ВторозакониеГлава 9 |
|
1 |
|
2 К ним относятся и потомки Анака — люди сильные и высокого роста. Тебе они небезызвестны, и ты наслушался, что о них говорят: „Устоит ли кто против сынов Анака?“ |
|
3 Так знай же ныне и то, что ГОСПОДЬ, Бог твой, идет впереди тебя, а Он — что огонь, всё уничтожающий. Тем народам нанесет Он поражение и подчинит их тебе, а ты изгонишь их и скоро истребишь, как обещал тебе ГОСПОДЬ. |
|
4 Но, когда ГОСПОДЬ, Бог твой, заставит их отступать перед тобой, не помысли даже втайне: „Это за дела мои праведные привел ГОСПОДЬ меня сюда, чтобы завладел я этой землею“. Он из-за нечестия этих народов вынуждает их отступать перед тобой. |
|
5 Вовсе не за праведные дела твои или чистоту помыслов твоих вступаешь ты во владение этой страной, а за отвратительное нечестие этих народов заставляет их ГОСПОДЬ, Бог твой, отступать перед тобой, дабы исполнить клятвенное обещание, данное Им праотцам твоим — Аврааму, Исааку и Иакову. |
|
6 Да будет ясно тебе: не за праведные дела твои ГОСПОДЬ, Бог твой, отдает вам во владение эту прекрасную страну. Всё, что угодно, только не это: вы ведь народ упрямый. |
|
7 |
|
8 Уже у Хорива вы столь сильно разгневали ГОСПОДА, что Он в ярости Своей был готов истребить вас всех. |
|
9 Случилось это, когда я взошел на гору, дабы получить скрижали каменные, скрижали Союза, Завета, что заключил с вами ГОСПОДЬ, и пробыл сорок дней и ночей на горе, где мне было ни до еды, ни до питья. |
|
10 И ГОСПОДЬ дал мне две каменные скрижали, на которых Его перстом были записаны все слова, что сказал Он вам из огня в день, когда собрались вы у горы. |
|
11 А когда по прошествии сорока дней и ночей ГОСПОДЬ давал мне две каменные скрижали, скрижали Союза, Завета, |
|
12 Он сказал мне: „Возвращайся скорее назад, ибо гнусное дело совершил твой народ, который вывел ты из Египта. Эти люди очень скоро свернули с пути, которого Я заповедал им держаться. Сотворили они себе кумира!“ |
|
13 И при этом сказал мне ГОСПОДЬ: „Смотрю Я на этот народ, и всё, что Я вижу, — это неизменное упрямство строптивцев! |
|
14 Ты не вмешивайся, и Я истреблю их, чтоб о них и памяти никакой не осталось под небом. От тебя произведу Я народ, который будет и лучше, и многочисленнее, чем они смогли бы когда-либо стать“. |
|
15 |
|
16 И вот я увидел вас: вы и вправду против ГОСПОДА, Бога вашего, согрешили, сделав себе литого тельца. Быстро свернули с пути, держаться которого повелел вам ГОСПОДЬ! |
|
17 Я в гневе поднял вверх обе скрижали и, бросив на землю, разбил их у вас на глазах. |
|
18 Пал я тогда ниц перед ГОСПОДОМ; как и прежде, провел я сорок дней и ночей без еды и питья, и всё это из-за греха, который вы совершили, и того зла, которое вы на виду у ГОСПОДА сотворили, вызвав на себя Его негодование. |
|
19 Ибо устрашился я сильного гнева ГОСПОДНЯ, угрожавшего вас уничтожить. Однако ГОСПОДЬ и на этот раз внял мольбам моим. |
|
20 И на Аарона ГОСПОДЬ так разгневался, что хотел и его истребить. Но и о нем я тогда молился. |
|
21 А ту вещь, что вы во грехе своем сделали, бога-тельца, я схватил, бросил в огонь, расплавил, а затем истолок, пока идол не превратился в пыль, которую я и бросил в ручей, бежавший с горы. |
|
22 |
|
23 И в Кадеш-Барнеа, когда Он повелел вам: „Идите и овладейте землями, которые вам отдаю“, вы с презрением отнеслись к повелению ГОСПОДА, не поверили Ему и указанию Его не вняли. |
|
24 Сколько я знаю вас, вы всегда поступали наперекор ГОСПОДУ! |
|
25 |
|
26 я умолял Его: „Владыка мой, ГОСПОДИ! Не губи Своего народа, наследие Твое! За его освобождение Ты выкуп отдал, явив Свое величие, из Египта вывел Своею могущественной рукой! |
|
27 Вспомни о рабах Своих Аврааме, Исааке, Иакове! Не смотри на строптивость этого народа, на нечестие его и грехи, |
|
28 дабы в той стране, откуда Ты вывел народ Свой, не сказали: „Видно, не в силах был ГОСПОДЬ привести их в ту землю, которую обещал им; видно, Он так возненавидел их, что увел в пустыню, чтобы там погубить“. |
|
29 Это же Твой народ, Твое наследие, которое Ты так властно освободил Своею могущественной рукой“. |
Повторення ЗаконуРозділ 9 |
|
1 |
|
2 народом великим та високим, ве́летнями, яких ти знаєш, і про яких ти чув: „Хто стане перед ве́летнями?“ |
|
3 І пізнаєш сьогодні, що Господь, Бог твій, Він Той, що переходить перед тобою, як огонь поїдаючий, — Він вигубить їх і Він пони́жуватиме їх перед тобою. І ти виженеш їх і вигубиш їх незаба́ром, як Господь говорив був тобі. |
|
4 Не скажи в серці своїм, коли Господь, Бог твій, буде їх виганяти з-перед тебе, говорячи: „Через пра́ведність мою ввів мене Господь посісти цей Край, і через непра́ведність цих людей Господь виганяє їх з-перед мене“. |
|
5 Не через пра́ведність твою, і не через простоту́ твого серця ти входиш володіти їхнім Краєм, але через неправедність цих людей Господь, Бог твій, виганяє їх з-перед тебе, і щоб виконати те слово, що присягнув був Господь батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову. |
|
6 І пізнаєш, що не через пра́ведність твою Господь, Бог твій, дає тобі посісти цей хороший Край, бо ти народ твердоши́їй. |
|
7 Пам'ятай, не забудь, що ти гніви́в Господа, Бога свого, — у пустині від дня, коли вийшов ти з єгипетського кра́ю аж до прихо́ду вашого до цього місця, неслухня́ні були ви проти Господа. |
|
8 І на Хори́ві розгніви́ли були ви Господа, — і Господь був розгнівався на вас, щоб вигубити вас. |
|
9 Коли я схо́див на го́ру взяти кам'яні табли́ці заповіту, що Господь склав був із вами, то сидів я на горі сорок день і сорок ночей, хліба не їв, і води не пив. |
|
10 І Господь дав мені оби́дві кам'яні табли́ці, писані Божим пальцем, а на них усі ті слова́, що Господь говорив був із вами на горі з сере́дини огню в дні зборів. |
|
11 І сталося, на кінці сорока́ день і сорока́ ночей дав мені Господь дві кам'яні табли́ці, табли́ці заповіту. |
|
12 І сказав мені Господь: „Устань, швидко зійди звідси, бо зіпсувся наро́д твій, що ти вивів з Єгипту. Вони скоро збо́чили з дороги, яку Я наказав їм, — зробили собі литого бовва́на“. |
|
13 I сказав Господь до мене, говорячи: „Бачив Я той наро́д, — і ось він наро́д твердоши́їй. |
|
14 Позостав Мене, і Я ви́гублю їх, і зітру́ їхнє ймення з-під неба, тебе зроблю́ народом міцнішим та численнішим від нього“. |
|
15 І я обернувся, і зійшов із гори, а гора палає в огні, і оби́дві табли́ці заповіту в обох руках моїх. |
|
16 І побачив я, а ось ви згрішили проти Господа, Бога вашого, — зробили собі теля, литого бовва́на, зійшли скоро з дороги, яку Господь наказав був вам! |
|
17 І схопи́в я за оби́дві табли́ці, та й кинув їх з обох своїх рук, — і розторо́щив їх на ваших оча́х!... |
|
18 І впав я перед Господнім лицем, як перше, сорок день і сорок ночей хліба не їв і води не пив, за ввесь ваш гріх, що згрішили ви, як чинили зло в оча́х Господа, щоб Його розгніви́ти, |
|
19 бо боявся я гніву та люті, якими розгні́вався був на вас Господь, щоб ви́губити вас, — та вислухав Господь мене й цього ра́зу. |
|
20 А на Аарона Господь дуже розгнівався був, щоб погубити його. І молився я того ча́су також за Ааро́на. |
|
21 А гріх ваш, що вчинили ви, теля́ те я взяв та й спалив його в огні, і розторо́щив його, добре змолов, аж стало воно дрібни́м, немов порох. І кинув я порох його до пото́ку, що сходить з гори. |
|
22 І в Тав'ері, і в Массі, і в Ківрот-Гаттааві гніви́ли ви Господа. |
|
23 А коли Господь посилав вас з Кадеш-Барнеа, говорячи: „Увійдіть, та й посядьте той край, що Я дав вам“, то були ви неслухня́ні нака́зу Господа, Бога вашого, і не повірили Йому, і не послухалися Його голосу. |
|
24 Неслухня́ні були ви Господе́ві від дня, як я вас пізнав. |
|
25 І впав я перед Господнім лицем на ті сорок день і сорок ночей, що я був упав, бо Господь сказав, що ви́губить вас. |
|
26 І молився я до Господа й говорив: „Владико Господи, не губи народу Свого та насліддя Свого, що Ти викупив Своєю вели́чністю, що Ти вивів його́ з Єгипту сильною рукою! |
|
27 Згадай Своїх рабів — Авраама, Ісака та Якова, не вважай на запеклість цього наро́ду й на несправедливість та гріх його, |
|
28 щоб не сказав той кра́й, звідки вивів ти нас: Не міг Господь увести їх до того кра́ю, що Ти говорив їм, та з Своєї не́нависти до них Ти вивів їх, щоб побити їх у пустині. |
|
29 А вони народ Твій та насліддя Твоє, що Ти вивів Своєю великою силою та Своїм ви́тягненим раме́ном“. |
ВторозакониеГлава 9 |
Повторення ЗаконуРозділ 9 |
|
1 |
1 |
|
2 К ним относятся и потомки Анака — люди сильные и высокого роста. Тебе они небезызвестны, и ты наслушался, что о них говорят: „Устоит ли кто против сынов Анака?“ |
2 народом великим та високим, ве́летнями, яких ти знаєш, і про яких ти чув: „Хто стане перед ве́летнями?“ |
|
3 Так знай же ныне и то, что ГОСПОДЬ, Бог твой, идет впереди тебя, а Он — что огонь, всё уничтожающий. Тем народам нанесет Он поражение и подчинит их тебе, а ты изгонишь их и скоро истребишь, как обещал тебе ГОСПОДЬ. |
3 І пізнаєш сьогодні, що Господь, Бог твій, Він Той, що переходить перед тобою, як огонь поїдаючий, — Він вигубить їх і Він пони́жуватиме їх перед тобою. І ти виженеш їх і вигубиш їх незаба́ром, як Господь говорив був тобі. |
|
4 Но, когда ГОСПОДЬ, Бог твой, заставит их отступать перед тобой, не помысли даже втайне: „Это за дела мои праведные привел ГОСПОДЬ меня сюда, чтобы завладел я этой землею“. Он из-за нечестия этих народов вынуждает их отступать перед тобой. |
4 Не скажи в серці своїм, коли Господь, Бог твій, буде їх виганяти з-перед тебе, говорячи: „Через пра́ведність мою ввів мене Господь посісти цей Край, і через непра́ведність цих людей Господь виганяє їх з-перед мене“. |
|
5 Вовсе не за праведные дела твои или чистоту помыслов твоих вступаешь ты во владение этой страной, а за отвратительное нечестие этих народов заставляет их ГОСПОДЬ, Бог твой, отступать перед тобой, дабы исполнить клятвенное обещание, данное Им праотцам твоим — Аврааму, Исааку и Иакову. |
5 Не через пра́ведність твою, і не через простоту́ твого серця ти входиш володіти їхнім Краєм, але через неправедність цих людей Господь, Бог твій, виганяє їх з-перед тебе, і щоб виконати те слово, що присягнув був Господь батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову. |
|
6 Да будет ясно тебе: не за праведные дела твои ГОСПОДЬ, Бог твой, отдает вам во владение эту прекрасную страну. Всё, что угодно, только не это: вы ведь народ упрямый. |
6 І пізнаєш, що не через пра́ведність твою Господь, Бог твій, дає тобі посісти цей хороший Край, бо ти народ твердоши́їй. |
|
7 |
7 Пам'ятай, не забудь, що ти гніви́в Господа, Бога свого, — у пустині від дня, коли вийшов ти з єгипетського кра́ю аж до прихо́ду вашого до цього місця, неслухня́ні були ви проти Господа. |
|
8 Уже у Хорива вы столь сильно разгневали ГОСПОДА, что Он в ярости Своей был готов истребить вас всех. |
8 І на Хори́ві розгніви́ли були ви Господа, — і Господь був розгнівався на вас, щоб вигубити вас. |
|
9 Случилось это, когда я взошел на гору, дабы получить скрижали каменные, скрижали Союза, Завета, что заключил с вами ГОСПОДЬ, и пробыл сорок дней и ночей на горе, где мне было ни до еды, ни до питья. |
9 Коли я схо́див на го́ру взяти кам'яні табли́ці заповіту, що Господь склав був із вами, то сидів я на горі сорок день і сорок ночей, хліба не їв, і води не пив. |
|
10 И ГОСПОДЬ дал мне две каменные скрижали, на которых Его перстом были записаны все слова, что сказал Он вам из огня в день, когда собрались вы у горы. |
10 І Господь дав мені оби́дві кам'яні табли́ці, писані Божим пальцем, а на них усі ті слова́, що Господь говорив був із вами на горі з сере́дини огню в дні зборів. |
|
11 А когда по прошествии сорока дней и ночей ГОСПОДЬ давал мне две каменные скрижали, скрижали Союза, Завета, |
11 І сталося, на кінці сорока́ день і сорока́ ночей дав мені Господь дві кам'яні табли́ці, табли́ці заповіту. |
|
12 Он сказал мне: „Возвращайся скорее назад, ибо гнусное дело совершил твой народ, который вывел ты из Египта. Эти люди очень скоро свернули с пути, которого Я заповедал им держаться. Сотворили они себе кумира!“ |
12 І сказав мені Господь: „Устань, швидко зійди звідси, бо зіпсувся наро́д твій, що ти вивів з Єгипту. Вони скоро збо́чили з дороги, яку Я наказав їм, — зробили собі литого бовва́на“. |
|
13 И при этом сказал мне ГОСПОДЬ: „Смотрю Я на этот народ, и всё, что Я вижу, — это неизменное упрямство строптивцев! |
13 I сказав Господь до мене, говорячи: „Бачив Я той наро́д, — і ось він наро́д твердоши́їй. |
|
14 Ты не вмешивайся, и Я истреблю их, чтоб о них и памяти никакой не осталось под небом. От тебя произведу Я народ, который будет и лучше, и многочисленнее, чем они смогли бы когда-либо стать“. |
14 Позостав Мене, і Я ви́гублю їх, і зітру́ їхнє ймення з-під неба, тебе зроблю́ народом міцнішим та численнішим від нього“. |
|
15 |
15 І я обернувся, і зійшов із гори, а гора палає в огні, і оби́дві табли́ці заповіту в обох руках моїх. |
|
16 И вот я увидел вас: вы и вправду против ГОСПОДА, Бога вашего, согрешили, сделав себе литого тельца. Быстро свернули с пути, держаться которого повелел вам ГОСПОДЬ! |
16 І побачив я, а ось ви згрішили проти Господа, Бога вашого, — зробили собі теля, литого бовва́на, зійшли скоро з дороги, яку Господь наказав був вам! |
|
17 Я в гневе поднял вверх обе скрижали и, бросив на землю, разбил их у вас на глазах. |
17 І схопи́в я за оби́дві табли́ці, та й кинув їх з обох своїх рук, — і розторо́щив їх на ваших оча́х!... |
|
18 Пал я тогда ниц перед ГОСПОДОМ; как и прежде, провел я сорок дней и ночей без еды и питья, и всё это из-за греха, который вы совершили, и того зла, которое вы на виду у ГОСПОДА сотворили, вызвав на себя Его негодование. |
18 І впав я перед Господнім лицем, як перше, сорок день і сорок ночей хліба не їв і води не пив, за ввесь ваш гріх, що згрішили ви, як чинили зло в оча́х Господа, щоб Його розгніви́ти, |
|
19 Ибо устрашился я сильного гнева ГОСПОДНЯ, угрожавшего вас уничтожить. Однако ГОСПОДЬ и на этот раз внял мольбам моим. |
19 бо боявся я гніву та люті, якими розгні́вався був на вас Господь, щоб ви́губити вас, — та вислухав Господь мене й цього ра́зу. |
|
20 И на Аарона ГОСПОДЬ так разгневался, что хотел и его истребить. Но и о нем я тогда молился. |
20 А на Аарона Господь дуже розгнівався був, щоб погубити його. І молився я того ча́су також за Ааро́на. |
|
21 А ту вещь, что вы во грехе своем сделали, бога-тельца, я схватил, бросил в огонь, расплавил, а затем истолок, пока идол не превратился в пыль, которую я и бросил в ручей, бежавший с горы. |
21 А гріх ваш, що вчинили ви, теля́ те я взяв та й спалив його в огні, і розторо́щив його, добре змолов, аж стало воно дрібни́м, немов порох. І кинув я порох його до пото́ку, що сходить з гори. |
|
22 |
22 І в Тав'ері, і в Массі, і в Ківрот-Гаттааві гніви́ли ви Господа. |
|
23 И в Кадеш-Барнеа, когда Он повелел вам: „Идите и овладейте землями, которые вам отдаю“, вы с презрением отнеслись к повелению ГОСПОДА, не поверили Ему и указанию Его не вняли. |
23 А коли Господь посилав вас з Кадеш-Барнеа, говорячи: „Увійдіть, та й посядьте той край, що Я дав вам“, то були ви неслухня́ні нака́зу Господа, Бога вашого, і не повірили Йому, і не послухалися Його голосу. |
|
24 Сколько я знаю вас, вы всегда поступали наперекор ГОСПОДУ! |
24 Неслухня́ні були ви Господе́ві від дня, як я вас пізнав. |
|
25 |
25 І впав я перед Господнім лицем на ті сорок день і сорок ночей, що я був упав, бо Господь сказав, що ви́губить вас. |
|
26 я умолял Его: „Владыка мой, ГОСПОДИ! Не губи Своего народа, наследие Твое! За его освобождение Ты выкуп отдал, явив Свое величие, из Египта вывел Своею могущественной рукой! |
26 І молився я до Господа й говорив: „Владико Господи, не губи народу Свого та насліддя Свого, що Ти викупив Своєю вели́чністю, що Ти вивів його́ з Єгипту сильною рукою! |
|
27 Вспомни о рабах Своих Аврааме, Исааке, Иакове! Не смотри на строптивость этого народа, на нечестие его и грехи, |
27 Згадай Своїх рабів — Авраама, Ісака та Якова, не вважай на запеклість цього наро́ду й на несправедливість та гріх його, |
|
28 дабы в той стране, откуда Ты вывел народ Свой, не сказали: „Видно, не в силах был ГОСПОДЬ привести их в ту землю, которую обещал им; видно, Он так возненавидел их, что увел в пустыню, чтобы там погубить“. |
28 щоб не сказав той кра́й, звідки вивів ти нас: Не міг Господь увести їх до того кра́ю, що Ти говорив їм, та з Своєї не́нависти до них Ти вивів їх, щоб побити їх у пустині. |
|
29 Это же Твой народ, Твое наследие, которое Ты так властно освободил Своею могущественной рукой“. |
29 А вони народ Твій та насліддя Твоє, що Ти вивів Своєю великою силою та Своїм ви́тягненим раме́ном“. |