1-я книга ЦарствГлава 14 |
|
1 В один день сказал Ионафан, сын Саулов, отроку, оруженосцу своему: переправимся к охранному войску Филистимскому, которое на той стороне; а отцу своему не объявил. |
|
2 |
|
3 Ахия, сын Ахитува, брата Ихаводова, сына Финееса, сына Илия, священника Господня в Силоме, носил тогда ефод. И народ не знал, что Ионафан пошел. |
|
4 |
|
5 Одна острая скала стояла на север к Михмасу, другая на юг к Гиве. |
|
6 |
|
7 И сказал ему оруженосец его: делай все, что у тебя на сердце; иди, вот я с тобою, куда тебе угодно. |
|
8 |
|
9 Если они так скажут нам: пождите, пока мы подойдем к вам, то останемся на своем месте и не пойдем к ним. |
|
10 Если же так скажут: идите к нам, то пойдем; потому что Господь предал их в руки наши. Это будет для нас знамением. |
|
11 |
|
12 Потом некоторые из охранного войска сказали Ионафану и оруженосцу его: пойдите к нам, мы вам нечто скажем. Тогда Ионафан сказал оруженосцу своему: иди за мною; ибо предал их Господь в руки Израиля. |
|
13 |
|
14 В первое сие поражение поразил Ионафан и оруженосец его до двадцати человек на полуучастке поля, обрабатываемого парою волов в день. |
|
15 |
|
16 |
|
17 И сказал Саул народу, бывшему с ним: пересмотрите и узнайте, кто от нас ушел, и пересмотрели, и оказалось, что нет Ионафана и оруженосца его. |
|
18 И сказал Саул Ахии: принеси ковчег Божий, ибо ковчег Божий в то время был с сынами Израилевыми. |
|
19 Между тем, как Саул говорил священнику, смятение в стане Филистимском умножалось более и более. И сказал священнику: оставь так; |
|
20 |
|
21 Тогда и те Евреи, которые вчера и третьего дня были у Филистимлян, и которые повсюду ходили с ними в стане, пристали к Израильтянам, которые были с Саулом и Ионафаном. |
|
22 И все Израильтяне, скрывавшиеся в горе Ефремовой, услышав, что Филистимляне обратились в бегство, пристали также к ним, чтобы поражать их. |
|
23 Таким образом Господь спас Израиля в оный день; битва же простиралась до Беф-Авена. |
|
24 Люди Израилевы в тот день измучились; а Саул положил клятву на народ, сказав: проклят, кто будет есть хлеб до вечера, пока я не отмщу врагам моим! И весь народ не вкушал хлеба. |
|
25 |
|
26 И народ вошел в лес, и вот, мед течет, но никто не подносил руки своей к устам своим, ибо народ боялся клятвы. |
|
27 Но Ионафан не слышал, когда отец его положил клятву на народ, и простер конец жезла, который был в руке его, и обмакнул его в медовой сот, и поднес руку свою к устам своим; и прояснились глаза его. |
|
28 И сказал ему некто из народа: отец твой положил клятву на народ, сказав: проклят, кто сегодня будет есть; посему народ в изнеможении. |
|
29 Ионафан сказал: отец мой в беду ввел землю! Видите, как прояснились глаза мои, когда я немного вкусил меда сего. |
|
30 Тем паче, если бы народ мог есть сегодня из добычи врагов своих, которую он получил; ибо теперь не великое нанесено поражение Филистимлянам. |
|
31 |
|
32 И устремился народ на добычу, и захватили мелкого и крупного скота и телят, и закалали их на земле, и ел народ с кровью. |
|
33 |
|
34 Потом сказал Саул: рассейтесь по народу и скажите им: приводите ко мне каждый тельца своего и каждый овцу свою, и закалайте здесь, и ешьте, и не грешите пред Господом, и не ешьте с кровью. И приводил весь народ в ту ночь каждый рукою своею тельца своего и закалали там. |
|
35 И соорудил Саул жертвенник Господу. Сей первый жертвенник построил он Господу. |
|
36 И сказал Саул: пойдем преследовать Филистимлян ночью, и ограбим их до утреннего света, и не оставим у них ни одного человека. И сказали: делай все, что тебе угодно. Но священник сказал: пойдем сюда к Богу. |
|
37 И вопросил Саул Бога: преследовать ли мне Филистимлян? Предашь ли их в руки Израиля? Но Он не отвечал ему в тот день. |
|
38 |
|
39 Ибо жив Господь, спасающий Израиля! Хотя бы это было от Ионафана, сына моего, то и он предан будет смерти; и никто не отвечал ему из всего народа. |
|
40 |
|
41 |
|
42 И сказал Саул: бросьте жребий на меня и на Ионафана, сына моего; и указан Ионафан. |
|
43 |
|
44 И сказал Саул: пусть то и то сделает со мною Бог, и то и то прибавит: ты, Ионафан, должен умереть. |
|
45 |
|
46 |
|
47 Саул, приняв царство над Израилем, воевал со всеми окрестными врагами своими, с Моавом и с сынами Аммона, и с Идумеянами и с царями Цовы, и с Филистимлянами, и везде, куда он ни ходил, побеждал. |
|
48 И показал мужество, и поразил Амалика, и избавил Израиля от руки опустошавших его. |
|
49 У Саула были сыновья: Ионафан, Ишви, и Малхишуа; а имена двух дочерей его были: имя старшей Мерава, а имя младшей Михаль. |
|
50 Имя жены Сауловой Ахиноам, дочь Ахимааца, а имя военачальника его Авинер, сын Нера, дяди Саулова. |
|
51 Ибо Кис, отец Саулов, и Нер, отец Авинеров, были сыновья Авиила. |
|
52 |
1-а СамуїловаРозділ 14 |
|
1 |
|
2 А Саул сидів на кінці згір'я під грана́товим де́ревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка. |
|
3 А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілі́я, священика в Шіло́, носив ефо́да. А народ не знав, що пішов Йоната́н. |
|
4 А між тими переходами, що Йоната́н хотів перейти до филистимської залоги, була зубча́ста скеля з цього боку перехо́ду й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім'я́ одній Боцец, а ім'я другій Сенне. |
|
5 Один зуб — скеля — стовп із пі́вночі, навпроти Міхмашу, а один із пі́вдня, навпроти Ґеви. |
|
6 І сказав Йонатан до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейді́мо до сторо́жі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, — бо Господе́ві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох“. |
|
7 І сказав йому його зброєно́ша: „Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, — ось я з тобою, куди хоче серце твоє“. |
|
8 І сказав Йонатан: „Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм. |
|
9 Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми при́йдемо до вас, — то ми станемо на своєму місці, і не піді́ймемося до них. |
|
10 А якщо вони скажуть так: Підіймі́ться до нас, — то піді́ймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде зна́ком“. |
|
11 І вони обидва показалися филистимській сторо́жі. І сказали филисти́мляни: „Ось виходять із щі́лин євреї, що поховалися там“. |
|
12 І люди зало́ги відповіли́ Йоната́нові та його зброєноші та й сказали: „Підіймися до нас, — і ми вам щось скажемо!“ І сказав Йонатан зброєноші своєму: „Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!“ |
|
13 І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєно́ша. І падали филисти́мляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним. |
|
14 І була́ перша пора́зка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день. |
|
15 І стався споло́х у табо́рі, на полі, та в усьому народі. Зало́га та нищи́телі — затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий споло́х! |
|
16 І побачили Саулові вартівники́ в Веніяминовій Ґів'ї, аж ось на́товп розпливається, і біжить сюди та туди. |
|
17 І сказав Саул до народу, що був з ним: „Перегляньте й побачте, хто́ пішов від нас?“ І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші. |
|
18 І сказав Саул до Ахійї: „Принеси Божого ковчега!“ Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами. |
|
19 І сталося, коли Саул говорив до священика, то замі́шання в филистимському табо́рі все більшало та ши́рилось. І сказав Саул до священика: „Спини свою руку!“ |
|
20 І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бо́ю, — аж ось меч кожного на його ближнього, замі́шання дуже велике! |
|
21 А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприхо́дили з ними з табо́ром, — і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йоната́ном. |
|
22 А всі ізра́їльтяни, що ховалися в Єфремових гора́х, почули, що филисти́мляни втікають, і погналися за ними й вони до бо́ю. |
|
23 І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен. |
|
24 |
|
25 І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на га́лявині. |
|
26 І ввійшов народ до то́го лісу, аж ось струмо́к меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся прися́ги. |
|
27 А Йоната́н не чув, коли батько його заприсягну́в був наро́д. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільни́к меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз'ясни́лися очі йому! |
|
28 А на це один із народу промовив і сказав: „Заприсягаючи, заприсяг твій батько наро́д, говорячи: Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ“. |
|
29 І сказав Йоната́н: „Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз'ясни́лися очі мої, коли я скуштува́в трохи цього меду. |
|
30 А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здо́бичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільши́лася б пора́зка филисти́млян?“ |
|
31 І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився. |
|
32 І кинувся народ на здо́бич, і позабирали худобу дрібну́ й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров'ю! |
|
33 І розповіли́ Саулові, кажучи: „Ось народ грішить проти Господа, — їсть із кров'ю!“ А той відказав: „Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого ка́меня“. |
|
34 І сказав Саул: „Розійді́ться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібно́ї худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите́ проти Господа, якщо́ не будете їсти з кров'ю. І поприво́див увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там. |
|
35 І збудував Саул же́ртівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа. |
|
36 І сказав Саул: „Зійді́мо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранко́вого світла, — і не полишімо між ними ніко́го“. А вони сказали: „Роби все, що добре в оча́х твоїх“. А священик сказав: „Приступі́мо тут до Бога!“ |
|
37 І запитався Саул Бога: „Чи зійти за филисти́млянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку?“ Та Він не відповів йому того дня. |
|
38 І сказав Саул: „Зійдіться сюди всі видатні́ народу, і пізнайте та побачте, у чо́му стався той гріх сьогодні. |
|
39 Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, — якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він!“ Та ніхто не відповів йому з усьо́го наро́ду. |
|
40 І сказав він до всього Ізраїля: „Ви станете на один бік, а я та син мій Йоната́н на дру́гий бік“. І сказав той народ до Саула: „Зроби, що добре в оча́х твоїх!“ |
|
41 І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: „Дай же тумі́м!“ І був ви́явлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повихо́див оправданим. |
|
42 І сказав Саул: „Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном“. І був ви́явлений Йоната́н. |
|
43 І сказав Саул до Йонатана: „Розкажи мені, що́ ти зробив?“ І розповів йому Йонатан і сказав: „Я справді скуштува́в кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!“ |
|
44 І сказав Саул: „Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йоната́не!“ |
|
45 А народ сказав до Саула: „Чи помирати Йоната́нові, що зробив оце велике спасі́ння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, — не спаде́ волоси́на з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня!“ І визволив наро́д Йонатана, і він не помер. |
|
46 І відійшов Саул від филисти́млян, а филисти́мляни пішли на своє місце. |
|
47 |
|
48 І склав він військо, та й побив Амали́ка, і врятував Ізраїля з руки грабіжника. |
|
49 І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя; а ім'я́ двох дочо́к його: ім'я́ ста́ршій Мера́в, а ім'я молодшій Мелхо́ла. |
|
50 А ім'я́ Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахіма́аца. А ім'я́ провідника́ його ві́йська: Авне́р, син Нера, Саулового дя́дька. |
|
51 А Кіш — батько Саулів, а Нер — батько Авнера, син Авіїлів. |
|
52 І була сильна війна на филисти́млян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до се́бе. |
1-я книга ЦарствГлава 14 |
1-а СамуїловаРозділ 14 |
|
1 В один день сказал Ионафан, сын Саулов, отроку, оруженосцу своему: переправимся к охранному войску Филистимскому, которое на той стороне; а отцу своему не объявил. |
1 |
|
2 |
2 А Саул сидів на кінці згір'я під грана́товим де́ревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка. |
|
3 Ахия, сын Ахитува, брата Ихаводова, сына Финееса, сына Илия, священника Господня в Силоме, носил тогда ефод. И народ не знал, что Ионафан пошел. |
3 А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілі́я, священика в Шіло́, носив ефо́да. А народ не знав, що пішов Йоната́н. |
|
4 |
4 А між тими переходами, що Йоната́н хотів перейти до филистимської залоги, була зубча́ста скеля з цього боку перехо́ду й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім'я́ одній Боцец, а ім'я другій Сенне. |
|
5 Одна острая скала стояла на север к Михмасу, другая на юг к Гиве. |
5 Один зуб — скеля — стовп із пі́вночі, навпроти Міхмашу, а один із пі́вдня, навпроти Ґеви. |
|
6 |
6 І сказав Йонатан до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейді́мо до сторо́жі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, — бо Господе́ві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох“. |
|
7 И сказал ему оруженосец его: делай все, что у тебя на сердце; иди, вот я с тобою, куда тебе угодно. |
7 І сказав йому його зброєно́ша: „Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, — ось я з тобою, куди хоче серце твоє“. |
|
8 |
8 І сказав Йонатан: „Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм. |
|
9 Если они так скажут нам: пождите, пока мы подойдем к вам, то останемся на своем месте и не пойдем к ним. |
9 Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми при́йдемо до вас, — то ми станемо на своєму місці, і не піді́ймемося до них. |
|
10 Если же так скажут: идите к нам, то пойдем; потому что Господь предал их в руки наши. Это будет для нас знамением. |
10 А якщо вони скажуть так: Підіймі́ться до нас, — то піді́ймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде зна́ком“. |
|
11 |
11 І вони обидва показалися филистимській сторо́жі. І сказали филисти́мляни: „Ось виходять із щі́лин євреї, що поховалися там“. |
|
12 Потом некоторые из охранного войска сказали Ионафану и оруженосцу его: пойдите к нам, мы вам нечто скажем. Тогда Ионафан сказал оруженосцу своему: иди за мною; ибо предал их Господь в руки Израиля. |
12 І люди зало́ги відповіли́ Йоната́нові та його зброєноші та й сказали: „Підіймися до нас, — і ми вам щось скажемо!“ І сказав Йонатан зброєноші своєму: „Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!“ |
|
13 |
13 І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєно́ша. І падали филисти́мляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним. |
|
14 В первое сие поражение поразил Ионафан и оруженосец его до двадцати человек на полуучастке поля, обрабатываемого парою волов в день. |
14 І була́ перша пора́зка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день. |
|
15 |
15 І стався споло́х у табо́рі, на полі, та в усьому народі. Зало́га та нищи́телі — затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий споло́х! |
|
16 |
16 І побачили Саулові вартівники́ в Веніяминовій Ґів'ї, аж ось на́товп розпливається, і біжить сюди та туди. |
|
17 И сказал Саул народу, бывшему с ним: пересмотрите и узнайте, кто от нас ушел, и пересмотрели, и оказалось, что нет Ионафана и оруженосца его. |
17 І сказав Саул до народу, що був з ним: „Перегляньте й побачте, хто́ пішов від нас?“ І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші. |
|
18 И сказал Саул Ахии: принеси ковчег Божий, ибо ковчег Божий в то время был с сынами Израилевыми. |
18 І сказав Саул до Ахійї: „Принеси Божого ковчега!“ Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами. |
|
19 Между тем, как Саул говорил священнику, смятение в стане Филистимском умножалось более и более. И сказал священнику: оставь так; |
19 І сталося, коли Саул говорив до священика, то замі́шання в филистимському табо́рі все більшало та ши́рилось. І сказав Саул до священика: „Спини свою руку!“ |
|
20 |
20 І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бо́ю, — аж ось меч кожного на його ближнього, замі́шання дуже велике! |
|
21 Тогда и те Евреи, которые вчера и третьего дня были у Филистимлян, и которые повсюду ходили с ними в стане, пристали к Израильтянам, которые были с Саулом и Ионафаном. |
21 А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприхо́дили з ними з табо́ром, — і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йоната́ном. |
|
22 И все Израильтяне, скрывавшиеся в горе Ефремовой, услышав, что Филистимляне обратились в бегство, пристали также к ним, чтобы поражать их. |
22 А всі ізра́їльтяни, що ховалися в Єфремових гора́х, почули, що филисти́мляни втікають, і погналися за ними й вони до бо́ю. |
|
23 Таким образом Господь спас Израиля в оный день; битва же простиралась до Беф-Авена. |
23 І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен. |
|
24 Люди Израилевы в тот день измучились; а Саул положил клятву на народ, сказав: проклят, кто будет есть хлеб до вечера, пока я не отмщу врагам моим! И весь народ не вкушал хлеба. |
24 |
|
25 |
25 І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на га́лявині. |
|
26 И народ вошел в лес, и вот, мед течет, но никто не подносил руки своей к устам своим, ибо народ боялся клятвы. |
26 І ввійшов народ до то́го лісу, аж ось струмо́к меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся прися́ги. |
|
27 Но Ионафан не слышал, когда отец его положил клятву на народ, и простер конец жезла, который был в руке его, и обмакнул его в медовой сот, и поднес руку свою к устам своим; и прояснились глаза его. |
27 А Йоната́н не чув, коли батько його заприсягну́в був наро́д. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільни́к меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз'ясни́лися очі йому! |
|
28 И сказал ему некто из народа: отец твой положил клятву на народ, сказав: проклят, кто сегодня будет есть; посему народ в изнеможении. |
28 А на це один із народу промовив і сказав: „Заприсягаючи, заприсяг твій батько наро́д, говорячи: Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ“. |
|
29 Ионафан сказал: отец мой в беду ввел землю! Видите, как прояснились глаза мои, когда я немного вкусил меда сего. |
29 І сказав Йоната́н: „Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз'ясни́лися очі мої, коли я скуштува́в трохи цього меду. |
|
30 Тем паче, если бы народ мог есть сегодня из добычи врагов своих, которую он получил; ибо теперь не великое нанесено поражение Филистимлянам. |
30 А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здо́бичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільши́лася б пора́зка филисти́млян?“ |
|
31 |
31 І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився. |
|
32 И устремился народ на добычу, и захватили мелкого и крупного скота и телят, и закалали их на земле, и ел народ с кровью. |
32 І кинувся народ на здо́бич, і позабирали худобу дрібну́ й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров'ю! |
|
33 |
33 І розповіли́ Саулові, кажучи: „Ось народ грішить проти Господа, — їсть із кров'ю!“ А той відказав: „Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого ка́меня“. |
|
34 Потом сказал Саул: рассейтесь по народу и скажите им: приводите ко мне каждый тельца своего и каждый овцу свою, и закалайте здесь, и ешьте, и не грешите пред Господом, и не ешьте с кровью. И приводил весь народ в ту ночь каждый рукою своею тельца своего и закалали там. |
34 І сказав Саул: „Розійді́ться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібно́ї худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите́ проти Господа, якщо́ не будете їсти з кров'ю. І поприво́див увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там. |
|
35 И соорудил Саул жертвенник Господу. Сей первый жертвенник построил он Господу. |
35 І збудував Саул же́ртівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа. |
|
36 И сказал Саул: пойдем преследовать Филистимлян ночью, и ограбим их до утреннего света, и не оставим у них ни одного человека. И сказали: делай все, что тебе угодно. Но священник сказал: пойдем сюда к Богу. |
36 І сказав Саул: „Зійді́мо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранко́вого світла, — і не полишімо між ними ніко́го“. А вони сказали: „Роби все, що добре в оча́х твоїх“. А священик сказав: „Приступі́мо тут до Бога!“ |
|
37 И вопросил Саул Бога: преследовать ли мне Филистимлян? Предашь ли их в руки Израиля? Но Он не отвечал ему в тот день. |
37 І запитався Саул Бога: „Чи зійти за филисти́млянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку?“ Та Він не відповів йому того дня. |
|
38 |
38 І сказав Саул: „Зійдіться сюди всі видатні́ народу, і пізнайте та побачте, у чо́му стався той гріх сьогодні. |
|
39 Ибо жив Господь, спасающий Израиля! Хотя бы это было от Ионафана, сына моего, то и он предан будет смерти; и никто не отвечал ему из всего народа. |
39 Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, — якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він!“ Та ніхто не відповів йому з усьо́го наро́ду. |
|
40 |
40 І сказав він до всього Ізраїля: „Ви станете на один бік, а я та син мій Йоната́н на дру́гий бік“. І сказав той народ до Саула: „Зроби, що добре в оча́х твоїх!“ |
|
41 |
41 І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: „Дай же тумі́м!“ І був ви́явлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повихо́див оправданим. |
|
42 И сказал Саул: бросьте жребий на меня и на Ионафана, сына моего; и указан Ионафан. |
42 І сказав Саул: „Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном“. І був ви́явлений Йоната́н. |
|
43 |
43 І сказав Саул до Йонатана: „Розкажи мені, що́ ти зробив?“ І розповів йому Йонатан і сказав: „Я справді скуштува́в кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!“ |
|
44 И сказал Саул: пусть то и то сделает со мною Бог, и то и то прибавит: ты, Ионафан, должен умереть. |
44 І сказав Саул: „Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йоната́не!“ |
|
45 |
45 А народ сказав до Саула: „Чи помирати Йоната́нові, що зробив оце велике спасі́ння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, — не спаде́ волоси́на з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня!“ І визволив наро́д Йонатана, і він не помер. |
|
46 |
46 І відійшов Саул від филисти́млян, а филисти́мляни пішли на своє місце. |
|
47 Саул, приняв царство над Израилем, воевал со всеми окрестными врагами своими, с Моавом и с сынами Аммона, и с Идумеянами и с царями Цовы, и с Филистимлянами, и везде, куда он ни ходил, побеждал. |
47 |
|
48 И показал мужество, и поразил Амалика, и избавил Израиля от руки опустошавших его. |
48 І склав він військо, та й побив Амали́ка, і врятував Ізраїля з руки грабіжника. |
|
49 У Саула были сыновья: Ионафан, Ишви, и Малхишуа; а имена двух дочерей его были: имя старшей Мерава, а имя младшей Михаль. |
49 І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя; а ім'я́ двох дочо́к його: ім'я́ ста́ршій Мера́в, а ім'я молодшій Мелхо́ла. |
|
50 Имя жены Сауловой Ахиноам, дочь Ахимааца, а имя военачальника его Авинер, сын Нера, дяди Саулова. |
50 А ім'я́ Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахіма́аца. А ім'я́ провідника́ його ві́йська: Авне́р, син Нера, Саулового дя́дька. |
|
51 Ибо Кис, отец Саулов, и Нер, отец Авинеров, были сыновья Авиила. |
51 А Кіш — батько Саулів, а Нер — батько Авнера, син Авіїлів. |
|
52 |
52 І була сильна війна на филисти́млян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до се́бе. |