Библия - Обещанное Восстановление

Первая книга царств

Глава 18

1 После этого разговора царя с Давидом сын его Ионафан всей душой привязался к Давиду и полюбил его всем сердцем.

2 Саул в тот день оставил Давида при себе, не позволив ему вернуться к отцу;

3 Ионафан же заключил с Давидом союз, потому что полюбил его всем сердцем.

4 Ионафан подарил Давиду плащ со своего плеча, но не только одежду, а и меч, лук и пояс.

5 Куда бы ни посылал его Саул, Давид во всем был успешен, и потому царь поставил его во главе войска; это понравилось всему народу и слугам Саула.

6 Когда Давид и всё войско возвращались домой после победы над Голиафом, женщины из всех израильских селений выходили навстречу царю Саулу с радостным пением и плясками, с бубнами и струнными инструментами.

7 Они пели и танцевали, восклицая: «Саул сразил тысячи, а Давид — десятки тысяч!»

8 Возмутило это Саула, и сказал он с досадой: «Давиду приписали десятки тысяч, а мне — лишь тысячи! Только царства ему теперь недостает!»

9 С того дня Саул стал следить за Давидом, во всем подозревая его.

10 На следующий день злой дух, посланный Богом, сошел на Саула, и тот безумствовал в своем доме, а Давид играл для него на лире, как делал это всегда. В руке у Саула было копье,

11 и он дважды метнул его, решив пригвоздить Давида к стене, но тот оба раза увернулся.

12 Стал Саул опасаться Давида, потому что ГОСПОДЬ был с ним, а Саула Он оставил.

13 Тогда Саул удалил от себя Давида и поставил его во главе тысячи воинов, которых тот водил в походы.

14 На всех своих путях Давид преуспевал, и ГОСПОДЬ был с ним.

15 Видя, что Давид преуспевает, стал Саул бояться его.

16 А весь Израиль и Иудея полюбили Давида, потому что он всегда был вместе с ними в бою.

17 Однажды Саул сказал Давиду: «Вот моя старшая дочь Мерав. Я отдаю ее тебе в жены, только бесстрашно служи мне и веди войны ГОСПОДНИ». Саул рассуждал про себя: «Пусть он падет не от моей руки, а от рук филистимлян».

18 Но Давид ответил Саулу: «Да кто я пред тобой и что пред тобой моя жизнь или род моего отца в Израиле, чтобы мне стать зятем царя?»

19 И когда настало время выдать Мерав, дочь Саула, за Давида, ее выдали замуж за Адриэля из Мехолы.

20 Но Давида полюбила Михаль, другая дочь Саула, и, когда об этом сообщили царю, это пришлось ему по душе.

21 Саул решил: «Выдам ее за него, станет она ему ловушкой, и падет он от руки филистимлян». А Давиду сказал: «На этот раз ты станешь моим зятем».

22 Слугам своим Саул велел передавать Давиду будто по секрету: «Царь и все его слуги любят тебя — быть тебе зятем царя».

23 Слуги Саула говорили всё это Давиду, но Давид отвечал: «Вы думаете, шуточное дело — породниться с царем? Ведь я беден и незнатен».

24 И слуги Саула пересказывали царю ответы Давида.

25 Тогда Саул велел передать Давиду следующее: «Не угоден царю никакой иной выкуп за невесту, кроме обрезанной крайней плоти ста филистимлян — в отмщение врагам царя!» Так Саул задумал погубить Давида руками филистимлян.

26 Когда слуги передали это Давиду, ему понравилась эта мысль, и он захотел стать зятем царя. И, прежде чем пришло время договора,

27 Давид со своими людьми отправился в поход и убил сто филистимлян. Обрезанную крайнюю плоть их Давид принес царю как подарок от будущего зятя. И Саул выдал за него свою дочь Михаль.

28 Теперь Саул понял, что ГОСПОДЬ с Давидом, и дочь Саула Михаль любила его.

29 Еще больше Саул стал бояться Давида и уже видел в нем врага.

30 Но стоило филистимским правителям пойти войной, как Давид сражался успешнее всех прочих слуг Саула, и широко прославилось его имя.

1-а Самуїлова

Розділ 18

1 І сталося, як скінчи́в він говорити до Саула, то Йоната́нова душа зв'яза́лася з душею Давидовою, — і полюбив його Йонатан, як душу свою.

2 І того дня взяв його Сау́л, і не пустив його вернутися до дому його ба́тька.

3 І склав Йоната́н із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.

4 І зняв Йоната́н із себе плаща́, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання́ своє, і все аж до меча свого, і аж до лу́ка свого, і аж до по́яса свого.

5 І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настанови́в його Саул над вояка́ми, і він подо́бався усьому наро́дові, а також Сауловим рабам.

6 І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филисти́млянина, то повихо́дили жінки́ зо всіх Ізраїлевих міст, — щоб співати та танцюва́ти назустріч царя Саула, із бу́бнами, із радістю, та з цимба́лами.

7 І викрикували ті жінки́, що грали, та й казали: „Саул повбива́в свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої!“

8 І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприє́мна йому, і він сказав: „Давидові дали́ десятки тисяч, а мені дали тисячі, — йому бракує ще тільки царюва́ння!“

9 І від того дня й далі Саул дивився за́здрісним оком на Давида.

10 І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамови́тий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис.

11 І кинув Саул списа, кажучи про себе: „Уда́рю в Давида, і приб'ю його до стіни́! Та Давид два ра́зи ухили́вся від нього.

12 І боявся Саул Давида, бо з ним був Госпо́дь, а від Саула Він відступи́в.

13 І віддали́в його Саул від себе, і настанови́в його собі тисячником, і він вихо́див на війни, і верта́вся перед наро́дом.

14 І мав Давид пово́дження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь.

15 І побачив Саул, що той має велике пово́дження, і налякався його.

16 А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він вихо́див на війни, і верта́вся перед ними.

17 І сказав Саул до Давида: „Ось моя найстарша дочка́ Мерав, — її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні ві́йни!“ А про себе Саул сказав: „Нехай не буде на ньому моя рука, — а нехай буде на ньому рука филисти́млян!“

18 А Давид сказав до Саула: „Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зя́тем цареві?“

19 І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку́, то вона була ви́дана за жінку мехолатитянинові Адріїлові,

20 а Давида покохала Мелхо́ла,друга Саулова дочка́. І розповіли́ про це Саулові, і ця річ була слу́шна в оча́х його.

21 І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за па́стку, — і нехай буде на ньому рука филисти́млян!“ А до Давида Саул сказав удруге: „Посвоя́чишся сьогодні зо мною“.

22 І наказав Саул своїм рабам: „Промовляйте до Давида поти́ху, говорячи: Ось цар уподо́бав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоя́чишся з царем“.

23 І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: „Чи то легко в ваших оча́х посвоя́читися з царем? Таж я люди́на вбога та маловажна!“

24 І розповіли́ це раби Саула йому, говорячи: „Отак говорив Давид“.

25 І сказав Саул: „Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду́, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на не́приятелях царя“. А Саул ду́мав тим зробити, щоб Давид попав до руки филисти́млян.

26 І його раби переказали ці слова Давидові, і ця річ була мила в Давидових очах, щоб посвоя́читися з царем. І в недовгому ча́сі

27 встав Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед филисти́млян двісті чоловіка. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоя́читися з царем. І Саул дав йому за жінку дочку́ свою Мелхо́лу.

28 І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхо́ла, Саулова дочка́, полюбила його.

29 А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул нена́видів Давида по всі дні.

30 І вихо́дили воювати филистимські провідники́, і бувало — скільки вони вихо́дили, то Давид мав найбільше пово́дження від усіх Саулових рабів. І стало ім'я́ його дуже шановане.

Первая книга царств Глава 18	1-а Самуїлова Розділ 18
1 После этого разговора царя с Давидом сын его Ионафан всей душой привязался к Давиду и полюбил его всем сердцем.	1 І сталося, як скінчи́в він говорити до Саула, то Йоната́нова душа зв'яза́лася з душею Давидовою, — і полюбив його Йонатан, як душу свою.
2 Саул в тот день оставил Давида при себе, не позволив ему вернуться к отцу;	2 І того дня взяв його Сау́л, і не пустив його вернутися до дому його ба́тька.
3 Ионафан же заключил с Давидом союз, потому что полюбил его всем сердцем.	3 І склав Йоната́н із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.
4 Ионафан подарил Давиду плащ со своего плеча, но не только одежду, а и меч, лук и пояс.	4 І зняв Йоната́н із себе плаща́, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання́ своє, і все аж до меча свого, і аж до лу́ка свого, і аж до по́яса свого.
5 Куда бы ни посылал его Саул, Давид во всем был успешен, и потому царь поставил его во главе войска; это понравилось всему народу и слугам Саула.	5 І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настанови́в його Саул над вояка́ми, і він подо́бався усьому наро́дові, а також Сауловим рабам.
6 Когда Давид и всё войско возвращались домой после победы над Голиафом, женщины из всех израильских селений выходили навстречу царю Саулу с радостным пением и плясками, с бубнами и струнными инструментами.	6 І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филисти́млянина, то повихо́дили жінки́ зо всіх Ізраїлевих міст, — щоб співати та танцюва́ти назустріч царя Саула, із бу́бнами, із радістю, та з цимба́лами.
7 Они пели и танцевали, восклицая: «Саул сразил тысячи, а Давид — десятки тысяч!»	7 І викрикували ті жінки́, що грали, та й казали: „Саул повбива́в свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої!“
8 Возмутило это Саула, и сказал он с досадой: «Давиду приписали десятки тысяч, а мне — лишь тысячи! Только царства ему теперь недостает!»	8 І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприє́мна йому, і він сказав: „Давидові дали́ десятки тисяч, а мені дали тисячі, — йому бракує ще тільки царюва́ння!“
9 С того дня Саул стал следить за Давидом, во всем подозревая его.	9 І від того дня й далі Саул дивився за́здрісним оком на Давида.
10 На следующий день злой дух, посланный Богом, сошел на Саула, и тот безумствовал в своем доме, а Давид играл для него на лире, как делал это всегда. В руке у Саула было копье,	10 І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамови́тий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис.
11 и он дважды метнул его, решив пригвоздить Давида к стене, но тот оба раза увернулся.	11 І кинув Саул списа, кажучи про себе: „Уда́рю в Давида, і приб'ю його до стіни́! Та Давид два ра́зи ухили́вся від нього.
12 Стал Саул опасаться Давида, потому что ГОСПОДЬ был с ним, а Саула Он оставил.	12 І боявся Саул Давида, бо з ним був Госпо́дь, а від Саула Він відступи́в.
13 Тогда Саул удалил от себя Давида и поставил его во главе тысячи воинов, которых тот водил в походы.	13 І віддали́в його Саул від себе, і настанови́в його собі тисячником, і він вихо́див на війни, і верта́вся перед наро́дом.
14 На всех своих путях Давид преуспевал, и ГОСПОДЬ был с ним.	14 І мав Давид пово́дження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь.
15 Видя, что Давид преуспевает, стал Саул бояться его.	15 І побачив Саул, що той має велике пово́дження, і налякався його.
16 А весь Израиль и Иудея полюбили Давида, потому что он всегда был вместе с ними в бою.	16 А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він вихо́див на війни, і верта́вся перед ними.
17 Однажды Саул сказал Давиду: «Вот моя старшая дочь Мерав. Я отдаю ее тебе в жены, только бесстрашно служи мне и веди войны ГОСПОДНИ». Саул рассуждал про себя: «Пусть он падет не от моей руки, а от рук филистимлян».	17 І сказав Саул до Давида: „Ось моя найстарша дочка́ Мерав, — її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні ві́йни!“ А про себе Саул сказав: „Нехай не буде на ньому моя рука, — а нехай буде на ньому рука филисти́млян!“
18 Но Давид ответил Саулу: «Да кто я пред тобой и что пред тобой моя жизнь или род моего отца в Израиле, чтобы мне стать зятем царя?»	18 А Давид сказав до Саула: „Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зя́тем цареві?“
19 И когда настало время выдать Мерав, дочь Саула, за Давида, ее выдали замуж за Адриэля из Мехолы.	19 І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку́, то вона була ви́дана за жінку мехолатитянинові Адріїлові,
20 Но Давида полюбила Михаль, другая дочь Саула, и, когда об этом сообщили царю, это пришлось ему по душе.	20 а Давида покохала Мелхо́ла,друга Саулова дочка́. І розповіли́ про це Саулові, і ця річ була слу́шна в оча́х його.
21 Саул решил: «Выдам ее за него, станет она ему ловушкой, и падет он от руки филистимлян». А Давиду сказал: «На этот раз ты станешь моим зятем».	21 І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за па́стку, — і нехай буде на ньому рука филисти́млян!“ А до Давида Саул сказав удруге: „Посвоя́чишся сьогодні зо мною“.
22 Слугам своим Саул велел передавать Давиду будто по секрету: «Царь и все его слуги любят тебя — быть тебе зятем царя».	22 І наказав Саул своїм рабам: „Промовляйте до Давида поти́ху, говорячи: Ось цар уподо́бав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоя́чишся з царем“.
23 Слуги Саула говорили всё это Давиду, но Давид отвечал: «Вы думаете, шуточное дело — породниться с царем? Ведь я беден и незнатен».	23 І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: „Чи то легко в ваших оча́х посвоя́читися з царем? Таж я люди́на вбога та маловажна!“
24 И слуги Саула пересказывали царю ответы Давида.	24 І розповіли́ це раби Саула йому, говорячи: „Отак говорив Давид“.
25 Тогда Саул велел передать Давиду следующее: «Не угоден царю никакой иной выкуп за невесту, кроме обрезанной крайней плоти ста филистимлян — в отмщение врагам царя!» Так Саул задумал погубить Давида руками филистимлян.	25 І сказав Саул: „Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду́, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на не́приятелях царя“. А Саул ду́мав тим зробити, щоб Давид попав до руки филисти́млян.
26 Когда слуги передали это Давиду, ему понравилась эта мысль, и он захотел стать зятем царя. И, прежде чем пришло время договора,	26 І його раби переказали ці слова Давидові, і ця річ була мила в Давидових очах, щоб посвоя́читися з царем. І в недовгому ча́сі
27 Давид со своими людьми отправился в поход и убил сто филистимлян. Обрезанную крайнюю плоть их Давид принес царю как подарок от будущего зятя. И Саул выдал за него свою дочь Михаль.	27 встав Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед филисти́млян двісті чоловіка. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоя́читися з царем. І Саул дав йому за жінку дочку́ свою Мелхо́лу.
28 Теперь Саул понял, что ГОСПОДЬ с Давидом, и дочь Саула Михаль любила его.	28 І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхо́ла, Саулова дочка́, полюбила його.
29 Еще больше Саул стал бояться Давида и уже видел в нем врага.	29 А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул нена́видів Давида по всі дні.
30 Но стоило филистимским правителям пойти войной, как Давид сражался успешнее всех прочих слуг Саула, и широко прославилось его имя.	30 І вихо́дили воювати филистимські провідники́, і бувало — скільки вони вихо́дили, то Давид мав найбільше пово́дження від усіх Саулових рабів. І стало ім'я́ його дуже шановане.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Первая книга царств

Глава 18

1-а Самуїлова

Розділ 18

Первая книга царств

Глава 18

1-а Самуїлова

Розділ 18

Ветхий завет

Новый завет

Первая книга царств

Глава 18

1-а Самуїлова

Розділ 18

Первая книга царств

Глава 18

1-а Самуїлова

Розділ 18

Ветхий
завет

Новый
завет