CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
3 Цар. 2
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Третья хроника царств

Глава 2

1 Когда приблизился смертный час, Давуд дал своему сыну Сулейману наставление.

2 – Я ухожу путём всей земли, – сказал он. – Будь твёрд, мужествен

3 и исполняй то, чего требует Вечный, твой Бог. Ходи Его путями и исполняй Его установления и повеления, Его законы и заповеди, как написано в Законе Мусы, чтобы тебе преуспеть во всём, что бы ты ни делал и куда бы ни шёл,

4 и чтобы Вечный исполнил Своё слово, которое Он сказал обо мне: «Если твои потомки будут внимательны к путям своим и будут ходить передо Мной в истине от всего сердца и от всей души, то ты никогда не лишишься преемника на престоле Исраила».

5 Далее, ты сам знаешь о том, что сделал мне Иоав, сын Церуи, что сделал он с двумя военачальниками Исраила – Авнером, сыном Нера, и Амасой, сыном Иетера. Он убил их, мстя во время мира за кровь, что была пролита на войне, и запятнал кровью войны пояс на бёдрах и сандалии на ногах.

6 Действуй по своей мудрости, но не дай его седой голове сойти в могилу с миром.

7 А сыновьям Барзиллая из Галаада яви милость, и пусть они будут в числе тех, кто ест за твоим столом. Они пришли ко мне, когда я бежал от твоего брата Авессалома.

8 Ещё у тебя есть Шимей, сын Геры, вениамитянин из Бахурима. Он осыпал меня страшными проклятиями в день, когда я шёл в Маханаим. Когда он вышел встречать меня к Иордану, я поклялся ему Вечным: «Я не предам тебя мечу».

9 Но теперь не считай его невиновным. Ты мудрый человек, ты поймёшь, что с ним сделать. Сведи его седую голову в могилу в крови.

10 И Давуд упокоился со своими предками и был похоронен в Городе Давуда.

11 Он правил Исраилом сорок лет – семь лет в Хевроне и тридцать три года в Иерусалиме.

12 А на престол своего отца Давуда сел Сулейман, и царство его упрочилось.

13 Адония, сын Хаггиты, пришёл к матери Сулеймана Вирсавии. Вирсавия спросила его: – С миром ли ты пришёл? – С миром, – ответил он.

14 Затем он спросил: – Могу ли я с тобой поговорить? – Говори, – ответила она.

15 – Ты знаешь, – сказал он, – что царство было моим, и на меня смотрел весь Исраил как на будущего царя. Но всё изменилось, и царство перешло к моему брату, ведь оно было суждено ему от Вечного.

16 И вот, я прошу тебя об одном. Не откажи мне. – Говори, – сказала она.

17 Он сказал: – Прошу тебя, поговори с царём Сулейманом – тебе он не откажет, – чтобы он отдал мне в жёны шунемитянку Авишаг.

18 – Хорошо, – ответила Вирсавия. – Я поговорю о тебе с царём.

19 Когда Вирсавия пришла к царю Сулейману поговорить с ним об Адонии, царь встал, чтобы встретить её, поклонился ей и сел на свой престол. Он велел принести престол для царской матери, и она села по правую руку от него.

20 – У меня к тебе маленькая просьба, – сказала она. – Не откажи мне. Царь ответил: – Проси, моя мать, я не откажу тебе.

21 И она сказала: – Пусть шунемитянку Авишаг отдадут в жёны твоему брату Адонии.

22 Царь Сулейман ответил матери: – И зачем ты просишь для Адонии шунемитянку Авишаг? Проси уж для него и царство – он ведь мой старший брат! Да, для него, для священнослужителя Авиатара и для Иоава, сына Церуи!

23 И царь Сулейман поклялся Вечным: – Пусть Всевышний сурово накажет меня, если Адония не заплатит за эту просьбу жизнью!

24 Верно, как и то, что жив Вечный, Который утвердил меня и посадил меня на престол моего отца Давуда и укрепил мой дом, как и обещал, – Адония сегодня же будет предан смерти!

25 Царь Сулейман отдал приказ Бенаи, сыну Иодая, и тот убил Адонию.

26 А священнослужителю Авиатару царь сказал: – Ступай в Анатот, к своим полям. Ты заслуживаешь казни, но сегодня я не предам тебя смерти, потому что ты носил сундук Владыки Вечного перед моим отцом Давудом и делил все тяготы жизни с моим отцом.

27 И Сулейман отстранил Авиатара от служения Вечному, исполняя этим слово, которое Вечный сказал в Шило о доме Илия.

28 Когда новости дошли до Иоава, а Иоав поддержал Адонию, хотя и не поддержал Авессалома, он вбежал в священный шатёр Вечного и схватился за рога жертвенника.

29 Царю Сулейману доложили, что Иоав убежал в священный шатёр Вечного и находится у жертвенника. И Сулейман приказал Бенаи, сыну Иодая: – Иди, убей его!

30 Беная вошёл в священный шатёр Вечного и сказал Иоаву: – Так говорит царь: «Выходи!»Но тот ответил: – Нет, я умру здесь. Беная доложил царю: – Вот так ответил мне Иоав.

31 Тогда царь приказал Бенае: – Сделай, как он говорит. Срази его и похорони, и тем очисть меня и дом моего отца от вины за невинную кровь, что пролил Иоав.

32 Вечный воздаст ему за кровь, которую он пролил, потому что он без ведома моего отца Давуда напал на двух человек и убил их мечом. Оба они – Авнер, сын Нера, военачальник Исраила, и Амаса, сын Иетера, военачальник Иудеи, – были праведнее и лучше его.

33 Пусть вина за их кровь падёт на голову Иоава и его потомков навеки. Но на Давуде и его потомках, его доме и престоле пусть навеки будет мир Вечного.

34 Беная, сын Иодая, пошёл и убил Иоава, и его похоронили на его участке в пустыне.

35 Царь поставил Бенаю, сына Иодая, над войском вместо Иоава, и заменил Авиатара священнослужителем Цадоком.

36 После этого царь послал за Шимеем и сказал ему: – Построй себе дом в Иерусалиме и живи там, больше никуда не ходи.

37 Знай, в тот день, когда ты уйдёшь и пересечёшь реку Кедрон, ты умрёшь, и сам будешь виновен в своей гибели.

38 Шимей ответил царю: – Хорошо. Твой раб сделает так, как сказал господин мой царь. И Шимей оставался в Иерусалиме долгое время.

39 Но три года спустя двое из рабов Шимея убежали к царю города Гата, Ахишу, сыну Маахи, и Шимею донесли: – Твои рабы в Гате.

40 Тогда он оседлал осла и отправился к Ахишу в Гат искать рабов. Так Шимей ушёл и привёл рабов из Гата.

41 Когда Сулейману доложили, что Шимей уходил из Иерусалима в Гат и вернулся,

42 царь призвал Шимея и сказал ему: – Разве я не взял с тебя клятву Вечным и не предупредил тебя: «Знай, в тот день, когда ты пойдёшь, куда бы то ни было, ты умрёшь»? Ты тогда сказал мне: «Хорошо. Я буду послушен».

43 Почему же ты не сдержал клятву Вечному и не послушался моего повеления?

44 Ещё царь сказал Шимею: – В своём сердце ты хранишь память обо всём том зле, которое ты сделал моему отцу Давуду. Теперь Вечный воздаст тебе за твоё злодеяние.

45 А царь Сулейман будет благословен, и престол Давуда останется непоколебимым перед Вечным вовеки.

46 И царь отдал приказ Бенаи, сыну Иодая, и тот вышел и убил Шимея. Так царство надёжно упрочилось во власти Сулеймана.

1-а царiв

Розділ 2

1 І набли́зилися Давидові дні до смерти, і він наказав своєму синові Соломонові, говорячи:

2 „Ось я йду дорогою всієї землі, а ти будеш міцни́й та станеш мужем.

3 І будеш ти стерегти́ нака́зи Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти́ постанови Його, заповіді Його, та устави Його й сві́дчення Його, як писано в Мойсеєвім Зако́ні, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди зве́рнешся,

4 щоб ви́повнив Господь слово Своє, яке говорив мені, кажучи: Якщо сини твої будуть стерегти дороги свої, щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то, сказав: Не буде переводу ніко́му від тебе на троні Ізраїлевім!

5 А також ти знаєш, що́ зробив мені Йоа́в, син Церуїн, що́ зробив він двом провідника́м Ізраїлевих військ, — Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому. Він повбивав їх, і пролив воєнну кров у час миру, і попля́мив воєнною кров'ю свого пояса, що на сте́гнах його, та санда́лі свої, що на нога́х його.

6 І ти зро́биш за своєю мудрістю, і не даси зни́зитися сивині́ його мирно до шео́лу.

7 А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку, і нехай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони отак прийшли до ме́не, коли я втікав перед Авесаломом, твоїм братом.

8 А ось з тобою Шім'ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму. А він прокля́в був мене гострим прокля́ттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та він прийшов до Йорда́ну стрі́нути мене, і я присягнув йому Господом, говорячи: Не заб'ю тебе мечем!

9 А тепер не прощай йому́, бо ти муж мудрий, і знатимеш, що́ зробити йому, — і ти сивину́ його зведе́ш у крові до шео́лу“.

10 І спочив Давид з батьками своїми, і був похо́ваний у Давидовім Місті.

11 А дні, що Давид царював над Ізраїлем, сорок літ: у Хевроні царював він сім літ, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки.

12 І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і його царюва́ння було дуже міцне́.

13 І прийшов Адо́нія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона сказала: „Чи при́хід твій — з миром?“ І він відказав: „З миром“.

14 І сказав: „Справа в мене до те́бе“. А вона відказала: „Говори!“

15 І він сказав: „Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звернув увесь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і доста́лось моєму братові, бо від Господа це сталось йому.

16 А тепер одне бажа́ння жадаю я від тебе: Не відмовляй мені!“ А вона сказала йому: „Говори!“

17 І він сказав: „Скажи цареві Соломонові, — бо він не відмовить тобі, — щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку“.

18 І сказала Вірсавія: „Добре, — я скажу́ про тебе царе́ві“.

19 І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонія. А цар устав назустріч їй, і вклонився їй, та й сів на своєму троні. І поставив він трона й для царевої матері, і вона сіла по прави́ці його.

20 І сказала вона: „Одне мале жада́ння бажаю я від тебе, — не відмов мені“. І сказав їй цар: „Жадай, мати моя, бо я не відмо́влю тобі“.

21 І сказала вона: „Нехай шунаммітка Авішаґ буде да́на братові твоєму Адонії за жінку“.

22 І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері: „І на́що ти про́сиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Та попроси для нього й царства, бо він брат мій, ста́рший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина“!

23 І присягнув цар Соломон Господом, говорячи: „Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово...

24 А тепер, — як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що зробив мені дім, як говорив був, — сьогодні буде вбитий Адо́нія!“

25 І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, — і він ура́зив його, і той помер...

26 А священикові Евіятарові цар сказав: „Іди до Анатоту на поля́ свої, бо ти чоловік смерти, а цього дня не вб'ю тебе, бо носив ти ковчега Владики Господа перед обличчям батька мого Давида, і що терпів ти в усьому, в чому терпів мій батько“.

27 І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб ви́повнилося слово Господнє, яке говорив у Шіло́ на дім Іліїв.

28 А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господньої скинії, і схопи́вся за роги же́ртівника...

29 І доне́сено цареві Соломонові, що Йоав утік до скинії Господньої, і ось він при жертівнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, говорячи: „Іди, — урази́ його!“

30 І ввійшов Беная до Господньої скинії, та й сказав до нього: „Так сказав цар: Вийди!“ А той відказав: „Ні, я тут помру!“ І передав Беная цареві це слово, говорячи: „Так сказав Йоав, і так відповів мені“.

31 І сказав йому цар: „Зроби, як я говорив, і врази́ його. І поховаєш його, і зді́ймеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з дому мого батька.

32 І нехай оберне Господь його кров на його голову, що він ура́зив був двох мужів справедливих та ліпших від нього, і повбивав їх мече́м, а батько мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, провідника́ Ізраїлевого війська, та Амасу, сина Єтеревого, провідника́ Юдиного війська.

33 І нехай зве́рнеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його навіки. А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки“.

34 І пішов Беная, Єгоядин син, і вра́зив його, та й убив його. І був він похо́ваний у своїм домі в пустині.

35 А цар, замість нього, настанови́в над ві́йськом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара.

36 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав йому: „Збудуй собі дім в Єрусалимі, й осядеш там, і не ви́йдеш звідти ані сюди, ані туди.

37 І буде того дня, як ти ви́йдеш і пере́йдеш поток Кедро́н, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй!“

38 І сказав Шім'ї до царя: „Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій'.“ І сидів Шім'ї в Єрусалимі багато днів.

39 І сталося в кінці трьох років, і втекли́ двоє рабів Шім'ї до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І доне́сли Шім'ї, говорячи: „Ось раби́ твої в Ґаті!“

40 І встав Шім'ї, й осідлав осла свого та й подався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І пішов Шім'ї, і привів своїх рабів з Ґату.

41 А Соломонові доне́сено, що Шім'ї пішов з Єрусалиму в Ґат і вернувся.

42 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав до нього: „Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, говорячи: Того дня, коли ти ви́йдеш і пі́деш туди чи сюди, щоб ти добре знав, що конче помреш? І ти сказав мені: Добра це річ, що я чув.

43 І чому́ ти не додержувався Господньої прися́ги та нака́за, що я наказав був тобі?“

44 І сказав цар до Шім'ї: „Ти знаєш усе те зло, і знало твоє серце, що зробив ти Давидові, батькові моєму. І поверне Господь твоє зло на твою голову.

45 А цар Соломон — благословенний, а Давидів трон буде стояти міцно перед Господнім лицем аж навіки“.

46 І цар наказав Бенаї, Єгоядиному синові, і той вийшов і вра́зив його, — і він помер. І царство зміцніло в Соломоновій руці.

Третья хроника царств

Глава 2

1-а царiв

Розділ 2

1 Когда приблизился смертный час, Давуд дал своему сыну Сулейману наставление.

1 І набли́зилися Давидові дні до смерти, і він наказав своєму синові Соломонові, говорячи:

2 – Я ухожу путём всей земли, – сказал он. – Будь твёрд, мужествен

2 „Ось я йду дорогою всієї землі, а ти будеш міцни́й та станеш мужем.

3 и исполняй то, чего требует Вечный, твой Бог. Ходи Его путями и исполняй Его установления и повеления, Его законы и заповеди, как написано в Законе Мусы, чтобы тебе преуспеть во всём, что бы ты ни делал и куда бы ни шёл,

3 І будеш ти стерегти́ нака́зи Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти́ постанови Його, заповіді Його, та устави Його й сві́дчення Його, як писано в Мойсеєвім Зако́ні, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди зве́рнешся,

4 и чтобы Вечный исполнил Своё слово, которое Он сказал обо мне: «Если твои потомки будут внимательны к путям своим и будут ходить передо Мной в истине от всего сердца и от всей души, то ты никогда не лишишься преемника на престоле Исраила».

4 щоб ви́повнив Господь слово Своє, яке говорив мені, кажучи: Якщо сини твої будуть стерегти дороги свої, щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то, сказав: Не буде переводу ніко́му від тебе на троні Ізраїлевім!

5 Далее, ты сам знаешь о том, что сделал мне Иоав, сын Церуи, что сделал он с двумя военачальниками Исраила – Авнером, сыном Нера, и Амасой, сыном Иетера. Он убил их, мстя во время мира за кровь, что была пролита на войне, и запятнал кровью войны пояс на бёдрах и сандалии на ногах.

5 А також ти знаєш, що́ зробив мені Йоа́в, син Церуїн, що́ зробив він двом провідника́м Ізраїлевих військ, — Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому. Він повбивав їх, і пролив воєнну кров у час миру, і попля́мив воєнною кров'ю свого пояса, що на сте́гнах його, та санда́лі свої, що на нога́х його.

6 Действуй по своей мудрости, но не дай его седой голове сойти в могилу с миром.

6 І ти зро́биш за своєю мудрістю, і не даси зни́зитися сивині́ його мирно до шео́лу.

7 А сыновьям Барзиллая из Галаада яви милость, и пусть они будут в числе тех, кто ест за твоим столом. Они пришли ко мне, когда я бежал от твоего брата Авессалома.

7 А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку, і нехай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони отак прийшли до ме́не, коли я втікав перед Авесаломом, твоїм братом.

8 Ещё у тебя есть Шимей, сын Геры, вениамитянин из Бахурима. Он осыпал меня страшными проклятиями в день, когда я шёл в Маханаим. Когда он вышел встречать меня к Иордану, я поклялся ему Вечным: «Я не предам тебя мечу».

8 А ось з тобою Шім'ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму. А він прокля́в був мене гострим прокля́ттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та він прийшов до Йорда́ну стрі́нути мене, і я присягнув йому Господом, говорячи: Не заб'ю тебе мечем!

9 Но теперь не считай его невиновным. Ты мудрый человек, ты поймёшь, что с ним сделать. Сведи его седую голову в могилу в крови.

9 А тепер не прощай йому́, бо ти муж мудрий, і знатимеш, що́ зробити йому, — і ти сивину́ його зведе́ш у крові до шео́лу“.

10 И Давуд упокоился со своими предками и был похоронен в Городе Давуда.

10 І спочив Давид з батьками своїми, і був похо́ваний у Давидовім Місті.

11 Он правил Исраилом сорок лет – семь лет в Хевроне и тридцать три года в Иерусалиме.

11 А дні, що Давид царював над Ізраїлем, сорок літ: у Хевроні царював він сім літ, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки.

12 А на престол своего отца Давуда сел Сулейман, и царство его упрочилось.

12 І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і його царюва́ння було дуже міцне́.

13 Адония, сын Хаггиты, пришёл к матери Сулеймана Вирсавии. Вирсавия спросила его: – С миром ли ты пришёл? – С миром, – ответил он.

13 І прийшов Адо́нія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона сказала: „Чи при́хід твій — з миром?“ І він відказав: „З миром“.

14 Затем он спросил: – Могу ли я с тобой поговорить? – Говори, – ответила она.

14 І сказав: „Справа в мене до те́бе“. А вона відказала: „Говори!“

15 – Ты знаешь, – сказал он, – что царство было моим, и на меня смотрел весь Исраил как на будущего царя. Но всё изменилось, и царство перешло к моему брату, ведь оно было суждено ему от Вечного.

15 І він сказав: „Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звернув увесь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і доста́лось моєму братові, бо від Господа це сталось йому.

16 И вот, я прошу тебя об одном. Не откажи мне. – Говори, – сказала она.

16 А тепер одне бажа́ння жадаю я від тебе: Не відмовляй мені!“ А вона сказала йому: „Говори!“

17 Он сказал: – Прошу тебя, поговори с царём Сулейманом – тебе он не откажет, – чтобы он отдал мне в жёны шунемитянку Авишаг.

17 І він сказав: „Скажи цареві Соломонові, — бо він не відмовить тобі, — щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку“.

18 – Хорошо, – ответила Вирсавия. – Я поговорю о тебе с царём.

18 І сказала Вірсавія: „Добре, — я скажу́ про тебе царе́ві“.

19 Когда Вирсавия пришла к царю Сулейману поговорить с ним об Адонии, царь встал, чтобы встретить её, поклонился ей и сел на свой престол. Он велел принести престол для царской матери, и она села по правую руку от него.

19 І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонія. А цар устав назустріч їй, і вклонився їй, та й сів на своєму троні. І поставив він трона й для царевої матері, і вона сіла по прави́ці його.

20 – У меня к тебе маленькая просьба, – сказала она. – Не откажи мне. Царь ответил: – Проси, моя мать, я не откажу тебе.

20 І сказала вона: „Одне мале жада́ння бажаю я від тебе, — не відмов мені“. І сказав їй цар: „Жадай, мати моя, бо я не відмо́влю тобі“.

21 И она сказала: – Пусть шунемитянку Авишаг отдадут в жёны твоему брату Адонии.

21 І сказала вона: „Нехай шунаммітка Авішаґ буде да́на братові твоєму Адонії за жінку“.

22 Царь Сулейман ответил матери: – И зачем ты просишь для Адонии шунемитянку Авишаг? Проси уж для него и царство – он ведь мой старший брат! Да, для него, для священнослужителя Авиатара и для Иоава, сына Церуи!

22 І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері: „І на́що ти про́сиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Та попроси для нього й царства, бо він брат мій, ста́рший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина“!

23 И царь Сулейман поклялся Вечным: – Пусть Всевышний сурово накажет меня, если Адония не заплатит за эту просьбу жизнью!

23 І присягнув цар Соломон Господом, говорячи: „Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово...

24 Верно, как и то, что жив Вечный, Который утвердил меня и посадил меня на престол моего отца Давуда и укрепил мой дом, как и обещал, – Адония сегодня же будет предан смерти!

24 А тепер, — як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що зробив мені дім, як говорив був, — сьогодні буде вбитий Адо́нія!“

25 Царь Сулейман отдал приказ Бенаи, сыну Иодая, и тот убил Адонию.

25 І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, — і він ура́зив його, і той помер...

26 А священнослужителю Авиатару царь сказал: – Ступай в Анатот, к своим полям. Ты заслуживаешь казни, но сегодня я не предам тебя смерти, потому что ты носил сундук Владыки Вечного перед моим отцом Давудом и делил все тяготы жизни с моим отцом.

26 А священикові Евіятарові цар сказав: „Іди до Анатоту на поля́ свої, бо ти чоловік смерти, а цього дня не вб'ю тебе, бо носив ти ковчега Владики Господа перед обличчям батька мого Давида, і що терпів ти в усьому, в чому терпів мій батько“.

27 И Сулейман отстранил Авиатара от служения Вечному, исполняя этим слово, которое Вечный сказал в Шило о доме Илия.

27 І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб ви́повнилося слово Господнє, яке говорив у Шіло́ на дім Іліїв.

28 Когда новости дошли до Иоава, а Иоав поддержал Адонию, хотя и не поддержал Авессалома, он вбежал в священный шатёр Вечного и схватился за рога жертвенника.

28 А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господньої скинії, і схопи́вся за роги же́ртівника...

29 Царю Сулейману доложили, что Иоав убежал в священный шатёр Вечного и находится у жертвенника. И Сулейман приказал Бенаи, сыну Иодая: – Иди, убей его!

29 І доне́сено цареві Соломонові, що Йоав утік до скинії Господньої, і ось він при жертівнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, говорячи: „Іди, — урази́ його!“

30 Беная вошёл в священный шатёр Вечного и сказал Иоаву: – Так говорит царь: «Выходи!»Но тот ответил: – Нет, я умру здесь. Беная доложил царю: – Вот так ответил мне Иоав.

30 І ввійшов Беная до Господньої скинії, та й сказав до нього: „Так сказав цар: Вийди!“ А той відказав: „Ні, я тут помру!“ І передав Беная цареві це слово, говорячи: „Так сказав Йоав, і так відповів мені“.

31 Тогда царь приказал Бенае: – Сделай, как он говорит. Срази его и похорони, и тем очисть меня и дом моего отца от вины за невинную кровь, что пролил Иоав.

31 І сказав йому цар: „Зроби, як я говорив, і врази́ його. І поховаєш його, і зді́ймеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з дому мого батька.

32 Вечный воздаст ему за кровь, которую он пролил, потому что он без ведома моего отца Давуда напал на двух человек и убил их мечом. Оба они – Авнер, сын Нера, военачальник Исраила, и Амаса, сын Иетера, военачальник Иудеи, – были праведнее и лучше его.

32 І нехай оберне Господь його кров на його голову, що він ура́зив був двох мужів справедливих та ліпших від нього, і повбивав їх мече́м, а батько мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, провідника́ Ізраїлевого війська, та Амасу, сина Єтеревого, провідника́ Юдиного війська.

33 Пусть вина за их кровь падёт на голову Иоава и его потомков навеки. Но на Давуде и его потомках, его доме и престоле пусть навеки будет мир Вечного.

33 І нехай зве́рнеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його навіки. А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки“.

34 Беная, сын Иодая, пошёл и убил Иоава, и его похоронили на его участке в пустыне.

34 І пішов Беная, Єгоядин син, і вра́зив його, та й убив його. І був він похо́ваний у своїм домі в пустині.

35 Царь поставил Бенаю, сына Иодая, над войском вместо Иоава, и заменил Авиатара священнослужителем Цадоком.

35 А цар, замість нього, настанови́в над ві́йськом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара.

36 После этого царь послал за Шимеем и сказал ему: – Построй себе дом в Иерусалиме и живи там, больше никуда не ходи.

36 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав йому: „Збудуй собі дім в Єрусалимі, й осядеш там, і не ви́йдеш звідти ані сюди, ані туди.

37 Знай, в тот день, когда ты уйдёшь и пересечёшь реку Кедрон, ты умрёшь, и сам будешь виновен в своей гибели.

37 І буде того дня, як ти ви́йдеш і пере́йдеш поток Кедро́н, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй!“

38 Шимей ответил царю: – Хорошо. Твой раб сделает так, как сказал господин мой царь. И Шимей оставался в Иерусалиме долгое время.

38 І сказав Шім'ї до царя: „Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій'.“ І сидів Шім'ї в Єрусалимі багато днів.

39 Но три года спустя двое из рабов Шимея убежали к царю города Гата, Ахишу, сыну Маахи, и Шимею донесли: – Твои рабы в Гате.

39 І сталося в кінці трьох років, і втекли́ двоє рабів Шім'ї до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І доне́сли Шім'ї, говорячи: „Ось раби́ твої в Ґаті!“

40 Тогда он оседлал осла и отправился к Ахишу в Гат искать рабов. Так Шимей ушёл и привёл рабов из Гата.

40 І встав Шім'ї, й осідлав осла свого та й подався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І пішов Шім'ї, і привів своїх рабів з Ґату.

41 Когда Сулейману доложили, что Шимей уходил из Иерусалима в Гат и вернулся,

41 А Соломонові доне́сено, що Шім'ї пішов з Єрусалиму в Ґат і вернувся.

42 царь призвал Шимея и сказал ему: – Разве я не взял с тебя клятву Вечным и не предупредил тебя: «Знай, в тот день, когда ты пойдёшь, куда бы то ни было, ты умрёшь»? Ты тогда сказал мне: «Хорошо. Я буду послушен».

42 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав до нього: „Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, говорячи: Того дня, коли ти ви́йдеш і пі́деш туди чи сюди, щоб ти добре знав, що конче помреш? І ти сказав мені: Добра це річ, що я чув.

43 Почему же ты не сдержал клятву Вечному и не послушался моего повеления?

43 І чому́ ти не додержувався Господньої прися́ги та нака́за, що я наказав був тобі?“

44 Ещё царь сказал Шимею: – В своём сердце ты хранишь память обо всём том зле, которое ты сделал моему отцу Давуду. Теперь Вечный воздаст тебе за твоё злодеяние.

44 І сказав цар до Шім'ї: „Ти знаєш усе те зло, і знало твоє серце, що зробив ти Давидові, батькові моєму. І поверне Господь твоє зло на твою голову.

45 А царь Сулейман будет благословен, и престол Давуда останется непоколебимым перед Вечным вовеки.

45 А цар Соломон — благословенний, а Давидів трон буде стояти міцно перед Господнім лицем аж навіки“.

46 И царь отдал приказ Бенаи, сыну Иодая, и тот вышел и убил Шимея. Так царство надёжно упрочилось во власти Сулеймана.

46 І цар наказав Бенаї, Єгоядиному синові, і той вийшов і вра́зив його, — і він помер. І царство зміцніло в Соломоновій руці.

1.0x