CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Быт. 20
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Бытие

Глава 20

1 Авраам пошел оттуда в землю полуденную; и стал жить между Кадесом и между Суром; и пришел на время в Герар.

2 И сказал Авраам о Сарре, жене своей: она сестра моя. И послал Авимелех, царь Герарский, и взял Сарру.

3 И пришел Бог к Авимелеху ночью во сне, и сказал ему: вот, ты умрешь за сию женщину, которую ты взял; ибо она имеет мужа.

4 Впрочем, Авимелех не прикасался к ней, и сказал: Господи! неужели Ты погубишь и неповинный народ?

5 Не сам ли он сказал мне: она сестра моя? И она сама сказала: он брат мой. Я сделал это в простоте сердца и чистыми руками.

6 И сказал ему Бог во сне: и Я знаю, что ты сделал сие в простоте сердца, я же и удержал тебя от греха предо Мною; потому и не допустил тебя прикоснуться к ней.

7 Итак, возврати жену мужу: ибо он пророк, и помолится о тебе, и ты будешь жив; а если не возвратишь, то знай, что непременно умрешь ты, и все твои.

8 Авимелех встал рано, и призвал всех рабов своих, и пересказал все слова сии в уши их; и сии люди весьма испугались.

9 И призвал Авимелех Авраама, и сказал ему: что ты с нами сделал? Чем согрешил я против тебя, что ты навел было на меня и на царство мое столь великий грех? Ты сделал со мною дела, каких не делают.

10 И сказал Авимелех Аврааму: что ты имел в виду, когда делал такое дело?

11 Авраам сказал: я подумал: может быть, нет страха Божия на месте сем, и убьют меня за жену мою.

12 Да она и подлинно сестра мне; она дочь отца моего, только не дочь матери моей; и сделалась моею женою.

13 Итак, когда Бог повел меня из дома отца моего странствовать, то я сказал ей: сделай со мною сию милость, в какое ни придем мы место, везде говори обо мне: это брат мой.

14 Тогда Авимелех взял мелкого и крупного скота, и рабов и рабынь, и дал Аврааму; и возвратил ему Сарру, жену его.

15 И сказал Авимелех: вот, земля моя пред тобою; живи, где понравится глазам твоим.

16 А Сарре сказал: вот, я дал брату твоему тысячу сиклей серебра; вот, это тебе покрывало для очей, пред всеми находящимися с тобою, и пред всеми прочими, чтобы знали тебя.

17 И помолился Авраам Богу, и исцелил Бог Авимелеха, и жену его, и рабынь его, и они стали рождать.

18 Ибо совсем заключил было Иегова всякое чрево в доме Авимелеха за Сарру, жену Авраамову.

Буття

Розділ 20

1 І вирушив звідти Авраам до краю Неґев поміж Кадешем і поміж Шуром, і оселився часово в Ґерарі.

2 І сказав Авраам на Сарру, жінку свою: „Вона сестра моя“. І послав Авімеле́х, цар Ґерару, і взяв Сарру.

3 І прийшов Бог до Авімелеха у сні нічнім, і сказав до нього: „Ось ти вмираєш через жінку, яку взяв, бо вона має чоловіка“.

4 А Авімелех не зближався до неї, і сказав: „Господи, чи Ти вб'єш також люд праведний?

5 Чи ж не він був сказав мені: Вона моя сестра, а вона — також вона сказала: Він мій брат. Я те зробив у невинності серця свого й у чистоті рук своїх“.

6 І промовив до нього Бог у сні: „І Я знаю, що в чистоті свого серця вчинив ти оце, і Я теж удержав тебе, щоб не згрішив проти Мене. Тому то не дав Я тобі доторкнутись до неї.

7 А тепер верни жінку цього мужа, бо він пророк, і буде молитися за тебе, і живи. А коли ти не вернеш, то знай, що справді помреш ти й усе, що твоє“.

8 І встав Авімелех рано вранці, і покликав усіх рабів своїх, та й сказав усі ці слова до їхніх ушей. А люди ті сильно злякалися.

9 І закликав Авімелех Авраама, і промовив до нього: „Що́ ти нам учинив? І чим згрішив я проти тебе, що ти приніс на мене й на царство моє великий гріх? Учинки, яких не роблять, ти зо мною вчинив!“

10 І сказав Авімелех Авраамові: „Що́ ти мав на увазі, що вчинив таку річ?“

11 І сказав Авраам: „Бо подумав я: Нема ж стра́ху Божого в місцевості цій, тому вб'ють мене за жінку мою.

12 І притім вона справді сестра моя, — вона дочка батька мого, тільки не дочка матері моєї, — і стала за жінку мені.

13 І сталося, коли Бог учинив мене мандрівником з дому батька мого, то сказав я до неї: То буде твоя ласка, яку вчиниш зо мною: у кожній місцевості, куди прийдем, — говори ти на мене: він мій брат“.

14 I взяв Авімелех дрібну та велику худобу, і рабів та невільниць, та й дав Авраамові. І вернув йому Сарру, жінку його.

15 І сказав Авімелех: „Ось край мій перед обличчям твоїм, — осядь там, де тобі до вподоби“.

16 А Саррі сказав: „Ось тисячу се́клів срібла я дав братові твоєму. Оце тобі накриття на очі перед усіма, хто з тобою. І перед усіма ти оправдана“.

17 І помолився Авраам Богові, — і вздоро́вив Бог Авімелеха, і жінку його, і невільниць його, — і почали вони знову роджати.

18 Бо справді стримав був Господь кожну утро́бу Авімелехового дому через Сарру, Авраамову жінку.

Бытие

Глава 20

Буття

Розділ 20

1 Авраам пошел оттуда в землю полуденную; и стал жить между Кадесом и между Суром; и пришел на время в Герар.

1 І вирушив звідти Авраам до краю Неґев поміж Кадешем і поміж Шуром, і оселився часово в Ґерарі.

2 И сказал Авраам о Сарре, жене своей: она сестра моя. И послал Авимелех, царь Герарский, и взял Сарру.

2 І сказав Авраам на Сарру, жінку свою: „Вона сестра моя“. І послав Авімеле́х, цар Ґерару, і взяв Сарру.

3 И пришел Бог к Авимелеху ночью во сне, и сказал ему: вот, ты умрешь за сию женщину, которую ты взял; ибо она имеет мужа.

3 І прийшов Бог до Авімелеха у сні нічнім, і сказав до нього: „Ось ти вмираєш через жінку, яку взяв, бо вона має чоловіка“.

4 Впрочем, Авимелех не прикасался к ней, и сказал: Господи! неужели Ты погубишь и неповинный народ?

4 А Авімелех не зближався до неї, і сказав: „Господи, чи Ти вб'єш також люд праведний?

5 Не сам ли он сказал мне: она сестра моя? И она сама сказала: он брат мой. Я сделал это в простоте сердца и чистыми руками.

5 Чи ж не він був сказав мені: Вона моя сестра, а вона — також вона сказала: Він мій брат. Я те зробив у невинності серця свого й у чистоті рук своїх“.

6 И сказал ему Бог во сне: и Я знаю, что ты сделал сие в простоте сердца, я же и удержал тебя от греха предо Мною; потому и не допустил тебя прикоснуться к ней.

6 І промовив до нього Бог у сні: „І Я знаю, що в чистоті свого серця вчинив ти оце, і Я теж удержав тебе, щоб не згрішив проти Мене. Тому то не дав Я тобі доторкнутись до неї.

7 Итак, возврати жену мужу: ибо он пророк, и помолится о тебе, и ты будешь жив; а если не возвратишь, то знай, что непременно умрешь ты, и все твои.

7 А тепер верни жінку цього мужа, бо він пророк, і буде молитися за тебе, і живи. А коли ти не вернеш, то знай, що справді помреш ти й усе, що твоє“.

8 Авимелех встал рано, и призвал всех рабов своих, и пересказал все слова сии в уши их; и сии люди весьма испугались.

8 І встав Авімелех рано вранці, і покликав усіх рабів своїх, та й сказав усі ці слова до їхніх ушей. А люди ті сильно злякалися.

9 И призвал Авимелех Авраама, и сказал ему: что ты с нами сделал? Чем согрешил я против тебя, что ты навел было на меня и на царство мое столь великий грех? Ты сделал со мною дела, каких не делают.

9 І закликав Авімелех Авраама, і промовив до нього: „Що́ ти нам учинив? І чим згрішив я проти тебе, що ти приніс на мене й на царство моє великий гріх? Учинки, яких не роблять, ти зо мною вчинив!“

10 И сказал Авимелех Аврааму: что ты имел в виду, когда делал такое дело?

10 І сказав Авімелех Авраамові: „Що́ ти мав на увазі, що вчинив таку річ?“

11 Авраам сказал: я подумал: может быть, нет страха Божия на месте сем, и убьют меня за жену мою.

11 І сказав Авраам: „Бо подумав я: Нема ж стра́ху Божого в місцевості цій, тому вб'ють мене за жінку мою.

12 Да она и подлинно сестра мне; она дочь отца моего, только не дочь матери моей; и сделалась моею женою.

12 І притім вона справді сестра моя, — вона дочка батька мого, тільки не дочка матері моєї, — і стала за жінку мені.

13 Итак, когда Бог повел меня из дома отца моего странствовать, то я сказал ей: сделай со мною сию милость, в какое ни придем мы место, везде говори обо мне: это брат мой.

13 І сталося, коли Бог учинив мене мандрівником з дому батька мого, то сказав я до неї: То буде твоя ласка, яку вчиниш зо мною: у кожній місцевості, куди прийдем, — говори ти на мене: він мій брат“.

14 Тогда Авимелех взял мелкого и крупного скота, и рабов и рабынь, и дал Аврааму; и возвратил ему Сарру, жену его.

14 I взяв Авімелех дрібну та велику худобу, і рабів та невільниць, та й дав Авраамові. І вернув йому Сарру, жінку його.

15 И сказал Авимелех: вот, земля моя пред тобою; живи, где понравится глазам твоим.

15 І сказав Авімелех: „Ось край мій перед обличчям твоїм, — осядь там, де тобі до вподоби“.

16 А Сарре сказал: вот, я дал брату твоему тысячу сиклей серебра; вот, это тебе покрывало для очей, пред всеми находящимися с тобою, и пред всеми прочими, чтобы знали тебя.

16 А Саррі сказав: „Ось тисячу се́клів срібла я дав братові твоєму. Оце тобі накриття на очі перед усіма, хто з тобою. І перед усіма ти оправдана“.

17 И помолился Авраам Богу, и исцелил Бог Авимелеха, и жену его, и рабынь его, и они стали рождать.

17 І помолився Авраам Богові, — і вздоро́вив Бог Авімелеха, і жінку його, і невільниць його, — і почали вони знову роджати.

18 Ибо совсем заключил было Иегова всякое чрево в доме Авимелеха за Сарру, жену Авраамову.

18 Бо справді стримав був Господь кожну утро́бу Авімелехового дому через Сарру, Авраамову жінку.

1.0x