Библия - Обещанное Восстановление

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Иохана

Глава 10

1 – Говорю вам истину: тот, кто входит в овечий загон не через ворота, а проникает другим путём, тот вор и разбойник.

2 Но кто входит через ворота, тот настоящий пастух этих овец.

3 Сторож открывает ему ворота, и овцы слышат его голос. Он зовёт своих овец по именам и выводит их.

4 Когда он выведет всех своих, то идёт впереди них, и овцы идут за ним, . потому что знают его голос.

5 Они никогда не пойдут за чужим, они убегут от него, потому что не знают его голоса.

6 Иса использовал эту притчу, но они не поняли, о чём Он говорил.

7 Тогда Иса сказал: – Говорю вам истину: Я – дверь для овец.

8 Все, кто приходили до Меня, – воры и разбойники, и овцы их не послушали.

9 Я – дверь; кто входит через Меня, тот будет спасён. Он сможет входить и выходить, и найдёт пастбище.

10 Вор приходит только для того, чтобы украсть, убить и разрушить, а Я пришёл, чтобы дать жизнь, и притом в избытке.

11 Я – хороший пастух. Хороший пастух отдаёт жизнь свою за овец.

12 Наёмному пастуху овцы не принадлежат, и, когда он видит, что пришёл волк, он бросает овец и убегает. Тогда волк хватает овец и разгоняет всё стадо.

13 Наёмник убегает, потому что он нанят и не заботится об овцах.

14 Я – хороший пастух. Я знаю Своих, и они знают Меня.

15 Так же и Отец знает Меня, и Я знаю Отца. Я отдаю жизнь Мою за овец.

16 У Меня есть и другие овцы, не из этого загона, их Я тоже должен привести. Они тоже будут послушны Моему голосу, и будет одно стадо и один пастух.

17 Отец любит Меня потому, что Я отдаю Свою жизнь, чтобы потом опять взять её.

18 Никто её у Меня не может отнять, Я отдаю её добровольно. У Меня есть власть отдать её и взять её опять. Так было Мне определено Моим Отцом.

19 После этих слов мнения слушавших иудеев опять разделились.

20 Многие говорили: – Он одержимый и бредит, зачем Его слушать?

21 Другие говорили: – Одержимый так бы не говорил. Разве может демон открывать глаза слепым?

22 В Иерусалиме наступил праздник Очищения храма. Была зима.

23 Иса ходил по храму, в колоннаде Сулеймана.

24 Вокруг Него собрался народ. – Сколько Ты ещё будешь держать нас в недоумении? – говорили они. – Если Ты обещанный Масих, то так и скажи нам.

25 Иса ответил: – Я уже говорил вам, но вы не поверили. Обо Мне свидетельствуют дела, которые Я совершаю от имени Моего Отца.

26 Вы же не верите Мне потому, что вы не из Моих овец.

27 Мои овцы слышат Мой голос, Я знаю их, и они идут за Мной.

28 Я даю им жизнь вечную, и они никогда не погибнут, . их у Меня никто не отнимет.

29 Отец Мой, который дал их Мне, превыше всех, и никто не может забрать их из рук Моего Отца.

30 Я и Отец – одно.

31 Тогда люди опять схватили камни, чтобы побить Его,

32 но Иса сказал им: – Я показал вам много добрых дел от Отца. За какое из них вы хотите побить Меня камнями?

33 Они ответили: – Мы Тебя не за это хотим побить камнями, а за оскорбление Всевышнего, потому что Ты, будучи обыкновенным человеком, выдаёшь Себя за Всевышнего.

34 Иса ответил: – Разве в Писании вашем не написано: «Я сказал: вы – боги»?

35 Если богами названы те, кому было доверено слово Всевышнего (а Писание не может быть упразднено),

36 то как же вы смеете говорить, что Я, Тот, Кого Сам Отец приготовил для святой цели и послал в мир, оскорбляю Всевышнего, говоря: «Я – Сын Всевышнего»?

37 Если Я не делаю то же, что делает Мой Отец, – не верьте Мне.

38 Если же Я совершаю дела Моего Отца, то даже если вы не верите Моим словам, верьте делам, чтобы вы поняли и знали, что Отец во Мне и Я в Нём.

39 Они опять попытались схватить Его, но Иса ускользнул из их рук.

40 Затем Иса отправился на другую сторону Иордана, туда, где раньше Яхия совершал над народом обряд погружения в воду, . и там оставался.

41 Туда к Нему приходило много людей. – Хотя Яхия и не творил знамений, но всё, что Яхия говорил об Этом Человеке, верно, – говорили они.

42 И многие там поверили в Ису.

Вiд Iвана

Розділ 10

1 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.

2 А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух.

3 Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.

4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.

5 За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.

6 Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.

7 І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.

8 Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.

9 Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.

10 Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.

11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.

12 А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.

13 А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.

14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.

15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.

16 Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!

17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.

18 Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.

19 З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.

20 І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“

21 Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“

22 Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.

23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.

24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“

25 Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.

26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.

27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.

28 І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не ви́хопить із Моєї руки.

29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.

30 Я й Отець — Ми одне!“

31 Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.

32 Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“

33 Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.

34 Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?

35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,

36 то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?

37 Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.

38 А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“

39 Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.

40 І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.

41 І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.

42 І багато-хто ввірували в Нього там.

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Иохана Глава 10	Вiд Iвана Розділ 10
1 – Говорю вам истину: тот, кто входит в овечий загон не через ворота, а проникает другим путём, тот вор и разбойник.	1 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.
2 Но кто входит через ворота, тот настоящий пастух этих овец.	2 А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух.
3 Сторож открывает ему ворота, и овцы слышат его голос. Он зовёт своих овец по именам и выводит их.	3 Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.
4 Когда он выведет всех своих, то идёт впереди них, и овцы идут за ним, . потому что знают его голос.	4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.
5 Они никогда не пойдут за чужим, они убегут от него, потому что не знают его голоса.	5 За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.
6 Иса использовал эту притчу, но они не поняли, о чём Он говорил.	6 Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.
7 Тогда Иса сказал: – Говорю вам истину: Я – дверь для овец.	7 І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.
8 Все, кто приходили до Меня, – воры и разбойники, и овцы их не послушали.	8 Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
9 Я – дверь; кто входит через Меня, тот будет спасён. Он сможет входить и выходить, и найдёт пастбище.	9 Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.
10 Вор приходит только для того, чтобы украсть, убить и разрушить, а Я пришёл, чтобы дать жизнь, и притом в избытке.	10 Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.
11 Я – хороший пастух. Хороший пастух отдаёт жизнь свою за овец.	11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.
12 Наёмному пастуху овцы не принадлежат, и, когда он видит, что пришёл волк, он бросает овец и убегает. Тогда волк хватает овец и разгоняет всё стадо.	12 А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.
13 Наёмник убегает, потому что он нанят и не заботится об овцах.	13 А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.
14 Я – хороший пастух. Я знаю Своих, и они знают Меня.	14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
15 Так же и Отец знает Меня, и Я знаю Отца. Я отдаю жизнь Мою за овец.	15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.
16 У Меня есть и другие овцы, не из этого загона, их Я тоже должен привести. Они тоже будут послушны Моему голосу, и будет одно стадо и один пастух.	16 Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!
17 Отец любит Меня потому, что Я отдаю Свою жизнь, чтобы потом опять взять её.	17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.
18 Никто её у Меня не может отнять, Я отдаю её добровольно. У Меня есть власть отдать её и взять её опять. Так было Мне определено Моим Отцом.	18 Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.
19 После этих слов мнения слушавших иудеев опять разделились.	19 З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.
20 Многие говорили: – Он одержимый и бредит, зачем Его слушать?	20 І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“
21 Другие говорили: – Одержимый так бы не говорил. Разве может демон открывать глаза слепым?	21 Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“
22 В Иерусалиме наступил праздник Очищения храма. Была зима.	22 Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.
23 Иса ходил по храму, в колоннаде Сулеймана.	23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.
24 Вокруг Него собрался народ. – Сколько Ты ещё будешь держать нас в недоумении? – говорили они. – Если Ты обещанный Масих, то так и скажи нам.	24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“
25 Иса ответил: – Я уже говорил вам, но вы не поверили. Обо Мне свидетельствуют дела, которые Я совершаю от имени Моего Отца.	25 Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.
26 Вы же не верите Мне потому, что вы не из Моих овец.	26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.
27 Мои овцы слышат Мой голос, Я знаю их, и они идут за Мной.	27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.
28 Я даю им жизнь вечную, и они никогда не погибнут, . их у Меня никто не отнимет.	28 І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не ви́хопить із Моєї руки.
29 Отец Мой, который дал их Мне, превыше всех, и никто не может забрать их из рук Моего Отца.	29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.
30 Я и Отец – одно.	30 Я й Отець — Ми одне!“
31 Тогда люди опять схватили камни, чтобы побить Его,	31 Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.
32 но Иса сказал им: – Я показал вам много добрых дел от Отца. За какое из них вы хотите побить Меня камнями?	32 Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“
33 Они ответили: – Мы Тебя не за это хотим побить камнями, а за оскорбление Всевышнего, потому что Ты, будучи обыкновенным человеком, выдаёшь Себя за Всевышнего.	33 Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.
34 Иса ответил: – Разве в Писании вашем не написано: «Я сказал: вы – боги»?	34 Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?
35 Если богами названы те, кому было доверено слово Всевышнего (а Писание не может быть упразднено),	35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,
36 то как же вы смеете говорить, что Я, Тот, Кого Сам Отец приготовил для святой цели и послал в мир, оскорбляю Всевышнего, говоря: «Я – Сын Всевышнего»?	36 то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?
37 Если Я не делаю то же, что делает Мой Отец, – не верьте Мне.	37 Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.
38 Если же Я совершаю дела Моего Отца, то даже если вы не верите Моим словам, верьте делам, чтобы вы поняли и знали, что Отец во Мне и Я в Нём.	38 А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“
39 Они опять попытались схватить Его, но Иса ускользнул из их рук.	39 Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.
40 Затем Иса отправился на другую сторону Иордана, туда, где раньше Яхия совершал над народом обряд погружения в воду, . и там оставался.	40 І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.
41 Туда к Нему приходило много людей. – Хотя Яхия и не творил знамений, но всё, что Яхия говорил об Этом Человеке, верно, – говорили они.	41 І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.
42 И многие там поверили в Ису.	42 І багато-хто ввірували в Нього там.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Иохана

Глава 10

Вiд Iвана

Розділ 10

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Иохана

Глава 10

Вiд Iвана

Розділ 10

Ветхий завет

Новый завет

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Иохана

Глава 10

Вiд Iвана

Розділ 10

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Иохана

Глава 10

Вiд Iвана

Розділ 10

Ветхий
завет

Новый
завет