Библия - Обещанное Восстановление

Начало

Глава 30

1 Рахиля видела, что она не рожает Якубу детей, и позавидовала своей сестре Лии. Она сказала Якубу: – Дай мне детей, или я умру!

2 Якуб разгневался на неё и сказал: – Разве я Всевышний, Который не даёт тебе детей?

3 Она сказала: – Вот Билха, моя служанка. Ляг с ней, чтобы она родила мне на колени, . и у меня будут дети через неё. .

4 Так она дала ему в жёны свою служанку Билху; Якуб лёг с ней,

5 она забеременела и родила ему сына.

6 Тогда Рахиля сказала: «Всевышний оправдал меня; Он внял моей мольбе и дал мне сына». Поэтому она назвала его Дан («он оправдал»).

7 Билха, служанка Рахили, снова забеременела и родила Якубу второго сына.

8 Тогда Рахиля сказала: «Великой борьбой боролась я с моей сестрой и победила». И она назвала его Неффалим («моя борьба»).

9 Увидев, что она перестала рожать детей, Лия взяла свою служанку Зелфу и дала её Якубу в жёны.

10 Зелфа, служанка Лии, родила Якубу сына.

11 Тогда Лия сказала: «Какая удача!» И она назвала его Гад («удача»).

12 Зелфа, служанка Лии, родила Якубу второго сына.

13 Тогда Лия сказала: «Как я счастлива! Женщины будут звать меня счастливицей!» И она назвала его Ашир («счастье»).

14 Во время жатвы пшеницы, Рувим вышел в поле, нашёл мандрагоры и принёс их матери. Рахиля сказала Лии: – Пожалуйста, дай мне несколько мандрагор твоего сына.

15 Но та сказала ей: – Ты уже забрала у меня мужа, а теперь хочешь забрать и мандрагоры сына моего? – Хорошо, – сказала Рахиля, – пусть он ляжет с тобой сегодня ночью в обмен на мандрагоры твоего сына.

16 Когда вечером Якуб пришёл с полей, Лия вышла встретить его и сказала: – Ты должен лечь со мной. Я заплатила за тебя мандрагорами сына. И он лёг с ней в ту ночь.

17 Всевышний услышал Лию, она забеременела и родила Якубу пятого сына.

18 Тогда Лия сказала: «Всевышний вознаградил меня за то, что я дала мужу мою служанку». И она назвала его Иссахар («вознаграждение»).

19 Лия снова забеременела и родила Якубу шестого сына.

20 Тогда она сказала: «Всевышний подарил мне драгоценный подарок. Теперь муж станет чтить меня, потому что я родила ему шестерых сыновей». И она назвала его Завулон («честь»).

21 Через какое-то время она родила дочь и назвала её Дина.

22 Тогда Всевышний вспомнил Рахилю. Он услышал её и открыл ей утробу:

23 она забеременела и родила сына, и сказала: «Всевышний снял мой позор».

24 Она назвала его Юсуф («пусть прибавит»), потому что она сказала: «Да добавит мне Вечный ещё одного сына».

25 После того как Рахиля родила Юсуфа, Якуб сказал Лавану: – Отпусти меня, чтобы я мог вернуться в родные края.

26 Дай мне моих жён и детей, за которых я служил тебе, и я тронусь в путь. Ты знаешь, как много я работал на тебя.

27 Но Лаван сказал ему: – Если я нашёл милость в твоих глазах, прошу тебя, останься: я узнал через гадание, . что Вечный благословляет меня благодаря тебе, –

28 и добавил: – Назови свою цену, я заплачу её.

29 Якуб ответил ему: – Ты знаешь, как я работал на тебя и каковы твои стада благодаря моей заботе.

30 Они были немногочисленны до моего прихода, но теперь их число многократно увеличилось, и Вечный благословлял тебя из-за меня. Когда же, наконец, я смогу скопить что-нибудь и для собственного дома?

31 Лаван спросил: – Что тебе дать? – Мне ничего не надо, – ответил Якуб. – Сделай для меня лишь одно, и я буду и дальше пасти и охранять твой скот:

32 давай я обойду все твои стада – выбери из них всех крапчатых и пятнистых овец, всех тёмных ягнят и всех пятнистых и крапчатых козлов. Они и будут моей платой.

33 Честность моя будет мне порукой в будущем, когда бы ты ни решил проверить плату, отданную мне. Если найдётся у меня не крапчатый и не пятнистый козёл или не тёмный ягнёнок, то они будут считаться крадеными.

34 – Договорились, – сказал Лаван. – Пусть будет так, как ты сказал.

35 И в тот же день он отделил всех козлов с крапинами или пятнами, всех пятнистых и крапчатых коз – тех, на которых было белое, – и всех тёмных ягнят, и отдал их под надзор сыновей.

36 Он назначил расстояние между собой и Якубом в три дня пути, а Якуб продолжал пасти остальной мелкий скот Лавана.

37 Якуб нарезал свежих веток тополя, миндаля и чинары и сделал на них белые полоски, сняв кору и обнажив белое дерево внутри.

38 Он положил ветки с нарезкой во все поилки, чтобы они были прямо перед скотом, когда скот приходил пить. Во время брачной поры, когда животные приходили пить,

39 они спаривались перед ветками, и потомство рождалось пёстрым, крапчатым или пятнистым.

40 Якуб ставил этот молодняк отдельно, а остальных поворачивал к пёстрым и тёмным животным, которые принадлежали Лавану. Так у него появились собственные стада, и он держал их отдельно от скота Лавана.

41 Когда пить приходили крепкие животные, Якуб клал перед ними в корыта ветки, чтобы они спаривались перед ветками,

42 а если животные были слабые, он не клал веток. Так слабый скот доставался Лавану, а сильный – Якубу.

43 Якуб начал богатеть, у него теперь были большие стада, а также служанки, слуги, верблюды и ослы.

Буття

Розділ 30

1 І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: „Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю!“

2 І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: „Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?“

3 І сказала вона: „Ось неві́льниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей“.

4 І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків.

5 І завагітніла Білга, і вродила Якову сина.

6 І сказала Рахіль: „Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина.“ Тому́ назвала ймення йому: Дан.

7 І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову.

8 І сказала Рахіль: „Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, — і перемогла. І назвала ймення йому: Нефтали́м.

9 І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала́ її Якову за жінку.

10 І вродила Зілпа, неві́льниця Леїна, Якову сина.

11 І сказала Лія: „Прийшло щастя“, і назвала ймення йому Ґад.

12 І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову.

13 І промовила Лія: „То на блаже́нство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну“. І назвала ймення йому: Аси́р.

14 І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: „Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!“

15 А та відказала їй: „Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого?“ І сказала Рахіль: „Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!“

16 І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: „Уві́йдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого“. І лежав він із нею ночі тієї.

17 І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п'ятого сина.

18 І промовила Лія: „Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові“. І назвала ймення йому: Іссаха́р.

19 І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина.

20 І промовила Лія: „Обдарував мене Бог добрим подарунком, — цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів“. І назвала ймення йому: Завуло́н.

21 А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна.

22 І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.

23 І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: „Бог забрав мою ганьбу!“

24 І назвала ймення йому: Йо́сип, кажучи: „Додасть Господь мені іншого сина!“

25 І сталося, коли Рахіль породила Йо́сипа, то сказав Яків до Лавана: „Відпусти мене, і нехай я піду́ до свого місця й до Кра́ю свого.

26 Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду́, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі“.

27 І промовив до нього Лаван: „Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе“.

28 І далі казав: „Признач собі заплату від мене, — і я дам“.

29 А той відказав: „Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною.

30 Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відко́ли нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?“

31 І сказав Лаван: „Що́ ж я тобі дам?“ А Яків промовив: „Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.

32 Я сьогодні перейду́ через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й перепола́су, і кожну овечку чорну — з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, — і це буде заплата мені.

33 І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли при́йдеш гля́нути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, — крадене воно в мене“.

34 А Лаван відказав: „Так, — нехай буде за словом твоїм!“

35 І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було́ в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.

36 І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару.

37 І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була.

38 І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як прихо́дили пити.

39 І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими.

40 І відділя́в Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової.

41 І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях.

42 А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше — Якову.

43 І дуже-дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.

Начало Глава 30	Буття Розділ 30
1 Рахиля видела, что она не рожает Якубу детей, и позавидовала своей сестре Лии. Она сказала Якубу: – Дай мне детей, или я умру!	1 І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: „Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю!“
2 Якуб разгневался на неё и сказал: – Разве я Всевышний, Который не даёт тебе детей?	2 І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: „Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?“
3 Она сказала: – Вот Билха, моя служанка. Ляг с ней, чтобы она родила мне на колени, . и у меня будут дети через неё. .	3 І сказала вона: „Ось неві́льниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей“.
4 Так она дала ему в жёны свою служанку Билху; Якуб лёг с ней,	4 І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків.
5 она забеременела и родила ему сына.	5 І завагітніла Білга, і вродила Якову сина.
6 Тогда Рахиля сказала: «Всевышний оправдал меня; Он внял моей мольбе и дал мне сына». Поэтому она назвала его Дан («он оправдал»).	6 І сказала Рахіль: „Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина.“ Тому́ назвала ймення йому: Дан.
7 Билха, служанка Рахили, снова забеременела и родила Якубу второго сына.	7 І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову.
8 Тогда Рахиля сказала: «Великой борьбой боролась я с моей сестрой и победила». И она назвала его Неффалим («моя борьба»).	8 І сказала Рахіль: „Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, — і перемогла. І назвала ймення йому: Нефтали́м.
9 Увидев, что она перестала рожать детей, Лия взяла свою служанку Зелфу и дала её Якубу в жёны.	9 І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала́ її Якову за жінку.
10 Зелфа, служанка Лии, родила Якубу сына.	10 І вродила Зілпа, неві́льниця Леїна, Якову сина.
11 Тогда Лия сказала: «Какая удача!» И она назвала его Гад («удача»).	11 І сказала Лія: „Прийшло щастя“, і назвала ймення йому Ґад.
12 Зелфа, служанка Лии, родила Якубу второго сына.	12 І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову.
13 Тогда Лия сказала: «Как я счастлива! Женщины будут звать меня счастливицей!» И она назвала его Ашир («счастье»).	13 І промовила Лія: „То на блаже́нство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну“. І назвала ймення йому: Аси́р.
14 Во время жатвы пшеницы, Рувим вышел в поле, нашёл мандрагоры и принёс их матери. Рахиля сказала Лии: – Пожалуйста, дай мне несколько мандрагор твоего сына.	14 І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: „Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!“
15 Но та сказала ей: – Ты уже забрала у меня мужа, а теперь хочешь забрать и мандрагоры сына моего? – Хорошо, – сказала Рахиля, – пусть он ляжет с тобой сегодня ночью в обмен на мандрагоры твоего сына.	15 А та відказала їй: „Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого?“ І сказала Рахіль: „Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!“
16 Когда вечером Якуб пришёл с полей, Лия вышла встретить его и сказала: – Ты должен лечь со мной. Я заплатила за тебя мандрагорами сына. И он лёг с ней в ту ночь.	16 І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: „Уві́йдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого“. І лежав він із нею ночі тієї.
17 Всевышний услышал Лию, она забеременела и родила Якубу пятого сына.	17 І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п'ятого сина.
18 Тогда Лия сказала: «Всевышний вознаградил меня за то, что я дала мужу мою служанку». И она назвала его Иссахар («вознаграждение»).	18 І промовила Лія: „Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові“. І назвала ймення йому: Іссаха́р.
19 Лия снова забеременела и родила Якубу шестого сына.	19 І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина.
20 Тогда она сказала: «Всевышний подарил мне драгоценный подарок. Теперь муж станет чтить меня, потому что я родила ему шестерых сыновей». И она назвала его Завулон («честь»).	20 І промовила Лія: „Обдарував мене Бог добрим подарунком, — цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів“. І назвала ймення йому: Завуло́н.
21 Через какое-то время она родила дочь и назвала её Дина.	21 А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна.
22 Тогда Всевышний вспомнил Рахилю. Он услышал её и открыл ей утробу:	22 І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.
23 она забеременела и родила сына, и сказала: «Всевышний снял мой позор».	23 І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: „Бог забрав мою ганьбу!“
24 Она назвала его Юсуф («пусть прибавит»), потому что она сказала: «Да добавит мне Вечный ещё одного сына».	24 І назвала ймення йому: Йо́сип, кажучи: „Додасть Господь мені іншого сина!“
25 После того как Рахиля родила Юсуфа, Якуб сказал Лавану: – Отпусти меня, чтобы я мог вернуться в родные края.	25 І сталося, коли Рахіль породила Йо́сипа, то сказав Яків до Лавана: „Відпусти мене, і нехай я піду́ до свого місця й до Кра́ю свого.
26 Дай мне моих жён и детей, за которых я служил тебе, и я тронусь в путь. Ты знаешь, как много я работал на тебя.	26 Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду́, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі“.
27 Но Лаван сказал ему: – Если я нашёл милость в твоих глазах, прошу тебя, останься: я узнал через гадание, . что Вечный благословляет меня благодаря тебе, –	27 І промовив до нього Лаван: „Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе“.
28 и добавил: – Назови свою цену, я заплачу её.	28 І далі казав: „Признач собі заплату від мене, — і я дам“.
29 Якуб ответил ему: – Ты знаешь, как я работал на тебя и каковы твои стада благодаря моей заботе.	29 А той відказав: „Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною.
30 Они были немногочисленны до моего прихода, но теперь их число многократно увеличилось, и Вечный благословлял тебя из-за меня. Когда же, наконец, я смогу скопить что-нибудь и для собственного дома?	30 Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відко́ли нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?“
31 Лаван спросил: – Что тебе дать? – Мне ничего не надо, – ответил Якуб. – Сделай для меня лишь одно, и я буду и дальше пасти и охранять твой скот:	31 І сказав Лаван: „Що́ ж я тобі дам?“ А Яків промовив: „Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.
32 давай я обойду все твои стада – выбери из них всех крапчатых и пятнистых овец, всех тёмных ягнят и всех пятнистых и крапчатых козлов. Они и будут моей платой.	32 Я сьогодні перейду́ через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й перепола́су, і кожну овечку чорну — з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, — і це буде заплата мені.
33 Честность моя будет мне порукой в будущем, когда бы ты ни решил проверить плату, отданную мне. Если найдётся у меня не крапчатый и не пятнистый козёл или не тёмный ягнёнок, то они будут считаться крадеными.	33 І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли при́йдеш гля́нути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, — крадене воно в мене“.
34 – Договорились, – сказал Лаван. – Пусть будет так, как ты сказал.	34 А Лаван відказав: „Так, — нехай буде за словом твоїм!“
35 И в тот же день он отделил всех козлов с крапинами или пятнами, всех пятнистых и крапчатых коз – тех, на которых было белое, – и всех тёмных ягнят, и отдал их под надзор сыновей.	35 І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було́ в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.
36 Он назначил расстояние между собой и Якубом в три дня пути, а Якуб продолжал пасти остальной мелкий скот Лавана.	36 І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару.
37 Якуб нарезал свежих веток тополя, миндаля и чинары и сделал на них белые полоски, сняв кору и обнажив белое дерево внутри.	37 І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була.
38 Он положил ветки с нарезкой во все поилки, чтобы они были прямо перед скотом, когда скот приходил пить. Во время брачной поры, когда животные приходили пить,	38 І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як прихо́дили пити.
39 они спаривались перед ветками, и потомство рождалось пёстрым, крапчатым или пятнистым.	39 І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими.
40 Якуб ставил этот молодняк отдельно, а остальных поворачивал к пёстрым и тёмным животным, которые принадлежали Лавану. Так у него появились собственные стада, и он держал их отдельно от скота Лавана.	40 І відділя́в Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової.
41 Когда пить приходили крепкие животные, Якуб клал перед ними в корыта ветки, чтобы они спаривались перед ветками,	41 І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях.
42 а если животные были слабые, он не клал веток. Так слабый скот доставался Лавану, а сильный – Якубу.	42 А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше — Якову.
43 Якуб начал богатеть, у него теперь были большие стада, а также служанки, слуги, верблюды и ослы.	43 І дуже-дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Начало

Глава 30

Буття

Розділ 30

Начало

Глава 30

Буття

Розділ 30

Ветхий завет

Новый завет

Начало

Глава 30

Буття

Розділ 30

Начало

Глава 30

Буття

Розділ 30

Ветхий
завет

Новый
завет