Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Луки

Глава 6

1 Однажды в субботу, когда Иисус проходил через засеянные поля, Его ученики срывали колосья, растирали их руками и ели зерна.

2 Но некоторые фарисеи спросили: — Почему вы делаете то, что не разрешается делать в субботу?

3 Иисус им ответил: — Не читали ли вы о том, что сделал Давид, когда он и его спутники проголодались?

4 Он вошел в дом Божий, взял священный хлеб, который нельзя есть никому, кроме священников, и ел, а также дал его своим людям.

5 И добавил: — Сын Человеческий — Господин над субботой!

6 В другую субботу Иисус вошел в синагогу и учил. Там был человек с иссохшей правой рукой.

7 Учители Закона и фарисеи внимательно наблюдали за Ним, не будет ли Он исцелять в субботу, потому что искали повод обвинить Его.

8 Но Иисус знал, о чем они думали, и сказал человеку с иссохшей рукой: — Встань и выйди на середину. Тот встал и вышел вперед.

9 Тогда Иисус сказал им: — Я спрашиваю вас: что позволительно делать в субботу, добро или зло? Спасать жизнь или губить?

10 Он обвел их взглядом и сказал человеку: — Протяни руку. Тот протянул, и его рука стала совершенно здоровой.

11 А они пришли в ярость и стали обсуждать между собой, что бы им сделать с Иисусом.

12 Примерно в те же дни Иисус взошел на гору помолиться и провел всю ночь в молитве Богу.

13 Когда наступил день, Он позвал Своих учеников и выбрал из них двенадцать, которых и назвал апостолами:

14 Симона (которого Он назвал Петром), брата Симона Андрея, Иакова, Иоанна, Филиппа, Варфоломея,

15 Матфея, Фому, Иакова, сына Алфея, Симона, прозванного Зилотом,

16 Иуду, сына Иакова, и Иуду Искариота, который стал предателем.

17 Иисус спустился с ними вниз, на равнину. Там уже собралась большая толпа Его учеников и великое множество народа со всей Иудеи, Иерусалима и прибрежных областей Тира и Сидона.

18 Они пришли послушать Иисуса и исцелиться от болезней. Те, кого мучили нечистые духи, тоже получали исцеление.

19 Все в толпе старались прикоснуться к Иисусу, потому что из Него исходила сила, которая всех исцеляла.

20 Устремив взгляд на учеников, Иисус начал говорить: — Блаженны вы, нищие, потому что вам принадлежит Божье Царство.

21 Блаженны те, кто сейчас голоден, потому что вы насытитесь. Блаженны те, кто сейчас плачет, потому что вы будете смеяться.

22 Блаженны вы, когда люди вас ненавидят, когда вас изгоняют и оскорбляют, когда бесчестят ваше имя из-за Сына Человеческого.

23 Ликуйте в тот день и прыгайте от радости, потому что велика ваша награда на небесах! Ведь точно так же поступали с пророками отцы этих людей.

24 Но горе вам, богатые, потому что вы уже получили свое утешение.

25 Горе вам, кто сейчас сыт, потому что вы будете голодать. Горе вам, кто сейчас смеется, потому что вы будете рыдать и плакать.

26 Горе вам, когда все хвалят вас, ведь так же их предки хвалили лжепророков.

27 — Я же говорю вам, тем, кто слушает Меня: «Любите ваших врагов, делайте добро тем, кто ненавидит вас,

28 благословляйте тех, кто проклинает вас, и молитесь о тех, кто оскорбляет вас.

29 Тому, кто оскорбит тебя, ударив по щеке, подставь и другую, а тому, кто забирает у тебя верхнюю одежду, не мешай забрать и рубашку.

30 Каждому, кто у тебя просит, дай; и если кто-то заберет твое, не требуй обратно.

31 Поступайте с людьми так, как вы хотите, чтобы они поступали с вами.

32 Если вы любите тех, кто любит вас, в чем ваша заслуга? Ведь даже грешники любят тех, кто их любит.

33 Если вы делаете добро тем, кто делает добро вам, то в чем ваша заслуга? Ведь даже грешники делают то же.

34 Если вы даете в долг только тем, от кого надеетесь получить обратно, то в чем ваша заслуга? Ведь даже грешники дают в долг грешникам, ожидая получить назад столько же.

35 Но вы любите ваших врагов, делайте им добро и давайте в долг, не ожидая возврата. Тогда ваша награда будет велика, и вы будете сыновьями Всевышнего. Ведь Он Сам добр даже к неблагодарным и злым.

36 Будьте милосердны, как милосерден ваш Отец».

37 Не судите, и сами не будете судимы. Не осуждайте, и вы не будете осуждены. Прощайте, и вы тоже будете прощены.

38 Давайте, и вам тоже дадут. Полной мерой, утрясенной и пересыпающейся через край, вам отсыплют в вашу полу. Какой мерой вы мерите, такой отмерят и вам.

39 Иисус рассказал им такую притчу: — Может ли слепой вести слепого? Разве они не упадут оба в яму?

40 Ученик не выше своего учителя, но каждый, кто полностью выучится, достигнет уровня своего учителя.

41 Что ты смотришь на соринку в глазу своего брата, когда в своем собственном не замечаешь бревна?

42 Как ты можешь говорить своему брату: «Брат, дай я выну соринку из твоего глаза», когда ты не видишь бревна в своем собственном глазу? Лицемер, вынь сначала бревно из собственного глаза, а потом ты увидишь, как вынуть соринку из глаза своего брата.

43 Хорошее дерево не приносит плохих плодов, и плохое дерево не приносит хороших,

44 так что каждое дерево узнают по его плодам. Ведь не собирают же с терновника инжир или с колючего кустарника виноград.

45 Из хранилища добра в своем сердце добрый человек выносит доброе, а злой человек выносит злое из хранилища зла. Ведь на языке у человека то, чем наполнено его сердце.

46 Что вы зовете Меня: «Господи, Господи», а не делаете того, что Я говорю?

47 Я скажу вам, с кем можно сравнить того, кто приходит ко Мне, слушает Мои слова и исполняет их.

48 Он похож на строителя дома, который выкопал глубокий котлован и заложил фундамент на камне. Когда случилось наводнение и на дом обрушилась река, она не пошатнула его, потому что он был крепко построен.

49 А того, кто слушает Мои слова, но не исполняет их, можно сравнить с человеком, который построил дом на земле без фундамента. Как только река обрушилась на дом, он тут же рухнул, и падение его было великим.

Вiд Луки

Розділ 6

1 І сталось, як Він перехо́див лана́ми, у суботу, Його учні зривали коло́сся та їли, розтерши руками.

2 А деякі з фарисеїв сказали: „На́що робите те, чого не годи́ться робити в суботу?“

3 І промовив Ісус їм у відповідь: „Хіба ви не читали того, що зробив був Давид, коли сам зголодні́в, також ті, хто був із ним?

4 Як він увійшов був до Божого дому, і, взявши хліби́ показні́, яких їсти не можна було́, тільки самим священикам, споживав, і дав тим, хто був із ним?“

5 І сказав Він до них: „Син Лю́дський — Господь і суботі!“

6 І сталось, як в іншу суботу зайшов Він до синагоги й навчав, знахо́дився там чоловік, що прави́ця йому була всохла.

7 А книжники та фарисеї вважали, чи в суботу того не вздоро́вить, щоб знайти проти Нього оска́рження.

8 А Він знав думки їхні, і сказав чоловікові, що мав суху руку: „Підведися, і стань посере́дині!“ Той підвівся — і став.

9 Ісус же промовив до них: „Запитаю Я вас: Що годи́ться в суботу — робити добре, чи робити лихе, душу спасти́, чи згубити?“

10 І, позирну́вши на всіх них, сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“ Той зробив, — і рука його стала здорова!

11 А вони перепо́внились лютістю, і один з о́дним змовля́лись, що́ робити з Ісусом?

12 І сталось, що ча́су того Він вийшов на го́ру молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога.

13 А коли настав день, покликав Він у́чнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьо́х, яких і апо́столами Він назвав:

14 Си́мона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломі́я,

15 Матвія й Хому́, Якова Алфі́євого й Си́мона, зва́ного Зило́том,

16 Юду Якового, й Юду Іскаріо́тського, що й зрадником став.

17 Як зійшов Він із ними, то спинився на рівному місці, також на́товп густий Його у́чнів, і бе́зліч людей з усіє́ї Юдеї та з Єрусалиму, і з примо́рського Тиру й Сидо́ну,

18 що посхо́дилися, щоб послухати Його та вздорови́тися із неду́гів своїх, також ті, хто від ду́хів нечистих стражда́в, — і вони вздоровля́лися.

19 Увесь же наро́д намагався бода́й доторкну́тись до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила сила, і всіх вздоровляла.

20 А Він, звівши очі на у́чнів Своїх, говорив: „Блаженні убогі, — Царство Боже бо ваше.

21 Блаженні голодні тепер, бо ви нагодо́вані бу́дете. Блаженні засму́чені зараз, бо вті́шитесь ви.

22 Блаженні ви бу́дете, коли люди знена́видять вас, і коли прожену́ть вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять, як зле, ім'я́ ваше за Лю́дського Сина.

23 Ра́ді́йте того дня й веселіться, нагоро́да бо ваша велика на небеса́х. Бо так само чинили пророкам батьки́ їхні.

24 Горе ж вам, багатія́м, бо втіху свою ви вже маєте.

25 Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте го́лоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо бу́дете ви сумувати та плакати.

26 Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки́ їхні!

27 А вам, хто слухає, Я кажу́: „Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто нена́видить вас.

28 Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить.

29 Хто вдарить тебе по щоці́, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, — не забороняй і сорочки.

30 І кожному, хто в тебе просить — подай, а від того, хто твоє забирає, — назад не жадай.

31 І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви.

32 А коли любите тих, хто любить вас, — яка вам за те ла́ска? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.

33 І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, — яка вам за те ла́ска? Бо те саме і грішники роблять.

34 А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, — яка вам за те ла́ска? Позичають бо й грішники грішникам, щоб оде́ржати стільки ж.

35 Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, — і ваша за це нагоро́да великою буде, і синами Всеви́шнього станете ви, — добрий бо Він до невдячних і злих!

36 Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!

37 Також не судіть, щоб не су́джено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осу́джено; прощайте, то простять і вам.

38 Давайте — і дадуть вам; мірою доброю, нато́птаною, стру́снутою й перепо́вненою вам у подо́лок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відмі́ряють вам“.

39 Розповів також при́казку їм: „Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не оби́два в яму впаду́ть?

40 Учень не більший за вчителя; але, удоскона́лившись, кожен буде, як учитель його.

41 Чого́ ж в оці брата свого ти за́скалку бачиш, коло́ди ж у вла́сному оці не чуєш?

42 Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я за́скалку вийму із ока твого́, сам колоди, що в оці твоїм, не вбача́ючи? Лицеміре, — вийми перше колоду із вла́сного ока, а потім побачиш, як вийняти за́скалку з ока брата твого́!

43 Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий.

44 Кожне ж дерево з пло́ду свого́ пізнає́ться. Не збирають бо фіґ із терни́ни, винограду ж на гло́ду не рвуть.

45 Добра люди́на із доброї скарбни́ці серця добре вино́сить, а лиха із лихої вино́сить лихе. Бо чим серце напо́внене, те говорять уста́ його!

46 Що звете́ ви Мене: „Господи, Господи“, та не робите того, що Я говорю́?

47 Скажу́ вам, до ко́го подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх :

48 Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він гли́боко ви́копав, і основу на камінь поклав. Коли ж зли́ва настала, вода кинулася на той дім, — та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був!

49 А хто слухає та не виконує, той подібний тому́ чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І напе́рла на нього ріка, — і зараз упав він, і велика була́ того дому руїна!“

Евангелие от Луки Глава 6	Вiд Луки Розділ 6
1 Однажды в субботу, когда Иисус проходил через засеянные поля, Его ученики срывали колосья, растирали их руками и ели зерна.	1 І сталось, як Він перехо́див лана́ми, у суботу, Його учні зривали коло́сся та їли, розтерши руками.
2 Но некоторые фарисеи спросили: — Почему вы делаете то, что не разрешается делать в субботу?	2 А деякі з фарисеїв сказали: „На́що робите те, чого не годи́ться робити в суботу?“
3 Иисус им ответил: — Не читали ли вы о том, что сделал Давид, когда он и его спутники проголодались?	3 І промовив Ісус їм у відповідь: „Хіба ви не читали того, що зробив був Давид, коли сам зголодні́в, також ті, хто був із ним?
4 Он вошел в дом Божий, взял священный хлеб, который нельзя есть никому, кроме священников, и ел, а также дал его своим людям.	4 Як він увійшов був до Божого дому, і, взявши хліби́ показні́, яких їсти не можна було́, тільки самим священикам, споживав, і дав тим, хто був із ним?“
5 И добавил: — Сын Человеческий — Господин над субботой!	5 І сказав Він до них: „Син Лю́дський — Господь і суботі!“
6 В другую субботу Иисус вошел в синагогу и учил. Там был человек с иссохшей правой рукой.	6 І сталось, як в іншу суботу зайшов Він до синагоги й навчав, знахо́дився там чоловік, що прави́ця йому була всохла.
7 Учители Закона и фарисеи внимательно наблюдали за Ним, не будет ли Он исцелять в субботу, потому что искали повод обвинить Его.	7 А книжники та фарисеї вважали, чи в суботу того не вздоро́вить, щоб знайти проти Нього оска́рження.
8 Но Иисус знал, о чем они думали, и сказал человеку с иссохшей рукой: — Встань и выйди на середину. Тот встал и вышел вперед.	8 А Він знав думки їхні, і сказав чоловікові, що мав суху руку: „Підведися, і стань посере́дині!“ Той підвівся — і став.
9 Тогда Иисус сказал им: — Я спрашиваю вас: что позволительно делать в субботу, добро или зло? Спасать жизнь или губить?	9 Ісус же промовив до них: „Запитаю Я вас: Що годи́ться в суботу — робити добре, чи робити лихе, душу спасти́, чи згубити?“
10 Он обвел их взглядом и сказал человеку: — Протяни руку. Тот протянул, и его рука стала совершенно здоровой.	10 І, позирну́вши на всіх них, сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“ Той зробив, — і рука його стала здорова!
11 А они пришли в ярость и стали обсуждать между собой, что бы им сделать с Иисусом.	11 А вони перепо́внились лютістю, і один з о́дним змовля́лись, що́ робити з Ісусом?
12 Примерно в те же дни Иисус взошел на гору помолиться и провел всю ночь в молитве Богу.	12 І сталось, що ча́су того Він вийшов на го́ру молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога.
13 Когда наступил день, Он позвал Своих учеников и выбрал из них двенадцать, которых и назвал апостолами:	13 А коли настав день, покликав Він у́чнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьо́х, яких і апо́столами Він назвав:
14 Симона (которого Он назвал Петром), брата Симона Андрея, Иакова, Иоанна, Филиппа, Варфоломея,	14 Си́мона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломі́я,
15 Матфея, Фому, Иакова, сына Алфея, Симона, прозванного Зилотом,	15 Матвія й Хому́, Якова Алфі́євого й Си́мона, зва́ного Зило́том,
16 Иуду, сына Иакова, и Иуду Искариота, который стал предателем.	16 Юду Якового, й Юду Іскаріо́тського, що й зрадником став.
17 Иисус спустился с ними вниз, на равнину. Там уже собралась большая толпа Его учеников и великое множество народа со всей Иудеи, Иерусалима и прибрежных областей Тира и Сидона.	17 Як зійшов Він із ними, то спинився на рівному місці, також на́товп густий Його у́чнів, і бе́зліч людей з усіє́ї Юдеї та з Єрусалиму, і з примо́рського Тиру й Сидо́ну,
18 Они пришли послушать Иисуса и исцелиться от болезней. Те, кого мучили нечистые духи, тоже получали исцеление.	18 що посхо́дилися, щоб послухати Його та вздорови́тися із неду́гів своїх, також ті, хто від ду́хів нечистих стражда́в, — і вони вздоровля́лися.
19 Все в толпе старались прикоснуться к Иисусу, потому что из Него исходила сила, которая всех исцеляла.	19 Увесь же наро́д намагався бода́й доторкну́тись до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила сила, і всіх вздоровляла.
20 Устремив взгляд на учеников, Иисус начал говорить: — Блаженны вы, нищие, потому что вам принадлежит Божье Царство.	20 А Він, звівши очі на у́чнів Своїх, говорив: „Блаженні убогі, — Царство Боже бо ваше.
21 Блаженны те, кто сейчас голоден, потому что вы насытитесь. Блаженны те, кто сейчас плачет, потому что вы будете смеяться.	21 Блаженні голодні тепер, бо ви нагодо́вані бу́дете. Блаженні засму́чені зараз, бо вті́шитесь ви.
22 Блаженны вы, когда люди вас ненавидят, когда вас изгоняют и оскорбляют, когда бесчестят ваше имя из-за Сына Человеческого.	22 Блаженні ви бу́дете, коли люди знена́видять вас, і коли прожену́ть вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять, як зле, ім'я́ ваше за Лю́дського Сина.
23 Ликуйте в тот день и прыгайте от радости, потому что велика ваша награда на небесах! Ведь точно так же поступали с пророками отцы этих людей.	23 Ра́ді́йте того дня й веселіться, нагоро́да бо ваша велика на небеса́х. Бо так само чинили пророкам батьки́ їхні.
24 Но горе вам, богатые, потому что вы уже получили свое утешение.	24 Горе ж вам, багатія́м, бо втіху свою ви вже маєте.
25 Горе вам, кто сейчас сыт, потому что вы будете голодать. Горе вам, кто сейчас смеется, потому что вы будете рыдать и плакать.	25 Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте го́лоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо бу́дете ви сумувати та плакати.
26 Горе вам, когда все хвалят вас, ведь так же их предки хвалили лжепророков.	26 Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки́ їхні!
27 — Я же говорю вам, тем, кто слушает Меня: «Любите ваших врагов, делайте добро тем, кто ненавидит вас,	27 А вам, хто слухає, Я кажу́: „Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто нена́видить вас.
28 благословляйте тех, кто проклинает вас, и молитесь о тех, кто оскорбляет вас.	28 Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить.
29 Тому, кто оскорбит тебя, ударив по щеке, подставь и другую, а тому, кто забирает у тебя верхнюю одежду, не мешай забрать и рубашку.	29 Хто вдарить тебе по щоці́, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, — не забороняй і сорочки.
30 Каждому, кто у тебя просит, дай; и если кто-то заберет твое, не требуй обратно.	30 І кожному, хто в тебе просить — подай, а від того, хто твоє забирає, — назад не жадай.
31 Поступайте с людьми так, как вы хотите, чтобы они поступали с вами.	31 І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви.
32 Если вы любите тех, кто любит вас, в чем ваша заслуга? Ведь даже грешники любят тех, кто их любит.	32 А коли любите тих, хто любить вас, — яка вам за те ла́ска? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.
33 Если вы делаете добро тем, кто делает добро вам, то в чем ваша заслуга? Ведь даже грешники делают то же.	33 І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, — яка вам за те ла́ска? Бо те саме і грішники роблять.
34 Если вы даете в долг только тем, от кого надеетесь получить обратно, то в чем ваша заслуга? Ведь даже грешники дают в долг грешникам, ожидая получить назад столько же.	34 А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, — яка вам за те ла́ска? Позичають бо й грішники грішникам, щоб оде́ржати стільки ж.
35 Но вы любите ваших врагов, делайте им добро и давайте в долг, не ожидая возврата. Тогда ваша награда будет велика, и вы будете сыновьями Всевышнего. Ведь Он Сам добр даже к неблагодарным и злым.	35 Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, — і ваша за це нагоро́да великою буде, і синами Всеви́шнього станете ви, — добрий бо Він до невдячних і злих!
36 Будьте милосердны, как милосерден ваш Отец».	36 Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!
37 Не судите, и сами не будете судимы. Не осуждайте, и вы не будете осуждены. Прощайте, и вы тоже будете прощены.	37 Також не судіть, щоб не су́джено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осу́джено; прощайте, то простять і вам.
38 Давайте, и вам тоже дадут. Полной мерой, утрясенной и пересыпающейся через край, вам отсыплют в вашу полу. Какой мерой вы мерите, такой отмерят и вам.	38 Давайте — і дадуть вам; мірою доброю, нато́птаною, стру́снутою й перепо́вненою вам у подо́лок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відмі́ряють вам“.
39 Иисус рассказал им такую притчу: — Может ли слепой вести слепого? Разве они не упадут оба в яму?	39 Розповів також при́казку їм: „Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не оби́два в яму впаду́ть?
40 Ученик не выше своего учителя, но каждый, кто полностью выучится, достигнет уровня своего учителя.	40 Учень не більший за вчителя; але, удоскона́лившись, кожен буде, як учитель його.
41 Что ты смотришь на соринку в глазу своего брата, когда в своем собственном не замечаешь бревна?	41 Чого́ ж в оці брата свого ти за́скалку бачиш, коло́ди ж у вла́сному оці не чуєш?
42 Как ты можешь говорить своему брату: «Брат, дай я выну соринку из твоего глаза», когда ты не видишь бревна в своем собственном глазу? Лицемер, вынь сначала бревно из собственного глаза, а потом ты увидишь, как вынуть соринку из глаза своего брата.	42 Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я за́скалку вийму із ока твого́, сам колоди, що в оці твоїм, не вбача́ючи? Лицеміре, — вийми перше колоду із вла́сного ока, а потім побачиш, як вийняти за́скалку з ока брата твого́!
43 Хорошее дерево не приносит плохих плодов, и плохое дерево не приносит хороших,	43 Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий.
44 так что каждое дерево узнают по его плодам. Ведь не собирают же с терновника инжир или с колючего кустарника виноград.	44 Кожне ж дерево з пло́ду свого́ пізнає́ться. Не збирають бо фіґ із терни́ни, винограду ж на гло́ду не рвуть.
45 Из хранилища добра в своем сердце добрый человек выносит доброе, а злой человек выносит злое из хранилища зла. Ведь на языке у человека то, чем наполнено его сердце.	45 Добра люди́на із доброї скарбни́ці серця добре вино́сить, а лиха із лихої вино́сить лихе. Бо чим серце напо́внене, те говорять уста́ його!
46 Что вы зовете Меня: «Господи, Господи», а не делаете того, что Я говорю?	46 Що звете́ ви Мене: „Господи, Господи“, та не робите того, що Я говорю́?
47 Я скажу вам, с кем можно сравнить того, кто приходит ко Мне, слушает Мои слова и исполняет их.	47 Скажу́ вам, до ко́го подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх :
48 Он похож на строителя дома, который выкопал глубокий котлован и заложил фундамент на камне. Когда случилось наводнение и на дом обрушилась река, она не пошатнула его, потому что он был крепко построен.	48 Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він гли́боко ви́копав, і основу на камінь поклав. Коли ж зли́ва настала, вода кинулася на той дім, — та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був!
49 А того, кто слушает Мои слова, но не исполняет их, можно сравнить с человеком, который построил дом на земле без фундамента. Как только река обрушилась на дом, он тут же рухнул, и падение его было великим.	49 А хто слухає та не виконує, той подібний тому́ чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І напе́рла на нього ріка, — і зараз упав він, і велика була́ того дому руїна!“

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Луки

Глава 6

Вiд Луки

Розділ 6

Евангелие от Луки

Глава 6

Вiд Луки

Розділ 6

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Луки

Глава 6

Вiд Луки

Розділ 6

Евангелие от Луки

Глава 6

Вiд Луки

Розділ 6

Ветхий
завет

Новый
завет