Библия - Обещанное Восстановление

2 Kings

Chapter 4

1 NOW a certain woman of the wives of the sons of the prophets cried to Elisha, saying, Your servant my husband is dead; and you know that your servant did fear the LORD; and the creditor has come to take my two sons to be his bondmen.

2 And Elisha said to her, What shall I do for you? Tell me, what have you in the house? And she said, Your handmaid has nothing in the house except a pot of oil.

3 Then he said to her, Go, borrow for yourself vessels from the houses of all your neighbors, even empty vessels; borrow not a few.

4 And then go in, and shut the door upon you and upon your sons, and pour out into all these vessels; and the vessel which is full bring up to me.

5 So she went from him, and entered her house and shut the door upon herself and upon her sons who brought the vessels to her; and she poured out.

6 And when the vessels were full, she said to her son, Bring me more vessels. But her son said to her, There are no more vessels. And the oil stopped.

7 Then she came and told the prophet of God. And he said, Go, sell the oil, and pay your debt, and live, you and your sons, on what is left over.

8 And it came to pass on the morrow, Elisha went and came to Shiloh, where was a wealthy woman; and she constrained him to eat food. So that whenever he passed by, he turned in there to eat food.

9 And she said to her husband, Behold now, I perceive that the prophet of God is a holy man who passes by us continually.

10 Let us make for him a little upper room, and let us set for him there a bed and a table and a chair and a candlestick, so that when he comes to us, he shall turn in there.

11 And it happened on a certain day, he came there, and he turned in to the upper room and lay there.

12 And he said to Gehazi his servant, Call this Shilomite woman. And when he had called her, she stood before him.

13 And he said to her, Behold, you have shown us all this respect; what is to be done for you? Is there anything to be spoken on your behalf to the king or to the commander of the army? And she answered, I dwell among my own people quite well.

14 Then he said, What shall I do for her? And Gehazi said to him, Verily she has no son and her husband is old.

15 And he said, Call her. And when he had called her, she stood in the door.

16 And he said to her, About this season, you will be with child, and shall embrace a son. And she said, No, my lord, O prophet of God, do not lie to your handmaid.

17 And the woman conceived and bore a son; at the season that Elisha had said to her, she was with child.

18 Now when the child had grown, he went out on a certain day to his father who was with the reapers.

19 And he said to his father, Oh, my head, my head! And his father said to a servant, Take him up and carry him to his mother.

20 And when he had taken him and brought him to his mother, he sat on her knees till noon and then died.

21 And she went up and laid him on the bed of the prophet of God, and shut the door upon him and went out.

22 Then she called to her husband and said, Send me one of the servants and one of the asses, that I may go hastily to the prophet of God.

23 And he said to her, Why will you go to him today? It is neither new moon nor sabbath. But the Shilomite gave orders;

24 And they saddled an ass for her, and she said to the servant, Drive fast; do not stop to dismount me unless I tell you.

25 So she went to the prophet of God at mount Carmel. And when the prophet of God saw her afar off, he said to Gehazi his disciple, Behold, there is the Shilomite:

26 Run now to meet her, and say to her, Is it well with you? Is it well with your husband? Is it well with the child? And she answered, It is well.

27 And when she came to the prophet of God to the mountain, she caught hold of his feet; but Gehazi came near to remove her. And the prophet of God said to him, Let her alone; for her soul is in bitter anguish; and the LORD has hidden it from me and has not told me.

28 Then she said, Did I ask a son of my lord? Did I not say to you, Do not ask a son for me?

29 Then he said to Gehazi, Gird up your loins and take my staff in your hand and go. If you meet any man, do not salute him; and if any man salutes you, do not answer him; and lay my staff upon the face of the child.

30 And the mother of the child said, As the LORD lives and as your soul lives, I will not leave you. And he arose and followed her.

31 And Gehazi went on before them and laid the staff upon the face of the child; but there was neither voice nor hearing. Therefore he returned to meet Elisha, and told him, saying, The child is not awake.

32 And when Elisha was come into the house, behold, the child was dead and lying upon his bed.

33 He went in therefore and shut the door upon the two of them, and prayed unto the LORD.

34 And he went up and lay upon the child and put his mouth upon his mouth, and his eyes upon his eyes, and his hands upon his hands; and he stretched himself upon him, and the flesh of the child became warm.

35 Then he returned, and walked to and fro in the house; and went up and stretched himself upon him; and the child sneezed seven times, and the child opened his eyes.

36 And Elisha called Gehazi and said to him, Call this Shilomite. So he called her. And when she was come to him, he said to her, Take up your son.

37 Then she went in and fell at his feet and bowed herself to the ground and took up her son and went Out.

38 And Elisha returned to Gilgal; and there was a famine in the land; and the sons of the prophets were sitting before him; and he said to his disciple, Set on the great pot, and cook pottage for the sons of the prophets.

39 And one of them went out into the field to gather herbs and found a wild vine in the field and gathered from it his lap full of wild gourds, and came and put them into the pot of pottage; for he did not know what they were.

40 So he poured out for the men to eat. And as they were eating of the pottage, they cried out and said, O prophet of God, there is death in the pot. And they could not eat of it.

41 But he said, Take meal and cast it into the pot; and he said, Pour out for the people, that they may eat. And there was no harm in the pot.

42 And there came a certain man from the city of giants, and brought the prophet of God bread of the first fruits, twenty loaves of barley and new wheat rubbed from the ears in a cloth. And he said, Give to the people, that they may eat.

43 And his servant said, What, should I set this before a hundred men? And Elisha said to him again, Give them to the people, that they may eat; for thus says the LORD, They shall eat and shall leave some.

44 So he set it before them, and they did eat and left some, according to the word of the LORD.

2-а царiв

Розділ 4

1 А одна з жінок пророчих синів кли́кала до Єлисей, говорячи: „Помер раб твій, мій чоловік! А ти знаєш, що раб твій боявся Господа. А позича́льник прийшов ось, щоб забрати собі двоє дітей моїх за рабів“.

2 І сказав до неї Єлисей: „Що́ я зроблю тобі? Розкажи мені, що́ є в тебе в домі“. А та відказала: „Нічого нема в домі твоєї невільниці, — є тільки горня́ оливи“.

3 А він сказав: „Іди, позич собі настороні́ по́суд від усіх сусі́док твоїх, по́суд порожній. Не бери мало!

4 І вві́йдеш, і замкне́ш двері за собою та за синами своїми, і поналива́єш у всі ті посу́дини, а повні повідставля́й“.

5 І пішла вона від нього, і замкну́ла двері за собою та за синами своїми. Вони подава́ли їй по́суд, а вона налива́ла.

6 І сталося, коли понапо́внювано по́суд, то сказала вона до сина свого: „Подай мені ще по́суду!“ А він відказав їй: „Нема вже по́суду“. І спини́лася олива.

7 І вона прийшла, і доне́сла Божому чоловікові. І він сказав: „Іди, продай ту оливу, та й заплати своєму позича́льникові. А ти та сини́ твої будете жити на позоста́ле“.

8 І сталося певного дня, і прийшов Єлисе́й до Шуна́му, а там була багата жінка, — і вона сильно просила його до себе поїсти хліба. І бувало, скільки разів прихо́див він, захо́див туди їсти хліб.

9 І сказала вона до чоловіка свого: „Ось я познала, що Божий чоловік, який за́вжди прихо́дить до нас, він святий.

10 Зробім же малу муровану го́рницю, і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільця́, і свічника́. І коли він прихо́дитиме до нас, то захо́дитиме туди“.

11 Одно́го ра́зу прийшов він туди, і зайшов до горниці та й ліг там.

12 І сказав він до свого слуги Ґехазі: „Поклич оцю шунамі́тянку!“ І той покли́кав її, і вона стала перед ним.

13 І сказав він до нього: „Скажи їй: Ось ти старанно піклува́лася про всі наші потреби. Що́ зробити тобі за це! Чи є що, щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська?“ А вона відказала: „Ні,— я сиджу́ серед народу свого!“

14 І сказав він: „Що́ ж зробити їй?“ А Ґехазі відказав: „Та вона не має сина, а чоловік її стари́й“.

15 А він сказав: „Поклич її“. І він покликав її, і вона стала при вході.

16 І він сказав: „На цей озна́чений час, коли саме цей час ве́рнеться, ти обійма́тимеш сина!“ А вона відказала: „Ні, пане, чоловіче Божий, не говори неправди своїй невільниці!“

17 Та зачала́ та жінка, і породи́ла сина на той озна́чений час, того саме ча́су, про який говорив до неї Єлисей.

18 І росло те дитя. А одно́го ра́зу вийшло воно до свого́ ба́тька до женці́в.

19 І сказало воно до свого батька: „Голова моя, голова моя!“ А той сказав слузі: „Занеси́ його до його матері!“

20 І той поніс його, і приніс його до його матері. І сиділо воно на її колінах аж до полу́дня, та й померло...

21 І ввійшла вона, і поклала його на ліжко Божого чоловіка, і замкну́ла за ним двері та й вийшла.

22 І покликала вона свого чоловіка та й сказала: „Пришли мені одно́го із слуг та одну з ослиць, і я поїду до Божого чоловіка й вернуся“.

23 А він сказав: „Чому ти їдеш до нього? Сьогодні не новомісяччя й не субота“. А вона відказала: „Добре!“

24 І осідла́ла вона ослицю, і сказала до свого слуги: „Поганяй та йди. Не затримуй мені в їзді, аж поки не скажу́ тобі“.

25 І поїхала вона, і приїхала до Божого чоловіка, до гори Карме́л. І сталося, як Божий чоловік побачив її зда́лека, то сказав до слуги свого Ґехазі: „Ось та шунамі́тянка!

26 Побіжи ж назу́стріч їй та й скажи їй: Чи все гара́зд тобі, чи гаразд чоловікові твоєму, чи гаразд дитині?“ А та відказала: „Усе гаразді“

27 І прийшла вона до Божого чоловіка на го́ру, і сильно схопи́ла за но́ги його. А Ґехазі підійшов, щоб відіпхну́ти її, та Божий чоловік сказав: „Позостав її, бо затурбо́вана душа її, а Господь затаїв це передо мною й не сказав мені“.

28 А вона сказала: „Чи я жадала сина від пана? Чи я не говорила: Не впрова́джуй мене в обма́ну?“

29 І він сказав до Ґехазі: „Опережи сте́гна свої, і візьми мою па́лицю в руку свою та й іди. Коли спітка́єш кого, не повітаєш його, а коли хто повітає тебе, не відповіси́ йому. І покладеш мою палицю на хло́пцеве обличчя“.

30 А мати того хлопця сказала: „Як живий Господь і жива душа твоя, — я не полишу́ тебе!“ І він устав і пішов за нею.

31 А Ґехазі пішов перед ними, і поклав ту палицю на хлопцеве обличчя, та не було ані голосу, ані чуття. І вернувся він навпроти нього, і доніс йому, говорячи: „Не збуди́вся той хлопець!“

32 І ввійшов Єлисей у дім, аж ось той хлопець лежить мертвий на ліжку його!

33 І ввійшов він, і замкнув двері за ними обома́, та й молився до Господа.

34 І ввійшов він, і ліг на того хло́пця, і поклав уста свої на уста його, а очі свої на очі його, і долоні свої на долоні його. І схилився над ним, і стало тепле тіло тієї дитини!...

35 І він зно́ву ходив по дому раз сюди́, а раз туди́. І ввійшов він, і знову схилився над ним, — і чхнув той хлопець аж до семи раз. І розплю́щив той хлопець очі свої.

36 І покликав він Ґехазі та й сказав: „Поклич ту шунамі́тянку!“ І той покликав її. І прийшла вона до нього, і він сказав: „Забери свого сина!“

37 І ввійшла вона, і впала до його ніг, і вклони́лася до землі. І взяла́ вона сина свого та й вийшла...

38 І вернувся Єлисей до Ґілґалу. А в Краю́ був голод, і пророчі сини сиділи перед ним. І сказав він до свого хлопця: „Пристав великого горшка́, і звари їжу для пророчих синів“.

39 І вийшов один на поле, щоб назбирати ярини́, і знайшов там витку́ рослину, і назбирав із неї повну свою одежу диких огіркі́в. І він прийшов, і накриши́в до горшка́ ї́жі, бо вони не знали того́.

40 І поналива́ли вони лю́дям їжі. І сталося, як вони їли ту їжу, то закричали й сказали: „Смерть у горшку, чоловіче Божий!“ І не могли вони їсти...

41 А він сказав: „Дайте муки́!“ І він всипав її до горшка і сказав: „Наливай наро́дові, і нехай їдять!“ І вже не було́ нічого злого в горшку́.

42 І прийшов один чоловік із Баал-Шалішу, і приніс Божому чоловікові хліб первопло́ду, — двадцять ячмінних хлібці́в та зе́рна в колоска́х у своїй торбі. І сказав Єлисе́й: „Дай наро́дові, і нехай вони їдять!“

43 А слуга його сказав: „Що оце покладу я перед сотнею чоловіка?“ Та він відказав: „Дай наро́дові, і нехай їдять, бо так сказав Господь: їжте й позоставте!“

44 І він поклав перед ними, і вони їли й позоставили, за словом Господнім.

2 Kings Chapter 4	2-а царiв Розділ 4
1 NOW a certain woman of the wives of the sons of the prophets cried to Elisha, saying, Your servant my husband is dead; and you know that your servant did fear the LORD; and the creditor has come to take my two sons to be his bondmen.	1 А одна з жінок пророчих синів кли́кала до Єлисей, говорячи: „Помер раб твій, мій чоловік! А ти знаєш, що раб твій боявся Господа. А позича́льник прийшов ось, щоб забрати собі двоє дітей моїх за рабів“.
2 And Elisha said to her, What shall I do for you? Tell me, what have you in the house? And she said, Your handmaid has nothing in the house except a pot of oil.	2 І сказав до неї Єлисей: „Що́ я зроблю тобі? Розкажи мені, що́ є в тебе в домі“. А та відказала: „Нічого нема в домі твоєї невільниці, — є тільки горня́ оливи“.
3 Then he said to her, Go, borrow for yourself vessels from the houses of all your neighbors, even empty vessels; borrow not a few.	3 А він сказав: „Іди, позич собі настороні́ по́суд від усіх сусі́док твоїх, по́суд порожній. Не бери мало!
4 And then go in, and shut the door upon you and upon your sons, and pour out into all these vessels; and the vessel which is full bring up to me.	4 І вві́йдеш, і замкне́ш двері за собою та за синами своїми, і поналива́єш у всі ті посу́дини, а повні повідставля́й“.
5 So she went from him, and entered her house and shut the door upon herself and upon her sons who brought the vessels to her; and she poured out.	5 І пішла вона від нього, і замкну́ла двері за собою та за синами своїми. Вони подава́ли їй по́суд, а вона налива́ла.
6 And when the vessels were full, she said to her son, Bring me more vessels. But her son said to her, There are no more vessels. And the oil stopped.	6 І сталося, коли понапо́внювано по́суд, то сказала вона до сина свого: „Подай мені ще по́суду!“ А він відказав їй: „Нема вже по́суду“. І спини́лася олива.
7 Then she came and told the prophet of God. And he said, Go, sell the oil, and pay your debt, and live, you and your sons, on what is left over.	7 І вона прийшла, і доне́сла Божому чоловікові. І він сказав: „Іди, продай ту оливу, та й заплати своєму позича́льникові. А ти та сини́ твої будете жити на позоста́ле“.
8 And it came to pass on the morrow, Elisha went and came to Shiloh, where was a wealthy woman; and she constrained him to eat food. So that whenever he passed by, he turned in there to eat food.	8 І сталося певного дня, і прийшов Єлисе́й до Шуна́му, а там була багата жінка, — і вона сильно просила його до себе поїсти хліба. І бувало, скільки разів прихо́див він, захо́див туди їсти хліб.
9 And she said to her husband, Behold now, I perceive that the prophet of God is a holy man who passes by us continually.	9 І сказала вона до чоловіка свого: „Ось я познала, що Божий чоловік, який за́вжди прихо́дить до нас, він святий.
10 Let us make for him a little upper room, and let us set for him there a bed and a table and a chair and a candlestick, so that when he comes to us, he shall turn in there.	10 Зробім же малу муровану го́рницю, і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільця́, і свічника́. І коли він прихо́дитиме до нас, то захо́дитиме туди“.
11 And it happened on a certain day, he came there, and he turned in to the upper room and lay there.	11 Одно́го ра́зу прийшов він туди, і зайшов до горниці та й ліг там.
12 And he said to Gehazi his servant, Call this Shilomite woman. And when he had called her, she stood before him.	12 І сказав він до свого слуги Ґехазі: „Поклич оцю шунамі́тянку!“ І той покли́кав її, і вона стала перед ним.
13 And he said to her, Behold, you have shown us all this respect; what is to be done for you? Is there anything to be spoken on your behalf to the king or to the commander of the army? And she answered, I dwell among my own people quite well.	13 І сказав він до нього: „Скажи їй: Ось ти старанно піклува́лася про всі наші потреби. Що́ зробити тобі за це! Чи є що, щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська?“ А вона відказала: „Ні,— я сиджу́ серед народу свого!“
14 Then he said, What shall I do for her? And Gehazi said to him, Verily she has no son and her husband is old.	14 І сказав він: „Що́ ж зробити їй?“ А Ґехазі відказав: „Та вона не має сина, а чоловік її стари́й“.
15 And he said, Call her. And when he had called her, she stood in the door.	15 А він сказав: „Поклич її“. І він покликав її, і вона стала при вході.
16 And he said to her, About this season, you will be with child, and shall embrace a son. And she said, No, my lord, O prophet of God, do not lie to your handmaid.	16 І він сказав: „На цей озна́чений час, коли саме цей час ве́рнеться, ти обійма́тимеш сина!“ А вона відказала: „Ні, пане, чоловіче Божий, не говори неправди своїй невільниці!“
17 And the woman conceived and bore a son; at the season that Elisha had said to her, she was with child.	17 Та зачала́ та жінка, і породи́ла сина на той озна́чений час, того саме ча́су, про який говорив до неї Єлисей.
18 Now when the child had grown, he went out on a certain day to his father who was with the reapers.	18 І росло те дитя. А одно́го ра́зу вийшло воно до свого́ ба́тька до женці́в.
19 And he said to his father, Oh, my head, my head! And his father said to a servant, Take him up and carry him to his mother.	19 І сказало воно до свого батька: „Голова моя, голова моя!“ А той сказав слузі: „Занеси́ його до його матері!“
20 And when he had taken him and brought him to his mother, he sat on her knees till noon and then died.	20 І той поніс його, і приніс його до його матері. І сиділо воно на її колінах аж до полу́дня, та й померло...
21 And she went up and laid him on the bed of the prophet of God, and shut the door upon him and went out.	21 І ввійшла вона, і поклала його на ліжко Божого чоловіка, і замкну́ла за ним двері та й вийшла.
22 Then she called to her husband and said, Send me one of the servants and one of the asses, that I may go hastily to the prophet of God.	22 І покликала вона свого чоловіка та й сказала: „Пришли мені одно́го із слуг та одну з ослиць, і я поїду до Божого чоловіка й вернуся“.
23 And he said to her, Why will you go to him today? It is neither new moon nor sabbath. But the Shilomite gave orders;	23 А він сказав: „Чому ти їдеш до нього? Сьогодні не новомісяччя й не субота“. А вона відказала: „Добре!“
24 And they saddled an ass for her, and she said to the servant, Drive fast; do not stop to dismount me unless I tell you.	24 І осідла́ла вона ослицю, і сказала до свого слуги: „Поганяй та йди. Не затримуй мені в їзді, аж поки не скажу́ тобі“.
25 So she went to the prophet of God at mount Carmel. And when the prophet of God saw her afar off, he said to Gehazi his disciple, Behold, there is the Shilomite:	25 І поїхала вона, і приїхала до Божого чоловіка, до гори Карме́л. І сталося, як Божий чоловік побачив її зда́лека, то сказав до слуги свого Ґехазі: „Ось та шунамі́тянка!
26 Run now to meet her, and say to her, Is it well with you? Is it well with your husband? Is it well with the child? And she answered, It is well.	26 Побіжи ж назу́стріч їй та й скажи їй: Чи все гара́зд тобі, чи гаразд чоловікові твоєму, чи гаразд дитині?“ А та відказала: „Усе гаразді“
27 And when she came to the prophet of God to the mountain, she caught hold of his feet; but Gehazi came near to remove her. And the prophet of God said to him, Let her alone; for her soul is in bitter anguish; and the LORD has hidden it from me and has not told me.	27 І прийшла вона до Божого чоловіка на го́ру, і сильно схопи́ла за но́ги його. А Ґехазі підійшов, щоб відіпхну́ти її, та Божий чоловік сказав: „Позостав її, бо затурбо́вана душа її, а Господь затаїв це передо мною й не сказав мені“.
28 Then she said, Did I ask a son of my lord? Did I not say to you, Do not ask a son for me?	28 А вона сказала: „Чи я жадала сина від пана? Чи я не говорила: Не впрова́джуй мене в обма́ну?“
29 Then he said to Gehazi, Gird up your loins and take my staff in your hand and go. If you meet any man, do not salute him; and if any man salutes you, do not answer him; and lay my staff upon the face of the child.	29 І він сказав до Ґехазі: „Опережи сте́гна свої, і візьми мою па́лицю в руку свою та й іди. Коли спітка́єш кого, не повітаєш його, а коли хто повітає тебе, не відповіси́ йому. І покладеш мою палицю на хло́пцеве обличчя“.
30 And the mother of the child said, As the LORD lives and as your soul lives, I will not leave you. And he arose and followed her.	30 А мати того хлопця сказала: „Як живий Господь і жива душа твоя, — я не полишу́ тебе!“ І він устав і пішов за нею.
31 And Gehazi went on before them and laid the staff upon the face of the child; but there was neither voice nor hearing. Therefore he returned to meet Elisha, and told him, saying, The child is not awake.	31 А Ґехазі пішов перед ними, і поклав ту палицю на хлопцеве обличчя, та не було ані голосу, ані чуття. І вернувся він навпроти нього, і доніс йому, говорячи: „Не збуди́вся той хлопець!“
32 And when Elisha was come into the house, behold, the child was dead and lying upon his bed.	32 І ввійшов Єлисей у дім, аж ось той хлопець лежить мертвий на ліжку його!
33 He went in therefore and shut the door upon the two of them, and prayed unto the LORD.	33 І ввійшов він, і замкнув двері за ними обома́, та й молився до Господа.
34 And he went up and lay upon the child and put his mouth upon his mouth, and his eyes upon his eyes, and his hands upon his hands; and he stretched himself upon him, and the flesh of the child became warm.	34 І ввійшов він, і ліг на того хло́пця, і поклав уста свої на уста його, а очі свої на очі його, і долоні свої на долоні його. І схилився над ним, і стало тепле тіло тієї дитини!...
35 Then he returned, and walked to and fro in the house; and went up and stretched himself upon him; and the child sneezed seven times, and the child opened his eyes.	35 І він зно́ву ходив по дому раз сюди́, а раз туди́. І ввійшов він, і знову схилився над ним, — і чхнув той хлопець аж до семи раз. І розплю́щив той хлопець очі свої.
36 And Elisha called Gehazi and said to him, Call this Shilomite. So he called her. And when she was come to him, he said to her, Take up your son.	36 І покликав він Ґехазі та й сказав: „Поклич ту шунамі́тянку!“ І той покликав її. І прийшла вона до нього, і він сказав: „Забери свого сина!“
37 Then she went in and fell at his feet and bowed herself to the ground and took up her son and went Out.	37 І ввійшла вона, і впала до його ніг, і вклони́лася до землі. І взяла́ вона сина свого та й вийшла...
38 And Elisha returned to Gilgal; and there was a famine in the land; and the sons of the prophets were sitting before him; and he said to his disciple, Set on the great pot, and cook pottage for the sons of the prophets.	38 І вернувся Єлисей до Ґілґалу. А в Краю́ був голод, і пророчі сини сиділи перед ним. І сказав він до свого хлопця: „Пристав великого горшка́, і звари їжу для пророчих синів“.
39 And one of them went out into the field to gather herbs and found a wild vine in the field and gathered from it his lap full of wild gourds, and came and put them into the pot of pottage; for he did not know what they were.	39 І вийшов один на поле, щоб назбирати ярини́, і знайшов там витку́ рослину, і назбирав із неї повну свою одежу диких огіркі́в. І він прийшов, і накриши́в до горшка́ ї́жі, бо вони не знали того́.
40 So he poured out for the men to eat. And as they were eating of the pottage, they cried out and said, O prophet of God, there is death in the pot. And they could not eat of it.	40 І поналива́ли вони лю́дям їжі. І сталося, як вони їли ту їжу, то закричали й сказали: „Смерть у горшку, чоловіче Божий!“ І не могли вони їсти...
41 But he said, Take meal and cast it into the pot; and he said, Pour out for the people, that they may eat. And there was no harm in the pot.	41 А він сказав: „Дайте муки́!“ І він всипав її до горшка і сказав: „Наливай наро́дові, і нехай їдять!“ І вже не було́ нічого злого в горшку́.
42 And there came a certain man from the city of giants, and brought the prophet of God bread of the first fruits, twenty loaves of barley and new wheat rubbed from the ears in a cloth. And he said, Give to the people, that they may eat.	42 І прийшов один чоловік із Баал-Шалішу, і приніс Божому чоловікові хліб первопло́ду, — двадцять ячмінних хлібці́в та зе́рна в колоска́х у своїй торбі. І сказав Єлисе́й: „Дай наро́дові, і нехай вони їдять!“
43 And his servant said, What, should I set this before a hundred men? And Elisha said to him again, Give them to the people, that they may eat; for thus says the LORD, They shall eat and shall leave some.	43 А слуга його сказав: „Що оце покладу я перед сотнею чоловіка?“ Та він відказав: „Дай наро́дові, і нехай їдять, бо так сказав Господь: їжте й позоставте!“
44 So he set it before them, and they did eat and left some, according to the word of the LORD.	44 І він поклав перед ними, і вони їли й позоставили, за словом Господнім.

⚡ 1.0x

Old
Testament

New
Testament

2 Kings

Chapter 4

2-а царiв

Розділ 4

2 Kings

Chapter 4

2-а царiв

Розділ 4

Old Testament

New Testament

2 Kings

Chapter 4

2-а царiв

Розділ 4

2 Kings

Chapter 4

2-а царiв

Розділ 4

Old
Testament

New
Testament