Вторая книга ПаралипоменонГлава 18 |
|
1 |
|
2 |
|
3 Спросил Ахав, царь израильский, Иосафата, царя иудейского: «Пойдешь ли со мной на Рамот Гиладский?» Иосафат ответил: «Куда ты — туда и я, куда твой народ — туда и мой. Вместе выйдем на битву!» |
|
4 |
|
5 Собрал царь израильский четырехсот пророков и спросил их: «Выступать ли нам в поход на Рамот Гиладский или не делать этого?» Они отвечали: «Выступай, Бог предаст его в руки царя». |
|
6 Но Иосафат спросил: «Нет ли здесь еще пророка ГОСПОДНЯ? Мы вопросим Господа через него». |
|
7 Отвечал царь израильский Иосафату: «Есть еще один, он также может вопросить ГОСПОДА, — только мне он не по нраву: не пророчествует он обо мне доброго, а только дурное. Это Михей, сын Имлы». На это Иосафат возразил: «Не подобает царю говорить такое!» |
|
8 Тогда царь израильский подозвал одного царедворца и велел ему скорее привести Михея, сына Имлы. |
|
9 Царь израильский и Иосафат, царь иудейский, сидели каждый на своем престоле у ворот Самарии, возле гумна, одетые в свои облачения, а все пророки пророчествовали перед ними. |
|
10 Цидкия, сын Кенааны, надел себе на голову железные рога и говорил: «Так говорит ГОСПОДЬ: „Этими рогами ты будешь сражаться с арамеями, пока не уничтожишь их!“» |
|
11 И все пророки повторяли то же самое: «Выступай на Рамот Гиладский, и будет у тебя победа! Предаст его ГОСПОДЬ в руки царя!» |
|
12 |
|
13 Михей ответил: «Жив ГОСПОДЬ, что откроет мне Бог мой, то я и стану говорить». |
|
14 |
|
15 Царь сказал ему: «Сколько раз заставлять тебя клясться, чтобы ты говорил мне только правду во имя ГОСПОДА?» |
|
16 Тогда Михей сказал: «Видел я всех израильтян рассеянными по горам, словно овцы, что остались без пастыря. И сказал ГОСПОДЬ: „Лишились они своего предводителя, отпусти их по домам с миром“». |
|
17 Царь израильский сказал Иосафату: «Говорил я тебе, что не пророчествует он обо мне доброго, а только дурное». |
|
18 |
|
19 Спросил их ГОСПОДЬ: „Кто введет в заблуждение Ахава, царя израильского, чтобы он выступил на Рамот Гиладский и погиб там?“ И один из стоявших пред Ним отвечал Ему так, а другой иначе, |
|
20 и тогда вышел вперед один из духов, встал пред ГОСПОДОМ и сказал: „Я введу его в заблуждение“. Спросил его ГОСПОДЬ: „Как?“ |
|
21 Тот ответил: „Я отправлюсь к нему и стану ложным духом в устах у всех его пророков“. И тогда Господь сказал: „Да, ты сможешь ввести его в заблуждение. Иди, так и сделай!“ |
|
22 Теперь посмотри же вокруг, Сам ГОСПОДЬ вложил ложный дух в уста всех твоих пророков. Беду предрекает тебе ГОСПОДЬ!» |
|
23 |
|
24 Михей ответил: «Поймешь тогда, когда будешь искать укромное место, чтобы спрятаться». |
|
25 Сказал тогда царь израильский: «Возьмите Михея и отведите к градоначальнику Амону и к царскому сыну Иоасу. |
|
26 Передайте им, что царь велит держать его под стражей и посадить на хлеб и воду, пока я не вернусь с миром». |
|
27 Михей ответил: «Если ты и вправду вернешься с миром, то не ГОСПОДЬ говорил через меня». И добавил: «Попомните мои слова, народы!» |
|
28 |
|
29 Царь израильский сказал Иосафату: «Я выйду на бой под видом простого воина, а ты будь в своих царских облачениях». И царь израильский переоделся перед сражением. |
|
30 А царь арамейский велел своим начальникам колесничного войска: «Не ищите боя ни с малым, ни с великим, а только с одним царем израильским». |
|
31 И когда начальники колесничного войска увидели Иосафата, то решили, что он и есть царь израильский, и окружили его, чтобы схватить его. Но Иосафат воззвал к Богу, и ГОСПОДЬ помог ему, отвел от него врагов. |
|
32 Начальники колесничных отрядов увидели, что он не израильский царь, и повернули прочь. |
|
33 |
|
34 Но жаркая была в тот день битва, и держали царя израильского весь день в колеснице, подпирая его, напротив арамейского войска, — и к вечеру, на закате дня, он умер. |
2-а хронiкиРозділ 18 |
|
1 |
|
2 А по кількох ро́ках пішов він до Ахава до Самарії. І Ахав нарізав багато худоби дрібно́ї та худоби великої йому́ та наро́дові, що з ним, і намовив його піти на ґілеадський Рамот. |
|
3 І сказав Ахав, цар Ізраїлів, до Йосафата, царя Юдиного: „Чи пі́деш зо мною до ґілеадського Рамоту?“ А той відказав йому: „Я — як ти, народ мій — як твій народ, і буду з тобою на війні“. |
|
4 І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя: „Ви́відай зараз слово Господнє!“ |
|
5 І зібрав Ізраїлів цар пророків, чотири сотні чоловіка, та й сказав до них: „Чи йти нам на війну на ґілеадський Рамот, чи занеха́ти?“ А ті сказали: „Іди, і Бог дасть його в цареву руку!“ |
|
6 І сказав Йосафат: „Чи нема тут іще Господнього пророка, — і зверні́мось до нього“. |
|
7 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Є ще один муж, щоб через нього звернутися до Господа. Та я нена́виджу його, бо він не пророкує на мене добре, а по всі дні свої тільки лихе. Це Міхе́й, син Їмлин“. А Йосафат відказав: „Нехай цар не говорить таке!“ |
|
8 І покликав Ізраїлів цар одного е́внуха й сказав: „Приведи скоріше Міхе́я, Їмлиного сина!“ |
|
9 А цар Ізраїлів та Йосафат, цар Юдин, сиділи кожен на троні своїм, повби́рані в шати; а сиділи вони при вході брами Самарії, а всі пророки пророкува́ли перед ними. |
|
10 А Цідкійя, Кенаанин син, зробив собі залізні ро́ги й сказав: „Так сказав Господь: Оцим будеш бода́ти сиріян аж до ви́гублення їх!“ |
|
11 І всі пророки пророкува́ли так, говорячи: „Вихо́дь до ґілеадського Рамоту, і май успіх, — і Господь дасть його в цареву руку!“ |
|
12 А той послане́ць, що пішов покликати Міхе́я, говорив до ньо́го, кажучи: „Ось слова тих пророків, — одноу́сно звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє таке, як кожного з них, — і ти говори́тимеш добре“. |
|
13 І сказав Міхе́й: „Як живий Господь, — те, що́ скаже Господь, тільки те говоритиму!“ |
|
14 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: „Міхе́ю, чи йти на війну до ґілеадського Рамоту, чи занеха́ти?“ А той відказав: „Вийдіть, і будете мати успіх, — і вони будуть дані в вашу руку“. |
|
15 І сказав йому цар: „Аж скільки разі́в я заприсягав тебе, що ти не говори́тимеш мені нічо́го, тільки правду в Ім'я́ Господа?“ |
|
16 А той відказав: „Я бачив усього Ізраїля, розпоро́шеного по гора́х, немов вівці, що не мають пастуха. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай ве́рнуться з ми́ром кожен до дому свого!“ |
|
17 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе?“ |
|
18 А Міхе́й відказав: „Тому́ послухайте Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне ві́йсько стояло по правиці Його та по лівиці Його. |
|
19 І сказав Господь: Хто намовить Ахава, Ізраїлевого царя, і він вийде й упаде́ в ґілеадському Рамоті? І говорили: той говорив так, а той говорив так. |
|
20 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намо́влю його! І сказав йому Господь: Чим? |
|
21 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так! |
|
22 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста оцих твоїх пророків, і Господь говорив на тебе недобре“. |
|
23 І підійшов Цідкійя, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці́ та й сказав: „Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?“ |
|
24 А Міхей відказав: „Ось ти побачиш це того дня, коли вві́йдеш до внутрішньої кімна́ти, щоб схова́тися“. |
|
25 І сказав Ізраїлів цар: „Візьміть Міхе́я, і відведіть його до Амона, зверхника міста, та до Йоаша, царевого сина, |
|
26 та й скажете: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язни́чного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не верну́ся з миром“. |
|
27 А Міхе́й відказав: „Якщо справді ве́рнешся ти з миром, то не говорив Господь через мене“. І до того сказав: „Слухайте це, усі люди!“ |
|
28 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафат, цар Юдин, до ґілеадського Рамоту. |
|
29 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Я переберуся й піду́ на бій, а ти вбери свої шати!“ І перебрався Ізраїлів цар, і пішли на бій. |
|
30 А сирійський цар наказав зверхникам своїх колесни́ць, говорячи: „Не воюйте ні з мали́м, ні з великим, а тільки з сами́м Ізраїлевим царем!“ |
|
31 І сталося, як зверхники колесни́ць побачили Йонатана, то вони сказали: „Це Ізраїлів цар!“ І вони оточи́ли його, щоб воювати. І закричав Йосафат, і Господь допоміг йому, і Бог звабив їх від нього. |
|
32 І сталося, як зверхники колесни́ць побачили, що це не Ізраїлів цар, то повернули від нього. |
|
33 А один чоловік зне́хотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'я́занням пояса та між па́нцерем. А той сказав візникові: „Заверни назад, і випровадь мене від війська, бо я ра́нений“... |
|
34 І збільшився бій того дня, а Ізраїлів цар був поста́влений на колесни́ці проти сирі́ян аж до вечора. І помер він під час за́ходу сонця... |
Вторая книга ПаралипоменонГлава 18 |
2-а хронiкиРозділ 18 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 А по кількох ро́ках пішов він до Ахава до Самарії. І Ахав нарізав багато худоби дрібно́ї та худоби великої йому́ та наро́дові, що з ним, і намовив його піти на ґілеадський Рамот. |
|
3 Спросил Ахав, царь израильский, Иосафата, царя иудейского: «Пойдешь ли со мной на Рамот Гиладский?» Иосафат ответил: «Куда ты — туда и я, куда твой народ — туда и мой. Вместе выйдем на битву!» |
3 І сказав Ахав, цар Ізраїлів, до Йосафата, царя Юдиного: „Чи пі́деш зо мною до ґілеадського Рамоту?“ А той відказав йому: „Я — як ти, народ мій — як твій народ, і буду з тобою на війні“. |
|
4 |
4 І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя: „Ви́відай зараз слово Господнє!“ |
|
5 Собрал царь израильский четырехсот пророков и спросил их: «Выступать ли нам в поход на Рамот Гиладский или не делать этого?» Они отвечали: «Выступай, Бог предаст его в руки царя». |
5 І зібрав Ізраїлів цар пророків, чотири сотні чоловіка, та й сказав до них: „Чи йти нам на війну на ґілеадський Рамот, чи занеха́ти?“ А ті сказали: „Іди, і Бог дасть його в цареву руку!“ |
|
6 Но Иосафат спросил: «Нет ли здесь еще пророка ГОСПОДНЯ? Мы вопросим Господа через него». |
6 І сказав Йосафат: „Чи нема тут іще Господнього пророка, — і зверні́мось до нього“. |
|
7 Отвечал царь израильский Иосафату: «Есть еще один, он также может вопросить ГОСПОДА, — только мне он не по нраву: не пророчествует он обо мне доброго, а только дурное. Это Михей, сын Имлы». На это Иосафат возразил: «Не подобает царю говорить такое!» |
7 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Є ще один муж, щоб через нього звернутися до Господа. Та я нена́виджу його, бо він не пророкує на мене добре, а по всі дні свої тільки лихе. Це Міхе́й, син Їмлин“. А Йосафат відказав: „Нехай цар не говорить таке!“ |
|
8 Тогда царь израильский подозвал одного царедворца и велел ему скорее привести Михея, сына Имлы. |
8 І покликав Ізраїлів цар одного е́внуха й сказав: „Приведи скоріше Міхе́я, Їмлиного сина!“ |
|
9 Царь израильский и Иосафат, царь иудейский, сидели каждый на своем престоле у ворот Самарии, возле гумна, одетые в свои облачения, а все пророки пророчествовали перед ними. |
9 А цар Ізраїлів та Йосафат, цар Юдин, сиділи кожен на троні своїм, повби́рані в шати; а сиділи вони при вході брами Самарії, а всі пророки пророкува́ли перед ними. |
|
10 Цидкия, сын Кенааны, надел себе на голову железные рога и говорил: «Так говорит ГОСПОДЬ: „Этими рогами ты будешь сражаться с арамеями, пока не уничтожишь их!“» |
10 А Цідкійя, Кенаанин син, зробив собі залізні ро́ги й сказав: „Так сказав Господь: Оцим будеш бода́ти сиріян аж до ви́гублення їх!“ |
|
11 И все пророки повторяли то же самое: «Выступай на Рамот Гиладский, и будет у тебя победа! Предаст его ГОСПОДЬ в руки царя!» |
11 І всі пророки пророкува́ли так, говорячи: „Вихо́дь до ґілеадського Рамоту, і май успіх, — і Господь дасть його в цареву руку!“ |
|
12 |
12 А той послане́ць, що пішов покликати Міхе́я, говорив до ньо́го, кажучи: „Ось слова тих пророків, — одноу́сно звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє таке, як кожного з них, — і ти говори́тимеш добре“. |
|
13 Михей ответил: «Жив ГОСПОДЬ, что откроет мне Бог мой, то я и стану говорить». |
13 І сказав Міхе́й: „Як живий Господь, — те, що́ скаже Господь, тільки те говоритиму!“ |
|
14 |
14 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: „Міхе́ю, чи йти на війну до ґілеадського Рамоту, чи занеха́ти?“ А той відказав: „Вийдіть, і будете мати успіх, — і вони будуть дані в вашу руку“. |
|
15 Царь сказал ему: «Сколько раз заставлять тебя клясться, чтобы ты говорил мне только правду во имя ГОСПОДА?» |
15 І сказав йому цар: „Аж скільки разі́в я заприсягав тебе, що ти не говори́тимеш мені нічо́го, тільки правду в Ім'я́ Господа?“ |
|
16 Тогда Михей сказал: «Видел я всех израильтян рассеянными по горам, словно овцы, что остались без пастыря. И сказал ГОСПОДЬ: „Лишились они своего предводителя, отпусти их по домам с миром“». |
16 А той відказав: „Я бачив усього Ізраїля, розпоро́шеного по гора́х, немов вівці, що не мають пастуха. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай ве́рнуться з ми́ром кожен до дому свого!“ |
|
17 Царь израильский сказал Иосафату: «Говорил я тебе, что не пророчествует он обо мне доброго, а только дурное». |
17 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе?“ |
|
18 |
18 А Міхе́й відказав: „Тому́ послухайте Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне ві́йсько стояло по правиці Його та по лівиці Його. |
|
19 Спросил их ГОСПОДЬ: „Кто введет в заблуждение Ахава, царя израильского, чтобы он выступил на Рамот Гиладский и погиб там?“ И один из стоявших пред Ним отвечал Ему так, а другой иначе, |
19 І сказав Господь: Хто намовить Ахава, Ізраїлевого царя, і він вийде й упаде́ в ґілеадському Рамоті? І говорили: той говорив так, а той говорив так. |
|
20 и тогда вышел вперед один из духов, встал пред ГОСПОДОМ и сказал: „Я введу его в заблуждение“. Спросил его ГОСПОДЬ: „Как?“ |
20 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намо́влю його! І сказав йому Господь: Чим? |
|
21 Тот ответил: „Я отправлюсь к нему и стану ложным духом в устах у всех его пророков“. И тогда Господь сказал: „Да, ты сможешь ввести его в заблуждение. Иди, так и сделай!“ |
21 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так! |
|
22 Теперь посмотри же вокруг, Сам ГОСПОДЬ вложил ложный дух в уста всех твоих пророков. Беду предрекает тебе ГОСПОДЬ!» |
22 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста оцих твоїх пророків, і Господь говорив на тебе недобре“. |
|
23 |
23 І підійшов Цідкійя, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці́ та й сказав: „Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?“ |
|
24 Михей ответил: «Поймешь тогда, когда будешь искать укромное место, чтобы спрятаться». |
24 А Міхей відказав: „Ось ти побачиш це того дня, коли вві́йдеш до внутрішньої кімна́ти, щоб схова́тися“. |
|
25 Сказал тогда царь израильский: «Возьмите Михея и отведите к градоначальнику Амону и к царскому сыну Иоасу. |
25 І сказав Ізраїлів цар: „Візьміть Міхе́я, і відведіть його до Амона, зверхника міста, та до Йоаша, царевого сина, |
|
26 Передайте им, что царь велит держать его под стражей и посадить на хлеб и воду, пока я не вернусь с миром». |
26 та й скажете: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язни́чного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не верну́ся з миром“. |
|
27 Михей ответил: «Если ты и вправду вернешься с миром, то не ГОСПОДЬ говорил через меня». И добавил: «Попомните мои слова, народы!» |
27 А Міхе́й відказав: „Якщо справді ве́рнешся ти з миром, то не говорив Господь через мене“. І до того сказав: „Слухайте це, усі люди!“ |
|
28 |
28 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафат, цар Юдин, до ґілеадського Рамоту. |
|
29 Царь израильский сказал Иосафату: «Я выйду на бой под видом простого воина, а ты будь в своих царских облачениях». И царь израильский переоделся перед сражением. |
29 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Я переберуся й піду́ на бій, а ти вбери свої шати!“ І перебрався Ізраїлів цар, і пішли на бій. |
|
30 А царь арамейский велел своим начальникам колесничного войска: «Не ищите боя ни с малым, ни с великим, а только с одним царем израильским». |
30 А сирійський цар наказав зверхникам своїх колесни́ць, говорячи: „Не воюйте ні з мали́м, ні з великим, а тільки з сами́м Ізраїлевим царем!“ |
|
31 И когда начальники колесничного войска увидели Иосафата, то решили, что он и есть царь израильский, и окружили его, чтобы схватить его. Но Иосафат воззвал к Богу, и ГОСПОДЬ помог ему, отвел от него врагов. |
31 І сталося, як зверхники колесни́ць побачили Йонатана, то вони сказали: „Це Ізраїлів цар!“ І вони оточи́ли його, щоб воювати. І закричав Йосафат, і Господь допоміг йому, і Бог звабив їх від нього. |
|
32 Начальники колесничных отрядов увидели, что он не израильский царь, и повернули прочь. |
32 І сталося, як зверхники колесни́ць побачили, що це не Ізраїлів цар, то повернули від нього. |
|
33 |
33 А один чоловік зне́хотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'я́занням пояса та між па́нцерем. А той сказав візникові: „Заверни назад, і випровадь мене від війська, бо я ра́нений“... |
|
34 Но жаркая была в тот день битва, и держали царя израильского весь день в колеснице, подпирая его, напротив арамейского войска, — и к вечеру, на закате дня, он умер. |
34 І збільшився бій того дня, а Ізраїлів цар був поста́влений на колесни́ці проти сирі́ян аж до вечора. І помер він під час за́ходу сонця... |