Третья книга царствГлава 12 |
1 |
2 Услышал об этом Иеровоам, сын Невата, и вернулся из Египта, куда он бежал от царя Соломона и где нашел себе пристанище. |
3 За Иеровоамом послали и призвали его. Он явился со всем собранием израильтян к Ровоаму, и они сказали: |
4 «Тяжек был для нас гнет твоего отца. Облегчи назначенные твоим отцом тяжелые работы и тяжкий гнет, который он наложил на нас, — тогда мы станем тебе служить». |
5 Тот ответил им: «Ступайте и приходите ко мне вновь через три дня». И народ разошелся. |
6 |
7 Они сказали ему: «Если ты теперь выкажешь себя слугой этого народа, подчинишься им, выполнив их желание, и будешь говорить с ними ласково, то они станут тебе рабами навсегда». |
8 Но отверг он совет, данный ему старейшинами, и обратился к сверстникам своим, что с юности росли вместе с ним и служили ему теперь. |
9 Он спросил их: «А вы что посоветуете ответить этому народу, который обратился ко мне с просьбой облегчить гнет, наложенный на них моим отцом?» |
10 И сверстники, что росли вместе с ним, отвечали ему так: «Ты спрашиваешь, что сказать народу, который обратился к тебе: дескать, тяжек для них был гнет твоего отца, не облегчишь ли ты его? Вот что ответь им: „У меня мизинец толще бедер моего отца! |
11 Тяжек для вас был гнет моего отца — а я сделаю его тяжелее; отец мой наказывал вас плетьми — а я стану наказывать скорпионами!“» |
12 |
13 Но царь сурово отвечал народу, отвергнув совет, что дали ему старейшины. |
14 Он сказал им то, что посоветовали сверстники: «Тяжек для вас был гнет моего отца — а я сделаю его тяжелее; отец мой наказывал вас плетьми — а я стану наказывать скорпионами!» |
15 Не послушал царь своего народа — и было это от Господа, чтобы сбылось слово ГОСПОДНЕ, сказанное через Ахию из Силома Иеровоаму, сыну Невата. |
16 |
17 |
18 Послал царь Ровоам к прочим израильтянам Адорама, назначавшего тяжелые работы, но весь Израиль забил его камнями до смерти. А царь Ровоам едва успел взойти на колесницу и бежать в Иерусалим. |
19 Так остальные израильтяне восстали против рода Давидова и отделились от него и поныне живут обособленно. |
20 |
21 |
22 Но было слово ГОСПОДНЕ Шемае, человеку Божьему: |
23 «Скажи Ровоаму, сыну Соломонову, царю Иудеи, и всем израильтянам из рода Иуды и Вениамина: |
24 „Так говорит ГОСПОДЬ: не идите войной на своих братьев израильтян, возвращайтесь по домам, ибо всё это произошло по Моей воле“». И вняли они слову ГОСПОДА и разошлись, как велел ГОСПОДЬ. |
25 |
26 И подумал Иеровоам: «А ведь род Давидов может вернуть себе царство! |
27 Если этот народ будет ходить в Иерусалим приносить жертвы в Храме ГОСПОДНЕМ, то обратится сердцем к своему владыке Ровоаму, царю иудейскому. Тогда они убьют меня и вернутся к Ровоаму, царю иудейскому». |
28 Посоветовавшись, царь сделал двух золотых тельцов и сказал людям: «Довольно вам ходить в Иерусалим. Вот боги твои, Израиль, которые вывели тебя из Египта!» |
29 Одного он поставил в Бет-Эле, а другого — в Дане, |
30 так что к одному из них люди ходили даже в Дан. Всё это привело ко греху. |
31 Он построил капища на холмах и ставил священниками не потомков Левия, а кого угодно из всего народа. |
32 Иеровоам учредил праздник в пятнадцатый день восьмого месяца, подобный празднику, что был в Иудее. Он сам приносил на жертвеннике в Бет-Эле жертвы золотым тельцам, которых сделал, и поставил в Бет-Эле священников из учрежденных им капищ на холмах. |
33 И вот в пятнадцатый день восьмого месяца (этот срок он выбрал своей волей для праздника израильтян) он взошел к жертвеннику, который сам и воздвиг в Бет-Эле, чтобы совершить воскурение. |
1-а царiвРозділ 12 |
1 |
2 І сталося, що це почув Єровоа́м, Неватів син, коли був іще в Єгипті, куди втік від царя Соломона. І осівся Єровоам ув Єгипті. |
3 І послали й покликали його. І прийшов Єровоа́м та всі Ізраїлеві збори, і вони говорили до Рехав'ама, кажучи: |
4 „Твій батько вчинив був тяжки́м наше ярмо́, а ти тепер полегши́ жорсто́ку роботу батька свого та тяжке́ його ярмо, що наклав він був на нас, і ми бу́демо служити тобі“. |
5 А він відказав їм: „Ідіть ще на три дні, і верніться до мене“. І пішов той народ. |
6 І радився цар Рехав'а́м зо старши́ми, що стояли перед обличчям його батька Соломона, коли був він живий, говорячи: „Як ви радите відпові́сти цьому наро́дові?“ |
7 І вони говорили йому, кажучи: „Якщо ти сьогодні будеш рабом цьому наро́дові, і будеш служити їм, і відповіси́ їм, і говоритимеш їм добрі слова, то вони будуть тобі рабами по всі дні“. |
8 Та він відкинув пораду старших, що радили йому, і радився з молодика́ми, що виросли ра́зом із ним, що стояли перед ним. |
9 І сказав він до них: „Що́ ви радите, і що́ відповімо́ цьому́ наро́дові, який говорив мені, кажучи: Полегши́ ярмо́, що твій батько наклав був на нас“. |
10 І говорили до нього ті молодики́, що виросли з ним, кажучи: „Так скажеш тому наро́дові, що промовляв до тебе, говорячи: Твій батько вчинив був тяжки́м наше ярмо́, а ти дай полегшу нам. Отак скажеш до них: Мій мізи́нець грубший за сте́гна мого батька! |
11 А тепер: мій батько наклав був на вас тяжке́ ярмо́, а я дода́м до вашого ярма! Батько мій карав вас бича́ми, а я каратиму вас скорпіо́нами!“ |
12 І прийшов Єровоа́м та ввесь народ до Рехав'ама третього дня, як цар говорив, кажучи: „Верніться до мене третього дня“. |
13 І цар жорсто́ко відповів народові, і відкинув пораду старши́х, що радили йому. |
14 І він говорив до них за порадою тих молодиків, кажучи: „Мій батько вчинив був тяжки́м ваше ярмо, а я дода́м до вашого ярма. Батько мій карав вас бича́ми, а я каратиму вас скорпіонами!“ |
15 І не послухався цар народу, бо причина була від Господа, — щоб спра́вдилося слово Його, яке говорив був Господь через шілонянина Ахійю до Єровоама, Неватового сина. |
16 І побачив увесь Ізраїль, що цар не послухався їх, і народ відповів цареві, кажучи: „Яка нам части́на в Давиді? І спа́дщини нема нам у сині Єссе́я! До наметів своїх, о Ізраїлю! Позна́й тепер дім свій, Давиде!“ І пішов Ізраїль до наметів своїх. |
17 А Ізраїлеві сини, що сиділи в Юдиних містах, — тільки над ними зацарюва́в Рехав'а́м. |
18 І послав цар Рехав'ам Адоніра́ма, що був над даниною, та ввесь Ізраїль заки́дав його́ камі́нням, і він помер. А цар Рехав'ам поспіши́в сісти на колесницю та втекти́ до Єрусалиму. |
19 І збунтувався Ізраїль проти Давидового дому, і від нього відпав, і так є аж до цього дня. |
20 І сталося, як увесь Ізраїль почув, що вернувся Єровоа́м, то послали й покликали його на збори, та й настанови́ли його царем над усім Ізраїлем. За домом Давида не було ніко́го, окрім одного Юдиного пле́мени. |
21 |
22 І було Боже слово до Шема́ї, чоловіка Божого, говорячи: |
23 „Скажи Рехав'амові, Соломоновому синові, цареві Юдиному, та всьому домові Юдиному й Веніяминовому, і решті народу, говорячи: |
24 Так говорить Господь: Не йдіть і не воюйте з своїми брата́ми, Ізраїлевими синами! Верніться кожен до дому свого, бо ця річ сталася від Мене!“ І вони послухалися Господнього слова, і вернулися, щоб піти за Господнім словом. |
25 |
26 І сказав Єровоам у своєму серці: „Тепер ве́рнеться царство до Давидового дому! |
27 Якщо наро́д цей буде ходити до Єрусалиму, щоб прино́сити жертви в Господньому домі, то ве́рнеться серце цього народу до їхнього пана, до Рехав'ама, царя Юдиного. І вони заб'ють мене, та й ве́рнуться до Рехав'ама, царя Юдиного“. |
28 І порадився цар, і зробив два золоті тельці́, і сказав до народу: „До́сить вам ходити до Єрусалиму! Оце, Ізраїлю, бо́ги твої, що вивели тебе з єгипетського кра́ю“. |
29 І поставив він одного в Бет-Елі, а одного в Дані. |
30 І була́ та річ на гріх, бо народ ходив до одно́го з них аж до Дану. |
31 І зробив він жертівне́ місце на па́гірку, і настановив священиків з усього народу, що не були з Левієвих синів. |
32 І встановив Єровоам свято в восьмому місяці, п'ятнадцятого дня місяця, подібне до свята, що в Юді, — і прино́сив жертву на жертівнику. Так зробив він у Бет-Елі, щоб прино́сити в жертву тельцям, які він зробив. І настановив він у Бет-Елі священиків па́гірків, що поробив. |
33 І прино́сив він жертви на жертівнику, що зробив у Бет-Елі, п'ятнадцятого дня восьмого місяця, якого ви́мислив з свого серця. І вчинив він свято для Ізраїлевих синів, і підійшов до же́ртівника, щоб покадити. |
Третья книга царствГлава 12 |
1-а царiвРозділ 12 |
1 |
1 |
2 Услышал об этом Иеровоам, сын Невата, и вернулся из Египта, куда он бежал от царя Соломона и где нашел себе пристанище. |
2 І сталося, що це почув Єровоа́м, Неватів син, коли був іще в Єгипті, куди втік від царя Соломона. І осівся Єровоам ув Єгипті. |
3 За Иеровоамом послали и призвали его. Он явился со всем собранием израильтян к Ровоаму, и они сказали: |
3 І послали й покликали його. І прийшов Єровоа́м та всі Ізраїлеві збори, і вони говорили до Рехав'ама, кажучи: |
4 «Тяжек был для нас гнет твоего отца. Облегчи назначенные твоим отцом тяжелые работы и тяжкий гнет, который он наложил на нас, — тогда мы станем тебе служить». |
4 „Твій батько вчинив був тяжки́м наше ярмо́, а ти тепер полегши́ жорсто́ку роботу батька свого та тяжке́ його ярмо, що наклав він був на нас, і ми бу́демо служити тобі“. |
5 Тот ответил им: «Ступайте и приходите ко мне вновь через три дня». И народ разошелся. |
5 А він відказав їм: „Ідіть ще на три дні, і верніться до мене“. І пішов той народ. |
6 |
6 І радився цар Рехав'а́м зо старши́ми, що стояли перед обличчям його батька Соломона, коли був він живий, говорячи: „Як ви радите відпові́сти цьому наро́дові?“ |
7 Они сказали ему: «Если ты теперь выкажешь себя слугой этого народа, подчинишься им, выполнив их желание, и будешь говорить с ними ласково, то они станут тебе рабами навсегда». |
7 І вони говорили йому, кажучи: „Якщо ти сьогодні будеш рабом цьому наро́дові, і будеш служити їм, і відповіси́ їм, і говоритимеш їм добрі слова, то вони будуть тобі рабами по всі дні“. |
8 Но отверг он совет, данный ему старейшинами, и обратился к сверстникам своим, что с юности росли вместе с ним и служили ему теперь. |
8 Та він відкинув пораду старших, що радили йому, і радився з молодика́ми, що виросли ра́зом із ним, що стояли перед ним. |
9 Он спросил их: «А вы что посоветуете ответить этому народу, который обратился ко мне с просьбой облегчить гнет, наложенный на них моим отцом?» |
9 І сказав він до них: „Що́ ви радите, і що́ відповімо́ цьому́ наро́дові, який говорив мені, кажучи: Полегши́ ярмо́, що твій батько наклав був на нас“. |
10 И сверстники, что росли вместе с ним, отвечали ему так: «Ты спрашиваешь, что сказать народу, который обратился к тебе: дескать, тяжек для них был гнет твоего отца, не облегчишь ли ты его? Вот что ответь им: „У меня мизинец толще бедер моего отца! |
10 І говорили до нього ті молодики́, що виросли з ним, кажучи: „Так скажеш тому наро́дові, що промовляв до тебе, говорячи: Твій батько вчинив був тяжки́м наше ярмо́, а ти дай полегшу нам. Отак скажеш до них: Мій мізи́нець грубший за сте́гна мого батька! |
11 Тяжек для вас был гнет моего отца — а я сделаю его тяжелее; отец мой наказывал вас плетьми — а я стану наказывать скорпионами!“» |
11 А тепер: мій батько наклав був на вас тяжке́ ярмо́, а я дода́м до вашого ярма! Батько мій карав вас бича́ми, а я каратиму вас скорпіо́нами!“ |
12 |
12 І прийшов Єровоа́м та ввесь народ до Рехав'ама третього дня, як цар говорив, кажучи: „Верніться до мене третього дня“. |
13 Но царь сурово отвечал народу, отвергнув совет, что дали ему старейшины. |
13 І цар жорсто́ко відповів народові, і відкинув пораду старши́х, що радили йому. |
14 Он сказал им то, что посоветовали сверстники: «Тяжек для вас был гнет моего отца — а я сделаю его тяжелее; отец мой наказывал вас плетьми — а я стану наказывать скорпионами!» |
14 І він говорив до них за порадою тих молодиків, кажучи: „Мій батько вчинив був тяжки́м ваше ярмо, а я дода́м до вашого ярма. Батько мій карав вас бича́ми, а я каратиму вас скорпіонами!“ |
15 Не послушал царь своего народа — и было это от Господа, чтобы сбылось слово ГОСПОДНЕ, сказанное через Ахию из Силома Иеровоаму, сыну Невата. |
15 І не послухався цар народу, бо причина була від Господа, — щоб спра́вдилося слово Його, яке говорив був Господь через шілонянина Ахійю до Єровоама, Неватового сина. |
16 |
16 І побачив увесь Ізраїль, що цар не послухався їх, і народ відповів цареві, кажучи: „Яка нам части́на в Давиді? І спа́дщини нема нам у сині Єссе́я! До наметів своїх, о Ізраїлю! Позна́й тепер дім свій, Давиде!“ І пішов Ізраїль до наметів своїх. |
17 |
17 А Ізраїлеві сини, що сиділи в Юдиних містах, — тільки над ними зацарюва́в Рехав'а́м. |
18 Послал царь Ровоам к прочим израильтянам Адорама, назначавшего тяжелые работы, но весь Израиль забил его камнями до смерти. А царь Ровоам едва успел взойти на колесницу и бежать в Иерусалим. |
18 І послав цар Рехав'ам Адоніра́ма, що був над даниною, та ввесь Ізраїль заки́дав його́ камі́нням, і він помер. А цар Рехав'ам поспіши́в сісти на колесницю та втекти́ до Єрусалиму. |
19 Так остальные израильтяне восстали против рода Давидова и отделились от него и поныне живут обособленно. |
19 І збунтувався Ізраїль проти Давидового дому, і від нього відпав, і так є аж до цього дня. |
20 |
20 І сталося, як увесь Ізраїль почув, що вернувся Єровоа́м, то послали й покликали його на збори, та й настанови́ли його царем над усім Ізраїлем. За домом Давида не було ніко́го, окрім одного Юдиного пле́мени. |
21 |
21 |
22 Но было слово ГОСПОДНЕ Шемае, человеку Божьему: |
22 І було Боже слово до Шема́ї, чоловіка Божого, говорячи: |
23 «Скажи Ровоаму, сыну Соломонову, царю Иудеи, и всем израильтянам из рода Иуды и Вениамина: |
23 „Скажи Рехав'амові, Соломоновому синові, цареві Юдиному, та всьому домові Юдиному й Веніяминовому, і решті народу, говорячи: |
24 „Так говорит ГОСПОДЬ: не идите войной на своих братьев израильтян, возвращайтесь по домам, ибо всё это произошло по Моей воле“». И вняли они слову ГОСПОДА и разошлись, как велел ГОСПОДЬ. |
24 Так говорить Господь: Не йдіть і не воюйте з своїми брата́ми, Ізраїлевими синами! Верніться кожен до дому свого, бо ця річ сталася від Мене!“ І вони послухалися Господнього слова, і вернулися, щоб піти за Господнім словом. |
25 |
25 |
26 И подумал Иеровоам: «А ведь род Давидов может вернуть себе царство! |
26 І сказав Єровоам у своєму серці: „Тепер ве́рнеться царство до Давидового дому! |
27 Если этот народ будет ходить в Иерусалим приносить жертвы в Храме ГОСПОДНЕМ, то обратится сердцем к своему владыке Ровоаму, царю иудейскому. Тогда они убьют меня и вернутся к Ровоаму, царю иудейскому». |
27 Якщо наро́д цей буде ходити до Єрусалиму, щоб прино́сити жертви в Господньому домі, то ве́рнеться серце цього народу до їхнього пана, до Рехав'ама, царя Юдиного. І вони заб'ють мене, та й ве́рнуться до Рехав'ама, царя Юдиного“. |
28 Посоветовавшись, царь сделал двух золотых тельцов и сказал людям: «Довольно вам ходить в Иерусалим. Вот боги твои, Израиль, которые вывели тебя из Египта!» |
28 І порадився цар, і зробив два золоті тельці́, і сказав до народу: „До́сить вам ходити до Єрусалиму! Оце, Ізраїлю, бо́ги твої, що вивели тебе з єгипетського кра́ю“. |
29 Одного он поставил в Бет-Эле, а другого — в Дане, |
29 І поставив він одного в Бет-Елі, а одного в Дані. |
30 так что к одному из них люди ходили даже в Дан. Всё это привело ко греху. |
30 І була́ та річ на гріх, бо народ ходив до одно́го з них аж до Дану. |
31 Он построил капища на холмах и ставил священниками не потомков Левия, а кого угодно из всего народа. |
31 І зробив він жертівне́ місце на па́гірку, і настановив священиків з усього народу, що не були з Левієвих синів. |
32 Иеровоам учредил праздник в пятнадцатый день восьмого месяца, подобный празднику, что был в Иудее. Он сам приносил на жертвеннике в Бет-Эле жертвы золотым тельцам, которых сделал, и поставил в Бет-Эле священников из учрежденных им капищ на холмах. |
32 І встановив Єровоам свято в восьмому місяці, п'ятнадцятого дня місяця, подібне до свята, що в Юді, — і прино́сив жертву на жертівнику. Так зробив він у Бет-Елі, щоб прино́сити в жертву тельцям, які він зробив. І настановив він у Бет-Елі священиків па́гірків, що поробив. |
33 И вот в пятнадцатый день восьмого месяца (этот срок он выбрал своей волей для праздника израильтян) он взошел к жертвеннику, который сам и воздвиг в Бет-Эле, чтобы совершить воскурение. |
33 І прино́сив він жертви на жертівнику, що зробив у Бет-Елі, п'ятнадцятого дня восьмого місяця, якого ви́мислив з свого серця. І вчинив він свято для Ізраїлевих синів, і підійшов до же́ртівника, щоб покадити. |