1-я книга ПаралипоменонГлава 17 |
|
1 |
|
2 И сказал Нафан Давиду: все, что на сердце твоем, делай; ибо с тобою Бог. |
|
3 |
|
4 Пойди и скажи рабу Моему Давиду: так говорит Господь: не ты построишь Мне дом для жительства. |
|
5 Ибо Я не обитал в доме с того дня, как вывел Израиля, и до сего дня, а ходил из скинии в скинию, и из жилища в жилище. |
|
6 Где ни ходил Я со всем Израилем, сказал ли Я хотя слово которому-либо из судей Израилевых, которым Я повелел пасти народ Мой: зачем вы не построите Мне дома кедрового? |
|
7 |
|
8 И был с тобою везде, куда ты ни ходил, и истребил всех врагов твоих от лица твоего, и сделал тебе имя, равное имени великих на земле. |
|
9 И дал место народу Моему Израилю, и насадил его, и он живет на своем месте, и уже не трогается с него; и злодеи не истощают его, как прежде. |
|
10 В те дни, когда Я поставил судей над народом Моим, Израилем, Я смирил всех врагов твоих, и возвещаю тебе, что Господь устроит тебе дом. |
|
11 Когда исполнятся дни твои, и перейдешь, к отцам своим, тогда Я восставлю семя твое после тебя, одного из сынов твоих, и утвержду царство его. |
|
12 Он построит Мне дом, и утвержду престол его навек. |
|
13 Я буду ему Отцем, а он будет Мне сыном, и милости Моей не отниму от него так, как отнял от того, который был прежде тебя. |
|
14 Я поставлю его в доме Моем и в царстве Моем навек, и престол его вечно будет стоять. |
|
15 Все слова сии и все видение точно так пересказал Нафан Давиду. |
|
16 И пришел царь Давид, и сел пред лицом Господа, и сказал: кто я, Господи Боже, и что дом мой, что Ты возвел меня так высоко? |
|
17 Но это еще малым показалось в очах Твоих, Боже, Ты предрекаешь о доме раба Твоего отдаленное, и взираешь на меня наравне с людьми высокими, Господи Боже! |
|
18 Что еще может сказать Тебе Давид о чести, которою Ты почтил раба Твоего? Ты Сам знаешь раба Твоего. |
|
19 Господи! для раба Твоего и по благоволению сердца Твоего Ты творишь все сие великое, чтоб явить всякое величие. |
|
20 Господи! нет подобного Тебе, и нет Бога, кроме Тебя, по всему, что мы слышали ушами нашими. |
|
21 И какой народ на земле подобен народу Твоему, Израилю, к которому приходил Бог, чтоб искупить его Себе в народ, сделать имя Твое великим и страшным, и прогнать народы от лица народа Твоего, который Ты избавил из Египта. |
|
22 Таким образом народ Твой, Израиля, Ты сделал народом Своим навек, и Ты, Господь, сделался Богом для них. |
|
23 Итак, о Господи! слово, которое Ты сказал о рабе Твоем и о доме его, да будет истинно навек, и сделай так, как Ты сказал. |
|
24 И да будет истинно и велико имя Твое во век, чтобы говорили: Господь Саваоф, Бог Израильский, есть Бог Израиля. И дом раба Твоего Давида да будет тверд перед Тобою. |
|
25 Поелику Ты, Боже мой, открыл рабу Твоему, что Ты устроишь ему дом, то раб Твой и нашел сердце помолиться пред Тобою. |
|
26 Итак, Господи, Ты Бог, и Ты предрекаешь рабу Твоему такое благо! |
|
27 Итак, благоволи благословить дом раба Твоего, чтоб он вечно был пред лицом Твоим. Если Ты, Господь, благословишь, то будет благословен во век. |
1-а хронiкиРозділ 17 |
|
1 |
|
2 I сказав Ната́н до Давида: „Зроби все, що в серці твоєму, бо Бог із тобою!“ |
|
3 І сталося тієї ночі, і було́ Боже слово до Натана, говорячи: |
|
4 „Іди, і скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь: Не ти збудуєш Мені цього храма на перебува́ння. |
|
5 Бо Я не сидів у храмі від дня, коли вивів Ізраїля, аж до дня цього, і ходив від шатра́ до шатра́, і від намету до намету. |
|
6 Скрізь, де тільки ходив Я між усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово котро́му з Ізраїлевих су́ддів, яким наказав Я па́сти народа Мого: Чому́ ви не збудували Мені ке́дрового храма? |
|
7 А тепер так скажеш рабові Моєму Давидові: Так сказав Господь Савао́т: Я взяв тебе з пасови́ська від ота́ри, щоб став ти володарем над Моїм народом, Ізраїлем. |
|
8 І був Я з тобою скрізь, де́ ти ходив, і ви́нищив Я всіх ворогів Твоїх перед тобою, і зробив Я тобі ім'я́, як ім'я́ тих великих, що на землі. |
|
9 І дав Я місце Моє́му наро́дові Ізраїлеві, і посадив його так, що він перебува́тиме на тому́ самому місці. І він уже не тремті́тиме, а кри́вдники не будуть нищити його, як перше. |
|
10 А від днів, коли Я настанови́в су́ддів над Своїм наро́дом, Ізраїлем, то пони́зив усіх ворогів твоїх. І звіщаю тобі, що Господь збудує тобі дім. |
|
11 І станеться, коли ви́повняться твої дні, щоб піти до батькі́в своїх, то Я поста́влю по тобі твоє насіння, що буде з синів твоїх, і поставлю міцно його царство. |
|
12 Він збудує Мені храм, а Я поста́влю його трона міцно аж навіки. |
|
13 Я бу́ду йому за батька, а він буде Мені за сина, а милости Своєї Я не відійму́ від нього, як відняв Я від того, що був перед тобою. |
|
14 І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки, і трон його буде міцно стояти навіки“. |
|
15 За всіма́ цими словами, за всім цим виді́нням, — так говорив Ната́н до Давида. |
|
16 |
|
17 Та й це було мале в оча́х Твоїх, Боже, і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє, і Ти показав мені покоління лю́дське, і підніс мене, Господи Боже! |
|
18 Що́ Давид додасть ще до Твого на вшанува́ння Твого раба? А Ти Свого раба знаєш! |
|
19 Господи, ради Свого раба та за серцем Своїм зробив Ти все це велике, щоб завідо́мити про всі ті великі речі. |
|
20 Господи, нема Такого, як Ти, і нема Бога, окрім Тебе, за всім тим, що́ ми чули своїми уши́ма. |
|
21 І який є ще один люд на землі, як Твій наро́д, Ізраїль, щоб Бог приходив ви́купити його Собі за наро́да, і щоб установити Собі ймення великих та страшни́х рече́й, щоб ви́гнати наро́ди перед наро́дом Своїм, якого Ти ви́купив із Єгипту? |
|
22 І зробив Ти наро́д Свій, Ізраїля, Собі за наро́да аж навіки, і Ти, Господи, став йому́ за Бога! |
|
23 А тепер, Господи, нехай стане певним аж навіки те слово, яке говорив Ти про Свого раба, і зроби, як говорив! |
|
24 А Твоє Ім'я́ нехай буде міцне́, і нехай буде велике аж навіки, щоб казали: Господь Савао́т, Бог Ізраїлів — Бог для Ізраїля, а дім Твого раба Давида поста́влений міцно перед лицем Твоїм. |
|
25 Бо Ти, Боже мій, об'явив Своєму рабові, що Ти збудуєш йому дім, тому раб Твій знайшов потребу молитися перед лицем Твоїм. |
|
26 А тепер, Господи, Ти Той Бог, і сказав про Свого раба оце добре. |
|
27 А тепер був Ти ласка́вий поблагословити дім Свого раба, щоб бути навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи, поблагословив, — і він поблагосло́влений навіки!“ |
1-я книга ПаралипоменонГлава 17 |
1-а хронiкиРозділ 17 |
|
1 |
1 |
|
2 И сказал Нафан Давиду: все, что на сердце твоем, делай; ибо с тобою Бог. |
2 I сказав Ната́н до Давида: „Зроби все, що в серці твоєму, бо Бог із тобою!“ |
|
3 |
3 І сталося тієї ночі, і було́ Боже слово до Натана, говорячи: |
|
4 Пойди и скажи рабу Моему Давиду: так говорит Господь: не ты построишь Мне дом для жительства. |
4 „Іди, і скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь: Не ти збудуєш Мені цього храма на перебува́ння. |
|
5 Ибо Я не обитал в доме с того дня, как вывел Израиля, и до сего дня, а ходил из скинии в скинию, и из жилища в жилище. |
5 Бо Я не сидів у храмі від дня, коли вивів Ізраїля, аж до дня цього, і ходив від шатра́ до шатра́, і від намету до намету. |
|
6 Где ни ходил Я со всем Израилем, сказал ли Я хотя слово которому-либо из судей Израилевых, которым Я повелел пасти народ Мой: зачем вы не построите Мне дома кедрового? |
6 Скрізь, де тільки ходив Я між усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово котро́му з Ізраїлевих су́ддів, яким наказав Я па́сти народа Мого: Чому́ ви не збудували Мені ке́дрового храма? |
|
7 |
7 А тепер так скажеш рабові Моєму Давидові: Так сказав Господь Савао́т: Я взяв тебе з пасови́ська від ота́ри, щоб став ти володарем над Моїм народом, Ізраїлем. |
|
8 И был с тобою везде, куда ты ни ходил, и истребил всех врагов твоих от лица твоего, и сделал тебе имя, равное имени великих на земле. |
8 І був Я з тобою скрізь, де́ ти ходив, і ви́нищив Я всіх ворогів Твоїх перед тобою, і зробив Я тобі ім'я́, як ім'я́ тих великих, що на землі. |
|
9 И дал место народу Моему Израилю, и насадил его, и он живет на своем месте, и уже не трогается с него; и злодеи не истощают его, как прежде. |
9 І дав Я місце Моє́му наро́дові Ізраїлеві, і посадив його так, що він перебува́тиме на тому́ самому місці. І він уже не тремті́тиме, а кри́вдники не будуть нищити його, як перше. |
|
10 В те дни, когда Я поставил судей над народом Моим, Израилем, Я смирил всех врагов твоих, и возвещаю тебе, что Господь устроит тебе дом. |
10 А від днів, коли Я настанови́в су́ддів над Своїм наро́дом, Ізраїлем, то пони́зив усіх ворогів твоїх. І звіщаю тобі, що Господь збудує тобі дім. |
|
11 Когда исполнятся дни твои, и перейдешь, к отцам своим, тогда Я восставлю семя твое после тебя, одного из сынов твоих, и утвержду царство его. |
11 І станеться, коли ви́повняться твої дні, щоб піти до батькі́в своїх, то Я поста́влю по тобі твоє насіння, що буде з синів твоїх, і поставлю міцно його царство. |
|
12 Он построит Мне дом, и утвержду престол его навек. |
12 Він збудує Мені храм, а Я поста́влю його трона міцно аж навіки. |
|
13 Я буду ему Отцем, а он будет Мне сыном, и милости Моей не отниму от него так, как отнял от того, который был прежде тебя. |
13 Я бу́ду йому за батька, а він буде Мені за сина, а милости Своєї Я не відійму́ від нього, як відняв Я від того, що був перед тобою. |
|
14 Я поставлю его в доме Моем и в царстве Моем навек, и престол его вечно будет стоять. |
14 І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки, і трон його буде міцно стояти навіки“. |
|
15 Все слова сии и все видение точно так пересказал Нафан Давиду. |
15 За всіма́ цими словами, за всім цим виді́нням, — так говорив Ната́н до Давида. |
|
16 И пришел царь Давид, и сел пред лицом Господа, и сказал: кто я, Господи Боже, и что дом мой, что Ты возвел меня так высоко? |
16 |
|
17 Но это еще малым показалось в очах Твоих, Боже, Ты предрекаешь о доме раба Твоего отдаленное, и взираешь на меня наравне с людьми высокими, Господи Боже! |
17 Та й це було мале в оча́х Твоїх, Боже, і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє, і Ти показав мені покоління лю́дське, і підніс мене, Господи Боже! |
|
18 Что еще может сказать Тебе Давид о чести, которою Ты почтил раба Твоего? Ты Сам знаешь раба Твоего. |
18 Що́ Давид додасть ще до Твого на вшанува́ння Твого раба? А Ти Свого раба знаєш! |
|
19 Господи! для раба Твоего и по благоволению сердца Твоего Ты творишь все сие великое, чтоб явить всякое величие. |
19 Господи, ради Свого раба та за серцем Своїм зробив Ти все це велике, щоб завідо́мити про всі ті великі речі. |
|
20 Господи! нет подобного Тебе, и нет Бога, кроме Тебя, по всему, что мы слышали ушами нашими. |
20 Господи, нема Такого, як Ти, і нема Бога, окрім Тебе, за всім тим, що́ ми чули своїми уши́ма. |
|
21 И какой народ на земле подобен народу Твоему, Израилю, к которому приходил Бог, чтоб искупить его Себе в народ, сделать имя Твое великим и страшным, и прогнать народы от лица народа Твоего, который Ты избавил из Египта. |
21 І який є ще один люд на землі, як Твій наро́д, Ізраїль, щоб Бог приходив ви́купити його Собі за наро́да, і щоб установити Собі ймення великих та страшни́х рече́й, щоб ви́гнати наро́ди перед наро́дом Своїм, якого Ти ви́купив із Єгипту? |
|
22 Таким образом народ Твой, Израиля, Ты сделал народом Своим навек, и Ты, Господь, сделался Богом для них. |
22 І зробив Ти наро́д Свій, Ізраїля, Собі за наро́да аж навіки, і Ти, Господи, став йому́ за Бога! |
|
23 Итак, о Господи! слово, которое Ты сказал о рабе Твоем и о доме его, да будет истинно навек, и сделай так, как Ты сказал. |
23 А тепер, Господи, нехай стане певним аж навіки те слово, яке говорив Ти про Свого раба, і зроби, як говорив! |
|
24 И да будет истинно и велико имя Твое во век, чтобы говорили: Господь Саваоф, Бог Израильский, есть Бог Израиля. И дом раба Твоего Давида да будет тверд перед Тобою. |
24 А Твоє Ім'я́ нехай буде міцне́, і нехай буде велике аж навіки, щоб казали: Господь Савао́т, Бог Ізраїлів — Бог для Ізраїля, а дім Твого раба Давида поста́влений міцно перед лицем Твоїм. |
|
25 Поелику Ты, Боже мой, открыл рабу Твоему, что Ты устроишь ему дом, то раб Твой и нашел сердце помолиться пред Тобою. |
25 Бо Ти, Боже мій, об'явив Своєму рабові, що Ти збудуєш йому дім, тому раб Твій знайшов потребу молитися перед лицем Твоїм. |
|
26 Итак, Господи, Ты Бог, и Ты предрекаешь рабу Твоему такое благо! |
26 А тепер, Господи, Ти Той Бог, і сказав про Свого раба оце добре. |
|
27 Итак, благоволи благословить дом раба Твоего, чтоб он вечно был пред лицом Твоим. Если Ты, Господь, благословишь, то будет благословен во век. |
27 А тепер був Ти ласка́вий поблагословити дім Свого раба, щоб бути навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи, поблагословив, — і він поблагосло́влений навіки!“ |