CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
4 Цар. 4
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Четвертая книга царств

Глава 4

1 Одна женщина, вдова ученика пророков, попросила Елисея о помощи: «Твой слуга, муж мой, умер. Ты знаешь, что слуга твой благоговел перед ГОСПОДОМ. А теперь тот, кому он задолжал, пришел забрать в рабство двух моих сыновей».

2 «Скажи, что мне сделать для тебя? — спросил ее Елисей. — Что есть у тебя в доме?» «Ничего нет у твоей служанки в доме, — ответила она, — кроме кувшина масла».

3 Тогда он сказал: «Иди и одолжи у соседей всякой пустой посуды и побольше!

4 А потом войди, закрой за собой и за детьми дверь и вместе с ними разливай свое масло в эту посуду, и какая наполнится, ту отставляй в сторону».

5 Она пошла к себе и закрылась вместе с сыновьями: те подносили ей посуду, а она разливала масло.

6 Когда посуда наполнилась, она сказала сыну: «Подай еще кувшин». «Больше посуды нет», — ответил тот. И тогда масло иссякло.

7 Она пошла к человеку Божьему и всё рассказала ему, а тот ответил: «Иди и продай масло, расплатись с долгами, а на остальное живи со своими детьми».

8 Однажды Елисей проходил через Шунем, и там одна именитая женщина уговорила его пообедать у них. С тех пор он всегда заходил туда на обед, когда бы ни проходил мимо.

9 И женщина сказала мужу: «Я точно знаю, что тот, кто постоянно заходит к нам, — святой Божий человек.

10 Давай построим ему комнатку наверху, поставим там кровать, стол, стул и подставку для светильника, и когда он будет к нам заходить, то сможет останавливаться там».

11 Как-то раз Елисей пришел туда, поднялся в комнатку и там отдыхал.

12 «Позови эту шунемскую женщину», — велел он своему слуге Гиезию; тот позвал ее, и она пришла.

13 Он велел Гиезию сказать ей: «Ты непрестанно заботишься о нас — что мне сделать для тебя? Рассказать ли о тебе царю или военачальнику?» «Не надо, ведь я живу среди своих», — отвечала она.

14 Но он всё думал, что для нее сделать. Гиезий подсказал: «У нее нет сына, а муж ее стар».

15 Елисей велел вновь позвать ее, Гиезий позвал, и она встала в дверях.

16 «Через год в это же время ты будешь баюкать сына!» — пообещал ей Елисей. Она возразила: «Владыка мой, человек Божий, не обманывай меня, свою служанку!»

17 Но женщина зачала и родила сына как раз через год, в то же самое время, как и предсказал ей Елисей.

18 Ребенок подрос. Однажды во время жатвы он был на поле с отцом

19 и вдруг стал жаловаться ему: «Голова моя, голова болит!» Отец велел слуге отнести его к матери.

20 Тот взял его и отнес к матери, ребенок просидел у нее на коленях до полудня, а потом умер.

21 Тогда она поднялась наверх, положила ребенка на постель человека Божьего, закрыла дверь и вышла.

22 Позвав мужа, она сказала: «Отправь со мной одного из слуг и дай ослицу, я поеду к человеку Божьему и скоро вернусь».

23 «Что это ты собралась к нему? — спросил он. — Сегодня не новолуние и не суббота». А она отвечала: «Не тревожься».

24 Оседлав ослицу, она велела слуге: «Погоняй, не медли, пока не велю остановиться!»

25 Так она доехала до горы Кармил, где был человек Божий. Увидев ее издали, человек Божий сказал своему слуге Гиезию: «Это женщина из Шунема!

26 Поспеши ей навстречу, расспроси, всё ли у нее благополучно и здоровы ли ее муж и ребенок». Та ответила: «Да, всё благополучно».

27 А поднявшись к человеку Божьему на гору, она пала ниц к его ногам. Гиезий подошел отстранить ее, но человек Божий сказал: «Оставь ее, у нее горе, а ГОСПОДЬ скрыл это от меня, не поведал мне».

28 «Разве просила я у тебя, владыка мой, сына? — сказала она ему. — Разве не просила я не обманывать меня?»

29 «Соберись, возьми мой посох и ступай, — велел он Гиезию. — Кого ни встретишь, не приветствуй и на приветствия не отвечай. И возложи мой посох на лицо ребенка!»

30 Мать мальчика сказала Елисею: «ГОСПОДОМ клянусь и жизнью твоей, не отступлюсь от тебя». Тогда он сам встал и пошел с ней.

31 Гиезий отправился впереди них. Он возложил посох на лицо ребенка, но в ответ не услышал ни звука — ничего. Тогда он вернулся к Елисею и передал ему: «Мальчик так и не пробудился».

32 Елисей вошел в дом, где на его постели лежал мертвый ребенок.

33 Войдя, он запер за собой дверь и стал молиться ГОСПОДУ.

34 Он лег поверх мальчика, прижался губами к его губам, глазами — к его глазам, ладонями — к его ладоням. Так он припал к ребенку, и в теле того затеплилась жизнь.

35 Елисей поднялся, немного походил по дому, а потом вернулся и снова припал к его телу — и мальчик чихнул, и чихал семь раз, а потом открыл глаза.

36 Тогда Елисей, кликнув Гиезия, велел позвать шунемитянку. Тот позвал ее, она вошла, и Елисей сказал: «Возьми своего сына».

37 Она подошла и пала ниц к его ногам, потом взяла сына и вышла.

38 Елисей возвратился в Гилгал. В стране был тогда голод. Однажды, когда ученики пророков сидели вместе с ним, он велел своему слуге достать котел и сварить похлебку для них.

39 Один из учеников вышел в поле набрать пряностей. Найдя дикое вьющееся растение, он нарвал с него в подол диких плодов, а потом принес и покрошил их в котел, хотя никто не знал, что это.

40 Когда похлебку разлили и стали есть, некоторые закричали: «Смерть в котле, человек Божий!» — и отказались есть.

41 Тогда он велел: «Подайте муки», высыпал ее в котел и сказал: «Теперь разливайте, пусть едят». И ничего вредоносного в котле уже не было.

42 Потом пришел один человек из Баал-Шалиши и принес человеку Божьему первые плоды нового урожая. Было у него в мешке двадцать ячменных хлебов и зерно прямо в колосьях. Тот велел раздать это людям, чтобы они поели.

43 «Как мне разделить это на сотню человек?» — воскликнул слуга. «Раздай людям, и пусть едят, — сказал тот. — Так говорит ГОСПОДЬ: „Они насытятся, и еще останется“».

44 Слуга раздал, они наелись, и даже еще осталось, по слову ГОСПОДНЕМУ.

2-а царiв

Розділ 4

1 А одна з жінок пророчих синів кли́кала до Єлисей, говорячи: „Помер раб твій, мій чоловік! А ти знаєш, що раб твій боявся Господа. А позича́льник прийшов ось, щоб забрати собі двоє дітей моїх за рабів“.

2 І сказав до неї Єлисей: „Що́ я зроблю тобі? Розкажи мені, що́ є в тебе в домі“. А та відказала: „Нічого нема в домі твоєї невільниці, — є тільки горня́ оливи“.

3 А він сказав: „Іди, позич собі настороні́ по́суд від усіх сусі́док твоїх, по́суд порожній. Не бери мало!

4 І вві́йдеш, і замкне́ш двері за собою та за синами своїми, і поналива́єш у всі ті посу́дини, а повні повідставля́й“.

5 І пішла вона від нього, і замкну́ла двері за собою та за синами своїми. Вони подава́ли їй по́суд, а вона налива́ла.

6 І сталося, коли понапо́внювано по́суд, то сказала вона до сина свого: „Подай мені ще по́суду!“ А він відказав їй: „Нема вже по́суду“. І спини́лася олива.

7 І вона прийшла, і доне́сла Божому чоловікові. І він сказав: „Іди, продай ту оливу, та й заплати своєму позича́льникові. А ти та сини́ твої будете жити на позоста́ле“.

8 І сталося певного дня, і прийшов Єлисе́й до Шуна́му, а там була багата жінка, — і вона сильно просила його до себе поїсти хліба. І бувало, скільки разів прихо́див він, захо́див туди їсти хліб.

9 І сказала вона до чоловіка свого: „Ось я познала, що Божий чоловік, який за́вжди прихо́дить до нас, він святий.

10 Зробім же малу муровану го́рницю, і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільця́, і свічника́. І коли він прихо́дитиме до нас, то захо́дитиме туди“.

11 Одно́го ра́зу прийшов він туди, і зайшов до горниці та й ліг там.

12 І сказав він до свого слуги Ґехазі: „Поклич оцю шунамі́тянку!“ І той покли́кав її, і вона стала перед ним.

13 І сказав він до нього: „Скажи їй: Ось ти старанно піклува́лася про всі наші потреби. Що́ зробити тобі за це! Чи є що, щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська?“ А вона відказала: „Ні,— я сиджу́ серед народу свого!“

14 І сказав він: „Що́ ж зробити їй?“ А Ґехазі відказав: „Та вона не має сина, а чоловік її стари́й“.

15 А він сказав: „Поклич її“. І він покликав її, і вона стала при вході.

16 І він сказав: „На цей озна́чений час, коли саме цей час ве́рнеться, ти обійма́тимеш сина!“ А вона відказала: „Ні, пане, чоловіче Божий, не говори неправди своїй невільниці!“

17 Та зачала́ та жінка, і породи́ла сина на той озна́чений час, того саме ча́су, про який говорив до неї Єлисей.

18 І росло те дитя. А одно́го ра́зу вийшло воно до свого́ ба́тька до женці́в.

19 І сказало воно до свого батька: „Голова моя, голова моя!“ А той сказав слузі: „Занеси́ його до його матері!“

20 І той поніс його, і приніс його до його матері. І сиділо воно на її колінах аж до полу́дня, та й померло...

21 І ввійшла вона, і поклала його на ліжко Божого чоловіка, і замкну́ла за ним двері та й вийшла.

22 І покликала вона свого чоловіка та й сказала: „Пришли мені одно́го із слуг та одну з ослиць, і я поїду до Божого чоловіка й вернуся“.

23 А він сказав: „Чому ти їдеш до нього? Сьогодні не новомісяччя й не субота“. А вона відказала: „Добре!“

24 І осідла́ла вона ослицю, і сказала до свого слуги: „Поганяй та йди. Не затримуй мені в їзді, аж поки не скажу́ тобі“.

25 І поїхала вона, і приїхала до Божого чоловіка, до гори Карме́л. І сталося, як Божий чоловік побачив її зда́лека, то сказав до слуги свого Ґехазі: „Ось та шунамі́тянка!

26 Побіжи ж назу́стріч їй та й скажи їй: Чи все гара́зд тобі, чи гаразд чоловікові твоєму, чи гаразд дитині?“ А та відказала: „Усе гаразді“

27 І прийшла вона до Божого чоловіка на го́ру, і сильно схопи́ла за но́ги його. А Ґехазі підійшов, щоб відіпхну́ти її, та Божий чоловік сказав: „Позостав її, бо затурбо́вана душа її, а Господь затаїв це передо мною й не сказав мені“.

28 А вона сказала: „Чи я жадала сина від пана? Чи я не говорила: Не впрова́джуй мене в обма́ну?“

29 І він сказав до Ґехазі: „Опережи сте́гна свої, і візьми мою па́лицю в руку свою та й іди. Коли спітка́єш кого, не повітаєш його, а коли хто повітає тебе, не відповіси́ йому. І покладеш мою палицю на хло́пцеве обличчя“.

30 А мати того хлопця сказала: „Як живий Господь і жива душа твоя, — я не полишу́ тебе!“ І він устав і пішов за нею.

31 А Ґехазі пішов перед ними, і поклав ту палицю на хлопцеве обличчя, та не було ані голосу, ані чуття. І вернувся він навпроти нього, і доніс йому, говорячи: „Не збуди́вся той хлопець!“

32 І ввійшов Єлисей у дім, аж ось той хлопець лежить мертвий на ліжку його!

33 І ввійшов він, і замкнув двері за ними обома́, та й молився до Господа.

34 І ввійшов він, і ліг на того хло́пця, і поклав уста свої на уста його, а очі свої на очі його, і долоні свої на долоні його. І схилився над ним, і стало тепле тіло тієї дитини!...

35 І він зно́ву ходив по дому раз сюди́, а раз туди́. І ввійшов він, і знову схилився над ним, — і чхнув той хлопець аж до семи раз. І розплю́щив той хлопець очі свої.

36 І покликав він Ґехазі та й сказав: „Поклич ту шунамі́тянку!“ І той покликав її. І прийшла вона до нього, і він сказав: „Забери свого сина!“

37 І ввійшла вона, і впала до його ніг, і вклони́лася до землі. І взяла́ вона сина свого та й вийшла...

38 І вернувся Єлисей до Ґілґалу. А в Краю́ був голод, і пророчі сини сиділи перед ним. І сказав він до свого хлопця: „Пристав великого горшка́, і звари їжу для пророчих синів“.

39 І вийшов один на поле, щоб назбирати ярини́, і знайшов там витку́ рослину, і назбирав із неї повну свою одежу диких огіркі́в. І він прийшов, і накриши́в до горшка́ ї́жі, бо вони не знали того́.

40 І поналива́ли вони лю́дям їжі. І сталося, як вони їли ту їжу, то закричали й сказали: „Смерть у горшку, чоловіче Божий!“ І не могли вони їсти...

41 А він сказав: „Дайте муки́!“ І він всипав її до горшка і сказав: „Наливай наро́дові, і нехай їдять!“ І вже не було́ нічого злого в горшку́.

42 І прийшов один чоловік із Баал-Шалішу, і приніс Божому чоловікові хліб первопло́ду, — двадцять ячмінних хлібці́в та зе́рна в колоска́х у своїй торбі. І сказав Єлисе́й: „Дай наро́дові, і нехай вони їдять!“

43 А слуга його сказав: „Що оце покладу я перед сотнею чоловіка?“ Та він відказав: „Дай наро́дові, і нехай їдять, бо так сказав Господь: їжте й позоставте!“

44 І він поклав перед ними, і вони їли й позоставили, за словом Господнім.

Четвертая книга царств

Глава 4

2-а царiв

Розділ 4

1 Одна женщина, вдова ученика пророков, попросила Елисея о помощи: «Твой слуга, муж мой, умер. Ты знаешь, что слуга твой благоговел перед ГОСПОДОМ. А теперь тот, кому он задолжал, пришел забрать в рабство двух моих сыновей».

1 А одна з жінок пророчих синів кли́кала до Єлисей, говорячи: „Помер раб твій, мій чоловік! А ти знаєш, що раб твій боявся Господа. А позича́льник прийшов ось, щоб забрати собі двоє дітей моїх за рабів“.

2 «Скажи, что мне сделать для тебя? — спросил ее Елисей. — Что есть у тебя в доме?» «Ничего нет у твоей служанки в доме, — ответила она, — кроме кувшина масла».

2 І сказав до неї Єлисей: „Що́ я зроблю тобі? Розкажи мені, що́ є в тебе в домі“. А та відказала: „Нічого нема в домі твоєї невільниці, — є тільки горня́ оливи“.

3 Тогда он сказал: «Иди и одолжи у соседей всякой пустой посуды и побольше!

3 А він сказав: „Іди, позич собі настороні́ по́суд від усіх сусі́док твоїх, по́суд порожній. Не бери мало!

4 А потом войди, закрой за собой и за детьми дверь и вместе с ними разливай свое масло в эту посуду, и какая наполнится, ту отставляй в сторону».

4 І вві́йдеш, і замкне́ш двері за собою та за синами своїми, і поналива́єш у всі ті посу́дини, а повні повідставля́й“.

5 Она пошла к себе и закрылась вместе с сыновьями: те подносили ей посуду, а она разливала масло.

5 І пішла вона від нього, і замкну́ла двері за собою та за синами своїми. Вони подава́ли їй по́суд, а вона налива́ла.

6 Когда посуда наполнилась, она сказала сыну: «Подай еще кувшин». «Больше посуды нет», — ответил тот. И тогда масло иссякло.

6 І сталося, коли понапо́внювано по́суд, то сказала вона до сина свого: „Подай мені ще по́суду!“ А він відказав їй: „Нема вже по́суду“. І спини́лася олива.

7 Она пошла к человеку Божьему и всё рассказала ему, а тот ответил: «Иди и продай масло, расплатись с долгами, а на остальное живи со своими детьми».

7 І вона прийшла, і доне́сла Божому чоловікові. І він сказав: „Іди, продай ту оливу, та й заплати своєму позича́льникові. А ти та сини́ твої будете жити на позоста́ле“.

8 Однажды Елисей проходил через Шунем, и там одна именитая женщина уговорила его пообедать у них. С тех пор он всегда заходил туда на обед, когда бы ни проходил мимо.

8 І сталося певного дня, і прийшов Єлисе́й до Шуна́му, а там була багата жінка, — і вона сильно просила його до себе поїсти хліба. І бувало, скільки разів прихо́див він, захо́див туди їсти хліб.

9 И женщина сказала мужу: «Я точно знаю, что тот, кто постоянно заходит к нам, — святой Божий человек.

9 І сказала вона до чоловіка свого: „Ось я познала, що Божий чоловік, який за́вжди прихо́дить до нас, він святий.

10 Давай построим ему комнатку наверху, поставим там кровать, стол, стул и подставку для светильника, и когда он будет к нам заходить, то сможет останавливаться там».

10 Зробім же малу муровану го́рницю, і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільця́, і свічника́. І коли він прихо́дитиме до нас, то захо́дитиме туди“.

11 Как-то раз Елисей пришел туда, поднялся в комнатку и там отдыхал.

11 Одно́го ра́зу прийшов він туди, і зайшов до горниці та й ліг там.

12 «Позови эту шунемскую женщину», — велел он своему слуге Гиезию; тот позвал ее, и она пришла.

12 І сказав він до свого слуги Ґехазі: „Поклич оцю шунамі́тянку!“ І той покли́кав її, і вона стала перед ним.

13 Он велел Гиезию сказать ей: «Ты непрестанно заботишься о нас — что мне сделать для тебя? Рассказать ли о тебе царю или военачальнику?» «Не надо, ведь я живу среди своих», — отвечала она.

13 І сказав він до нього: „Скажи їй: Ось ти старанно піклува́лася про всі наші потреби. Що́ зробити тобі за це! Чи є що, щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська?“ А вона відказала: „Ні,— я сиджу́ серед народу свого!“

14 Но он всё думал, что для нее сделать. Гиезий подсказал: «У нее нет сына, а муж ее стар».

14 І сказав він: „Що́ ж зробити їй?“ А Ґехазі відказав: „Та вона не має сина, а чоловік її стари́й“.

15 Елисей велел вновь позвать ее, Гиезий позвал, и она встала в дверях.

15 А він сказав: „Поклич її“. І він покликав її, і вона стала при вході.

16 «Через год в это же время ты будешь баюкать сына!» — пообещал ей Елисей. Она возразила: «Владыка мой, человек Божий, не обманывай меня, свою служанку!»

16 І він сказав: „На цей озна́чений час, коли саме цей час ве́рнеться, ти обійма́тимеш сина!“ А вона відказала: „Ні, пане, чоловіче Божий, не говори неправди своїй невільниці!“

17 Но женщина зачала и родила сына как раз через год, в то же самое время, как и предсказал ей Елисей.

17 Та зачала́ та жінка, і породи́ла сина на той озна́чений час, того саме ча́су, про який говорив до неї Єлисей.

18 Ребенок подрос. Однажды во время жатвы он был на поле с отцом

18 І росло те дитя. А одно́го ра́зу вийшло воно до свого́ ба́тька до женці́в.

19 и вдруг стал жаловаться ему: «Голова моя, голова болит!» Отец велел слуге отнести его к матери.

19 І сказало воно до свого батька: „Голова моя, голова моя!“ А той сказав слузі: „Занеси́ його до його матері!“

20 Тот взял его и отнес к матери, ребенок просидел у нее на коленях до полудня, а потом умер.

20 І той поніс його, і приніс його до його матері. І сиділо воно на її колінах аж до полу́дня, та й померло...

21 Тогда она поднялась наверх, положила ребенка на постель человека Божьего, закрыла дверь и вышла.

21 І ввійшла вона, і поклала його на ліжко Божого чоловіка, і замкну́ла за ним двері та й вийшла.

22 Позвав мужа, она сказала: «Отправь со мной одного из слуг и дай ослицу, я поеду к человеку Божьему и скоро вернусь».

22 І покликала вона свого чоловіка та й сказала: „Пришли мені одно́го із слуг та одну з ослиць, і я поїду до Божого чоловіка й вернуся“.

23 «Что это ты собралась к нему? — спросил он. — Сегодня не новолуние и не суббота». А она отвечала: «Не тревожься».

23 А він сказав: „Чому ти їдеш до нього? Сьогодні не новомісяччя й не субота“. А вона відказала: „Добре!“

24 Оседлав ослицу, она велела слуге: «Погоняй, не медли, пока не велю остановиться!»

24 І осідла́ла вона ослицю, і сказала до свого слуги: „Поганяй та йди. Не затримуй мені в їзді, аж поки не скажу́ тобі“.

25 Так она доехала до горы Кармил, где был человек Божий. Увидев ее издали, человек Божий сказал своему слуге Гиезию: «Это женщина из Шунема!

25 І поїхала вона, і приїхала до Божого чоловіка, до гори Карме́л. І сталося, як Божий чоловік побачив її зда́лека, то сказав до слуги свого Ґехазі: „Ось та шунамі́тянка!

26 Поспеши ей навстречу, расспроси, всё ли у нее благополучно и здоровы ли ее муж и ребенок». Та ответила: «Да, всё благополучно».

26 Побіжи ж назу́стріч їй та й скажи їй: Чи все гара́зд тобі, чи гаразд чоловікові твоєму, чи гаразд дитині?“ А та відказала: „Усе гаразді“

27 А поднявшись к человеку Божьему на гору, она пала ниц к его ногам. Гиезий подошел отстранить ее, но человек Божий сказал: «Оставь ее, у нее горе, а ГОСПОДЬ скрыл это от меня, не поведал мне».

27 І прийшла вона до Божого чоловіка на го́ру, і сильно схопи́ла за но́ги його. А Ґехазі підійшов, щоб відіпхну́ти її, та Божий чоловік сказав: „Позостав її, бо затурбо́вана душа її, а Господь затаїв це передо мною й не сказав мені“.

28 «Разве просила я у тебя, владыка мой, сына? — сказала она ему. — Разве не просила я не обманывать меня?»

28 А вона сказала: „Чи я жадала сина від пана? Чи я не говорила: Не впрова́джуй мене в обма́ну?“

29 «Соберись, возьми мой посох и ступай, — велел он Гиезию. — Кого ни встретишь, не приветствуй и на приветствия не отвечай. И возложи мой посох на лицо ребенка!»

29 І він сказав до Ґехазі: „Опережи сте́гна свої, і візьми мою па́лицю в руку свою та й іди. Коли спітка́єш кого, не повітаєш його, а коли хто повітає тебе, не відповіси́ йому. І покладеш мою палицю на хло́пцеве обличчя“.

30 Мать мальчика сказала Елисею: «ГОСПОДОМ клянусь и жизнью твоей, не отступлюсь от тебя». Тогда он сам встал и пошел с ней.

30 А мати того хлопця сказала: „Як живий Господь і жива душа твоя, — я не полишу́ тебе!“ І він устав і пішов за нею.

31 Гиезий отправился впереди них. Он возложил посох на лицо ребенка, но в ответ не услышал ни звука — ничего. Тогда он вернулся к Елисею и передал ему: «Мальчик так и не пробудился».

31 А Ґехазі пішов перед ними, і поклав ту палицю на хлопцеве обличчя, та не було ані голосу, ані чуття. І вернувся він навпроти нього, і доніс йому, говорячи: „Не збуди́вся той хлопець!“

32 Елисей вошел в дом, где на его постели лежал мертвый ребенок.

32 І ввійшов Єлисей у дім, аж ось той хлопець лежить мертвий на ліжку його!

33 Войдя, он запер за собой дверь и стал молиться ГОСПОДУ.

33 І ввійшов він, і замкнув двері за ними обома́, та й молився до Господа.

34 Он лег поверх мальчика, прижался губами к его губам, глазами — к его глазам, ладонями — к его ладоням. Так он припал к ребенку, и в теле того затеплилась жизнь.

34 І ввійшов він, і ліг на того хло́пця, і поклав уста свої на уста його, а очі свої на очі його, і долоні свої на долоні його. І схилився над ним, і стало тепле тіло тієї дитини!...

35 Елисей поднялся, немного походил по дому, а потом вернулся и снова припал к его телу — и мальчик чихнул, и чихал семь раз, а потом открыл глаза.

35 І він зно́ву ходив по дому раз сюди́, а раз туди́. І ввійшов він, і знову схилився над ним, — і чхнув той хлопець аж до семи раз. І розплю́щив той хлопець очі свої.

36 Тогда Елисей, кликнув Гиезия, велел позвать шунемитянку. Тот позвал ее, она вошла, и Елисей сказал: «Возьми своего сына».

36 І покликав він Ґехазі та й сказав: „Поклич ту шунамі́тянку!“ І той покликав її. І прийшла вона до нього, і він сказав: „Забери свого сина!“

37 Она подошла и пала ниц к его ногам, потом взяла сына и вышла.

37 І ввійшла вона, і впала до його ніг, і вклони́лася до землі. І взяла́ вона сина свого та й вийшла...

38 Елисей возвратился в Гилгал. В стране был тогда голод. Однажды, когда ученики пророков сидели вместе с ним, он велел своему слуге достать котел и сварить похлебку для них.

38 І вернувся Єлисей до Ґілґалу. А в Краю́ був голод, і пророчі сини сиділи перед ним. І сказав він до свого хлопця: „Пристав великого горшка́, і звари їжу для пророчих синів“.

39 Один из учеников вышел в поле набрать пряностей. Найдя дикое вьющееся растение, он нарвал с него в подол диких плодов, а потом принес и покрошил их в котел, хотя никто не знал, что это.

39 І вийшов один на поле, щоб назбирати ярини́, і знайшов там витку́ рослину, і назбирав із неї повну свою одежу диких огіркі́в. І він прийшов, і накриши́в до горшка́ ї́жі, бо вони не знали того́.

40 Когда похлебку разлили и стали есть, некоторые закричали: «Смерть в котле, человек Божий!» — и отказались есть.

40 І поналива́ли вони лю́дям їжі. І сталося, як вони їли ту їжу, то закричали й сказали: „Смерть у горшку, чоловіче Божий!“ І не могли вони їсти...

41 Тогда он велел: «Подайте муки», высыпал ее в котел и сказал: «Теперь разливайте, пусть едят». И ничего вредоносного в котле уже не было.

41 А він сказав: „Дайте муки́!“ І він всипав її до горшка і сказав: „Наливай наро́дові, і нехай їдять!“ І вже не було́ нічого злого в горшку́.

42 Потом пришел один человек из Баал-Шалиши и принес человеку Божьему первые плоды нового урожая. Было у него в мешке двадцать ячменных хлебов и зерно прямо в колосьях. Тот велел раздать это людям, чтобы они поели.

42 І прийшов один чоловік із Баал-Шалішу, і приніс Божому чоловікові хліб первопло́ду, — двадцять ячмінних хлібці́в та зе́рна в колоска́х у своїй торбі. І сказав Єлисе́й: „Дай наро́дові, і нехай вони їдять!“

43 «Как мне разделить это на сотню человек?» — воскликнул слуга. «Раздай людям, и пусть едят, — сказал тот. — Так говорит ГОСПОДЬ: „Они насытятся, и еще останется“».

43 А слуга його сказав: „Що оце покладу я перед сотнею чоловіка?“ Та він відказав: „Дай наро́дові, і нехай їдять, бо так сказав Господь: їжте й позоставте!“

44 Слуга раздал, они наелись, и даже еще осталось, по слову ГОСПОДНЕМУ.

44 І він поклав перед ними, і вони їли й позоставили, за словом Господнім.

1.0x