Послание Паула верующим в ФилиппахГлава 2 |
1 |
2 то дополните ещё мою радость: будьте едины в ваших мыслях, имейте одну и ту же любовь, проявляйте единодушие, будьте единомышленниками. |
3 Не делайте ничего из эгоистичных или же из тщеславных побуждений. Будьте скромны и считайте других выше себя. |
4 Руководствуйтесь не только своими интересами, но и интересами других. |
5 Ваш образ мыслей должен быть таким же, как и образ мыслей Исы Масиха. |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 потому что это Сам Всевышний совершает в вас работу, пробуждая в вас и желание, и действия согласно Своей воле. |
14 Делайте всё без жалоб и споров, . |
15 чтобы вам быть непорочными, чистыми и незапятнанными детьми Всевышнего среди этого развращённого и злого поколения. Вы сияете среди него, как звёзды на тёмном небе, |
16 живя по слову жизни, и этим я буду хвалиться в день возвращения Масиха, что я не напрасно пробежал свой забег и не напрасно трудился. |
17 И даже «проливаясь» как жертвенное возлияние, . в дополнение к жертве – вашему верному служению Всевышнему, я радуюсь вместе с вами. |
18 Радуйтесь и веселитесь и вы со мной! |
19 |
20 У меня нет другого человека, который бы чувствовал такую же ответственность за вас, как Тиметей. |
21 Все остальные заботятся о своей выгоде, а не о том, что угодно Исе Масиху. |
22 Вы знаете, что Тиметей проявил свои качества на деле, он возвещал Радостную Весть вместе со мной, как сын с отцом. |
23 И поэтому я надеюсь послать его к вам, как только буду знать, что будет дальше со мной. |
24 Повелитель Иса даёт мне уверенность в том, что я и сам скоро буду у вас. |
25 Сейчас же я считаю нужным послать к вам обратно Эпафродита, моего брата, соработника и соратника, вашего посланника и служителя в нуждах моих. |
26 Он хочет опять встретиться с вами, но его огорчает то, что до вас дошли слухи о его болезни. |
27 Да, он был серьёзно болен и почти при смерти, но Всевышний его помиловал, и не только его, но и меня, чтобы не добавлять печали к моей печали. |
28 Поэтому я с ещё большим желанием посылаю его к вам, чтобы вы, увидев его, обрадовались, а у меня стало бы меньше печали. |
29 Примите его с радостью как брата по вере в Повелителя и уважайте таких людей, как он. |
30 Ведь он, рискуя своей жизнью, работал для Масиха и оказывал мне помощь, которую вы не могли мне оказать. |
До филип'янРозділ 2 |
1 |
2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! |
3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе. |
4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. |
5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі! |
6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним, |
7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на, |
8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної. |
9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́, |
10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних, |
11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця! |
12 |
13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю. |
14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву, |
15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі, |
16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо. |
17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́. |
18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною! |
19 |
20 Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас. |
21 Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового. |
22 Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії. |
23 Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною. |
24 Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас. |
25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй, |
26 бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в. |
27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав. |
28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був. |
29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких, |
30 бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене. |
Послание Паула верующим в ФилиппахГлава 2 |
До филип'янРозділ 2 |
1 |
1 |
2 то дополните ещё мою радость: будьте едины в ваших мыслях, имейте одну и ту же любовь, проявляйте единодушие, будьте единомышленниками. |
2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! |
3 Не делайте ничего из эгоистичных или же из тщеславных побуждений. Будьте скромны и считайте других выше себя. |
3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе. |
4 Руководствуйтесь не только своими интересами, но и интересами других. |
4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. |
5 Ваш образ мыслей должен быть таким же, как и образ мыслей Исы Масиха. |
5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі! |
6 |
6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним, |
7 |
7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на, |
8 |
8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної. |
9 |
9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́, |
10 |
10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних, |
11 |
11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця! |
12 |
12 |
13 потому что это Сам Всевышний совершает в вас работу, пробуждая в вас и желание, и действия согласно Своей воле. |
13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю. |
14 Делайте всё без жалоб и споров, . |
14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву, |
15 чтобы вам быть непорочными, чистыми и незапятнанными детьми Всевышнего среди этого развращённого и злого поколения. Вы сияете среди него, как звёзды на тёмном небе, |
15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі, |
16 живя по слову жизни, и этим я буду хвалиться в день возвращения Масиха, что я не напрасно пробежал свой забег и не напрасно трудился. |
16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо. |
17 И даже «проливаясь» как жертвенное возлияние, . в дополнение к жертве – вашему верному служению Всевышнему, я радуюсь вместе с вами. |
17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́. |
18 Радуйтесь и веселитесь и вы со мной! |
18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною! |
19 |
19 |
20 У меня нет другого человека, который бы чувствовал такую же ответственность за вас, как Тиметей. |
20 Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас. |
21 Все остальные заботятся о своей выгоде, а не о том, что угодно Исе Масиху. |
21 Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового. |
22 Вы знаете, что Тиметей проявил свои качества на деле, он возвещал Радостную Весть вместе со мной, как сын с отцом. |
22 Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії. |
23 И поэтому я надеюсь послать его к вам, как только буду знать, что будет дальше со мной. |
23 Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною. |
24 Повелитель Иса даёт мне уверенность в том, что я и сам скоро буду у вас. |
24 Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас. |
25 Сейчас же я считаю нужным послать к вам обратно Эпафродита, моего брата, соработника и соратника, вашего посланника и служителя в нуждах моих. |
25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй, |
26 Он хочет опять встретиться с вами, но его огорчает то, что до вас дошли слухи о его болезни. |
26 бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в. |
27 Да, он был серьёзно болен и почти при смерти, но Всевышний его помиловал, и не только его, но и меня, чтобы не добавлять печали к моей печали. |
27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав. |
28 Поэтому я с ещё большим желанием посылаю его к вам, чтобы вы, увидев его, обрадовались, а у меня стало бы меньше печали. |
28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був. |
29 Примите его с радостью как брата по вере в Повелителя и уважайте таких людей, как он. |
29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких, |
30 Ведь он, рискуя своей жизнью, работал для Масиха и оказывал мне помощь, которую вы не могли мне оказать. |
30 бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене. |