Четвертая книга царствГлава 5 |
|
1 |
|
2 Однажды во время набега арамеи взяли в плен девочку из земли израильской, и та стала прислуживать жене Неемана. |
|
3 Она сказала госпоже: «Если бы мой владыка обратился к пророку, что в Самарии, тот спас бы его от проказы!» |
|
4 Нееман передал своему владыке: «Вот что сообщила девочка из страны израильской», |
|
5 и арамейский царь ответил ему: «Иди, я дам тебе письмо к царю израильскому». |
|
6 Привез он и письмо к царю израильскому, в котором говорилось: «С этим письмом посылаю к тебе слугу своего Неемана, чтобы ты спас его от проказы». |
|
7 Прочитав это письмо, царь израильский разодрал одежды и вскричал: «Разве я Бог, чтобы умерщвлять и оживлять? Зачем он посылает ко мне человека с просьбой спасти его от проказы? Сами видите, он, верно, ищет ссоры со мной!» |
|
8 |
|
9 |
|
10 Елисей передал ему через вестника: «Иди и омойся семь раз в Иордане — твое тело обновится и станет чистым». |
|
11 Нееман разгневался и ушел прочь со словами: «Думал я, он выйдет, встанет и призовет имя ГОСПОДА, Бога своего, поводит рукой над больным местом и избавит меня от проказы. |
|
12 Разве реки Амана и Парпар в Дамаске не лучше всех потоков в Израиле? Я бы омылся и очистился в них!» Когда он в гневе пошел прочь, |
|
13 слуги подошли к нему и стали говорить: «Отец наш, если бы пророк повелел тебе сделать что-либо трудное, неужели ты бы не исполнил? А он говорит всего лишь: „Омойся, и станешь чист“». |
|
14 Тогда Нееман пошел и семь раз окунулся в Иордане, как сказал человек Божий. И тело его стало чистым, как у малого ребенка. |
|
15 |
|
16 Тот ответил: «Жив ГОСПОДЬ, Которому я служу! Не приму». Нееман настаивал, а тот отказывался. |
|
17 Тогда Нееман сказал: «Если нет, то прошу, пусть мне, твоему слуге, дадут земли израильской, сколько можно навьючить на двух мулов, и впредь я, твой слуга, больше не стану приносить жертв и всесожжений никаким богам, кроме ГОСПОДА. |
|
18 Но пусть простит мне ГОСПОДЬ вот что: если мой владыка пойдет поклониться в капище Риммона и обопрется о мою руку, так что и мне придется поклониться в капище Риммона, — за это поклонение пусть простит ГОСПОДЬ твоего слугу». |
|
19 «Иди с миром», — ответил ему Елисей. |
|
20 Гиезий, слуга человека Божьего Елисея, решил: «Владыка мой отказался от всего, что предлагал ему арамей Нееман, не принял от него ничего. Жив ГОСПОДЬ! Побегу за ним и получу от него хоть что-нибудь». |
|
21 Гиезий побежал вслед за Нееманом, и когда тот увидел, кто бежит за ним, то сошел с колесницы ему навстречу и приветствовал его: «Всё ли благополучно?» |
|
22 Тот отвечал: «Да, всё благополучно! Мой владыка велел тебе передать, что к нему пришли с Ефремова нагорья двое юношей из учеников пророков. Прошу, дай для них талант серебра и две перемены одежд!» |
|
23 «Окажи милость, возьми два таланта», — сказал Нееман, упрашивая его принять дары. Два таланта он уложил в два мешка и дал их вместе с двумя переменами одежд двум своим слугам, которые понесли всё это перед Гиезием. |
|
24 Когда они подошли к холму, он забрал у них дары и спрятал в доме, а слуг Неемана отпустил. |
|
25 |
|
26 Но Елисей сказал: «Да ведь сердце мое следовало за тобой, когда тот человек сошел с колесницы тебе навстречу! Время ли теперь брать серебро и одежды или заводить масличные сады и виноградники, овец и коров, рабов и рабынь? |
|
27 Пусть проказа Неемана навсегда пристанет к тебе и к потомкам твоим!» И вышел Гиезий от него весь белый как снег от проказы. |
2-а царiвРозділ 5 |
|
1 |
|
2 А сирійці вийшли були́ о́рдами, і взяли́ до неволі з Ізраїлевого кра́ю малу́ дівчину, і вона услуго́вувала жінці Наамана. |
|
3 І сказала вона до своєї пані: „Ох, коли б пан мій побував у того пророка, що в Самарії, то він вилікував би його від прока́зи його!“ |
|
4 А Нааман прийшов, і доніс своєму панові, говорячи: „Отак і отак говорила та ді́вчина, що з Ізраїлевого кра́ю“. |
|
5 І сказав сирійський цар: „Тож піди, а я пошлю́ свого листа до Ізраїлевого царя“. І той пішов, і взяв із собою десять талантів срібла та шість тисяч шеклів золота, і десять змін оде́жі. |
|
6 І він приніс до Ізраїлевого царя такого листа: „Ось тепер, як при́йде оцей лист до тебе, то знай: ото послав я до тебе свого раба Наамана, а ти ви́лікуєш його від прока́зи його.“ |
|
7 І сталося, як Ізраїлів цар перечита́в цього листа, то роздер свої ша́ти й сказав: „Чи я Бог, щоб убивати чи лишати при житті, що той посилає до мене, щоб я ви́лікував чоловіка від прока́зи його? Тож зна́йте й дивіться — це він шукає проти мене за́чіпки“. |
|
8 І сталося, як почув Єлисей, Божий чоловік, що Ізраїлів цар роздер шати свої, то послав до царя, говорячи: „Нащо розде́р ти шати свої? Нехай той при́йде до мене, і пізнає, що є пророк ув Ізраїлі!“ |
|
9 І прибув Нааман зо своїми кі́ньми та з колесни́цею своєю, і став при вході Єлисеєвого дому. |
|
10 І послав Єлисей до нього посла, говорячи: „Іди, і ви́миєшся сім раз у Йорда́ні, і вигоїться тіло твоє тобі, — й очи́стишся“. |
|
11 І розгнівася Нааман, і пішов і сказав: „Ось я подумав був: він ви́йде до мене, і стане, і закличе Ім'я́ Господа, Бога свого, і покладе́ свою́ руку на те місце, і вилікує прокаже́ного... |
|
12 Чи ж не ліпші Авана та Парпар, дама́ські річки́, від усіх Ізраїлевих вод? Чи не міг я ви́митися в них, і стати чистим?“ І повернувся він, і пішов у гніві. |
|
13 І підійшли його раби, і говорили до нього, і сказали: „Батьку мій, коли б велику річ говорив тобі той пророк, чи ж ти не зробив би? А що ж, коли він сказав тобі тільки: Умийся — і будеш чистий!“ |
|
14 І зійшов він, і зану́рився в Йорда́ні сім раз, за словом Божого чоловіка. І сталося тіло його, як тіло мало́го хлопця, — і став він чистий!... |
|
15 І верну́вся до Божого чоловіка він та ввесь та́бір його. І прийшов він, і став перед ним та й сказав: „Оце пізнав я, що на всій землі нема Бога, а тільки в Ізраїлі! А тепер візьми́ дару́нка від свого раба“. |
|
16 Та Єлисей відказав: „Як живий Господь, що стою́ перед лицем Його, — я не візьму́!“ А той сильно просив його взяти, та він відмо́вився. |
|
17 І сказав Наама́н: „А як ні, то нехай буде да́но твоєму рабові землі, скільки понесу́ть два мули, бо твій раб не буде вже прино́сити цілопа́лення та жертву іншим богам, а тільки Господе́ві! |
|
18 Тільки оцю річ нехай про́стить Господь твоєму рабові: коли мій пан при́йде до Ріммонового дому, щоб там поклоня́тися, і опира́тиметься на мою руку, то й я схилю́ся в Ріммоновім домі. Коли я кла́нятимуся в Ріммоновім домі, то нехай про́стить Госпо́дь твоєму рабові цю річ!“ |
|
19 А той відказав: „Іди з миром!“ І відійшов від нього на невелику ві́дстань. |
|
20 |
|
21 І погнався Ґеха́зі за Наама́ном. І побачив Нааман бігуна за собою, і зіскочив із воза навпроти нього й сказав: „Чи все гаразд?“ |
|
22 А той відказав: „Гаразд! Пан мій послав мене, говорячи: Ось тепер прийшли до мене з Єфремових гір двоє юнакі́в, пророчі сини. Дай їм талант срібла та дві зміні одежі!“ |
|
23 А Нааман відказав: „Будь ласкав, — візьми два тала́нти!“ І він упро́шував його. І зав'язав він два тала́нти срібла в дві то́рбі, та дві змі́ні одежі, і дав своїм слу́гам, а вони поне́сли перед ним. |
|
24 І прийшов він до згі́р'я, і взяв з їхньої руки, і вмістив у домі, а тих людей відпустив, і вони пішли. |
|
25 А він прийшов та й став перед паном своїм. І сказав до нього Єлисей: „Звідки ти, Ґеха́зі?“ А той відказав: „Нікуди не ходи́в твій раб, — ані туди, ані сюди“... |
|
26 І сказав Єлисей до нього: „Чи моє серце не ходило з тобою, коли оберну́вся той муж зо свого воза назу́стріч тобі? Чи час бра́ти срібло та бра́ти одежі, і оливки, і виноградника, і худобу дрібну́ та худобу велику, і рабів, і невільниць? |
|
27 Тож Нааманова прока́за нехай прилі́питься до тебе та до насіння твого навіки!“ І той вийшов від нього прокаже́ний, побілівши, як сніг! |
Четвертая книга царствГлава 5 |
2-а царiвРозділ 5 |
|
1 |
1 |
|
2 Однажды во время набега арамеи взяли в плен девочку из земли израильской, и та стала прислуживать жене Неемана. |
2 А сирійці вийшли були́ о́рдами, і взяли́ до неволі з Ізраїлевого кра́ю малу́ дівчину, і вона услуго́вувала жінці Наамана. |
|
3 Она сказала госпоже: «Если бы мой владыка обратился к пророку, что в Самарии, тот спас бы его от проказы!» |
3 І сказала вона до своєї пані: „Ох, коли б пан мій побував у того пророка, що в Самарії, то він вилікував би його від прока́зи його!“ |
|
4 Нееман передал своему владыке: «Вот что сообщила девочка из страны израильской», |
4 А Нааман прийшов, і доніс своєму панові, говорячи: „Отак і отак говорила та ді́вчина, що з Ізраїлевого кра́ю“. |
|
5 и арамейский царь ответил ему: «Иди, я дам тебе письмо к царю израильскому». |
5 І сказав сирійський цар: „Тож піди, а я пошлю́ свого листа до Ізраїлевого царя“. І той пішов, і взяв із собою десять талантів срібла та шість тисяч шеклів золота, і десять змін оде́жі. |
|
6 Привез он и письмо к царю израильскому, в котором говорилось: «С этим письмом посылаю к тебе слугу своего Неемана, чтобы ты спас его от проказы». |
6 І він приніс до Ізраїлевого царя такого листа: „Ось тепер, як при́йде оцей лист до тебе, то знай: ото послав я до тебе свого раба Наамана, а ти ви́лікуєш його від прока́зи його.“ |
|
7 Прочитав это письмо, царь израильский разодрал одежды и вскричал: «Разве я Бог, чтобы умерщвлять и оживлять? Зачем он посылает ко мне человека с просьбой спасти его от проказы? Сами видите, он, верно, ищет ссоры со мной!» |
7 І сталося, як Ізраїлів цар перечита́в цього листа, то роздер свої ша́ти й сказав: „Чи я Бог, щоб убивати чи лишати при житті, що той посилає до мене, щоб я ви́лікував чоловіка від прока́зи його? Тож зна́йте й дивіться — це він шукає проти мене за́чіпки“. |
|
8 |
8 І сталося, як почув Єлисей, Божий чоловік, що Ізраїлів цар роздер шати свої, то послав до царя, говорячи: „Нащо розде́р ти шати свої? Нехай той при́йде до мене, і пізнає, що є пророк ув Ізраїлі!“ |
|
9 |
9 І прибув Нааман зо своїми кі́ньми та з колесни́цею своєю, і став при вході Єлисеєвого дому. |
|
10 Елисей передал ему через вестника: «Иди и омойся семь раз в Иордане — твое тело обновится и станет чистым». |
10 І послав Єлисей до нього посла, говорячи: „Іди, і ви́миєшся сім раз у Йорда́ні, і вигоїться тіло твоє тобі, — й очи́стишся“. |
|
11 Нееман разгневался и ушел прочь со словами: «Думал я, он выйдет, встанет и призовет имя ГОСПОДА, Бога своего, поводит рукой над больным местом и избавит меня от проказы. |
11 І розгнівася Нааман, і пішов і сказав: „Ось я подумав був: він ви́йде до мене, і стане, і закличе Ім'я́ Господа, Бога свого, і покладе́ свою́ руку на те місце, і вилікує прокаже́ного... |
|
12 Разве реки Амана и Парпар в Дамаске не лучше всех потоков в Израиле? Я бы омылся и очистился в них!» Когда он в гневе пошел прочь, |
12 Чи ж не ліпші Авана та Парпар, дама́ські річки́, від усіх Ізраїлевих вод? Чи не міг я ви́митися в них, і стати чистим?“ І повернувся він, і пішов у гніві. |
|
13 слуги подошли к нему и стали говорить: «Отец наш, если бы пророк повелел тебе сделать что-либо трудное, неужели ты бы не исполнил? А он говорит всего лишь: „Омойся, и станешь чист“». |
13 І підійшли його раби, і говорили до нього, і сказали: „Батьку мій, коли б велику річ говорив тобі той пророк, чи ж ти не зробив би? А що ж, коли він сказав тобі тільки: Умийся — і будеш чистий!“ |
|
14 Тогда Нееман пошел и семь раз окунулся в Иордане, как сказал человек Божий. И тело его стало чистым, как у малого ребенка. |
14 І зійшов він, і зану́рився в Йорда́ні сім раз, за словом Божого чоловіка. І сталося тіло його, як тіло мало́го хлопця, — і став він чистий!... |
|
15 |
15 І верну́вся до Божого чоловіка він та ввесь та́бір його. І прийшов він, і став перед ним та й сказав: „Оце пізнав я, що на всій землі нема Бога, а тільки в Ізраїлі! А тепер візьми́ дару́нка від свого раба“. |
|
16 Тот ответил: «Жив ГОСПОДЬ, Которому я служу! Не приму». Нееман настаивал, а тот отказывался. |
16 Та Єлисей відказав: „Як живий Господь, що стою́ перед лицем Його, — я не візьму́!“ А той сильно просив його взяти, та він відмо́вився. |
|
17 Тогда Нееман сказал: «Если нет, то прошу, пусть мне, твоему слуге, дадут земли израильской, сколько можно навьючить на двух мулов, и впредь я, твой слуга, больше не стану приносить жертв и всесожжений никаким богам, кроме ГОСПОДА. |
17 І сказав Наама́н: „А як ні, то нехай буде да́но твоєму рабові землі, скільки понесу́ть два мули, бо твій раб не буде вже прино́сити цілопа́лення та жертву іншим богам, а тільки Господе́ві! |
|
18 Но пусть простит мне ГОСПОДЬ вот что: если мой владыка пойдет поклониться в капище Риммона и обопрется о мою руку, так что и мне придется поклониться в капище Риммона, — за это поклонение пусть простит ГОСПОДЬ твоего слугу». |
18 Тільки оцю річ нехай про́стить Господь твоєму рабові: коли мій пан при́йде до Ріммонового дому, щоб там поклоня́тися, і опира́тиметься на мою руку, то й я схилю́ся в Ріммоновім домі. Коли я кла́нятимуся в Ріммоновім домі, то нехай про́стить Госпо́дь твоєму рабові цю річ!“ |
|
19 «Иди с миром», — ответил ему Елисей. |
19 А той відказав: „Іди з миром!“ І відійшов від нього на невелику ві́дстань. |
|
20 Гиезий, слуга человека Божьего Елисея, решил: «Владыка мой отказался от всего, что предлагал ему арамей Нееман, не принял от него ничего. Жив ГОСПОДЬ! Побегу за ним и получу от него хоть что-нибудь». |
20 |
|
21 Гиезий побежал вслед за Нееманом, и когда тот увидел, кто бежит за ним, то сошел с колесницы ему навстречу и приветствовал его: «Всё ли благополучно?» |
21 І погнався Ґеха́зі за Наама́ном. І побачив Нааман бігуна за собою, і зіскочив із воза навпроти нього й сказав: „Чи все гаразд?“ |
|
22 Тот отвечал: «Да, всё благополучно! Мой владыка велел тебе передать, что к нему пришли с Ефремова нагорья двое юношей из учеников пророков. Прошу, дай для них талант серебра и две перемены одежд!» |
22 А той відказав: „Гаразд! Пан мій послав мене, говорячи: Ось тепер прийшли до мене з Єфремових гір двоє юнакі́в, пророчі сини. Дай їм талант срібла та дві зміні одежі!“ |
|
23 «Окажи милость, возьми два таланта», — сказал Нееман, упрашивая его принять дары. Два таланта он уложил в два мешка и дал их вместе с двумя переменами одежд двум своим слугам, которые понесли всё это перед Гиезием. |
23 А Нааман відказав: „Будь ласкав, — візьми два тала́нти!“ І він упро́шував його. І зав'язав він два тала́нти срібла в дві то́рбі, та дві змі́ні одежі, і дав своїм слу́гам, а вони поне́сли перед ним. |
|
24 Когда они подошли к холму, он забрал у них дары и спрятал в доме, а слуг Неемана отпустил. |
24 І прийшов він до згі́р'я, і взяв з їхньої руки, і вмістив у домі, а тих людей відпустив, і вони пішли. |
|
25 |
25 А він прийшов та й став перед паном своїм. І сказав до нього Єлисей: „Звідки ти, Ґеха́зі?“ А той відказав: „Нікуди не ходи́в твій раб, — ані туди, ані сюди“... |
|
26 Но Елисей сказал: «Да ведь сердце мое следовало за тобой, когда тот человек сошел с колесницы тебе навстречу! Время ли теперь брать серебро и одежды или заводить масличные сады и виноградники, овец и коров, рабов и рабынь? |
26 І сказав Єлисей до нього: „Чи моє серце не ходило з тобою, коли оберну́вся той муж зо свого воза назу́стріч тобі? Чи час бра́ти срібло та бра́ти одежі, і оливки, і виноградника, і худобу дрібну́ та худобу велику, і рабів, і невільниць? |
|
27 Пусть проказа Неемана навсегда пристанет к тебе и к потомкам твоим!» И вышел Гиезий от него весь белый как снег от проказы. |
27 Тож Нааманова прока́за нехай прилі́питься до тебе та до насіння твого навіки!“ І той вийшов від нього прокаже́ний, побілівши, як сніг! |