Первая книга царствГлава 4 |
|
1 |
|
2 Филистимляне выстроились против израильтян, и началась битва. И был Израиль разбит филистимлянами: пало на поле боя около четырех тысяч человек. |
|
3 Когда воины вернулись в стан, старейшины Израиля сказали: «Отчего ГОСПОДЬ поразил нас сегодня перед филистимлянами? Давайте возьмем из Силома ковчег Завета ГОСПОДНЕГО, пусть он будет с нами, пусть избавит нас от руки врагов!» |
|
4 Народ послал в Силом гонцов, чтобы они забрали оттуда ковчег Завета ГОСПОДА Воинств, над херувимами восседающего. Там, при ковчеге Божьего Завета, были и оба сына Илия, Хофни и Финеес. |
|
5 |
|
6 Филистимляне, заслышав этот клич, стали говорить: «Что это за клич раздается в стане у евреев?» И узнали они, что ковчег ГОСПОДЕНЬ прибыл в стан. |
|
7 Испугались филистимляне и стали говорить: «Бог пришел в стан иудеев! — и добавляли: — Горе нам, ведь не бывало такого прежде! |
|
8 Горе нам! Кто же спасет нас от могучих божеств — тех самых божеств, которые в пустыне поразили египтян всевозможными казнями! |
|
9 Крепитесь, филистимляне, мужайтесь, чтобы не стать вам рабами евреев, как прежде, — бейтесь с ними, как мужчины!» |
|
10 |
|
11 Ковчег Божий был захвачен, а оба сына Илия: Хофни и Финеес — убиты. |
|
12 |
|
13 Когда он приближался, Илий в ожидании сидел у самой дороги, ибо сердце его трепетало за ковчег Божий. Придя в город, тот человек рассказал, что случилось, и в городе поднялся вопль и плач. |
|
14 Услышав этот вопль, Илий спросил: «Отчего это шумит толпа?» Тот человек подбежал, чтобы всё рассказать Илию. |
|
15 Илию было девяносто восемь лет, глаза его помутнели, и он уже ничего не видел. |
|
16 И сказал вениаминитянин Илию: «Я прибыл с поля боя, сегодня я едва спасся в этой битве!» «И что там было, сын мой?» — спросил его Илий. |
|
17 Вестник отвечал: «Израиль бежал от филистимлян, много воинов погибло, и оба твоих сына, Хофни и Финеес, убиты, — а ковчег Божий захвачен». |
|
18 И едва он сказал о ковчеге Божьем, как Илий, старый и грузный, упал навзничь со своего сидения прямо к воротам, сломал себе шею и умер. Он был судьей Израиля и правил им сорок лет. |
|
19 |
|
20 Она умирала, а стоявшие рядом женщины говорили: «Не бойся, ведь ты родила сына!» Но она не отвечала и не обращала на них внимания. |
|
21 Мальчика она назвала Ихавод, говоря: «Покинула Слава Израиль!», ведь ковчег Божий был захвачен, а ее свекор и муж мертвы. |
|
22 Она сказала: «Покинула Слава Израиль, ибо захвачен ковчег Божий». |
1-а СамуїловаРозділ 4 |
|
1 |
|
2 І ви́шикувались филисти́мляни навпроти Ізраїля, а коли бій став тяжкий, то Ізраїль був побитий перед филисти́млянами. І вони побили в боєво́му ши́кові на полі близько чотирьох тисяч чоловіка. |
|
3 І прийшов наро́д до табо́ру, а Ізраїлеві старші́ сказали: „Чому́ вдарив нас Господь сьогодні перед филисти́млянами? Візьмі́мо собі з Шіло́ ковчега Господнього заповіту, і нехай вві́йде поміж нас, і нехай спасе нас із рук наших ворогів“. |
|
4 І послав народ до Шіло́, і поне́сли звідти ковчега заповіту Господа Саваота, що сидить на херувимах. А там були двоє Ілі́євих синів, Хофні та Пінхас, із ковчегом Божого заповіту. |
|
5 І сталося, як ковчег заповіту Господнього прибув до табо́ру, то ввесь Ізраїль скрикнув великим окриком, — аж застогнала земля! |
|
6 А филисти́мляни почули голос окрику, та й сказали: „Що́ це за голос цього великого окрику в єврейському табо́рі?“ І довідалися вони, що Господній ковчег прибув до табо́ру. |
|
7 І полякалися филисти́мляни, і говорили: „Бог прибув до табо́ру!“ І сказали вони: „Біда нам, бо такого, як це, не було́ ще ніко́ли! |
|
8 Біда нам! Хто нас урятує від руки цих поту́жних богі́в? Оце вони, ті боги, що вдарили були Єгипет усякою пора́зою у пустині! |
|
9 Зміцніться та будьте му́жні, филисти́мляни, щоб ви не служили євреям, як вони служили вам. І будьте мужні, — і воюйте!“ |
|
10 І воювали филисти́мляни. І був побитий Ізраїль, і кожен утікав до свого наме́ту. І та поразка була дуже велика. І впало з Ізраїля тридцять тисяч піхоти. |
|
11 А Божий ковче́г був узятий, і два Ілі́єві сини, Хофні та Піихас, полягли́. |
|
12 І побіг один веніями́нівець із бо́ю, і прибув того дня до Шіло́; а одежа його була подерта, і порох на голові його. |
|
13 І прибув він, — аж ось Ілі́й сидить на стільці при дорозі й виглядає, бо серце йому тремтіло за Божого ковчега. А той чоловік прийшов, і розповів у місті, — і закричало все місто! |
|
14 А Ілі́й почув голос того крику та й сказав: „Що́ це за голос того на́товпу?“ А той чоловік поспішив і прийшов, та й розповів Ілі́єві. |
|
15 А Ілі́й був віку дев'ятидесяти й восьми літ, а очі його поме́ркли, і він не міг бачити. |
|
16 І сказав той чоловік до Ілі́я: „Я той, що прибіг із бо́ю, і я втік сьогодні з бойови́х лав“. І сказав Ілій: „Що́ то сталося, мій сину?“ |
|
17 І відповів вісник і сказав: „Ізраїль побіг перед филисти́млянами, і сталась велика пора́зка в наро́ді. І оби́два сини твої, Хофні та Пінхас, полягли́. А ковче́г Божий узятий!“ |
|
18 І сталося, як згадав він про Божого ковче́га, то впав Ілій зо стільця на́взнак при брамі, — зламався карк йому, і він помер, бо той муж був стари́й та тяжки́й. А він судив Ізраїля сорок літ. |
|
19 А невістка його, Пінхасова жінка, була важка́, близька́ до ро́дів. І як зачула вона ту звістку, що взятий Божий ковчег і помер тесть її та чоловік її, то впала на коліна, та й породи́ла, бо прийшли на неї породільні болі її. |
|
20 А як настав час смерти її, то казали ті, що стояли при ній: „Не бійся, бо ти породила сина!“ Та вона не відповіла́, і не взяла цього до серця свого́. |
|
21 І вона назвала ім'я́ тому хлопцеві: Іхавод, кажучи: „Відійшла Ізраїлева слава!“ Бо почула про взяття́ Божого ковче́гу, і про тестя свого та про мужа свого́, |
|
22 та й сказала: „Відійшла слава від Ізраїля, бо взятий Божий ковче́г“. |
Первая книга царствГлава 4 |
1-а СамуїловаРозділ 4 |
|
1 |
1 |
|
2 Филистимляне выстроились против израильтян, и началась битва. И был Израиль разбит филистимлянами: пало на поле боя около четырех тысяч человек. |
2 І ви́шикувались филисти́мляни навпроти Ізраїля, а коли бій став тяжкий, то Ізраїль був побитий перед филисти́млянами. І вони побили в боєво́му ши́кові на полі близько чотирьох тисяч чоловіка. |
|
3 Когда воины вернулись в стан, старейшины Израиля сказали: «Отчего ГОСПОДЬ поразил нас сегодня перед филистимлянами? Давайте возьмем из Силома ковчег Завета ГОСПОДНЕГО, пусть он будет с нами, пусть избавит нас от руки врагов!» |
3 І прийшов наро́д до табо́ру, а Ізраїлеві старші́ сказали: „Чому́ вдарив нас Господь сьогодні перед филисти́млянами? Візьмі́мо собі з Шіло́ ковчега Господнього заповіту, і нехай вві́йде поміж нас, і нехай спасе нас із рук наших ворогів“. |
|
4 Народ послал в Силом гонцов, чтобы они забрали оттуда ковчег Завета ГОСПОДА Воинств, над херувимами восседающего. Там, при ковчеге Божьего Завета, были и оба сына Илия, Хофни и Финеес. |
4 І послав народ до Шіло́, і поне́сли звідти ковчега заповіту Господа Саваота, що сидить на херувимах. А там були двоє Ілі́євих синів, Хофні та Пінхас, із ковчегом Божого заповіту. |
|
5 |
5 І сталося, як ковчег заповіту Господнього прибув до табо́ру, то ввесь Ізраїль скрикнув великим окриком, — аж застогнала земля! |
|
6 Филистимляне, заслышав этот клич, стали говорить: «Что это за клич раздается в стане у евреев?» И узнали они, что ковчег ГОСПОДЕНЬ прибыл в стан. |
6 А филисти́мляни почули голос окрику, та й сказали: „Що́ це за голос цього великого окрику в єврейському табо́рі?“ І довідалися вони, що Господній ковчег прибув до табо́ру. |
|
7 Испугались филистимляне и стали говорить: «Бог пришел в стан иудеев! — и добавляли: — Горе нам, ведь не бывало такого прежде! |
7 І полякалися филисти́мляни, і говорили: „Бог прибув до табо́ру!“ І сказали вони: „Біда нам, бо такого, як це, не було́ ще ніко́ли! |
|
8 Горе нам! Кто же спасет нас от могучих божеств — тех самых божеств, которые в пустыне поразили египтян всевозможными казнями! |
8 Біда нам! Хто нас урятує від руки цих поту́жних богі́в? Оце вони, ті боги, що вдарили були Єгипет усякою пора́зою у пустині! |
|
9 Крепитесь, филистимляне, мужайтесь, чтобы не стать вам рабами евреев, как прежде, — бейтесь с ними, как мужчины!» |
9 Зміцніться та будьте му́жні, филисти́мляни, щоб ви не служили євреям, як вони служили вам. І будьте мужні, — і воюйте!“ |
|
10 |
10 І воювали филисти́мляни. І був побитий Ізраїль, і кожен утікав до свого наме́ту. І та поразка була дуже велика. І впало з Ізраїля тридцять тисяч піхоти. |
|
11 Ковчег Божий был захвачен, а оба сына Илия: Хофни и Финеес — убиты. |
11 А Божий ковче́г був узятий, і два Ілі́єві сини, Хофні та Піихас, полягли́. |
|
12 |
12 І побіг один веніями́нівець із бо́ю, і прибув того дня до Шіло́; а одежа його була подерта, і порох на голові його. |
|
13 Когда он приближался, Илий в ожидании сидел у самой дороги, ибо сердце его трепетало за ковчег Божий. Придя в город, тот человек рассказал, что случилось, и в городе поднялся вопль и плач. |
13 І прибув він, — аж ось Ілі́й сидить на стільці при дорозі й виглядає, бо серце йому тремтіло за Божого ковчега. А той чоловік прийшов, і розповів у місті, — і закричало все місто! |
|
14 Услышав этот вопль, Илий спросил: «Отчего это шумит толпа?» Тот человек подбежал, чтобы всё рассказать Илию. |
14 А Ілі́й почув голос того крику та й сказав: „Що́ це за голос того на́товпу?“ А той чоловік поспішив і прийшов, та й розповів Ілі́єві. |
|
15 Илию было девяносто восемь лет, глаза его помутнели, и он уже ничего не видел. |
15 А Ілі́й був віку дев'ятидесяти й восьми літ, а очі його поме́ркли, і він не міг бачити. |
|
16 И сказал вениаминитянин Илию: «Я прибыл с поля боя, сегодня я едва спасся в этой битве!» «И что там было, сын мой?» — спросил его Илий. |
16 І сказав той чоловік до Ілі́я: „Я той, що прибіг із бо́ю, і я втік сьогодні з бойови́х лав“. І сказав Ілій: „Що́ то сталося, мій сину?“ |
|
17 Вестник отвечал: «Израиль бежал от филистимлян, много воинов погибло, и оба твоих сына, Хофни и Финеес, убиты, — а ковчег Божий захвачен». |
17 І відповів вісник і сказав: „Ізраїль побіг перед филисти́млянами, і сталась велика пора́зка в наро́ді. І оби́два сини твої, Хофні та Пінхас, полягли́. А ковче́г Божий узятий!“ |
|
18 И едва он сказал о ковчеге Божьем, как Илий, старый и грузный, упал навзничь со своего сидения прямо к воротам, сломал себе шею и умер. Он был судьей Израиля и правил им сорок лет. |
18 І сталося, як згадав він про Божого ковче́га, то впав Ілій зо стільця на́взнак при брамі, — зламався карк йому, і він помер, бо той муж був стари́й та тяжки́й. А він судив Ізраїля сорок літ. |
|
19 |
19 А невістка його, Пінхасова жінка, була важка́, близька́ до ро́дів. І як зачула вона ту звістку, що взятий Божий ковчег і помер тесть її та чоловік її, то впала на коліна, та й породи́ла, бо прийшли на неї породільні болі її. |
|
20 Она умирала, а стоявшие рядом женщины говорили: «Не бойся, ведь ты родила сына!» Но она не отвечала и не обращала на них внимания. |
20 А як настав час смерти її, то казали ті, що стояли при ній: „Не бійся, бо ти породила сина!“ Та вона не відповіла́, і не взяла цього до серця свого́. |
|
21 Мальчика она назвала Ихавод, говоря: «Покинула Слава Израиль!», ведь ковчег Божий был захвачен, а ее свекор и муж мертвы. |
21 І вона назвала ім'я́ тому хлопцеві: Іхавод, кажучи: „Відійшла Ізраїлева слава!“ Бо почула про взяття́ Божого ковче́гу, і про тестя свого та про мужа свого́, |
|
22 Она сказала: «Покинула Слава Израиль, ибо захвачен ковчег Божий». |
22 та й сказала: „Відійшла слава від Ізраїля, бо взятий Божий ковче́г“. |