Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Луки

Глава 15

1 Послушать Иисуса собирались все сборщики налогов и другие грешники.

2 Фарисеи же и учители Закона недовольно переговаривались: — Он общается с грешниками и ест вместе с ними.

3 Тогда Иисус рассказал им притчу:

4 — Предположим, у кого-либо из вас есть сто овец, и одна из них заблудилась. Разве он не оставит девяносто девять в пустыне и не пойдет искать заблудившуюся до тех пор, пока не найдет?

5 И когда он найдет ее, то с радостью возьмет к себе на плечи.

6 И когда он придет домой, то созовет своих друзей и соседей и скажет им: «Порадуйтесь со мной, потому что я нашел мою пропавшую овцу!»

7 Говорю вам, что на небе будет больше радости об одном раскаявшемся грешнике, чем о девяноста девяти праведниках, не нуждающихся в покаянии.

8 Или если у женщины есть десять серебряных монет и она одну из них потеряет, разве она не зажжет свечу и не станет выметать из всех углов до тех пор, пока не найдет ее?

9 И когда она ее найдет, то созовет подруг и соседок и скажет: «Порадуйтесь со мной, я нашла мою потерянную монету».

10 Итак, Я говорю вам, что Божьи ангелы радуются даже об одном раскаивающемся грешнике!

11 Иисус продолжал: — У одного человека было два сына.

12 Младший сказал отцу: «Отец, дай мне ту часть наследства, которая причитается мне». И отец разделил имущество между сыновьями.

13 Через несколько дней младший сын собрал все, что у него было, и отправился в далекую страну. Там он растратил все свои средства, ведя распутную жизнь.

14 Когда у него уже ничего не осталось, в той стране начался сильный голод, и он оказался в нужде.

15 Тогда он пошел и нанялся к одному из жителей той страны, а тот послал его на свои поля пасти свиней.

16 Он так голодал, что рад был набить желудок хоть стручками, которыми кормили свиней, но и тех ему не давали.

17 И, опомнившись, он сказал: «Сколько наемных работников в доме моего отца, и у них пища в избытке, а я здесь умираю от голода!

18 Пойду, вернусь к моему отцу и скажу ему: „Отец! Согрешил я против Неба и против тебя.

19 Я больше не достоин называться твоим сыном, обращайся со мной как с одним из своих батраков“».

20 И он встал и пошел к своему отцу. Когда он был еще далеко, отец увидел его, и ему стало жалко сына. Он побежал к нему навстречу, обнял его и стал целовать.

21 Сын сказал ему: «Отец! Согрешил я против Неба и против тебя. Я больше не достоин называться твоим сыном».

22 Но отец сказал своим слугам: «Идите быстрее, принесите лучшую одежду и оденьте его. Наденьте ему на палец перстень и обуйте его в сандалии.

23 Приведите откормленного теленка и зарежьте его, устроим пир и будем веселиться.

24 Ведь мой сын был мертв, и вот он опять жив! Он был потерян и нашелся!» И они начали веселиться.

25 А старший сын в это время был в поле. Когда он подходил к дому, то услышал, что в доме музыка и танцы.

26 Он подозвал одного из слуг и спросил его, что происходит.

27 «Твой брат пришел, — ответил ему тот, — и твой отец зарезал откормленного теленка, потому что его сын вернулся живым и здоровым».

28 Старший сын рассердился и не захотел зайти в дом. Тогда отец вышел и стал его уговаривать.

29 Но сын ответил: «Все эти годы я работал на тебя, как слуга, и всегда исполнял то, что ты говорил. Ты же никогда не дал мне даже козленка, чтобы я мог повеселиться с друзьями.

30 Но когда этот твой сын, который растратил твое имущество с блудницами, пришел домой, ты зарезал для него откормленного теленка!»

31 «Сынок, — сказал тогда отец, — ты ведь всегда со мной, и все, что у меня есть, — все твое.

32 Но мы должны веселиться и радоваться, ведь твой брат был мертв и ожил, был потерян и нашелся!»

Вiд Луки

Розділ 15

1 Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його.

2 Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“.

3 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:

4 „Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її?

5 А знайшовши, кладе на раме́на свої та радіє.

6 І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“.

7 Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!...

8 Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна́йде?

9 А знайшовши, кличе при́ятельок та сусідок та каже: „Радійте зо мною, бо знайшла я загу́блену дра́хму!“

10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголі́в за одного грішника, який кається“.

11 І Він оповів: „У чоловіка одно́го було́ два сини.

12 І молодший із них сказав ба́тькові: „Дай мені, батьку, належну частину маєтку!“ І той поділив поміж ними маєток.

13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого кра́ю, і розтратив маєток свій там, живучи́ марнотра́тно.

14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім кра́ї, — і він став бідува́ти.

15 І пішов він тоді і пристав до одно́го з мешка́нців тієї землі, а той вислав його на поля́ свої па́сти свине́й.

16 I бажав він напо́внити шлунка свого хоч стручка́ми, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому́.

17 Тоді він спам'ята́вся й сказав: „Скільки в батька мого наймиті́в мають хліба аж на́дмір, а я отут з голоду гину!

18 Устану, і піду́ я до батька свого, та й скажу йому: „Прогрішився я, отче, против неба та су́проти тебе.

19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одно́го з своїх наймитів“.

20 І, вставши, пішов він до ба́тька свого́. А коли він далеко ще був, його ба́тько вгледів його, — і перепо́внився жа́лем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

21 І озвався до нього той син: „Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм“.

22 А батько рабам своїм каже: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягні́ть, і персня подайте на руку йому, а санда́лі на но́ги.

23 Приведіть теля відгодо́ване та заколіть, — будемо їсти й радіти,

24 бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“ І почали веселитись вони.

25 А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці.

26 І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“

27 А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“.

28 І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

29 А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки ро́ків служу́ я тобі, і ніко́ли нака́зу твого не пору́шив, — ти ж ніко́ли мені й козеняти не дав, щоб із при́ятелями своїми поті́шився я.

30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудни́цями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодо́ване“.

31 І сказав він йому: „Ти за́вжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!

32 Веселитись та тішитись треба було́, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“

Евангелие от Луки Глава 15	Вiд Луки Розділ 15
1 Послушать Иисуса собирались все сборщики налогов и другие грешники.	1 Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його.
2 Фарисеи же и учители Закона недовольно переговаривались: — Он общается с грешниками и ест вместе с ними.	2 Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“.
3 Тогда Иисус рассказал им притчу:	3 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:
4 — Предположим, у кого-либо из вас есть сто овец, и одна из них заблудилась. Разве он не оставит девяносто девять в пустыне и не пойдет искать заблудившуюся до тех пор, пока не найдет?	4 „Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її?
5 И когда он найдет ее, то с радостью возьмет к себе на плечи.	5 А знайшовши, кладе на раме́на свої та радіє.
6 И когда он придет домой, то созовет своих друзей и соседей и скажет им: «Порадуйтесь со мной, потому что я нашел мою пропавшую овцу!»	6 І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“.
7 Говорю вам, что на небе будет больше радости об одном раскаявшемся грешнике, чем о девяноста девяти праведниках, не нуждающихся в покаянии.	7 Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!...
8 Или если у женщины есть десять серебряных монет и она одну из них потеряет, разве она не зажжет свечу и не станет выметать из всех углов до тех пор, пока не найдет ее?	8 Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна́йде?
9 И когда она ее найдет, то созовет подруг и соседок и скажет: «Порадуйтесь со мной, я нашла мою потерянную монету».	9 А знайшовши, кличе при́ятельок та сусідок та каже: „Радійте зо мною, бо знайшла я загу́блену дра́хму!“
10 Итак, Я говорю вам, что Божьи ангелы радуются даже об одном раскаивающемся грешнике!	10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголі́в за одного грішника, який кається“.
11 Иисус продолжал: — У одного человека было два сына.	11 І Він оповів: „У чоловіка одно́го було́ два сини.
12 Младший сказал отцу: «Отец, дай мне ту часть наследства, которая причитается мне». И отец разделил имущество между сыновьями.	12 І молодший із них сказав ба́тькові: „Дай мені, батьку, належну частину маєтку!“ І той поділив поміж ними маєток.
13 Через несколько дней младший сын собрал все, что у него было, и отправился в далекую страну. Там он растратил все свои средства, ведя распутную жизнь.	13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого кра́ю, і розтратив маєток свій там, живучи́ марнотра́тно.
14 Когда у него уже ничего не осталось, в той стране начался сильный голод, и он оказался в нужде.	14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім кра́ї, — і він став бідува́ти.
15 Тогда он пошел и нанялся к одному из жителей той страны, а тот послал его на свои поля пасти свиней.	15 І пішов він тоді і пристав до одно́го з мешка́нців тієї землі, а той вислав його на поля́ свої па́сти свине́й.
16 Он так голодал, что рад был набить желудок хоть стручками, которыми кормили свиней, но и тех ему не давали.	16 I бажав він напо́внити шлунка свого хоч стручка́ми, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому́.
17 И, опомнившись, он сказал: «Сколько наемных работников в доме моего отца, и у них пища в избытке, а я здесь умираю от голода!	17 Тоді він спам'ята́вся й сказав: „Скільки в батька мого наймиті́в мають хліба аж на́дмір, а я отут з голоду гину!
18 Пойду, вернусь к моему отцу и скажу ему: „Отец! Согрешил я против Неба и против тебя.	18 Устану, і піду́ я до батька свого, та й скажу йому: „Прогрішився я, отче, против неба та су́проти тебе.
19 Я больше не достоин называться твоим сыном, обращайся со мной как с одним из своих батраков“».	19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одно́го з своїх наймитів“.
20 И он встал и пошел к своему отцу. Когда он был еще далеко, отец увидел его, и ему стало жалко сына. Он побежал к нему навстречу, обнял его и стал целовать.	20 І, вставши, пішов він до ба́тька свого́. А коли він далеко ще був, його ба́тько вгледів його, — і перепо́внився жа́лем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!
21 Сын сказал ему: «Отец! Согрешил я против Неба и против тебя. Я больше не достоин называться твоим сыном».	21 І озвався до нього той син: „Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм“.
22 Но отец сказал своим слугам: «Идите быстрее, принесите лучшую одежду и оденьте его. Наденьте ему на палец перстень и обуйте его в сандалии.	22 А батько рабам своїм каже: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягні́ть, і персня подайте на руку йому, а санда́лі на но́ги.
23 Приведите откормленного теленка и зарежьте его, устроим пир и будем веселиться.	23 Приведіть теля відгодо́ване та заколіть, — будемо їсти й радіти,
24 Ведь мой сын был мертв, и вот он опять жив! Он был потерян и нашелся!» И они начали веселиться.	24 бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“ І почали веселитись вони.
25 А старший сын в это время был в поле. Когда он подходил к дому, то услышал, что в доме музыка и танцы.	25 А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці.
26 Он подозвал одного из слуг и спросил его, что происходит.	26 І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“
27 «Твой брат пришел, — ответил ему тот, — и твой отец зарезал откормленного теленка, потому что его сын вернулся живым и здоровым».	27 А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“.
28 Старший сын рассердился и не захотел зайти в дом. Тогда отец вышел и стал его уговаривать.	28 І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.
29 Но сын ответил: «Все эти годы я работал на тебя, как слуга, и всегда исполнял то, что ты говорил. Ты же никогда не дал мне даже козленка, чтобы я мог повеселиться с друзьями.	29 А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки ро́ків служу́ я тобі, і ніко́ли нака́зу твого не пору́шив, — ти ж ніко́ли мені й козеняти не дав, щоб із при́ятелями своїми поті́шився я.
30 Но когда этот твой сын, который растратил твое имущество с блудницами, пришел домой, ты зарезал для него откормленного теленка!»	30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудни́цями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодо́ване“.
31 «Сынок, — сказал тогда отец, — ты ведь всегда со мной, и все, что у меня есть, — все твое.	31 І сказав він йому: „Ти за́вжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!
32 Но мы должны веселиться и радоваться, ведь твой брат был мертв и ожил, был потерян и нашелся!»	32 Веселитись та тішитись треба було́, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Луки

Глава 15

Вiд Луки

Розділ 15

Евангелие от Луки

Глава 15

Вiд Луки

Розділ 15

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Луки

Глава 15

Вiд Луки

Розділ 15

Евангелие от Луки

Глава 15

Вiд Луки

Розділ 15

Ветхий
завет

Новый
завет