ЧислаГлава 16 |
|
1 |
|
2 и восстали против Мусы. С ними были двести пятьдесят исраильтян, вождей народа, прославленной среди народа знати. |
|
3 Они собрались против Мусы и Харуна и сказали им: |
|
4 Услышав это, Муса пал лицом на землю. |
|
5 Он сказал Кораху и его сообщникам: |
|
6 Ты, Корах, и твои сообщники сделайте вот что: возьмите сосуды для возжигания благовоний |
|
7 и завтра положите в них горящие угли, а на них положите перед Вечным благовония. Кого Вечный изберёт, тот и будет свят. Вы, левиты, зашли слишком далеко! |
|
8 Муса сказал Кораху: |
|
9 Разве не достаточно вам того, что Бог Исраила отделил вас от народа Исраила и приблизил к Себе, чтобы вы работали при священном шатре Вечного, стояли перед обществом и служили ему? |
|
10 Он приблизил к Себе вас и ваших собратьев левитов, но вы пытаетесь получить и священство. |
|
11 Вы и ваши сообщники ополчились против Вечного. Ведь кто такой Харун, чтобы вам роптать на него? |
|
12 Муса призвал Датана и Авирама, сыновей Элиава. Но они сказали: |
|
13 Разве не достаточно, что ты вывел нас из земли, где течёт молоко и мёд, чтобы убить в пустыне? А теперь ты хочешь ещё и властвовать над нами? |
|
14 Ты не привёл нас в землю, где течёт молоко и мёд, и не дал нам поля и виноградники. Хочешь запорошить этим людям глаза? Мы не придём! |
|
15 Муса сильно разгневался и сказал Вечному: |
|
16 Муса сказал Кораху: |
|
17 Пусть каждый возьмёт свой сосуд, положит в него благовония и принесёт его Вечному – всего двести пятьдесят сосудов. Ты и Харун тоже принесите каждый свой сосуд. |
|
18 Каждый взял сосуд, положил в него горящие угли, а на них – благовония, и встал с Мусой и Харуном у входа в шатёр встречи. |
|
19 Когда Корах собрал против них всех сообщников ко входу в шатёр встречи, слава Вечного явилась всему народу. |
|
20 Вечный сказал Мусе и Харуну: |
|
21 – Отделитесь от этого народа, чтобы Я уничтожил их в одно мгновение. |
|
22 Но Муса и Харун пали лицом на землю и сказали: |
|
23 |
|
24 – Скажи народу: |
|
25 Муса встал и пошёл к Датану и Авираму, а старейшины Исраила пошли за ним. |
|
26 Он предупредил народ: |
|
27 Они отошли от жилищ Кораха, Датана и Авирама. Датан и Авирам вышли и стояли с жёнами, сыновьями и маленькими детьми у входов в свои шатры. |
|
28 И Муса сказал: |
|
29 если они умрут обычной смертью и участь их будет подобна участи всех людей, то Вечный меня не посылал. |
|
30 Но если Вечный сотворит небывалое, если под ними разверзнется земля и поглотит их со всем их добром, и они живыми сойдут в мир мёртвых, то вы поймёте, что эти люди презирали Вечного. |
|
31 Едва он окончил говорить это, земля под ними разошлась. |
|
32 Земля разверзлась и поглотила их и их сородичей – всех людей Кораха со всем их имуществом. |
|
33 Они живыми сошли в мир мёртвых, со всем своим добром; земля сомкнулась над ними, и они сгинули из среды народа. |
|
34 Под их крики исраильтяне, которые были вокруг, разбежались, крича: |
|
35 Вечный послал огонь и сжёг двести пятьдесят человек, которые приносили благовония. |
|
36 Вечный сказал Мусе: |
|
37 – Вели Элеазару, сыну священнослужителя Харуна, собрать сосуды среди сожжённых останков и разбросать из них угли, потому что они святы, – |
|
38 это сосуды грешников, которые поплатились жизнью. Расплющь сосуды в листы, чтобы покрыть ими жертвенник, так как их принесли Вечному, и они стали освящёнными. Пусть они будут для исраильтян предостережением. |
|
39 Священнослужитель Элеазар собрал бронзовые сосуды, принесённые сожжёнными, и их расплющили, чтобы покрыть жертвенник, |
|
40 как повелел ему через Мусу Вечный. Таково было напоминание исраильтянам, что никому, кроме потомка Харуна, нельзя приходить, чтобы возжигать благовония перед Вечным, чтобы не разделить участь Кораха и его сообщников. |
|
41 |
|
42 Но когда, собравшись против Мусы и Харуна, народ повернулся к шатру встречи, его покрыло облако и явилась слава Вечного. |
|
43 Муса и Харун подошли к шатру встречи, |
|
44 и Вечный сказал Мусе: |
|
45 – Оставь этот народ, чтобы Я уничтожил их в одно мгновение. |
|
46 Муса сказал Харуну: |
|
47 Харун сделал, как сказал ему Муса, и поспешил к народу. Среди них уже начался мор, но Харун возжёг благовония и очистил народ. |
|
48 Он встал между мёртвыми и живыми, и мор прекратился. |
|
49 Но четырнадцать тысяч семьсот человек умерло от мора, не считая тех, кто умер из-за Кораха. |
|
50 Харун вернулся к Мусе ко входу в шатёр встречи, потому что мор прекратился. |
ЧислаРозділ 16 |
|
1 |
|
2 та й повстали проти Мойсея, а з ними двісті й п'ятдеся́т мужа Ізраїлевих синів, начальники громади, закли́кувані на збори, люди вельможні. |
|
3 І зібра́лися вони на Мойсея та на Ааро́на, та й сказали до них: „До́сить вам, бо вся громада — усі вони святі, а серед них Госпо́дь! І чому́ ви несе́теся понад зборами Господніми?“ |
|
4 І почув це Мойсей, та й упав на обличчя своє. |
|
5 І промовив він до Коре́я та до всієї громади його, говорячи: „Уранці Господь дасть знати, хто́ Його та хто́ святий, щоб набли́зити його до Себе; а кого вибере, того Він і набли́зить до Себе. |
|
6 Зробіть ви оце: візьміть собі кадильниці, Коре́ю та вся громадо твоя́, |
|
7 і дайте в них огню та покладіть на них кадила перед Господнє лице взавтра. І станеться, — той чоловік, що Господь його вибере, — він святий. До́сить вам, Левієві сини!“ |
|
8 І сказав Мойсей до Корея: „Слухайте ж, Левієві сини, — |
|
9 чи вам мало, що Бог Ізраїлів відділив вас від Ізраїлевої громади, щоб набли́зити вас до Се́бе, і щоб ви виконували службу Господньої скинії, і стояли перед громадою, щоб служити їй? |
|
10 І Він набли́зив тебе та всіх братів твоїх, Левієвих синів, із тобою; а ти будеш домагатися ще й свяще́нства? |
|
11 Тому ти та вся громада твоя змовилися проти Господа. А Ааро́н, — що́ він, що ви ремствуєте проти нього?“ |
|
12 I послав Мойсей та Ааро́н закли́кати Дата́на й Авіро́на, синів Еліявових, та сказали вони: „Не ви́йдемо! |
|
13 Чи мало того, що ти вивів нас із кра́ю, який тече́ молоком та медом, щоб повбивати нас у пустині? Хочеш ще панувати над нами, щоб бути також вельмо́жею? |
|
14 Ти не впровадив нас ані до кра́ю, що тече молоком та медом, ані не дав нам на власність поля́ та виноградники. Чи ти ви́береш очі цим лю́дям? Не вийдемо!“ |
|
15 А Мойсей сильно запалився, та й сказав до Господа: „Не обернися до їхнього прино́шення! Я не взяв від них жодного осла, і зла не вчинив жодному з них!“ |
|
16 І сказав Мойсей до Коре́я: „Ти та вся громада твоя будьте перед Господнім лицем, ти й вони та Ааро́н узавтра. |
|
17 І візьміть кожен свою кади́льницю, і покладіть на неї кадила та й принесе́те перед Господнє лице кожен кади́льницю свою, двісті й п'ятдеся́т кадильниць, і ти та Ааро́н, кожен кадильницю свою“. |
|
18 І взяли кожен кадильницю свою, і поклали на них огню, і поклали на неї кадила, та й стали при вході скинії заповіту, а також Мойсей та Аарон. |
|
19 І Коре́й зібрав на них усю громаду до входу скинії заповіту. І показалася слава Господня всій громаді! |
|
20 І промовив Господь до Мойсея та до Аароиа, говорячи: |
|
21 „Відділіться від цієї громади, — Я винищу їх умить!“ |
|
22 А вони попа́дали на обличчя свої та й сказали: „Боже, Боже духів і кожного тіла! Як згрішить один чоловік, чи Ти будеш гніватися на всю громаду?“ |
|
23 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: |
|
24 „Скажи до громади, говорячи: Відступіться зо всіх боків від місця ме́шкання Коре́я, Дата́на й Авіро́на!“ |
|
25 І встав Мойсей, і пішов до Датана та Авірона, і пішли за ним ста́рші Ізраїлеві. |
|
26 І він промовляв до громади, говорячи: „Відступіть від наметів тих несправедливих людей, і не доторкніться до всьо́го, що їхнє, щоб і ви не загинули за всі їхні гріхи!“ |
|
27 І вони відступи́лися від місця ме́шкання Корея, Датана й Авірона зо всіх боків; а Дата́н та Авіро́н вийшли, і стояли при вході наметів своїх, і жінки́ їх, і сини їх, та діти їхні. |
|
28 І сказав Мойсей: „Оцим пізнаєте, що Господь послав мене зробити всі діла́ ці, що вони не з моєї ви́гадки. |
|
29 Якщо вони повмирають, як умирає кожна люди́на, і їх спіткає доля кожної люди́ни, то не Господь послав мене! |
|
30 А коли Господь створить щось нове́, і земля відкриє уста свої та й поглине їх та все, що їхнє, і вони зі́йдуть живі до шео́лу, то пізнаєте, що люди обра́зили Господа“. |
|
31 І сталося, як скінчи́в він говорити всі ці слова́, то розступи́лася та земля, що під ними! |
|
32 А земля відкрила свої уста, та й поглинула їх, і доми́ їхні, і кожну люди́ну, що Кореєва, та ввесь їх має́ток. |
|
33 І зійшли вони та все, що їхнє, живі до шео́лу, і накрила їх земля, і вони погинули з-посеред збору! |
|
34 А ввесь Ізра́їль, що був навко́ло них, повтікав на їхній крик, бо казали: „Щоб земля не поглинула й нас!“ |
|
35 І вийшов огонь від Господа, та й поїв тих двісті й п'ятдеся́т чоловіка, що прино́сили кадило! |
|
36 |
|
37 |
|
38 |
|
39 |
|
40 |
|
41 |
|
42 |
|
43 |
|
44 |
|
45 |
|
46 |
|
47 |
|
48 |
|
49 |
|
50 |
ЧислаГлава 16 |
ЧислаРозділ 16 |
|
1 |
1 |
|
2 и восстали против Мусы. С ними были двести пятьдесят исраильтян, вождей народа, прославленной среди народа знати. |
2 та й повстали проти Мойсея, а з ними двісті й п'ятдеся́т мужа Ізраїлевих синів, начальники громади, закли́кувані на збори, люди вельможні. |
|
3 Они собрались против Мусы и Харуна и сказали им: |
3 І зібра́лися вони на Мойсея та на Ааро́на, та й сказали до них: „До́сить вам, бо вся громада — усі вони святі, а серед них Госпо́дь! І чому́ ви несе́теся понад зборами Господніми?“ |
|
4 Услышав это, Муса пал лицом на землю. |
4 І почув це Мойсей, та й упав на обличчя своє. |
|
5 Он сказал Кораху и его сообщникам: |
5 І промовив він до Коре́я та до всієї громади його, говорячи: „Уранці Господь дасть знати, хто́ Його та хто́ святий, щоб набли́зити його до Себе; а кого вибере, того Він і набли́зить до Себе. |
|
6 Ты, Корах, и твои сообщники сделайте вот что: возьмите сосуды для возжигания благовоний |
6 Зробіть ви оце: візьміть собі кадильниці, Коре́ю та вся громадо твоя́, |
|
7 и завтра положите в них горящие угли, а на них положите перед Вечным благовония. Кого Вечный изберёт, тот и будет свят. Вы, левиты, зашли слишком далеко! |
7 і дайте в них огню та покладіть на них кадила перед Господнє лице взавтра. І станеться, — той чоловік, що Господь його вибере, — він святий. До́сить вам, Левієві сини!“ |
|
8 Муса сказал Кораху: |
8 І сказав Мойсей до Корея: „Слухайте ж, Левієві сини, — |
|
9 Разве не достаточно вам того, что Бог Исраила отделил вас от народа Исраила и приблизил к Себе, чтобы вы работали при священном шатре Вечного, стояли перед обществом и служили ему? |
9 чи вам мало, що Бог Ізраїлів відділив вас від Ізраїлевої громади, щоб набли́зити вас до Се́бе, і щоб ви виконували службу Господньої скинії, і стояли перед громадою, щоб служити їй? |
|
10 Он приблизил к Себе вас и ваших собратьев левитов, но вы пытаетесь получить и священство. |
10 І Він набли́зив тебе та всіх братів твоїх, Левієвих синів, із тобою; а ти будеш домагатися ще й свяще́нства? |
|
11 Вы и ваши сообщники ополчились против Вечного. Ведь кто такой Харун, чтобы вам роптать на него? |
11 Тому ти та вся громада твоя змовилися проти Господа. А Ааро́н, — що́ він, що ви ремствуєте проти нього?“ |
|
12 Муса призвал Датана и Авирама, сыновей Элиава. Но они сказали: |
12 I послав Мойсей та Ааро́н закли́кати Дата́на й Авіро́на, синів Еліявових, та сказали вони: „Не ви́йдемо! |
|
13 Разве не достаточно, что ты вывел нас из земли, где течёт молоко и мёд, чтобы убить в пустыне? А теперь ты хочешь ещё и властвовать над нами? |
13 Чи мало того, що ти вивів нас із кра́ю, який тече́ молоком та медом, щоб повбивати нас у пустині? Хочеш ще панувати над нами, щоб бути також вельмо́жею? |
|
14 Ты не привёл нас в землю, где течёт молоко и мёд, и не дал нам поля и виноградники. Хочешь запорошить этим людям глаза? Мы не придём! |
14 Ти не впровадив нас ані до кра́ю, що тече молоком та медом, ані не дав нам на власність поля́ та виноградники. Чи ти ви́береш очі цим лю́дям? Не вийдемо!“ |
|
15 Муса сильно разгневался и сказал Вечному: |
15 А Мойсей сильно запалився, та й сказав до Господа: „Не обернися до їхнього прино́шення! Я не взяв від них жодного осла, і зла не вчинив жодному з них!“ |
|
16 Муса сказал Кораху: |
16 І сказав Мойсей до Коре́я: „Ти та вся громада твоя будьте перед Господнім лицем, ти й вони та Ааро́н узавтра. |
|
17 Пусть каждый возьмёт свой сосуд, положит в него благовония и принесёт его Вечному – всего двести пятьдесят сосудов. Ты и Харун тоже принесите каждый свой сосуд. |
17 І візьміть кожен свою кади́льницю, і покладіть на неї кадила та й принесе́те перед Господнє лице кожен кади́льницю свою, двісті й п'ятдеся́т кадильниць, і ти та Ааро́н, кожен кадильницю свою“. |
|
18 Каждый взял сосуд, положил в него горящие угли, а на них – благовония, и встал с Мусой и Харуном у входа в шатёр встречи. |
18 І взяли кожен кадильницю свою, і поклали на них огню, і поклали на неї кадила, та й стали при вході скинії заповіту, а також Мойсей та Аарон. |
|
19 Когда Корах собрал против них всех сообщников ко входу в шатёр встречи, слава Вечного явилась всему народу. |
19 І Коре́й зібрав на них усю громаду до входу скинії заповіту. І показалася слава Господня всій громаді! |
|
20 Вечный сказал Мусе и Харуну: |
20 І промовив Господь до Мойсея та до Аароиа, говорячи: |
|
21 – Отделитесь от этого народа, чтобы Я уничтожил их в одно мгновение. |
21 „Відділіться від цієї громади, — Я винищу їх умить!“ |
|
22 Но Муса и Харун пали лицом на землю и сказали: |
22 А вони попа́дали на обличчя свої та й сказали: „Боже, Боже духів і кожного тіла! Як згрішить один чоловік, чи Ти будеш гніватися на всю громаду?“ |
|
23 |
23 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: |
|
24 – Скажи народу: |
24 „Скажи до громади, говорячи: Відступіться зо всіх боків від місця ме́шкання Коре́я, Дата́на й Авіро́на!“ |
|
25 Муса встал и пошёл к Датану и Авираму, а старейшины Исраила пошли за ним. |
25 І встав Мойсей, і пішов до Датана та Авірона, і пішли за ним ста́рші Ізраїлеві. |
|
26 Он предупредил народ: |
26 І він промовляв до громади, говорячи: „Відступіть від наметів тих несправедливих людей, і не доторкніться до всьо́го, що їхнє, щоб і ви не загинули за всі їхні гріхи!“ |
|
27 Они отошли от жилищ Кораха, Датана и Авирама. Датан и Авирам вышли и стояли с жёнами, сыновьями и маленькими детьми у входов в свои шатры. |
27 І вони відступи́лися від місця ме́шкання Корея, Датана й Авірона зо всіх боків; а Дата́н та Авіро́н вийшли, і стояли при вході наметів своїх, і жінки́ їх, і сини їх, та діти їхні. |
|
28 И Муса сказал: |
28 І сказав Мойсей: „Оцим пізнаєте, що Господь послав мене зробити всі діла́ ці, що вони не з моєї ви́гадки. |
|
29 если они умрут обычной смертью и участь их будет подобна участи всех людей, то Вечный меня не посылал. |
29 Якщо вони повмирають, як умирає кожна люди́на, і їх спіткає доля кожної люди́ни, то не Господь послав мене! |
|
30 Но если Вечный сотворит небывалое, если под ними разверзнется земля и поглотит их со всем их добром, и они живыми сойдут в мир мёртвых, то вы поймёте, что эти люди презирали Вечного. |
30 А коли Господь створить щось нове́, і земля відкриє уста свої та й поглине їх та все, що їхнє, і вони зі́йдуть живі до шео́лу, то пізнаєте, що люди обра́зили Господа“. |
|
31 Едва он окончил говорить это, земля под ними разошлась. |
31 І сталося, як скінчи́в він говорити всі ці слова́, то розступи́лася та земля, що під ними! |
|
32 Земля разверзлась и поглотила их и их сородичей – всех людей Кораха со всем их имуществом. |
32 А земля відкрила свої уста, та й поглинула їх, і доми́ їхні, і кожну люди́ну, що Кореєва, та ввесь їх має́ток. |
|
33 Они живыми сошли в мир мёртвых, со всем своим добром; земля сомкнулась над ними, и они сгинули из среды народа. |
33 І зійшли вони та все, що їхнє, живі до шео́лу, і накрила їх земля, і вони погинули з-посеред збору! |
|
34 Под их крики исраильтяне, которые были вокруг, разбежались, крича: |
34 А ввесь Ізра́їль, що був навко́ло них, повтікав на їхній крик, бо казали: „Щоб земля не поглинула й нас!“ |
|
35 Вечный послал огонь и сжёг двести пятьдесят человек, которые приносили благовония. |
35 І вийшов огонь від Господа, та й поїв тих двісті й п'ятдеся́т чоловіка, що прино́сили кадило! |
|
36 Вечный сказал Мусе: |
36 |
|
37 – Вели Элеазару, сыну священнослужителя Харуна, собрать сосуды среди сожжённых останков и разбросать из них угли, потому что они святы, – |
37 |
|
38 это сосуды грешников, которые поплатились жизнью. Расплющь сосуды в листы, чтобы покрыть ими жертвенник, так как их принесли Вечному, и они стали освящёнными. Пусть они будут для исраильтян предостережением. |
38 |
|
39 Священнослужитель Элеазар собрал бронзовые сосуды, принесённые сожжёнными, и их расплющили, чтобы покрыть жертвенник, |
39 |
|
40 как повелел ему через Мусу Вечный. Таково было напоминание исраильтянам, что никому, кроме потомка Харуна, нельзя приходить, чтобы возжигать благовония перед Вечным, чтобы не разделить участь Кораха и его сообщников. |
40 |
|
41 |
41 |
|
42 Но когда, собравшись против Мусы и Харуна, народ повернулся к шатру встречи, его покрыло облако и явилась слава Вечного. |
42 |
|
43 Муса и Харун подошли к шатру встречи, |
43 |
|
44 и Вечный сказал Мусе: |
44 |
|
45 – Оставь этот народ, чтобы Я уничтожил их в одно мгновение. |
45 |
|
46 Муса сказал Харуну: |
46 |
|
47 Харун сделал, как сказал ему Муса, и поспешил к народу. Среди них уже начался мор, но Харун возжёг благовония и очистил народ. |
47 |
|
48 Он встал между мёртвыми и живыми, и мор прекратился. |
48 |
|
49 Но четырнадцать тысяч семьсот человек умерло от мора, не считая тех, кто умер из-за Кораха. |
49 |
|
50 Харун вернулся к Мусе ко входу в шатёр встречи, потому что мор прекратился. |
50 |