Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие по Матфею

Глава 15

1 В то время пришли к Иисусу из Иерусалима фарисеи и книжники. Они спросили Его:

2 «Почему ученики Твои нарушают предание отцов? Перед едой не омывают они рук [своих]».

3 «А почему вы нарушаете заповедь Божью ради своего предания? — возразил Он. —

4 Бог сказал: „Почитай отца и мать“ и „Злословящий отца или мать должен быть предан смерти“.

5 А вы говорите: „Если кто скажет отцу или матери: „Я принес в дар Богу то, чем мог бы тебе помочь“,

6 то ему и не нужно почитать отца своего“. Вы упразднили этим слово Божие ради предания вашего.

7 Лицемеры! Верно пророчествовал о вас Исайя:

8 „Этот народ чтит Меня лишь устами, но сердцем далек он от Меня.

9 Тщетно их богопочитание: человеческим заповедям учат они, как Моим“».

10 Подозвав народ, Иисус сказал: «Послушайте и, вдумавшись, поймите:

11 человека не то оскверняет, что входит в уста; из уст исходящее — вот что человека сквернит».

12 Тогда подошли ученики и сказали Ему: «Знаешь ли Ты, что слова Твои покоробили фарисеев?»

13 «Всякое то растение, что посадил не Отец Мой Небесный, будет вырвано с корнем, — ответил Он. —

14 Оставьте их! Это слепые поводыри [слепых], а когда слепой слепого ведет, оба упадут в яму».

15 «Объясни нам сказанное Тобой», — попросил Его Петр.

16 «Вы всё еще столь же непонятливы, как и прочие? — удивился Иисус. —

17 Разве не знаете, что всё, входящее в уста, в чрево проходит и потом извергается вон?

18 А то, что исходит из уст, от сердца идет: это и делает человека нечистым.

19 Ибо из сердца исходят помыслы злые, убийства, супружеские измены, распутство, воровство, лжесвидетельства, злословие.

20 Вот что оскверняет человека. А есть неомытыми руками — это не оскверняет».

21 После того Иисус направился в земли Сидона и Тира.

22 Там женщина-ханаанеянка вышла к Нему навстречу и громко взмолилась: «Господи, Сын Давидов, сжалься надо мной! Дочь моя страшно мучается: она одержима бесом!»

23 Он ни слова не сказал ей в ответ. Ученики, подойдя к Нему, стали Его просить: «Отпусти ее. Она за нами идет и не перестает кричать».

24 Он возразил: «Я послан только к заблудшим овцам народа Израилева».

25 Но женщина та, приблизившись, пала ниц перед Ним и говорила: «Господи, помоги мне!»

26 Он же промолвил: «Нехорошо взять хлеб у детей и бросить собакам».

27 «Да, Господи! — сказала она. — Но и собаки едят крошки, падающие со стола их хозяев».

28 Тогда Иисус сказал ей: «О женщина! Велика вера твоя! Ты хочешь этого — пусть так и будет!» И в тот миг дочь ее исцелилась.

29 Покинув то место, Иисус пошел вдоль Галилейского моря, взошел на гору и сел там.

30 К Нему сошлись толпы народа, среди них были хромые, слепые, калеки, немые и много других страдальцев. Их клали у ног Его, и Он всех исцелял.

31 Люди изумлялись, когда видели, что немые начинают говорить, хромые — ходить, слепые — видеть и калеки исцеляются, и прославляли Бога Израилева.

32 Иисус же, подозвав Своих учеников, сказал: «Жаль Мне людей, ибо вот уже три дня они со Мной, а есть им нечего. Не хочу отпустить их голодными, а то ослабнут они в пути».

33 Ученики возразили Ему: «Откуда нам в этой пустыне взять столько хлеба, чтобы хватило его накормить такую толпу?»

34 «Сколько у вас хлебов?» — спросил Иисус. «Семь, — отвечали они, — и несколько рыбок».

35 Иисус, велев людям сесть на землю,

36 взял эти семь хлебов и рыбу, сколько было ее, воздал благодарение Богу, разломил и стал раздавать ученикам, а ученики — народу.

37 Все ели и насытились; и тем, что осталось, наполнили семь корзин.

38 А всех, кто ел, было около четырех тысяч — и это только мужчин, не считая женщин и детей.

39 Отпустив народ, Иисус вошел в лодку и направился в землю Магаданскую.

Вiд Матвiя

Розділ 15

1 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:

2 „Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.

3 А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого?

4 Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“.

5 А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові“,

6 то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово.

7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:

8 „Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене!

9 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.

10 І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!

11 Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“.

12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“

13 А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.

14 Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“.

15 А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“.

16 А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте?

17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?

18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну.

19 Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.

20 Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“

21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські.

22 І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“

23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“

24 А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.

25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“

26 А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.

27 Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.

28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.

29 І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там.

30 І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.

31 А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого!

32 А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.

33 А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“

34 А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.

35 І Він ізвелів на землі посідати наро́дові.

36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.

37 І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...

38 Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.

39 І, відпустивши наро́д, усів Він до чо́вна, і прибув до землі Магдали́нської.

Евангелие по Матфею Глава 15	Вiд Матвiя Розділ 15
1 В то время пришли к Иисусу из Иерусалима фарисеи и книжники. Они спросили Его:	1 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:
2 «Почему ученики Твои нарушают предание отцов? Перед едой не омывают они рук [своих]».	2 „Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.
3 «А почему вы нарушаете заповедь Божью ради своего предания? — возразил Он. —	3 А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого?
4 Бог сказал: „Почитай отца и мать“ и „Злословящий отца или мать должен быть предан смерти“.	4 Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“.
5 А вы говорите: „Если кто скажет отцу или матери: „Я принес в дар Богу то, чем мог бы тебе помочь“,	5 А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові“,
6 то ему и не нужно почитать отца своего“. Вы упразднили этим слово Божие ради предания вашего.	6 то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово.
7 Лицемеры! Верно пророчествовал о вас Исайя:	7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:
8 „Этот народ чтит Меня лишь устами, но сердцем далек он от Меня.	8 „Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене!
9 Тщетно их богопочитание: человеческим заповедям учат они, как Моим“».	9 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
10 Подозвав народ, Иисус сказал: «Послушайте и, вдумавшись, поймите:	10 І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!
11 человека не то оскверняет, что входит в уста; из уст исходящее — вот что человека сквернит».	11 Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“.
12 Тогда подошли ученики и сказали Ему: «Знаешь ли Ты, что слова Твои покоробили фарисеев?»	12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“
13 «Всякое то растение, что посадил не Отец Мой Небесный, будет вырвано с корнем, — ответил Он. —	13 А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
14 Оставьте их! Это слепые поводыри [слепых], а когда слепой слепого ведет, оба упадут в яму».	14 Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“.
15 «Объясни нам сказанное Тобой», — попросил Его Петр.	15 А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“.
16 «Вы всё еще столь же непонятливы, как и прочие? — удивился Иисус. —	16 А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте?
17 Разве не знаете, что всё, входящее в уста, в чрево проходит и потом извергается вон?	17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
18 А то, что исходит из уст, от сердца идет: это и делает человека нечистым.	18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну.
19 Ибо из сердца исходят помыслы злые, убийства, супружеские измены, распутство, воровство, лжесвидетельства, злословие.	19 Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.
20 Вот что оскверняет человека. А есть неомытыми руками — это не оскверняет».	20 Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“
21 После того Иисус направился в земли Сидона и Тира.	21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські.
22 Там женщина-ханаанеянка вышла к Нему навстречу и громко взмолилась: «Господи, Сын Давидов, сжалься надо мной! Дочь моя страшно мучается: она одержима бесом!»	22 І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“
23 Он ни слова не сказал ей в ответ. Ученики, подойдя к Нему, стали Его просить: «Отпусти ее. Она за нами идет и не перестает кричать».	23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“
24 Он возразил: «Я послан только к заблудшим овцам народа Израилева».	24 А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.
25 Но женщина та, приблизившись, пала ниц перед Ним и говорила: «Господи, помоги мне!»	25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“
26 Он же промолвил: «Нехорошо взять хлеб у детей и бросить собакам».	26 А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.
27 «Да, Господи! — сказала она. — Но и собаки едят крошки, падающие со стола их хозяев».	27 Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.
28 Тогда Иисус сказал ей: «О женщина! Велика вера твоя! Ты хочешь этого — пусть так и будет!» И в тот миг дочь ее исцелилась.	28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.
29 Покинув то место, Иисус пошел вдоль Галилейского моря, взошел на гору и сел там.	29 І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там.
30 К Нему сошлись толпы народа, среди них были хромые, слепые, калеки, немые и много других страдальцев. Их клали у ног Его, и Он всех исцелял.	30 І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.
31 Люди изумлялись, когда видели, что немые начинают говорить, хромые — ходить, слепые — видеть и калеки исцеляются, и прославляли Бога Израилева.	31 А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого!
32 Иисус же, подозвав Своих учеников, сказал: «Жаль Мне людей, ибо вот уже три дня они со Мной, а есть им нечего. Не хочу отпустить их голодными, а то ослабнут они в пути».	32 А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.
33 Ученики возразили Ему: «Откуда нам в этой пустыне взять столько хлеба, чтобы хватило его накормить такую толпу?»	33 А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“
34 «Сколько у вас хлебов?» — спросил Иисус. «Семь, — отвечали они, — и несколько рыбок».	34 А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.
35 Иисус, велев людям сесть на землю,	35 І Він ізвелів на землі посідати наро́дові.
36 взял эти семь хлебов и рыбу, сколько было ее, воздал благодарение Богу, разломил и стал раздавать ученикам, а ученики — народу.	36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.
37 Все ели и насытились; и тем, что осталось, наполнили семь корзин.	37 І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...
38 А всех, кто ел, было около четырех тысяч — и это только мужчин, не считая женщин и детей.	38 Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
39 Отпустив народ, Иисус вошел в лодку и направился в землю Магаданскую.	39 І, відпустивши наро́д, усів Він до чо́вна, і прибув до землі Магдали́нської.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие по Матфею

Глава 15

Вiд Матвiя

Розділ 15

Евангелие по Матфею

Глава 15

Вiд Матвiя

Розділ 15

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие по Матфею

Глава 15

Вiд Матвiя

Розділ 15

Евангелие по Матфею

Глава 15

Вiд Матвiя

Розділ 15

Ветхий
завет

Новый
завет