2-я книга ПаралипоменонГлава 18 |
|
1 |
|
2 И чрез несколько лет пошел к Ахаву в Самарию. Ахав заколол для него и для людей, бывших с ним, множество мелкого и крупного скота, и склонял его идти на Рамоф Галаадский. |
|
3 И сказал Ахав, царь Израильский, Иосафату, царю Иудейскому: пойдешь ли со мною в Рамоф Галаадский? Он сказал ему: как ты, так и я; как твой народ, так и мой народ; иду с тобою на войну. |
|
4 И сказал Иосафат царю Израильскому: спроси сегодня, что скажет Господь. |
|
5 И собрал царь Израильский пророков четыреста человек, и сказал им: идти ли нам войною на Рамоф Галаадский, или нет? Они сказали: иди, Бог предаст его в руку царя. |
|
6 И сказал Иосафат: нет ли здесь еще пророка Господа? у него спросим. |
|
7 И сказал царь Израильский Иосафату: есть еще один человек, чрез которого можно вопросить Господа; но я не люблю его, потому что он не пророчествует мне доброго, а во всю жизнь свою худое. Это Михея, сын Имлы. И сказал Иосафат: не говори этого, царь. |
|
8 И позвал царь Израильский одного евнуха, и сказал: приведи скорее Михею, сына Имлы. |
|
9 |
|
10 И сделал себе Седекия, сын Хенааны, железные роги, и сказал: так говорит Господь, сими избодешь Сириян до конца их. |
|
11 И все пророки пророчествовали тоже, говоря: иди на Рамоф Галаадский, будет успех, Господь предаст его в руку царя. |
|
12 Посланный, который пошел позвать Михею, говорил ему: вот речи пророков единогласно предвещают царю доброе; пусть бы и твое слово было согласно с каждым из них, изреки и ты доброе. |
|
13 И сказал Михея: жив Господь! я изреку то, что скажет мне Бог мой. |
|
14 |
|
15 И сказал ему царь: сколько раз я должен заклинать тебя, чтоб ты не говорил мне ничего, кроме истины, во имя Господа. |
|
16 И сказал он: я вижу всех Израильтян, рассеянных по горам, как овец, у которых нет пастуха; и сказал Господь: нет у них государей, пусть возвращаются с миром каждый в свой дом. |
|
17 И сказал царь Израильский Иосафату: не говорил ли я тебе, что он не пророчествует мне доброго, а только худое? |
|
18 И сказал пророк: итак выслушайте слово Господа: я видел Господа, седящего на престоле Своем, и все воинство небесное стояло по правую и по левую руку Его. |
|
19 И сказал Господь: кто бы убедил Ахава, царя Израильского, чтоб он пошел и пал в Рамофе Галаадском? И сказал: один говорил так, другой говорил иначе. |
|
20 И выступил дух, и стал пред лицом Господа, и сказал: я убежду его; и сказал ему Господь: каким образом? |
|
21 Он сказал: я пойду, и сделаюсь духом лжи в устах всех пророков его. И сказал Господь: да, ты убедишь, и сделать это можешь. Пойди и сделай так. |
|
22 И вот теперь вселил Господь духа лжи в уста сих пророков твоих, и Господь изрек о тебе недоброе. |
|
23 И подошел Седекия, сын Хенааны, и ударил Михею по щеке, и сказал: как? неужели от меня отошел дух Господа, чтобы говорить с тобою? |
|
24 И сказал Михея: вот, ты увидишь это в тот день, когда будешь перебегать из комнаты в комнату, чтоб укрыться. |
|
25 И сказал царь Израильский: возьмите Михею, и отведите его к Амону градоначальнику и к Иоасу царевичу. |
|
26 И скажите: так говорит царь: посадите его в темницу, и кормите его хлебом и водою, и то скудно, пока я не возвращусь с миром. |
|
27 И сказал Михея: если ты возвратишься с миром, то не говорил чрез меня Господь. И сказал: слушайте, все люди! |
|
28 |
|
29 И сказал царь Израильский Иосафату: я переоденусь и вступлю в бой, а ты надень свои одежды; и переоделся царь Израильский, и вступил в бой. |
|
30 Царь Сирийский отдал приказание начальникам колесниц, которые были у него: ни с кем не сражайтесь, ни с малым, ни с великим, а только с одним царем Израильским. |
|
31 Начальники колесниц, увидев Иосафата, сказали сами в себе: верно, это царь Израильский, и поворотили на него, чтобы сразиться с ним. И закричал Иосафат, и помог ему Господь, и Бог отвел их от него. |
|
32 И начальники колесниц, увидев, что это не царь Израильский, отворотили от него. |
|
33 Между тем один человек просто натянул лук и, выстрелив, ранил царя Израильского между швами лат. И сказал он вознице: повороти назад, и вези меня из стана, потому что я ранен. |
|
34 Но поднялся бой в тот день; и царь Израильский должен был стоять на колеснице против Сириян до вечера, и умер на закате солнца. |
2-а хронiкиРозділ 18 |
|
1 |
|
2 А по кількох ро́ках пішов він до Ахава до Самарії. І Ахав нарізав багато худоби дрібно́ї та худоби великої йому́ та наро́дові, що з ним, і намовив його піти на ґілеадський Рамот. |
|
3 І сказав Ахав, цар Ізраїлів, до Йосафата, царя Юдиного: „Чи пі́деш зо мною до ґілеадського Рамоту?“ А той відказав йому: „Я — як ти, народ мій — як твій народ, і буду з тобою на війні“. |
|
4 І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя: „Ви́відай зараз слово Господнє!“ |
|
5 І зібрав Ізраїлів цар пророків, чотири сотні чоловіка, та й сказав до них: „Чи йти нам на війну на ґілеадський Рамот, чи занеха́ти?“ А ті сказали: „Іди, і Бог дасть його в цареву руку!“ |
|
6 І сказав Йосафат: „Чи нема тут іще Господнього пророка, — і зверні́мось до нього“. |
|
7 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Є ще один муж, щоб через нього звернутися до Господа. Та я нена́виджу його, бо він не пророкує на мене добре, а по всі дні свої тільки лихе. Це Міхе́й, син Їмлин“. А Йосафат відказав: „Нехай цар не говорить таке!“ |
|
8 І покликав Ізраїлів цар одного е́внуха й сказав: „Приведи скоріше Міхе́я, Їмлиного сина!“ |
|
9 А цар Ізраїлів та Йосафат, цар Юдин, сиділи кожен на троні своїм, повби́рані в шати; а сиділи вони при вході брами Самарії, а всі пророки пророкува́ли перед ними. |
|
10 А Цідкійя, Кенаанин син, зробив собі залізні ро́ги й сказав: „Так сказав Господь: Оцим будеш бода́ти сиріян аж до ви́гублення їх!“ |
|
11 І всі пророки пророкува́ли так, говорячи: „Вихо́дь до ґілеадського Рамоту, і май успіх, — і Господь дасть його в цареву руку!“ |
|
12 А той послане́ць, що пішов покликати Міхе́я, говорив до ньо́го, кажучи: „Ось слова тих пророків, — одноу́сно звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє таке, як кожного з них, — і ти говори́тимеш добре“. |
|
13 І сказав Міхе́й: „Як живий Господь, — те, що́ скаже Господь, тільки те говоритиму!“ |
|
14 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: „Міхе́ю, чи йти на війну до ґілеадського Рамоту, чи занеха́ти?“ А той відказав: „Вийдіть, і будете мати успіх, — і вони будуть дані в вашу руку“. |
|
15 І сказав йому цар: „Аж скільки разі́в я заприсягав тебе, що ти не говори́тимеш мені нічо́го, тільки правду в Ім'я́ Господа?“ |
|
16 А той відказав: „Я бачив усього Ізраїля, розпоро́шеного по гора́х, немов вівці, що не мають пастуха. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай ве́рнуться з ми́ром кожен до дому свого!“ |
|
17 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе?“ |
|
18 А Міхе́й відказав: „Тому́ послухайте Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне ві́йсько стояло по правиці Його та по лівиці Його. |
|
19 І сказав Господь: Хто намовить Ахава, Ізраїлевого царя, і він вийде й упаде́ в ґілеадському Рамоті? І говорили: той говорив так, а той говорив так. |
|
20 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намо́влю його! І сказав йому Господь: Чим? |
|
21 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так! |
|
22 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста оцих твоїх пророків, і Господь говорив на тебе недобре“. |
|
23 І підійшов Цідкійя, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці́ та й сказав: „Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?“ |
|
24 А Міхей відказав: „Ось ти побачиш це того дня, коли вві́йдеш до внутрішньої кімна́ти, щоб схова́тися“. |
|
25 І сказав Ізраїлів цар: „Візьміть Міхе́я, і відведіть його до Амона, зверхника міста, та до Йоаша, царевого сина, |
|
26 та й скажете: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язни́чного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не верну́ся з миром“. |
|
27 А Міхе́й відказав: „Якщо справді ве́рнешся ти з миром, то не говорив Господь через мене“. І до того сказав: „Слухайте це, усі люди!“ |
|
28 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафат, цар Юдин, до ґілеадського Рамоту. |
|
29 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Я переберуся й піду́ на бій, а ти вбери свої шати!“ І перебрався Ізраїлів цар, і пішли на бій. |
|
30 А сирійський цар наказав зверхникам своїх колесни́ць, говорячи: „Не воюйте ні з мали́м, ні з великим, а тільки з сами́м Ізраїлевим царем!“ |
|
31 І сталося, як зверхники колесни́ць побачили Йонатана, то вони сказали: „Це Ізраїлів цар!“ І вони оточи́ли його, щоб воювати. І закричав Йосафат, і Господь допоміг йому, і Бог звабив їх від нього. |
|
32 І сталося, як зверхники колесни́ць побачили, що це не Ізраїлів цар, то повернули від нього. |
|
33 А один чоловік зне́хотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'я́занням пояса та між па́нцерем. А той сказав візникові: „Заверни назад, і випровадь мене від війська, бо я ра́нений“... |
|
34 І збільшився бій того дня, а Ізраїлів цар був поста́влений на колесни́ці проти сирі́ян аж до вечора. І помер він під час за́ходу сонця... |
2-я книга ПаралипоменонГлава 18 |
2-а хронiкиРозділ 18 |
|
1 |
1 |
|
2 И чрез несколько лет пошел к Ахаву в Самарию. Ахав заколол для него и для людей, бывших с ним, множество мелкого и крупного скота, и склонял его идти на Рамоф Галаадский. |
2 А по кількох ро́ках пішов він до Ахава до Самарії. І Ахав нарізав багато худоби дрібно́ї та худоби великої йому́ та наро́дові, що з ним, і намовив його піти на ґілеадський Рамот. |
|
3 И сказал Ахав, царь Израильский, Иосафату, царю Иудейскому: пойдешь ли со мною в Рамоф Галаадский? Он сказал ему: как ты, так и я; как твой народ, так и мой народ; иду с тобою на войну. |
3 І сказав Ахав, цар Ізраїлів, до Йосафата, царя Юдиного: „Чи пі́деш зо мною до ґілеадського Рамоту?“ А той відказав йому: „Я — як ти, народ мій — як твій народ, і буду з тобою на війні“. |
|
4 И сказал Иосафат царю Израильскому: спроси сегодня, что скажет Господь. |
4 І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя: „Ви́відай зараз слово Господнє!“ |
|
5 И собрал царь Израильский пророков четыреста человек, и сказал им: идти ли нам войною на Рамоф Галаадский, или нет? Они сказали: иди, Бог предаст его в руку царя. |
5 І зібрав Ізраїлів цар пророків, чотири сотні чоловіка, та й сказав до них: „Чи йти нам на війну на ґілеадський Рамот, чи занеха́ти?“ А ті сказали: „Іди, і Бог дасть його в цареву руку!“ |
|
6 И сказал Иосафат: нет ли здесь еще пророка Господа? у него спросим. |
6 І сказав Йосафат: „Чи нема тут іще Господнього пророка, — і зверні́мось до нього“. |
|
7 И сказал царь Израильский Иосафату: есть еще один человек, чрез которого можно вопросить Господа; но я не люблю его, потому что он не пророчествует мне доброго, а во всю жизнь свою худое. Это Михея, сын Имлы. И сказал Иосафат: не говори этого, царь. |
7 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Є ще один муж, щоб через нього звернутися до Господа. Та я нена́виджу його, бо він не пророкує на мене добре, а по всі дні свої тільки лихе. Це Міхе́й, син Їмлин“. А Йосафат відказав: „Нехай цар не говорить таке!“ |
|
8 И позвал царь Израильский одного евнуха, и сказал: приведи скорее Михею, сына Имлы. |
8 І покликав Ізраїлів цар одного е́внуха й сказав: „Приведи скоріше Міхе́я, Їмлиного сина!“ |
|
9 |
9 А цар Ізраїлів та Йосафат, цар Юдин, сиділи кожен на троні своїм, повби́рані в шати; а сиділи вони при вході брами Самарії, а всі пророки пророкува́ли перед ними. |
|
10 И сделал себе Седекия, сын Хенааны, железные роги, и сказал: так говорит Господь, сими избодешь Сириян до конца их. |
10 А Цідкійя, Кенаанин син, зробив собі залізні ро́ги й сказав: „Так сказав Господь: Оцим будеш бода́ти сиріян аж до ви́гублення їх!“ |
|
11 И все пророки пророчествовали тоже, говоря: иди на Рамоф Галаадский, будет успех, Господь предаст его в руку царя. |
11 І всі пророки пророкува́ли так, говорячи: „Вихо́дь до ґілеадського Рамоту, і май успіх, — і Господь дасть його в цареву руку!“ |
|
12 Посланный, который пошел позвать Михею, говорил ему: вот речи пророков единогласно предвещают царю доброе; пусть бы и твое слово было согласно с каждым из них, изреки и ты доброе. |
12 А той послане́ць, що пішов покликати Міхе́я, говорив до ньо́го, кажучи: „Ось слова тих пророків, — одноу́сно звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє таке, як кожного з них, — і ти говори́тимеш добре“. |
|
13 И сказал Михея: жив Господь! я изреку то, что скажет мне Бог мой. |
13 І сказав Міхе́й: „Як живий Господь, — те, що́ скаже Господь, тільки те говоритиму!“ |
|
14 |
14 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: „Міхе́ю, чи йти на війну до ґілеадського Рамоту, чи занеха́ти?“ А той відказав: „Вийдіть, і будете мати успіх, — і вони будуть дані в вашу руку“. |
|
15 И сказал ему царь: сколько раз я должен заклинать тебя, чтоб ты не говорил мне ничего, кроме истины, во имя Господа. |
15 І сказав йому цар: „Аж скільки разі́в я заприсягав тебе, що ти не говори́тимеш мені нічо́го, тільки правду в Ім'я́ Господа?“ |
|
16 И сказал он: я вижу всех Израильтян, рассеянных по горам, как овец, у которых нет пастуха; и сказал Господь: нет у них государей, пусть возвращаются с миром каждый в свой дом. |
16 А той відказав: „Я бачив усього Ізраїля, розпоро́шеного по гора́х, немов вівці, що не мають пастуха. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай ве́рнуться з ми́ром кожен до дому свого!“ |
|
17 И сказал царь Израильский Иосафату: не говорил ли я тебе, что он не пророчествует мне доброго, а только худое? |
17 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе?“ |
|
18 И сказал пророк: итак выслушайте слово Господа: я видел Господа, седящего на престоле Своем, и все воинство небесное стояло по правую и по левую руку Его. |
18 А Міхе́й відказав: „Тому́ послухайте Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне ві́йсько стояло по правиці Його та по лівиці Його. |
|
19 И сказал Господь: кто бы убедил Ахава, царя Израильского, чтоб он пошел и пал в Рамофе Галаадском? И сказал: один говорил так, другой говорил иначе. |
19 І сказав Господь: Хто намовить Ахава, Ізраїлевого царя, і він вийде й упаде́ в ґілеадському Рамоті? І говорили: той говорив так, а той говорив так. |
|
20 И выступил дух, и стал пред лицом Господа, и сказал: я убежду его; и сказал ему Господь: каким образом? |
20 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намо́влю його! І сказав йому Господь: Чим? |
|
21 Он сказал: я пойду, и сделаюсь духом лжи в устах всех пророков его. И сказал Господь: да, ты убедишь, и сделать это можешь. Пойди и сделай так. |
21 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так! |
|
22 И вот теперь вселил Господь духа лжи в уста сих пророков твоих, и Господь изрек о тебе недоброе. |
22 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста оцих твоїх пророків, і Господь говорив на тебе недобре“. |
|
23 И подошел Седекия, сын Хенааны, и ударил Михею по щеке, и сказал: как? неужели от меня отошел дух Господа, чтобы говорить с тобою? |
23 І підійшов Цідкійя, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці́ та й сказав: „Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?“ |
|
24 И сказал Михея: вот, ты увидишь это в тот день, когда будешь перебегать из комнаты в комнату, чтоб укрыться. |
24 А Міхей відказав: „Ось ти побачиш це того дня, коли вві́йдеш до внутрішньої кімна́ти, щоб схова́тися“. |
|
25 И сказал царь Израильский: возьмите Михею, и отведите его к Амону градоначальнику и к Иоасу царевичу. |
25 І сказав Ізраїлів цар: „Візьміть Міхе́я, і відведіть його до Амона, зверхника міста, та до Йоаша, царевого сина, |
|
26 И скажите: так говорит царь: посадите его в темницу, и кормите его хлебом и водою, и то скудно, пока я не возвращусь с миром. |
26 та й скажете: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язни́чного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не верну́ся з миром“. |
|
27 И сказал Михея: если ты возвратишься с миром, то не говорил чрез меня Господь. И сказал: слушайте, все люди! |
27 А Міхе́й відказав: „Якщо справді ве́рнешся ти з миром, то не говорив Господь через мене“. І до того сказав: „Слухайте це, усі люди!“ |
|
28 |
28 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафат, цар Юдин, до ґілеадського Рамоту. |
|
29 И сказал царь Израильский Иосафату: я переоденусь и вступлю в бой, а ты надень свои одежды; и переоделся царь Израильский, и вступил в бой. |
29 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Я переберуся й піду́ на бій, а ти вбери свої шати!“ І перебрався Ізраїлів цар, і пішли на бій. |
|
30 Царь Сирийский отдал приказание начальникам колесниц, которые были у него: ни с кем не сражайтесь, ни с малым, ни с великим, а только с одним царем Израильским. |
30 А сирійський цар наказав зверхникам своїх колесни́ць, говорячи: „Не воюйте ні з мали́м, ні з великим, а тільки з сами́м Ізраїлевим царем!“ |
|
31 Начальники колесниц, увидев Иосафата, сказали сами в себе: верно, это царь Израильский, и поворотили на него, чтобы сразиться с ним. И закричал Иосафат, и помог ему Господь, и Бог отвел их от него. |
31 І сталося, як зверхники колесни́ць побачили Йонатана, то вони сказали: „Це Ізраїлів цар!“ І вони оточи́ли його, щоб воювати. І закричав Йосафат, і Господь допоміг йому, і Бог звабив їх від нього. |
|
32 И начальники колесниц, увидев, что это не царь Израильский, отворотили от него. |
32 І сталося, як зверхники колесни́ць побачили, що це не Ізраїлів цар, то повернули від нього. |
|
33 Между тем один человек просто натянул лук и, выстрелив, ранил царя Израильского между швами лат. И сказал он вознице: повороти назад, и вези меня из стана, потому что я ранен. |
33 А один чоловік зне́хотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'я́занням пояса та між па́нцерем. А той сказав візникові: „Заверни назад, і випровадь мене від війська, бо я ра́нений“... |
|
34 Но поднялся бой в тот день; и царь Израильский должен был стоять на колеснице против Сириян до вечера, и умер на закате солнца. |
34 І збільшився бій того дня, а Ізраїлів цар був поста́влений на колесни́ці проти сирі́ян аж до вечора. І помер він під час за́ходу сонця... |