CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Лев. 7
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Левит

Глава 7

1 Вот закон о жертве повинности: это великая святыня.

2 Жертву повинности должно закалать на том месте, где закалается всесожжение, и кровью ее кропить на жертвенник со всех сторон.

3 Приносящий должен представить из ней весь тук, курдюк и тук, покрывающий внутренности,

4 И обе почки и тук, который на них, который на стегнах, и перепонку, которая на печени; с почками пусть он отделит сие.

5 И сожжет сие священник на жертвеннике в жертву Господу. Это жертва повинности.

6 Весь мужеский пол священнического рода может есть ее. На святом месте должно есть ее. Это великая святыня.

7 Как о жертве за грех, так и о жертве повинности закон один: она принадлежит священнику, который очищает посредством ее.

8 Также, когда священник приносит чью-нибудь жертву всесожжения, кожа от жертвы всесожжения, которое он приносит, принадлежит священнику.

9 И всякое приношение хлебное, которое печено в печи, и всякое приготовленное в горшке или на сковороде, принадлежит священнику, приносящему оное.

10 И всякое приношение хлебное, облитое елеем и сухое, принадлежит всем сынам Аароновым, как одному, так и другому.

11 Вот закон о жертве благодарственной, которую приносят Господу.

12 Если кто в благодарность приносит ее, то при жертве благодарности он должен принести пресные лепешки, замешенные на елее, и пресные блины, мазанные елеем, и пшеничную муку, напитанную елеем, лепешки, облитые елеем.

13 Кроме лепешек пусть он приносит в приношение свое квасный хлеб, кроме закалаемой жертвы благодарности.

14 Одну лепешку из всего приношения своего пусть принесет он в возношение Господу; это принадлежит священнику, кропящему кровью благодарственной жертвы.

15 Мясо благодарственной жертвы должно съесть в день приношения оной; не должно оставлять его до утра.

16 Если же кто приносит жертву по обету, или от усердия, то жертву его должно есть в день приношения; но также и на другой день оставшееся от нее есть можно.

17 А оставшееся от жертвенного мяса к третьему дню, должно сжечь на огне.

18 Если же будут есть мясо благодарственной жертвы в третий день, то она не будет принята. Кто ее принес, тому ни во что не поставится; это осквернение, и кто будет есть ее, тот понесет на себе грех.

19 Мяса сего, если оно прикоснется к чему-либо нечистому, также не должно есть, но сжечь на огне; мясо сие может есть всякий чистый.

20 Если же какая душа, имея на себе нечистоту, будет есть мясо благодарственной жертвы Господней: то истребится душа та из народа своего.

21 И если какая душа прикоснувшись к чему-нибудь нечистому, к нечистоте человеческой, или к нечистому скоту или какому-нибудь нечистому гаду, будет есть мясо благодарственной жертвы Господней: то истребится душа та из народа своего.

22 И говорил Господь Моисею, и сказал:

23 Скажи сынам Израилевым: никакого тука ни из вола, ни из овцы, ни из козла не ешьте.

24 Тук из мертвого и тук из разтерзанного зверем можно употреблять на всякое дело; а есть, не ешьте его.

25 Ибо кто будет есть тук из скота, который приносится в жертву Господу, истребится душа та из народа своего.

26 И никакой крови не ешьте во всех жилищах ваших ни из птиц, ни из скота.

27 А кто будет есть какую-нибудь кровь, истребится душа та из народа своего.

28 И говорил Господь Моисею, и сказал:

29 Скажи сынам Израилевым: кто представляет благодарственную жертву свою Господу, тот из благодарственной жертвы часть должен принести в приношение Господу.

30 Своими руками должен он принести в жертву Господу: тук с грудью должен он принести [и перепонку печени], потрясая грудь пред лицем Господним.

31 Тук сожжет священник на жертвеннике, а грудь принадлежит Аарону и сынам его.

32 И правое плечо, как возношение, из благодарственных жертв ваших отдавайте священнику.

33 Кто из сынов Аароновых приносит кровь из благодарственной жертвы и тук, тому и правое плечо на долю.

34 Ибо Я беру от сынов Израилевых из благодарственных жертв их грудь потрясания и плечо возношения, и отдаю их Аарону священнику и сынам его в вечный участок от сынов Израилевых.

35 Вот участок Аарону и участок сынам его из жертв Господних, когда они предстанут пред Господа для священнодействия,

36 Который повелел Господь давать им со дня помазания их от сынов Израилевых. Это вечное постановление в роды их.

37 Вот закон о всесожжении, о приношении хлебном, о жертве за грех, о жертве повинности, о наполнении рук и о жертве благодарственной,

38 Который дал Господь Моисею на горе Синае, когда сынам Израилевым, в пустыне Синайской, повелел приносить Господу приношения их.

Левит

Розділ 7

1 А оце зако́н жертви за провину, — Найсвятіше вона.

2 На місці, де ріжуть цілопаления, заріжуть жертву за провину, а кров її священик покропить на жертівника навколо.

3 А ввесь її лій із неї він принесе́, — курдюка́, і лій, що покриває ну́трощі,

4 і оби́дві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме з нирками,

5 та й спалить те священик на жертівнику, — це огняна́ жертва для Господа, жертва за провину вона.

6 Кожен чоловічої статі серед священиків буде їсти її, — на місці святому буде вона їджена, Найсвятіше вона.

7 Як про жертву за гріх, так само про жертву за провини — зако́н їм один: священикові, що очистить нею, йому вона буде.

8 А священик, що приносить чиєсь цілопалення, — шкура цілопалення, яке приніс він, священикові, йому вона бу́де.

9 І кожна жертва хлібна, що в печі буде печена, і кожна пригото́влена в горшку та на лопатці, — священикові, що приносить її, йому вона бу́де.

10 А кожна хлібна жертва, мішана в оливі й суха, — буде вона всім синам Аароновим, як одному, так і другому.

11 А оце зако́н про мирну жертву, що хтось принесе її Господе́ві.

12 Якщо принесе її на подяку, то він принесе на жертву подяки прісні калачі́, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і вимішана пшенична мука, калачі, мішані в оливі.

13 Разом із калачами ква́шеного хліба принесе він жертву свою, при мирній жертві подяки його.

14 І принесе він щось одне з кожної жертви, — прино́шення для Господа; це буде священикові, що кро́пить кров мирної жертви, — буде йому.

15 А м'ясо мирної жертви подяки його буде їджене в дні його жертви, — не позоставить із нього нічо́го до ра́нку.

16 А якщо жертва його прино́шення — обі́тниця, або добровільний дар, то вона буде їджена в день прине́сення ним його жертви, а позостале з неї й назавтра буде їджене.

17 А позостале з м'яса кривавої жертви в третім дні буде спалене.

18 А якщо справді буде їджене з м'яса мирної жертви його в третім дні, то не буде вподо́баний той, хто прино́сить її, — це не буде залічене йому, буде не́чисть; а хто їстиме з неї, понесе свій гріх.

19 А те м'ясо, що доторкнеться до чогось нечистого, не бу́де їджене, — на огні буде спа́лене. А м'ясо чисте — кожен чистий буде їсти м'ясо.

20 А душа, що буде їсти м'ясо з мирної жертви, що вона Господня, а не́чисть його на ньому, то буде вона винищена з наро́ду свого́.

21 А коли хто доторкнеться до чогось нечистого, до нечистоти лю́дської, або до нечистої худоби, або до всього нечистого плазу́ючого, та проте буде їсти з м'яса мирної жертви, що Господня вона, то буде той ви́нищений із наро́ду свого“.

22 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

23 „Кажи до Ізраїлевих синів, говорячи: жодного лою волового, ані овечого, ані козиного не бу́дете їсти.

24 А лій із па́дла й лій пошмато́ваного буде вживаний для всякої потреби, але їсти — не будете їсти його́.

25 Бо кожен, хто їсть лій із худоби, що з неї приносить огняну́ жертву для Господа, то душа та, що їсть, буде ви́нищена з наро́ду свого́.

26 І жодної крови пта́ства та худоби не будете їсти по всіх ваших осе́лях.

27 Кожна душа, що їстиме яку-будь кров, — то буде винищена душа та з-посеред наро́ду свого́“.

28 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

29 „Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Хто приносить свою мирну жертву до Господа, той принесе своє прино́шення Господе́ві з своєї мирної жертви.

30 Руки його принесу́ть огняні жертви Господні, — лій із грудиною, принесе груди́ну, щоб колиха́ти її, як колиха́ння перед Господнім лицем.

31 І священик спалить той лій на же́ртівнику. А та грудина буде Ааронові та синам його.

32 А праве стегно з мирних же́ртов ваших дасте священикові, як прино́шення.

33 Хто з Ааро́нових синів приносить кров мирних жертов та лій, — йому буде на па́йку праве стегно́.

34 Бо Я взяв від Ізраїлевих синів грудину колиха́ння й стегно прино́шення з мирних жертов їхніх, та й дав їх священикові Ааро́нові й синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів.

35 Оце ча́стка з пома́зання Ааро́на та частка з пома́зання синів його з огняни́х же́ртов Господніх у день прино́шення їх на священнослу́ження Господе́ві,

36 що наказав Госпо́дь давати їм у день їхнього пома́зання від Ізра́їлевих синів, — вічна постанова на їхні покоління!

37 Оце зако́н про цілопа́лення, про хлібну жертву, і про жертву за гріх, і про жертву за прови́ну, і про посвя́чення, та про жертву мирну,

38 що Госпо́дь наказав був Мойсеєві на Сіна́йській горі в день нака́зу Його Ізра́їлевим синам прино́сити жертви свої Господе́ві в Сіна́йській пусти́ні“.

Левит

Глава 7

Левит

Розділ 7

1 Вот закон о жертве повинности: это великая святыня.

1 А оце зако́н жертви за провину, — Найсвятіше вона.

2 Жертву повинности должно закалать на том месте, где закалается всесожжение, и кровью ее кропить на жертвенник со всех сторон.

2 На місці, де ріжуть цілопаления, заріжуть жертву за провину, а кров її священик покропить на жертівника навколо.

3 Приносящий должен представить из ней весь тук, курдюк и тук, покрывающий внутренности,

3 А ввесь її лій із неї він принесе́, — курдюка́, і лій, що покриває ну́трощі,

4 И обе почки и тук, который на них, который на стегнах, и перепонку, которая на печени; с почками пусть он отделит сие.

4 і оби́дві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме з нирками,

5 И сожжет сие священник на жертвеннике в жертву Господу. Это жертва повинности.

5 та й спалить те священик на жертівнику, — це огняна́ жертва для Господа, жертва за провину вона.

6 Весь мужеский пол священнического рода может есть ее. На святом месте должно есть ее. Это великая святыня.

6 Кожен чоловічої статі серед священиків буде їсти її, — на місці святому буде вона їджена, Найсвятіше вона.

7 Как о жертве за грех, так и о жертве повинности закон один: она принадлежит священнику, который очищает посредством ее.

7 Як про жертву за гріх, так само про жертву за провини — зако́н їм один: священикові, що очистить нею, йому вона буде.

8 Также, когда священник приносит чью-нибудь жертву всесожжения, кожа от жертвы всесожжения, которое он приносит, принадлежит священнику.

8 А священик, що приносить чиєсь цілопалення, — шкура цілопалення, яке приніс він, священикові, йому вона бу́де.

9 И всякое приношение хлебное, которое печено в печи, и всякое приготовленное в горшке или на сковороде, принадлежит священнику, приносящему оное.

9 І кожна жертва хлібна, що в печі буде печена, і кожна пригото́влена в горшку та на лопатці, — священикові, що приносить її, йому вона бу́де.

10 И всякое приношение хлебное, облитое елеем и сухое, принадлежит всем сынам Аароновым, как одному, так и другому.

10 А кожна хлібна жертва, мішана в оливі й суха, — буде вона всім синам Аароновим, як одному, так і другому.

11 Вот закон о жертве благодарственной, которую приносят Господу.

11 А оце зако́н про мирну жертву, що хтось принесе її Господе́ві.

12 Если кто в благодарность приносит ее, то при жертве благодарности он должен принести пресные лепешки, замешенные на елее, и пресные блины, мазанные елеем, и пшеничную муку, напитанную елеем, лепешки, облитые елеем.

12 Якщо принесе її на подяку, то він принесе на жертву подяки прісні калачі́, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і вимішана пшенична мука, калачі, мішані в оливі.

13 Кроме лепешек пусть он приносит в приношение свое квасный хлеб, кроме закалаемой жертвы благодарности.

13 Разом із калачами ква́шеного хліба принесе він жертву свою, при мирній жертві подяки його.

14 Одну лепешку из всего приношения своего пусть принесет он в возношение Господу; это принадлежит священнику, кропящему кровью благодарственной жертвы.

14 І принесе він щось одне з кожної жертви, — прино́шення для Господа; це буде священикові, що кро́пить кров мирної жертви, — буде йому.

15 Мясо благодарственной жертвы должно съесть в день приношения оной; не должно оставлять его до утра.

15 А м'ясо мирної жертви подяки його буде їджене в дні його жертви, — не позоставить із нього нічо́го до ра́нку.

16 Если же кто приносит жертву по обету, или от усердия, то жертву его должно есть в день приношения; но также и на другой день оставшееся от нее есть можно.

16 А якщо жертва його прино́шення — обі́тниця, або добровільний дар, то вона буде їджена в день прине́сення ним його жертви, а позостале з неї й назавтра буде їджене.

17 А оставшееся от жертвенного мяса к третьему дню, должно сжечь на огне.

17 А позостале з м'яса кривавої жертви в третім дні буде спалене.

18 Если же будут есть мясо благодарственной жертвы в третий день, то она не будет принята. Кто ее принес, тому ни во что не поставится; это осквернение, и кто будет есть ее, тот понесет на себе грех.

18 А якщо справді буде їджене з м'яса мирної жертви його в третім дні, то не буде вподо́баний той, хто прино́сить її, — це не буде залічене йому, буде не́чисть; а хто їстиме з неї, понесе свій гріх.

19 Мяса сего, если оно прикоснется к чему-либо нечистому, также не должно есть, но сжечь на огне; мясо сие может есть всякий чистый.

19 А те м'ясо, що доторкнеться до чогось нечистого, не бу́де їджене, — на огні буде спа́лене. А м'ясо чисте — кожен чистий буде їсти м'ясо.

20 Если же какая душа, имея на себе нечистоту, будет есть мясо благодарственной жертвы Господней: то истребится душа та из народа своего.

20 А душа, що буде їсти м'ясо з мирної жертви, що вона Господня, а не́чисть його на ньому, то буде вона винищена з наро́ду свого́.

21 И если какая душа прикоснувшись к чему-нибудь нечистому, к нечистоте человеческой, или к нечистому скоту или какому-нибудь нечистому гаду, будет есть мясо благодарственной жертвы Господней: то истребится душа та из народа своего.

21 А коли хто доторкнеться до чогось нечистого, до нечистоти лю́дської, або до нечистої худоби, або до всього нечистого плазу́ючого, та проте буде їсти з м'яса мирної жертви, що Господня вона, то буде той ви́нищений із наро́ду свого“.

22 И говорил Господь Моисею, и сказал:

22 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

23 Скажи сынам Израилевым: никакого тука ни из вола, ни из овцы, ни из козла не ешьте.

23 „Кажи до Ізраїлевих синів, говорячи: жодного лою волового, ані овечого, ані козиного не бу́дете їсти.

24 Тук из мертвого и тук из разтерзанного зверем можно употреблять на всякое дело; а есть, не ешьте его.

24 А лій із па́дла й лій пошмато́ваного буде вживаний для всякої потреби, але їсти — не будете їсти його́.

25 Ибо кто будет есть тук из скота, который приносится в жертву Господу, истребится душа та из народа своего.

25 Бо кожен, хто їсть лій із худоби, що з неї приносить огняну́ жертву для Господа, то душа та, що їсть, буде ви́нищена з наро́ду свого́.

26 И никакой крови не ешьте во всех жилищах ваших ни из птиц, ни из скота.

26 І жодної крови пта́ства та худоби не будете їсти по всіх ваших осе́лях.

27 А кто будет есть какую-нибудь кровь, истребится душа та из народа своего.

27 Кожна душа, що їстиме яку-будь кров, — то буде винищена душа та з-посеред наро́ду свого́“.

28 И говорил Господь Моисею, и сказал:

28 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

29 Скажи сынам Израилевым: кто представляет благодарственную жертву свою Господу, тот из благодарственной жертвы часть должен принести в приношение Господу.

29 „Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Хто приносить свою мирну жертву до Господа, той принесе своє прино́шення Господе́ві з своєї мирної жертви.

30 Своими руками должен он принести в жертву Господу: тук с грудью должен он принести [и перепонку печени], потрясая грудь пред лицем Господним.

30 Руки його принесу́ть огняні жертви Господні, — лій із грудиною, принесе груди́ну, щоб колиха́ти її, як колиха́ння перед Господнім лицем.

31 Тук сожжет священник на жертвеннике, а грудь принадлежит Аарону и сынам его.

31 І священик спалить той лій на же́ртівнику. А та грудина буде Ааронові та синам його.

32 И правое плечо, как возношение, из благодарственных жертв ваших отдавайте священнику.

32 А праве стегно з мирних же́ртов ваших дасте священикові, як прино́шення.

33 Кто из сынов Аароновых приносит кровь из благодарственной жертвы и тук, тому и правое плечо на долю.

33 Хто з Ааро́нових синів приносить кров мирних жертов та лій, — йому буде на па́йку праве стегно́.

34 Ибо Я беру от сынов Израилевых из благодарственных жертв их грудь потрясания и плечо возношения, и отдаю их Аарону священнику и сынам его в вечный участок от сынов Израилевых.

34 Бо Я взяв від Ізраїлевих синів грудину колиха́ння й стегно прино́шення з мирних жертов їхніх, та й дав їх священикові Ааро́нові й синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів.

35 Вот участок Аарону и участок сынам его из жертв Господних, когда они предстанут пред Господа для священнодействия,

35 Оце ча́стка з пома́зання Ааро́на та частка з пома́зання синів його з огняни́х же́ртов Господніх у день прино́шення їх на священнослу́ження Господе́ві,

36 Который повелел Господь давать им со дня помазания их от сынов Израилевых. Это вечное постановление в роды их.

36 що наказав Госпо́дь давати їм у день їхнього пома́зання від Ізра́їлевих синів, — вічна постанова на їхні покоління!

37 Вот закон о всесожжении, о приношении хлебном, о жертве за грех, о жертве повинности, о наполнении рук и о жертве благодарственной,

37 Оце зако́н про цілопа́лення, про хлібну жертву, і про жертву за гріх, і про жертву за прови́ну, і про посвя́чення, та про жертву мирну,

38 Который дал Господь Моисею на горе Синае, когда сынам Израилевым, в пустыне Синайской, повелел приносить Господу приношения их.

38 що Госпо́дь наказав був Мойсеєві на Сіна́йській горі в день нака́зу Його Ізра́їлевим синам прино́сити жертви свої Господе́ві в Сіна́йській пусти́ні“.

1.0x