Библия - Обещанное Восстановление

Вторая летопись

Глава 20

1 После этого моавитяне и аммонитяне с некоторыми из меунитян пришли, чтобы воевать с Иосафатом.

2 Вестники пришли и доложили Иосафату: – Из Эдома, . из-за Мёртвого моря, против тебя движется огромное войско. Они уже в Хацацон-Тамаре (то есть в Ен-Геди).

3 Встревожившись, Иосафат решил вопросить Вечного и объявил по всей Иудее пост.

4 Народ Иудеи собрался, чтобы искать помощи у Вечного, люди пришли из всех городов Иудеи, чтобы искать Его.

5 Иосафат встал в собрании жителей Иудеи и Иерусалима в храме Вечного, перед новым двором,

6 и сказал: – Вечный, Бог наших предков, разве Ты не Бог, Который на небесах? Ты правишь всеми царствами народов. В Твоей руке власть и мощь, и никто не может противостоять Тебе.

7 Бог наш, разве Ты не прогнал обитателей этой земли перед Твоим народом Исраилом и не отдал её навеки потомкам Ибрахима, Твоего друга?

8 Они жили в ней и построили в ней святилище для поклонения Тебе, говоря:

9 «Если к нам придёт беда, будь то меч наказания, мор или голод, мы предстанем пред Тобою перед этим храмом, в котором Ты пребываешь, и воззовём к Тебе в нашем горе, и Ты услышишь и спасёшь нас».

10 Но вот явились жители Аммона, Моава и горы Сеир, чьи земли Ты не позволил завоевать исраильтянам, когда они вышли из Египта, и они свернули в сторону от них и не погубили их.

11 Взгляни же, чем они воздают нам, явившись, чтобы выгнать нас из наших владений, которые Ты дал нам в наследие.

12 Бог наш, неужели Ты не осудишь их? Ведь у нас нет сил, чтобы противостоять этому огромному войску, которое идёт на нас. Мы не знаем, что нам делать, но глаза наши устремлены на Тебя.

13 Все мужчины Иудеи со своими жёнами, младенцами и старшими детьми предстали там пред Вечным.

14 И Дух Вечного сошёл на Иахазиила, когда тот стоял в собрании. Иахазиил был сыном Закарии. Закария был сыном Бенаи. Беная был сыном Иеила. Иеил был сыном Маттании, левита и потомка Асафа.

15 Иахазиил сказал: – Слушайте, все жители Иудеи и Иерусалима и царь Иосафат! Так говорит вам Вечный: «Не бойтесь и не ужасайтесь из-за этого огромного войска. Ведь битва эта не ваша, а Всевышнего.

16 Выступайте завтра против этих людей. Они будут подниматься по перевалу Циц, и вы найдёте их в конце долины перед пустыней Иеруил.

17 Не вам биться в этом сражении. Вы лишь встаньте, стойте и смотрите на спасение Вечного, которое Он даст вам, Иудея с Иерусалимом. Не бойтесь, не ужасайтесь. Выходите завтра навстречу этим людям, и Вечный будет с вами».

18 Иосафат поклонился лицом до земли, и все жители Иудеи и Иерусалима пали на колени перед Вечным, чтобы поклониться Ему.

19 И некоторые левиты из каафитов и корахитов встали, чтобы во весь голос славить Вечного, Бога Исраила.

20 Ранним утром войско Иосафата тронулось в путь к пустыне Текоа. Когда они выходили, Иосафат встал и сказал: – Слушайте меня, Иудея с Иерусалимом! Верьте Вечному, вашему Богу, и вы будете непоколебимы, верьте Его пророкам, и вам будет сопутствовать успех.

21 Посоветовавшись с народом, Иосафат назначил людей, которые должны были петь для Вечного и славить великолепие Его святости, . идя во главе войска и говоря:
– Славьте Вечного, потому что милость Его – навеки!

22 Когда они начали петь и славить, Вечный возбудил вражду между моавитянами, аммонитянами и жителями горы Сеир, которые вторглись в Иудею, и те были разгромлены.

23 Аммонитяне и моавитяне напали на жителей горы Сеир, чтобы губить и уничтожать их, а покончив с жителями Сеира, принялись убивать друг друга.

24 Когда народ Иудеи добрался до сторожевой башни над пустыней и взглянул на огромное войско, они увидели только мёртвые тела, лежавшие на земле: никто не уцелел.

25 Когда Иосафат со своими людьми пришли, чтобы забрать у них свою добычу, они нашли у них много добра, одежды и дорогих вещей – больше, чем могли унести. Добычи было так много, что им пришлось собирать её три дня.

26 На четвёртый день они собрались в долине Бераха, где прославляли Вечного. Вот почему до сегодняшнего дня она называется долиной Бераха («благословение»).

27 Затем под предводительством Иосафата все мужчины Иудеи и Иерусалима с радостью вернулись в Иерусалим, потому что Вечный дал им повод возрадоваться над своими врагами.

28 Они вступили в Иерусалим и пошли к храму Вечного с лирами, арфами и трубами.

29 Страх перед Всевышним напал на все царства окружающих земель, когда они услышали, как Вечный сразился с врагами Исраила.

30 И в царстве Иосафата был мир, потому что Вечный даровал ему покой со всех сторон.

31 Так Иосафат правил Иудеей. Ему было тридцать пять лет, когда он стал царём, и правил он в Иерусалиме двадцать пять лет. Его мать звали Азува, она была дочерью Шилхи.

32 Он ходил путями своего отца Асы и не уклонялся от них, делая то, что было правильным в глазах Вечного.

33 Но святилища на возвышенностях не были уничтожены, и народ всё ещё не обратил своё сердце к Богу их предков.

34 Прочие события царствования Иосафата, от первых до последних, записаны в «Летописях Иеву, сына Ханани», которые включены в «Книгу царей Исраила».

35 Впоследствии Иосафат, царь Иудеи, заключил договор с Охозией, царём Исраила, который творил беззакония.

36 Он договорился с ним построить флотилию торговых кораблей. . Когда они были построены в Эцион-Гевере,

37 Элиезер, сын Додавагу из Мареши, изрёк пророчество против Иосафата, сказав: – Раз ты заключил договор с Охозией, Вечный разрушит то, что ты построил. Корабли разбились и не смогли отплыть для торговли. .

2-а хронiки

Розділ 20

1 І сталося по тому, пішли моаві́тяни та аммоні́тяни, а з ними деякі з меунян, проти Йосафата на війну́.

2 І прийшли, і доне́сли Йосафатові, говорячи: „Прийшла на тебе сила силенна з того боку моря, з Сирії, і ось вони в Хаццон-Тамарі, воно — Ен-Ґеді“.

3 І злякався Йосафа́т, і постановив зверну́тися до Господа. І він проголосив піст на всю Юдею.

4 І зібралися юде́яни просити допомоги від Господа, також поприхо́дили зо всіх Юдиних міст просити Господа.

5 І став Йосафа́т у зборі Юдиному та єрусали́мському в Господньому домі, перед нови́м подві́р'ям,

6 та й сказав: „Господи, Боже батьків наших! Чи ж не Ти Бог на небеса́х? І Ти пануєш над усіма́ царствами наро́дів, і в руці Твоїй — сила та міць, і немає такого, хто б став проти Тебе!

7 Чи ж не Ти, Боже наш, повиганя́в ме́шканців цього Кра́ю перед наро́дом Твоїм, Ізраїлем, і дав його Авраамовому насінню, Твоє́му при́ятелеві навіки?

8 І вони осілися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для Ймення Твого, говорячи:

9 Якщо при́йде на нас зло, — меч укара́ння, чи морови́ця, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім'я́ Твоє в цьому храмі, і бу́демо кли́кати до Тебе з нашого у́тиску, — і Ти почуєш, і спасеш.

10 А тепер ось сини Аммонові й Моавові та ме́шканці гори́ Сеїр, що через них Ти не дав ізра́їльтянам іти, коли вони вихо́дили були з єгипетського кра́ю, і вони минули їх, і не ви́губили їх,

11 і оце вони відплачують нам нава́лою, щоб вигнати нас із спа́дку Твого, який Ти віддав нам.

12 Боже наш, чи ж Ти не осу́диш їх? Нема бо в нас сили перед цією силою силе́нною, що прихо́дить на нас, і ми не знаємо, що́ зробимо, бо наші очі — на Тебе!“

13 А всі юде́яни стояли перед Господнім лицем, також діти їхні, жінки їхні та їхні сини.

14 А Яхазіїл, син Захарія, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, Левит із Асафових синів, — був на ньому Дух Господній серед збору,

15 і він сказав: „Послухайте, ввесь Юдо й ме́шканці Єрусалиму та ца́рю Йосафате! Так говорить до вас Господь: Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силе́нною силою, бо не ваша ця війна, але Божа!

16 Узавтра зійдіть на них, — ось вони входять збі́ччям Ціцу, і ви їх зна́йдете на кінці долини, навпроти пустині Єруїл.

17 Не вам воювати в цьому, — поставтеся й станьте, і побачите, що Господнє спасі́ння з вами, Юдо й Єрусалиме! Не бійтеся й не жахайтеся, — узавтра вихо́дьте перед них, а Господь буде з вами!“

18 І вклонився Йосафат обличчям до землі, а ввесь Юда та ме́шканці Єрусалиму попа́дали перед Господнім лицем, щоб уклони́тися Господе́ві.

19 І встали Левити з синів Кегатівців та з синів Корахівців, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого сильним голосом, високим.

20 І повставали вони рано вранці, і вийшли до пустині Текоя. А як вони вихо́дили, став Йосафа́т та й сказав: „Послухайте мене, Юдо та ме́шканці Єрусалиму! Віруйте в Господа, вашого Бога, і будете запе́внені, — ві́рте пророкам Його, і пощасти́ться вам!“

21 І радився він з наро́дом, і поставив співакі́в для Господа, і вони хвалили вели́чність святости, коли йшли перед озбро́єними, і говорили: „Дякуйте Господу, бо навіки Його милосе́рдя!“

22 А того ча́су, коли зачали́ вони співати та хвалити, дав Господь за́сідку на синів Аммонових і Моавових та на ме́шканців гори Сеїр, що прийшли були проти Юди, — і були вони побиті,

23 бо повстали аммоні́тяни та моаві́тяни на ме́шканців гори Сеїр, щоб учинити їх закля́ттям, і щоб вигубити. А коли вони покінчи́ли це з ме́шканцями Сеїру, стали помагати один проти о́дного, щоб ви́губити себе.

24 І коли Юда прийшов на вартівню́ до пустині, і поглянули вони на на́товп, аж ось тру́пи, що попа́дали на землю, і не було урято́ваного!

25 І прийшов Йосафат та наро́д його́, щоб пограбувати їхню здо́бич, і знайшли серед них душе багато і маєтку, і одежі, і кошто́вностей, і понабира́ли собі стільки, що не могли не́сти. І вони три дні все грабували ту здо́бич, бо числе́нна була вона!

26 А четвертого дня зібралися вони до долини Бераха, бо там благословляли Господа; тому назвали ім'я́ тому місцю: долина Бераха,і так воно зветься аж до сьогодні.

27 І вернулися всі юде́яни та єрусалимляни, а Йосафат на чолі́ їх, щоб вернутися до Єрусалиму з радістю, бо звесели́в їх Господь спасінням від їхніх ворогів.

28 І прибули́ вони до Єрусалиму з а́рфами й з ци́трами та су́рмами до Господнього дому.

29 І був Божий страх на всі царства країв, коли вони почули, що Господь воював з Ізраїлевими ворогами.

30 І заспоко́їлося Йосафатове царство, і дав йому його Бог мир навколо.

31 І царював Йосафа́т над Юдою. Він був віку тридцяти й п'яти років, коли зацарював, а двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Азука, дочка́ Шілхи.

32 І ходив він дорогою свого батька Аси, і не уступа́вся з неї, щоб робити вгодне в Господніх оча́х.

33 Тільки па́гірки не минулися, і народ іще не вчинив свого серця міцни́м для Бога своїх батьків.

34 А решта Йосафатових діл, перші й останні, — ото вони описані в записах Єгу, сина Ханані, що внесене до книги Ізраїлевих царів.

35 А по то́му поєднався Йосафат, цар Юдин, з Ахазією, Ізраїлевим царем, що робив несправедливо.

36 І поєднався він із ним, щоб поробити кораблі, щоб ходити до Таршішу. І поробили вони кораблі в Ецйон-Ґевері.

37 Та Елієзер, син Додави, з Мареші, пророкував на Йосафата, говорячи: „За те, що ти поєднався з Ахазією, поруйнував Господь чи́ни твої!“ І порозбивалися ті кораблі, і не могли йти до Таршішу.

Вторая летопись Глава 20	2-а хронiки Розділ 20
1 После этого моавитяне и аммонитяне с некоторыми из меунитян пришли, чтобы воевать с Иосафатом.	1 І сталося по тому, пішли моаві́тяни та аммоні́тяни, а з ними деякі з меунян, проти Йосафата на війну́.
2 Вестники пришли и доложили Иосафату: – Из Эдома, . из-за Мёртвого моря, против тебя движется огромное войско. Они уже в Хацацон-Тамаре (то есть в Ен-Геди).	2 І прийшли, і доне́сли Йосафатові, говорячи: „Прийшла на тебе сила силенна з того боку моря, з Сирії, і ось вони в Хаццон-Тамарі, воно — Ен-Ґеді“.
3 Встревожившись, Иосафат решил вопросить Вечного и объявил по всей Иудее пост.	3 І злякався Йосафа́т, і постановив зверну́тися до Господа. І він проголосив піст на всю Юдею.
4 Народ Иудеи собрался, чтобы искать помощи у Вечного, люди пришли из всех городов Иудеи, чтобы искать Его.	4 І зібралися юде́яни просити допомоги від Господа, також поприхо́дили зо всіх Юдиних міст просити Господа.
5 Иосафат встал в собрании жителей Иудеи и Иерусалима в храме Вечного, перед новым двором,	5 І став Йосафа́т у зборі Юдиному та єрусали́мському в Господньому домі, перед нови́м подві́р'ям,
6 и сказал: – Вечный, Бог наших предков, разве Ты не Бог, Который на небесах? Ты правишь всеми царствами народов. В Твоей руке власть и мощь, и никто не может противостоять Тебе.	6 та й сказав: „Господи, Боже батьків наших! Чи ж не Ти Бог на небеса́х? І Ти пануєш над усіма́ царствами наро́дів, і в руці Твоїй — сила та міць, і немає такого, хто б став проти Тебе!
7 Бог наш, разве Ты не прогнал обитателей этой земли перед Твоим народом Исраилом и не отдал её навеки потомкам Ибрахима, Твоего друга?	7 Чи ж не Ти, Боже наш, повиганя́в ме́шканців цього Кра́ю перед наро́дом Твоїм, Ізраїлем, і дав його Авраамовому насінню, Твоє́му при́ятелеві навіки?
8 Они жили в ней и построили в ней святилище для поклонения Тебе, говоря:	8 І вони осілися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для Ймення Твого, говорячи:
9 «Если к нам придёт беда, будь то меч наказания, мор или голод, мы предстанем пред Тобою перед этим храмом, в котором Ты пребываешь, и воззовём к Тебе в нашем горе, и Ты услышишь и спасёшь нас».	9 Якщо при́йде на нас зло, — меч укара́ння, чи морови́ця, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім'я́ Твоє в цьому храмі, і бу́демо кли́кати до Тебе з нашого у́тиску, — і Ти почуєш, і спасеш.
10 Но вот явились жители Аммона, Моава и горы Сеир, чьи земли Ты не позволил завоевать исраильтянам, когда они вышли из Египта, и они свернули в сторону от них и не погубили их.	10 А тепер ось сини Аммонові й Моавові та ме́шканці гори́ Сеїр, що через них Ти не дав ізра́їльтянам іти, коли вони вихо́дили були з єгипетського кра́ю, і вони минули їх, і не ви́губили їх,
11 Взгляни же, чем они воздают нам, явившись, чтобы выгнать нас из наших владений, которые Ты дал нам в наследие.	11 і оце вони відплачують нам нава́лою, щоб вигнати нас із спа́дку Твого, який Ти віддав нам.
12 Бог наш, неужели Ты не осудишь их? Ведь у нас нет сил, чтобы противостоять этому огромному войску, которое идёт на нас. Мы не знаем, что нам делать, но глаза наши устремлены на Тебя.	12 Боже наш, чи ж Ти не осу́диш їх? Нема бо в нас сили перед цією силою силе́нною, що прихо́дить на нас, і ми не знаємо, що́ зробимо, бо наші очі — на Тебе!“
13 Все мужчины Иудеи со своими жёнами, младенцами и старшими детьми предстали там пред Вечным.	13 А всі юде́яни стояли перед Господнім лицем, також діти їхні, жінки їхні та їхні сини.
14 И Дух Вечного сошёл на Иахазиила, когда тот стоял в собрании. Иахазиил был сыном Закарии. Закария был сыном Бенаи. Беная был сыном Иеила. Иеил был сыном Маттании, левита и потомка Асафа.	14 А Яхазіїл, син Захарія, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, Левит із Асафових синів, — був на ньому Дух Господній серед збору,
15 Иахазиил сказал: – Слушайте, все жители Иудеи и Иерусалима и царь Иосафат! Так говорит вам Вечный: «Не бойтесь и не ужасайтесь из-за этого огромного войска. Ведь битва эта не ваша, а Всевышнего.	15 і він сказав: „Послухайте, ввесь Юдо й ме́шканці Єрусалиму та ца́рю Йосафате! Так говорить до вас Господь: Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силе́нною силою, бо не ваша ця війна, але Божа!
16 Выступайте завтра против этих людей. Они будут подниматься по перевалу Циц, и вы найдёте их в конце долины перед пустыней Иеруил.	16 Узавтра зійдіть на них, — ось вони входять збі́ччям Ціцу, і ви їх зна́йдете на кінці долини, навпроти пустині Єруїл.
17 Не вам биться в этом сражении. Вы лишь встаньте, стойте и смотрите на спасение Вечного, которое Он даст вам, Иудея с Иерусалимом. Не бойтесь, не ужасайтесь. Выходите завтра навстречу этим людям, и Вечный будет с вами».	17 Не вам воювати в цьому, — поставтеся й станьте, і побачите, що Господнє спасі́ння з вами, Юдо й Єрусалиме! Не бійтеся й не жахайтеся, — узавтра вихо́дьте перед них, а Господь буде з вами!“
18 Иосафат поклонился лицом до земли, и все жители Иудеи и Иерусалима пали на колени перед Вечным, чтобы поклониться Ему.	18 І вклонився Йосафат обличчям до землі, а ввесь Юда та ме́шканці Єрусалиму попа́дали перед Господнім лицем, щоб уклони́тися Господе́ві.
19 И некоторые левиты из каафитов и корахитов встали, чтобы во весь голос славить Вечного, Бога Исраила.	19 І встали Левити з синів Кегатівців та з синів Корахівців, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого сильним голосом, високим.
20 Ранним утром войско Иосафата тронулось в путь к пустыне Текоа. Когда они выходили, Иосафат встал и сказал: – Слушайте меня, Иудея с Иерусалимом! Верьте Вечному, вашему Богу, и вы будете непоколебимы, верьте Его пророкам, и вам будет сопутствовать успех.	20 І повставали вони рано вранці, і вийшли до пустині Текоя. А як вони вихо́дили, став Йосафа́т та й сказав: „Послухайте мене, Юдо та ме́шканці Єрусалиму! Віруйте в Господа, вашого Бога, і будете запе́внені, — ві́рте пророкам Його, і пощасти́ться вам!“
21 Посоветовавшись с народом, Иосафат назначил людей, которые должны были петь для Вечного и славить великолепие Его святости, . идя во главе войска и говоря: – Славьте Вечного, потому что милость Его – навеки!	21 І радився він з наро́дом, і поставив співакі́в для Господа, і вони хвалили вели́чність святости, коли йшли перед озбро́єними, і говорили: „Дякуйте Господу, бо навіки Його милосе́рдя!“
22 Когда они начали петь и славить, Вечный возбудил вражду между моавитянами, аммонитянами и жителями горы Сеир, которые вторглись в Иудею, и те были разгромлены.	22 А того ча́су, коли зачали́ вони співати та хвалити, дав Господь за́сідку на синів Аммонових і Моавових та на ме́шканців гори Сеїр, що прийшли були проти Юди, — і були вони побиті,
23 Аммонитяне и моавитяне напали на жителей горы Сеир, чтобы губить и уничтожать их, а покончив с жителями Сеира, принялись убивать друг друга.	23 бо повстали аммоні́тяни та моаві́тяни на ме́шканців гори Сеїр, щоб учинити їх закля́ттям, і щоб вигубити. А коли вони покінчи́ли це з ме́шканцями Сеїру, стали помагати один проти о́дного, щоб ви́губити себе.
24 Когда народ Иудеи добрался до сторожевой башни над пустыней и взглянул на огромное войско, они увидели только мёртвые тела, лежавшие на земле: никто не уцелел.	24 І коли Юда прийшов на вартівню́ до пустині, і поглянули вони на на́товп, аж ось тру́пи, що попа́дали на землю, і не було урято́ваного!
25 Когда Иосафат со своими людьми пришли, чтобы забрать у них свою добычу, они нашли у них много добра, одежды и дорогих вещей – больше, чем могли унести. Добычи было так много, что им пришлось собирать её три дня.	25 І прийшов Йосафат та наро́д його́, щоб пограбувати їхню здо́бич, і знайшли серед них душе багато і маєтку, і одежі, і кошто́вностей, і понабира́ли собі стільки, що не могли не́сти. І вони три дні все грабували ту здо́бич, бо числе́нна була вона!
26 На четвёртый день они собрались в долине Бераха, где прославляли Вечного. Вот почему до сегодняшнего дня она называется долиной Бераха («благословение»).	26 А четвертого дня зібралися вони до долини Бераха, бо там благословляли Господа; тому назвали ім'я́ тому місцю: долина Бераха,і так воно зветься аж до сьогодні.
27 Затем под предводительством Иосафата все мужчины Иудеи и Иерусалима с радостью вернулись в Иерусалим, потому что Вечный дал им повод возрадоваться над своими врагами.	27 І вернулися всі юде́яни та єрусалимляни, а Йосафат на чолі́ їх, щоб вернутися до Єрусалиму з радістю, бо звесели́в їх Господь спасінням від їхніх ворогів.
28 Они вступили в Иерусалим и пошли к храму Вечного с лирами, арфами и трубами.	28 І прибули́ вони до Єрусалиму з а́рфами й з ци́трами та су́рмами до Господнього дому.
29 Страх перед Всевышним напал на все царства окружающих земель, когда они услышали, как Вечный сразился с врагами Исраила.	29 І був Божий страх на всі царства країв, коли вони почули, що Господь воював з Ізраїлевими ворогами.
30 И в царстве Иосафата был мир, потому что Вечный даровал ему покой со всех сторон.	30 І заспоко́їлося Йосафатове царство, і дав йому його Бог мир навколо.
31 Так Иосафат правил Иудеей. Ему было тридцать пять лет, когда он стал царём, и правил он в Иерусалиме двадцать пять лет. Его мать звали Азува, она была дочерью Шилхи.	31 І царював Йосафа́т над Юдою. Він був віку тридцяти й п'яти років, коли зацарював, а двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Азука, дочка́ Шілхи.
32 Он ходил путями своего отца Асы и не уклонялся от них, делая то, что было правильным в глазах Вечного.	32 І ходив він дорогою свого батька Аси, і не уступа́вся з неї, щоб робити вгодне в Господніх оча́х.
33 Но святилища на возвышенностях не были уничтожены, и народ всё ещё не обратил своё сердце к Богу их предков.	33 Тільки па́гірки не минулися, і народ іще не вчинив свого серця міцни́м для Бога своїх батьків.
34 Прочие события царствования Иосафата, от первых до последних, записаны в «Летописях Иеву, сына Ханани», которые включены в «Книгу царей Исраила».	34 А решта Йосафатових діл, перші й останні, — ото вони описані в записах Єгу, сина Ханані, що внесене до книги Ізраїлевих царів.
35 Впоследствии Иосафат, царь Иудеи, заключил договор с Охозией, царём Исраила, который творил беззакония.	35 А по то́му поєднався Йосафат, цар Юдин, з Ахазією, Ізраїлевим царем, що робив несправедливо.
36 Он договорился с ним построить флотилию торговых кораблей. . Когда они были построены в Эцион-Гевере,	36 І поєднався він із ним, щоб поробити кораблі, щоб ходити до Таршішу. І поробили вони кораблі в Ецйон-Ґевері.
37 Элиезер, сын Додавагу из Мареши, изрёк пророчество против Иосафата, сказав: – Раз ты заключил договор с Охозией, Вечный разрушит то, что ты построил. Корабли разбились и не смогли отплыть для торговли. .	37 Та Елієзер, син Додави, з Мареші, пророкував на Йосафата, говорячи: „За те, що ти поєднався з Ахазією, поруйнував Господь чи́ни твої!“ І порозбивалися ті кораблі, і не могли йти до Таршішу.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Вторая летопись

Глава 20

2-а хронiки

Розділ 20

Вторая летопись

Глава 20

2-а хронiки

Розділ 20

Ветхий завет

Новый завет

Вторая летопись

Глава 20

2-а хронiки

Розділ 20

Вторая летопись

Глава 20

2-а хронiки

Розділ 20

Ветхий
завет

Новый
завет