Первая летописьГлава 13 |
1 |
2 и сказал всему собранию исраильтян: |
3 Перенесём к себе сундук нашего Бога, ведь пока правил Шаул мы не пользовались им, чтобы узнавать волю Всевышнего. |
4 И всё собрание решило сделать так, потому что это показалось правильным всему народу. |
5 Тогда Давуд собрал всех исраильтян от реки Шихора в Египте на юге до Лево-Хамата на севере, чтобы перенести сундук Всевышнего из Кириат-Иеарима. |
6 Давуд со всеми исраильтянами отправился в Баалу Иудейскую (то есть в Кириат-Иеарим), чтобы перенести оттуда сундук Всевышнего, на котором наречено имя Вечного, восседающего на херувимах. . |
7 Они вывезли сундук Всевышнего из дома Авинадава на новой повозке, которую вели Узза и Ахио. |
8 Давуд и все исраильтяне изо всех сил веселились перед Всевышним, пели песни и играли на арфах, лирах, бубнах, тарелках и трубах. |
9 Когда они дошли до гумна Нахона, . Узза протянул руку, чтобы поддержать сундук, потому что волы споткнулись. |
10 И гнев Вечного воспылал против Уззы и поразил его, потому что тот протянул руку к сундуку, и Узза умер там же перед Всевышним. |
11 Давуд опечалился из-за того, что гнев Вечного прорвался на Уззу, и до сегодняшнего дня то место называется Фарец-Узза («прорыв на Уззу»). |
12 В тот день Давуд устрашился Всевышнего и сказал: |
13 Он не повёз сундук к себе, в Город Давуда. Вместо этого он отвёз его в дом гатянина Овид-Эдома. |
14 Сундук Всевышнего оставался в доме Овид-Эдома три месяца, и Вечный благословил его домашних и всё его хозяйство. |
1-а хронiкиРозділ 13 |
1 |
2 І сказав Давид до всієї Ізраїлевої грома́ди: „Якщо вам це добре, а від Господа, Бога нашого вподо́бане, пошлі́мо до наших братів, позосталих по всіх Ізраїлевих края́х, а з ними до священиків та Левитів, по містах та по їхніх пасовиськах, і нехай зберу́ться до нас. |
3 І вернімо ковчега нашого Бога до нас, бо не зверта́лися ми до нього за Саулових днів“. |
4 І сказала вся громада, щоб зробити так, бо слу́шна була та річ в оча́х усього народу. |
5 І зібрав Давид усього Ізраїля від єгипетського Шіхору й аж туди, де йде́ться до Хамату, щоб спрова́дити Божого ковчега з Кір'ят-Єаріму. |
6 І пішов Давид та ввесь Ізра́їль у Баалу, в Юдин Кір'ят-Єарім, щоб ви́нести звідти ковчега Бога, Господа, що сидить на херувимах, що ім'я́ Його приклика́ється. |
7 І пове́зли Божого ковчега на ново́му возі з Авінадавового дому, а Узза та Ахйо прова́дили того воза. |
8 А Давид та ввесь Ізраїль грали перед Божим лицем з усієї сили, — із пісня́ми, і на ци́трах, і на а́рфах, і на бу́бнах, і на цимба́лах, і на су́рмах. |
9 І прийшли вони аж до Кідонового то́ку, і простяг Узза свою руку, щоб підхопи́ти ковчега, бо воли нахили́ли його. |
10 І запалився на Уззу гнів Господній, і Він убив його за те, що простяг руку свою до ковчега. І помер він там перед Господнім лицем... |
11 І зажури́вся Давид тим, що Господь убив Уззу, і він назвав ім'я тому місцю: Перец-Узза, і так воно зветься аж до цього дня. |
12 І того дня Давид злякався Бога, говорячи: „Як я внесу́ до се́бе Божого ковчега?“ |
13 І не повіз Давид ковчега до се́бе, до Давидового Міста, а напра́вив його до дому гатянина Овед-Едома. |
14 І пробува́в Божий ковчег із домом Овед-Едома в його домі три місяці. А Господь поблагослови́в дім Овед-Едома, та все, що було його́. |
Первая летописьГлава 13 |
1-а хронiкиРозділ 13 |
1 |
1 |
2 и сказал всему собранию исраильтян: |
2 І сказав Давид до всієї Ізраїлевої грома́ди: „Якщо вам це добре, а від Господа, Бога нашого вподо́бане, пошлі́мо до наших братів, позосталих по всіх Ізраїлевих края́х, а з ними до священиків та Левитів, по містах та по їхніх пасовиськах, і нехай зберу́ться до нас. |
3 Перенесём к себе сундук нашего Бога, ведь пока правил Шаул мы не пользовались им, чтобы узнавать волю Всевышнего. |
3 І вернімо ковчега нашого Бога до нас, бо не зверта́лися ми до нього за Саулових днів“. |
4 И всё собрание решило сделать так, потому что это показалось правильным всему народу. |
4 І сказала вся громада, щоб зробити так, бо слу́шна була та річ в оча́х усього народу. |
5 Тогда Давуд собрал всех исраильтян от реки Шихора в Египте на юге до Лево-Хамата на севере, чтобы перенести сундук Всевышнего из Кириат-Иеарима. |
5 І зібрав Давид усього Ізраїля від єгипетського Шіхору й аж туди, де йде́ться до Хамату, щоб спрова́дити Божого ковчега з Кір'ят-Єаріму. |
6 Давуд со всеми исраильтянами отправился в Баалу Иудейскую (то есть в Кириат-Иеарим), чтобы перенести оттуда сундук Всевышнего, на котором наречено имя Вечного, восседающего на херувимах. . |
6 І пішов Давид та ввесь Ізра́їль у Баалу, в Юдин Кір'ят-Єарім, щоб ви́нести звідти ковчега Бога, Господа, що сидить на херувимах, що ім'я́ Його приклика́ється. |
7 Они вывезли сундук Всевышнего из дома Авинадава на новой повозке, которую вели Узза и Ахио. |
7 І пове́зли Божого ковчега на ново́му возі з Авінадавового дому, а Узза та Ахйо прова́дили того воза. |
8 Давуд и все исраильтяне изо всех сил веселились перед Всевышним, пели песни и играли на арфах, лирах, бубнах, тарелках и трубах. |
8 А Давид та ввесь Ізраїль грали перед Божим лицем з усієї сили, — із пісня́ми, і на ци́трах, і на а́рфах, і на бу́бнах, і на цимба́лах, і на су́рмах. |
9 Когда они дошли до гумна Нахона, . Узза протянул руку, чтобы поддержать сундук, потому что волы споткнулись. |
9 І прийшли вони аж до Кідонового то́ку, і простяг Узза свою руку, щоб підхопи́ти ковчега, бо воли нахили́ли його. |
10 И гнев Вечного воспылал против Уззы и поразил его, потому что тот протянул руку к сундуку, и Узза умер там же перед Всевышним. |
10 І запалився на Уззу гнів Господній, і Він убив його за те, що простяг руку свою до ковчега. І помер він там перед Господнім лицем... |
11 Давуд опечалился из-за того, что гнев Вечного прорвался на Уззу, и до сегодняшнего дня то место называется Фарец-Узза («прорыв на Уззу»). |
11 І зажури́вся Давид тим, що Господь убив Уззу, і він назвав ім'я тому місцю: Перец-Узза, і так воно зветься аж до цього дня. |
12 В тот день Давуд устрашился Всевышнего и сказал: |
12 І того дня Давид злякався Бога, говорячи: „Як я внесу́ до се́бе Божого ковчега?“ |
13 Он не повёз сундук к себе, в Город Давуда. Вместо этого он отвёз его в дом гатянина Овид-Эдома. |
13 І не повіз Давид ковчега до се́бе, до Давидового Міста, а напра́вив його до дому гатянина Овед-Едома. |
14 Сундук Всевышнего оставался в доме Овид-Эдома три месяца, и Вечный благословил его домашних и всё его хозяйство. |
14 І пробува́в Божий ковчег із домом Овед-Едома в його домі три місяці. А Господь поблагослови́в дім Овед-Едома, та все, що було його́. |