CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Лет. 17
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Первая летопись

Глава 17

1 После того как Давуд поселился в своём дворце, он сказал пророку Нафану: – Смотри, я живу во дворце из кедра, а сундук соглашения Вечного стоит в шатре.

2 Нафан ответил Давуду: – Иди и делай то, что у тебя на сердце, потому что Всевышний с тобой.

3 В ту ночь к Нафану было слово Всевышнего:

4 – Пойди и скажи Моему рабу Давуду: Так говорит Вечный: «Не ты построишь Мне дом для обитания.

5 Я не жил в доме с того дня, как вывел Исраил из Египта, и до сегодняшнего дня, но обитал в шатре и переходил с места на место.

6 Где бы Я ни ходил со всеми исраильтянами, разве Я когда-либо говорил кому-нибудь из их судей, . которым Я повелел пасти Свой народ: „Почему вы не построили Мне дом из кедра?“»

7 Итак, скажи Моему рабу Давуду: Так говорит Вечный, Повелитель Сил: «Я взял тебя, когда ты смотрел и ухаживал на пастбище за овцами, чтобы ты стал правителем Моего народа Исраила.

8 Я был с тобой, куда бы ты ни ходил, и сокрушил перед тобой всех твоих врагов. Я сделаю твоё имя великим, подобным именам великих людей земли.

9 Я устрою место для Своего народа Исраила и укореню его, чтобы у него был свой дом и чтобы никто его больше не тревожил. Нечестивые люди не будут больше притеснять его, как прежде,

10 с того времени, как Я поставил судей над Своим народом Исраилом. Я смирю всех твоих врагов. Я объявляю тебе, что Сам устрою твой дом.

11 Когда твои дни завершатся, и ты отойдёшь к своим предкам, Я возведу на престол твоего потомка, одного из твоих сыновей, и упрочу его царство.

12 Он построит Мне дом, а Я упрочу его престол навеки.

13 Я буду назван его Отцом, а он Мне сыном наречётся. Я не отниму от него Своей любви, как отнял её от твоего предшественника.

14 Я поставлю его над Своим домом и Своим царством навечно, и его престол будет установлен навеки».

15 Нафан передал Давуду все слова этого откровения.

16 Тогда царь Давуд вошёл, сел перед Вечным и сказал: – Кто я, о Вечный Бог, и что такое моя семья, что Ты так возвеличил меня?

17 И словно этого не было достаточно в Твоих глазах, Всевышний, Ты ещё рассказал о будущем дома Твоего раба. Ты открыл мне то, что человек желает знать, о Вечный Бог.

18 Что ещё может сказать Тебе Давуд за прославление Твоего раба? Ведь Ты знаешь Своего раба,

19 о Вечный! Ради Своего раба и по Своей воле Ты совершил это великое дело и дал все эти великие обещания.

20 Нет подобного Тебе, Вечный, и нет Бога, кроме Тебя, как слышали мы своими ушами.

21 И кто подобен Исраилу, единственному народу на земле, который Всевышний выкупил Себе, чтобы сделать Своим народом? Чтобы все узнали имя Твоё, Ты совершил великие и ужасные дела, выкупив Свой народ из Египта и изгнав перед ним другие народы.

22 Ты сделал Исраил Своим собственным народом навеки, и Ты, о Вечный, стал его Богом.

23 И теперь, Вечный, пусть обещание, которое Ты дал о Своём рабе и его доме, утвердится навеки, и сделай, как Ты обещал.

24 Пусть пребудет и возвеличится Твоё имя вовеки, чтобы люди говорили: «Вечный, Повелитель Сил, Бог Исраила, есть Бог над Исраилом!» И дом Твоего раба Давуда утвердится перед Тобой.

25 Так как Ты, мой Бог, открыл Своему рабу, что устроишь его дом, то раб Твой нашёл в себе смелость молиться перед Тобой.

26 Вечный, Ты – Бог! Ты обещал Своему рабу это благо.

27 Пусть же станет Тебе угодно благословлять дом Твоего раба, чтобы он был перед Тобой вечно. Ведь Ты, Вечный, благословил его, и он будет благословен навеки!

1-а хронiки

Розділ 17

1 І сталося, як Давид сидів був у домі своїм, то сказав Давид до пророка Натана: „Ось я сиджу́ в ке́дровому домі, а ковчег Господнього заповіту — під занаві́сами!“

2 I сказав Ната́н до Давида: „Зроби все, що в серці твоєму, бо Бог із тобою!“

3 І сталося тієї ночі, і було́ Боже слово до Натана, говорячи:

4 „Іди, і скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь: Не ти збудуєш Мені цього храма на перебува́ння.

5 Бо Я не сидів у храмі від дня, коли вивів Ізраїля, аж до дня цього, і ходив від шатра́ до шатра́, і від намету до намету.

6 Скрізь, де тільки ходив Я між усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово котро́му з Ізраїлевих су́ддів, яким наказав Я па́сти народа Мого: Чому́ ви не збудували Мені ке́дрового храма?

7 А тепер так скажеш рабові Моєму Давидові: Так сказав Господь Савао́т: Я взяв тебе з пасови́ська від ота́ри, щоб став ти володарем над Моїм народом, Ізраїлем.

8 І був Я з тобою скрізь, де́ ти ходив, і ви́нищив Я всіх ворогів Твоїх перед тобою, і зробив Я тобі ім'я́, як ім'я́ тих великих, що на землі.

9 І дав Я місце Моє́му наро́дові Ізраїлеві, і посадив його так, що він перебува́тиме на тому́ самому місці. І він уже не тремті́тиме, а кри́вдники не будуть нищити його, як перше.

10 А від днів, коли Я настанови́в су́ддів над Своїм наро́дом, Ізраїлем, то пони́зив усіх ворогів твоїх. І звіщаю тобі, що Господь збудує тобі дім.

11 І станеться, коли ви́повняться твої дні, щоб піти до батькі́в своїх, то Я поста́влю по тобі твоє насіння, що буде з синів твоїх, і поставлю міцно його царство.

12 Він збудує Мені храм, а Я поста́влю його трона міцно аж навіки.

13 Я бу́ду йому за батька, а він буде Мені за сина, а милости Своєї Я не відійму́ від нього, як відняв Я від того, що був перед тобою.

14 І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки, і трон його буде міцно стояти навіки“.

15 За всіма́ цими словами, за всім цим виді́нням, — так говорив Ната́н до Давида.

16 І прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й промовив: „Хто́ я, Господи, Боже, і що́ таке дім мій, що Ти довів мене аж сюди?

17 Та й це було мале в оча́х Твоїх, Боже, і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє, і Ти показав мені покоління лю́дське, і підніс мене, Господи Боже!

18 Що́ Давид додасть ще до Твого на вшанува́ння Твого раба? А Ти Свого раба знаєш!

19 Господи, ради Свого раба та за серцем Своїм зробив Ти все це велике, щоб завідо́мити про всі ті великі речі.

20 Господи, нема Такого, як Ти, і нема Бога, окрім Тебе, за всім тим, що́ ми чули своїми уши́ма.

21 І який є ще один люд на землі, як Твій наро́д, Ізраїль, щоб Бог приходив ви́купити його Собі за наро́да, і щоб установити Собі ймення великих та страшни́х рече́й, щоб ви́гнати наро́ди перед наро́дом Своїм, якого Ти ви́купив із Єгипту?

22 І зробив Ти наро́д Свій, Ізраїля, Собі за наро́да аж навіки, і Ти, Господи, став йому́ за Бога!

23 А тепер, Господи, нехай стане певним аж навіки те слово, яке говорив Ти про Свого раба, і зроби, як говорив!

24 А Твоє Ім'я́ нехай буде міцне́, і нехай буде велике аж навіки, щоб казали: Господь Савао́т, Бог Ізраїлів — Бог для Ізраїля, а дім Твого раба Давида поста́влений міцно перед лицем Твоїм.

25 Бо Ти, Боже мій, об'явив Своєму рабові, що Ти збудуєш йому дім, тому раб Твій знайшов потребу молитися перед лицем Твоїм.

26 А тепер, Господи, Ти Той Бог, і сказав про Свого раба оце добре.

27 А тепер був Ти ласка́вий поблагословити дім Свого раба, щоб бути навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи, поблагословив, — і він поблагосло́влений навіки!“

Первая летопись

Глава 17

1-а хронiки

Розділ 17

1 После того как Давуд поселился в своём дворце, он сказал пророку Нафану: – Смотри, я живу во дворце из кедра, а сундук соглашения Вечного стоит в шатре.

1 І сталося, як Давид сидів був у домі своїм, то сказав Давид до пророка Натана: „Ось я сиджу́ в ке́дровому домі, а ковчег Господнього заповіту — під занаві́сами!“

2 Нафан ответил Давуду: – Иди и делай то, что у тебя на сердце, потому что Всевышний с тобой.

2 I сказав Ната́н до Давида: „Зроби все, що в серці твоєму, бо Бог із тобою!“

3 В ту ночь к Нафану было слово Всевышнего:

3 І сталося тієї ночі, і було́ Боже слово до Натана, говорячи:

4 – Пойди и скажи Моему рабу Давуду: Так говорит Вечный: «Не ты построишь Мне дом для обитания.

4 „Іди, і скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь: Не ти збудуєш Мені цього храма на перебува́ння.

5 Я не жил в доме с того дня, как вывел Исраил из Египта, и до сегодняшнего дня, но обитал в шатре и переходил с места на место.

5 Бо Я не сидів у храмі від дня, коли вивів Ізраїля, аж до дня цього, і ходив від шатра́ до шатра́, і від намету до намету.

6 Где бы Я ни ходил со всеми исраильтянами, разве Я когда-либо говорил кому-нибудь из их судей, . которым Я повелел пасти Свой народ: „Почему вы не построили Мне дом из кедра?“»

6 Скрізь, де тільки ходив Я між усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово котро́му з Ізраїлевих су́ддів, яким наказав Я па́сти народа Мого: Чому́ ви не збудували Мені ке́дрового храма?

7 Итак, скажи Моему рабу Давуду: Так говорит Вечный, Повелитель Сил: «Я взял тебя, когда ты смотрел и ухаживал на пастбище за овцами, чтобы ты стал правителем Моего народа Исраила.

7 А тепер так скажеш рабові Моєму Давидові: Так сказав Господь Савао́т: Я взяв тебе з пасови́ська від ота́ри, щоб став ти володарем над Моїм народом, Ізраїлем.

8 Я был с тобой, куда бы ты ни ходил, и сокрушил перед тобой всех твоих врагов. Я сделаю твоё имя великим, подобным именам великих людей земли.

8 І був Я з тобою скрізь, де́ ти ходив, і ви́нищив Я всіх ворогів Твоїх перед тобою, і зробив Я тобі ім'я́, як ім'я́ тих великих, що на землі.

9 Я устрою место для Своего народа Исраила и укореню его, чтобы у него был свой дом и чтобы никто его больше не тревожил. Нечестивые люди не будут больше притеснять его, как прежде,

9 І дав Я місце Моє́му наро́дові Ізраїлеві, і посадив його так, що він перебува́тиме на тому́ самому місці. І він уже не тремті́тиме, а кри́вдники не будуть нищити його, як перше.

10 с того времени, как Я поставил судей над Своим народом Исраилом. Я смирю всех твоих врагов. Я объявляю тебе, что Сам устрою твой дом.

10 А від днів, коли Я настанови́в су́ддів над Своїм наро́дом, Ізраїлем, то пони́зив усіх ворогів твоїх. І звіщаю тобі, що Господь збудує тобі дім.

11 Когда твои дни завершатся, и ты отойдёшь к своим предкам, Я возведу на престол твоего потомка, одного из твоих сыновей, и упрочу его царство.

11 І станеться, коли ви́повняться твої дні, щоб піти до батькі́в своїх, то Я поста́влю по тобі твоє насіння, що буде з синів твоїх, і поставлю міцно його царство.

12 Он построит Мне дом, а Я упрочу его престол навеки.

12 Він збудує Мені храм, а Я поста́влю його трона міцно аж навіки.

13 Я буду назван его Отцом, а он Мне сыном наречётся. Я не отниму от него Своей любви, как отнял её от твоего предшественника.

13 Я бу́ду йому за батька, а він буде Мені за сина, а милости Своєї Я не відійму́ від нього, як відняв Я від того, що був перед тобою.

14 Я поставлю его над Своим домом и Своим царством навечно, и его престол будет установлен навеки».

14 І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки, і трон його буде міцно стояти навіки“.

15 Нафан передал Давуду все слова этого откровения.

15 За всіма́ цими словами, за всім цим виді́нням, — так говорив Ната́н до Давида.

16 Тогда царь Давуд вошёл, сел перед Вечным и сказал: – Кто я, о Вечный Бог, и что такое моя семья, что Ты так возвеличил меня?

16 І прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й промовив: „Хто́ я, Господи, Боже, і що́ таке дім мій, що Ти довів мене аж сюди?

17 И словно этого не было достаточно в Твоих глазах, Всевышний, Ты ещё рассказал о будущем дома Твоего раба. Ты открыл мне то, что человек желает знать, о Вечный Бог.

17 Та й це було мале в оча́х Твоїх, Боже, і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє, і Ти показав мені покоління лю́дське, і підніс мене, Господи Боже!

18 Что ещё может сказать Тебе Давуд за прославление Твоего раба? Ведь Ты знаешь Своего раба,

18 Що́ Давид додасть ще до Твого на вшанува́ння Твого раба? А Ти Свого раба знаєш!

19 о Вечный! Ради Своего раба и по Своей воле Ты совершил это великое дело и дал все эти великие обещания.

19 Господи, ради Свого раба та за серцем Своїм зробив Ти все це велике, щоб завідо́мити про всі ті великі речі.

20 Нет подобного Тебе, Вечный, и нет Бога, кроме Тебя, как слышали мы своими ушами.

20 Господи, нема Такого, як Ти, і нема Бога, окрім Тебе, за всім тим, що́ ми чули своїми уши́ма.

21 И кто подобен Исраилу, единственному народу на земле, который Всевышний выкупил Себе, чтобы сделать Своим народом? Чтобы все узнали имя Твоё, Ты совершил великие и ужасные дела, выкупив Свой народ из Египта и изгнав перед ним другие народы.

21 І який є ще один люд на землі, як Твій наро́д, Ізраїль, щоб Бог приходив ви́купити його Собі за наро́да, і щоб установити Собі ймення великих та страшни́х рече́й, щоб ви́гнати наро́ди перед наро́дом Своїм, якого Ти ви́купив із Єгипту?

22 Ты сделал Исраил Своим собственным народом навеки, и Ты, о Вечный, стал его Богом.

22 І зробив Ти наро́д Свій, Ізраїля, Собі за наро́да аж навіки, і Ти, Господи, став йому́ за Бога!

23 И теперь, Вечный, пусть обещание, которое Ты дал о Своём рабе и его доме, утвердится навеки, и сделай, как Ты обещал.

23 А тепер, Господи, нехай стане певним аж навіки те слово, яке говорив Ти про Свого раба, і зроби, як говорив!

24 Пусть пребудет и возвеличится Твоё имя вовеки, чтобы люди говорили: «Вечный, Повелитель Сил, Бог Исраила, есть Бог над Исраилом!» И дом Твоего раба Давуда утвердится перед Тобой.

24 А Твоє Ім'я́ нехай буде міцне́, і нехай буде велике аж навіки, щоб казали: Господь Савао́т, Бог Ізраїлів — Бог для Ізраїля, а дім Твого раба Давида поста́влений міцно перед лицем Твоїм.

25 Так как Ты, мой Бог, открыл Своему рабу, что устроишь его дом, то раб Твой нашёл в себе смелость молиться перед Тобой.

25 Бо Ти, Боже мій, об'явив Своєму рабові, що Ти збудуєш йому дім, тому раб Твій знайшов потребу молитися перед лицем Твоїм.

26 Вечный, Ты – Бог! Ты обещал Своему рабу это благо.

26 А тепер, Господи, Ти Той Бог, і сказав про Свого раба оце добре.

27 Пусть же станет Тебе угодно благословлять дом Твоего раба, чтобы он был перед Тобой вечно. Ведь Ты, Вечный, благословил его, и он будет благословен навеки!

27 А тепер був Ти ласка́вий поблагословити дім Свого раба, щоб бути навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи, поблагословив, — і він поблагосло́влений навіки!“

1.0x