Библия - Обещанное Восстановление

Второзаконие

Глава 32

1 «Слушай, о небо, песнь мою! Словам моим да внемлет земля!

2 Да прольется, словно дождь, моя весть, и ляжет она, как ночная роса, изольется, словно мелкий дождь на нежную зелень, будто ливень — на луга.

3 Ибо я возвещаю о ГОСПОДЕ, о том, Кто Он такой, — воздайте же славу Богу нашему!

4 Он — Скала надежная! Совершенны дела Его, справедлив Он всегда и во всем! Верен Бог, и неправды в Нем нет! Правдив и праведен Он!

5 Но Его недостойные дети — тот падший, испорченный род — поступали с Ним вероломно.

6 Так ты отплатил ГОСПОДУ, народ бестолковый и неразумный! Не Он ли твой Отец, Который тебя создал, предуготовил к жизни с Собой и устроил?

7 Вспомни минувшие дни, подумай о временах былых поколений, спроси отца своего, и он расскажет, старцев своих — и они поведают.

8 Когда Всевышний народам владенья давал, когда расселял людей по земле, установил Он границы их обитания по числу сынов Божьих,

9 ибо ГОСПОДНЯ часть на земле — Его народ, Иаков — Его наследственный удел.

10 В земле пустынной нашел Бог народ сей, в степи, где звери дикие завывают. Защищал Он его и заботился о нем, как зеницу ока берег его.

11 Как орел выводок свой из гнезда поднимает и над птенцами плавно парит, крылья свои для них простирает и, подхватив, носит на перьях своих,

12 так и ГОСПОДЬ вел народ Свой — один, никакого бога чужого не было с Ним!

13 Этот народ Он сделал владельцем нагорья, а плоды полей отдал в пищу ему. Медом из скалы Он питал его, елеем — из кремневых утесов,

14 изысканным кушаньем из молока коровьего и сыром овечьим насыщал, лучшим мясом ягнят и башанских баранов, мясом козлов и отборной пшеницей, а напиток твой был — пенящаяся кровь винограда.

15 Раздобрел Ешурун и упрямым стал, пресытившись, растолстел, жиром заплыл, отверг Он Бога, создавшего его, презирать стал Скалу спасенья своего.

16 Вот и вызывают они гнев Его, чужим богам поклоняясь, делами мерзкими приводят в негодование.

17 Бесам, а не Божеству, приносят свои жертвы; богам, которых прежде и не знали, новым — и не издалека пришедшим, о которых отцы их и ведать не ведали.

18 О Скале, что родила тебя, Израиль, ты не вспоминал, забыл Бога, тебя на свет произведшего.

19 Увидел это ГОСПОДЬ и в негодовании Своем отверг сыновей Своих и дочерей.

20 „Скрою Я от них лицо Свое, — сказал Он, — посмотрю, чем кончит этот род развращенный, дети, для которых верность — понятие чуждое“.

21 Дали они Мне пережить муки ревности, поклоняясь тому, кто не бог; огорчили и раздосадовали своими идолами никчемными! Вот и Я вызову у них ревность народом, который они ни во что не ставили, людьми, ничего не понимающими, досаждать им стану.

22 Ведь от гнева Моего огонь возгорелся, он пылает до глубин Шеола, поедает землю и плоды ее и уже подножия холмов опаляет.

23 Одну беду за другой обрушу на них, стрелы Мои на них выпущу:

24 изнурят их муки голода, опустошенье принесут им и язва моровая, и зараза лютая. Клыки диких зверей Я против них обращу, яд змеиный уготовил Я им!

25 Война принесет смерть тем, кто на улице, а ужас — тем, кто укрылся в доме: и юноше, и деве, и младенцу, и старцу седовласому.

26 Я бы сказал: „Покончу с ними, изглажу память о них у людей!“,

27 если бы не опасался, что враги хвастаться станут, недруги их истолкуют это ложно: „Не ГОСПОДЬ сие свершил, это наших рук дело!“

28 Это тот народ, у которого разума нет и которому видения недостает!

29 О, если бы только у них была мудрость понять да уразуметь, что их ждет впереди!

30 Как мог один разбить наголову тысячу, а двое — десять тысяч обратить в бегство, если бы только их Скала не продала их, как рабов, если бы Сам ГОСПОДЬ врагам их не отдал?

31 Ведь их „скала“ — ничто в сравнении с нашей Скалой, даже враги наши о том говорят.

32 Ибо от содомской лозы их лоза происходит, из виноградников она гоморрских, и ягоды ее ядовиты, и грозди ее горьки;

33 вино их — яд змеиный, гибельная отрава аспидов.

34 „Не сокрыто ли это у Меня, в хранилищах Моих под печатью? — говорит Господь. —

35 Мое дело — возмездие. Я воздам. В свое время они споткнутся; день их погибели близок, и скоро постигнет их участь, им уготованная“.

36 Выступит ГОСПОДЬ в защиту народа Своего, пожалеет Он рабов Своих, когда увидит, что иссякли их силы, ни порабощенного, ни свободного — не осталось;

37 и скажет Он: „Ну, где же их боги, где та „скала“, на которую они так надеялись?

38 Где боги, которые ели жир от их жертв и пили вино их возлияний? Пусть они встанут и помогут, пусть послужат убежищем для вас!

39 Поймите же ныне, что один Я — Бог, и нет бога, кроме Меня! Смерть и жизнь в Моей воле, раны Я наношу, и Я исцеляю их; и врагов Израиля никому не избавить от руки Моей!

40 Как верно то, что живу Я вовеки, так и то, в чем клянусь, воздев руку Свою к небесам:

41 когда наточу Свой меч до блеска и дело суда возьму в Свои руки, тогда отомщу Я врагам Моим и сполна воздам тем, кто Меня ненавидит;

42 стрелы Свои напою кровью, — пока меч Мой будет пожирать плоть, — кровью убитых и пленных, длинноволосых вождей вражеских“.

43 Ликуйте же, о племена, вместе с народом Его! Ведь отомстит Он за кровь рабов Своих, воздаст врагам Своим; заставит забыть вину народа Своего на земле его!»

44 Вот так, придя на место встречи, Моисей в присутствии собравшегося народа произнес все слова этой песни; и был с ним при этом Иисус Навин.

45 Когда же Моисей передал все эти слова Израилю,

46 он еще сказал своим слушателям: «Примите к сердцу все предостережения, которые даю вам сегодня. Вы и детям своим заповедайте неукоснительно исполнять все предписания Закона сего.

47 Ведь это не пустые слова для вас — это сама ваша жизнь. Соблюдая их, вы будете наслаждаться долгою жизнью в той земле за Иорданом, в которую идете, чтобы овладеть ею».

48 В тот самый день ГОСПОДЬ сказал Моисею:

49 «Взойди теперь на аваримские горы, на вершину Нево, что в земле Моава, напротив Иерихона, и взором окинь ханаанские земли, которые сынам Израилевым Я отдаю во владение.

50 Ты умрешь на этой горе, когда взойдешь на нее, и приобщишься к праотцам своим, как умер твой брат Аарон на горе Хор и тоже приобщился к праотцам своим,

51 ведь вы оба показали свою неверность Мне среди сынов Израилевых: у горьких вод Меривы, в Кадеше, что в пустыне Цин, не явили вы сынам Израилевым святости Моей.

52 Ты сможешь увидеть Землю обетованную только издали, но сам не войдешь в ту землю, что Я отдаю сынам Израилевым».

Повторення Закону

Розділ 32

1 „Слухай, небо, а я говори́тиму, і хай почує земля мову уст моїх!

2 Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса́, моя мова, як кра́плі дощу на траву, та як зли́ва на зелень.

3 Як буду я кли́кати Йме́ння Господнє, то славу віддайте ви нашому Богові!

4 Він Скеля, а діло Його доскона́ле, всі бо дороги Його справедливі, — Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедли́вий і праведний Він.

5 Зіпсу́лись вони, — не Його то сини́, покоління невірне й покру́чене.

6 Чи тим віддасте́ Господе́ві, наро́де нікче́мний й немудрий? Чи ж не Він — Ба́тько твій, твій Творе́ць? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе.

7 Пам'ятай про дні давні, розважайте про ро́ки усіх поколі́нь, — запитай свого ба́тька, і покаже тобі твоїх тих старши́х, а вони тобі скажуть.

8 Як Всевишній наро́дам спа́док давав, коли Він розділяв синів лю́дських, Він поставив границі наро́дам за числом Ізраїлевих синів.

9 Бо частка Господня — наро́д Його, Яків — відмі́ряний у́діл спа́дщини Його.

10 Знайшов Він його на пустинній землі та в степу́ завива́ння пусте́льних гієн, та й його оточи́в, уважав Він за ним, зберіга́в Він його, як зіни́цю оту́ свого ока.

11 Як гніздо́ своє будить орел, як ширя́є він понад своїми маля́тами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на раме́ні крилатім своїм, —

12 так Господь Сам прова́див його, а бога чужого при нім не було́.

13 Він його садови́в на висо́тах землі, і він їв польові́ врожа́ї, Він медом із скелі його годува́в, і оливою з ске́льного кре́меня,

14 маслом з худоби великої та молоком від худоби дрібно́ї, ра́зом із лоєм ягнят та бара́нів з Баша́ну й козлів, ра́зом з такою пшеницею, як лій на нирка́х, і кров виноградної я́годи пив ти вином.

15 I потовстів Єшуру́н та й брика́тися став. І ти потовсті́в, погрубів, став гладки́й. І покинув він Бога, що його створи́в, і Ске́лю спасі́ння свого злегкова́жив.

16 Чужими богами Його роздражни́ли, Його розгніви́ли своїми гидо́тами.

17 Вони де́монам жертви складали, не Богу, складали бога́м, що не відали їх, нови́м, що недавно прийшли, — не лякалися їх батьки ваші!

18 Забуваєш ти Ске́лю, Яка породила тебе, і забуваєш ти Бога, що тебе народив.

19 I побачив Госпо́дь, та й знена́видів їх, через гнів на синів Своїх і на дочо́к Своїх,

20 та й сказав: „Лице Я Своє заховаю від них, побачу, який їх кіне́ць, бо вони покоління розбе́щене, діти, що в них нема віри.

21 Роздражни́ли Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгніви́ли своїми марно́тами, тому роздражню́ Я їх тим, хто не наро́д, — нерозумним наро́дом розгніваю їх.

22 Бо був загорівся огонь Мого гні́ву, і пали́вся він аж до шео́лу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підва́лини гір.

23 Я на них нагрома́джу нещастя, зуживу́ Свої стріли на них.

24 Будуть ви́снажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та зара́зою лютою, і зу́ба звіри́ни нашлю́ Я на них, з отрутою плазуні́в по землі.

25 Надворі́ забива́тиме меч, а в кімна́тах — страхі́ття, як юнака́, так і ді́вчину, грудне́ немовля́ з чоловіком поси́вілим.

26 Я сказав: Повигу́блюю їх, відірву́ від людей їхню пам'ять,

27 та це Я відклав з-за ворожого гніву, щоб проти́вники їх не згорди́лися, щоб вони не сказали: Підне́слася наша рука, і не Господь учинив усе це.

28 Бо вони — люд безрадний, і нема в них розумува́ння.

29 Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були́ про кінець свій.

30 Як може один гнати тисячу, а два — проганять десять тисяч, коли то не те, що їх продала́ їхня Скеля, і Господь видав їх?

31 Не така бо їх скеля, як наша та Ске́ля, хай су́дять самі вороги.

32 Бо їх виноград — з винограду содо́мського та з піль тих гомо́рських, винні ягоди їхні — отру́йні то я́годи, вони гро́на гірко́ти для них.

33 вино їхнє — зміїна отру́та і гадю́ча поги́бельна їдь!

34 Чи за́мкнене в Мене не це, у скарбни́цях Моїх запеча́тане?

35 Моя пі́мста й відпла́та на час, коли їхня нога́ посковзне́ться, бо близьки́й день поги́белі їх, поспішає майбутнє для них.

36 Бо розсудить Господь Свій наро́д, і змилосе́рдиться Він над Своїми рабами, як побачить, що їхня рука ослабі́ла, і нема ні невільного, ані вільного.

37 І Він скаже тоді: Де їх бо́ги, де скеля, що в ній поховались вони,

38 що їли вони лій кривавих їх же́ртов, пили вино же́ртов їх литих? Нехай встануть і вам допоможуть, і хай будуть покровом для вас.

39 Побачте тепер, що Я — Я є Той, і Бога немає крім Мене. Побиваю й ожи́влюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки.

40 Бо до неба підно́шу Я руку Свою та й кажу́: Я навіки Живий!

41 Поправді кажу вам: Я ві́стря Свого меча нагострю́, і рука Моя схо́питься суду, тоді відімщу́ Я Своїм ворогам, і Своїм ненави́сникам Я відплачу́.

42 Я стріли Свої понапо́юю кров'ю, — а Мій меч поїда́тиме м'ясо, кров'ю забитого й бра́нця, головами кучма́тими ворога.

43 Радійте, погани, з наро́дом Його, бо Він відімсти́ться за кров Своїх всіх рабів, і пі́мсту поверне Своїм ворогам, і ви́купить землю Свою, Свій наро́д“.

44 І прийшов Мойсей, і промовляв всі слова́ цієї пісні до ушей наро́ду, він та Ісус, син Нави́нів.

45 А коли Мойсей скінчи́в промовляти всі ці слова до всього Ізраїля,

46 то сказав він до них: „Приложіть свої серця́ до всіх тих слів, які я сьогодні чинив свідками проти вас, що ви накажете їх своїм синам, щоб додержували виконувати всі слова́ цього Зако́ну.

47 Бо це для вас не слово порожнє, — воно життя ваше, і цим словом ви продо́вжите дні на цій землі, куди ви перехо́дите Йордан, щоб посісти її“.

48 І Господь промовляв до Мойсея того самого дня, говорячи:

49 „Вийди на ту го́ру Аварім, на гору Нево́, що в моавському кра́ї, що навпроти Єрихону, і побач ханаанський край, що Я даю Ізраїлевим синам на володіння.

50 І вмри на горі, куди ти вийдеш, і долучися до своєї рідні, як помер був твій брат Ааро́н на Гор-горі, і долучився до своєї рідні,

51 за те, що ви спроневі́рилися були Мені серед Ізраїлевих синів при воді Меріви в Кадешу на пустині Цін, за те, що ви не освятили Мене серед Ізра́їлевих синів.

52 Бо знавпроти побачиш ти той край, та не вві́йдеш туди, до того кра́ю, що Я даю Ізраїлевим синам“.

Второзаконие Глава 32	Повторення Закону Розділ 32
1 «Слушай, о небо, песнь мою! Словам моим да внемлет земля!	1 „Слухай, небо, а я говори́тиму, і хай почує земля мову уст моїх!
2 Да прольется, словно дождь, моя весть, и ляжет она, как ночная роса, изольется, словно мелкий дождь на нежную зелень, будто ливень — на луга.	2 Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса́, моя мова, як кра́плі дощу на траву, та як зли́ва на зелень.
3 Ибо я возвещаю о ГОСПОДЕ, о том, Кто Он такой, — воздайте же славу Богу нашему!	3 Як буду я кли́кати Йме́ння Господнє, то славу віддайте ви нашому Богові!
4 Он — Скала надежная! Совершенны дела Его, справедлив Он всегда и во всем! Верен Бог, и неправды в Нем нет! Правдив и праведен Он!	4 Він Скеля, а діло Його доскона́ле, всі бо дороги Його справедливі, — Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедли́вий і праведний Він.
5 Но Его недостойные дети — тот падший, испорченный род — поступали с Ним вероломно.	5 Зіпсу́лись вони, — не Його то сини́, покоління невірне й покру́чене.
6 Так ты отплатил ГОСПОДУ, народ бестолковый и неразумный! Не Он ли твой Отец, Который тебя создал, предуготовил к жизни с Собой и устроил?	6 Чи тим віддасте́ Господе́ві, наро́де нікче́мний й немудрий? Чи ж не Він — Ба́тько твій, твій Творе́ць? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе.
7 Вспомни минувшие дни, подумай о временах былых поколений, спроси отца своего, и он расскажет, старцев своих — и они поведают.	7 Пам'ятай про дні давні, розважайте про ро́ки усіх поколі́нь, — запитай свого ба́тька, і покаже тобі твоїх тих старши́х, а вони тобі скажуть.
8 Когда Всевышний народам владенья давал, когда расселял людей по земле, установил Он границы их обитания по числу сынов Божьих,	8 Як Всевишній наро́дам спа́док давав, коли Він розділяв синів лю́дських, Він поставив границі наро́дам за числом Ізраїлевих синів.
9 ибо ГОСПОДНЯ часть на земле — Его народ, Иаков — Его наследственный удел.	9 Бо частка Господня — наро́д Його, Яків — відмі́ряний у́діл спа́дщини Його.
10 В земле пустынной нашел Бог народ сей, в степи, где звери дикие завывают. Защищал Он его и заботился о нем, как зеницу ока берег его.	10 Знайшов Він його на пустинній землі та в степу́ завива́ння пусте́льних гієн, та й його оточи́в, уважав Він за ним, зберіга́в Він його, як зіни́цю оту́ свого ока.
11 Как орел выводок свой из гнезда поднимает и над птенцами плавно парит, крылья свои для них простирает и, подхватив, носит на перьях своих,	11 Як гніздо́ своє будить орел, як ширя́є він понад своїми маля́тами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на раме́ні крилатім своїм, —
12 так и ГОСПОДЬ вел народ Свой — один, никакого бога чужого не было с Ним!	12 так Господь Сам прова́див його, а бога чужого при нім не було́.
13 Этот народ Он сделал владельцем нагорья, а плоды полей отдал в пищу ему. Медом из скалы Он питал его, елеем — из кремневых утесов,	13 Він його садови́в на висо́тах землі, і він їв польові́ врожа́ї, Він медом із скелі його годува́в, і оливою з ске́льного кре́меня,
14 изысканным кушаньем из молока коровьего и сыром овечьим насыщал, лучшим мясом ягнят и башанских баранов, мясом козлов и отборной пшеницей, а напиток твой был — пенящаяся кровь винограда.	14 маслом з худоби великої та молоком від худоби дрібно́ї, ра́зом із лоєм ягнят та бара́нів з Баша́ну й козлів, ра́зом з такою пшеницею, як лій на нирка́х, і кров виноградної я́годи пив ти вином.
15 Раздобрел Ешурун и упрямым стал, пресытившись, растолстел, жиром заплыл, отверг Он Бога, создавшего его, презирать стал Скалу спасенья своего.	15 I потовстів Єшуру́н та й брика́тися став. І ти потовсті́в, погрубів, став гладки́й. І покинув він Бога, що його створи́в, і Ске́лю спасі́ння свого злегкова́жив.
16 Вот и вызывают они гнев Его, чужим богам поклоняясь, делами мерзкими приводят в негодование.	16 Чужими богами Його роздражни́ли, Його розгніви́ли своїми гидо́тами.
17 Бесам, а не Божеству, приносят свои жертвы; богам, которых прежде и не знали, новым — и не издалека пришедшим, о которых отцы их и ведать не ведали.	17 Вони де́монам жертви складали, не Богу, складали бога́м, що не відали їх, нови́м, що недавно прийшли, — не лякалися їх батьки ваші!
18 О Скале, что родила тебя, Израиль, ты не вспоминал, забыл Бога, тебя на свет произведшего.	18 Забуваєш ти Ске́лю, Яка породила тебе, і забуваєш ти Бога, що тебе народив.
19 Увидел это ГОСПОДЬ и в негодовании Своем отверг сыновей Своих и дочерей.	19 I побачив Госпо́дь, та й знена́видів їх, через гнів на синів Своїх і на дочо́к Своїх,
20 „Скрою Я от них лицо Свое, — сказал Он, — посмотрю, чем кончит этот род развращенный, дети, для которых верность — понятие чуждое“.	20 та й сказав: „Лице Я Своє заховаю від них, побачу, який їх кіне́ць, бо вони покоління розбе́щене, діти, що в них нема віри.
21 Дали они Мне пережить муки ревности, поклоняясь тому, кто не бог; огорчили и раздосадовали своими идолами никчемными! Вот и Я вызову у них ревность народом, который они ни во что не ставили, людьми, ничего не понимающими, досаждать им стану.	21 Роздражни́ли Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгніви́ли своїми марно́тами, тому роздражню́ Я їх тим, хто не наро́д, — нерозумним наро́дом розгніваю їх.
22 Ведь от гнева Моего огонь возгорелся, он пылает до глубин Шеола, поедает землю и плоды ее и уже подножия холмов опаляет.	22 Бо був загорівся огонь Мого гні́ву, і пали́вся він аж до шео́лу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підва́лини гір.
23 Одну беду за другой обрушу на них, стрелы Мои на них выпущу:	23 Я на них нагрома́джу нещастя, зуживу́ Свої стріли на них.
24 изнурят их муки голода, опустошенье принесут им и язва моровая, и зараза лютая. Клыки диких зверей Я против них обращу, яд змеиный уготовил Я им!	24 Будуть ви́снажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та зара́зою лютою, і зу́ба звіри́ни нашлю́ Я на них, з отрутою плазуні́в по землі.
25 Война принесет смерть тем, кто на улице, а ужас — тем, кто укрылся в доме: и юноше, и деве, и младенцу, и старцу седовласому.	25 Надворі́ забива́тиме меч, а в кімна́тах — страхі́ття, як юнака́, так і ді́вчину, грудне́ немовля́ з чоловіком поси́вілим.
26 Я бы сказал: „Покончу с ними, изглажу память о них у людей!“,	26 Я сказав: Повигу́блюю їх, відірву́ від людей їхню пам'ять,
27 если бы не опасался, что враги хвастаться станут, недруги их истолкуют это ложно: „Не ГОСПОДЬ сие свершил, это наших рук дело!“	27 та це Я відклав з-за ворожого гніву, щоб проти́вники їх не згорди́лися, щоб вони не сказали: Підне́слася наша рука, і не Господь учинив усе це.
28 Это тот народ, у которого разума нет и которому видения недостает!	28 Бо вони — люд безрадний, і нема в них розумува́ння.
29 О, если бы только у них была мудрость понять да уразуметь, что их ждет впереди!	29 Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були́ про кінець свій.
30 Как мог один разбить наголову тысячу, а двое — десять тысяч обратить в бегство, если бы только их Скала не продала их, как рабов, если бы Сам ГОСПОДЬ врагам их не отдал?	30 Як може один гнати тисячу, а два — проганять десять тисяч, коли то не те, що їх продала́ їхня Скеля, і Господь видав їх?
31 Ведь их „скала“ — ничто в сравнении с нашей Скалой, даже враги наши о том говорят.	31 Не така бо їх скеля, як наша та Ске́ля, хай су́дять самі вороги.
32 Ибо от содомской лозы их лоза происходит, из виноградников она гоморрских, и ягоды ее ядовиты, и грозди ее горьки;	32 Бо їх виноград — з винограду содо́мського та з піль тих гомо́рських, винні ягоди їхні — отру́йні то я́годи, вони гро́на гірко́ти для них.
33 вино их — яд змеиный, гибельная отрава аспидов.	33 вино їхнє — зміїна отру́та і гадю́ча поги́бельна їдь!
34 „Не сокрыто ли это у Меня, в хранилищах Моих под печатью? — говорит Господь. —	34 Чи за́мкнене в Мене не це, у скарбни́цях Моїх запеча́тане?
35 Мое дело — возмездие. Я воздам. В свое время они споткнутся; день их погибели близок, и скоро постигнет их участь, им уготованная“.	35 Моя пі́мста й відпла́та на час, коли їхня нога́ посковзне́ться, бо близьки́й день поги́белі їх, поспішає майбутнє для них.
36 Выступит ГОСПОДЬ в защиту народа Своего, пожалеет Он рабов Своих, когда увидит, что иссякли их силы, ни порабощенного, ни свободного — не осталось;	36 Бо розсудить Господь Свій наро́д, і змилосе́рдиться Він над Своїми рабами, як побачить, що їхня рука ослабі́ла, і нема ні невільного, ані вільного.
37 и скажет Он: „Ну, где же их боги, где та „скала“, на которую они так надеялись?	37 І Він скаже тоді: Де їх бо́ги, де скеля, що в ній поховались вони,
38 Где боги, которые ели жир от их жертв и пили вино их возлияний? Пусть они встанут и помогут, пусть послужат убежищем для вас!	38 що їли вони лій кривавих їх же́ртов, пили вино же́ртов їх литих? Нехай встануть і вам допоможуть, і хай будуть покровом для вас.
39 Поймите же ныне, что один Я — Бог, и нет бога, кроме Меня! Смерть и жизнь в Моей воле, раны Я наношу, и Я исцеляю их; и врагов Израиля никому не избавить от руки Моей!	39 Побачте тепер, що Я — Я є Той, і Бога немає крім Мене. Побиваю й ожи́влюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки.
40 Как верно то, что живу Я вовеки, так и то, в чем клянусь, воздев руку Свою к небесам:	40 Бо до неба підно́шу Я руку Свою та й кажу́: Я навіки Живий!
41 когда наточу Свой меч до блеска и дело суда возьму в Свои руки, тогда отомщу Я врагам Моим и сполна воздам тем, кто Меня ненавидит;	41 Поправді кажу вам: Я ві́стря Свого меча нагострю́, і рука Моя схо́питься суду, тоді відімщу́ Я Своїм ворогам, і Своїм ненави́сникам Я відплачу́.
42 стрелы Свои напою кровью, — пока меч Мой будет пожирать плоть, — кровью убитых и пленных, длинноволосых вождей вражеских“.	42 Я стріли Свої понапо́юю кров'ю, — а Мій меч поїда́тиме м'ясо, кров'ю забитого й бра́нця, головами кучма́тими ворога.
43 Ликуйте же, о племена, вместе с народом Его! Ведь отомстит Он за кровь рабов Своих, воздаст врагам Своим; заставит забыть вину народа Своего на земле его!»	43 Радійте, погани, з наро́дом Його, бо Він відімсти́ться за кров Своїх всіх рабів, і пі́мсту поверне Своїм ворогам, і ви́купить землю Свою, Свій наро́д“.
44 Вот так, придя на место встречи, Моисей в присутствии собравшегося народа произнес все слова этой песни; и был с ним при этом Иисус Навин.	44 І прийшов Мойсей, і промовляв всі слова́ цієї пісні до ушей наро́ду, він та Ісус, син Нави́нів.
45 Когда же Моисей передал все эти слова Израилю,	45 А коли Мойсей скінчи́в промовляти всі ці слова до всього Ізраїля,
46 он еще сказал своим слушателям: «Примите к сердцу все предостережения, которые даю вам сегодня. Вы и детям своим заповедайте неукоснительно исполнять все предписания Закона сего.	46 то сказав він до них: „Приложіть свої серця́ до всіх тих слів, які я сьогодні чинив свідками проти вас, що ви накажете їх своїм синам, щоб додержували виконувати всі слова́ цього Зако́ну.
47 Ведь это не пустые слова для вас — это сама ваша жизнь. Соблюдая их, вы будете наслаждаться долгою жизнью в той земле за Иорданом, в которую идете, чтобы овладеть ею».	47 Бо це для вас не слово порожнє, — воно життя ваше, і цим словом ви продо́вжите дні на цій землі, куди ви перехо́дите Йордан, щоб посісти її“.
48 В тот самый день ГОСПОДЬ сказал Моисею:	48 І Господь промовляв до Мойсея того самого дня, говорячи:
49 «Взойди теперь на аваримские горы, на вершину Нево, что в земле Моава, напротив Иерихона, и взором окинь ханаанские земли, которые сынам Израилевым Я отдаю во владение.	49 „Вийди на ту го́ру Аварім, на гору Нево́, що в моавському кра́ї, що навпроти Єрихону, і побач ханаанський край, що Я даю Ізраїлевим синам на володіння.
50 Ты умрешь на этой горе, когда взойдешь на нее, и приобщишься к праотцам своим, как умер твой брат Аарон на горе Хор и тоже приобщился к праотцам своим,	50 І вмри на горі, куди ти вийдеш, і долучися до своєї рідні, як помер був твій брат Ааро́н на Гор-горі, і долучився до своєї рідні,
51 ведь вы оба показали свою неверность Мне среди сынов Израилевых: у горьких вод Меривы, в Кадеше, что в пустыне Цин, не явили вы сынам Израилевым святости Моей.	51 за те, що ви спроневі́рилися були Мені серед Ізраїлевих синів при воді Меріви в Кадешу на пустині Цін, за те, що ви не освятили Мене серед Ізра́їлевих синів.
52 Ты сможешь увидеть Землю обетованную только издали, но сам не войдешь в ту землю, что Я отдаю сынам Израилевым».	52 Бо знавпроти побачиш ти той край, та не вві́йдеш туди, до того кра́ю, що Я даю Ізраїлевим синам“.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Второзаконие

Глава 32

Повторення Закону

Розділ 32

Второзаконие

Глава 32

Повторення Закону

Розділ 32

Ветхий завет

Новый завет

Второзаконие

Глава 32

Повторення Закону

Розділ 32

Второзаконие

Глава 32

Повторення Закону

Розділ 32

Ветхий
завет

Новый
завет