Первая книга царствГлава 12 |
|
1 |
|
2 Теперь во главе вас царь, а я уже стар и сед, но мои сыновья среди вас. От юности и доныне я был во главе народа. |
|
3 Вот я перед вами, свидетельствуйте обо мне перед ГОСПОДОМ и Его помазанником: забрал ли я у кого быка или осла, обижал ли кого или притеснял, взял ли у кого подношение, чтобы закрыть глаза на его дела, — скажите, я всё вам верну». |
|
4 Они ответили: «Нет, ты не обижал нас и не притеснял, ничего ни у кого не забирал». |
|
5 Он сказал им: «Ныне ГОСПОДЬ вам свидетель и Его помазанник, что вы не нашли у меня ничего своего». Они отвечали: «Да, Он свидетель!» |
|
6 |
|
7 Теперь приготовьтесь, я рассужу вас с Самим ГОСПОДОМ: чем отплатили вы за все благодеяния, что оказал Он вам и отцам вашим? |
|
8 Пришел Иаков в Египет, а когда угнетенные отцы ваши возопили к ГОСПОДУ, то послал ГОСПОДЬ Моисея и Аарона, и они вывели отцов ваших из Египта, и Он поселил их на этом месте. |
|
9 А когда забыли они ГОСПОДА, Бога своего, то Он предал их в руки Сисеры, военачальника хацорского, в руки филистимлян, в руки царя моавского, которые с ними воевали. |
|
10 Но вновь возопили они к ГОСПОДУ: „Согрешили мы, оставили ГОСПОДА, стали служить ваалам и астартам — но теперь спаси нас от руки врагов, и станем служить Тебе“. |
|
11 Тогда ГОСПОДЬ послал Еруббааля и Бедана, Ифтаха и Самуила — Он спас вас от рук окружавших врагов, и стали вы жить спокойно. |
|
12 Но когда вы увидели, что против вас вышел Нахаш, царь аммонитян, вы сказали мне: „Нет, пусть царь правит нами“, а ведь царствовал над вами ГОСПОДЬ, Бог ваш. |
|
13 Так вот царя, которого вы избрали и о котором просили, поставил над вами ГОСПОДЬ. |
|
14 Если вы будете благоговеть пред ГОСПОДОМ и служить Ему, будете слушаться Его голоса и не станете противиться сказанному Им, если вы сами и царь, который правит вами, будете следовать за ГОСПОДОМ, то благо будет вам. |
|
15 Если не станете слушаться голоса ГОСПОДА и воспротивитесь сказанному ГОСПОДОМ, то тяжела будет рука Его над вами, как прежде над вашими отцами. |
|
16 А теперь смотрите, какое знамение сотворит ГОСПОДЬ у вас на глазах. |
|
17 Не самый ли разгар лета сейчас? Но я воззову к ГОСПОДУ, и пошлет Он гром и ливень, и вы тогда убедитесь, как тяжко согрешили против ГОСПОДА, прося себе царя». |
|
18 Самуил воззвал к ГОСПОДУ, и Он в тот же день послал гром и ливень. Весь народ был в трепете перед ГОСПОДОМ и Самуилом. |
|
19 |
|
20 Самуил ответил народу: «Не бойтесь! Хоть вы и совершили такое зло, но теперь следуйте за ГОСПОДОМ не уклоняясь, служите Ему всем сердцем. |
|
21 Не обращайтесь к ничтожным божествам, которые и пользы не принесут, и не спасут, ведь они — ничто. |
|
22 А ГОСПОДЬ ради великого имени Своего не оставит Своего народа, ведь Он Сам пожелал сделать вас Своим народом. |
|
23 Мне грешно перед ГОСПОДОМ перестать молиться о вас, я по-прежнему буду наставлять вас, направлять на прямой и добрый путь. |
|
24 Пребывайте в благоговении перед ГОСПОДОМ и служите Ему по правде, от всего сердца, ведь вы видели, какие великие дела Он совершил ради вас. |
|
25 А если станете творить зло — то погибнете и вы, и царь ваш». |
1-а СамуїловаРозділ 12 |
|
1 |
|
2 А тепер той цар ось ходить перед вами. А я поста́рів та посивів, а сини мої — ось вони з вами. І я ходив перед вами від своєї мо́лодости аж до цього дня. |
|
3 Ось я! Свідку́йте проти мене перед Господом та перед Його пома́занцем: чийо́го вола я взяв, чи осла чийо́го взяв я? А кого я гнобив, кому чинив наси́льство? І з чиєї руки взяв я пі́дкупа, і відвернув свої очі від нього? І все це я поверну́ вам“. |
|
4 А вони сказали: „Не гноби́в ти нас, і не чинив нам наси́льства, і ні від ко́го нічо́го не брав“. |
|
5 І він сказав: „Госпо́дь свідок на вас, і свідок Його пома́занець цього дня, що ви нічого не знайшли в моїй руці“. А народ сказав: „Свідок!“ |
|
6 І сказав Самуїл до народу: „Свідок Господь, що поставив Мойсея та Ааро́на, і що вивів наших батьків із єгипетського кра́ю. |
|
7 А тепер станьте, і я буду суди́тися з вами перед Господнім лицем про всі доброді́йства Господні, які Він учинив із вами та з вашими батька́ми. |
|
8 Як Яків прийшов був до Єгипту, і батьки́ ваші кли́кали до Господа, то Господь послав Мойсея та Аарона, і вони вивели ваших батьків із Єгипту, і осади́ли їх у цьому місці. |
|
9 Та вони забу́ли Господа, Бога свого, і Він передав їх у руку Сісе́ри, начальника хацорського війська, і в руку филисти́млян та в руку моавського царя, — і вони воювали проти них. |
|
10 І кли́кали вони до Господа та говорили: „Згрішили ми, бо покинули Господа та й служили Ваа́лам та Аста́ртам. А тепер урятуй нас із руки наших ворогів, і ми бу́демо служити Тобі. |
|
11 І послав Господь Єруббаа́ла, і Беда́на, і Їфта́ха, і Самуїла, — і врятував вас із руки довко́лишніх ваших ворогів, і ви сиділи безпечно. |
|
12 А коли ви побачили, що Нахаш, цар аммонських синів, прийшов на вас, то сказали мені: Ні, — нехай царює над нами цар! А Цар ваш — Госпо́дь, Бог ваш. |
|
13 А тепер ось той цар, якого ви вибрали, якого жадали, і ось дав Господь над вами царя. |
|
14 Якщо ви бу́дете боятися Господа, і бу́дете служити Йому, і бу́дете слухатися Його голосу, і не бу́дете непокі́рні до Господніх заповідей, то будете й ви, і цар, що царює над вами, ходити за Господом, Богом вашим. |
|
15 А якщо ви не будете слухатися Господнього голосу, і будете непокі́рні до Господніх за́повідей, то Господня рука буде проти вас та проти ваших батьків! |
|
16 I ось тепер станьте, і побачте ту велику річ, що Господь зробить на ваших оча́х. |
|
17 Чи ж сьогодні не жнива́ на пшеницю? Я покличу до Господа, і Він пошле грім та дощ, а ви пізнаєте й побачите, що велике ваше зло, яке ви зробили в Господніх оча́х жада́нням для себе царя“. |
|
18 І кли́кнув Самуїл до Господа, а Господь послав того дня грім та дощ. І ввесь народ сильно злякався Господа та Самуїла! |
|
19 І сказав увесь народ до Самуїла: „Помолися за своїх рабів до Господа, Бога твого, щоб нам не померти, бо понад усі наші гріхи́ додали́ ми ще й оце зло, що жадали для себе царя“. |
|
20 І сказав Самуїл до народу: „Не бійтеся! Ви зробили все те зло, тільки не відступіть від Господа, і служіть Господе́ві всім серцем своїм! |
|
21 І не відступайте, і не йдіть за марно́тами, які не допоможуть і які не врятують, бо марно́та вони. |
|
22 Бо Господь не поли́шить народу Свого ради Свого великого Йме́ння, бо зволив Господь зробити вас народом Своїм. |
|
23 Також я, — не дай мені, Боже, грішити проти Господа, щоб перестав я молитися за вас! І я буду наставля́ти вас на дорогу добру та про́сту. |
|
24 Тільки бійтеся Господа, і служіть Йому правдиво всім вашим серцем, бо ви бачили, які великі діла вчинив Він із вами! |
|
25 А якщо справді бу́дете чинити зло, — погинете й ви, і цар ваш!“ |
Первая книга царствГлава 12 |
1-а СамуїловаРозділ 12 |
|
1 |
1 |
|
2 Теперь во главе вас царь, а я уже стар и сед, но мои сыновья среди вас. От юности и доныне я был во главе народа. |
2 А тепер той цар ось ходить перед вами. А я поста́рів та посивів, а сини мої — ось вони з вами. І я ходив перед вами від своєї мо́лодости аж до цього дня. |
|
3 Вот я перед вами, свидетельствуйте обо мне перед ГОСПОДОМ и Его помазанником: забрал ли я у кого быка или осла, обижал ли кого или притеснял, взял ли у кого подношение, чтобы закрыть глаза на его дела, — скажите, я всё вам верну». |
3 Ось я! Свідку́йте проти мене перед Господом та перед Його пома́занцем: чийо́го вола я взяв, чи осла чийо́го взяв я? А кого я гнобив, кому чинив наси́льство? І з чиєї руки взяв я пі́дкупа, і відвернув свої очі від нього? І все це я поверну́ вам“. |
|
4 Они ответили: «Нет, ты не обижал нас и не притеснял, ничего ни у кого не забирал». |
4 А вони сказали: „Не гноби́в ти нас, і не чинив нам наси́льства, і ні від ко́го нічо́го не брав“. |
|
5 Он сказал им: «Ныне ГОСПОДЬ вам свидетель и Его помазанник, что вы не нашли у меня ничего своего». Они отвечали: «Да, Он свидетель!» |
5 І він сказав: „Госпо́дь свідок на вас, і свідок Його пома́занець цього дня, що ви нічого не знайшли в моїй руці“. А народ сказав: „Свідок!“ |
|
6 |
6 І сказав Самуїл до народу: „Свідок Господь, що поставив Мойсея та Ааро́на, і що вивів наших батьків із єгипетського кра́ю. |
|
7 Теперь приготовьтесь, я рассужу вас с Самим ГОСПОДОМ: чем отплатили вы за все благодеяния, что оказал Он вам и отцам вашим? |
7 А тепер станьте, і я буду суди́тися з вами перед Господнім лицем про всі доброді́йства Господні, які Він учинив із вами та з вашими батька́ми. |
|
8 Пришел Иаков в Египет, а когда угнетенные отцы ваши возопили к ГОСПОДУ, то послал ГОСПОДЬ Моисея и Аарона, и они вывели отцов ваших из Египта, и Он поселил их на этом месте. |
8 Як Яків прийшов був до Єгипту, і батьки́ ваші кли́кали до Господа, то Господь послав Мойсея та Аарона, і вони вивели ваших батьків із Єгипту, і осади́ли їх у цьому місці. |
|
9 А когда забыли они ГОСПОДА, Бога своего, то Он предал их в руки Сисеры, военачальника хацорского, в руки филистимлян, в руки царя моавского, которые с ними воевали. |
9 Та вони забу́ли Господа, Бога свого, і Він передав їх у руку Сісе́ри, начальника хацорського війська, і в руку филисти́млян та в руку моавського царя, — і вони воювали проти них. |
|
10 Но вновь возопили они к ГОСПОДУ: „Согрешили мы, оставили ГОСПОДА, стали служить ваалам и астартам — но теперь спаси нас от руки врагов, и станем служить Тебе“. |
10 І кли́кали вони до Господа та говорили: „Згрішили ми, бо покинули Господа та й служили Ваа́лам та Аста́ртам. А тепер урятуй нас із руки наших ворогів, і ми бу́демо служити Тобі. |
|
11 Тогда ГОСПОДЬ послал Еруббааля и Бедана, Ифтаха и Самуила — Он спас вас от рук окружавших врагов, и стали вы жить спокойно. |
11 І послав Господь Єруббаа́ла, і Беда́на, і Їфта́ха, і Самуїла, — і врятував вас із руки довко́лишніх ваших ворогів, і ви сиділи безпечно. |
|
12 Но когда вы увидели, что против вас вышел Нахаш, царь аммонитян, вы сказали мне: „Нет, пусть царь правит нами“, а ведь царствовал над вами ГОСПОДЬ, Бог ваш. |
12 А коли ви побачили, що Нахаш, цар аммонських синів, прийшов на вас, то сказали мені: Ні, — нехай царює над нами цар! А Цар ваш — Госпо́дь, Бог ваш. |
|
13 Так вот царя, которого вы избрали и о котором просили, поставил над вами ГОСПОДЬ. |
13 А тепер ось той цар, якого ви вибрали, якого жадали, і ось дав Господь над вами царя. |
|
14 Если вы будете благоговеть пред ГОСПОДОМ и служить Ему, будете слушаться Его голоса и не станете противиться сказанному Им, если вы сами и царь, который правит вами, будете следовать за ГОСПОДОМ, то благо будет вам. |
14 Якщо ви бу́дете боятися Господа, і бу́дете служити Йому, і бу́дете слухатися Його голосу, і не бу́дете непокі́рні до Господніх заповідей, то будете й ви, і цар, що царює над вами, ходити за Господом, Богом вашим. |
|
15 Если не станете слушаться голоса ГОСПОДА и воспротивитесь сказанному ГОСПОДОМ, то тяжела будет рука Его над вами, как прежде над вашими отцами. |
15 А якщо ви не будете слухатися Господнього голосу, і будете непокі́рні до Господніх за́повідей, то Господня рука буде проти вас та проти ваших батьків! |
|
16 А теперь смотрите, какое знамение сотворит ГОСПОДЬ у вас на глазах. |
16 I ось тепер станьте, і побачте ту велику річ, що Господь зробить на ваших оча́х. |
|
17 Не самый ли разгар лета сейчас? Но я воззову к ГОСПОДУ, и пошлет Он гром и ливень, и вы тогда убедитесь, как тяжко согрешили против ГОСПОДА, прося себе царя». |
17 Чи ж сьогодні не жнива́ на пшеницю? Я покличу до Господа, і Він пошле грім та дощ, а ви пізнаєте й побачите, що велике ваше зло, яке ви зробили в Господніх оча́х жада́нням для себе царя“. |
|
18 Самуил воззвал к ГОСПОДУ, и Он в тот же день послал гром и ливень. Весь народ был в трепете перед ГОСПОДОМ и Самуилом. |
18 І кли́кнув Самуїл до Господа, а Господь послав того дня грім та дощ. І ввесь народ сильно злякався Господа та Самуїла! |
|
19 |
19 І сказав увесь народ до Самуїла: „Помолися за своїх рабів до Господа, Бога твого, щоб нам не померти, бо понад усі наші гріхи́ додали́ ми ще й оце зло, що жадали для себе царя“. |
|
20 Самуил ответил народу: «Не бойтесь! Хоть вы и совершили такое зло, но теперь следуйте за ГОСПОДОМ не уклоняясь, служите Ему всем сердцем. |
20 І сказав Самуїл до народу: „Не бійтеся! Ви зробили все те зло, тільки не відступіть від Господа, і служіть Господе́ві всім серцем своїм! |
|
21 Не обращайтесь к ничтожным божествам, которые и пользы не принесут, и не спасут, ведь они — ничто. |
21 І не відступайте, і не йдіть за марно́тами, які не допоможуть і які не врятують, бо марно́та вони. |
|
22 А ГОСПОДЬ ради великого имени Своего не оставит Своего народа, ведь Он Сам пожелал сделать вас Своим народом. |
22 Бо Господь не поли́шить народу Свого ради Свого великого Йме́ння, бо зволив Господь зробити вас народом Своїм. |
|
23 Мне грешно перед ГОСПОДОМ перестать молиться о вас, я по-прежнему буду наставлять вас, направлять на прямой и добрый путь. |
23 Також я, — не дай мені, Боже, грішити проти Господа, щоб перестав я молитися за вас! І я буду наставля́ти вас на дорогу добру та про́сту. |
|
24 Пребывайте в благоговении перед ГОСПОДОМ и служите Ему по правде, от всего сердца, ведь вы видели, какие великие дела Он совершил ради вас. |
24 Тільки бійтеся Господа, і служіть Йому правдиво всім вашим серцем, бо ви бачили, які великі діла вчинив Він із вами! |
|
25 А если станете творить зло — то погибнете и вы, и царь ваш». |
25 А якщо справді бу́дете чинити зло, — погинете й ви, і цар ваш!“ |