Библия - Обещанное Восстановление

Неемия

Глава 9

1 В двадцать четвёртый день того же месяца (31 октября 445 г. до н. э.) исраильтяне собрались вместе, постящиеся, одетые в рубище и с пылью на головах.

2 Ведущие свой род от Исраила уже отделились от всех чужеземцев. Они стояли и открыто признавались в своих грехах и в нечестии своих отцов.

3 Они стояли на своих местах и четверть дня читали из книги Закона Вечного, их Бога, а в течение ещё одной четверти признавались в своих грехах и поклонялись Вечному, их Богу.

4 А на лестницы для левитов встали Иешуа, Бани, Кадмиил, Шевания, Бунни, Шеревия, Бани и Кенани, которые громко взывали к Вечному, их Богу.

5 Левиты Иешуа, Кадмиил, Бани, Хашавнея, Шеревия, Ходия, Шевания и Петахия сказали: – Встаньте и восславьте Вечного, вашего Бога, Который от века и до века. Затем они помолились: – Да будет благословенно славное имя Твоё, которое выше всякого благословения и хвалы.

6 Ты один есть Бог, о Вечный! Ты создал небеса, даже небеса небес, и всё их звёздное воинство, землю, и всё, что на ней, моря, и всё, что в них. Ты даёшь жизнь всему, и поклоняются Тебе воинства небес.

7 Ты – Вечный Бог, избравший Ибрама, выведший его из Ура Халдейского и назвавший его Ибрахимом.

8 Ты нашёл его сердце верным Тебе и заключил с ним соглашение, чтобы отдать его потомкам землю хананеев, хеттов, аморреев, перизеев, иевусеев и гиргашеев. Ты сдержал Своё слово, ведь Ты праведен.

9 Ты увидел горе наших предков в Египте, Ты услышал их крик у Тростникового моря. .

10 Ты явил знамения и чудеса против фараона, против всех его приближённых и против всего народа его страны, потому что Ты знал, как надменно поступали с ними египтяне. Ты сделал Себе имя, что пребывает и до сегодняшнего дня.

11 Ты море разделил перед ними, и они прошли через него как по суше, но их преследователей Ты швырнул в глубины, точно камень в могучие воды.

12 Днём Ты вёл их столбом облачным, а ночью – столбом пламенным, чтобы светить им в пути, по которому они должны были идти.

13 Ты сошёл на гору Синай; Ты говорил с ними с небес. Ты дал им правила и законы, которые справедливы и истинны, и установления и повеления, которые благи.

14 Ты указал им Свою святую субботу и дал им через Своего раба Мусу повеления, установления и Закон.

15 Они голодали – Ты дал им хлеб с небес, жаждали – Ты дал им воду из скалы; Ты велел им войти и овладеть землёй, которую Ты с поднятой рукой клялся им отдать.

16 Но они и наши предки стали надменны и упрямы и не слушались Твоих повелений.

17 Они отказывались слушать и забыли о чудесах, которые Ты творил среди них. Они стали упрямы и поставили вождя, чтобы вернуться в своё рабство в Египет. Но Ты – Бог, готовый простить, милостивый и милосердный, . долготерпеливый и богатый любовью. И Ты не оставил их,

18 даже когда они отлили себе изваяние тельца и сказали: «Вот твой бог, который вывел тебя из Египта», и когда они совершали страшные деяния против Всевышнего.

19 По великому Своему состраданию Ты не оставил их в пустыне. Днём облачный столб не переставал вести их, а ночью огненный столб не переставал освещать путь, по которому они должны были идти.

20 Ты дал Твоего благого Духа, чтобы наставлять их. Ты не отнял манны от них и дал им воду, когда они жаждали.

21 Сорок лет Ты поддерживал их в пустыне; они ни в чём не нуждались, их одежда не изнашивалась, а ноги их не опухали.

22 Ты отдал им царства и народы, разделив между ними каждый уголок земли. Они овладели страной Сигона, царя Хешбона, и страной Ога, царя Башана.

23 Ты сделал их сыновей многочисленными, как звёзды на небе, и привёл их в землю, о которой Ты говорил отцам их, чтобы они вошли и овладели ею.

24 Их сыновья вошли и овладели этой землёй. Ты смирил пред ними хананеев, которые жили в той земле. Ты отдал в их руки хананеев с их царями и народами той земли, чтобы они поступили с ними так, как им захочется.

25 Они захватили укреплённые города и плодородную землю. Они завладели домами, полными всякого добра, с высеченными водохранилищами, виноградниками, масличными рощами и плодовыми деревьями в изобилии. Они ели, и насыщались, и тучнели, и наслаждались по Твоей великой благости.

26 Но они стали непослушными и восстали против Тебя, они отвергли Твой Закон. Они убивали Твоих пророков, которые предостерегали их, чтобы обратить их к Тебе, они совершали страшные деяния против Тебя.

27 И Ты отдал их в руки врагов, которые притесняли их. Но когда их притесняли, они взывали к Тебе. Ты слышал их с небес и по великому Своему состраданию давал им избавителей, которые спасали их от рук их врагов.

28 Но как только они обретали покой, они вновь начинали творить зло в Твоих глазах. И Ты оставлял их в руках их врагов, и те правили ими. И когда они опять взывали к Тебе, Ты слышал с небес и по великому Своему состраданию избавлял их снова и снова.

29 Ты предостерегал их, чтобы они возвратились к Твоему Закону, но они стали надменными и не слушались Твоих повелений. Они грешили против Твоих правил, которые дают жизнь человеку, исполняющему их. Они упорно отворачивались от Тебя, стали упрямы и отказывались слушать.

30 Много лет Ты терпел их. Духом Своим Ты увещевал их через Своих пророков, но они не слушали, и Ты отдал их в руки чужеземных народов.

31 Однако по Своей великой милости Ты не уничтожил их до конца и не покинул их, ведь Ты – милостивый и милосердный Бог.

32 Итак, Бог наш, Бог великий, сильный и грозный, верный соглашению любви, да не будут малыми пред Тобой все тяготы, что постигли нас, наших царей и вождей, наших священнослужителей и пророков, наших отцов и весь Твой народ со дней ассирийских царей до сегодняшнего дня.

33 Во всём, что случилось с нами, Ты прав, ведь Ты хранил верность, а мы грешили.

34 Наши цари, вожди, священнослужители и отцы не исполняли Твой Закон. Они не внимали Твоим повелениям и предостережениям, которые Ты посылал им.

35 Даже в своём царстве, наслаждаясь Твоей великой благостью в той просторной и плодородной земле, которую Ты дал им, они не служили Тебе и не отвернулись от своих злых дел.

36 И вот, сегодня мы – рабы! В земле, которую Ты дал нашим предкам, чтобы они питались её плодами и добрыми дарами, мы – рабы!

37 Из-за наших грехов её обильная жатва достаётся царям, которых Ты над нами поставил. Они распоряжаются нами и нашим скотом, как им заблагорассудится. Мы в большой беде.

38 – В виду всего этого мы заключаем прочный договор, записываем его, и наши вожди, левиты и священнослужители прикладывают к нему свои печати.

Неемія

Розділ 9

1 А двадцятого й четвертого дня того місяця зібра́лися Ізраїлеві сини в по́сті та в вере́тищах, а на них — по́рох.

2 А Ізраїлеве насіння відділи́лося від усіх чужи́нців, і поставали й визнавали гріхи свої та провини своїх батьків.

3 І стали на місті своїм, і чверть дня читали з книги Зако́ну Господа, Бога свого, а чверть сповіда́лися і вклонялися Господе́ві, Богові своєму.

4 І стали на леви́тському підви́щенні Ісус, і Бані, Кадміїл, Шеванія, Бунні, Шеревея, Бані, Кенані, і кли́кали сильним голосом до Господа, Бога свого.

5 І сказали Левити: Ісус, і Кадміїл, Бані, Хашавнея, Шеревея, Годійя, Шеванія, Петахія: „Устаньте, поблагословіть Господа, Бога свого́, від віку аж до віку! І нехай благословляють Ім'я́ слави Твоєї, і нехай воно буде звели́чене над усяке благослове́ння та славу!

6 Ти Господь єдиний! Ти вчинив небо, небеса небе́с, і все їхнє ві́йсько, землю та все, що на ній, моря та все, що в них, і Ти оживля́єш їх усіх, а небесне ві́йсько Тобі вклоня́ється!

7 Ти — то Господь, Бог, що вибрав Авра́ма, і вивів його́ з халдейського Уру, і дав йому ім'я́ Авраа́м.

8 І Ти знайшов серце його вірним перед лицем Своїм, і склав був із ним заповіта, щоб дати край хананеян, хіттеян, амореян, періззеян, євусеян, ґірґасеян, щоб дати насінню його. І Ти ви́конав слова́ Свої, бо Ти праведний!

9 І побачив Ти біду наших батьків ув Єгипті, а їхній зойк Ти почув над Червоним морем.

10 І дав Ти знаки́ та чу́да на фараоні та на всіх його раба́х, і на всім наро́ді краю його, бо пізнав Ти, що вони гордо пово́дилися з ними, і зробив Ти Собі Ім'я́, як видно цього дня.

11 І море Ти розсі́к перед ними, і вони перейшли́ серед моря по суходо́лу, а тих, хто гнався за ними, Ти кинув до глиби́н, як камінь до бурхли́вої води.

12 І Ти прова́див їх стовпо́м хмари вдень, а стовпо́м огню́ вночі, щоб освітлювати їм ту дорогу, якою мали йти.

13 І Ти зійшов був на го́ру Сіна́й, і говорив з ними з небе́с, і дав їм справедливі права́ та правдиві зако́ни, устави та заповіді добрі.

14 І святу Свою суботу Ти вказав їм, а заповіді, й устави та право наказав Ти їм через раба Свого Мойсея.

15 І хліб із небе́с дав Ти був їм на їхній голод, і воду зо скелі Ти вивів був їм на їхню спра́гу. І Ти сказав їм, щоб ішли посі́сти край, який Ти присягну́в дати їм.

16 Та вони й наші батьки́ були вперті, і робили твердо́ю свою шию, і не слухали Твоїх за́повідей.

17 І відмовля́лися вони слухати, і не пам'ятали чуд Твоїх, які Ти чинив був із ними, і стали твердоши́ї, і настанови́ли собі го́лову, щоб вернутися до своєї неволі в непо́слуху. Та Ти Бог, що прощаєш, Ти ласка́вий та милосе́рдний, довготерпели́вий та багатомилости́вий, — і Ти не покинув їх!

18 Хоч вони зробили були́ собі ли́того тельця́ та сказали: Оце бог твій, що ви́вів тебе з Єгипту, і робили великі обра́зи,

19 та Ти в великім Своїм милосерді не залишив їх у пустині, — стовп хмари не відходив від них удень, щоб ве́сти їх дорогою, а стовп огню́ вночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали йти.

20 І Духа Свого доброго Ти давав, щоб зробити їх мудрими, і ма́нни Своєї не стри́мував від їхніх уст, і во́ду Ти їм давав на їхнє пра́гнення.

21 І сорок літ живив Ти їх у пустині. Не було недоста́тку ні в чо́му, — одежі їхні не де́рлися, а но́ги їхні не пу́хли.

22 І дав Ти їм царства та наро́ди, які призна́чив на по́діл, — і вони посіли край Сиго́на, і край царя хешбонського, і край Оґа, царя башанського.

23 А їхніх синів Ти помно́жив, як зо́рі небесні, і ввів їх до кра́ю, що про нього казав Ти їхнім батька́м, щоб ішли посісти.

24 І ввійшли сини, і посіли той край, і Ти впокори́в перед ними ме́шканців того кра́ю ханаане́ян, і дав у їхню руку їх та царів їхніх, та наро́ди того кра́ю, щоб чинити з ними за своєю волею.

25 І поздобува́ли вони міста́ укрі́плені, та землю ситу, і посі́ли доми, повні всякого добра́, повите́сувані в ске́лях водозбо́ри, виноградники, і оливки, і багато овоче́вих дере́в. І вони їли й наси́тилися, і постава́ли товсті́, і насоло́джувалися Твоїм великим добро́м.

26 І стали вони неслухня́ні, і побунтува́лися проти Тебе, і кинули Зако́на Твого геть за свою спи́ну, і позабивали пророків Твоїх, що сві́дчили між ними, щоб навернути їх до Те́бе. І чинили вони великі обра́зи.

27 І дав Ти їх у руку їхніх ворогів, а ті утиска́ли їх. А в ча́сі горя свого вони кли́кали до Тебе, а Ти з неба чув, і за Своїм великим милосе́рдям давав їм спаси́телів, і вони спасали їх з руки́ їхніх ворогів.

28 Та коли був їм мир, вони зно́ву чинили зло перед лицем Твоїм, і Ти давав їх у ру́ку їхніх ворогів, і ті панува́ли над ними. І вони зно́ву кли́кали до Тебе, а Ти з неба їх вислухо́вував, і спаса́в їх за милосе́рдям Своїм довгий час.

29 І сві́дчив Ти проти них, щоб наверну́ти їх до Зако́ну Твого, та вони чинили лихе́, і не слу́халися за́повідей Твоїх, і грішили проти Твоїх прав, — які коли б люди́на чинила, то жила́ б ними, — і ставало раме́но їх неслухня́не, а шию свою робили твердо́ю, і не слухалися.

30 І зволіка́в Ти їм довгі ро́ки, і сві́дчив проти них Своїм Духом через Своїх пророків, та вони не слу́хали того, і Ти дав їх у ру́ку народів цих країв.

31 І через велике Своє милосердя Ти не ви́губив і не покинув їх, бо Ти Бог ласка́вий та милосе́рдний!

32 А тепер, Боже наш, Боже великий, сильний та страшни́й, що бережеш заповіта та милість, — нехай не буде мало́ю перед лицем Твоїм уся та му́ка, що спіткала нас, наших царів, наших зверхників, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших, і ввесь Твій наро́д від днів асирійських царів аж до цього дня!

33 А ти справедливий у всьо́му, що прихо́дить на нас, бо Ти правду робив, а ми були несправедли́ві.

34 А наші царі, наші зверхники, наші священики та наші батьки́ не вико́нували Зако́на Твого, і не слухалися за́повідей Твоїх та свідо́цтв Твоїх, що Ти сві́дчив проти них.

35 І вони в царстві своїм та в великім добрі Твоїм, яке Ти їм давав, і в то́му просто́рому та си́тому кра́ї, що Ти дав перед ними, не служили Тобі, і не відверну́лися від своїх злих чинів.

36 Ось ми сьогодні раби, а цей Край, що Ти дав його́ нашим батькам, щоб їсти плід його та добро́ його, — ось ми раби в ньому!

37 І він мно́жить свій урожа́й для царів, яких Ти дав над нами за наші гріхи, і вони панують над нашими тіла́ми та над нашою худобою за своїм уподо́банням, і ми в великому у́тискові!“

Неемия Глава 9	Неемія Розділ 9
1 В двадцать четвёртый день того же месяца (31 октября 445 г. до н. э.) исраильтяне собрались вместе, постящиеся, одетые в рубище и с пылью на головах.	1 А двадцятого й четвертого дня того місяця зібра́лися Ізраїлеві сини в по́сті та в вере́тищах, а на них — по́рох.
2 Ведущие свой род от Исраила уже отделились от всех чужеземцев. Они стояли и открыто признавались в своих грехах и в нечестии своих отцов.	2 А Ізраїлеве насіння відділи́лося від усіх чужи́нців, і поставали й визнавали гріхи свої та провини своїх батьків.
3 Они стояли на своих местах и четверть дня читали из книги Закона Вечного, их Бога, а в течение ещё одной четверти признавались в своих грехах и поклонялись Вечному, их Богу.	3 І стали на місті своїм, і чверть дня читали з книги Зако́ну Господа, Бога свого, а чверть сповіда́лися і вклонялися Господе́ві, Богові своєму.
4 А на лестницы для левитов встали Иешуа, Бани, Кадмиил, Шевания, Бунни, Шеревия, Бани и Кенани, которые громко взывали к Вечному, их Богу.	4 І стали на леви́тському підви́щенні Ісус, і Бані, Кадміїл, Шеванія, Бунні, Шеревея, Бані, Кенані, і кли́кали сильним голосом до Господа, Бога свого.
5 Левиты Иешуа, Кадмиил, Бани, Хашавнея, Шеревия, Ходия, Шевания и Петахия сказали: – Встаньте и восславьте Вечного, вашего Бога, Который от века и до века. Затем они помолились: – Да будет благословенно славное имя Твоё, которое выше всякого благословения и хвалы.	5 І сказали Левити: Ісус, і Кадміїл, Бані, Хашавнея, Шеревея, Годійя, Шеванія, Петахія: „Устаньте, поблагословіть Господа, Бога свого́, від віку аж до віку! І нехай благословляють Ім'я́ слави Твоєї, і нехай воно буде звели́чене над усяке благослове́ння та славу!
6 Ты один есть Бог, о Вечный! Ты создал небеса, даже небеса небес, и всё их звёздное воинство, землю, и всё, что на ней, моря, и всё, что в них. Ты даёшь жизнь всему, и поклоняются Тебе воинства небес.	6 Ти Господь єдиний! Ти вчинив небо, небеса небе́с, і все їхнє ві́йсько, землю та все, що на ній, моря та все, що в них, і Ти оживля́єш їх усіх, а небесне ві́йсько Тобі вклоня́ється!
7 Ты – Вечный Бог, избравший Ибрама, выведший его из Ура Халдейского и назвавший его Ибрахимом.	7 Ти — то Господь, Бог, що вибрав Авра́ма, і вивів його́ з халдейського Уру, і дав йому ім'я́ Авраа́м.
8 Ты нашёл его сердце верным Тебе и заключил с ним соглашение, чтобы отдать его потомкам землю хананеев, хеттов, аморреев, перизеев, иевусеев и гиргашеев. Ты сдержал Своё слово, ведь Ты праведен.	8 І Ти знайшов серце його вірним перед лицем Своїм, і склав був із ним заповіта, щоб дати край хананеян, хіттеян, амореян, періззеян, євусеян, ґірґасеян, щоб дати насінню його. І Ти ви́конав слова́ Свої, бо Ти праведний!
9 Ты увидел горе наших предков в Египте, Ты услышал их крик у Тростникового моря. .	9 І побачив Ти біду наших батьків ув Єгипті, а їхній зойк Ти почув над Червоним морем.
10 Ты явил знамения и чудеса против фараона, против всех его приближённых и против всего народа его страны, потому что Ты знал, как надменно поступали с ними египтяне. Ты сделал Себе имя, что пребывает и до сегодняшнего дня.	10 І дав Ти знаки́ та чу́да на фараоні та на всіх його раба́х, і на всім наро́ді краю його, бо пізнав Ти, що вони гордо пово́дилися з ними, і зробив Ти Собі Ім'я́, як видно цього дня.
11 Ты море разделил перед ними, и они прошли через него как по суше, но их преследователей Ты швырнул в глубины, точно камень в могучие воды.	11 І море Ти розсі́к перед ними, і вони перейшли́ серед моря по суходо́лу, а тих, хто гнався за ними, Ти кинув до глиби́н, як камінь до бурхли́вої води.
12 Днём Ты вёл их столбом облачным, а ночью – столбом пламенным, чтобы светить им в пути, по которому они должны были идти.	12 І Ти прова́див їх стовпо́м хмари вдень, а стовпо́м огню́ вночі, щоб освітлювати їм ту дорогу, якою мали йти.
13 Ты сошёл на гору Синай; Ты говорил с ними с небес. Ты дал им правила и законы, которые справедливы и истинны, и установления и повеления, которые благи.	13 І Ти зійшов був на го́ру Сіна́й, і говорив з ними з небе́с, і дав їм справедливі права́ та правдиві зако́ни, устави та заповіді добрі.
14 Ты указал им Свою святую субботу и дал им через Своего раба Мусу повеления, установления и Закон.	14 І святу Свою суботу Ти вказав їм, а заповіді, й устави та право наказав Ти їм через раба Свого Мойсея.
15 Они голодали – Ты дал им хлеб с небес, жаждали – Ты дал им воду из скалы; Ты велел им войти и овладеть землёй, которую Ты с поднятой рукой клялся им отдать.	15 І хліб із небе́с дав Ти був їм на їхній голод, і воду зо скелі Ти вивів був їм на їхню спра́гу. І Ти сказав їм, щоб ішли посі́сти край, який Ти присягну́в дати їм.
16 Но они и наши предки стали надменны и упрямы и не слушались Твоих повелений.	16 Та вони й наші батьки́ були вперті, і робили твердо́ю свою шию, і не слухали Твоїх за́повідей.
17 Они отказывались слушать и забыли о чудесах, которые Ты творил среди них. Они стали упрямы и поставили вождя, чтобы вернуться в своё рабство в Египет. Но Ты – Бог, готовый простить, милостивый и милосердный, . долготерпеливый и богатый любовью. И Ты не оставил их,	17 І відмовля́лися вони слухати, і не пам'ятали чуд Твоїх, які Ти чинив був із ними, і стали твердоши́ї, і настанови́ли собі го́лову, щоб вернутися до своєї неволі в непо́слуху. Та Ти Бог, що прощаєш, Ти ласка́вий та милосе́рдний, довготерпели́вий та багатомилости́вий, — і Ти не покинув їх!
18 даже когда они отлили себе изваяние тельца и сказали: «Вот твой бог, который вывел тебя из Египта», и когда они совершали страшные деяния против Всевышнего.	18 Хоч вони зробили були́ собі ли́того тельця́ та сказали: Оце бог твій, що ви́вів тебе з Єгипту, і робили великі обра́зи,
19 По великому Своему состраданию Ты не оставил их в пустыне. Днём облачный столб не переставал вести их, а ночью огненный столб не переставал освещать путь, по которому они должны были идти.	19 та Ти в великім Своїм милосерді не залишив їх у пустині, — стовп хмари не відходив від них удень, щоб ве́сти їх дорогою, а стовп огню́ вночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали йти.
20 Ты дал Твоего благого Духа, чтобы наставлять их. Ты не отнял манны от них и дал им воду, когда они жаждали.	20 І Духа Свого доброго Ти давав, щоб зробити їх мудрими, і ма́нни Своєї не стри́мував від їхніх уст, і во́ду Ти їм давав на їхнє пра́гнення.
21 Сорок лет Ты поддерживал их в пустыне; они ни в чём не нуждались, их одежда не изнашивалась, а ноги их не опухали.	21 І сорок літ живив Ти їх у пустині. Не було недоста́тку ні в чо́му, — одежі їхні не де́рлися, а но́ги їхні не пу́хли.
22 Ты отдал им царства и народы, разделив между ними каждый уголок земли. Они овладели страной Сигона, царя Хешбона, и страной Ога, царя Башана.	22 І дав Ти їм царства та наро́ди, які призна́чив на по́діл, — і вони посіли край Сиго́на, і край царя хешбонського, і край Оґа, царя башанського.
23 Ты сделал их сыновей многочисленными, как звёзды на небе, и привёл их в землю, о которой Ты говорил отцам их, чтобы они вошли и овладели ею.	23 А їхніх синів Ти помно́жив, як зо́рі небесні, і ввів їх до кра́ю, що про нього казав Ти їхнім батька́м, щоб ішли посісти.
24 Их сыновья вошли и овладели этой землёй. Ты смирил пред ними хананеев, которые жили в той земле. Ты отдал в их руки хананеев с их царями и народами той земли, чтобы они поступили с ними так, как им захочется.	24 І ввійшли сини, і посіли той край, і Ти впокори́в перед ними ме́шканців того кра́ю ханаане́ян, і дав у їхню руку їх та царів їхніх, та наро́ди того кра́ю, щоб чинити з ними за своєю волею.
25 Они захватили укреплённые города и плодородную землю. Они завладели домами, полными всякого добра, с высеченными водохранилищами, виноградниками, масличными рощами и плодовыми деревьями в изобилии. Они ели, и насыщались, и тучнели, и наслаждались по Твоей великой благости.	25 І поздобува́ли вони міста́ укрі́плені, та землю ситу, і посі́ли доми, повні всякого добра́, повите́сувані в ске́лях водозбо́ри, виноградники, і оливки, і багато овоче́вих дере́в. І вони їли й наси́тилися, і постава́ли товсті́, і насоло́джувалися Твоїм великим добро́м.
26 Но они стали непослушными и восстали против Тебя, они отвергли Твой Закон. Они убивали Твоих пророков, которые предостерегали их, чтобы обратить их к Тебе, они совершали страшные деяния против Тебя.	26 І стали вони неслухня́ні, і побунтува́лися проти Тебе, і кинули Зако́на Твого геть за свою спи́ну, і позабивали пророків Твоїх, що сві́дчили між ними, щоб навернути їх до Те́бе. І чинили вони великі обра́зи.
27 И Ты отдал их в руки врагов, которые притесняли их. Но когда их притесняли, они взывали к Тебе. Ты слышал их с небес и по великому Своему состраданию давал им избавителей, которые спасали их от рук их врагов.	27 І дав Ти їх у руку їхніх ворогів, а ті утиска́ли їх. А в ча́сі горя свого вони кли́кали до Тебе, а Ти з неба чув, і за Своїм великим милосе́рдям давав їм спаси́телів, і вони спасали їх з руки́ їхніх ворогів.
28 Но как только они обретали покой, они вновь начинали творить зло в Твоих глазах. И Ты оставлял их в руках их врагов, и те правили ими. И когда они опять взывали к Тебе, Ты слышал с небес и по великому Своему состраданию избавлял их снова и снова.	28 Та коли був їм мир, вони зно́ву чинили зло перед лицем Твоїм, і Ти давав їх у ру́ку їхніх ворогів, і ті панува́ли над ними. І вони зно́ву кли́кали до Тебе, а Ти з неба їх вислухо́вував, і спаса́в їх за милосе́рдям Своїм довгий час.
29 Ты предостерегал их, чтобы они возвратились к Твоему Закону, но они стали надменными и не слушались Твоих повелений. Они грешили против Твоих правил, которые дают жизнь человеку, исполняющему их. Они упорно отворачивались от Тебя, стали упрямы и отказывались слушать.	29 І сві́дчив Ти проти них, щоб наверну́ти їх до Зако́ну Твого, та вони чинили лихе́, і не слу́халися за́повідей Твоїх, і грішили проти Твоїх прав, — які коли б люди́на чинила, то жила́ б ними, — і ставало раме́но їх неслухня́не, а шию свою робили твердо́ю, і не слухалися.
30 Много лет Ты терпел их. Духом Своим Ты увещевал их через Своих пророков, но они не слушали, и Ты отдал их в руки чужеземных народов.	30 І зволіка́в Ти їм довгі ро́ки, і сві́дчив проти них Своїм Духом через Своїх пророків, та вони не слу́хали того, і Ти дав їх у ру́ку народів цих країв.
31 Однако по Своей великой милости Ты не уничтожил их до конца и не покинул их, ведь Ты – милостивый и милосердный Бог.	31 І через велике Своє милосердя Ти не ви́губив і не покинув їх, бо Ти Бог ласка́вий та милосе́рдний!
32 Итак, Бог наш, Бог великий, сильный и грозный, верный соглашению любви, да не будут малыми пред Тобой все тяготы, что постигли нас, наших царей и вождей, наших священнослужителей и пророков, наших отцов и весь Твой народ со дней ассирийских царей до сегодняшнего дня.	32 А тепер, Боже наш, Боже великий, сильний та страшни́й, що бережеш заповіта та милість, — нехай не буде мало́ю перед лицем Твоїм уся та му́ка, що спіткала нас, наших царів, наших зверхників, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших, і ввесь Твій наро́д від днів асирійських царів аж до цього дня!
33 Во всём, что случилось с нами, Ты прав, ведь Ты хранил верность, а мы грешили.	33 А ти справедливий у всьо́му, що прихо́дить на нас, бо Ти правду робив, а ми були несправедли́ві.
34 Наши цари, вожди, священнослужители и отцы не исполняли Твой Закон. Они не внимали Твоим повелениям и предостережениям, которые Ты посылал им.	34 А наші царі, наші зверхники, наші священики та наші батьки́ не вико́нували Зако́на Твого, і не слухалися за́повідей Твоїх та свідо́цтв Твоїх, що Ти сві́дчив проти них.
35 Даже в своём царстве, наслаждаясь Твоей великой благостью в той просторной и плодородной земле, которую Ты дал им, они не служили Тебе и не отвернулись от своих злых дел.	35 І вони в царстві своїм та в великім добрі Твоїм, яке Ти їм давав, і в то́му просто́рому та си́тому кра́ї, що Ти дав перед ними, не служили Тобі, і не відверну́лися від своїх злих чинів.
36 И вот, сегодня мы – рабы! В земле, которую Ты дал нашим предкам, чтобы они питались её плодами и добрыми дарами, мы – рабы!	36 Ось ми сьогодні раби, а цей Край, що Ти дав його́ нашим батькам, щоб їсти плід його та добро́ його, — ось ми раби в ньому!
37 Из-за наших грехов её обильная жатва достаётся царям, которых Ты над нами поставил. Они распоряжаются нами и нашим скотом, как им заблагорассудится. Мы в большой беде.	37 І він мно́жить свій урожа́й для царів, яких Ти дав над нами за наші гріхи, і вони панують над нашими тіла́ми та над нашою худобою за своїм уподо́банням, і ми в великому у́тискові!“
38 – В виду всего этого мы заключаем прочный договор, записываем его, и наши вожди, левиты и священнослужители прикладывают к нему свои печати.	38

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Неемия

Глава 9

Неемія

Розділ 9

Неемия

Глава 9

Неемія

Розділ 9

Ветхий завет

Новый завет

Неемия

Глава 9

Неемія

Розділ 9

Неемия

Глава 9

Неемія

Розділ 9

Ветхий
завет

Новый
завет