Первая книга царств

Глава 22

1 Из Гата Давид бежал в пещеру Адуллам. Услышав об этом, все его братья и весь отчий род присоединились к нему.

2 К нему собирались все обездоленные, все, кто не мог выплатить долга, все, кому приходилось горько. Он стал их предводителем, и было с ним около четырехсот человек.

3 Оттуда Давид отправился в Мицпу, что в Моаве, и сказал царю моавскому: «Прошу тебя, пусть мои отец и мать побудут у тебя, покуда я не узнаю, что мне уготовано Богом».

4 Он отвел их к царю Моава, и они оставались у него всё время, пока Давид прятался в горах.

5 Но пророк Гад сказал Давиду: «Хватит прятаться в горах, возвращайся в Иудею!» И Давид отправился в лес Херет.

6 Тем временем Саул услышал о том, что объявился Давид и его люди. Саул сидел тогда под тамариском на холме в Гиве, в руке у него было копье, а перед ним стояли все его слуги.

7 И сказал Саул слугам, стоявшим перед ним: «Послушайте, вениаминитяне! Разве сын Иессея даст вам всем поля и виноградники, разве поставит всех вас начальниками над тысячами и сотнями воинов?

8 Неужели в надежде на это вы все сговорились против меня? И никто из вас не открыл мне, что мой сын заключил союз с сыном Иессея, никто не посочувствовал, не предупредил, что сын подстрекает слугу моего устроить засаду на меня, как это произошло теперь!»

9 Доэг-эдомитянин, что стоял среди слуг Сауловых, ответил: «Я видел, как сын Иессея приходил в Нове к Ахимелеху, сыну Ахитува.

10 Тот вопрошал о нем ГОСПОДА, снабдил его хлебом и отдал ему меч филистимлянина Голиафа».

11 Тогда царь послал за священником Ахимелехом, сыном Ахитува, и за всеми людьми из рода отца его, что были священниками в Нове. Все они явились к царю.

12 Царь обратился к Ахимелеху: «Послушай, сын Ахитува!» «Да, владыка мой», — отозвался тот.

13 «Зачем вы сговорились против меня, — спросил его Саул, — ты и сын Иессея? Ты вопрошал для него Бога, снабдил его хлебом и мечом — а теперь он восстал против меня и подстерегает меня в засаде».

14 Отвечал Ахимелех царю: «Кто из всех твоих слуг сравнится с Давидом? Он верен тебе, он зять царя, он начальствует над твоей стражей, его почитают в твоем доме.

15 Разве только теперь начал я вопрошать для него Бога? Нет, царь, не вини ни в чем ни слугу твоего, ни весь род моего отца, потому что слуга твой ничего об этом не знал, даже самой малости».

16 Царь на это ответил: «Ты умрешь, Ахимелех, ты и весь род твоего отца».

17 И приказал царь стражникам, стоявшим рядом с ним: «Идите и перебейте этих священников ГОСПОДНИХ, потому что они тоже на стороне Давида: они знали, что он бежал, но не открыли мне». Но слуги царя не смели поднять руку на священников ГОСПОДНИХ.

18 Тогда царь велел Доэгу: «Иди и перебей священников!» Доэг-эдомитянин исполнил волю царя: пошел и убил в тот день восемьдесят пять человек, носивших льняной эфод.

19 А потом и в Нове, городе священников, он всех перебил мечом: мужчин и женщин, детей и младенцев, волов, ослов и овец.

20 Спасся только один сын Ахимелеха, внук Ахитува, по имени Авьятар, который бежал к Давиду.

21 Авьятар рассказал ему, что Саул убил священников ГОСПОДНИХ.

22 Давид ответил Авьятару: «Знал я, что был там в тот день Доэг-эдомитянин, и понял, что он непременно донесет Саулу. Это я навлек гибель на весь род твоего отца!

23 Оставайся со мной, не бойся: кто ищет моей смерти, тот ищет и твоей, так что у меня ты в безопасности».

1-а Самуїлова

Розділ 22

1 І пішов Давид звідти, і втік до печери Адулла́м. А брати його та ввесь дім батька його почули про це, та й посхо́дилися до нього туди.

2 І позбиралися до нього кожен пригно́блений, і кожен, хто був задо́вжений, і кожен огі́рчений в душі, — і він став над ними провіднико́м. І було їх із ним близько чотирьох сотень люда.

3 І пішов Давид ізвідти до Моавської Міцпи́, та й сказав до моавського царя: „Нехай при́йде батько мій та мати моя, і будуть із вами, аж поки я бу́ду знати, що́ зро́бить мені Бог“.

4 І він привів їх до моавського царя, і вони осілися з ним на всі дні Давидового перебува́ння в тверди́ні.

5 А пророк Ґад сказав до Давида: „Ти не бу́деш сидіти в тверди́ні, — іди, і пере́йдеш собі до Юдиного кра́ю!“ І пішов Давид, і прийшов до лісу Херет.

6 І почув Саул, що пі́знаний Давид та люди, хто з ним. А Саул сидів у Ґів'ї під тамариском на узгір'ї, а спис його був у руці його, і всі його раби стояли при ньому.

7 І сказав Саул до слуг своїх, що стояли при ньому: „Послухайте, веніями́нівці! Чи вже ж Єссе́їв син дасть усім вам поля́ та виноградники? Чи вже ж настано́вить усіх вас тисячниками та сотниками,

8 що всі ви змовилися на мене, і не доне́сли до вуха мого, що син мій склав умову з Єссе́євим сином, і ніхто з вас не змилосе́рдився надо мною, і не відкрив мені, що син мій поставив мого раба чатува́ти на мене, і те діється і цього дня?“

9 І відповів ідуме́янин Доеґ, — а він стояв при Саулових слу́гах, — і сказав: „Я бачив Єссе́євого сина, що прихо́див до Но́ва, до Ахімеле́ха, Ахітувового сина,

10 і він питав для нього Господа, і дав йому поживи на дорогу, і дав йому меча́ филисти́млянина Ґолія́та“.

11 І послав цар покликати священика Ахімеле́ха, сина Ахітувового, та ввесь дім його батька, священиків, що в Нові. І всі вони прибули́ до царя.

12 А Саул сказав: „Слухай но, сину Ахітувів!“ А той відказав: „Ось я, мій пане!“

13 І сказав до нього Саул: „На́що ви змо́вилися на мене, ти та Єссеїв син, коли ти дав йому хліба та меча, і питав для нього Бога, щоб повстав він на мене й чига́в, як цього дня?“

14 І відповів Ахімеле́х цареві та й сказав: „А хто серед усіх рабів твоїх вірний, як Давид, царів зять, і має при́ступ до тайної ради, і шанований у твоєму домі?

15 Хіба сьогодні зачав я питати для нього Бога? Борони мене Боже! Нехай цар не кладе закиду на раба свого та на ввесь дім батька мого, бо в усьому тому твій раб не знає нічого, — ані мало́го, ані великого“.

16 А цар сказав: „Конче помреш, Ахімелеху, ти та ввесь дім батька твого!“

17 І сказав цар слу́гам, що стояли при ньому: „Підійдіть, і повбивайте Господніх священиків, бо й їхня рука ра́зом із Давидом, бо вони знали, що втікає він, та не доне́сли до вуха мого“. Та не хотіли цареві раби простягнути своєї руки, щоб діткнутися до Господніх священиків.

18 Тоді цар сказав до Доеґа: „Підійди ти, і вдар священиків!“ І підійшов ідуме́янин Доеґ, та й ударив священиків, — і вбив того дня вісімдеся́т і п'ять чоловіка, що носять лляно́го ефо́да.

19 А Нов, священиче місто, цар побив ві́стрям меча все, — від чоловіка й аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, і вола, і осла, і дрібну́ худо́бину, — усе побив ві́стрям меча.

20 Та втік один син Ахімелеха, Ахітувового сина, а ім'я́ йому: Евіята́р. І втік він до Давида.

21 І Евіята́р доніс Давидові, що Саул повбивав Господніх священиків.

22 А Давид сказав до Евіята́ра: „Я знав того дня, що там ідумеянин Доеґ, яки́й конче розпові́сть Саулові. Я став причиною загибелі всіх душ дому твого́ батька!

23 Зостанься ж зо мною, не бійся, бо той, хто шукатиме моєї душі, шукатиме й душі твоєї, та ти бу́деш стере́жений у мене“.

Первая книга царств

Глава 22

1-а Самуїлова

Розділ 22

1 Из Гата Давид бежал в пещеру Адуллам. Услышав об этом, все его братья и весь отчий род присоединились к нему.

1 І пішов Давид звідти, і втік до печери Адулла́м. А брати його та ввесь дім батька його почули про це, та й посхо́дилися до нього туди.

2 К нему собирались все обездоленные, все, кто не мог выплатить долга, все, кому приходилось горько. Он стал их предводителем, и было с ним около четырехсот человек.

2 І позбиралися до нього кожен пригно́блений, і кожен, хто був задо́вжений, і кожен огі́рчений в душі, — і він став над ними провіднико́м. І було їх із ним близько чотирьох сотень люда.

3 Оттуда Давид отправился в Мицпу, что в Моаве, и сказал царю моавскому: «Прошу тебя, пусть мои отец и мать побудут у тебя, покуда я не узнаю, что мне уготовано Богом».

3 І пішов Давид ізвідти до Моавської Міцпи́, та й сказав до моавського царя: „Нехай при́йде батько мій та мати моя, і будуть із вами, аж поки я бу́ду знати, що́ зро́бить мені Бог“.

4 Он отвел их к царю Моава, и они оставались у него всё время, пока Давид прятался в горах.

4 І він привів їх до моавського царя, і вони осілися з ним на всі дні Давидового перебува́ння в тверди́ні.

5 Но пророк Гад сказал Давиду: «Хватит прятаться в горах, возвращайся в Иудею!» И Давид отправился в лес Херет.

5 А пророк Ґад сказав до Давида: „Ти не бу́деш сидіти в тверди́ні, — іди, і пере́йдеш собі до Юдиного кра́ю!“ І пішов Давид, і прийшов до лісу Херет.

6 Тем временем Саул услышал о том, что объявился Давид и его люди. Саул сидел тогда под тамариском на холме в Гиве, в руке у него было копье, а перед ним стояли все его слуги.

6 І почув Саул, що пі́знаний Давид та люди, хто з ним. А Саул сидів у Ґів'ї під тамариском на узгір'ї, а спис його був у руці його, і всі його раби стояли при ньому.

7 И сказал Саул слугам, стоявшим перед ним: «Послушайте, вениаминитяне! Разве сын Иессея даст вам всем поля и виноградники, разве поставит всех вас начальниками над тысячами и сотнями воинов?

7 І сказав Саул до слуг своїх, що стояли при ньому: „Послухайте, веніями́нівці! Чи вже ж Єссе́їв син дасть усім вам поля́ та виноградники? Чи вже ж настано́вить усіх вас тисячниками та сотниками,

8 Неужели в надежде на это вы все сговорились против меня? И никто из вас не открыл мне, что мой сын заключил союз с сыном Иессея, никто не посочувствовал, не предупредил, что сын подстрекает слугу моего устроить засаду на меня, как это произошло теперь!»

8 що всі ви змовилися на мене, і не доне́сли до вуха мого, що син мій склав умову з Єссе́євим сином, і ніхто з вас не змилосе́рдився надо мною, і не відкрив мені, що син мій поставив мого раба чатува́ти на мене, і те діється і цього дня?“

9 Доэг-эдомитянин, что стоял среди слуг Сауловых, ответил: «Я видел, как сын Иессея приходил в Нове к Ахимелеху, сыну Ахитува.

9 І відповів ідуме́янин Доеґ, — а він стояв при Саулових слу́гах, — і сказав: „Я бачив Єссе́євого сина, що прихо́див до Но́ва, до Ахімеле́ха, Ахітувового сина,

10 Тот вопрошал о нем ГОСПОДА, снабдил его хлебом и отдал ему меч филистимлянина Голиафа».

10 і він питав для нього Господа, і дав йому поживи на дорогу, і дав йому меча́ филисти́млянина Ґолія́та“.

11 Тогда царь послал за священником Ахимелехом, сыном Ахитува, и за всеми людьми из рода отца его, что были священниками в Нове. Все они явились к царю.

11 І послав цар покликати священика Ахімеле́ха, сина Ахітувового, та ввесь дім його батька, священиків, що в Нові. І всі вони прибули́ до царя.

12 Царь обратился к Ахимелеху: «Послушай, сын Ахитува!» «Да, владыка мой», — отозвался тот.

12 А Саул сказав: „Слухай но, сину Ахітувів!“ А той відказав: „Ось я, мій пане!“

13 «Зачем вы сговорились против меня, — спросил его Саул, — ты и сын Иессея? Ты вопрошал для него Бога, снабдил его хлебом и мечом — а теперь он восстал против меня и подстерегает меня в засаде».

13 І сказав до нього Саул: „На́що ви змо́вилися на мене, ти та Єссеїв син, коли ти дав йому хліба та меча, і питав для нього Бога, щоб повстав він на мене й чига́в, як цього дня?“

14 Отвечал Ахимелех царю: «Кто из всех твоих слуг сравнится с Давидом? Он верен тебе, он зять царя, он начальствует над твоей стражей, его почитают в твоем доме.

14 І відповів Ахімеле́х цареві та й сказав: „А хто серед усіх рабів твоїх вірний, як Давид, царів зять, і має при́ступ до тайної ради, і шанований у твоєму домі?

15 Разве только теперь начал я вопрошать для него Бога? Нет, царь, не вини ни в чем ни слугу твоего, ни весь род моего отца, потому что слуга твой ничего об этом не знал, даже самой малости».

15 Хіба сьогодні зачав я питати для нього Бога? Борони мене Боже! Нехай цар не кладе закиду на раба свого та на ввесь дім батька мого, бо в усьому тому твій раб не знає нічого, — ані мало́го, ані великого“.

16 Царь на это ответил: «Ты умрешь, Ахимелех, ты и весь род твоего отца».

16 А цар сказав: „Конче помреш, Ахімелеху, ти та ввесь дім батька твого!“

17 И приказал царь стражникам, стоявшим рядом с ним: «Идите и перебейте этих священников ГОСПОДНИХ, потому что они тоже на стороне Давида: они знали, что он бежал, но не открыли мне». Но слуги царя не смели поднять руку на священников ГОСПОДНИХ.

17 І сказав цар слу́гам, що стояли при ньому: „Підійдіть, і повбивайте Господніх священиків, бо й їхня рука ра́зом із Давидом, бо вони знали, що втікає він, та не доне́сли до вуха мого“. Та не хотіли цареві раби простягнути своєї руки, щоб діткнутися до Господніх священиків.

18 Тогда царь велел Доэгу: «Иди и перебей священников!» Доэг-эдомитянин исполнил волю царя: пошел и убил в тот день восемьдесят пять человек, носивших льняной эфод.

18 Тоді цар сказав до Доеґа: „Підійди ти, і вдар священиків!“ І підійшов ідуме́янин Доеґ, та й ударив священиків, — і вбив того дня вісімдеся́т і п'ять чоловіка, що носять лляно́го ефо́да.

19 А потом и в Нове, городе священников, он всех перебил мечом: мужчин и женщин, детей и младенцев, волов, ослов и овец.

19 А Нов, священиче місто, цар побив ві́стрям меча все, — від чоловіка й аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, і вола, і осла, і дрібну́ худо́бину, — усе побив ві́стрям меча.

20 Спасся только один сын Ахимелеха, внук Ахитува, по имени Авьятар, который бежал к Давиду.

20 Та втік один син Ахімелеха, Ахітувового сина, а ім'я́ йому: Евіята́р. І втік він до Давида.

21 Авьятар рассказал ему, что Саул убил священников ГОСПОДНИХ.

21 І Евіята́р доніс Давидові, що Саул повбивав Господніх священиків.

22 Давид ответил Авьятару: «Знал я, что был там в тот день Доэг-эдомитянин, и понял, что он непременно донесет Саулу. Это я навлек гибель на весь род твоего отца!

22 А Давид сказав до Евіята́ра: „Я знав того дня, що там ідумеянин Доеґ, яки́й конче розпові́сть Саулові. Я став причиною загибелі всіх душ дому твого́ батька!

23 Оставайся со мной, не бойся: кто ищет моей смерти, тот ищет и твоей, так что у меня ты в безопасности».

23 Зостанься ж зо мною, не бійся, бо той, хто шукатиме моєї душі, шукатиме й душі твоєї, та ти бу́деш стере́жений у мене“.

1.0x