Первая книга царств

Глава 28

1 Как раз в те дни филистимляне собрали войско и пошли войной на Израиль. Ахиш сказал Давиду: «Знай, что ты и твои люди непременно должны примкнуть к нам, к моим воинам».

2 Давид ответил Ахишу: «Хорошо, ты сам увидишь, что сделает твой слуга!» «Если так, я навсегда сделаю тебя своим телохранителем», — пообещал Ахиш Давиду.

3 Самуил к тому времени уже умер, все израильтяне его оплакали и похоронили в его родном городе, в Раме. А Саул изгнал из страны вызывающих мертвых и знахарей.

4 Филистимляне подготовили войско к сражению, выступили в поход и расположились станом в Шунеме, а Саул собрал всех израильтян, расположившись станом в Гильбоа.

5 Увидел Саул филистимский стан и устрашился, сердце его затрепетало.

6 Стал он вопрошать ГОСПОДА, но ГОСПОДЬ не ответил ему ни в сновидении, ни через урим, ни через пророков.

7 Тогда Саул приказал своим слугам: «Разыщите мне вызывательницу мертвых, я пойду и расспрошу ее». Слуги ответили: «В Эн-Доре есть женщина, вызывательница мертвых».

8 Саул сменил царские одеяния на другую одежду и отправился туда с двумя спутниками. Они пришли к той женщине ночью, и Саул сказал, обращаясь к ней: «Прошу, вопроси для меня мертвых, вызови того, кого я тебе скажу».

9 Женщина ответила: «Ты же знаешь, что сделал Саул: он изгнал из страны вызывающих мертвых и знахарей. Зачем ты ставишь западню мне на погибель?»

10 «Жив ГОСПОДЬ, не будет тебе за это кары!» — поклялся Саул ей ГОСПОДОМ.

11 Женщина спросила его: «Кого тебе вызвать?» «Вызови мне Самуила!» — ответил он.

12 И когда женщина вдруг увидела Самуила, то громко вскрикнула и сказала: «Зачем ты обманул меня, ведь ты — Саул!»

13 «Не бойся! — сказал ей царь. — Что ты видишь?» «Вижу некое божество, выходящее из земли», — сказала в ответ женщина.

14 «Как оно выглядит?» — спросил он ее. Она ответила: «Я вижу поднимающегося старца, закутанного в плащ». Тут Саул понял, что это Самуил, и пал на землю ниц, поклонившись.

15 Спросил Самуил Саула: «Зачем ты потревожил меня и вызвал?» Саул ответил: «Очень мне тяжело! Филистимляне идут на меня войной, а Бог отвернулся от меня, не отвечает больше ни через пророков, ни в сновидениях. Вот я и позвал тебя: скажи, что мне делать!»

16 «Что же ты спрашиваешь меня, — возразил Самуил Саулу, — если ГОСПОДЬ отвернулся от тебя, стал тебе врагом?

17 ГОСПОДЬ исполнил обещанное через меня: Он вырвал царство из твоих рук и отдал ближнему твоему, Давиду, —

18 за то, что ты не послушался ГОСПОДА, не дал Его гневу погубить амалекитян. Потому ГОСПОДЬ так и поступает с тобой ныне.

19 Отдаст Он и тебя, и Израиль в руки филистимлян: завтра ты и сыновья твои будете со мной, и даже израильский стан ГОСПОДЬ отдаст в руки филистимлян».

20 Саул тут же рухнул во весь рост наземь, так устрашили его слова Самуила; он совсем обессилел, ведь целый день и всю ночь ничего не ел.

21 Женщина та подошла к Саулу и, увидев, как он напуган, сказала: «Раба твоя послушалась тебя. Жизнь моя была у меня на ладони, но я послушалась тебя.

22 Теперь, прошу, выслушай и ты рабу твою. Я принесу тебе кусок хлеба, поешь, наберись сил, и тогда пойдешь дальше».

23 «Не стану я есть», — отказывался Саул, но слуги тоже уговаривали его вместе с той женщиной. Он послушался их, поднялся с земли и сел на постель.

24 У нее в доме был откормленный теленок, она спешно заколола его, взяла муки, замесила тесто и испекла пресных лепешек.

25 Она поднесла угощение Саулу и его слугам, они поели, потом встали и той же ночью ушли.

1-а Самуїлова

Розділ 28

1 І сталося тими днями, і зібрали филистимляни свої військо́ві табо́ри, щоб воювати з Ізраїлем. І сказав Ахіш до Давида: „Щоб ти певно знав, що ви́йдеш зо мною в табо́рі, ти та люди твої“.

2 І сказав Давид до Ахіша: „Тому́ тепер ти пізна́єш, що́ зробить твій раб“. А Ахіш сказав до Давида: „Тому то зроблю́ тебе сторожем моєї голови по всі дні“.

3 А Самуїл тоді помер, і оплакував його ввесь Ізраїль, і поховали його в Рамі, у його місті. А Саул повиганя́в із Кра́ю ворожби́тів та віщуні́в.

4 І зібра́лися филисти́мляни, і прийшли, і таборува́ли в Шунемі. А Саул зібрав усього Ізраїля, і таборува́ли в Ґілбоа.

5 І побачив Саул филистимський та́бір та й злякався, і сильно затремтіло йому серце.

6 І питався Саул Господа, та не відповів йому Господь ані в снах, ані урі́мом, ані пророками.

7 I сказав Саул до своїх рабів: „Пошукайте мені жінку ворожку, і я піду́ до неї, і запитаю її“. І відповіли йому раби його: „Ось жінка ворожка, в Ен-Дорі“.

8 І перебрався Саул, і надів іншу одежу, і пішов він та двоє людей з ним, і прийшли до тієї жінки вночі. А він сказав: „Поворожи мені, і виклич мені того́, кого скажу́ тобі“.

9 А та жінка відповіла йому: „Ти ж знаєш, що зробив Саул, — що в Краю́ він вигубив ворожбитів та віщунів. І на́що ти важиш на мою душу, щоб забити її?“

10 І Саул присягнув їй Господом, говорячи: „Як живий Господь, — не спіткає тебе вина за цю річ!“

11 І сказала та жінка: „Кого я ви́кличу тобі?“ А він відказав: „Самуїла виклич мені“.

12 І побачила та жінка Самуїла, та й крикнула сильним голосом! І сказала та жінка до Саула, говорячи: „Нащо ти обманив мене, — таж ти Саул!“

13 І сказав їй цар; „Не бійся! Але що́ ти бачиш?“ А та жінка відказала Саулові: „Я бачу ніби богів, що виходять із землі!“

14 І він їй сказав: „Який його вид?“ А та відказала: „Виходить стари́й чоловік, зодя́гнений у довгу одежу“. І Саул пізнав, що то Самуїл, і схилив своє обличчя до землі, та й уклонився.

15 І сказав Самуїл до Саула: „На́що ти непоко́їш мене, мене викликаючи?“ А Саул сказав: „Дуже тяжко мені, — филисти́мляни воюють зо мною, а Бог відступився від мене, і не відповідає мені вже ані через пророків, ані в снах. І покликав я тебе, щоб ти навчив мене, що́ я маю робити“.

16 І сказав Самуїл: „І на́що ти питаєш мене, коли Господь відступився від тебе, і став із твоїм ворогом?

17 І Госпо́дь зробив йому, як говорив був через мене, — Господь узяв царство з твоєї руки, і дав його твоєму ближньому, — Давидові.

18 Як ти не слухався Господнього голосу, і не виконав полум'я́ного гніву Його на Амалика, тому Господь зробив тобі цю річ цього дня.

19 І Госпо́дь віддав із тобою також Ізраїля до руки филисти́млян. А взавтра ти та сини твої бу́дете ра́зом зо мною; також Ізраїлевого табо́ра віддасть Господь до руки филисти́млян“.

20 І Саул відразу повалився на землю всім своїм зростом, — сильно він злякався Самуїлових слів, та й сили не було в ньому, бо не їв він хліба ці́лий той день та ці́лу ту ніч.

21 І підійшла́ та жінка до Саула й побачила, що він дуже пригні́чений. І сказала до нього: „Ось невільниця твоя послухалася твого голосу, — і нарази́ла життя своє на небезпеку, бо я послухалася слів твоїх, що ти говорив мені.

22 А тепер ти послухай також голосу своєї невільниці, — я покладу́ перед тобою шматок хліба, а ти з'їж і буде в тобі сила, коли пі́деш дорогою“.

23 А він відмовився й сказав: „Не буду їсти!“ Та сильно просили його слуги його та тая жінка, — і він послухався їхнього голосу. І звівся він із землі, і всівся на ліжку.

24 А та жінка мала в домі годо́ване теля, — і поспішно зарізала його. І взяла́ вона муки й замісила, і спекла́ з того прісне́.

25 І прине́сла те перед Саула та перед слуг його, — і вони їли. Потім устали й пішли тієї ночі.

Первая книга царств

Глава 28

1-а Самуїлова

Розділ 28

1 Как раз в те дни филистимляне собрали войско и пошли войной на Израиль. Ахиш сказал Давиду: «Знай, что ты и твои люди непременно должны примкнуть к нам, к моим воинам».

1 І сталося тими днями, і зібрали филистимляни свої військо́ві табо́ри, щоб воювати з Ізраїлем. І сказав Ахіш до Давида: „Щоб ти певно знав, що ви́йдеш зо мною в табо́рі, ти та люди твої“.

2 Давид ответил Ахишу: «Хорошо, ты сам увидишь, что сделает твой слуга!» «Если так, я навсегда сделаю тебя своим телохранителем», — пообещал Ахиш Давиду.

2 І сказав Давид до Ахіша: „Тому́ тепер ти пізна́єш, що́ зробить твій раб“. А Ахіш сказав до Давида: „Тому то зроблю́ тебе сторожем моєї голови по всі дні“.

3 Самуил к тому времени уже умер, все израильтяне его оплакали и похоронили в его родном городе, в Раме. А Саул изгнал из страны вызывающих мертвых и знахарей.

3 А Самуїл тоді помер, і оплакував його ввесь Ізраїль, і поховали його в Рамі, у його місті. А Саул повиганя́в із Кра́ю ворожби́тів та віщуні́в.

4 Филистимляне подготовили войско к сражению, выступили в поход и расположились станом в Шунеме, а Саул собрал всех израильтян, расположившись станом в Гильбоа.

4 І зібра́лися филисти́мляни, і прийшли, і таборува́ли в Шунемі. А Саул зібрав усього Ізраїля, і таборува́ли в Ґілбоа.

5 Увидел Саул филистимский стан и устрашился, сердце его затрепетало.

5 І побачив Саул филистимський та́бір та й злякався, і сильно затремтіло йому серце.

6 Стал он вопрошать ГОСПОДА, но ГОСПОДЬ не ответил ему ни в сновидении, ни через урим, ни через пророков.

6 І питався Саул Господа, та не відповів йому Господь ані в снах, ані урі́мом, ані пророками.

7 Тогда Саул приказал своим слугам: «Разыщите мне вызывательницу мертвых, я пойду и расспрошу ее». Слуги ответили: «В Эн-Доре есть женщина, вызывательница мертвых».

7 I сказав Саул до своїх рабів: „Пошукайте мені жінку ворожку, і я піду́ до неї, і запитаю її“. І відповіли йому раби його: „Ось жінка ворожка, в Ен-Дорі“.

8 Саул сменил царские одеяния на другую одежду и отправился туда с двумя спутниками. Они пришли к той женщине ночью, и Саул сказал, обращаясь к ней: «Прошу, вопроси для меня мертвых, вызови того, кого я тебе скажу».

8 І перебрався Саул, і надів іншу одежу, і пішов він та двоє людей з ним, і прийшли до тієї жінки вночі. А він сказав: „Поворожи мені, і виклич мені того́, кого скажу́ тобі“.

9 Женщина ответила: «Ты же знаешь, что сделал Саул: он изгнал из страны вызывающих мертвых и знахарей. Зачем ты ставишь западню мне на погибель?»

9 А та жінка відповіла йому: „Ти ж знаєш, що зробив Саул, — що в Краю́ він вигубив ворожбитів та віщунів. І на́що ти важиш на мою душу, щоб забити її?“

10 «Жив ГОСПОДЬ, не будет тебе за это кары!» — поклялся Саул ей ГОСПОДОМ.

10 І Саул присягнув їй Господом, говорячи: „Як живий Господь, — не спіткає тебе вина за цю річ!“

11 Женщина спросила его: «Кого тебе вызвать?» «Вызови мне Самуила!» — ответил он.

11 І сказала та жінка: „Кого я ви́кличу тобі?“ А він відказав: „Самуїла виклич мені“.

12 И когда женщина вдруг увидела Самуила, то громко вскрикнула и сказала: «Зачем ты обманул меня, ведь ты — Саул!»

12 І побачила та жінка Самуїла, та й крикнула сильним голосом! І сказала та жінка до Саула, говорячи: „Нащо ти обманив мене, — таж ти Саул!“

13 «Не бойся! — сказал ей царь. — Что ты видишь?» «Вижу некое божество, выходящее из земли», — сказала в ответ женщина.

13 І сказав їй цар; „Не бійся! Але що́ ти бачиш?“ А та жінка відказала Саулові: „Я бачу ніби богів, що виходять із землі!“

14 «Как оно выглядит?» — спросил он ее. Она ответила: «Я вижу поднимающегося старца, закутанного в плащ». Тут Саул понял, что это Самуил, и пал на землю ниц, поклонившись.

14 І він їй сказав: „Який його вид?“ А та відказала: „Виходить стари́й чоловік, зодя́гнений у довгу одежу“. І Саул пізнав, що то Самуїл, і схилив своє обличчя до землі, та й уклонився.

15 Спросил Самуил Саула: «Зачем ты потревожил меня и вызвал?» Саул ответил: «Очень мне тяжело! Филистимляне идут на меня войной, а Бог отвернулся от меня, не отвечает больше ни через пророков, ни в сновидениях. Вот я и позвал тебя: скажи, что мне делать!»

15 І сказав Самуїл до Саула: „На́що ти непоко́їш мене, мене викликаючи?“ А Саул сказав: „Дуже тяжко мені, — филисти́мляни воюють зо мною, а Бог відступився від мене, і не відповідає мені вже ані через пророків, ані в снах. І покликав я тебе, щоб ти навчив мене, що́ я маю робити“.

16 «Что же ты спрашиваешь меня, — возразил Самуил Саулу, — если ГОСПОДЬ отвернулся от тебя, стал тебе врагом?

16 І сказав Самуїл: „І на́що ти питаєш мене, коли Господь відступився від тебе, і став із твоїм ворогом?

17 ГОСПОДЬ исполнил обещанное через меня: Он вырвал царство из твоих рук и отдал ближнему твоему, Давиду, —

17 І Госпо́дь зробив йому, як говорив був через мене, — Господь узяв царство з твоєї руки, і дав його твоєму ближньому, — Давидові.

18 за то, что ты не послушался ГОСПОДА, не дал Его гневу погубить амалекитян. Потому ГОСПОДЬ так и поступает с тобой ныне.

18 Як ти не слухався Господнього голосу, і не виконав полум'я́ного гніву Його на Амалика, тому Господь зробив тобі цю річ цього дня.

19 Отдаст Он и тебя, и Израиль в руки филистимлян: завтра ты и сыновья твои будете со мной, и даже израильский стан ГОСПОДЬ отдаст в руки филистимлян».

19 І Госпо́дь віддав із тобою також Ізраїля до руки филисти́млян. А взавтра ти та сини твої бу́дете ра́зом зо мною; також Ізраїлевого табо́ра віддасть Господь до руки филисти́млян“.

20 Саул тут же рухнул во весь рост наземь, так устрашили его слова Самуила; он совсем обессилел, ведь целый день и всю ночь ничего не ел.

20 І Саул відразу повалився на землю всім своїм зростом, — сильно він злякався Самуїлових слів, та й сили не було в ньому, бо не їв він хліба ці́лий той день та ці́лу ту ніч.

21 Женщина та подошла к Саулу и, увидев, как он напуган, сказала: «Раба твоя послушалась тебя. Жизнь моя была у меня на ладони, но я послушалась тебя.

21 І підійшла́ та жінка до Саула й побачила, що він дуже пригні́чений. І сказала до нього: „Ось невільниця твоя послухалася твого голосу, — і нарази́ла життя своє на небезпеку, бо я послухалася слів твоїх, що ти говорив мені.

22 Теперь, прошу, выслушай и ты рабу твою. Я принесу тебе кусок хлеба, поешь, наберись сил, и тогда пойдешь дальше».

22 А тепер ти послухай також голосу своєї невільниці, — я покладу́ перед тобою шматок хліба, а ти з'їж і буде в тобі сила, коли пі́деш дорогою“.

23 «Не стану я есть», — отказывался Саул, но слуги тоже уговаривали его вместе с той женщиной. Он послушался их, поднялся с земли и сел на постель.

23 А він відмовився й сказав: „Не буду їсти!“ Та сильно просили його слуги його та тая жінка, — і він послухався їхнього голосу. І звівся він із землі, і всівся на ліжку.

24 У нее в доме был откормленный теленок, она спешно заколола его, взяла муки, замесила тесто и испекла пресных лепешек.

24 А та жінка мала в домі годо́ване теля, — і поспішно зарізала його. І взяла́ вона муки й замісила, і спекла́ з того прісне́.

25 Она поднесла угощение Саулу и его слугам, они поели, потом встали и той же ночью ушли.

25 І прине́сла те перед Саула та перед слуг його, — і вони їли. Потім устали й пішли тієї ночі.

1.0x