Третья книга царств

Глава 8

1 Тогда царь Соломон созвал в Иерусалим старейшин Израилевых, всех глав племен и вождей родов израильских, чтобы перенести ковчег Завета ГОСПОДНЯ из Города Давидова, то есть Сиона.

2 Все израильтяне собрались у Соломона на праздник в месяце этаним (седьмом месяце года).

3 Когда все старейшины Израилевы были в сборе, священники подняли ковчег

4 и понесли вместе с левитами ковчег ГОСПОДЕНЬ, Шатер Откровения и всю священную утварь, что была в Шатре.

5 А царь Соломон и вся община Израиля, собравшаяся к царю перед ковчегом, принесли в жертву столько овец и быков, что и не счесть и не перечислить.

6 Священники внесли ковчег Завета ГОСПОДНЕГО во внутреннее святилище Храма, в Святая святых, под сень крыльев херувимов.

7 Херувимы распростирали свои крылья над местом, где стоял ковчег, укрывая ковчег и шесты, на которых его носили.

8 Шесты выступали за ковчег настолько, что их концы были видны стоящим впереди во внутреннем святилище, но снаружи они не были видны. Так оно и поныне.

9 Внутри ковчега не было ничего, кроме двух каменных скрижалей, которые туда положил Моисей на горе Хорив: то был Завет, Союз, заключенный ГОСПОДОМ с израильтянами после исхода их из Египта.

10 Когда священники выходили из святилища, облако наполнило Храм,

11 и не могли больше священники стоять и совершать служение, потому что Слава ГОСПОДНЯ наполнила Храм ГОСПОДЕНЬ.

12 Тогда Соломон сказал: «Говорил ГОСПОДЬ, что присутствие Его и в густом облаке будет явлено!

13 Я построил для Тебя, Господи, Храм величественный — место, где Ты пребудешь вовеки!»

14 Затем царь, повернувшись ко всей общине Израиля, что стояла перед ним, благословил ее

15 и сказал: «Благословен ГОСПОДЬ, Бог Израилев! Он свершил рукой Своей то, что Сам заповедал отцу моему Давиду, когда говорил ему:

16 „С того дня как Я вывел народ Мой, Израиль, из Египта, Я не избирал ни одного города из всех племен Израиля, чтобы построить в нем Храм для имени Моего; но избрал Я Давида, чтобы правил он народом Моим, Израилем“.

17 Отец мой Давид всем сердцем желал построить Храм для имени ГОСПОДА, Бога Израилева.

18 Но ГОСПОДЬ сказал отцу моему Давиду: „Желание твое благое — построить Храм для имени Моего.

19 Но не ты построишь этот Храм, а сын твой, рожденный от тебя, — он построит Храм для имени Моего“.

20 И ныне ГОСПОДЬ исполнил Свое обещание: я, наследник отца моего Давида, взошел на престол Израилев, как заповедал ГОСПОДЬ, и построил Храм для имени ГОСПОДА, Бога Израилева,

21 и устроил в нем место для ковчега, где хранится Завет, Союз, что ГОСПОДЬ заключил с нашими праотцами, когда вывел их из Египта».

22 Затем Соломон подошел к жертвеннику ГОСПОДА и на виду у всей общины Израиля воздел руки к небу

23 и сказал: «ГОСПОДИ, Боже Израилев! Нет бога, подобного Тебе, ни на небе, вверху, ни на земле, внизу! Ты хранишь верность Завету, Союзу, и неизменен в любви Своей к слугам Твоим, которые служат Тебе всем сердцем.

24 Ныне Ты исполнил обещание Свое, данное слуге Твоему Давиду, моему отцу; и ныне Ты Своей рукою исполнил то, что изрек устами Своими.

25 И ныне, ГОСПОДИ, Боже Израилев, сдержи и другое Свое обещание, данное слуге Твоему Давиду, моему отцу, ведь Ты сказал: „Никогда не лишишься ты наследника, сидящего пред Моими очами на престоле израильском, если только сыновья твои будут идти праведными путями и следовать Закону Моему, как следовал ему ты предо Мною“.

26 А теперь, Боже Израилев, прошу, да сбудутся Твои обещания, которые Ты дал слуге Своему и отцу моему Давиду.

27 Богу ли обитать на земле?! Если небу и небесам небес вместить Тебя не дано, как вместит Тебя этот Храм, который построил я?

28 Внемли, о ГОСПОДИ, Боже мой, мольбе моей, молитве слуги Своего! Услышь вопль и молитву, которую слуга Твой ныне возносит перед Тобою.

29 Взирай открытыми очами Своими на Храм этот днем и ночью, на место это, где, по слову Твоему, будет имя Твое, и да будет услышана Тобой та молитва, которую слуга Твой будет возносить на этом месте.

30 Внемли мольбам, которые слуга Твой и народ Твой Израиль будут возносить на этом месте, услышь в небесной обители Своей, услышь и помилуй!

31 Если согрешит человек против ближнего, и потребуют от него клятвы, и он придет и даст клятву перед жертвенником Твоим в этом Храме —

32 тогда услышь с небес и рассуди слуг Твоих. Воздай злодею, пусть на голову его обрушится его же зло, а невинного оправдай и воздай ему за его праведность.

33 И если народ Твой, Израиль, будет разбит врагами из-за того, что против Тебя согрешил, а затем раскается и признает имя Твое, обратившись к Тебе с молитвой в этом Храме, —

34 тогда услышь их на небесах и прости грех народа Твоего, Израиля, и верни их на ту землю, которую Ты дал их праотцам.

35 И если затворятся небеса и не будет дождя из-за того, что народ Твой против Тебя согрешил, но затем он вознесет молитву на этом месте, и признает имя Твое, и раскается в грехах своих, когда Ты подвергнешь его бедствиям,

36 тогда услышь их на небесах и прости грех слугам Твоим, народу Твоему Израилю, научи их ходить по пути добра и даруй дождь земле, которую Ты дал народу Своему во владение.

37 И если будет в стране голод, моровое поветрие, суховей или спорынья, нашествие саранчи или гусениц, если враг приступит к городским воротам, какая бы беда и несчастье ни случились, —

38 тогда все мольбы и молитвы каждого человека из народа Твоего, Израиля, в скорби сердца простирающего руки на месте этом,

39 услышь с небес, из обители Своей, и помилуй, и ответь! Каждому воздай по делам его, ведь Ты знаешь, что у человека в сердце, — Ты один знаешь все мысли человека, —

40 чтобы благоговели они пред Тобой, пока живут на этой земле, которую дал Ты праотцам нашим.

41 И когда человек пришлый, не из народа Твоего Израиля, придет из страны далекой ради Твоего имени, —

42 ибо и там прослышат о Твоем великом имени и о могучей Твоей руке, простертой длани, — и станет молиться в этом Храме,

43 услышь его с небес, из обители Своей, и исполни всё, о чем попросит Тебя этот пришлый человек: пусть все народы земли познают имя Твое и будут благоговеть пред Тобой, как и народ Твой, Израиль. Пусть они узнают, что Твое имя носит этот Храм, который я построил.

44 И когда отправится народ Твой на войну с врагами — туда, куда Ты пошлешь его, — и помолится Тебе, ГОСПОДИ, обратившись лицом к этому городу, который Ты избрал, и к Храму, который я построил для имени Твоего, —

45 тогда услышь на небесах их мольбу, их молитву и рассуди их по правде.

46 И если они опять согрешат пред Тобою, ибо нет никого, кто бы не грешил, и Ты разгневаешься на них и отдашь их врагу, и тот угонит их пленниками в страну чужую, далекую или близкую,

47 и если они раскаются всем сердцем в той стране, куда будут изгнаны, и станут молить Тебя, говоря: „Мы грешили, мы поступали беззаконно и нечестиво“,

48 если обратятся к Тебе всем сердцем, всей душою в той земле, где оказались в плену, куда были угнаны, если будут молиться, повернувшись лицом к своей земле, которую Ты дал праотцам их, к городу, который Ты избрал, и к Храму, который я построил для имени Твоего, —

49 тогда услышь их мольбу, их молитву, с небес, из обители Своей, и рассуди их по правде.

50 Прости народу Твоему, согрешившему пред Тобой, все преступления их и пробуди сострадание к ним в угнетателях,

51 ибо они — народ Твой и наследие Твое, ведь Ты вывел их из Египта, из плавильной печи извлек.

52 Взирай открытыми очами Своими и услышь просьбу слуги Твоего и просьбу народа Твоего, Израиля, выслушай их молитву,

53 ибо Ты избрал их из всех народов земли Себе в наследие, как обещал через слугу Своего Моисея, когда вывел наших праотцев из Египта, Владыка ГОСПОДИ!»

54 Когда Соломон закончил молиться ГОСПОДУ, обращая к Нему свои прошения, то встал с колен перед жертвенником ГОСПОДНИМ, продолжая простирать руки к небу.

55 Стоя, он громким голосом благословил общину израильскую:

56 «Благословен ГОСПОДЬ, давший, по Своему обещанию, отдохновение народу Своему, Израилю, и до единого слова исполнивший те благие обещания, что дал слуге Своему Моисею.

57 Пусть будет с нами ГОСПОДЬ, Бог наш, как был с праотцами нашими, пусть не оставит Он и не покинет нас,

58 но обратит к Себе наши сердца, чтобы мы всегда следовали Его путями и хранили заповеди, уставы и наставления Его, что заповедал Он праотцам нашим.

59 Пусть слова этой просьбы моей к ГОСПОДУ днем и ночью будут близки ГОСПОДУ, Богу нашему, чтобы день за днем судил Он по справедливости слугу Своего и народ Свой, Израиль.

60 Пусть узнают все народы земли, что ГОСПОДЬ — Бог, и нет иного бога,

61 и пусть будет сердце ваше всецело с ГОСПОДОМ, Богом нашим, чтобы поступать нам по уставам Его и хранить заповеди Его, как сегодня».

62 Царь и вместе с ним весь Израиль совершили жертвоприношение перед ГОСПОДОМ.

63 В благодарственный дар Соломон принес Господу двадцать две тысячи быков и сто двадцать тысяч овец.Так царь и израильтяне освятили Храм ГОСПОДЕНЬ.

64 В тот же день Соломон освятил середину двора перед входом в Храм ГОСПОДЕНЬ: там он принес всесожжения, хлебный дар и сжигаемый жир благодарственных жертв, потому что медный жертвенник, что стоял пред лицом ГОСПОДА, был слишком мал, чтобы вместить всесожжения, хлебный дар и сжигаемый жир благодарственных жертв.

65 В тот же день Соломон устроил празднование вместе со всем Израилем, собрав великий сход народа от Лево-Хамата до русла реки Египетской, перед ГОСПОДОМ на семь дней и затем еще на семь, всего четырнадцать дней.

66 На пятнадцатый день Соломон распустил народ по домам, люди благословили царя и разошлись по домам, ликуя и радуясь всем сердцем тому благу, что совершил ГОСПОДЬ для слуги Своего Давида и народа Своего, Израиля.

1-а царiв

Розділ 8

1 Тоді Соломон зібрав усіх Ізра́їлевих старши́х та голі́в племе́н, керівників ба́тьківських домі́в Ізраїлевих синів, до царя Соломона до Єрусалиму, щоб перене́сти ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно — Сіон.

2 І були зі́брані до царя Соломона всі ізра́їльтяни в свято в місяці етанім, він — місяць сьомий.

3 І поприхо́дили всі Ізраїлеві старші́, а священики поне́сли ковчега.

4 І поне́сли вони Господнього ковчега, і скинію заповіту та всі святі речі, що в ковчезі; і поне́сли їх священики та Левити.

5 А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралися при ньому, були з ним перед ковчегом, і прино́сили в жертву худобу дрібну́ та худобу велику, що через мно́гість не була вона ані запи́сувана, ані лі́чена.

6 І вне́сли священики ковчега Господнього заповіту до девіру храму, до Святого Святих, під кри́ла херувимів.

7 Бо херувими простяга́ли кри́ла над місцем ковчегу, і́ заті́нювали херувими над ковчегом та над його держака́ми зве́рху.

8 А ті держаки́ були довгі, і голо́вки тих держакі́в були видні з святині перед найсвятішим, а зназо́вні не були́ видні. І вони там аж до цього дня.

9 У ковчезі не було нічо́го, тільки дві камінні табли́ці, що поклав туди Мойсей на Хори́ві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського кра́ю.

10 І сталося, як священики вихо́дили з святині, то хмара напо́внила Господній храм.

11 І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня напо́внила Господній храм!

12 Тоді Соломон проказав: „Промовив Господь, що Він пробува́тиме в мряці.

13 Буду́ючи, я збудува́в оцей храм, на осе́лю Тобі, місце Твого пробува́ння навіки“!

14 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.

15 І він сказав: „Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і рукою Своєю тепер ви́конав, говорячи:

16 Від того дня, коли Я вивів Свій наро́д, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Йме́ння там. І вибрав Я Давида, щоб був над Моїм Ізраїлевим наро́дом.

17 І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Йме́ння Господа, Бога Ізраїля.

18 Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Йме́ння Мого, ти зробив добре, що було тобі це на серці.

19 Тільки ти не збуду́єш цього храму, але син твій, що ви́йде із сте́гон твоїх, — він збудує цей дім для Йме́ння Мого!

20 І ви́конав Господь Своє слово, що Він говорив. І став я на місце батька мого Давида, та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

21 І встановив я там місце для ковчега, де Господній заповіт, якого Він склав із нашими батьками, коли виводив їх з єгипетського кра́ю.“

22 І став Соломон перед Господнім же́ртівником навпроти всього Ізра́їлевого збо́ру, і простяг ру́ки свої до неба та й сказав:

23 „Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небеса́х угорі́ та на землі до́лі. Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.

24 Ти доде́ржав Своє́му рабові, Давидові, ба́тькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виконав, як цього дня.

25 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, додерж для Свого раба Давида, мого́ батька, те, що говорив був йому, кажучи: Не буде в тебе перево́ду з-перед лиця Мого ніко́му з тих, що сиді́тимуть на Ізраїлевім троні, якщо тільки сини твої бу́дуть держа́тися своїх доріг, щоб ходити перед Моїм лицем, як ти ходив перед лицем Моїм.

26 А тепер, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові, моєму батькові.

27 Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небе́с не обійма́ють Тебе, — що́ ж тоді храм той, що я збудува́в?

28 Та Ти згля́нешся на молитву Свого раба та на його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій мо́литься перед лицем Твоїм сьогодні,

29 щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке Ти сказав: Нехай буде Йме́ння Моє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці!

30 І Ти будеш прислуха́тися до блага́ння Свого́ раба, та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. А Ти почуєш на місці Свого пробува́ння, на небесах, — і почуєш, і про́стиш.

31 Як згріши́ть люди́на проти свого ближнього, і вимага́тимуть від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви при́йдуть перед Твій же́ртівник у цьому храмі,

32 то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — осу́диш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, і всправедли́виш праведного, щоб віддати йому за його справедливістю.

33 Коли Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом за те, що прогріши́в Тобі, і коли вони зве́рнуться до Те́бе, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, і будуть моли́тися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,

34 то Ти почуєш із небес, і про́стиш гріх наро́ду Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їхнім батькам.

35 Коли замкне́ться небо й не буде дощу́, бо прогріша́ться Тобі, то коли знову вони помо́ляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і від гріха́ свого відве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, —

36 то Ти почуєш на небеса́х, і про́стиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси́ дощ на край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину.

37 Голод коли бу́де в кра́ю, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли бу́де, коли його ворог стане тісни́ти його́ в краю́ міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, —

38 усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого, Ізраїля, коли кожен почує рану свого серця, і простя́гне руки свої до цього храму,

39 то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого, — і прости́ш, і зробиш, і даси кожному за всіма́ його дорогами, бо Ти Сам знаєш серце всіх лю́дських синів,

40 щоб вони боялися Тебе по всі дні, доки вони жи́тимуть на пове́рхні землі, яку Ти дав батькам нашим.

41 Також і чужи́нця, що він не з наро́ду Твого́, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́, —

42 бо почують і вони про велике Ім'я́ Твоє, і про сильну руку Твою та про ви́тягнене раме́но Твоє, — і при́йде він і помолиться в цьому храмі,

43 Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого́, і зробиш усе, про що буде кли́кати до Тебе той чужи́нець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я́ Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'ям́ Твоїм на́звано цей храм, що я збудува́в.

44 Коли народ Твій ви́йде на війну́ на свого ворога, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помо́ляться вони до Господа в напрямі до міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Йме́ння Твого́,

45 то почуєш Ти з неба їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд!

46 Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згрішила, — і Ти розгні́ваєшся на них, і віддаси́ їх во́рогові, а їхні полони́телі відведу́ть їх у неволю до ворожого кра́ю далекого чи близько́го,

47 і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті в неволю, і наве́рнуться, і будуть благати Тебе в краю́ полони́телів своїх, говорячи: Ми згрішили, і безбожне чинили, були́ ми винні;

48 і коли вони наве́рнуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю́ ворогів своїх, що їх понево́лили, і помо́ляться до Те́бе в напрямі до свого кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, у напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Імени Твого́,

49 то Ти почуєш на небеса́х, постійному місті пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхнє блага́ння, і зробиш їм суд,

50 і пробачиш Своєму наро́дові, що́ вони згрішили Тобі, і всі їхні провини, що завини́ли проти Тебе, і нахи́лиш до любови полони́телів їхніх, і вони змилосе́рдяться над ними,

51 бо вони — наро́д Твій та наді́л Твій, яке Ти вивів з Єгипту, з сере́дини залізної гутни́чої пе́чі, —

52 щоб очі Твої були́ відкриті на блага́ння Твого́ раба та на блага́ння народу Твого, Ізраїля, щоб прислу́хуватися до них, коли вони кли́катимуть до Тебе.

53 Бо Ти виділив їх зо всіх народів Собі на наді́л, як говорив був через Мойсея, Свого раба, коли Ти виво́див наших батьків із Єгипту, Владико мій, Господи!“

54 І сталося, як Соломон скінчи́в цю молитву й блага́ння до Господа, то він устав від Господнього же́ртівника, де він стояв на колінах своїх, а руки його були простя́гнені до неба.

55 I встав він, і поблагослови́в усі Ізраїлеві збори, говорячи сильним голосом:

56 „Благословенний Госпо́дь, що дав мир Своєму наро́дові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, — не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які Він говорив був через раба Свого Мойсея.

57 Нехай буде Госпо́дь, Бог наш, з нами, як був Він із нашими батьками, нехай Він не опустить нас, нехай Він не покине нас,

58 щоб прихиля́ти наше серце до Себе, щоб ми ходили всіма́ Його дорогами, щоб ми дотримувалися нака́зів Його, і уставів Його та постанов Його, як і Він наказав був нашим батькам.

59 І нехай бу́дуть оці слова мої, якими я благав перед Господнім лицем, близькі́ до Господа вдень та вночі, щоб чинити суд для раба Свого́ та суд для Свого наро́ду, Ізраїля, день-у-день,

60 щоб знали всі народи землі, що Господь — Він Бог, і нема вже іншого!

61 І нехай буде все серце ваше з Господом, Богом нашим, щоб ходити постановами Його та щоб перестеріга́ти заповіді Його, як цього дня!“

62 А цар та ввесь Ізраїль з ним прине́сли жертву перед Господнім лицем.

63 І приніс Соломон жертву для мирних жертов, що прино́сив для Господа: двадцять і дві тисячі худоби великої, а худоби дрібно́ї — сто й двадцять тисяч. І ви́конали освячення Господнього храму цар та всі Ізраїлеві сини.

64 Того дня цар освятив сере́дину дво́ру, що перед храмом Господнім, бо пригото́вив там цілопа́лення й хлібну жертву та лій мирних жертов, бо мідяни́й же́ртівник, що перед Господнім лицем, був мали́й для прийняття́ цілопа́лення й хлібної жертви та лою мирних жертов.

65 І вчинив Соломон того ча́су свято, і з ним увесь Ізраїль, збір великий, що зійшовся звідти, де йдеться до Гамату аж до єгипетського потоку, перед лицем Господа, нашого Бога, сім день і сім день, — чотирна́дцять день.

66 Во́сьмого дня він відпусти́в народ, а вони поблагослови́ли царя та й пішли до наметів своїх, радісні та веселосерді через усе те добро, що Господь учинив Своє́му рабові Давидові та Своєму наро́дові Ізраїлеві.

Третья книга царств

Глава 8

1-а царiв

Розділ 8

1 Тогда царь Соломон созвал в Иерусалим старейшин Израилевых, всех глав племен и вождей родов израильских, чтобы перенести ковчег Завета ГОСПОДНЯ из Города Давидова, то есть Сиона.

1 Тоді Соломон зібрав усіх Ізра́їлевих старши́х та голі́в племе́н, керівників ба́тьківських домі́в Ізраїлевих синів, до царя Соломона до Єрусалиму, щоб перене́сти ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно — Сіон.

2 Все израильтяне собрались у Соломона на праздник в месяце этаним (седьмом месяце года).

2 І були зі́брані до царя Соломона всі ізра́їльтяни в свято в місяці етанім, він — місяць сьомий.

3 Когда все старейшины Израилевы были в сборе, священники подняли ковчег

3 І поприхо́дили всі Ізраїлеві старші́, а священики поне́сли ковчега.

4 и понесли вместе с левитами ковчег ГОСПОДЕНЬ, Шатер Откровения и всю священную утварь, что была в Шатре.

4 І поне́сли вони Господнього ковчега, і скинію заповіту та всі святі речі, що в ковчезі; і поне́сли їх священики та Левити.

5 А царь Соломон и вся община Израиля, собравшаяся к царю перед ковчегом, принесли в жертву столько овец и быков, что и не счесть и не перечислить.

5 А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралися при ньому, були з ним перед ковчегом, і прино́сили в жертву худобу дрібну́ та худобу велику, що через мно́гість не була вона ані запи́сувана, ані лі́чена.

6 Священники внесли ковчег Завета ГОСПОДНЕГО во внутреннее святилище Храма, в Святая святых, под сень крыльев херувимов.

6 І вне́сли священики ковчега Господнього заповіту до девіру храму, до Святого Святих, під кри́ла херувимів.

7 Херувимы распростирали свои крылья над местом, где стоял ковчег, укрывая ковчег и шесты, на которых его носили.

7 Бо херувими простяга́ли кри́ла над місцем ковчегу, і́ заті́нювали херувими над ковчегом та над його держака́ми зве́рху.

8 Шесты выступали за ковчег настолько, что их концы были видны стоящим впереди во внутреннем святилище, но снаружи они не были видны. Так оно и поныне.

8 А ті держаки́ були довгі, і голо́вки тих держакі́в були видні з святині перед найсвятішим, а зназо́вні не були́ видні. І вони там аж до цього дня.

9 Внутри ковчега не было ничего, кроме двух каменных скрижалей, которые туда положил Моисей на горе Хорив: то был Завет, Союз, заключенный ГОСПОДОМ с израильтянами после исхода их из Египта.

9 У ковчезі не було нічо́го, тільки дві камінні табли́ці, що поклав туди Мойсей на Хори́ві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського кра́ю.

10 Когда священники выходили из святилища, облако наполнило Храм,

10 І сталося, як священики вихо́дили з святині, то хмара напо́внила Господній храм.

11 и не могли больше священники стоять и совершать служение, потому что Слава ГОСПОДНЯ наполнила Храм ГОСПОДЕНЬ.

11 І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня напо́внила Господній храм!

12 Тогда Соломон сказал: «Говорил ГОСПОДЬ, что присутствие Его и в густом облаке будет явлено!

12 Тоді Соломон проказав: „Промовив Господь, що Він пробува́тиме в мряці.

13 Я построил для Тебя, Господи, Храм величественный — место, где Ты пребудешь вовеки!»

13 Буду́ючи, я збудува́в оцей храм, на осе́лю Тобі, місце Твого пробува́ння навіки“!

14 Затем царь, повернувшись ко всей общине Израиля, что стояла перед ним, благословил ее

14 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.

15 и сказал: «Благословен ГОСПОДЬ, Бог Израилев! Он свершил рукой Своей то, что Сам заповедал отцу моему Давиду, когда говорил ему:

15 І він сказав: „Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і рукою Своєю тепер ви́конав, говорячи:

16 „С того дня как Я вывел народ Мой, Израиль, из Египта, Я не избирал ни одного города из всех племен Израиля, чтобы построить в нем Храм для имени Моего; но избрал Я Давида, чтобы правил он народом Моим, Израилем“.

16 Від того дня, коли Я вивів Свій наро́д, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Йме́ння там. І вибрав Я Давида, щоб був над Моїм Ізраїлевим наро́дом.

17 Отец мой Давид всем сердцем желал построить Храм для имени ГОСПОДА, Бога Израилева.

17 І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Йме́ння Господа, Бога Ізраїля.

18 Но ГОСПОДЬ сказал отцу моему Давиду: „Желание твое благое — построить Храм для имени Моего.

18 Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Йме́ння Мого, ти зробив добре, що було тобі це на серці.

19 Но не ты построишь этот Храм, а сын твой, рожденный от тебя, — он построит Храм для имени Моего“.

19 Тільки ти не збуду́єш цього храму, але син твій, що ви́йде із сте́гон твоїх, — він збудує цей дім для Йме́ння Мого!

20 И ныне ГОСПОДЬ исполнил Свое обещание: я, наследник отца моего Давида, взошел на престол Израилев, как заповедал ГОСПОДЬ, и построил Храм для имени ГОСПОДА, Бога Израилева,

20 І ви́конав Господь Своє слово, що Він говорив. І став я на місце батька мого Давида, та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

21 и устроил в нем место для ковчега, где хранится Завет, Союз, что ГОСПОДЬ заключил с нашими праотцами, когда вывел их из Египта».

21 І встановив я там місце для ковчега, де Господній заповіт, якого Він склав із нашими батьками, коли виводив їх з єгипетського кра́ю.“

22 Затем Соломон подошел к жертвеннику ГОСПОДА и на виду у всей общины Израиля воздел руки к небу

22 І став Соломон перед Господнім же́ртівником навпроти всього Ізра́їлевого збо́ру, і простяг ру́ки свої до неба та й сказав:

23 и сказал: «ГОСПОДИ, Боже Израилев! Нет бога, подобного Тебе, ни на небе, вверху, ни на земле, внизу! Ты хранишь верность Завету, Союзу, и неизменен в любви Своей к слугам Твоим, которые служат Тебе всем сердцем.

23 „Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небеса́х угорі́ та на землі до́лі. Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.

24 Ныне Ты исполнил обещание Свое, данное слуге Твоему Давиду, моему отцу; и ныне Ты Своей рукою исполнил то, что изрек устами Своими.

24 Ти доде́ржав Своє́му рабові, Давидові, ба́тькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виконав, як цього дня.

25 И ныне, ГОСПОДИ, Боже Израилев, сдержи и другое Свое обещание, данное слуге Твоему Давиду, моему отцу, ведь Ты сказал: „Никогда не лишишься ты наследника, сидящего пред Моими очами на престоле израильском, если только сыновья твои будут идти праведными путями и следовать Закону Моему, как следовал ему ты предо Мною“.

25 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, додерж для Свого раба Давида, мого́ батька, те, що говорив був йому, кажучи: Не буде в тебе перево́ду з-перед лиця Мого ніко́му з тих, що сиді́тимуть на Ізраїлевім троні, якщо тільки сини твої бу́дуть держа́тися своїх доріг, щоб ходити перед Моїм лицем, як ти ходив перед лицем Моїм.

26 А теперь, Боже Израилев, прошу, да сбудутся Твои обещания, которые Ты дал слуге Своему и отцу моему Давиду.

26 А тепер, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові, моєму батькові.

27 Богу ли обитать на земле?! Если небу и небесам небес вместить Тебя не дано, как вместит Тебя этот Храм, который построил я?

27 Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небе́с не обійма́ють Тебе, — що́ ж тоді храм той, що я збудува́в?

28 Внемли, о ГОСПОДИ, Боже мой, мольбе моей, молитве слуги Своего! Услышь вопль и молитву, которую слуга Твой ныне возносит перед Тобою.

28 Та Ти згля́нешся на молитву Свого раба та на його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій мо́литься перед лицем Твоїм сьогодні,

29 Взирай открытыми очами Своими на Храм этот днем и ночью, на место это, где, по слову Твоему, будет имя Твое, и да будет услышана Тобой та молитва, которую слуга Твой будет возносить на этом месте.

29 щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке Ти сказав: Нехай буде Йме́ння Моє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці!

30 Внемли мольбам, которые слуга Твой и народ Твой Израиль будут возносить на этом месте, услышь в небесной обители Своей, услышь и помилуй!

30 І Ти будеш прислуха́тися до блага́ння Свого́ раба, та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. А Ти почуєш на місці Свого пробува́ння, на небесах, — і почуєш, і про́стиш.

31 Если согрешит человек против ближнего, и потребуют от него клятвы, и он придет и даст клятву перед жертвенником Твоим в этом Храме —

31 Як згріши́ть люди́на проти свого ближнього, і вимага́тимуть від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви при́йдуть перед Твій же́ртівник у цьому храмі,

32 тогда услышь с небес и рассуди слуг Твоих. Воздай злодею, пусть на голову его обрушится его же зло, а невинного оправдай и воздай ему за его праведность.

32 то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — осу́диш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, і всправедли́виш праведного, щоб віддати йому за його справедливістю.

33 И если народ Твой, Израиль, будет разбит врагами из-за того, что против Тебя согрешил, а затем раскается и признает имя Твое, обратившись к Тебе с молитвой в этом Храме, —

33 Коли Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом за те, що прогріши́в Тобі, і коли вони зве́рнуться до Те́бе, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, і будуть моли́тися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,

34 тогда услышь их на небесах и прости грех народа Твоего, Израиля, и верни их на ту землю, которую Ты дал их праотцам.

34 то Ти почуєш із небес, і про́стиш гріх наро́ду Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їхнім батькам.

35 И если затворятся небеса и не будет дождя из-за того, что народ Твой против Тебя согрешил, но затем он вознесет молитву на этом месте, и признает имя Твое, и раскается в грехах своих, когда Ты подвергнешь его бедствиям,

35 Коли замкне́ться небо й не буде дощу́, бо прогріша́ться Тобі, то коли знову вони помо́ляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і від гріха́ свого відве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, —

36 тогда услышь их на небесах и прости грех слугам Твоим, народу Твоему Израилю, научи их ходить по пути добра и даруй дождь земле, которую Ты дал народу Своему во владение.

36 то Ти почуєш на небеса́х, і про́стиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси́ дощ на край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину.

37 И если будет в стране голод, моровое поветрие, суховей или спорынья, нашествие саранчи или гусениц, если враг приступит к городским воротам, какая бы беда и несчастье ни случились, —

37 Голод коли бу́де в кра́ю, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли бу́де, коли його ворог стане тісни́ти його́ в краю́ міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, —

38 тогда все мольбы и молитвы каждого человека из народа Твоего, Израиля, в скорби сердца простирающего руки на месте этом,

38 усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого, Ізраїля, коли кожен почує рану свого серця, і простя́гне руки свої до цього храму,

39 услышь с небес, из обители Своей, и помилуй, и ответь! Каждому воздай по делам его, ведь Ты знаешь, что у человека в сердце, — Ты один знаешь все мысли человека, —

39 то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого, — і прости́ш, і зробиш, і даси кожному за всіма́ його дорогами, бо Ти Сам знаєш серце всіх лю́дських синів,

40 чтобы благоговели они пред Тобой, пока живут на этой земле, которую дал Ты праотцам нашим.

40 щоб вони боялися Тебе по всі дні, доки вони жи́тимуть на пове́рхні землі, яку Ти дав батькам нашим.

41 И когда человек пришлый, не из народа Твоего Израиля, придет из страны далекой ради Твоего имени, —

41 Також і чужи́нця, що він не з наро́ду Твого́, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́, —

42 ибо и там прослышат о Твоем великом имени и о могучей Твоей руке, простертой длани, — и станет молиться в этом Храме,

42 бо почують і вони про велике Ім'я́ Твоє, і про сильну руку Твою та про ви́тягнене раме́но Твоє, — і при́йде він і помолиться в цьому храмі,

43 услышь его с небес, из обители Своей, и исполни всё, о чем попросит Тебя этот пришлый человек: пусть все народы земли познают имя Твое и будут благоговеть пред Тобой, как и народ Твой, Израиль. Пусть они узнают, что Твое имя носит этот Храм, который я построил.

43 Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого́, і зробиш усе, про що буде кли́кати до Тебе той чужи́нець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я́ Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'ям́ Твоїм на́звано цей храм, що я збудува́в.

44 И когда отправится народ Твой на войну с врагами — туда, куда Ты пошлешь его, — и помолится Тебе, ГОСПОДИ, обратившись лицом к этому городу, который Ты избрал, и к Храму, который я построил для имени Твоего, —

44 Коли народ Твій ви́йде на війну́ на свого ворога, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помо́ляться вони до Господа в напрямі до міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Йме́ння Твого́,

45 тогда услышь на небесах их мольбу, их молитву и рассуди их по правде.

45 то почуєш Ти з неба їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд!

46 И если они опять согрешат пред Тобою, ибо нет никого, кто бы не грешил, и Ты разгневаешься на них и отдашь их врагу, и тот угонит их пленниками в страну чужую, далекую или близкую,

46 Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згрішила, — і Ти розгні́ваєшся на них, і віддаси́ їх во́рогові, а їхні полони́телі відведу́ть їх у неволю до ворожого кра́ю далекого чи близько́го,

47 и если они раскаются всем сердцем в той стране, куда будут изгнаны, и станут молить Тебя, говоря: „Мы грешили, мы поступали беззаконно и нечестиво“,

47 і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті в неволю, і наве́рнуться, і будуть благати Тебе в краю́ полони́телів своїх, говорячи: Ми згрішили, і безбожне чинили, були́ ми винні;

48 если обратятся к Тебе всем сердцем, всей душою в той земле, где оказались в плену, куда были угнаны, если будут молиться, повернувшись лицом к своей земле, которую Ты дал праотцам их, к городу, который Ты избрал, и к Храму, который я построил для имени Твоего, —

48 і коли вони наве́рнуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю́ ворогів своїх, що їх понево́лили, і помо́ляться до Те́бе в напрямі до свого кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, у напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Імени Твого́,

49 тогда услышь их мольбу, их молитву, с небес, из обители Своей, и рассуди их по правде.

49 то Ти почуєш на небеса́х, постійному місті пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхнє блага́ння, і зробиш їм суд,

50 Прости народу Твоему, согрешившему пред Тобой, все преступления их и пробуди сострадание к ним в угнетателях,

50 і пробачиш Своєму наро́дові, що́ вони згрішили Тобі, і всі їхні провини, що завини́ли проти Тебе, і нахи́лиш до любови полони́телів їхніх, і вони змилосе́рдяться над ними,

51 ибо они — народ Твой и наследие Твое, ведь Ты вывел их из Египта, из плавильной печи извлек.

51 бо вони — наро́д Твій та наді́л Твій, яке Ти вивів з Єгипту, з сере́дини залізної гутни́чої пе́чі, —

52 Взирай открытыми очами Своими и услышь просьбу слуги Твоего и просьбу народа Твоего, Израиля, выслушай их молитву,

52 щоб очі Твої були́ відкриті на блага́ння Твого́ раба та на блага́ння народу Твого, Ізраїля, щоб прислу́хуватися до них, коли вони кли́катимуть до Тебе.

53 ибо Ты избрал их из всех народов земли Себе в наследие, как обещал через слугу Своего Моисея, когда вывел наших праотцев из Египта, Владыка ГОСПОДИ!»

53 Бо Ти виділив їх зо всіх народів Собі на наді́л, як говорив був через Мойсея, Свого раба, коли Ти виво́див наших батьків із Єгипту, Владико мій, Господи!“

54 Когда Соломон закончил молиться ГОСПОДУ, обращая к Нему свои прошения, то встал с колен перед жертвенником ГОСПОДНИМ, продолжая простирать руки к небу.

54 І сталося, як Соломон скінчи́в цю молитву й блага́ння до Господа, то він устав від Господнього же́ртівника, де він стояв на колінах своїх, а руки його були простя́гнені до неба.

55 Стоя, он громким голосом благословил общину израильскую:

55 I встав він, і поблагослови́в усі Ізраїлеві збори, говорячи сильним голосом:

56 «Благословен ГОСПОДЬ, давший, по Своему обещанию, отдохновение народу Своему, Израилю, и до единого слова исполнивший те благие обещания, что дал слуге Своему Моисею.

56 „Благословенний Госпо́дь, що дав мир Своєму наро́дові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, — не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які Він говорив був через раба Свого Мойсея.

57 Пусть будет с нами ГОСПОДЬ, Бог наш, как был с праотцами нашими, пусть не оставит Он и не покинет нас,

57 Нехай буде Госпо́дь, Бог наш, з нами, як був Він із нашими батьками, нехай Він не опустить нас, нехай Він не покине нас,

58 но обратит к Себе наши сердца, чтобы мы всегда следовали Его путями и хранили заповеди, уставы и наставления Его, что заповедал Он праотцам нашим.

58 щоб прихиля́ти наше серце до Себе, щоб ми ходили всіма́ Його дорогами, щоб ми дотримувалися нака́зів Його, і уставів Його та постанов Його, як і Він наказав був нашим батькам.

59 Пусть слова этой просьбы моей к ГОСПОДУ днем и ночью будут близки ГОСПОДУ, Богу нашему, чтобы день за днем судил Он по справедливости слугу Своего и народ Свой, Израиль.

59 І нехай бу́дуть оці слова мої, якими я благав перед Господнім лицем, близькі́ до Господа вдень та вночі, щоб чинити суд для раба Свого́ та суд для Свого наро́ду, Ізраїля, день-у-день,

60 Пусть узнают все народы земли, что ГОСПОДЬ — Бог, и нет иного бога,

60 щоб знали всі народи землі, що Господь — Він Бог, і нема вже іншого!

61 и пусть будет сердце ваше всецело с ГОСПОДОМ, Богом нашим, чтобы поступать нам по уставам Его и хранить заповеди Его, как сегодня».

61 І нехай буде все серце ваше з Господом, Богом нашим, щоб ходити постановами Його та щоб перестеріга́ти заповіді Його, як цього дня!“

62 Царь и вместе с ним весь Израиль совершили жертвоприношение перед ГОСПОДОМ.

62 А цар та ввесь Ізраїль з ним прине́сли жертву перед Господнім лицем.

63 В благодарственный дар Соломон принес Господу двадцать две тысячи быков и сто двадцать тысяч овец.Так царь и израильтяне освятили Храм ГОСПОДЕНЬ.

63 І приніс Соломон жертву для мирних жертов, що прино́сив для Господа: двадцять і дві тисячі худоби великої, а худоби дрібно́ї — сто й двадцять тисяч. І ви́конали освячення Господнього храму цар та всі Ізраїлеві сини.

64 В тот же день Соломон освятил середину двора перед входом в Храм ГОСПОДЕНЬ: там он принес всесожжения, хлебный дар и сжигаемый жир благодарственных жертв, потому что медный жертвенник, что стоял пред лицом ГОСПОДА, был слишком мал, чтобы вместить всесожжения, хлебный дар и сжигаемый жир благодарственных жертв.

64 Того дня цар освятив сере́дину дво́ру, що перед храмом Господнім, бо пригото́вив там цілопа́лення й хлібну жертву та лій мирних жертов, бо мідяни́й же́ртівник, що перед Господнім лицем, був мали́й для прийняття́ цілопа́лення й хлібної жертви та лою мирних жертов.

65 В тот же день Соломон устроил празднование вместе со всем Израилем, собрав великий сход народа от Лево-Хамата до русла реки Египетской, перед ГОСПОДОМ на семь дней и затем еще на семь, всего четырнадцать дней.

65 І вчинив Соломон того ча́су свято, і з ним увесь Ізраїль, збір великий, що зійшовся звідти, де йдеться до Гамату аж до єгипетського потоку, перед лицем Господа, нашого Бога, сім день і сім день, — чотирна́дцять день.

66 На пятнадцатый день Соломон распустил народ по домам, люди благословили царя и разошлись по домам, ликуя и радуясь всем сердцем тому благу, что совершил ГОСПОДЬ для слуги Своего Давида и народа Своего, Израиля.

66 Во́сьмого дня він відпусти́в народ, а вони поблагослови́ли царя та й пішли до наметів своїх, радісні та веселосерді через усе те добро, що Господь учинив Своє́му рабові Давидові та Своєму наро́дові Ізраїлеві.

1.0x