CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Втор. 2
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Второзаконие

Глава 2

1 Затем мы повернули назад и отправились в пустыню в сторону Тростникового моря, как указал мне Вечный. Долго мы кружили вокруг нагорий Сеира.

2 Затем Вечный сказал мне:

3 «Довольно кружить вокруг этих нагорий, теперь поверните к северу.

4 Дай народу такое повеление: „Сейчас вы будете проходить через землю ваших братьев, потомков Есава, которые живут в Сеире. Они испугаются вас, но будьте очень осторожны.

5 Не побуждайте их к войне, потому что Я не дам вам ни пяди их земли. Я дал Есаву нагорья Сеира в собственность.

6 Вы должны заплатить им серебром за пищу, которую будете есть, и за воду, которую будете пить.

7 Вечный, ваш Бог, благословил вас во всяком деле ваших рук. Он охранял вас в путешествии через эту огромную пустыню. Эти сорок лет Вечный, ваш Бог, был с вами, и вы ни в чём не нуждались“».

8 Так мы прошли мимо наших братьев, потомков Есава, которые живут в Сеире. Мы повернули с дороги иорданской долины, которая поднимается от Елата и Эцион-Гевера, и путешествовали по дороге пустыни Моава.

9 Вечный сказал мне: «Не тревожь моавитян и не побуждай их к войне, потому что Я не дам тебе их земли. Я дал Ар во владение потомкам Лута».

10 (Прежде там жили емиты – сильный и многочисленный народ, высокие, как анакиты.

11 Подобно анакитам, они считались рефаитами, но моавитяне называли их емитами.

12 А в Сеире прежде жили хорреи, но потомки Есава прогнали их. Они истребили хорреев и поселились на их земле – сделали так же, как сделал Исраил в земле, которую Вечный отдал ему во владение.)

13 Вечный сказал: «Теперь встаньте и пересеките долину Заред». И мы пересекли долину.

14 Тридцать восемь лет прошло с тех пор, как мы покинули Кадеш-Барни, до того времени, как мы пересекли долину Заред. К тому времени в лагере уже не осталось никого из прежнего поколения воинов, как и клялся им Вечный.

15 Рука Вечного была против них, пока Он полностью не искоренил их из лагеря.

16 И вот, когда последний из этих воинов умер,

17 Вечный сказал мне:

18 «Пройди сегодня мимо земли Моава, то есть мимо Ара.

19 Когда ты приблизишься к аммонитянам, не тревожь их и не побуждай к войне, потому что от земли, принадлежащей аммонитянам, Я не дам тебе во владение ничего. Я дал её во владение потомкам Лута».

20 (Она также считалась землёй рефаитов, которые прежде жили там, но аммонитяне называли их замзумитами.

21 Они были сильным и многочисленным народом, высоким, как анакиты. Вечный истребил их перед аммонитянами, которые прогнали их и поселились на их земле.

22 Вечный сделал то же самое для потомков Есава, которые жили в Сеире, когда истребил перед ними хорреев. Они прогнали их и поселились на их месте, где живут и сейчас.

23 А что до аввитов, которые жили в селениях до самой Газы, то кафтореи, вышедшие с Крита, . истребили их и поселились на их месте.)

24 Вечный сказал: «Отправляйтесь в путь и перейдите реку Арнон. Смотри Исраил, Я отдал в твои руки аморрея Сигона, царя Хешбона, и его страну. Приступай к захвату и начинай воевать с ним.

25 С этого самого дня Я стану распространять ужас и страх перед тобой на все народы под небом. Они услышат вести о тебе и испугаются, и затрепещут от страха».

26 Из пустыни Кедемот я послал вестников к Сигону, царю Хешбона, чтобы предложить мир, и сказал:

27 «Позволь нам пройти через твою страну. Мы будем держаться главной дороги – не свернём ни вправо, ни влево.

28 Продай нам за серебро пищу, чтобы есть, и воду, чтобы пить. Позволь нам только пройти,

29 как позволили потомки Есава, которые живут в Сеире, и моавитяне, которые живут в Аре, – пока мы не перейдём через Иордан в землю, которую Вечный, наш Бог, отдаёт нам».

30 Но Сигон, царь Хешбона, не позволил нам пройти. Ведь Вечный, ваш Бог, сделал его сердце упрямым, а дух упорным, чтобы отдать его в ваши руки, как и произошло.

31 Вечный сказал мне: «Смотри, Я отдаю Сигона и его страну тебе. Теперь захвати его землю и завладей ею».

32 Когда Сигон выступил нам навстречу со всем своим войском к Иахацу,

33 Вечный, наш Бог, отдал его нам в руки, и мы поразили его вместе с его сыновьями и всем войском.

34 В то время мы взяли все его города и полностью истребили народ – мужчин, женщин и детей. Мы не оставили в живых никого.

35 Но скот и добычу из захваченных городов мы взяли себе.

36 От города Ароера на берегу реки Арнона и от города, что в долине, до самого Галаада не было города, который оказался бы неприступным для нас. Вечный, наш Бог, отдал нам всё.

37 Но по повелению Вечного, нашего Бога, мы не посягнули ни на землю аммонитян, ни на землю вдоль реки Иаббока, ни на ту, что вокруг городов в горах.

Повторення Закону

Розділ 2

1 І обернулися ми та й рушили в пустиню дорогою до Червоного моря, як Господь промовляв був до мене. І кружля́ли ми навколо гори́ Сеїр багато днів.

2 І сказав Господь до мене, говорячи:

3 „До́сить вам кружля́ти навколо цієї гори́, — оберніться на північ!

4 А наро́дові наказуй, говорячи: Ви перехо́дите границі ваших братів, Ісавових синів, що мешкають у Сеїрі. І будуть вони боятися вас, та й ви пильно стережіться!

5 Не дражні́ть їх, бо Я не дам вам з їхнього кра́ю місця ані на стопу́ ноги, бо го́ру Сеїр Я дав Ісавові, як спа́дщину.

6 Їжу купите від них за срібло — і будете їсти, а також воду будете купувати в них за срібло — і будете пити.

7 Бо Господь, Бог твій, поблагослови́в тебе в кожному чині твоєї руки, знає Він ходу́ твою в цій великій пустині. Оце сорок літ Господь, Бог твій, з тобою, — не відчув ти недостачі ні в чо́му“.

8 І перейшли ми від наших братів, Ісавових синів, що сидять у Сеїрі, від дороги сте́пу, від Елату, і від Ецйон-Ґеверу. І обернулися ми, та й перейшли дорогою моавської пустині.

9 І сказав Господь мені: „Не ворогу́й з Моавом, і не драту́й їх війною, бо Я не дам тобі з його кра́ю спа́дщини, — бо Лотовим синам дав Я Ар на спа́док“.

10 Перед тим сиділи в ньому еми, народ великий, і числе́нний, і високий, як ве́летні.

11 Рефаями вважалися й вони, як ве́летні, а моавітяни кличуть їх: еми.

12 А в Сеїрі перед тим сиділи були гореї, а Ісавові сини заволоділи ними та вигубили їх перед собою, та й осіли замість них, як зробив Ізраїль кра́єві спа́дку свого, що дав їм Господь.

13 „Тепер устаньте, і перейдіть поток Зеред“. І перейшли ми поті́к Зеред.

14 А час, що ходили ми від Кадеш-Барнеа, аж перейшли поті́к Зеред, — тридцять і вісім літ, аж вимерло все те покоління військо́вих із табо́ру, як Господь присягнув був їм.

15 Також і Господня рука була на них, щоб вигубити їх із табо́ру аж до решти.

16 І сталося, коли вигинули всі військо́ві і вимерли з-посеред наро́ду,

17 то Господь промовляв до мене, говорячи:

18 „Ти сьогодні прохо́диш моавську границю — Ар.

19 І при́йдеш близько до Аммонових синів, — не нена́видь їх і не драту́й їх, бо не дам тобі спа́дку з кра́ю Аммонових синів, бо Лотовим синам Я дав його на спа́дщину“.

20 За край рефаїв вважався також він, — рефаї сиділи в ньому перед тим, а аммоні́тяни кликали їх: замзуми,

21 наро́д великий, і числе́нний, і високий, як ве́летні. І вигубив їх Господь перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них,

22 як зробив Він Ісавовим синам, що сидять у Сеїрі, що заволоділи хореянами перед ними, — і вигнали їх, і осіли замість них, і сидя́ть аж до сьогодні.

23 А аввеїв, що сидять по оселях аж до Ази, вигубили їх кафтори, що вийшли з Кафтору, та й осіли замість них.

24 „Уставайте, рушайте, та й перейдіть поті́к Арнон! Ось — Я дав у твою руку Сигона, царя Хешбону, амореянина, а край його зачни забирати, та й воюй з ним.

25 Того дня Я зачну́ наво́дити страх та жах перед тобою на наро́ди під усім небом, які, коли почують чутку про тебе, то затремтя́ть, і жахнуться перед тобою“.

26 І послав я послів з пустині Кедемот до Сигона, царя хешбонського, з мирними словами, говорячи:

27 „Нехай же я перейду́ в твоїм кра́ї в дорозі, — я піду́ дорогою, не збочу ні право́руч, ні ліво́руч.

28 їжу за срібло продаси мені, — і я їстиму, і воду даси мені за срібло, — і я питиму. Нехай тільки перейду́ я ногами,

29 як зробили мені Ісавові сини, що сидять у Сеїрі, і моави, що сидять у в Арі, аж перейду́ я Йорда́н до того кра́ю, що його нам дає Господь, Бог наш“.

30 Та не хотів Сигон, цар хешбонський, дати нам перейти через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив запеклим дух його, та ожорсто́чив його серце, щоб дати його в руку твою, як сьогодні це ви́дко.

31 І сказав Господь мені: „Ось, Я зачав давати перед тобою Сигона та його край; зачни заволодіва́ти, щоб успадкува́ти його край.“

32 І вийшов Сигон навпроти нас, він та ввесь народ його, на війну до Ягацу.

33 І дав його нам Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його та ввесь його народ.

34 І того ча́су ми здобули́ всі його міста, і зробили закляттям кожне місто, чоловіків і жінок та дітей, нікого не позоставили ми.

35 Тільки худобу забрали ми собі на здо́бич, та захо́плене в містах, що ми їх здобули́.

36 Від Ароеру, що на березі арнонського пото́ку, і від міста, що в долині, і аж до Ґілеаду не було міста, яке було б сильніше від нас, — усе віддав нам Господь, Бог наш.

37 Тільки до кра́ю Аммонових синів не набли́зився ти, до всього побережжя потоку Яббоку, і до міст гори, та до всього, про що наказав був Господь, Бог наш.

Второзаконие

Глава 2

Повторення Закону

Розділ 2

1 Затем мы повернули назад и отправились в пустыню в сторону Тростникового моря, как указал мне Вечный. Долго мы кружили вокруг нагорий Сеира.

1 І обернулися ми та й рушили в пустиню дорогою до Червоного моря, як Господь промовляв був до мене. І кружля́ли ми навколо гори́ Сеїр багато днів.

2 Затем Вечный сказал мне:

2 І сказав Господь до мене, говорячи:

3 «Довольно кружить вокруг этих нагорий, теперь поверните к северу.

3 „До́сить вам кружля́ти навколо цієї гори́, — оберніться на північ!

4 Дай народу такое повеление: „Сейчас вы будете проходить через землю ваших братьев, потомков Есава, которые живут в Сеире. Они испугаются вас, но будьте очень осторожны.

4 А наро́дові наказуй, говорячи: Ви перехо́дите границі ваших братів, Ісавових синів, що мешкають у Сеїрі. І будуть вони боятися вас, та й ви пильно стережіться!

5 Не побуждайте их к войне, потому что Я не дам вам ни пяди их земли. Я дал Есаву нагорья Сеира в собственность.

5 Не дражні́ть їх, бо Я не дам вам з їхнього кра́ю місця ані на стопу́ ноги, бо го́ру Сеїр Я дав Ісавові, як спа́дщину.

6 Вы должны заплатить им серебром за пищу, которую будете есть, и за воду, которую будете пить.

6 Їжу купите від них за срібло — і будете їсти, а також воду будете купувати в них за срібло — і будете пити.

7 Вечный, ваш Бог, благословил вас во всяком деле ваших рук. Он охранял вас в путешествии через эту огромную пустыню. Эти сорок лет Вечный, ваш Бог, был с вами, и вы ни в чём не нуждались“».

7 Бо Господь, Бог твій, поблагослови́в тебе в кожному чині твоєї руки, знає Він ходу́ твою в цій великій пустині. Оце сорок літ Господь, Бог твій, з тобою, — не відчув ти недостачі ні в чо́му“.

8 Так мы прошли мимо наших братьев, потомков Есава, которые живут в Сеире. Мы повернули с дороги иорданской долины, которая поднимается от Елата и Эцион-Гевера, и путешествовали по дороге пустыни Моава.

8 І перейшли ми від наших братів, Ісавових синів, що сидять у Сеїрі, від дороги сте́пу, від Елату, і від Ецйон-Ґеверу. І обернулися ми, та й перейшли дорогою моавської пустині.

9 Вечный сказал мне: «Не тревожь моавитян и не побуждай их к войне, потому что Я не дам тебе их земли. Я дал Ар во владение потомкам Лута».

9 І сказав Господь мені: „Не ворогу́й з Моавом, і не драту́й їх війною, бо Я не дам тобі з його кра́ю спа́дщини, — бо Лотовим синам дав Я Ар на спа́док“.

10 (Прежде там жили емиты – сильный и многочисленный народ, высокие, как анакиты.

10 Перед тим сиділи в ньому еми, народ великий, і числе́нний, і високий, як ве́летні.

11 Подобно анакитам, они считались рефаитами, но моавитяне называли их емитами.

11 Рефаями вважалися й вони, як ве́летні, а моавітяни кличуть їх: еми.

12 А в Сеире прежде жили хорреи, но потомки Есава прогнали их. Они истребили хорреев и поселились на их земле – сделали так же, как сделал Исраил в земле, которую Вечный отдал ему во владение.)

12 А в Сеїрі перед тим сиділи були гореї, а Ісавові сини заволоділи ними та вигубили їх перед собою, та й осіли замість них, як зробив Ізраїль кра́єві спа́дку свого, що дав їм Господь.

13 Вечный сказал: «Теперь встаньте и пересеките долину Заред». И мы пересекли долину.

13 „Тепер устаньте, і перейдіть поток Зеред“. І перейшли ми поті́к Зеред.

14 Тридцать восемь лет прошло с тех пор, как мы покинули Кадеш-Барни, до того времени, как мы пересекли долину Заред. К тому времени в лагере уже не осталось никого из прежнего поколения воинов, как и клялся им Вечный.

14 А час, що ходили ми від Кадеш-Барнеа, аж перейшли поті́к Зеред, — тридцять і вісім літ, аж вимерло все те покоління військо́вих із табо́ру, як Господь присягнув був їм.

15 Рука Вечного была против них, пока Он полностью не искоренил их из лагеря.

15 Також і Господня рука була на них, щоб вигубити їх із табо́ру аж до решти.

16 И вот, когда последний из этих воинов умер,

16 І сталося, коли вигинули всі військо́ві і вимерли з-посеред наро́ду,

17 Вечный сказал мне:

17 то Господь промовляв до мене, говорячи:

18 «Пройди сегодня мимо земли Моава, то есть мимо Ара.

18 „Ти сьогодні прохо́диш моавську границю — Ар.

19 Когда ты приблизишься к аммонитянам, не тревожь их и не побуждай к войне, потому что от земли, принадлежащей аммонитянам, Я не дам тебе во владение ничего. Я дал её во владение потомкам Лута».

19 І при́йдеш близько до Аммонових синів, — не нена́видь їх і не драту́й їх, бо не дам тобі спа́дку з кра́ю Аммонових синів, бо Лотовим синам Я дав його на спа́дщину“.

20 (Она также считалась землёй рефаитов, которые прежде жили там, но аммонитяне называли их замзумитами.

20 За край рефаїв вважався також він, — рефаї сиділи в ньому перед тим, а аммоні́тяни кликали їх: замзуми,

21 Они были сильным и многочисленным народом, высоким, как анакиты. Вечный истребил их перед аммонитянами, которые прогнали их и поселились на их земле.

21 наро́д великий, і числе́нний, і високий, як ве́летні. І вигубив їх Господь перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них,

22 Вечный сделал то же самое для потомков Есава, которые жили в Сеире, когда истребил перед ними хорреев. Они прогнали их и поселились на их месте, где живут и сейчас.

22 як зробив Він Ісавовим синам, що сидять у Сеїрі, що заволоділи хореянами перед ними, — і вигнали їх, і осіли замість них, і сидя́ть аж до сьогодні.

23 А что до аввитов, которые жили в селениях до самой Газы, то кафтореи, вышедшие с Крита, . истребили их и поселились на их месте.)

23 А аввеїв, що сидять по оселях аж до Ази, вигубили їх кафтори, що вийшли з Кафтору, та й осіли замість них.

24 Вечный сказал: «Отправляйтесь в путь и перейдите реку Арнон. Смотри Исраил, Я отдал в твои руки аморрея Сигона, царя Хешбона, и его страну. Приступай к захвату и начинай воевать с ним.

24 „Уставайте, рушайте, та й перейдіть поті́к Арнон! Ось — Я дав у твою руку Сигона, царя Хешбону, амореянина, а край його зачни забирати, та й воюй з ним.

25 С этого самого дня Я стану распространять ужас и страх перед тобой на все народы под небом. Они услышат вести о тебе и испугаются, и затрепещут от страха».

25 Того дня Я зачну́ наво́дити страх та жах перед тобою на наро́ди під усім небом, які, коли почують чутку про тебе, то затремтя́ть, і жахнуться перед тобою“.

26 Из пустыни Кедемот я послал вестников к Сигону, царю Хешбона, чтобы предложить мир, и сказал:

26 І послав я послів з пустині Кедемот до Сигона, царя хешбонського, з мирними словами, говорячи:

27 «Позволь нам пройти через твою страну. Мы будем держаться главной дороги – не свернём ни вправо, ни влево.

27 „Нехай же я перейду́ в твоїм кра́ї в дорозі, — я піду́ дорогою, не збочу ні право́руч, ні ліво́руч.

28 Продай нам за серебро пищу, чтобы есть, и воду, чтобы пить. Позволь нам только пройти,

28 їжу за срібло продаси мені, — і я їстиму, і воду даси мені за срібло, — і я питиму. Нехай тільки перейду́ я ногами,

29 как позволили потомки Есава, которые живут в Сеире, и моавитяне, которые живут в Аре, – пока мы не перейдём через Иордан в землю, которую Вечный, наш Бог, отдаёт нам».

29 як зробили мені Ісавові сини, що сидять у Сеїрі, і моави, що сидять у в Арі, аж перейду́ я Йорда́н до того кра́ю, що його нам дає Господь, Бог наш“.

30 Но Сигон, царь Хешбона, не позволил нам пройти. Ведь Вечный, ваш Бог, сделал его сердце упрямым, а дух упорным, чтобы отдать его в ваши руки, как и произошло.

30 Та не хотів Сигон, цар хешбонський, дати нам перейти через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив запеклим дух його, та ожорсто́чив його серце, щоб дати його в руку твою, як сьогодні це ви́дко.

31 Вечный сказал мне: «Смотри, Я отдаю Сигона и его страну тебе. Теперь захвати его землю и завладей ею».

31 І сказав Господь мені: „Ось, Я зачав давати перед тобою Сигона та його край; зачни заволодіва́ти, щоб успадкува́ти його край.“

32 Когда Сигон выступил нам навстречу со всем своим войском к Иахацу,

32 І вийшов Сигон навпроти нас, він та ввесь народ його, на війну до Ягацу.

33 Вечный, наш Бог, отдал его нам в руки, и мы поразили его вместе с его сыновьями и всем войском.

33 І дав його нам Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його та ввесь його народ.

34 В то время мы взяли все его города и полностью истребили народ – мужчин, женщин и детей. Мы не оставили в живых никого.

34 І того ча́су ми здобули́ всі його міста, і зробили закляттям кожне місто, чоловіків і жінок та дітей, нікого не позоставили ми.

35 Но скот и добычу из захваченных городов мы взяли себе.

35 Тільки худобу забрали ми собі на здо́бич, та захо́плене в містах, що ми їх здобули́.

36 От города Ароера на берегу реки Арнона и от города, что в долине, до самого Галаада не было города, который оказался бы неприступным для нас. Вечный, наш Бог, отдал нам всё.

36 Від Ароеру, що на березі арнонського пото́ку, і від міста, що в долині, і аж до Ґілеаду не було міста, яке було б сильніше від нас, — усе віддав нам Господь, Бог наш.

37 Но по повелению Вечного, нашего Бога, мы не посягнули ни на землю аммонитян, ни на землю вдоль реки Иаббока, ни на ту, что вокруг городов в горах.

37 Тільки до кра́ю Аммонових синів не набли́зився ти, до всього побережжя потоку Яббоку, і до міст гори, та до всього, про що наказав був Господь, Бог наш.

1.0x