Первая хроника царств

Глава 15

1 Шемуил сказал Шаулу: – Я тот, кого Вечный послал помазать тебя царём над народом Исраила. Выслушай же теперь слова Вечного.

2 Так говорит Вечный, Повелитель Сил: «Я накажу амаликитян за то, что они сделали Исраилу, преградив путь исраильтянам, идущим из Египта.

3 Ступай, напади на амаликитян и полностью уничтожь всё, что им принадлежит. Не щади их, предай смерти мужчин и женщин, детей и грудных младенцев, волов и овец, верблюдов и ослов».

4 Шаул призвал народ и собрал их в Телаиме – двести тысяч пеших воинов и десять тысяч воинов из рода Иуды.

5 Шаул подошёл к городу Амалика и устроил засаду в долине.

6 Он сказал кенеям: – Уходите, оставьте амаликитян, чтобы я не истребил вас вместе с ними, ведь вы оказали милость всем исраильтянам, когда они вышли из Египта. . И кенеи ушли от амаликитян.

7 Шаул разбил амаликитян на всём пути от Хавилы до самого Сура, что в восточном Египте.

8 Он взял Агага, царя амаликитян, живым, а весь его народ полностью истребил мечом.

9 Но Шаул и его войско пощадили Агага. Они также оставили лучших овец и волов, жирных телят и ягнят – всё, что было ценно, они не хотели всё это уничтожать. Но всех слабых и всё плохое они уничтожили полностью.

10 Тогда к Шемуилу было слово Вечного:

11 – Я жалею, что сделал Шаула царём, потому что он отвернулся от Меня и не выполнил Моих наставлений. Шемуил разгневался на Шаула и всю ночь взывал к Вечному.

12 Рано утром Шемуил встал, чтобы встретиться с Шаулом, но ему сказали: – Шаул ушёл в город Кармил. Там он поставил себе памятник, а затем спустился в Гилгал.

13 Когда Шемуил нагнал его, Шаул сказал: – Да благословит тебя Вечный! Я выполнил наставления Вечного.

14 Но Шемуил сказал: – А почему же я тогда слышу блеяние овец и мычание волов?

15 Шаул ответил: – Воины привели их от амаликитян. Они пощадили лучших овец и волов, чтобы принести их в жертву Вечному, твоему Богу, но всё остальное мы полностью уничтожили.

16 – Хватит, ни слова больше! – сказал Шаулу Шемуил. – Я скажу тебе то, что прошлой ночью сказал мне Вечный. – Говори, – ответил Шаул.

17 Шемуил сказал: – Не стал ли ты главой родов Исраила, хотя сам когда-то невысоко себя ставил? Вечный помазал тебя царём над Исраилом.

18 Вечный послал тебя с поручением, говоря: «Пойди и полностью истреби этот нечестивый народ – амаликитян. Веди с ними войну, пока не уничтожишь их».

19 Почему ты не послушался Вечного? Почему ты бросился на добычу и совершил зло в глазах Вечного?

20 – Но я же послушался Вечного, – сказал Шаул. – Я отправился исполнять поручение, которое дал мне Вечный. Я полностью истребил амаликитян и привёл их царя Агага.

21 Воины взяли из добычи овец и волов, лучшее из подлежащего уничтожению, чтобы принести их в жертву Вечному, твоему Богу, в Гилгале.

22 Но Шемуил ответил:
– Разве всесожжения и жертвы столь же приятны Вечному, сколь послушание голосу Вечного?Послушание лучше жертвы, и повиновение лучше жира баранов.

23 Ведь неповиновение подобно греху ворожбы, и гордость – греху идолослужения.Так как ты отверг слово Вечного, то и Он отверг тебя как царя.

24 Тогда Шаул сказал Шемуилу: – Я согрешил. Я нарушил повеление Вечного и твои наставления. Я боялся народа и поэтому уступил им.

25 Но теперь я молю тебя, прости мой грех и вернись со мной, чтобы мне поклониться Вечному.

26 Но Шемуил сказал ему: – Я не вернусь с тобой. Ты отверг слово Вечного, и Вечный отверг тебя как царя над Исраилом!

27 Когда Шемуил повернулся, чтобы уйти, Шаул схватил его за край верхней одежды, и она порвалась.

28 Шемуил сказал ему: – Сегодня Вечный вырвал у тебя царство Исраила и отдал его другому – тому, кто лучше тебя.

29 Верный Исраила не лжёт и не передумывает, ведь Он не человек, чтобы передумывать.

30 Шаул ответил: – Я согрешил. Но, пожалуйста, окажи мне уважение перед старейшинами моего народа и перед Исраилом, вернись со мной, тогда я смогу поклониться Вечному, твоему Богу.

31 Шемуил вернулся с Шаулом, и Шаул поклонился Вечному.

32 Тогда Шемуил сказал: – Приведите ко мне Агага, царя амаликитян. Агаг подошёл к нему уверенно, думая: . «Конечно, горечь смерти прошла стороной».

33 Но Шемуил сказал:
– Как меч твой лишал матерей их детей, так твоя мать будет бездетной среди женщин.И Шемуил рассёк Агага на части перед Вечным в Гилгале.

34 Затем Шемуил ушёл в Раму, а Шаул поднялся к себе домой, в Гиву.

35 До дня своей смерти Шемуил не виделся больше с Шаулом, . хотя и скорбел о нём. А Вечный сожалел, что сделал Шаула царём над Исраилом.

1-а Самуїлова

Розділ 15

1 І сказав Самуїл до Саула: „Господь послав був мене пома́зати тебе на царя над народом Його, над Ізраїлем. А тепер послухайся голосу Господніх слів.

2 Так сказав Господь Саваот: Я згадаю, що́ зробив був Амалик Ізраїлеві, що клав йому перешкоду на дорозі, коли він вихо́див із Єгипту.

3 Тепер іди, і поб'єш Амали́ка, і вчиниш закляттям усе, що його, і не змилосе́рдишся над ним. І позабиваєш усе, від чоловіка аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, від вола й аж до штуки дрібно́ї худо́бини, від верблю́да й аж до осла“.

4 І Саул оповістив народ, і перелічив їх у Телаїмі, — двісті тисяч піхоти та десять тисяч мужа Юди.

5 І прийшов Саул аж до Амали́кового міста, та й засів у долині.

6 І сказав Саул кене́янам: „Ідіть, відокремтесь, вийдіть з-поміж Амалики́тянина, щоб я не долучив вас до них, бо ви зробили були милість усім ізра́їльтянам, коли вони виходили з Єгипту“. І відокремився Кенеянин з-поміж Амали́ка.

7 А Саул побив Амалика від Хавіли аж до місця, де йдеш до Шуру, що навпроти Єгипту.

8 І зловив він Аґага, амаликського царя, живого, а ввесь народ зробив закляттям, та й побив ві́стрям меча.

9 Та змилосе́рдився Саул і народ над Аґаґом, і над найліпшим з його худоби дрібно́ї й з худоби його великої та з товару вгодо́ваного, і над ві́вцями, та над усім добром, і не хотіли зробити їх закляттям. А все маловарте й худе — його зробили закляттям.

10 І було Господнє слово до Самуїла й казало:

11 „Жалкую, що Я настанови́в Саула за царя, бо він відвернувся від Мене, а слів Моїх не ви́конав“. І запалився гнів Самуїлів, і він кли́кав до Господа ці́лу ніч.

12 А рано вранці Самуїл устав, і пішов назу́стріч Саулові. І Самуїлові доне́сли, говорячи: „Саул прийшов до Карме́лу, і ось ставить собі па́м'ятника, а потому поверну́вся й пішов, і зійшов до Ґілґалу“.

13 І прийшов Самуїл до Саула, а Саул сказав йому: „Благослове́нний ти в Господа! Я виконав слово Господнє“.

14 А Самуїл сказав: „А що́ це за ме́кання цієї отари в ушах моїх, та рик великої худоби, що я чую?“

15 І сказав Саул: „Від Амаликитянина привели́ їх, бо народ змилосе́рдився над найліпшим із худоби дрібно́ї та з худоби великої, щоб зарізати в жертву для Господа, Бога твого, а позостале вчинили закляттям“.

16 А Самуїл сказав до Саула: „Поки́нь, а я розповім тобі, що́ Господь говорив мені цієї ночі“. А той сказав йому: „Говори“.

17 І сказав Самуїл: „Хоч ти мали́й був в оча́х своїх, — чи ж ти не голова Ізраїлевих племе́н? Чи ж не пома́зав тебе Господь на царя над Ізраїлем?

18 І послав тебе Господь дорогою, і сказав: Іди, і вчиниш закляттям нечестивих амалики́тян, і будеш воювати з ними, аж поки ти не ви́губиш їх.

19 І чому́ ти не послухався Господнього голосу, але кинувся на здо́бич, і зробив оце зло в Господніх оча́х?“

20 І сказав Саул до Самуїла: „Та я послухався Господнього голосу, і пішов дорогою, якою послав був мене Господь, — і привів я Аґаґа, царя амаликського, а Амалика зробив закляттям.

21 А народ узяв зо здо́бичі худобу дрібну́ та худобу велику, як поча́ток закляття, щоб прино́сити в жертву Господе́ві, Богові твоєму, в Ґілґалі“.

22 І сказав Самуїл: „Чи жада́ння Господа цілопа́лень та жертов таке, як по́слух Господньому голосу? Таж по́слух ліпший від жертви, покірливість — краща від баранячого ло́ю!

23 Бо непокі́рливість — як гріх ворожби́тства, а сваві́льство — як провина та служба бовва́нам. Через те, що ти відкинув Господні слова, то Він відкинув тебе, щоб не був ти царем“.

24 I сказав Саул до Самуїла: „Прогріши́вся я, бо переступив накази Господні та слова́ твої, — бо я боявся народу, та послухався його голосу.

25 А тепер прости ж мій гріх, і вернися зо мною, — і я поклонюсь Господе́ві“.

26 Та Самуїл сказав до Саула: „Не вернуся з тобою, бо ти погорди́в Господнім словом, а Господь погорди́в тобою, щоб не був ти царем над Ізраїлем“.

27 І повернувся Самуїл, щоб піти, а Саул схопи́в по́лу плаща його, та й відірвав.

28 І сказав до нього Самуїл: „Господь відірвав сьогодні від тебе Ізраїлеве царство, та й передав його твоєму ближньому, ліпшому від тебе!

29 І також Ізраїлева Слава не скаже неправди та не буде каятися, бо Він не люди́на, щоб каятись“.

30 А Саул сказав: „Прогріши́вся я! Але вшануй мене перед старши́ми мого народу та перед Ізраїлем, і вернися зо мною, а я поклонюся Господе́ві, Богові твоєму“.

31 І вернувся Самуїл за Саулом, і Саул поклонився Господе́ві.

32 І сказав Самуїл: „Підведіть до мене Аґаґа, царя амаликського“. І пішов до нього Аґаґ весело. І сказав Аґаґ: „Справді, — відступилася гірко́та смерти!“

33 А Самуїл сказав: „Як твій меч позбавляв жінок дітей, так позба́виться дітей твоя мати між жінка́ми“. І посік Самуїл Аґаґа перед Господнім лицем у Ґілґалі.

34 І пішов Самуїл до Рами́, а Саул зійшов до дому свого, до Саулової Ґів'ї.

35 І більше не бачив Самуїл Саула аж до дня його смерти, та Самуїл сумува́в за Саулом. А Господь жалкував, що настановив був Саула царем над Ізраїлем.

Первая хроника царств

Глава 15

1-а Самуїлова

Розділ 15

1 Шемуил сказал Шаулу: – Я тот, кого Вечный послал помазать тебя царём над народом Исраила. Выслушай же теперь слова Вечного.

1 І сказав Самуїл до Саула: „Господь послав був мене пома́зати тебе на царя над народом Його, над Ізраїлем. А тепер послухайся голосу Господніх слів.

2 Так говорит Вечный, Повелитель Сил: «Я накажу амаликитян за то, что они сделали Исраилу, преградив путь исраильтянам, идущим из Египта.

2 Так сказав Господь Саваот: Я згадаю, що́ зробив був Амалик Ізраїлеві, що клав йому перешкоду на дорозі, коли він вихо́див із Єгипту.

3 Ступай, напади на амаликитян и полностью уничтожь всё, что им принадлежит. Не щади их, предай смерти мужчин и женщин, детей и грудных младенцев, волов и овец, верблюдов и ослов».

3 Тепер іди, і поб'єш Амали́ка, і вчиниш закляттям усе, що його, і не змилосе́рдишся над ним. І позабиваєш усе, від чоловіка аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, від вола й аж до штуки дрібно́ї худо́бини, від верблю́да й аж до осла“.

4 Шаул призвал народ и собрал их в Телаиме – двести тысяч пеших воинов и десять тысяч воинов из рода Иуды.

4 І Саул оповістив народ, і перелічив їх у Телаїмі, — двісті тисяч піхоти та десять тисяч мужа Юди.

5 Шаул подошёл к городу Амалика и устроил засаду в долине.

5 І прийшов Саул аж до Амали́кового міста, та й засів у долині.

6 Он сказал кенеям: – Уходите, оставьте амаликитян, чтобы я не истребил вас вместе с ними, ведь вы оказали милость всем исраильтянам, когда они вышли из Египта. . И кенеи ушли от амаликитян.

6 І сказав Саул кене́янам: „Ідіть, відокремтесь, вийдіть з-поміж Амалики́тянина, щоб я не долучив вас до них, бо ви зробили були милість усім ізра́їльтянам, коли вони виходили з Єгипту“. І відокремився Кенеянин з-поміж Амали́ка.

7 Шаул разбил амаликитян на всём пути от Хавилы до самого Сура, что в восточном Египте.

7 А Саул побив Амалика від Хавіли аж до місця, де йдеш до Шуру, що навпроти Єгипту.

8 Он взял Агага, царя амаликитян, живым, а весь его народ полностью истребил мечом.

8 І зловив він Аґага, амаликського царя, живого, а ввесь народ зробив закляттям, та й побив ві́стрям меча.

9 Но Шаул и его войско пощадили Агага. Они также оставили лучших овец и волов, жирных телят и ягнят – всё, что было ценно, они не хотели всё это уничтожать. Но всех слабых и всё плохое они уничтожили полностью.

9 Та змилосе́рдився Саул і народ над Аґаґом, і над найліпшим з його худоби дрібно́ї й з худоби його великої та з товару вгодо́ваного, і над ві́вцями, та над усім добром, і не хотіли зробити їх закляттям. А все маловарте й худе — його зробили закляттям.

10 Тогда к Шемуилу было слово Вечного:

10 І було Господнє слово до Самуїла й казало:

11 – Я жалею, что сделал Шаула царём, потому что он отвернулся от Меня и не выполнил Моих наставлений. Шемуил разгневался на Шаула и всю ночь взывал к Вечному.

11 „Жалкую, що Я настанови́в Саула за царя, бо він відвернувся від Мене, а слів Моїх не ви́конав“. І запалився гнів Самуїлів, і він кли́кав до Господа ці́лу ніч.

12 Рано утром Шемуил встал, чтобы встретиться с Шаулом, но ему сказали: – Шаул ушёл в город Кармил. Там он поставил себе памятник, а затем спустился в Гилгал.

12 А рано вранці Самуїл устав, і пішов назу́стріч Саулові. І Самуїлові доне́сли, говорячи: „Саул прийшов до Карме́лу, і ось ставить собі па́м'ятника, а потому поверну́вся й пішов, і зійшов до Ґілґалу“.

13 Когда Шемуил нагнал его, Шаул сказал: – Да благословит тебя Вечный! Я выполнил наставления Вечного.

13 І прийшов Самуїл до Саула, а Саул сказав йому: „Благослове́нний ти в Господа! Я виконав слово Господнє“.

14 Но Шемуил сказал: – А почему же я тогда слышу блеяние овец и мычание волов?

14 А Самуїл сказав: „А що́ це за ме́кання цієї отари в ушах моїх, та рик великої худоби, що я чую?“

15 Шаул ответил: – Воины привели их от амаликитян. Они пощадили лучших овец и волов, чтобы принести их в жертву Вечному, твоему Богу, но всё остальное мы полностью уничтожили.

15 І сказав Саул: „Від Амаликитянина привели́ їх, бо народ змилосе́рдився над найліпшим із худоби дрібно́ї та з худоби великої, щоб зарізати в жертву для Господа, Бога твого, а позостале вчинили закляттям“.

16 – Хватит, ни слова больше! – сказал Шаулу Шемуил. – Я скажу тебе то, что прошлой ночью сказал мне Вечный. – Говори, – ответил Шаул.

16 А Самуїл сказав до Саула: „Поки́нь, а я розповім тобі, що́ Господь говорив мені цієї ночі“. А той сказав йому: „Говори“.

17 Шемуил сказал: – Не стал ли ты главой родов Исраила, хотя сам когда-то невысоко себя ставил? Вечный помазал тебя царём над Исраилом.

17 І сказав Самуїл: „Хоч ти мали́й був в оча́х своїх, — чи ж ти не голова Ізраїлевих племе́н? Чи ж не пома́зав тебе Господь на царя над Ізраїлем?

18 Вечный послал тебя с поручением, говоря: «Пойди и полностью истреби этот нечестивый народ – амаликитян. Веди с ними войну, пока не уничтожишь их».

18 І послав тебе Господь дорогою, і сказав: Іди, і вчиниш закляттям нечестивих амалики́тян, і будеш воювати з ними, аж поки ти не ви́губиш їх.

19 Почему ты не послушался Вечного? Почему ты бросился на добычу и совершил зло в глазах Вечного?

19 І чому́ ти не послухався Господнього голосу, але кинувся на здо́бич, і зробив оце зло в Господніх оча́х?“

20 – Но я же послушался Вечного, – сказал Шаул. – Я отправился исполнять поручение, которое дал мне Вечный. Я полностью истребил амаликитян и привёл их царя Агага.

20 І сказав Саул до Самуїла: „Та я послухався Господнього голосу, і пішов дорогою, якою послав був мене Господь, — і привів я Аґаґа, царя амаликського, а Амалика зробив закляттям.

21 Воины взяли из добычи овец и волов, лучшее из подлежащего уничтожению, чтобы принести их в жертву Вечному, твоему Богу, в Гилгале.

21 А народ узяв зо здо́бичі худобу дрібну́ та худобу велику, як поча́ток закляття, щоб прино́сити в жертву Господе́ві, Богові твоєму, в Ґілґалі“.

22 Но Шемуил ответил:
– Разве всесожжения и жертвы столь же приятны Вечному, сколь послушание голосу Вечного?Послушание лучше жертвы, и повиновение лучше жира баранов.

22 І сказав Самуїл: „Чи жада́ння Господа цілопа́лень та жертов таке, як по́слух Господньому голосу? Таж по́слух ліпший від жертви, покірливість — краща від баранячого ло́ю!

23 Ведь неповиновение подобно греху ворожбы, и гордость – греху идолослужения.Так как ты отверг слово Вечного, то и Он отверг тебя как царя.

23 Бо непокі́рливість — як гріх ворожби́тства, а сваві́льство — як провина та служба бовва́нам. Через те, що ти відкинув Господні слова, то Він відкинув тебе, щоб не був ти царем“.

24 Тогда Шаул сказал Шемуилу: – Я согрешил. Я нарушил повеление Вечного и твои наставления. Я боялся народа и поэтому уступил им.

24 I сказав Саул до Самуїла: „Прогріши́вся я, бо переступив накази Господні та слова́ твої, — бо я боявся народу, та послухався його голосу.

25 Но теперь я молю тебя, прости мой грех и вернись со мной, чтобы мне поклониться Вечному.

25 А тепер прости ж мій гріх, і вернися зо мною, — і я поклонюсь Господе́ві“.

26 Но Шемуил сказал ему: – Я не вернусь с тобой. Ты отверг слово Вечного, и Вечный отверг тебя как царя над Исраилом!

26 Та Самуїл сказав до Саула: „Не вернуся з тобою, бо ти погорди́в Господнім словом, а Господь погорди́в тобою, щоб не був ти царем над Ізраїлем“.

27 Когда Шемуил повернулся, чтобы уйти, Шаул схватил его за край верхней одежды, и она порвалась.

27 І повернувся Самуїл, щоб піти, а Саул схопи́в по́лу плаща його, та й відірвав.

28 Шемуил сказал ему: – Сегодня Вечный вырвал у тебя царство Исраила и отдал его другому – тому, кто лучше тебя.

28 І сказав до нього Самуїл: „Господь відірвав сьогодні від тебе Ізраїлеве царство, та й передав його твоєму ближньому, ліпшому від тебе!

29 Верный Исраила не лжёт и не передумывает, ведь Он не человек, чтобы передумывать.

29 І також Ізраїлева Слава не скаже неправди та не буде каятися, бо Він не люди́на, щоб каятись“.

30 Шаул ответил: – Я согрешил. Но, пожалуйста, окажи мне уважение перед старейшинами моего народа и перед Исраилом, вернись со мной, тогда я смогу поклониться Вечному, твоему Богу.

30 А Саул сказав: „Прогріши́вся я! Але вшануй мене перед старши́ми мого народу та перед Ізраїлем, і вернися зо мною, а я поклонюся Господе́ві, Богові твоєму“.

31 Шемуил вернулся с Шаулом, и Шаул поклонился Вечному.

31 І вернувся Самуїл за Саулом, і Саул поклонився Господе́ві.

32 Тогда Шемуил сказал: – Приведите ко мне Агага, царя амаликитян. Агаг подошёл к нему уверенно, думая: . «Конечно, горечь смерти прошла стороной».

32 І сказав Самуїл: „Підведіть до мене Аґаґа, царя амаликського“. І пішов до нього Аґаґ весело. І сказав Аґаґ: „Справді, — відступилася гірко́та смерти!“

33 Но Шемуил сказал:
– Как меч твой лишал матерей их детей, так твоя мать будет бездетной среди женщин.И Шемуил рассёк Агага на части перед Вечным в Гилгале.

33 А Самуїл сказав: „Як твій меч позбавляв жінок дітей, так позба́виться дітей твоя мати між жінка́ми“. І посік Самуїл Аґаґа перед Господнім лицем у Ґілґалі.

34 Затем Шемуил ушёл в Раму, а Шаул поднялся к себе домой, в Гиву.

34 І пішов Самуїл до Рами́, а Саул зійшов до дому свого, до Саулової Ґів'ї.

35 До дня своей смерти Шемуил не виделся больше с Шаулом, . хотя и скорбел о нём. А Вечный сожалел, что сделал Шаула царём над Исраилом.

35 І більше не бачив Самуїл Саула аж до дня його смерти, та Самуїл сумува́в за Саулом. А Господь жалкував, що настановив був Саула царем над Ізраїлем.

1.0x