Книга судейГлава 11 |
|
1 |
|
2 Были у Гилада сыновья и от жены, и когда они выросли, то прогнали Иеффая, сказав ему: «Не будет тебе доли в наследстве отца нашего, ведь ты рожден чужой женщиной». |
|
3 И пришлось Иеффаю бежать от своих братьев и поселиться в земле Тов. Туда к нему стекались негодные люди, и вместе с ним они ходили на разбой. |
|
4 |
|
5 И тогда гиладские старейшины отправились в землю Тов за Иеффаем. |
|
6 Попросили они Иеффая: «Вернись и будь нашим вождем в войне с аммонитянами!» |
|
7 Ответил Иеффай гиладским старейшинам: «Не вы ли меня отвергли, изгнали из отчего дома? Что же вы теперь ко мне пришли, когда случилась с вами беда?» |
|
8 А гиладские старейшины сказали Иеффаю: «Потому мы и пришли просить тебя, чтобы ты повел нас на войну с аммонитянами, чтобы ты стал вождем нашим и выступил во главе всех жителей Гилада». |
|
9 Переспросил Иеффай гиладских старейшин: «А если я поведу вас на войну с аммонитянами и ГОСПОДЬ дарует мне победу, останусь ли я вашим главой?» |
|
10 И гиладские старейшины заверили Иеффая: «Пусть Сам ГОСПОДЬ будет нам свидетелем, мы всё сделаем по твоему слову». |
|
11 Отправился Иеффай с гиладскими старейшинами в Мицпу, и народ поставил его своим главой и вождем. И Иеффай повторил перед ГОСПОДОМ в Мицпе всё то, что он сказал гиладским старейшинам. |
|
12 |
|
13 Так ответил царь аммонитян послам Иеффая: «Израиль по пути из Египта захватил мои земли от Арнона до Яввока и до берегов Иордана. Верни мне их по-доброму». |
|
14 Снова Иеффай отправил послов к царю аммонитян |
|
15 с такими словами: «Так говорит Иеффай: не захватывал Израиль земли у Моава и у аммонитян! |
|
16 Выйдя из Египта, Израиль направился через пустыню к Красному морю и дошел до Кадеша. |
|
17 Потом Израиль отправил послов к царю эдомскому и просил разрешения пройти через его страну, но царь эдомский отказал ему. Отправил Израиль послов к царю моавскому, но и тот ему отказал, и Израиль остался в Кадеше. |
|
18 Обойдя стороной Эдом и Моав, прошел он через пустыню, подошел к Моаву с востока и стал лагерем на другом берегу реки Арнон. Но в пределы Моава он не вторгался, ведь река Арнон — граница Моава. |
|
19 Потом Израиль отправил послов к Сихону, царю аморейскому, царю Хешбона, и просил разрешения пройти через его страну к своей земле. |
|
20 Но Сихон не доверился Израилю и не разрешил пройти через его страну, а собрал свое войско, встал лагерем в Яхаце и сразился с израильтянами. |
|
21 А ГОСПОДЬ, Бог Израилев, предал Сихона и его народ в руки израильтян, и израильтяне одержали победу над амореями и захватили все те земли, где прежде обитали амореи. |
|
22 Завладели они всей землей аморейской — от Арнона до Яввока и от пустыни до берегов Иордана. |
|
23 Сам ГОСПОДЬ, Бог Израилев, изгнал амореев ради Своего народа, Израиля, и ты теперь хочешь захватить эти земли? |
|
24 Разве ты не владеешь тем, что Кемош, твой бог, отдал тебе во владение? Потому и мы будем владеть теми землями, которые ГОСПОДЬ, Бог наш, дал нам во владение. |
|
25 Чем ты лучше Балака, сына Циппора, царя Моава? Враждовал ли он с Израилем, воевал ли с ним? |
|
26 Вот уже триста лет израильтяне живут в Хешбоне и его окрестностях, в Ароэре и его окрестностях и в прочих селениях у Арнона. Что же раньше вы не требовали их себе? |
|
27 Ничем я перед тобой не провинился, а ты причиняешь мне зло — идешь на меня войной. Да рассудит ныне ГОСПОДЬ израильтян и аммонитян, пусть Он будет Судьей!» |
|
28 Но царь аммонитян не стал слушать слов Иеффая, переданных ему послами. |
|
29 |
|
30 Дал тогда Иеффай ГОСПОДУ обет: «Если Ты предашь в мои руки аммонитян, |
|
31 то первое, что выйдет из ворот моего дома, когда я буду возвращаться назад с победой над аммонитянами, станет ГОСПОДНИМ — я принесу это в жертву всесожжения». |
|
32 Пошел Иеффай войной на аммонитян, и предал ГОСПОДЬ их в его руки. |
|
33 И он нанес им жестокое поражение, преследовал от Ароэра до Миннита и захватил двадцать селений до самого Авель-Керамима; так израильтяне подчинили себе аммонитян. |
|
34 |
|
35 Когда он увидел ее, то разорвал на себе одежды и закричал: «О дочь моя! Какой удар ты нанесла мне! Подобно тем, кто мне желает зла, — ведь я дал обет ГОСПОДУ и не могу нарушить его!» |
|
36 Отвечала она ему: «Отец, если ты дал обет ГОСПОДУ, то поступи со мной, как обещал, ведь ГОСПОДЬ через тебя воздал твоим врагам, аммонитянам». |
|
37 И еще она сказала отцу: «Лишь об одном прошу: отпусти меня на два месяца, я пойду на холмы и стану там оплакивать вместе с подругами свою участь, что замуж мне не выйти». |
|
38 Он согласился отпустить ее на два месяца, и она на холмах оплакивала вместе с подругами свою участь. |
|
39 Когда прошли эти два месяца, она вернулась к отцу, и он исполнил свой обет. И замужем она не была. Повелось в Израиле |
|
40 с тех пор, что на четыре дня в году израильские девушки уходят поминать дочь Иеффая из Гилада. |
Книга СуддiвРозділ 11 |
|
1 |
|
2 І породила Ґілеадова жінка йому синів. І повиро́стали сини тієї жінки, та й вигнали Їфтаха, і сказали йому: „Не будеш володіти в домі нашого батька, бо ти син іншої жінки!“ |
|
3 І втік Їфта́х перед своїми братами, і осівся в кра́ї Тов. І зібралися до Їфтаха гуля́щі люди, та й виходили з ним. |
|
4 І сталося по часі, і воювали Аммонові сини з Ізраїлем. |
|
5 І сталося, як воювали Аммонові сини з Ізраїлем, то пішли ґілеадські старші́, щоб забрати Їфтаха з кра́ю Тов. |
|
6 І сказали вони до Їфтаха: „Іди ж, і будеш нам провідником, і будемо воювати з Аммоновими сина́ми“. |
|
7 І сказав Їфтах до ґілеадських старши́х: „Чи ж не ви знена́видили мене, і вигнали мене з дому мого батька? І чого ви прийшли до мене тепер, коли ви в біді?“ |
|
8 І сказали ґілеадські старші́ до Їфтаха: „Зате ми тепер вернулися до тебе! І ти піди з нами, і бу́демо воювати з Аммоновими синами, і станеш нам головою для всіх ме́шканців ґілеадських“. |
|
9 І сказав Їфтах до ґілеадських старших: „Якщо ви мене вернете воювати з Аммоновими синами, і Господь дасть їх, щоб були побиті передо мною, то чи я стану вам головою?“. |
|
10 І сказали ґілеадські старші до Їфтаха: „Нехай Господь буде свідком поміж нами, що так, як слово твоє, так зро́бимо“. |
|
11 І пішов Їфтах з ґілеадськими старшими, і народ настанови́в його собі за го́лову та провідника́, а Їфтах промовляв усі свої слова́ перед Господнім лицем у Міцпі. |
|
12 І послав Їфтах послів до царів Аммонових синів, говорячи: „Що тобі до мене, що ти прийшов до мене воювати з моїм кра́єм?“ |
|
13 І сказав цар Аммонових синів до Їфтаховнх послів: „Бо Ізраїль забрав мій край, коли він вихо́див з Єгипту, від Арнону й аж до Яббоку та аж до Йорда́ну. А тепер верни ж їх у мирі“. |
|
14 А Їфтах ще послав послів до царя Аммонових синів, |
|
15 і сказав йому: „Так сказав Їфта́х: Не взяв Ізра́їль кра́ю Моавого та краю Аммонових синів, |
|
16 бо коли йшли вони з Єгипту, то Ізраїль ішов по пустині аж до Червоного моря, і прийшов до Каде́шу. |
|
17 І послав Ізраїль послів до едо́мського царя, говорячи: Нехай я перейду́ твоїм кра́єм, — та не послухав едомський цар. І послав він також до царя моа́вського, — та й той не хотів. І осівся Ізраїль у Каде́шу. |
|
18 І пішов він пустинею, і обійшов край едо́мський та край моа́вський, і прийшов зо сходу сонця до моавського кра́ю, та й таборува́ли по тім боці Арно́ну, а в моавські границі не входили, бо Арнон — границя Моава. |
|
19 І послав Ізра́їль послів до Сихо́на, царя аморе́йського, царя хешбо́нського, і сказав йому Ізраїль: „Нехай ми пере́йдемо твоїм краєм аж до місця свого“. |
|
20 І не вірив Сихо́н Ізраїлеві, щоб він ми́рно перейшов його границями. І зібрав Сихон увесь народ свій, та й таборува́ли в Йохці, і воювали з Ізраїлем. |
|
21 І дав Господь, Бог Ізраїля, Сихона та ввесь народ його в Ізраїлеву руку, — вони побили їх. І посів Ізраїль увесь край аморе́янина, ме́шканця того кра́ю. |
|
22 І вони посіли всю аморе́йську країну від Арно́ну й аж до Яббо́ку, і від пустині та аж до Йорда́ну. |
|
23 А тепер Госпо́дь, Бог Ізраїлів, вигнав Аморе́янина перед народом Своїм, Ізраїлем, а ти посядеш його? |
|
24 Отож, що дасть тобі на насліддя Кемош, бог твій, те ти посядеш, а все, де вигнав Господь, Бог наш, перед нами, те ми посядемо. |
|
25 А тепер чи справді ти ліпший від Бала́ка, Ціппорового сина, царя моа́вського? Чи сваритися — сварився він з Ізраїлем? Чи воювати — воював із ними? |
|
26 Коли Ізраїль сидів у Хешбоні та в підлеглих містах його, і в Ар'орі та в підлеглих містах його, і по всіх містах, що над Арноном, три сотні літ, то чому́ не відібрали ви їх за той час? |
|
27 А тобі я не згрішив, а ти робиш зо мною зло, щоб воювати зо мною. Нехай розсудить Господь, що судить сьогодні між Ізраїлевими синами та між синами Аммоновими“. |
|
28 Та цар Аммонових синів не послухався слів Їфтаха, що до нього посилав. |
|
29 І Дух Господній перебував на Їфта́хові, і він перейшов Ґілеа́д та Манасі́ю, і перейшов ґілеа́дську Міцпе́, а з ґілеадської Міцпе перейшов до Аммонових синів. |
|
30 І обіцяв Їфтах обі́тницю Господе́ві й сказав: „Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою ру́ку, |
|
31 то станеться, — виходя́чий, що ви́йде з дверей мого дому навпроти мене, коли я верта́тимусь з ми́ром від Аммонових синів, то буде він для Господа, і я принесу́ його в цілопа́лення“. |
|
32 І прийшов Їфтах до Аммонових синів воювати з ними, а Господь дав їх у його руку. |
|
33 І він побив їх дуже великою пора́зкою від Ароеру й аж туди, де йти до Мінніту, двадцять міст, і аж до Авел-Кераміму. І впокори́лися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими. |
|
34 І прийшов Їфтах до Міцпи́ до свого дому, аж ось виходить навпроти нього дочка́ його з бу́бнами та з та́нцями! А вона була в нього тільки одна, — не було в нього, окрім неї, ані сина, ані дочки́. |
|
35 І сталося, як він побачив її, то розде́р одежу свою та й сказав: „Ах, до́чко моя! Ти справді повалила мене, і ти стала однією з тих, що нещасли́влять мене. Бо я дав Господе́ві обі́та, і не мо́жу відмовитися від нього“. |
|
36 А вона відказала йому: „Ба́тьку мій, ти дав обі́тницю Господе́ві, — зроби мені, як вийшло з твоїх уст, коли Господь зробив тобі пі́мсту на твоїх ворогів, на Аммонових синів“. |
|
37 І сказала вона до свого батька: „Нехай буде мені зро́блена оця річ: відпусти мене на два місяці, і нехай я піду́ й зійду́ на го́ру, і нехай опла́чу дівува́ння своє я та при́ятельки мої“. |
|
38 А він сказав: „Іди!“ І послав її на два місяці. І пішла вона та її при́ятельки, і оплакувала дівува́ння своє. |
|
39 І сталося в кінці двох місяців, і верну́лася вона до ба́тька свого, а він учинив над нею свою обі́тницю, яку обіцяв був, і вона не пізнала мужа. І сталося це звичаєм в Ізраїлі: |
|
40 рік-річно ходять Ізраїлеві до́чки плакати за дочко́ю ґілеадянина Їфтаха, чотири дні в році. |
Книга судейГлава 11 |
Книга СуддiвРозділ 11 |
|
1 |
1 |
|
2 Были у Гилада сыновья и от жены, и когда они выросли, то прогнали Иеффая, сказав ему: «Не будет тебе доли в наследстве отца нашего, ведь ты рожден чужой женщиной». |
2 І породила Ґілеадова жінка йому синів. І повиро́стали сини тієї жінки, та й вигнали Їфтаха, і сказали йому: „Не будеш володіти в домі нашого батька, бо ти син іншої жінки!“ |
|
3 И пришлось Иеффаю бежать от своих братьев и поселиться в земле Тов. Туда к нему стекались негодные люди, и вместе с ним они ходили на разбой. |
3 І втік Їфта́х перед своїми братами, і осівся в кра́ї Тов. І зібралися до Їфтаха гуля́щі люди, та й виходили з ним. |
|
4 |
4 І сталося по часі, і воювали Аммонові сини з Ізраїлем. |
|
5 И тогда гиладские старейшины отправились в землю Тов за Иеффаем. |
5 І сталося, як воювали Аммонові сини з Ізраїлем, то пішли ґілеадські старші́, щоб забрати Їфтаха з кра́ю Тов. |
|
6 Попросили они Иеффая: «Вернись и будь нашим вождем в войне с аммонитянами!» |
6 І сказали вони до Їфтаха: „Іди ж, і будеш нам провідником, і будемо воювати з Аммоновими сина́ми“. |
|
7 Ответил Иеффай гиладским старейшинам: «Не вы ли меня отвергли, изгнали из отчего дома? Что же вы теперь ко мне пришли, когда случилась с вами беда?» |
7 І сказав Їфтах до ґілеадських старши́х: „Чи ж не ви знена́видили мене, і вигнали мене з дому мого батька? І чого ви прийшли до мене тепер, коли ви в біді?“ |
|
8 А гиладские старейшины сказали Иеффаю: «Потому мы и пришли просить тебя, чтобы ты повел нас на войну с аммонитянами, чтобы ты стал вождем нашим и выступил во главе всех жителей Гилада». |
8 І сказали ґілеадські старші́ до Їфтаха: „Зате ми тепер вернулися до тебе! І ти піди з нами, і бу́демо воювати з Аммоновими синами, і станеш нам головою для всіх ме́шканців ґілеадських“. |
|
9 Переспросил Иеффай гиладских старейшин: «А если я поведу вас на войну с аммонитянами и ГОСПОДЬ дарует мне победу, останусь ли я вашим главой?» |
9 І сказав Їфтах до ґілеадських старших: „Якщо ви мене вернете воювати з Аммоновими синами, і Господь дасть їх, щоб були побиті передо мною, то чи я стану вам головою?“. |
|
10 И гиладские старейшины заверили Иеффая: «Пусть Сам ГОСПОДЬ будет нам свидетелем, мы всё сделаем по твоему слову». |
10 І сказали ґілеадські старші до Їфтаха: „Нехай Господь буде свідком поміж нами, що так, як слово твоє, так зро́бимо“. |
|
11 Отправился Иеффай с гиладскими старейшинами в Мицпу, и народ поставил его своим главой и вождем. И Иеффай повторил перед ГОСПОДОМ в Мицпе всё то, что он сказал гиладским старейшинам. |
11 І пішов Їфтах з ґілеадськими старшими, і народ настанови́в його собі за го́лову та провідника́, а Їфтах промовляв усі свої слова́ перед Господнім лицем у Міцпі. |
|
12 |
12 І послав Їфтах послів до царів Аммонових синів, говорячи: „Що тобі до мене, що ти прийшов до мене воювати з моїм кра́єм?“ |
|
13 Так ответил царь аммонитян послам Иеффая: «Израиль по пути из Египта захватил мои земли от Арнона до Яввока и до берегов Иордана. Верни мне их по-доброму». |
13 І сказав цар Аммонових синів до Їфтаховнх послів: „Бо Ізраїль забрав мій край, коли він вихо́див з Єгипту, від Арнону й аж до Яббоку та аж до Йорда́ну. А тепер верни ж їх у мирі“. |
|
14 Снова Иеффай отправил послов к царю аммонитян |
14 А Їфтах ще послав послів до царя Аммонових синів, |
|
15 с такими словами: «Так говорит Иеффай: не захватывал Израиль земли у Моава и у аммонитян! |
15 і сказав йому: „Так сказав Їфта́х: Не взяв Ізра́їль кра́ю Моавого та краю Аммонових синів, |
|
16 Выйдя из Египта, Израиль направился через пустыню к Красному морю и дошел до Кадеша. |
16 бо коли йшли вони з Єгипту, то Ізраїль ішов по пустині аж до Червоного моря, і прийшов до Каде́шу. |
|
17 Потом Израиль отправил послов к царю эдомскому и просил разрешения пройти через его страну, но царь эдомский отказал ему. Отправил Израиль послов к царю моавскому, но и тот ему отказал, и Израиль остался в Кадеше. |
17 І послав Ізраїль послів до едо́мського царя, говорячи: Нехай я перейду́ твоїм кра́єм, — та не послухав едомський цар. І послав він також до царя моа́вського, — та й той не хотів. І осівся Ізраїль у Каде́шу. |
|
18 Обойдя стороной Эдом и Моав, прошел он через пустыню, подошел к Моаву с востока и стал лагерем на другом берегу реки Арнон. Но в пределы Моава он не вторгался, ведь река Арнон — граница Моава. |
18 І пішов він пустинею, і обійшов край едо́мський та край моа́вський, і прийшов зо сходу сонця до моавського кра́ю, та й таборува́ли по тім боці Арно́ну, а в моавські границі не входили, бо Арнон — границя Моава. |
|
19 Потом Израиль отправил послов к Сихону, царю аморейскому, царю Хешбона, и просил разрешения пройти через его страну к своей земле. |
19 І послав Ізра́їль послів до Сихо́на, царя аморе́йського, царя хешбо́нського, і сказав йому Ізраїль: „Нехай ми пере́йдемо твоїм краєм аж до місця свого“. |
|
20 Но Сихон не доверился Израилю и не разрешил пройти через его страну, а собрал свое войско, встал лагерем в Яхаце и сразился с израильтянами. |
20 І не вірив Сихо́н Ізраїлеві, щоб він ми́рно перейшов його границями. І зібрав Сихон увесь народ свій, та й таборува́ли в Йохці, і воювали з Ізраїлем. |
|
21 А ГОСПОДЬ, Бог Израилев, предал Сихона и его народ в руки израильтян, и израильтяне одержали победу над амореями и захватили все те земли, где прежде обитали амореи. |
21 І дав Господь, Бог Ізраїля, Сихона та ввесь народ його в Ізраїлеву руку, — вони побили їх. І посів Ізраїль увесь край аморе́янина, ме́шканця того кра́ю. |
|
22 Завладели они всей землей аморейской — от Арнона до Яввока и от пустыни до берегов Иордана. |
22 І вони посіли всю аморе́йську країну від Арно́ну й аж до Яббо́ку, і від пустині та аж до Йорда́ну. |
|
23 Сам ГОСПОДЬ, Бог Израилев, изгнал амореев ради Своего народа, Израиля, и ты теперь хочешь захватить эти земли? |
23 А тепер Госпо́дь, Бог Ізраїлів, вигнав Аморе́янина перед народом Своїм, Ізраїлем, а ти посядеш його? |
|
24 Разве ты не владеешь тем, что Кемош, твой бог, отдал тебе во владение? Потому и мы будем владеть теми землями, которые ГОСПОДЬ, Бог наш, дал нам во владение. |
24 Отож, що дасть тобі на насліддя Кемош, бог твій, те ти посядеш, а все, де вигнав Господь, Бог наш, перед нами, те ми посядемо. |
|
25 Чем ты лучше Балака, сына Циппора, царя Моава? Враждовал ли он с Израилем, воевал ли с ним? |
25 А тепер чи справді ти ліпший від Бала́ка, Ціппорового сина, царя моа́вського? Чи сваритися — сварився він з Ізраїлем? Чи воювати — воював із ними? |
|
26 Вот уже триста лет израильтяне живут в Хешбоне и его окрестностях, в Ароэре и его окрестностях и в прочих селениях у Арнона. Что же раньше вы не требовали их себе? |
26 Коли Ізраїль сидів у Хешбоні та в підлеглих містах його, і в Ар'орі та в підлеглих містах його, і по всіх містах, що над Арноном, три сотні літ, то чому́ не відібрали ви їх за той час? |
|
27 Ничем я перед тобой не провинился, а ты причиняешь мне зло — идешь на меня войной. Да рассудит ныне ГОСПОДЬ израильтян и аммонитян, пусть Он будет Судьей!» |
27 А тобі я не згрішив, а ти робиш зо мною зло, щоб воювати зо мною. Нехай розсудить Господь, що судить сьогодні між Ізраїлевими синами та між синами Аммоновими“. |
|
28 Но царь аммонитян не стал слушать слов Иеффая, переданных ему послами. |
28 Та цар Аммонових синів не послухався слів Їфтаха, що до нього посилав. |
|
29 |
29 І Дух Господній перебував на Їфта́хові, і він перейшов Ґілеа́д та Манасі́ю, і перейшов ґілеа́дську Міцпе́, а з ґілеадської Міцпе перейшов до Аммонових синів. |
|
30 Дал тогда Иеффай ГОСПОДУ обет: «Если Ты предашь в мои руки аммонитян, |
30 І обіцяв Їфтах обі́тницю Господе́ві й сказав: „Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою ру́ку, |
|
31 то первое, что выйдет из ворот моего дома, когда я буду возвращаться назад с победой над аммонитянами, станет ГОСПОДНИМ — я принесу это в жертву всесожжения». |
31 то станеться, — виходя́чий, що ви́йде з дверей мого дому навпроти мене, коли я верта́тимусь з ми́ром від Аммонових синів, то буде він для Господа, і я принесу́ його в цілопа́лення“. |
|
32 Пошел Иеффай войной на аммонитян, и предал ГОСПОДЬ их в его руки. |
32 І прийшов Їфтах до Аммонових синів воювати з ними, а Господь дав їх у його руку. |
|
33 И он нанес им жестокое поражение, преследовал от Ароэра до Миннита и захватил двадцать селений до самого Авель-Керамима; так израильтяне подчинили себе аммонитян. |
33 І він побив їх дуже великою пора́зкою від Ароеру й аж туди, де йти до Мінніту, двадцять міст, і аж до Авел-Кераміму. І впокори́лися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими. |
|
34 |
34 І прийшов Їфтах до Міцпи́ до свого дому, аж ось виходить навпроти нього дочка́ його з бу́бнами та з та́нцями! А вона була в нього тільки одна, — не було в нього, окрім неї, ані сина, ані дочки́. |
|
35 Когда он увидел ее, то разорвал на себе одежды и закричал: «О дочь моя! Какой удар ты нанесла мне! Подобно тем, кто мне желает зла, — ведь я дал обет ГОСПОДУ и не могу нарушить его!» |
35 І сталося, як він побачив її, то розде́р одежу свою та й сказав: „Ах, до́чко моя! Ти справді повалила мене, і ти стала однією з тих, що нещасли́влять мене. Бо я дав Господе́ві обі́та, і не мо́жу відмовитися від нього“. |
|
36 Отвечала она ему: «Отец, если ты дал обет ГОСПОДУ, то поступи со мной, как обещал, ведь ГОСПОДЬ через тебя воздал твоим врагам, аммонитянам». |
36 А вона відказала йому: „Ба́тьку мій, ти дав обі́тницю Господе́ві, — зроби мені, як вийшло з твоїх уст, коли Господь зробив тобі пі́мсту на твоїх ворогів, на Аммонових синів“. |
|
37 И еще она сказала отцу: «Лишь об одном прошу: отпусти меня на два месяца, я пойду на холмы и стану там оплакивать вместе с подругами свою участь, что замуж мне не выйти». |
37 І сказала вона до свого батька: „Нехай буде мені зро́блена оця річ: відпусти мене на два місяці, і нехай я піду́ й зійду́ на го́ру, і нехай опла́чу дівува́ння своє я та при́ятельки мої“. |
|
38 Он согласился отпустить ее на два месяца, и она на холмах оплакивала вместе с подругами свою участь. |
38 А він сказав: „Іди!“ І послав її на два місяці. І пішла вона та її при́ятельки, і оплакувала дівува́ння своє. |
|
39 Когда прошли эти два месяца, она вернулась к отцу, и он исполнил свой обет. И замужем она не была. Повелось в Израиле |
39 І сталося в кінці двох місяців, і верну́лася вона до ба́тька свого, а він учинив над нею свою обі́тницю, яку обіцяв був, і вона не пізнала мужа. І сталося це звичаєм в Ізраїлі: |
|
40 с тех пор, что на четыре дня в году израильские девушки уходят поминать дочь Иеффая из Гилада. |
40 рік-річно ходять Ізраїлеві до́чки плакати за дочко́ю ґілеадянина Їфтаха, чотири дні в році. |