Третья хроника царствГлава 18 |
1 |
2 И Ильяс пошёл, чтобы предстать перед Ахавом. |
3 и Ахав призвал Авдия, распорядителя его дворца. |
4 Когда Иезевель истребляла пророков Вечного, Авдий спрятал сто пророков в двух пещерах – по пятьдесят в каждой – и снабжал их пищей и водой.) |
5 Ахав сказал Авдию: |
6 Они поделили между собой землю, которую собирались обойти, и Ахав пошёл в одну сторону, а Авдий пошёл в другую. |
7 Когда Авдий был в пути, ему повстречался Ильяс. Авдий узнал его, пал лицом на землю и сказал: |
8 – Я, – ответил он. – Иди, скажи хозяину: |
9 – Чем я согрешил, – спросил Авдий, – что ты отдаёшь твоего раба в руки Ахава на казнь? |
10 Верно, как и то, что жив Вечный, твой Бог, – нет ни такого народа, ни царства, куда мой господин ни посылал бы искать тебя. И всякий раз, когда в том царстве или в народе говорили, что тебя там нет, он брал с них клятву, что они не смогли тебя отыскать. |
11 А теперь ты говоришь: |
12 Я уйду от тебя, а Дух Вечного унесёт тебя, не знаю куда. Я приду и скажу Ахаву, он тебя не найдёт и убьёт меня. А я, твой раб, чту Вечного с юности. |
13 Разве моему господину не рассказывали, что я сделал, когда Иезевель убивала пророков Вечного? Я спрятал сто пророков в двух пещерах, по пятьдесят в каждой, и снабжал их пищей и водой. |
14 А теперь ты говоришь мне пойти к моему хозяину и сказать: |
15 Ильяс сказал: |
16 |
17 Увидев его, он сказал: |
18 – Не я навёл беду на Исраил, – ответил Ильяс, – а ты и дом твоего отца. Вы оставили повеления Вечного и пошли за статуями Баала. |
19 Пошли же людей и собери народ со всего Исраила ко мне на гору Кармил. И приведи четыреста пятьдесят пророков Баала и четыреста пророков Ашеры, которые едят со стола Иезевели. |
20 Ахав послал известить всех исраильтян и собрал пророков на гору Кармил. |
21 Ильяс вышел к народу и сказал: |
22 Тогда Ильяс сказал им: |
23 Пусть нам приведут двух быков. Затем пусть они выберут себе одного, разрежут его на куски и положат на дрова, но не поджигают их. Я подготовлю другого быка, положу его на дрова, но не подожгу их. |
24 И тогда вы призовёте имя вашего бога, а я призову имя Вечного. Бог, Который ответит огнём, и есть истинный Бог. |
25 Ильяс сказал пророкам Баала: |
26 Они взяли быка, которого им дали, и подготовили его. Они призывали имя Баала с утра до полудня. |
27 В полдень Ильяс начал насмехаться над ними. |
28 Они кричали громче и, по своему обычаю, резали себя мечами и копьями, пока не полилась кровь. |
29 Миновал полдень, а они продолжали неистовствовать до времени вечернего жертвоприношения. . Но ни отклика, ни ответа, ни отзыва не было. |
30 Тогда Ильяс сказал народу: |
31 Ильяс взял двенадцать камней – по числу родов, произошедших от Якуба, которому Вечный сказал: |
32 Из этих камней он сложил жертвенник во имя Вечного и выкопал вокруг него ров вместимостью в пятнадцать литров. . |
33 Он разложил дрова, разрезал быка на части и положил его на дрова. |
34 Затем он сказал: |
35 Вода лилась вокруг жертвенника и даже наполнила ров. |
36 Когда пришло время жертвоприношения, пророк Ильяс подошёл и сказал: |
37 Ответь мне, Вечный, ответь мне, чтобы этот народ узнал, что Ты, Вечный, – Бог, и что Ты вновь обращаешь их сердца. |
38 Тогда сошёл огонь Вечного и пожрал жертву всесожжения, дрова, камни и почву, и поглотил воду во рву. |
39 Увидев это, весь народ пал лицом на землю и закричал: |
40 А Ильяс приказал им: |
41 |
42 И Ахав пошёл есть и пить, а Ильяс поднялся на вершину Кармила, опустился на корточки и положил своё лицо между колен. |
43 – Пойди, посмотри в сторону моря, – сказал он слуге. |
44 На седьмой раз слуга сказал: |
45 Тем временем небо потемнело от облаков, поднялся ветер, начался сильный ливень, и Ахав поехал в город Изреель. |
46 А на Ильяса сошла сила Вечного, и, заправив плащ под пояс, он бежал всю дорогу до Изрееля перед Ахавом. |
1-а царiвРозділ 18 |
1 |
2 І пішов Ілля показатися до Ахава. А в Асирії був сильний голод. |
3 І покликав Ахав Овді́я, що був над домом, а Овді́й був дуже богобі́йний. |
4 І сталося, коли Єзаве́ль вигу́блювала Господніх пророків, то Овді́й узяв сотню пророків, та й сховав їх по п'ятидесяти чоловіка в пече́рі, і годува́в їх хлібом та водою. |
5 І сказав Ахав до Овдія: „Іди по кра́ю до всіх во́дних джере́л та до всіх потоків, — може зна́йдемо трави, і позоста́вимо при житті коня та мула, і не ви́губимо худоби“... |
6 І поділили вони собі Край, щоб перейти по ньому, — Ахав пішов однією дорогою сам, Овді́й пішов сам другою дорогою. |
7 І був Овдій у дорозі, аж ось Ілля назу́стріч йому́. І пізнав він його, і впав на обличчя своє та й сказав: „Чи то ти, пане мій Іллє́?“ |
8 А той відказав йому: „Я. Іди, скажи панові своєму: Ось тут Ілля!“ |
9 А він сказав: „Чим я прогрішив, що ти віддаєш свого раба в Ахавову руку, щоб він убив мене? |
10 Як живий Господь, Бог твій, — немає наро́ду та царства, що туди не посилав би пан мій шукати тебе. А коли говорили: Нема його, то він заприсяга́в те царство та той народ, що зна́йдуть тебе. |
11 А тепер ти говориш: Іди, скажи своє́му панові: Ось тут Ілля! |
12 І станеться, я піду́ від тебе, а Дух Господній понесе тебе на те місце, якого не знаю. І прийду́ я, щоб доне́сти Ахаву, а коли він не зна́йде тебе, то вб'є мене. А раб твій боїться Господа від своєї мо́лодости. |
13 Чи ж не було сказано панові моєму те, що́ зробив я, коли Єзаве́ль побивала Господніх пророків, а я сховав був із Господніх пророків сотню чоловіка, по п'ятидесяти чоловіка в печері, і годував їх хлібом та водою? |
14 А тепер ти кажеш: Іди, скажи своєму панові: Ось тут Ілля, — і він мене вб'є!“ |
15 Та Ілля відказав: „Як живий Господь Савао́т, що я стою́ перед Його лицем, — сьогодні я покажу́ся йому!“ |
16 I пішов Овді́й назу́стріч Аха́ву, та й доніс йому те. І пішов Ахав навпро́ти Іллі. |
17 І сталося, коли Ахав побачив Іллю, то Ахав сказав до нього: „Чи це ти, що непоко́їш Ізраїля?“ |
18 А той відказав: „Не я внещасли́вив Ізраїля, а тільки ти та дім твого батька через ваше недотри́мання Господніх за́повідей, та й ти пішов за Ваалами. |
19 А тепер пошли, збери до мене на го́ру Карме́л усього Ізраїля та чотири сотні й п'ятдесят Ваалових пророків, та чотири сотні пророків Астарти, що їдять зо сто́лу Єзаве́лі“. |
20 І послав Ахав по всіх Ізраїлевих синах, і зібрав пророків на го́ру Карме́л. |
21 І підійшов Ілля до всьо́го наро́ду й сказав: „Чи довго ви бу́дете скака́ти на двох галу́зках? Якщо Господь — Бог, ідіть за Ним, а якщо Ваал — ідіть за ним!“ Та не відповів йому народ ані слова. |
22 І сказав Ілля до наро́ду: „Я сам позоста́вся Господній пророк, а пророків Ваалових — чотири сотні й п'ятдесят чоловіка. |
23 І нехай дадуть нам двох бичкі́в, і нехай вони ви́беруть собі одно́го бичка́, і нехай заріжуть його, і нехай покладуть на дро́ва, а огню́ не покладу́ть. І я приготу́ю одного бичка́, і дам на дро́ва, а огню не покладу́. |
24 І ви покличете ім'я́ бога вашого, а я покли́чу Ім'я́ Господа. І станеться, той Бог, що відповість огнем, — Він Бог!“ І відповів той наро́д та й сказав: „Це добре слово!“ |
25 І сказав Ілля до Ваалових пророків: „Виберіть собі одно́го бичка́, і приготу́йте перші, бо ви численні́ші, і покличте ім'я́ свого́ бога, а огню́ не покладете“. |
26 І взяли́ вони того бичка, що він дав їм, і вони приготува́ли й кли́кали Ваалове ім'я́ від ра́нку й аж до полу́дня, говорячи: „Ваа́ле, почу́й нас!“ Та не було ані голосу, ані ві́дповіді. І скакали вони біля же́ртівника, що зроби́ли. |
27 І сталося опі́вдні, і сміявся з них Ілля й говорив: „Кличте голосом сильні́шим, бо він бог! Може він розду́мує, або відлучи́вся, або в дорозі! Може він спить, то проки́неться!“ |
28 І стали вони кликати голосом сильні́шим, і коло́лися, за своїм зви́чаєм, меча́ми та ра́тищами, аж лила́ся з них кров. |
29 І сталося, як минувся пі́вдень, то вони пророкували аж до часу прине́сення хлібної жертви, — та не було́ ані голосу, ані відповіді, ані слуху... |
30 І сказав Ілля до всього наро́ду: „Підійдіть до ме́не!“ І підійшов увесь наро́д до нього, а він поправив розбитого Господнього же́ртівника. |
31 І взяв Ілля дванадцятеро каміння, за числом племе́н синів Якова, до якого було слово Господнє, говорячи: „Ізра́їль буде їм'я́ твоє!“ |
32 і збудува́в із того камі́ння же́ртівника в Ім'я́ Господнє, і зробив рова, площею на дві са́ті насіння, навколо же́ртівника. |
33 І наклав дров, і зарізав бичка та й поклав на дро́вах. |
34 І він сказав: „Напо́вніть чотири відрі́ води, і нехай виллють на цілопа́лення та на дро́ва“. І сказав: „Повторіть!“ І повтори́ли. І сказав: „Зробіть утре́тє!“ І зробили втре́тє. |
35 І потекла вода навколо же́ртівника, а також рів напо́внився водою. |
36 І сталося в час прине́сення хлі́бної жертви, що підійшов пророк Ілля та й сказав: „Господи, Боже Авраамів, Ісаків та Ізраїлів! Сьогодні пізна́ють, що Ти Ізраїлів Бог, а я Твій раб, і що все оце я зробив Твоїм словом. |
37 Вислухай мене, Господи, вислухай мене, і нехай пізна́є цей наро́д, що Ти — Господь, Бог, і Ти обе́рнеш їхнє серце наза́д!“ |
38 І спав Господній огонь, та й поже́р цілопа́лення, і дро́ва, і камі́ння, і по́рох, і ви́лизав воду, що в рові. |
39 І побачили це всі люди, та й попа́дали на обличчя свої й говорили: „Господь, — Він Бог, Господь, — Він Бог!“ |
40 І сказав до них Ілля: „Схопі́ть Ваалових пророків! Нехай ніхто не втече́ з них!“ І похапа́ли їх, а Ілля звів їх до потоку Кішо́н, та й порізав їх... |
41 І сказав Ілля до Ахава: „Увійди, їж і пий, бо ось чути шум дощу́“. |
42 І пішов Ахав, щоб їсти та пити, а Ілля зійшов на верхі́в'я Карме́лу, і нахили́вся до землі, і поклав обличчя своє між свої колі́на. |
43 І сказав він до свого хло́пця: „Вийди, подивися в на́прямі моря!“ І той вийшов і подивився та й сказав: „Нема нічо́го“. Та він відказав: „Вернися сім раз!“ |
44 І сталося сьомого разу, і він сказав: „Ось мала хмара, немов долоня лю́дська, підійма́ється з моря“. А він сказав: „Піди, скажи Ахавові: Запрягай і зійди, і не затримає тебе дощ“. |
45 І сталося по недовгому ча́сі, і поте́мніло небо від хмар, і зірвався вітер, — і пішов великий дощ. А Ахав сів на воза, та й відправився в Їзреел. |
46 А Господня рука була́ на Іллі. І він опереза́в свої сте́гна, та й побіг перед Ахавом аж до самого Їзреелу. |
Третья хроника царствГлава 18 |
1-а царiвРозділ 18 |
1 |
1 |
2 И Ильяс пошёл, чтобы предстать перед Ахавом. |
2 І пішов Ілля показатися до Ахава. А в Асирії був сильний голод. |
3 и Ахав призвал Авдия, распорядителя его дворца. |
3 І покликав Ахав Овді́я, що був над домом, а Овді́й був дуже богобі́йний. |
4 Когда Иезевель истребляла пророков Вечного, Авдий спрятал сто пророков в двух пещерах – по пятьдесят в каждой – и снабжал их пищей и водой.) |
4 І сталося, коли Єзаве́ль вигу́блювала Господніх пророків, то Овді́й узяв сотню пророків, та й сховав їх по п'ятидесяти чоловіка в пече́рі, і годува́в їх хлібом та водою. |
5 Ахав сказал Авдию: |
5 І сказав Ахав до Овдія: „Іди по кра́ю до всіх во́дних джере́л та до всіх потоків, — може зна́йдемо трави, і позоста́вимо при житті коня та мула, і не ви́губимо худоби“... |
6 Они поделили между собой землю, которую собирались обойти, и Ахав пошёл в одну сторону, а Авдий пошёл в другую. |
6 І поділили вони собі Край, щоб перейти по ньому, — Ахав пішов однією дорогою сам, Овді́й пішов сам другою дорогою. |
7 Когда Авдий был в пути, ему повстречался Ильяс. Авдий узнал его, пал лицом на землю и сказал: |
7 І був Овдій у дорозі, аж ось Ілля назу́стріч йому́. І пізнав він його, і впав на обличчя своє та й сказав: „Чи то ти, пане мій Іллє́?“ |
8 – Я, – ответил он. – Иди, скажи хозяину: |
8 А той відказав йому: „Я. Іди, скажи панові своєму: Ось тут Ілля!“ |
9 – Чем я согрешил, – спросил Авдий, – что ты отдаёшь твоего раба в руки Ахава на казнь? |
9 А він сказав: „Чим я прогрішив, що ти віддаєш свого раба в Ахавову руку, щоб він убив мене? |
10 Верно, как и то, что жив Вечный, твой Бог, – нет ни такого народа, ни царства, куда мой господин ни посылал бы искать тебя. И всякий раз, когда в том царстве или в народе говорили, что тебя там нет, он брал с них клятву, что они не смогли тебя отыскать. |
10 Як живий Господь, Бог твій, — немає наро́ду та царства, що туди не посилав би пан мій шукати тебе. А коли говорили: Нема його, то він заприсяга́в те царство та той народ, що зна́йдуть тебе. |
11 А теперь ты говоришь: |
11 А тепер ти говориш: Іди, скажи своє́му панові: Ось тут Ілля! |
12 Я уйду от тебя, а Дух Вечного унесёт тебя, не знаю куда. Я приду и скажу Ахаву, он тебя не найдёт и убьёт меня. А я, твой раб, чту Вечного с юности. |
12 І станеться, я піду́ від тебе, а Дух Господній понесе тебе на те місце, якого не знаю. І прийду́ я, щоб доне́сти Ахаву, а коли він не зна́йде тебе, то вб'є мене. А раб твій боїться Господа від своєї мо́лодости. |
13 Разве моему господину не рассказывали, что я сделал, когда Иезевель убивала пророков Вечного? Я спрятал сто пророков в двух пещерах, по пятьдесят в каждой, и снабжал их пищей и водой. |
13 Чи ж не було сказано панові моєму те, що́ зробив я, коли Єзаве́ль побивала Господніх пророків, а я сховав був із Господніх пророків сотню чоловіка, по п'ятидесяти чоловіка в печері, і годував їх хлібом та водою? |
14 А теперь ты говоришь мне пойти к моему хозяину и сказать: |
14 А тепер ти кажеш: Іди, скажи своєму панові: Ось тут Ілля, — і він мене вб'є!“ |
15 Ильяс сказал: |
15 Та Ілля відказав: „Як живий Господь Савао́т, що я стою́ перед Його лицем, — сьогодні я покажу́ся йому!“ |
16 |
16 I пішов Овді́й назу́стріч Аха́ву, та й доніс йому те. І пішов Ахав навпро́ти Іллі. |
17 Увидев его, он сказал: |
17 І сталося, коли Ахав побачив Іллю, то Ахав сказав до нього: „Чи це ти, що непоко́їш Ізраїля?“ |
18 – Не я навёл беду на Исраил, – ответил Ильяс, – а ты и дом твоего отца. Вы оставили повеления Вечного и пошли за статуями Баала. |
18 А той відказав: „Не я внещасли́вив Ізраїля, а тільки ти та дім твого батька через ваше недотри́мання Господніх за́повідей, та й ти пішов за Ваалами. |
19 Пошли же людей и собери народ со всего Исраила ко мне на гору Кармил. И приведи четыреста пятьдесят пророков Баала и четыреста пророков Ашеры, которые едят со стола Иезевели. |
19 А тепер пошли, збери до мене на го́ру Карме́л усього Ізраїля та чотири сотні й п'ятдесят Ваалових пророків, та чотири сотні пророків Астарти, що їдять зо сто́лу Єзаве́лі“. |
20 Ахав послал известить всех исраильтян и собрал пророков на гору Кармил. |
20 І послав Ахав по всіх Ізраїлевих синах, і зібрав пророків на го́ру Карме́л. |
21 Ильяс вышел к народу и сказал: |
21 І підійшов Ілля до всьо́го наро́ду й сказав: „Чи довго ви бу́дете скака́ти на двох галу́зках? Якщо Господь — Бог, ідіть за Ним, а якщо Ваал — ідіть за ним!“ Та не відповів йому народ ані слова. |
22 Тогда Ильяс сказал им: |
22 І сказав Ілля до наро́ду: „Я сам позоста́вся Господній пророк, а пророків Ваалових — чотири сотні й п'ятдесят чоловіка. |
23 Пусть нам приведут двух быков. Затем пусть они выберут себе одного, разрежут его на куски и положат на дрова, но не поджигают их. Я подготовлю другого быка, положу его на дрова, но не подожгу их. |
23 І нехай дадуть нам двох бичкі́в, і нехай вони ви́беруть собі одно́го бичка́, і нехай заріжуть його, і нехай покладуть на дро́ва, а огню́ не покладу́ть. І я приготу́ю одного бичка́, і дам на дро́ва, а огню не покладу́. |
24 И тогда вы призовёте имя вашего бога, а я призову имя Вечного. Бог, Который ответит огнём, и есть истинный Бог. |
24 І ви покличете ім'я́ бога вашого, а я покли́чу Ім'я́ Господа. І станеться, той Бог, що відповість огнем, — Він Бог!“ І відповів той наро́д та й сказав: „Це добре слово!“ |
25 Ильяс сказал пророкам Баала: |
25 І сказав Ілля до Ваалових пророків: „Виберіть собі одно́го бичка́, і приготу́йте перші, бо ви численні́ші, і покличте ім'я́ свого́ бога, а огню́ не покладете“. |
26 Они взяли быка, которого им дали, и подготовили его. Они призывали имя Баала с утра до полудня. |
26 І взяли́ вони того бичка, що він дав їм, і вони приготува́ли й кли́кали Ваалове ім'я́ від ра́нку й аж до полу́дня, говорячи: „Ваа́ле, почу́й нас!“ Та не було ані голосу, ані ві́дповіді. І скакали вони біля же́ртівника, що зроби́ли. |
27 В полдень Ильяс начал насмехаться над ними. |
27 І сталося опі́вдні, і сміявся з них Ілля й говорив: „Кличте голосом сильні́шим, бо він бог! Може він розду́мує, або відлучи́вся, або в дорозі! Може він спить, то проки́неться!“ |
28 Они кричали громче и, по своему обычаю, резали себя мечами и копьями, пока не полилась кровь. |
28 І стали вони кликати голосом сильні́шим, і коло́лися, за своїм зви́чаєм, меча́ми та ра́тищами, аж лила́ся з них кров. |
29 Миновал полдень, а они продолжали неистовствовать до времени вечернего жертвоприношения. . Но ни отклика, ни ответа, ни отзыва не было. |
29 І сталося, як минувся пі́вдень, то вони пророкували аж до часу прине́сення хлібної жертви, — та не було́ ані голосу, ані відповіді, ані слуху... |
30 Тогда Ильяс сказал народу: |
30 І сказав Ілля до всього наро́ду: „Підійдіть до ме́не!“ І підійшов увесь наро́д до нього, а він поправив розбитого Господнього же́ртівника. |
31 Ильяс взял двенадцать камней – по числу родов, произошедших от Якуба, которому Вечный сказал: |
31 І взяв Ілля дванадцятеро каміння, за числом племе́н синів Якова, до якого було слово Господнє, говорячи: „Ізра́їль буде їм'я́ твоє!“ |
32 Из этих камней он сложил жертвенник во имя Вечного и выкопал вокруг него ров вместимостью в пятнадцать литров. . |
32 і збудува́в із того камі́ння же́ртівника в Ім'я́ Господнє, і зробив рова, площею на дві са́ті насіння, навколо же́ртівника. |
33 Он разложил дрова, разрезал быка на части и положил его на дрова. |
33 І наклав дров, і зарізав бичка та й поклав на дро́вах. |
34 Затем он сказал: |
34 І він сказав: „Напо́вніть чотири відрі́ води, і нехай виллють на цілопа́лення та на дро́ва“. І сказав: „Повторіть!“ І повтори́ли. І сказав: „Зробіть утре́тє!“ І зробили втре́тє. |
35 Вода лилась вокруг жертвенника и даже наполнила ров. |
35 І потекла вода навколо же́ртівника, а також рів напо́внився водою. |
36 Когда пришло время жертвоприношения, пророк Ильяс подошёл и сказал: |
36 І сталося в час прине́сення хлі́бної жертви, що підійшов пророк Ілля та й сказав: „Господи, Боже Авраамів, Ісаків та Ізраїлів! Сьогодні пізна́ють, що Ти Ізраїлів Бог, а я Твій раб, і що все оце я зробив Твоїм словом. |
37 Ответь мне, Вечный, ответь мне, чтобы этот народ узнал, что Ты, Вечный, – Бог, и что Ты вновь обращаешь их сердца. |
37 Вислухай мене, Господи, вислухай мене, і нехай пізна́є цей наро́д, що Ти — Господь, Бог, і Ти обе́рнеш їхнє серце наза́д!“ |
38 Тогда сошёл огонь Вечного и пожрал жертву всесожжения, дрова, камни и почву, и поглотил воду во рву. |
38 І спав Господній огонь, та й поже́р цілопа́лення, і дро́ва, і камі́ння, і по́рох, і ви́лизав воду, що в рові. |
39 Увидев это, весь народ пал лицом на землю и закричал: |
39 І побачили це всі люди, та й попа́дали на обличчя свої й говорили: „Господь, — Він Бог, Господь, — Він Бог!“ |
40 А Ильяс приказал им: |
40 І сказав до них Ілля: „Схопі́ть Ваалових пророків! Нехай ніхто не втече́ з них!“ І похапа́ли їх, а Ілля звів їх до потоку Кішо́н, та й порізав їх... |
41 |
41 І сказав Ілля до Ахава: „Увійди, їж і пий, бо ось чути шум дощу́“. |
42 И Ахав пошёл есть и пить, а Ильяс поднялся на вершину Кармила, опустился на корточки и положил своё лицо между колен. |
42 І пішов Ахав, щоб їсти та пити, а Ілля зійшов на верхі́в'я Карме́лу, і нахили́вся до землі, і поклав обличчя своє між свої колі́на. |
43 – Пойди, посмотри в сторону моря, – сказал он слуге. |
43 І сказав він до свого хло́пця: „Вийди, подивися в на́прямі моря!“ І той вийшов і подивився та й сказав: „Нема нічо́го“. Та він відказав: „Вернися сім раз!“ |
44 На седьмой раз слуга сказал: |
44 І сталося сьомого разу, і він сказав: „Ось мала хмара, немов долоня лю́дська, підійма́ється з моря“. А він сказав: „Піди, скажи Ахавові: Запрягай і зійди, і не затримає тебе дощ“. |
45 Тем временем небо потемнело от облаков, поднялся ветер, начался сильный ливень, и Ахав поехал в город Изреель. |
45 І сталося по недовгому ча́сі, і поте́мніло небо від хмар, і зірвався вітер, — і пішов великий дощ. А Ахав сів на воза, та й відправився в Їзреел. |
46 А на Ильяса сошла сила Вечного, и, заправив плащ под пояс, он бежал всю дорогу до Изрееля перед Ахавом. |
46 А Господня рука була́ на Іллі. І він опереза́в свої сте́гна, та й побіг перед Ахавом аж до самого Їзреелу. |