои любимые, вы всегда были послушны, не только когда я был с вами, но и гораздо более того сейчас, в мое отсутствие. Со страхом и трепетом явите на деле плоды вашего спасения,	12 Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння.
13 потому что это Сам Бог совершает в вас работу, пробуждая в вас и желание, и действия согласно Своей воле.	13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю.
14 Делайте все без жалоб и споров,	14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву,
15 чтобы вам быть непорочными, чистыми и незапятнанными детьми Божьими среди этого развращенного и злого поколения. Вы сияете среди него как звезды в мире,	15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,
16 живя по слову жизни, и этим я буду хвалиться в День Христа, что я не напрасно пробежал свой забег и не напрасно трудился.	16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо.
17 И даже «проливаясь» как жертвенное возлияние, в дополнение к жертве — вашему верному служению Богу, я радуюсь вместе с вами.	17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́.
18 Радуйтесь и веселитесь и вы со мной!	18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною!
19 Господь Иисус дает мне надежду на то, что я скоро смогу послать к вам Тимофея, чтобы мне ободриться вестями от вас.	19 Надіюся в Господі Ісусі незаба́ром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.
20 У меня нет другого человека, который бы чувствовал такую же ответственность за вас, как Тимофей.	20 Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас.
21 Все остальные ищут своего, а не того, что угодно Иисусу Христу.	21 Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового.
22 Вы знаете, что Тимофей проявил свои качества на деле, он возвещал Радостную Весть вместе со мной, как сын с отцом.	22 Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії.
23 И поэтому я надеюсь послать его к вам, как только буду знать, что будет дальше со мной.	23 Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною.
24 Господь дает мне уверенность в том, что я и сам скоро буду у вас.	24 Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас.
25 Сейчас же я считаю нужным послать к вам обратно Эпафродита, моего брата, соработника и соратника, вашего посланника и служителя в нуждах моих.	25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй,
26 Он хочет опять встретиться с вами, но его огорчает то, что до вас дошли слухи о его болезни.	26 бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в.
27 Да, он был серьезно болен и почти при смерти, но Бог его помиловал, и не только его, но и меня, чтобы не добавлять печали к моей печали.	27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.
28 Поэтому я с еще большим желанием посылаю его к вам, чтобы вы, увидев его, обрадовались, а у меня стало бы меньше печали.	28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був.
29 Примите его с радостью в Господе и уважайте таких людей, как он.	29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,
30 Ведь он, рискуя своей жизнью, работал для Христа и оказывал мне помощь, которую вы не могли мне оказать.	30 бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Послание филиппийцам

Глава 2

До филип'ян

Розділ 2

Послание филиппийцам

Глава 2

До филип'ян

Розділ 2

Ветхий завет

Новый завет

Послание филиппийцам

Глава 2

До филип'ян

Розділ 2

Послание филиппийцам

Глава 2

До филип'ян

Розділ 2

Ветхий
завет

Новый
завет