CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
3 Цар. 2
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Третья книга царств

Глава 2

1 Когда пришло Давиду время умирать, он завещал сыну своему Соломону:

2 «Я отправляюсь в путь, что предначертан всем, — а ты крепись и мужайся.

3 Повинуйся указаниям ГОСПОДА, Бога твоего: следуй Его путями, повинуйся тому, что Он установил и заповедал, что судил и о чем засвидетельствовал, как написано в Законе Моисея, — и преуспеешь во всем, что бы ты ни делал, к чему бы ни устремился!

4 Тогда исполнит ГОСПОДЬ слово Свое, что дал мне, сказав: „Если потомки твои будут следовать праведными путями, будут верны Мне всем сердцем и всей душой, то не иссякнет твой род и не утратит престола Израилева“.

5 И еще: ты знаешь, как обошелся со мной Йоав, сын Церуи, и как поступил он с двумя военачальниками израильскими: с Авнером, сыном Нера, и с Амасой, сыном Етера. Он убил их в мирное время, пролив кровь как на войне, — и кровь эта запятнала пояс на его бедрах и обувь на ногах.

6 Действуй мудро и не дай его седой голове мирно сойти в Шеол.

7 А сыновьям Барзиллая из Гилада окажи милость: пусть они едят за твоим столом, ведь они помогли мне бежать от брата твоего Авессалома.

8 Есть еще рядом с тобой Шими, сын Геры, вениаминитянин из Бахурима. Он яростно проклинал меня в день, когда я отправился в Маханаим. Но, когда я возвращался, он вышел мне навстречу к Иордану, и я поклялся ему ГОСПОДОМ, что не казню его.

9 Не оставь его безнаказанным, ведь ты мудрый человек и знаешь, как свести его в Шеол, обагрив кровью его седины».

10 Давид отошел к праотцам и был погребен в Городе Давидовом.

11 Он царствовал над Израилем сорок лет: семь лет в Хевроне и тридцать три года в Иерусалиме.

12 Соломон взошел на престол отца своего Давида, и царская власть его упрочилась.

13 Адония, сын Хаггит, пришел к Вирсавии, матери Соломона. «С миром ли ты пришел?» — спросила она, и тот ответил: «С миром».

14 И добавил: «Дело есть у меня к тебе». «Говори!» — отвечала она.

15 «Ты знаешь, — сказал он, — что царство прочили мне и что весь Израиль видел во мне царя. Но царство досталось брату моему, такова была воля ГОСПОДА.

16 Об одном только я попрошу тебя, не откажи мне!» «Говори!» — повторила она.

17 «Поговори с царем Соломоном, ведь он не откажет тебе, — сказал он. — Пусть дадут мне в жены Авишагу из Шунема!»

18 «Хорошо, — отвечала Вирсавия, — я переговорю о тебе с царем».

19 И Вирсавия отправилась к царю Соломону переговорить с ним об Адонии. Царь поднялся ей навстречу, поклонился и сел на свой престол, а матери царя поставили другой, чтобы она села по правую руку от него.

20 «Есть у меня к тебе небольшая просьба, — сказала она, — не откажи мне!» «Проси, матушка, — ответил ей царь, — я тебе не откажу!»

21 Та попросила: «Пусть Авишагу из Шунема дадут в жены Адонии, твоему брату!»

22 «Отчего это ты просишь для Адонии Авишагу из Шунема? — отвечал царь Соломон матери. — Попроси уж тогда для него и царство, ведь он брат мой и старше меня, с ним и священник Эвьятар, и Йоав, сын Церуи!»

23 И поклялся царь Соломон ГОСПОДОМ: «Пусть так-то и эдак поступит со мной Бог и добавит к тому еще, если Адония не поплатится жизнью за эти слова!

24 Жив ГОСПОДЬ, Который укрепил меня и, возведя на престол отца моего Давида, утвердил мой род по Своему обещанию, — сегодня Адония умрет».

25 Царь Соломон послал Бенаю, сына Ехояды, и тот убил его.

26 А священнику Эвьятару царь велел: «Иди в Анатот, на свой земельный надел. Ты достоин смерти, но сегодня я не казню тебя, потому что ты носил ковчег Владыки ГОСПОДА перед отцом моим Давидом и разделял с ним все тяготы».

27 И Соломон удалил Эвьятара от священнического служения ГОСПОДУ — по слову, что сказано было в Силоме о потомстве Илия.

28 Слух об этом дошел до Йоава, который был за Адонию, хотя сторону Авессалома ранее не принял. Йоав спешно бежал в Шатер Откровения ГОСПОДНЕГО и схватился за рога жертвенника.

29 Соломону рассказали, что Йоав бежал в Шатер ГОСПОДЕНЬ и припал к жертвеннику, и он отправил Бенаю, сына Ехояды, сказав: «Иди и убей его».

30 Беная пришел в Шатер ГОСПОДЕНЬ и сказал Йоаву: «Царь велит тебе выйти!» Тот отвечал: «Нет, здесь я и умру!» Беная вернулся к царю и передал ему то, что сказал Йоав.

31 Царь сказал ему: «Поступи по его слову: убей его и похорони — и тем сними с меня и с рода отца моего вину за кровь, напрасно пролитую Йоавом.

32 Пусть Сам ГОСПОДЬ наведет на его собственную голову пролитую им кровь — ведь он напал на двух мужей честнее и лучше его и убил их мечом, так что отец мой Давид и не знал того, — на Авнера, сына Нера, военачальника израильского, и на Амасу, сына Етера, военачальника иудейского.

33 Пусть будет вина за эту кровь на голове Йоава и на потомстве его вечной, а Давиду и потомству его, и роду его, и престолу пусть будет вечно мир от ГОСПОДА!»

34 Беная, сын Ехояды, пошел и убил Йоава. Тот был похоронен у себя дома в пустыне.

35 Вместо него царь поставил над войском Бенаю, сына Ехояды, а священника Цадока назначил вместо Эвьятара.

36 Царь призвал к себе Шими и сказал ему: «Построй себе дом в Иерусалиме, живи в нем и никуда не уходи оттуда.

37 В тот самый день, когда ты выйдешь из города и перейдешь поток Кедрон, ты умрешь и сам будешь виновен в своей гибели».

38 Шими отвечал: «Хорошо ты сказал! И как сказал владыка мой царь, так и поступит твой слуга». И Шими жил в Иерусалиме долгое время.

39 Но когда прошло три года, двое рабов бежали от Шими к Ахишу, сыну Маахи, царю Гата. Шими сообщили о том, что видели его рабов в Гате.

40 Верхом на осле он отправился к Ахишу на поиски и вернул из Гата своих рабов.

41 Соломону сообщили, что Шими покидал Иерусалим, съездил в Гат и вернулся.

42 Царь позвал к себе Шими и спросил: «Не ты ли клялся мне пред ГОСПОДОМ и не я ли предупреждал тебя: знай наверняка, что в день, когда ты уйдешь отсюда куда-нибудь, ты умрешь? И ты ответил мне: „Хорошо, слушаюсь тебя“.

43 Что же ты не сдержал клятвы, данной пред ГОСПОДОМ, и не повиновался приказу, который я дал тебе?»

44 И еще царь сказал Шими: «Ты знаешь всё зло, что затаил в своем сердце и что причинил отцу моему Давиду. Пусть на твою голову наведет ГОСПОДЬ всё твое зло!

45 А Царь Соломон пусть будет благословен, и престол Давида пусть будет крепок пред ГОСПОДОМ вечно».

46 Царь отдал приказ Бенае, сыну Ехояды, тот пошел и убил Шими. И так утверждалась царская власть в руках Соломона.

1-а царiв

Розділ 2

1 І набли́зилися Давидові дні до смерти, і він наказав своєму синові Соломонові, говорячи:

2 „Ось я йду дорогою всієї землі, а ти будеш міцни́й та станеш мужем.

3 І будеш ти стерегти́ нака́зи Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти́ постанови Його, заповіді Його, та устави Його й сві́дчення Його, як писано в Мойсеєвім Зако́ні, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди зве́рнешся,

4 щоб ви́повнив Господь слово Своє, яке говорив мені, кажучи: Якщо сини твої будуть стерегти дороги свої, щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то, сказав: Не буде переводу ніко́му від тебе на троні Ізраїлевім!

5 А також ти знаєш, що́ зробив мені Йоа́в, син Церуїн, що́ зробив він двом провідника́м Ізраїлевих військ, — Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому. Він повбивав їх, і пролив воєнну кров у час миру, і попля́мив воєнною кров'ю свого пояса, що на сте́гнах його, та санда́лі свої, що на нога́х його.

6 І ти зро́биш за своєю мудрістю, і не даси зни́зитися сивині́ його мирно до шео́лу.

7 А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку, і нехай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони отак прийшли до ме́не, коли я втікав перед Авесаломом, твоїм братом.

8 А ось з тобою Шім'ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму. А він прокля́в був мене гострим прокля́ттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та він прийшов до Йорда́ну стрі́нути мене, і я присягнув йому Господом, говорячи: Не заб'ю тебе мечем!

9 А тепер не прощай йому́, бо ти муж мудрий, і знатимеш, що́ зробити йому, — і ти сивину́ його зведе́ш у крові до шео́лу“.

10 І спочив Давид з батьками своїми, і був похо́ваний у Давидовім Місті.

11 А дні, що Давид царював над Ізраїлем, сорок літ: у Хевроні царював він сім літ, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки.

12 І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і його царюва́ння було дуже міцне́.

13 І прийшов Адо́нія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона сказала: „Чи при́хід твій — з миром?“ І він відказав: „З миром“.

14 І сказав: „Справа в мене до те́бе“. А вона відказала: „Говори!“

15 І він сказав: „Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звернув увесь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і доста́лось моєму братові, бо від Господа це сталось йому.

16 А тепер одне бажа́ння жадаю я від тебе: Не відмовляй мені!“ А вона сказала йому: „Говори!“

17 І він сказав: „Скажи цареві Соломонові, — бо він не відмовить тобі, — щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку“.

18 І сказала Вірсавія: „Добре, — я скажу́ про тебе царе́ві“.

19 І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонія. А цар устав назустріч їй, і вклонився їй, та й сів на своєму троні. І поставив він трона й для царевої матері, і вона сіла по прави́ці його.

20 І сказала вона: „Одне мале жада́ння бажаю я від тебе, — не відмов мені“. І сказав їй цар: „Жадай, мати моя, бо я не відмо́влю тобі“.

21 І сказала вона: „Нехай шунаммітка Авішаґ буде да́на братові твоєму Адонії за жінку“.

22 І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері: „І на́що ти про́сиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Та попроси для нього й царства, бо він брат мій, ста́рший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина“!

23 І присягнув цар Соломон Господом, говорячи: „Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово...

24 А тепер, — як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що зробив мені дім, як говорив був, — сьогодні буде вбитий Адо́нія!“

25 І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, — і він ура́зив його, і той помер...

26 А священикові Евіятарові цар сказав: „Іди до Анатоту на поля́ свої, бо ти чоловік смерти, а цього дня не вб'ю тебе, бо носив ти ковчега Владики Господа перед обличчям батька мого Давида, і що терпів ти в усьому, в чому терпів мій батько“.

27 І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб ви́повнилося слово Господнє, яке говорив у Шіло́ на дім Іліїв.

28 А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господньої скинії, і схопи́вся за роги же́ртівника...

29 І доне́сено цареві Соломонові, що Йоав утік до скинії Господньої, і ось він при жертівнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, говорячи: „Іди, — урази́ його!“

30 І ввійшов Беная до Господньої скинії, та й сказав до нього: „Так сказав цар: Вийди!“ А той відказав: „Ні, я тут помру!“ І передав Беная цареві це слово, говорячи: „Так сказав Йоав, і так відповів мені“.

31 І сказав йому цар: „Зроби, як я говорив, і врази́ його. І поховаєш його, і зді́ймеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з дому мого батька.

32 І нехай оберне Господь його кров на його голову, що він ура́зив був двох мужів справедливих та ліпших від нього, і повбивав їх мече́м, а батько мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, провідника́ Ізраїлевого війська, та Амасу, сина Єтеревого, провідника́ Юдиного війська.

33 І нехай зве́рнеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його навіки. А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки“.

34 І пішов Беная, Єгоядин син, і вра́зив його, та й убив його. І був він похо́ваний у своїм домі в пустині.

35 А цар, замість нього, настанови́в над ві́йськом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара.

36 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав йому: „Збудуй собі дім в Єрусалимі, й осядеш там, і не ви́йдеш звідти ані сюди, ані туди.

37 І буде того дня, як ти ви́йдеш і пере́йдеш поток Кедро́н, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй!“

38 І сказав Шім'ї до царя: „Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій'.“ І сидів Шім'ї в Єрусалимі багато днів.

39 І сталося в кінці трьох років, і втекли́ двоє рабів Шім'ї до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І доне́сли Шім'ї, говорячи: „Ось раби́ твої в Ґаті!“

40 І встав Шім'ї, й осідлав осла свого та й подався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І пішов Шім'ї, і привів своїх рабів з Ґату.

41 А Соломонові доне́сено, що Шім'ї пішов з Єрусалиму в Ґат і вернувся.

42 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав до нього: „Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, говорячи: Того дня, коли ти ви́йдеш і пі́деш туди чи сюди, щоб ти добре знав, що конче помреш? І ти сказав мені: Добра це річ, що я чув.

43 І чому́ ти не додержувався Господньої прися́ги та нака́за, що я наказав був тобі?“

44 І сказав цар до Шім'ї: „Ти знаєш усе те зло, і знало твоє серце, що зробив ти Давидові, батькові моєму. І поверне Господь твоє зло на твою голову.

45 А цар Соломон — благословенний, а Давидів трон буде стояти міцно перед Господнім лицем аж навіки“.

46 І цар наказав Бенаї, Єгоядиному синові, і той вийшов і вра́зив його, — і він помер. І царство зміцніло в Соломоновій руці.

Третья книга царств

Глава 2

1-а царiв

Розділ 2

1 Когда пришло Давиду время умирать, он завещал сыну своему Соломону:

1 І набли́зилися Давидові дні до смерти, і він наказав своєму синові Соломонові, говорячи:

2 «Я отправляюсь в путь, что предначертан всем, — а ты крепись и мужайся.

2 „Ось я йду дорогою всієї землі, а ти будеш міцни́й та станеш мужем.

3 Повинуйся указаниям ГОСПОДА, Бога твоего: следуй Его путями, повинуйся тому, что Он установил и заповедал, что судил и о чем засвидетельствовал, как написано в Законе Моисея, — и преуспеешь во всем, что бы ты ни делал, к чему бы ни устремился!

3 І будеш ти стерегти́ нака́зи Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти́ постанови Його, заповіді Його, та устави Його й сві́дчення Його, як писано в Мойсеєвім Зако́ні, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди зве́рнешся,

4 Тогда исполнит ГОСПОДЬ слово Свое, что дал мне, сказав: „Если потомки твои будут следовать праведными путями, будут верны Мне всем сердцем и всей душой, то не иссякнет твой род и не утратит престола Израилева“.

4 щоб ви́повнив Господь слово Своє, яке говорив мені, кажучи: Якщо сини твої будуть стерегти дороги свої, щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то, сказав: Не буде переводу ніко́му від тебе на троні Ізраїлевім!

5 И еще: ты знаешь, как обошелся со мной Йоав, сын Церуи, и как поступил он с двумя военачальниками израильскими: с Авнером, сыном Нера, и с Амасой, сыном Етера. Он убил их в мирное время, пролив кровь как на войне, — и кровь эта запятнала пояс на его бедрах и обувь на ногах.

5 А також ти знаєш, що́ зробив мені Йоа́в, син Церуїн, що́ зробив він двом провідника́м Ізраїлевих військ, — Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому. Він повбивав їх, і пролив воєнну кров у час миру, і попля́мив воєнною кров'ю свого пояса, що на сте́гнах його, та санда́лі свої, що на нога́х його.

6 Действуй мудро и не дай его седой голове мирно сойти в Шеол.

6 І ти зро́биш за своєю мудрістю, і не даси зни́зитися сивині́ його мирно до шео́лу.

7 А сыновьям Барзиллая из Гилада окажи милость: пусть они едят за твоим столом, ведь они помогли мне бежать от брата твоего Авессалома.

7 А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку, і нехай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони отак прийшли до ме́не, коли я втікав перед Авесаломом, твоїм братом.

8 Есть еще рядом с тобой Шими, сын Геры, вениаминитянин из Бахурима. Он яростно проклинал меня в день, когда я отправился в Маханаим. Но, когда я возвращался, он вышел мне навстречу к Иордану, и я поклялся ему ГОСПОДОМ, что не казню его.

8 А ось з тобою Шім'ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму. А він прокля́в був мене гострим прокля́ттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та він прийшов до Йорда́ну стрі́нути мене, і я присягнув йому Господом, говорячи: Не заб'ю тебе мечем!

9 Не оставь его безнаказанным, ведь ты мудрый человек и знаешь, как свести его в Шеол, обагрив кровью его седины».

9 А тепер не прощай йому́, бо ти муж мудрий, і знатимеш, що́ зробити йому, — і ти сивину́ його зведе́ш у крові до шео́лу“.

10 Давид отошел к праотцам и был погребен в Городе Давидовом.

10 І спочив Давид з батьками своїми, і був похо́ваний у Давидовім Місті.

11 Он царствовал над Израилем сорок лет: семь лет в Хевроне и тридцать три года в Иерусалиме.

11 А дні, що Давид царював над Ізраїлем, сорок літ: у Хевроні царював він сім літ, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки.

12 Соломон взошел на престол отца своего Давида, и царская власть его упрочилась.

12 І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і його царюва́ння було дуже міцне́.

13 Адония, сын Хаггит, пришел к Вирсавии, матери Соломона. «С миром ли ты пришел?» — спросила она, и тот ответил: «С миром».

13 І прийшов Адо́нія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона сказала: „Чи при́хід твій — з миром?“ І він відказав: „З миром“.

14 И добавил: «Дело есть у меня к тебе». «Говори!» — отвечала она.

14 І сказав: „Справа в мене до те́бе“. А вона відказала: „Говори!“

15 «Ты знаешь, — сказал он, — что царство прочили мне и что весь Израиль видел во мне царя. Но царство досталось брату моему, такова была воля ГОСПОДА.

15 І він сказав: „Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звернув увесь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і доста́лось моєму братові, бо від Господа це сталось йому.

16 Об одном только я попрошу тебя, не откажи мне!» «Говори!» — повторила она.

16 А тепер одне бажа́ння жадаю я від тебе: Не відмовляй мені!“ А вона сказала йому: „Говори!“

17 «Поговори с царем Соломоном, ведь он не откажет тебе, — сказал он. — Пусть дадут мне в жены Авишагу из Шунема!»

17 І він сказав: „Скажи цареві Соломонові, — бо він не відмовить тобі, — щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку“.

18 «Хорошо, — отвечала Вирсавия, — я переговорю о тебе с царем».

18 І сказала Вірсавія: „Добре, — я скажу́ про тебе царе́ві“.

19 И Вирсавия отправилась к царю Соломону переговорить с ним об Адонии. Царь поднялся ей навстречу, поклонился и сел на свой престол, а матери царя поставили другой, чтобы она села по правую руку от него.

19 І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонія. А цар устав назустріч їй, і вклонився їй, та й сів на своєму троні. І поставив він трона й для царевої матері, і вона сіла по прави́ці його.

20 «Есть у меня к тебе небольшая просьба, — сказала она, — не откажи мне!» «Проси, матушка, — ответил ей царь, — я тебе не откажу!»

20 І сказала вона: „Одне мале жада́ння бажаю я від тебе, — не відмов мені“. І сказав їй цар: „Жадай, мати моя, бо я не відмо́влю тобі“.

21 Та попросила: «Пусть Авишагу из Шунема дадут в жены Адонии, твоему брату!»

21 І сказала вона: „Нехай шунаммітка Авішаґ буде да́на братові твоєму Адонії за жінку“.

22 «Отчего это ты просишь для Адонии Авишагу из Шунема? — отвечал царь Соломон матери. — Попроси уж тогда для него и царство, ведь он брат мой и старше меня, с ним и священник Эвьятар, и Йоав, сын Церуи!»

22 І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері: „І на́що ти про́сиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Та попроси для нього й царства, бо він брат мій, ста́рший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина“!

23 И поклялся царь Соломон ГОСПОДОМ: «Пусть так-то и эдак поступит со мной Бог и добавит к тому еще, если Адония не поплатится жизнью за эти слова!

23 І присягнув цар Соломон Господом, говорячи: „Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово...

24 Жив ГОСПОДЬ, Который укрепил меня и, возведя на престол отца моего Давида, утвердил мой род по Своему обещанию, — сегодня Адония умрет».

24 А тепер, — як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що зробив мені дім, як говорив був, — сьогодні буде вбитий Адо́нія!“

25 Царь Соломон послал Бенаю, сына Ехояды, и тот убил его.

25 І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, — і він ура́зив його, і той помер...

26 А священнику Эвьятару царь велел: «Иди в Анатот, на свой земельный надел. Ты достоин смерти, но сегодня я не казню тебя, потому что ты носил ковчег Владыки ГОСПОДА перед отцом моим Давидом и разделял с ним все тяготы».

26 А священикові Евіятарові цар сказав: „Іди до Анатоту на поля́ свої, бо ти чоловік смерти, а цього дня не вб'ю тебе, бо носив ти ковчега Владики Господа перед обличчям батька мого Давида, і що терпів ти в усьому, в чому терпів мій батько“.

27 И Соломон удалил Эвьятара от священнического служения ГОСПОДУ — по слову, что сказано было в Силоме о потомстве Илия.

27 І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб ви́повнилося слово Господнє, яке говорив у Шіло́ на дім Іліїв.

28 Слух об этом дошел до Йоава, который был за Адонию, хотя сторону Авессалома ранее не принял. Йоав спешно бежал в Шатер Откровения ГОСПОДНЕГО и схватился за рога жертвенника.

28 А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господньої скинії, і схопи́вся за роги же́ртівника...

29 Соломону рассказали, что Йоав бежал в Шатер ГОСПОДЕНЬ и припал к жертвеннику, и он отправил Бенаю, сына Ехояды, сказав: «Иди и убей его».

29 І доне́сено цареві Соломонові, що Йоав утік до скинії Господньої, і ось він при жертівнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, говорячи: „Іди, — урази́ його!“

30 Беная пришел в Шатер ГОСПОДЕНЬ и сказал Йоаву: «Царь велит тебе выйти!» Тот отвечал: «Нет, здесь я и умру!» Беная вернулся к царю и передал ему то, что сказал Йоав.

30 І ввійшов Беная до Господньої скинії, та й сказав до нього: „Так сказав цар: Вийди!“ А той відказав: „Ні, я тут помру!“ І передав Беная цареві це слово, говорячи: „Так сказав Йоав, і так відповів мені“.

31 Царь сказал ему: «Поступи по его слову: убей его и похорони — и тем сними с меня и с рода отца моего вину за кровь, напрасно пролитую Йоавом.

31 І сказав йому цар: „Зроби, як я говорив, і врази́ його. І поховаєш його, і зді́ймеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з дому мого батька.

32 Пусть Сам ГОСПОДЬ наведет на его собственную голову пролитую им кровь — ведь он напал на двух мужей честнее и лучше его и убил их мечом, так что отец мой Давид и не знал того, — на Авнера, сына Нера, военачальника израильского, и на Амасу, сына Етера, военачальника иудейского.

32 І нехай оберне Господь його кров на його голову, що він ура́зив був двох мужів справедливих та ліпших від нього, і повбивав їх мече́м, а батько мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, провідника́ Ізраїлевого війська, та Амасу, сина Єтеревого, провідника́ Юдиного війська.

33 Пусть будет вина за эту кровь на голове Йоава и на потомстве его вечной, а Давиду и потомству его, и роду его, и престолу пусть будет вечно мир от ГОСПОДА!»

33 І нехай зве́рнеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його навіки. А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки“.

34 Беная, сын Ехояды, пошел и убил Йоава. Тот был похоронен у себя дома в пустыне.

34 І пішов Беная, Єгоядин син, і вра́зив його, та й убив його. І був він похо́ваний у своїм домі в пустині.

35 Вместо него царь поставил над войском Бенаю, сына Ехояды, а священника Цадока назначил вместо Эвьятара.

35 А цар, замість нього, настанови́в над ві́йськом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара.

36 Царь призвал к себе Шими и сказал ему: «Построй себе дом в Иерусалиме, живи в нем и никуда не уходи оттуда.

36 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав йому: „Збудуй собі дім в Єрусалимі, й осядеш там, і не ви́йдеш звідти ані сюди, ані туди.

37 В тот самый день, когда ты выйдешь из города и перейдешь поток Кедрон, ты умрешь и сам будешь виновен в своей гибели».

37 І буде того дня, як ти ви́йдеш і пере́йдеш поток Кедро́н, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй!“

38 Шими отвечал: «Хорошо ты сказал! И как сказал владыка мой царь, так и поступит твой слуга». И Шими жил в Иерусалиме долгое время.

38 І сказав Шім'ї до царя: „Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій'.“ І сидів Шім'ї в Єрусалимі багато днів.

39 Но когда прошло три года, двое рабов бежали от Шими к Ахишу, сыну Маахи, царю Гата. Шими сообщили о том, что видели его рабов в Гате.

39 І сталося в кінці трьох років, і втекли́ двоє рабів Шім'ї до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І доне́сли Шім'ї, говорячи: „Ось раби́ твої в Ґаті!“

40 Верхом на осле он отправился к Ахишу на поиски и вернул из Гата своих рабов.

40 І встав Шім'ї, й осідлав осла свого та й подався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І пішов Шім'ї, і привів своїх рабів з Ґату.

41 Соломону сообщили, что Шими покидал Иерусалим, съездил в Гат и вернулся.

41 А Соломонові доне́сено, що Шім'ї пішов з Єрусалиму в Ґат і вернувся.

42 Царь позвал к себе Шими и спросил: «Не ты ли клялся мне пред ГОСПОДОМ и не я ли предупреждал тебя: знай наверняка, что в день, когда ты уйдешь отсюда куда-нибудь, ты умрешь? И ты ответил мне: „Хорошо, слушаюсь тебя“.

42 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав до нього: „Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, говорячи: Того дня, коли ти ви́йдеш і пі́деш туди чи сюди, щоб ти добре знав, що конче помреш? І ти сказав мені: Добра це річ, що я чув.

43 Что же ты не сдержал клятвы, данной пред ГОСПОДОМ, и не повиновался приказу, который я дал тебе?»

43 І чому́ ти не додержувався Господньої прися́ги та нака́за, що я наказав був тобі?“

44 И еще царь сказал Шими: «Ты знаешь всё зло, что затаил в своем сердце и что причинил отцу моему Давиду. Пусть на твою голову наведет ГОСПОДЬ всё твое зло!

44 І сказав цар до Шім'ї: „Ти знаєш усе те зло, і знало твоє серце, що зробив ти Давидові, батькові моєму. І поверне Господь твоє зло на твою голову.

45 А Царь Соломон пусть будет благословен, и престол Давида пусть будет крепок пред ГОСПОДОМ вечно».

45 А цар Соломон — благословенний, а Давидів трон буде стояти міцно перед Господнім лицем аж навіки“.

46 Царь отдал приказ Бенае, сыну Ехояды, тот пошел и убил Шими. И так утверждалась царская власть в руках Соломона.

46 І цар наказав Бенаї, Єгоядиному синові, і той вийшов і вра́зив його, — і він помер. І царство зміцніло в Соломоновій руці.

1.0x