СудьиГлава 21 |
|
1 |
|
2 Люди пошли в Вефиль, где и сидели перед Всевышним до вечера, громко и горько плача. |
|
3 – О Вечный, Бог Исраила, – говорили они, – почему это случилось с Исраилом? Почему сегодня у Исраила недостаёт одного рода? |
|
4 На следующее утро, встав рано, народ построил там жертвенник и принёс на нём всесожжения и жертвы примирения. |
|
5 И исраильтяне спросили: |
|
6 Исраильтяне горевали о своих братьях вениамитянах. |
|
7 Где нам взять жён для тех, кто уцелел, раз мы поклялись Вечным не отдавать им в жёны наших дочерей? |
|
8 Затем они спросили: |
|
9 и когда они пересчитали народ, там не оказалось ни одного из жителей Иавеша, что в Галааде. |
|
10 И тогда общество отправило туда двенадцать тысяч воинов, велев им: |
|
11 Сделайте вот что: полностью истребите всех мужчин и всех женщин, кроме девственниц. |
|
12 Среди жителей Галаада они нашли четыреста девушек-девственниц и увели их в лагерь в Шило, что в земле Ханаана. |
|
13 Всё общество послало вениамитянам к скале Риммон предложение заключить мир. |
|
14 Тогда вениамитяне вернулись, и им дали женщин Иавеша, что в Галааде, которых оставили в живых. Но на всех не хватило. |
|
15 Народ горевал о Вениамине, потому что Вечный не сохранил целостности родов Исраила. |
|
16 И старейшины народа сказали: |
|
17 У уцелевших вениамитян должны быть наследники, – сказали они, – чтобы Исраил не потерял один из своих родов. |
|
18 Мы не можем дать им в жёны своих дочерей, ведь мы, исраильтяне, поклялись: |
|
19 Но, послушайте, праздник Вечного ежегодно отмечается в Шило, что на севере от Вефиля и на востоке от дороги, что ведёт от Вефиля в Шехем и на юг от Левоны. |
|
20 И они научили вениамитян, говоря: |
|
21 и наблюдайте. Когда девушки Шило выйдут, чтобы кружиться в плясках, выбегайте из виноградников, хватайте каждый себе в жёны одну из девушек Шило, и ступайте в землю Вениамина. |
|
22 Когда их отцы или братья станут жаловаться нам, мы им скажем: |
|
23 Так вениамитяне и поступили. Когда девушки плясали, каждый мужчина схватил по одной и унёс, чтобы она стала его женой. После этого они вернулись в свой надел, отстроили города и поселились в них. |
|
24 А исраильтяне тогда же покинули то место и пошли домой к своим родам и кланам, каждый – в свой надел. |
|
25 В те дни у Исраила не было царя, и каждый делал то, что считал правильным. |
Книга СуддiвРозділ 21 |
|
1 |
|
2 І посхо́дився народ до Бет-Елу, та й сидів там аж до вечора перед Божим лицем. І підне́сли вони го́лос свій, та й плакали плаче́м великим. |
|
3 I сказали вони: „Чому, Господи, Боже Ізраїлів, сталося це між Ізраїлем, щоб сьогодні бракувало з Ізраїля одне пле́м'я?“ |
|
4 І сталося назавтра, і встав рано наро́д, та й збудували же́ртівника, і прине́сли цілопа́лення та мирні жертви. |
|
5 І сказали Ізраїлеві сини: „Хто зо всіх Ізраїлевих племен не ввійшов до зборів до Господа? Бо та прися́га була велика на того, хто не прийшов до Господа, до Міцпи, говорячи: „Такий буде конче забитий“. |
|
6 І жалували Ізраїлеві сини за Веніямином, своїм братом, та й сказали: „Сьогодні відру́бане з Ізраїля одне пле́м'я! |
|
7 Що́ ми зробимо їм, позосталим, щодо жіно́к? А ми присягнули Господом, що не дамо їм із дочо́к наших за жіно́к“. |
|
8 І сказали вони: „Яке́ одне́ з Ізраїлевих племен не прийшло́ до Господа до Міцпи?“ Аж ось ви́явилось, що з Явешу ґілеадського ніхто не прихо́див до табо́ру на збори. |
|
9 І був переглянений народ, а оце — не було там нікого з ме́шканців Явешу ґілеадського! |
|
10 І послала громада туди дванадцять тисяч чоловіка хоробрих людей, і наказали їм, говорячи: „Ідіть, і повбиваєте ме́шканців ґілеадського Явешу вістрям меча, — і жінок і дітей. |
|
11 А це та річ, що ви зробите: Кожного чоловіка та кожну жінку, що пізна́ла чолові́ка, зробите закляттям“. |
|
12 І знайшли вони з ме́шканців ґілеадського Явешу чотири сотні дівчат паннів, що не пізна́ли чолові́ка, і спровадили їх до табо́ру в Шіло́, що в ханаанському Кра́ї. |
|
13 І послала вся та громада, а ті говорили до Веніяминових синів, що в Села-Ріммоні, та й кликнули їм: „Мир!“ |
|
14 І вернувся Веніямин того ча́су, і дали́ їм тих жінок, яких позоставили при житті, із жінок ґілеадського Явешу. Та не знайшли їм до́сить. |
|
15 А народ той жалував за Веніямином, бо Господь зробив проло́ма в Ізраїлевих племенах. |
|
16 І сказали старші́ громади: „Що́ ми зробимо позосталим щодо жінок? Бо вигублена жінка з Веніямина“. |
|
17 І сказали вони: „Останки насліддя — для Веніямина, і не буде витерте пле́м'я з Ізраїля. |
|
18 А ми не можемо дати їм жінок із наших дочо́к, бо Ізраїлеві сини присягли́, говорячи: „Прокля́тий, хто дає жінку Веніяминові!“ |
|
19 І сказали вони: „Ось буває рік-у-рік свято Господнє в Шіло́, що на північ від Бет-Елу, на схід сонця від дороги, що провадить з Бет-Елу до Сихему, і з пі́вдня від Левони“. |
|
20 І наказали вони Веніяминовим синам, говорячи: „Ідіть, і будете чатува́ти в виноградниках. |
|
21 І побачите, аж ось до́чки Шіла́ вийдуть танцювати та́нці, то ви вийдете з виноградників, та й схо́пите собі кожен свою жінку з дочо́к Шіла́, і пі́дете в Веніяминів край. |
|
22 І буде, коли їхні батьки або їхні брати при́йдуть до нас сваритися, то ми скажемо їм: Змилуйтеся над ними, бо не взяли́ ми для кожного з них жінку на війні, і ви не дали́ їм, тому цього ча́су ви винні“. |
|
23 І зробили так Веніяминові сини, і взяли жінок за числом своїм із тих, що танцювали, що їх вони викрали. І пішли вони, і вернулися до наді́лу свого, і побудували міста́, та й осілися в них. |
|
24 І порозхо́дилися звідти Ізраїлеві сини того ча́су кожен до племени свого та до роду свого, і пішли звідти кожен до спа́дку свого. |
|
25 Того ча́су не було царя в Ізраїлі, — кожен робив, що здавалося правдивим в його оча́х! |
СудьиГлава 21 |
Книга СуддiвРозділ 21 |
|
1 |
1 |
|
2 Люди пошли в Вефиль, где и сидели перед Всевышним до вечера, громко и горько плача. |
2 І посхо́дився народ до Бет-Елу, та й сидів там аж до вечора перед Божим лицем. І підне́сли вони го́лос свій, та й плакали плаче́м великим. |
|
3 – О Вечный, Бог Исраила, – говорили они, – почему это случилось с Исраилом? Почему сегодня у Исраила недостаёт одного рода? |
3 I сказали вони: „Чому, Господи, Боже Ізраїлів, сталося це між Ізраїлем, щоб сьогодні бракувало з Ізраїля одне пле́м'я?“ |
|
4 На следующее утро, встав рано, народ построил там жертвенник и принёс на нём всесожжения и жертвы примирения. |
4 І сталося назавтра, і встав рано наро́д, та й збудували же́ртівника, і прине́сли цілопа́лення та мирні жертви. |
|
5 И исраильтяне спросили: |
5 І сказали Ізраїлеві сини: „Хто зо всіх Ізраїлевих племен не ввійшов до зборів до Господа? Бо та прися́га була велика на того, хто не прийшов до Господа, до Міцпи, говорячи: „Такий буде конче забитий“. |
|
6 Исраильтяне горевали о своих братьях вениамитянах. |
6 І жалували Ізраїлеві сини за Веніямином, своїм братом, та й сказали: „Сьогодні відру́бане з Ізраїля одне пле́м'я! |
|
7 Где нам взять жён для тех, кто уцелел, раз мы поклялись Вечным не отдавать им в жёны наших дочерей? |
7 Що́ ми зробимо їм, позосталим, щодо жіно́к? А ми присягнули Господом, що не дамо їм із дочо́к наших за жіно́к“. |
|
8 Затем они спросили: |
8 І сказали вони: „Яке́ одне́ з Ізраїлевих племен не прийшло́ до Господа до Міцпи?“ Аж ось ви́явилось, що з Явешу ґілеадського ніхто не прихо́див до табо́ру на збори. |
|
9 и когда они пересчитали народ, там не оказалось ни одного из жителей Иавеша, что в Галааде. |
9 І був переглянений народ, а оце — не було там нікого з ме́шканців Явешу ґілеадського! |
|
10 И тогда общество отправило туда двенадцать тысяч воинов, велев им: |
10 І послала громада туди дванадцять тисяч чоловіка хоробрих людей, і наказали їм, говорячи: „Ідіть, і повбиваєте ме́шканців ґілеадського Явешу вістрям меча, — і жінок і дітей. |
|
11 Сделайте вот что: полностью истребите всех мужчин и всех женщин, кроме девственниц. |
11 А це та річ, що ви зробите: Кожного чоловіка та кожну жінку, що пізна́ла чолові́ка, зробите закляттям“. |
|
12 Среди жителей Галаада они нашли четыреста девушек-девственниц и увели их в лагерь в Шило, что в земле Ханаана. |
12 І знайшли вони з ме́шканців ґілеадського Явешу чотири сотні дівчат паннів, що не пізна́ли чолові́ка, і спровадили їх до табо́ру в Шіло́, що в ханаанському Кра́ї. |
|
13 Всё общество послало вениамитянам к скале Риммон предложение заключить мир. |
13 І послала вся та громада, а ті говорили до Веніяминових синів, що в Села-Ріммоні, та й кликнули їм: „Мир!“ |
|
14 Тогда вениамитяне вернулись, и им дали женщин Иавеша, что в Галааде, которых оставили в живых. Но на всех не хватило. |
14 І вернувся Веніямин того ча́су, і дали́ їм тих жінок, яких позоставили при житті, із жінок ґілеадського Явешу. Та не знайшли їм до́сить. |
|
15 Народ горевал о Вениамине, потому что Вечный не сохранил целостности родов Исраила. |
15 А народ той жалував за Веніямином, бо Господь зробив проло́ма в Ізраїлевих племенах. |
|
16 И старейшины народа сказали: |
16 І сказали старші́ громади: „Що́ ми зробимо позосталим щодо жінок? Бо вигублена жінка з Веніямина“. |
|
17 У уцелевших вениамитян должны быть наследники, – сказали они, – чтобы Исраил не потерял один из своих родов. |
17 І сказали вони: „Останки насліддя — для Веніямина, і не буде витерте пле́м'я з Ізраїля. |
|
18 Мы не можем дать им в жёны своих дочерей, ведь мы, исраильтяне, поклялись: |
18 А ми не можемо дати їм жінок із наших дочо́к, бо Ізраїлеві сини присягли́, говорячи: „Прокля́тий, хто дає жінку Веніяминові!“ |
|
19 Но, послушайте, праздник Вечного ежегодно отмечается в Шило, что на севере от Вефиля и на востоке от дороги, что ведёт от Вефиля в Шехем и на юг от Левоны. |
19 І сказали вони: „Ось буває рік-у-рік свято Господнє в Шіло́, що на північ від Бет-Елу, на схід сонця від дороги, що провадить з Бет-Елу до Сихему, і з пі́вдня від Левони“. |
|
20 И они научили вениамитян, говоря: |
20 І наказали вони Веніяминовим синам, говорячи: „Ідіть, і будете чатува́ти в виноградниках. |
|
21 и наблюдайте. Когда девушки Шило выйдут, чтобы кружиться в плясках, выбегайте из виноградников, хватайте каждый себе в жёны одну из девушек Шило, и ступайте в землю Вениамина. |
21 І побачите, аж ось до́чки Шіла́ вийдуть танцювати та́нці, то ви вийдете з виноградників, та й схо́пите собі кожен свою жінку з дочо́к Шіла́, і пі́дете в Веніяминів край. |
|
22 Когда их отцы или братья станут жаловаться нам, мы им скажем: |
22 І буде, коли їхні батьки або їхні брати при́йдуть до нас сваритися, то ми скажемо їм: Змилуйтеся над ними, бо не взяли́ ми для кожного з них жінку на війні, і ви не дали́ їм, тому цього ча́су ви винні“. |
|
23 Так вениамитяне и поступили. Когда девушки плясали, каждый мужчина схватил по одной и унёс, чтобы она стала его женой. После этого они вернулись в свой надел, отстроили города и поселились в них. |
23 І зробили так Веніяминові сини, і взяли жінок за числом своїм із тих, що танцювали, що їх вони викрали. І пішли вони, і вернулися до наді́лу свого, і побудували міста́, та й осілися в них. |
|
24 А исраильтяне тогда же покинули то место и пошли домой к своим родам и кланам, каждый – в свой надел. |
24 І порозхо́дилися звідти Ізраїлеві сини того ча́су кожен до племени свого та до роду свого, і пішли звідти кожен до спа́дку свого. |
|
25 В те дни у Исраила не было царя, и каждый делал то, что считал правильным. |
25 Того ча́су не було царя в Ізраїлі, — кожен робив, що здавалося правдивим в його оча́х! |