2-е Послание к коринфянамГлава 11 |
|
1 |
|
2 Ведь я ревную о вас Божией ревностью. Ибо я обручил вас Единому Мужу, чтобы представить Христу чистой девой. |
|
3 Но как змей обманул Еву хитростью своею, боюсь, как бы мысли ваши не развратились, отвращаясь от простоты и чистоты во Христе. |
|
4 Ибо если кто-то приходит и проповедует другого Иисуса, Которого мы не проповедали, или если вы получаете духа иного, какого не получали, или Евангелие иное, какого не принимали, — то вы это прекрасно терпите. |
|
5 Ибо думаю, что я ни в чём не уступаю тем «сверхапостолам». |
|
6 А хотя я и неискусен в слове, — но не в познании. Но мы это всячески показали вам во всём. |
|
7 |
|
8 От других церквей я отнимал, получая плату для служения вам, |
|
9 и будучи у вас и оказавшись в нужде, я никому не стал в тягость: ибо недостаток мой восполнили братья, пришедшие из Македонии; и я сам постарался не обременить вас ни в чём, и буду стараться. |
|
10 По истине Христовой во мне скажу: похвала эта не будет отнята у меня в странах Ахаии. |
|
11 Почему? Потому ли что я не люблю вас? Бог знает. |
|
12 |
|
13 Ибо они — лжеапостолы, коварные работники, принимающие вид апостолов Христовых. |
|
14 И не диво: ибо сам сатана принимает вид ангела света. |
|
15 Потому не великое дело, если и служители его принимают вид служителей праведности: конец их будет по делам их. |
|
16 |
|
17 То, что говорю, не по Господу говорю, но как бы в неразумии с такой уверенностью в похвале. |
|
18 Так как многие хвалятся по плоти, и я буду хвалиться. |
|
19 Ибо вы охотно терпите неразумных, сами будучи разумны. |
|
20 Ибо вы терпите, если кто вас порабощает, если кто объедает, если кто обирает, если кто превозносится, если кто бьет вас в лицо. |
|
21 К стыду говорю, что как будто у нас не оказалось силы. А на что у кого есть смелость, в неразумии скажу: есть смелость и у меня. |
|
22 Они — Евреи? И я. Израильтяне? И я. Семя Авраамово? И я. |
|
23 Служители Христовы? В безумии говорю: я — еще более: больше в трудах, больше в тюрьмах, безмерно под ударами, часто на краю смерти. |
|
24 От Иудеев пять раз я получил по сорока ударов без одного, |
|
25 три раза бит был палками, раз побит камнями, трижды терпел кораблекрушение, ночь и день провел в пучине морской; |
|
26 многократно в путешествиях, в опасностях на реках, в опасностях от разбойников, в опасностях от соплеменников, в опасностях от язычников, в опасностях в городе, в опасностях в пустыне, в опасностях на море, в опасностях между лжебратьями, |
|
27 в труде и изнурении, часто без сна, в голоде и жажде, часто в постах, на стуже и в наготе. |
|
28 Помимо всего прочего, у меня день за днем стечение людей, у меня забота о всех церквах. |
|
29 Кто изнемогает, а я бы не изнемогал? Кто соблазняется, а я бы не горел? |
|
30 |
|
31 Бог и Отец Господа Иисуса знает — Он, благословенный вовеки, — что я не лгу. |
|
32 В Дамаске правитель царя Ареты охранял город Дамаскийцев, чтобы схватить меня, |
|
33 и я в корзине был спущен из окна по стене и бежал из его рук. |
2-е до коринтянРозділ 11 |
|
1 |
|
2 Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одно́му чоловікові, щоб Христові приве́сти вас чистою дівою. |
|
3 Та боюсь я, — як змій звів був Єву лука́вством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки́, і ви не вхилилися від простоти́ й чи́стости, що в Христі. |
|
4 Коли бо хто при́йде й зачне пропові́дувати про Ісуса іншого, про якого ми не проповідували, або при́ймете іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Єва́нгелію, якої ви не прийняли́, — то радо терпіли б ви те! |
|
5 Та ду́маю я, що нічим не лишаюсь позад передні́ших апо́столів. |
|
6 Хоч і неук я словом, але не знання́м, та всюди в усьому ми ви́явлені поміж вами. |
|
7 Чи я гріх учинив, себе впокоря́ючи, щоб підвищити вас, бо я Божу Єва́нгелію благовістив для вас дармо? |
|
8 Оббирав я інші Церкви́, приймаючи плату для служіння вам. А коли я прийшов до вас і терпів недостачу, то ніко́го я не обтя́жив. |
|
9 Бо мій нестаток попо́внили бра́ти, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягаре́м, і збережу́. |
|
10 Як правда Христова в мені, так оця похвала́ не замо́вчана буде про мене в країнах Ахаї. |
|
11 Для чо́го? Тому́, що я вас не люблю́? Відо́мо те Богові! |
|
12 А що я роблю́, те й робитиму, щоб відтя́ти причину для тих, хто шукає причини, щоб у то́му, чим хва́ляться, показались такі, як і ми. |
|
13 Такі бо фальшиві апо́столи, лукаві робітники́, що підро́блюються на Христових апо́столів. |
|
14 І не дивно, бо сам сатана́ прикидається а́нголом світла! |
|
15 Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слу́гами праведности. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми! |
|
16 Зно́ву кажу́: хай ніхто не вважає мене за безумного! А як ні, то прийміть мене бодай як безумного, щоб хоч трохи й я похвалився! |
|
17 А що я кажу́, не кажу́ того в Господі, але ніби в безу́мстві — у цій частині хвали́. |
|
18 Через те ж, що тілом багато-хто хваляться, то й я похвалюся. |
|
19 Бо ви те́рпите радо безумних, самі мудрими бувши. |
|
20 Бо ви терпите, коли вас хто нево́лить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по що́ках вас б'є. |
|
21 На безчестя кажу́, що ми ніби стратили сили. Коли хто відва́житься чим, то — скажу́ нерозумно — відважуюся й я. |
|
22 Євреї вони? — То й я. Ізра́їльтяни вони? — То й я. Насіння вони Авраамове? — То й я! |
|
23 Слу́ги Христові вони? — Говорю́ нерозумне: більш я! Я був більш у пра́цях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті. |
|
24 Від юдеїв п'ять раз я прийняв був по сорок уда́рів без о́дного, |
|
25 тричі ки́ями бито мене, один раз мене каменува́ли, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробу́в у глибині́ морській; |
|
26 у мандрі́вках я часто бува́в, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого наро́ду, у небезпеках поган, у небезпеках по міста́х, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими, |
|
27 у висна́жуванні та в праці, часто в недосипа́нні, у голоді й спразі, часто в по́сті, у холоді та в наготі́. |
|
28 Окрім зо́внішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви́. |
|
29 Хто слабує, а я не слабую? Хто споку́шується, а я не палю́ся? |
|
30 Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся. |
|
31 Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, — а Він благослове́нний навіки, — що я не говорю́ неправди. |
|
32 У Дама́ску намі́сник царя Аре́ти стеріг місто Дама́ск, щоб схопи́ти мене. |
|
33 але́ по мурі мене спу́щено в коші́ віко́нцем, — і я з рук його втік! |
2-е Послание к коринфянамГлава 11 |
2-е до коринтянРозділ 11 |
|
1 |
1 |
|
2 Ведь я ревную о вас Божией ревностью. Ибо я обручил вас Единому Мужу, чтобы представить Христу чистой девой. |
2 Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одно́му чоловікові, щоб Христові приве́сти вас чистою дівою. |
|
3 Но как змей обманул Еву хитростью своею, боюсь, как бы мысли ваши не развратились, отвращаясь от простоты и чистоты во Христе. |
3 Та боюсь я, — як змій звів був Єву лука́вством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки́, і ви не вхилилися від простоти́ й чи́стости, що в Христі. |
|
4 Ибо если кто-то приходит и проповедует другого Иисуса, Которого мы не проповедали, или если вы получаете духа иного, какого не получали, или Евангелие иное, какого не принимали, — то вы это прекрасно терпите. |
4 Коли бо хто при́йде й зачне пропові́дувати про Ісуса іншого, про якого ми не проповідували, або при́ймете іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Єва́нгелію, якої ви не прийняли́, — то радо терпіли б ви те! |
|
5 Ибо думаю, что я ни в чём не уступаю тем «сверхапостолам». |
5 Та ду́маю я, що нічим не лишаюсь позад передні́ших апо́столів. |
|
6 А хотя я и неискусен в слове, — но не в познании. Но мы это всячески показали вам во всём. |
6 Хоч і неук я словом, але не знання́м, та всюди в усьому ми ви́явлені поміж вами. |
|
7 |
7 Чи я гріх учинив, себе впокоря́ючи, щоб підвищити вас, бо я Божу Єва́нгелію благовістив для вас дармо? |
|
8 От других церквей я отнимал, получая плату для служения вам, |
8 Оббирав я інші Церкви́, приймаючи плату для служіння вам. А коли я прийшов до вас і терпів недостачу, то ніко́го я не обтя́жив. |
|
9 и будучи у вас и оказавшись в нужде, я никому не стал в тягость: ибо недостаток мой восполнили братья, пришедшие из Македонии; и я сам постарался не обременить вас ни в чём, и буду стараться. |
9 Бо мій нестаток попо́внили бра́ти, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягаре́м, і збережу́. |
|
10 По истине Христовой во мне скажу: похвала эта не будет отнята у меня в странах Ахаии. |
10 Як правда Христова в мені, так оця похвала́ не замо́вчана буде про мене в країнах Ахаї. |
|
11 Почему? Потому ли что я не люблю вас? Бог знает. |
11 Для чо́го? Тому́, що я вас не люблю́? Відо́мо те Богові! |
|
12 |
12 А що я роблю́, те й робитиму, щоб відтя́ти причину для тих, хто шукає причини, щоб у то́му, чим хва́ляться, показались такі, як і ми. |
|
13 Ибо они — лжеапостолы, коварные работники, принимающие вид апостолов Христовых. |
13 Такі бо фальшиві апо́столи, лукаві робітники́, що підро́блюються на Христових апо́столів. |
|
14 И не диво: ибо сам сатана принимает вид ангела света. |
14 І не дивно, бо сам сатана́ прикидається а́нголом світла! |
|
15 Потому не великое дело, если и служители его принимают вид служителей праведности: конец их будет по делам их. |
15 Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слу́гами праведности. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми! |
|
16 |
16 Зно́ву кажу́: хай ніхто не вважає мене за безумного! А як ні, то прийміть мене бодай як безумного, щоб хоч трохи й я похвалився! |
|
17 То, что говорю, не по Господу говорю, но как бы в неразумии с такой уверенностью в похвале. |
17 А що я кажу́, не кажу́ того в Господі, але ніби в безу́мстві — у цій частині хвали́. |
|
18 Так как многие хвалятся по плоти, и я буду хвалиться. |
18 Через те ж, що тілом багато-хто хваляться, то й я похвалюся. |
|
19 Ибо вы охотно терпите неразумных, сами будучи разумны. |
19 Бо ви те́рпите радо безумних, самі мудрими бувши. |
|
20 Ибо вы терпите, если кто вас порабощает, если кто объедает, если кто обирает, если кто превозносится, если кто бьет вас в лицо. |
20 Бо ви терпите, коли вас хто нево́лить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по що́ках вас б'є. |
|
21 К стыду говорю, что как будто у нас не оказалось силы. А на что у кого есть смелость, в неразумии скажу: есть смелость и у меня. |
21 На безчестя кажу́, що ми ніби стратили сили. Коли хто відва́житься чим, то — скажу́ нерозумно — відважуюся й я. |
|
22 Они — Евреи? И я. Израильтяне? И я. Семя Авраамово? И я. |
22 Євреї вони? — То й я. Ізра́їльтяни вони? — То й я. Насіння вони Авраамове? — То й я! |
|
23 Служители Христовы? В безумии говорю: я — еще более: больше в трудах, больше в тюрьмах, безмерно под ударами, часто на краю смерти. |
23 Слу́ги Христові вони? — Говорю́ нерозумне: більш я! Я був більш у пра́цях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті. |
|
24 От Иудеев пять раз я получил по сорока ударов без одного, |
24 Від юдеїв п'ять раз я прийняв був по сорок уда́рів без о́дного, |
|
25 три раза бит был палками, раз побит камнями, трижды терпел кораблекрушение, ночь и день провел в пучине морской; |
25 тричі ки́ями бито мене, один раз мене каменува́ли, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробу́в у глибині́ морській; |
|
26 многократно в путешествиях, в опасностях на реках, в опасностях от разбойников, в опасностях от соплеменников, в опасностях от язычников, в опасностях в городе, в опасностях в пустыне, в опасностях на море, в опасностях между лжебратьями, |
26 у мандрі́вках я часто бува́в, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого наро́ду, у небезпеках поган, у небезпеках по міста́х, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими, |
|
27 в труде и изнурении, часто без сна, в голоде и жажде, часто в постах, на стуже и в наготе. |
27 у висна́жуванні та в праці, часто в недосипа́нні, у голоді й спразі, часто в по́сті, у холоді та в наготі́. |
|
28 Помимо всего прочего, у меня день за днем стечение людей, у меня забота о всех церквах. |
28 Окрім зо́внішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви́. |
|
29 Кто изнемогает, а я бы не изнемогал? Кто соблазняется, а я бы не горел? |
29 Хто слабує, а я не слабую? Хто споку́шується, а я не палю́ся? |
|
30 |
30 Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся. |
|
31 Бог и Отец Господа Иисуса знает — Он, благословенный вовеки, — что я не лгу. |
31 Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, — а Він благослове́нний навіки, — що я не говорю́ неправди. |
|
32 В Дамаске правитель царя Ареты охранял город Дамаскийцев, чтобы схватить меня, |
32 У Дама́ску намі́сник царя Аре́ти стеріг місто Дама́ск, щоб схопи́ти мене. |
|
33 и я в корзине был спущен из окна по стене и бежал из его рук. |
33 але́ по мурі мене спу́щено в коші́ віко́нцем, — і я з рук його втік! |