2-е Послание к коринфянамГлава 4 |
|
1 |
|
2 но мы отвергли то, что скрывается из-за стыда, не поступая с хитростью и не искажая слова Божия, но открыто возвещая истину, мы тем представляем себя совести всякого человека пред Богом. |
|
3 Если же и закрыто Евангелие наше, то закрыто оно для погибающих; |
|
4 у них, неверующих, бог века сего ослепил мысли, чтобы не увидеть им света Евангелия славы Христа, Который есть образ Бога. |
|
5 Ибо мы не себя проповедуем, но Христа Иисуса как Господа, а себя как рабов ваших, ради Иисуса. |
|
6 Потому что Бог, сказавший: свет да воссияет из тьмы, — есть Тот, Кто воссиял в сердцах наших к нашему просвещению познанием славы Божией в лице Иисуса Христа. |
|
7 |
|
8 Со всех сторон мы угнетаемы, но нам не тесно; мы в недоумении, но не в отчаянии; |
|
9 гонимы, но не оставлены; низвергаемы, но не гибнем; |
|
10 всегда, где бы мы ни были, мы носим в теле мёртвость Иисуса, чтобы и жизнь Иисуса в теле нашем была явлена. |
|
11 Ибо мы живущие предаемся непрестанно на смерть ради Иисуса, чтобы и жизнь Иисуса была явлена в смертной плоти нашей. |
|
12 Так что смерть действует в нас, а жизнь в вас. |
|
13 Но имея тот же дух веры, как написано: я уверовал, потому я говорил — и мы веруем, потому и говорим, |
|
14 зная, что Воздвигший Господа Иисуса, воздвигнет с Иисусом и нас и поставит пред Собою с вами. |
|
15 Ибо всё для вас, чтобы изобилующая во многих благодать вызвала тем большую благодарность во славу Божию. |
|
16 |
|
17 Ибо временная легкая скорбь производит для нас в безмерном преизбытке вечное богатство славы: |
|
18 мы смотрим не на видимое, а на невидимое. Ибо видимое кратковременно, а невидимое вечно. |
2-е до коринтянРозділ 4 |
|
1 |
|
2 але ми відреклися тайного со́рому, не хо́дячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'я́вленням правди доручуємо себе кожному сумлінню лю́дському перед Богом. |
|
3 Коли ж наша Єва́нгелія й закрита, то закрита для тих, хто гине, — |
|
4 для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не зася́яло світло Єва́нгелії слави Христа, а Він — образ Божий. |
|
5 Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі — раби ваші ради Ісуса. |
|
6 Бо Бог, що звелів був світлу зася́яти з те́мряви, у серцях наших зася́яв, щоб просвітити нам знання́ слави Божої — в Особі Христовій. |
|
7 А ми маємо скарб цей у посу́динах гли́няних, щоб ве́лич сили була Божа, а не від нас. |
|
8 У всьому нас тиснуть, та не поти́снені ми; ми в важки́х обставинах, але не впадаємо в ро́зпач. |
|
9 Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені. |
|
10 Ми за́всіди носимо в тілі ме́ртвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове. |
|
11 Бо за́всіди нас, що живемо́, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі. |
|
12 Тому́ то смерть діє в нас, а життя — у вас. |
|
13 Та мавши того ж духа віри, за написаним: „Вірував я, через те говорив“, і ми віруємо, тому то й говоримо, |
|
14 знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскреси́ть з Ісусом і нас, і поставить із вами. |
|
15 Усе бо для вас, щоб благода́ть, розмножена через багатьох, збагати́ла подяку на Божу славу. |
|
16 Через те ми відваги не тратимо, бо хоч ни́щиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновля́ється внутрішній. |
|
17 Бо тепе́рішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, |
|
18 коли ми не дивимося на види́ме, а на невиди́ме. Бо види́ме - дочасне, невиди́ме ж - вічне! |
2-е Послание к коринфянамГлава 4 |
2-е до коринтянРозділ 4 |
|
1 |
1 |
|
2 но мы отвергли то, что скрывается из-за стыда, не поступая с хитростью и не искажая слова Божия, но открыто возвещая истину, мы тем представляем себя совести всякого человека пред Богом. |
2 але ми відреклися тайного со́рому, не хо́дячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'я́вленням правди доручуємо себе кожному сумлінню лю́дському перед Богом. |
|
3 Если же и закрыто Евангелие наше, то закрыто оно для погибающих; |
3 Коли ж наша Єва́нгелія й закрита, то закрита для тих, хто гине, — |
|
4 у них, неверующих, бог века сего ослепил мысли, чтобы не увидеть им света Евангелия славы Христа, Который есть образ Бога. |
4 для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не зася́яло світло Єва́нгелії слави Христа, а Він — образ Божий. |
|
5 Ибо мы не себя проповедуем, но Христа Иисуса как Господа, а себя как рабов ваших, ради Иисуса. |
5 Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі — раби ваші ради Ісуса. |
|
6 Потому что Бог, сказавший: свет да воссияет из тьмы, — есть Тот, Кто воссиял в сердцах наших к нашему просвещению познанием славы Божией в лице Иисуса Христа. |
6 Бо Бог, що звелів був світлу зася́яти з те́мряви, у серцях наших зася́яв, щоб просвітити нам знання́ слави Божої — в Особі Христовій. |
|
7 |
7 А ми маємо скарб цей у посу́динах гли́няних, щоб ве́лич сили була Божа, а не від нас. |
|
8 Со всех сторон мы угнетаемы, но нам не тесно; мы в недоумении, но не в отчаянии; |
8 У всьому нас тиснуть, та не поти́снені ми; ми в важки́х обставинах, але не впадаємо в ро́зпач. |
|
9 гонимы, но не оставлены; низвергаемы, но не гибнем; |
9 Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені. |
|
10 всегда, где бы мы ни были, мы носим в теле мёртвость Иисуса, чтобы и жизнь Иисуса в теле нашем была явлена. |
10 Ми за́всіди носимо в тілі ме́ртвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове. |
|
11 Ибо мы живущие предаемся непрестанно на смерть ради Иисуса, чтобы и жизнь Иисуса была явлена в смертной плоти нашей. |
11 Бо за́всіди нас, що живемо́, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі. |
|
12 Так что смерть действует в нас, а жизнь в вас. |
12 Тому́ то смерть діє в нас, а життя — у вас. |
|
13 Но имея тот же дух веры, как написано: я уверовал, потому я говорил — и мы веруем, потому и говорим, |
13 Та мавши того ж духа віри, за написаним: „Вірував я, через те говорив“, і ми віруємо, тому то й говоримо, |
|
14 зная, что Воздвигший Господа Иисуса, воздвигнет с Иисусом и нас и поставит пред Собою с вами. |
14 знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскреси́ть з Ісусом і нас, і поставить із вами. |
|
15 Ибо всё для вас, чтобы изобилующая во многих благодать вызвала тем большую благодарность во славу Божию. |
15 Усе бо для вас, щоб благода́ть, розмножена через багатьох, збагати́ла подяку на Божу славу. |
|
16 |
16 Через те ми відваги не тратимо, бо хоч ни́щиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновля́ється внутрішній. |
|
17 Ибо временная легкая скорбь производит для нас в безмерном преизбытке вечное богатство славы: |
17 Бо тепе́рішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, |
|
18 мы смотрим не на видимое, а на невидимое. Ибо видимое кратковременно, а невидимое вечно. |
18 коли ми не дивимося на види́ме, а на невиди́ме. Бо види́ме - дочасне, невиди́ме ж - вічне! |