2-е Послание к коринфянамГлава 10 |
|
1 |
|
2 прошу, чтобы мне, присутствуя, не проявить храбрости с той решительностью, с какой я думаю показать свою смелость некоторым, думающим о нас, будто мы поступаем по плоти. |
|
3 Ибо, поступая по плоти, мы не по плоти воинствуем; |
|
4 ибо оружия нашего воинствования не плотские, но сильные у Бога на разрушение твердынь; мы сокрушаем умствования |
|
5 и всякое превозношение, восстающее против познания Божия, и пленяем всякое помышление в послушание Христу, |
|
6 и готовы наказать всякое непослушание, когда исполнено будет ваше послушание. |
|
7 |
|
8 Ибо если я и немного больше похвалюсь нашей властью, которую дал Господь для созидания и не для разрушения вашего, я не буду посрамлён, |
|
9 чтобы не показалось, что будто я запугиваю вас посланиями. |
|
10 Потому что послания эти, говорят, вески и сильны, а в личном присутствии он слаб и слово его ничтожно. |
|
11 Кто так думает, пусть знает, что каковы мы на словах в посланиях, отсутствуя, — таковы мы и присутствуя, на деле. |
|
12 |
|
13 Мы же не будем хвалиться без меры, но в меру того удела, который отмерил нам Бог: дойти и до вас. |
|
14 Мы ведь не перенапрягаемся, как будто недостигшие до вас; ибо мы достигли и до вас Евангелием Христовым. |
|
15 Мы не хвалимся без меры чужими трудами, но имеем надежду с возрастанием веры вашей возвеличиться среди вас в отведенном нам уделе с избытком: |
|
16 проповедать Евангелие в странах за пределами вашими, не похвалиться готовым в чужом уделе. |
|
17 Хвалящийся да хвалится Господом. |
|
18 Ибо не тот испытан, кто о самом себе заверяет, но тот, о ком заверяет Господь. |
2-е до коринтянРозділ 10 |
|
1 |
|
2 І благаю, щоб я, прибувши, не осмі́лився надією, що нею я ду́маю сміли́вим бути проти деяких, що про нас вони гада́ють, ніби ми поступаємось за тілом. |
|
3 Бо хо́дячи в тілі, не за тілом воюємо ми, — |
|
4 зброя бо нашого воюва́ння не тілесна, але міцна́ Богом на зруйнува́ння тверди́нь, — ми руйнуємо за́думи, |
|
5 і всяке ви́несення, що підіймається проти пізна́ння Бога, і поло́нимо всяке знання́ на по́слух Христові, |
|
6 і покарати ми готові всякий непо́слух, коли зді́йсниться послух ваш. |
|
7 Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай ду́має знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми. |
|
8 Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою вла́дою, яку дав нам Господь на збудува́ння, а не на зруйнува́ння ваше, то не осоро́млюсь. |
|
9 Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами. |
|
10 „Бо листи його — кажуть — важкі́ та міцні́, але особисто присутній — слабий, а мова його незначна́“, |
|
11 такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ді́лі, присутніми бувши. |
|
12 Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, — вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе. |
|
13 Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру міри́ла, що його Бог призна́чив на міру для нас, щоб і до нас досягти́. |
|
14 Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли́ ми до вас, бо ми досягли́ аж до вас із Єва́нгелією Христовою. |
|
15 Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим міри́лом сильно звели́чимося ми між вами, |
|
16 щоб і в дальших за вами країнах звіщати Єва́нгелію, а не хвалитись готовим, як це чужі тве́рдять. |
|
17 А „хто хва́литься, нехай хва́литься в Господі!“ |
|
18 Бо достойний не той, хто сам себе хва́лить, але кого хвалить Госпо́дь! |
2-е Послание к коринфянамГлава 10 |
2-е до коринтянРозділ 10 |
|
1 |
1 |
|
2 прошу, чтобы мне, присутствуя, не проявить храбрости с той решительностью, с какой я думаю показать свою смелость некоторым, думающим о нас, будто мы поступаем по плоти. |
2 І благаю, щоб я, прибувши, не осмі́лився надією, що нею я ду́маю сміли́вим бути проти деяких, що про нас вони гада́ють, ніби ми поступаємось за тілом. |
|
3 Ибо, поступая по плоти, мы не по плоти воинствуем; |
3 Бо хо́дячи в тілі, не за тілом воюємо ми, — |
|
4 ибо оружия нашего воинствования не плотские, но сильные у Бога на разрушение твердынь; мы сокрушаем умствования |
4 зброя бо нашого воюва́ння не тілесна, але міцна́ Богом на зруйнува́ння тверди́нь, — ми руйнуємо за́думи, |
|
5 и всякое превозношение, восстающее против познания Божия, и пленяем всякое помышление в послушание Христу, |
5 і всяке ви́несення, що підіймається проти пізна́ння Бога, і поло́нимо всяке знання́ на по́слух Христові, |
|
6 и готовы наказать всякое непослушание, когда исполнено будет ваше послушание. |
6 і покарати ми готові всякий непо́слух, коли зді́йсниться послух ваш. |
|
7 |
7 Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай ду́має знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми. |
|
8 Ибо если я и немного больше похвалюсь нашей властью, которую дал Господь для созидания и не для разрушения вашего, я не буду посрамлён, |
8 Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою вла́дою, яку дав нам Господь на збудува́ння, а не на зруйнува́ння ваше, то не осоро́млюсь. |
|
9 чтобы не показалось, что будто я запугиваю вас посланиями. |
9 Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами. |
|
10 Потому что послания эти, говорят, вески и сильны, а в личном присутствии он слаб и слово его ничтожно. |
10 „Бо листи його — кажуть — важкі́ та міцні́, але особисто присутній — слабий, а мова його незначна́“, |
|
11 Кто так думает, пусть знает, что каковы мы на словах в посланиях, отсутствуя, — таковы мы и присутствуя, на деле. |
11 такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ді́лі, присутніми бувши. |
|
12 |
12 Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, — вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе. |
|
13 Мы же не будем хвалиться без меры, но в меру того удела, который отмерил нам Бог: дойти и до вас. |
13 Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру міри́ла, що його Бог призна́чив на міру для нас, щоб і до нас досягти́. |
|
14 Мы ведь не перенапрягаемся, как будто недостигшие до вас; ибо мы достигли и до вас Евангелием Христовым. |
14 Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли́ ми до вас, бо ми досягли́ аж до вас із Єва́нгелією Христовою. |
|
15 Мы не хвалимся без меры чужими трудами, но имеем надежду с возрастанием веры вашей возвеличиться среди вас в отведенном нам уделе с избытком: |
15 Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим міри́лом сильно звели́чимося ми між вами, |
|
16 проповедать Евангелие в странах за пределами вашими, не похвалиться готовым в чужом уделе. |
16 щоб і в дальших за вами країнах звіщати Єва́нгелію, а не хвалитись готовим, як це чужі тве́рдять. |
|
17 Хвалящийся да хвалится Господом. |
17 А „хто хва́литься, нехай хва́литься в Господі!“ |
|
18 Ибо не тот испытан, кто о самом себе заверяет, но тот, о ком заверяет Господь. |
18 Бо достойний не той, хто сам себе хва́лить, але кого хвалить Госпо́дь! |