Числа

Глава 9

1 Вечный говорил с Мусой в Синайской пустыне в первый месяц (ранней весной) второго года после выхода из Египта. Он сказал:

2 – Пусть исраильтяне отмечают праздник в память об их освобождении от египетского гнёта в назначенное время.

3 Празднуйте его в назначенное время, вечером, в четырнадцатый день первого месяца, по всем правилам и обычаям.

4 Муса велел исраильтянам отмечать праздник в память об их освобождении от египетского гнёта,

5 и они сделали это в Синайской пустыне вечером, в назначенное время. Исраильтяне сделали всё точно так, как повелел Мусе Вечный.

6 Но некоторые из них не смогли отметить праздник Освобождения в тот день, потому что осквернились, прикоснувшись к мёртвому телу. В тот же день они пришли к Мусе и Харуну

7 и сказали Мусе: – Мы осквернились, прикоснувшись к мёртвому телу, но зачем отрешать нас от общего жертвоприношения Вечному в назначенное время?

8 Муса ответил им: – Ждите, пока я не узнаю, что повелит о вас Вечный.

9 Вечный сказал Мусе:

10 – Скажи исраильтянам: «Если кто из вас или ваших потомков осквернится, прикоснувшись к покойнику, или будет в дальней дороге, он всё же может отмечать праздник Освобождения, установленный Вечным.

11 Пусть он празднует его в четырнадцатый день второго месяца, вечером. Пусть он съест ягнёнка с пресным хлебом и горькими травами,

12 не оставляя ничего от него до утра и не ломая ни одной из костей. Отмечая праздник Освобождения, пусть он соблюдает его установления.

13 Но если человек, который чист и не находится в пути, не отметит праздник Освобождения, он будет исторгнут из своего народа, потому что не принёс Вечному приношения в назначенное время. Он подлежит наказанию.

14 Если живущий у вас чужеземец захочет отмечать праздник Освобождения, установленный Вечным, то пусть он исполняет правила и обычаи. Пусть у вас будут одинаковые правила и для поселенца, и для уроженца страны».

15 В тот день, когда был поставлен священный шатёр – шатёр соглашения, – его покрыло облако. С вечера до утра пребывало оно над священным шатром и было похоже на огонь.

16 Так было всегда: облако покрывало его днём, а по ночам оно походило на огонь.

17 Когда облако поднималось от шатра, исраильтяне трогались в путь. Там, где облако останавливалось, исраильтяне разбивали лагерь.

18 По повелению Вечного исраильтяне трогались в путь и по Его повелению разбивали лагерь. Пока облако стояло над священным шатром, они оставались в лагере.

19 Даже если облако оставалось над священным шатром длительное время, исраильтяне слушались Вечного и не трогались в путь.

20 Иногда облако было над священным шатром лишь несколько дней. Лишь по повелению Вечного они стояли лагерем и по Его повелению трогались в путь.

21 Иногда облако стояло только с вечера и до утра, а когда утром оно поднималось, они трогались в путь. Днём или ночью, когда бы облако ни поднималось, они трогались в путь.

22 Два дня, месяц или дольше – сколько бы облако ни стояло над священным шатром, исраильтяне оставались в лагере и не трогались в путь. Но когда оно поднималось, они трогались в путь.

23 По повелению Вечного они разбивали лагерь и по Его повелению трогались в путь. Они слушались Вечного, исполняя повеления, которые Вечный давал через Мусу.

Числа

Розділ 9

1 І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині другого року по ви́ході з єгипетського кра́ю, першого місяця, говорячи:

2 „І нехай справлять Ізраїлеві сини Па́сху в означений час.

3 Чотирнадцятого дня цього місяця надвечір справите її означеного часу його, — за всіма постановами її та за всіма уста́вами її спорядите́ її“.

4 І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, щоб справили Па́сху.

5 І справили вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця на́двечір у Сінайській пустині, — усе, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини.

6 Та були люди, що були нечисті від дотику до тіла померлої люди́ни, і не могли справити Пасху того дня. І прийшли вони того дня до Мойсея й до Аарона,

7 та й сказали ті люди до нього: „Ми нечисті через дотик до тіла померлої людини. Чому ми бу́демо позбавлені ласки прине́сти жертву Господню означеного ча́су серед Ізраїлевих синів?“

8 І сказав до них Мойсей: „Постійте, а я послухаю, що Господь накаже про вас“.

9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

10 „Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Кожен чоловік із вас, або з ваших наща́дків, коли буде нечистий через дотик до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то й він справить Па́сху для Господа.

11 Місяця другого, чотирна́дцятого дня надвечір спорядять вони її, — з опрісноками та з гірки́м зіллям будуть їсти її.

12 Не позоставлять із неї до ра́нку, а костей не зламають у ній, — за повною постановою Пасхи справлять її.

13 А чоловік, який чистий, а в дорозі не є, і стримається споряджа́ти Пасху, то буде винищена душа та з наро́ду її, бо Господньої жертви він не приніс означеного ча́су її. Гріх свій понесе той чоловік!

14 А коли перебуватиме з вами прихо́дько, то справить він Пасху для Господа, — за постановою про Пасху та за уста́вом про неї, так зробить. Постанова одна буде для вас, — і для прихо́дька, і для тубі́льця землі. Госпо́дь у хма́рі — провідник Ізраїлів

15 А того дня, коли поставлено скинію, хмара покрила скинію над ковче́гом свідо́цтва. А ввечорі було́ над скинією, як подоба огню, аж до ранку.

16 Так за́вжди бувало: удень покривала його та хмара, а вночі — подо́ба огню́.

17 І коли підіймалася хмара з-над скинії, то потому руша́ли Ізраїлеві сини, а на тому́ місці, на якому хмара ставала, там таборува́ли Ізраїлеві сини.

18 На Господній наказ рушали Ізраїлеві сини, і на Господній нака́з таборува́ли. Усі ті дні, коли хмара перебувала над скинією, вони таборува́ли.

19 А коли хмара багато днів позоставалася над скинією, то Ізраїлеві сини виконували Господню сторо́жу, — і не руша́ли.

20 І бувало, що хмара була́ над скинією полічені дні, то вони на Господній нака́з таборува́ли, і на Господній наказ руша́ли.

21 І бувало, що хмара була від вечора аж до ра́нку, а підіймалася хмара вранці, то рушали вони. Або день і ніч була, і підіймалася хмара, то рушали вони.

22 Або два дні, або місяць, або рік хмара була́ над нею, над скинією, — Ізраїлеві сини таборува́ли, і не рушали, а коли вона підіймалась, — рушали вони.

23 На Господній наказ таборува́ли вони, і на Господній наказ рушали вони. Вони виконували Господню сторожу на Господній наказ через Мойсея.

Числа

Глава 9

Числа

Розділ 9

1 Вечный говорил с Мусой в Синайской пустыне в первый месяц (ранней весной) второго года после выхода из Египта. Он сказал:

1 І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині другого року по ви́ході з єгипетського кра́ю, першого місяця, говорячи:

2 – Пусть исраильтяне отмечают праздник в память об их освобождении от египетского гнёта в назначенное время.

2 „І нехай справлять Ізраїлеві сини Па́сху в означений час.

3 Празднуйте его в назначенное время, вечером, в четырнадцатый день первого месяца, по всем правилам и обычаям.

3 Чотирнадцятого дня цього місяця надвечір справите її означеного часу його, — за всіма постановами її та за всіма уста́вами її спорядите́ її“.

4 Муса велел исраильтянам отмечать праздник в память об их освобождении от египетского гнёта,

4 І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, щоб справили Па́сху.

5 и они сделали это в Синайской пустыне вечером, в назначенное время. Исраильтяне сделали всё точно так, как повелел Мусе Вечный.

5 І справили вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця на́двечір у Сінайській пустині, — усе, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини.

6 Но некоторые из них не смогли отметить праздник Освобождения в тот день, потому что осквернились, прикоснувшись к мёртвому телу. В тот же день они пришли к Мусе и Харуну

6 Та були люди, що були нечисті від дотику до тіла померлої люди́ни, і не могли справити Пасху того дня. І прийшли вони того дня до Мойсея й до Аарона,

7 и сказали Мусе: – Мы осквернились, прикоснувшись к мёртвому телу, но зачем отрешать нас от общего жертвоприношения Вечному в назначенное время?

7 та й сказали ті люди до нього: „Ми нечисті через дотик до тіла померлої людини. Чому ми бу́демо позбавлені ласки прине́сти жертву Господню означеного ча́су серед Ізраїлевих синів?“

8 Муса ответил им: – Ждите, пока я не узнаю, что повелит о вас Вечный.

8 І сказав до них Мойсей: „Постійте, а я послухаю, що Господь накаже про вас“.

9 Вечный сказал Мусе:

9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

10 – Скажи исраильтянам: «Если кто из вас или ваших потомков осквернится, прикоснувшись к покойнику, или будет в дальней дороге, он всё же может отмечать праздник Освобождения, установленный Вечным.

10 „Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Кожен чоловік із вас, або з ваших наща́дків, коли буде нечистий через дотик до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то й він справить Па́сху для Господа.

11 Пусть он празднует его в четырнадцатый день второго месяца, вечером. Пусть он съест ягнёнка с пресным хлебом и горькими травами,

11 Місяця другого, чотирна́дцятого дня надвечір спорядять вони її, — з опрісноками та з гірки́м зіллям будуть їсти її.

12 не оставляя ничего от него до утра и не ломая ни одной из костей. Отмечая праздник Освобождения, пусть он соблюдает его установления.

12 Не позоставлять із неї до ра́нку, а костей не зламають у ній, — за повною постановою Пасхи справлять її.

13 Но если человек, который чист и не находится в пути, не отметит праздник Освобождения, он будет исторгнут из своего народа, потому что не принёс Вечному приношения в назначенное время. Он подлежит наказанию.

13 А чоловік, який чистий, а в дорозі не є, і стримається споряджа́ти Пасху, то буде винищена душа та з наро́ду її, бо Господньої жертви він не приніс означеного ча́су її. Гріх свій понесе той чоловік!

14 Если живущий у вас чужеземец захочет отмечать праздник Освобождения, установленный Вечным, то пусть он исполняет правила и обычаи. Пусть у вас будут одинаковые правила и для поселенца, и для уроженца страны».

14 А коли перебуватиме з вами прихо́дько, то справить він Пасху для Господа, — за постановою про Пасху та за уста́вом про неї, так зробить. Постанова одна буде для вас, — і для прихо́дька, і для тубі́льця землі. Госпо́дь у хма́рі — провідник Ізраїлів

15 В тот день, когда был поставлен священный шатёр – шатёр соглашения, – его покрыло облако. С вечера до утра пребывало оно над священным шатром и было похоже на огонь.

15 А того дня, коли поставлено скинію, хмара покрила скинію над ковче́гом свідо́цтва. А ввечорі було́ над скинією, як подоба огню, аж до ранку.

16 Так было всегда: облако покрывало его днём, а по ночам оно походило на огонь.

16 Так за́вжди бувало: удень покривала його та хмара, а вночі — подо́ба огню́.

17 Когда облако поднималось от шатра, исраильтяне трогались в путь. Там, где облако останавливалось, исраильтяне разбивали лагерь.

17 І коли підіймалася хмара з-над скинії, то потому руша́ли Ізраїлеві сини, а на тому́ місці, на якому хмара ставала, там таборува́ли Ізраїлеві сини.

18 По повелению Вечного исраильтяне трогались в путь и по Его повелению разбивали лагерь. Пока облако стояло над священным шатром, они оставались в лагере.

18 На Господній наказ рушали Ізраїлеві сини, і на Господній нака́з таборува́ли. Усі ті дні, коли хмара перебувала над скинією, вони таборува́ли.

19 Даже если облако оставалось над священным шатром длительное время, исраильтяне слушались Вечного и не трогались в путь.

19 А коли хмара багато днів позоставалася над скинією, то Ізраїлеві сини виконували Господню сторо́жу, — і не руша́ли.

20 Иногда облако было над священным шатром лишь несколько дней. Лишь по повелению Вечного они стояли лагерем и по Его повелению трогались в путь.

20 І бувало, що хмара була́ над скинією полічені дні, то вони на Господній нака́з таборува́ли, і на Господній наказ руша́ли.

21 Иногда облако стояло только с вечера и до утра, а когда утром оно поднималось, они трогались в путь. Днём или ночью, когда бы облако ни поднималось, они трогались в путь.

21 І бувало, що хмара була від вечора аж до ра́нку, а підіймалася хмара вранці, то рушали вони. Або день і ніч була, і підіймалася хмара, то рушали вони.

22 Два дня, месяц или дольше – сколько бы облако ни стояло над священным шатром, исраильтяне оставались в лагере и не трогались в путь. Но когда оно поднималось, они трогались в путь.

22 Або два дні, або місяць, або рік хмара була́ над нею, над скинією, — Ізраїлеві сини таборува́ли, і не рушали, а коли вона підіймалась, — рушали вони.

23 По повелению Вечного они разбивали лагерь и по Его повелению трогались в путь. Они слушались Вечного, исполняя повеления, которые Вечный давал через Мусу.

23 На Господній наказ таборува́ли вони, і на Господній наказ рушали вони. Вони виконували Господню сторожу на Господній наказ через Мойсея.

1.0x