CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Sam. 14
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

1 Samuel

Chapter 14

1 NOW it came to pass one day, Jonathan the son of Saul said to the young man who bore his armor, Come, let us go over to the Philistine garrison that is on the other side yonder. But he did not tell his father.

2 And Saul was staying in the outskirts of Ramtha under the pomegranate tree which is in Gibeon; and the people who were with him were about six hundred men;

3 And Ahiah, the son of Ahitub, Jochebar's brother, the son of Phinehas, the son of Eli, the LORD'S priest in Shiloh, was wearing an ephod. And the people did not know that Jonathan was gone to the crossing place.

4 And as he sought to cross over to the Philistine garrison, behold, there was a steep rock on one side and a steep rock on the other side; and the name of the one was Bozez, and the name of the other Siaa.

5 One crag stood out northward over against Michmash and the other southward over against Gibeah.

6 And Jonathan said to the young man who bore his armor, Come, let us cross over to the garrison of these uncircumcised; it may be that the LORD will help us; for nothing will prevent the LORD from saving by many or by few.

7 And his armorbearer said to him, Do all that is in your heart; turn aside, and go; beho ld, I am with you; do whatever is in your heart.

8 Then Jonathan said to him, Behold, we will cross over against these men, and we will show ourselves to them.

9 If they say to us. Stop until we come to you; then we will stand still in our place, and will not go up against them.

10 But if they say to us thus, Come up to us; then we will go up; for the LORD our God has delivered them into our hand; and this shall be a sign to us.

11 So both of them showed themselves to the garrison of the Philistines; and the Philistines said. Behold, the Hebrews are coming forth out of the holes where they had hid themselves.

12 And the men of the garrison answered Jonathan and his armorbearer, and said, Come up to us, and we will show you something. And Jonathan said to his armorbearer, Come up after me; for the LORD has delivered them into the hand of Israel.

13 And Jonathan climbed up on his hands and on his feet, and his armor-bearer followed after him; and the Philistine garrison retreated before Jonathan; and his armorbearer slew with him.

14 And the first slaughter which Jonathan and his armorbearer made was about twenty men; they cut them to pieces like stone-cutters and like men who plough a field.

15 And there was trembling in the camp, in the field, and among all the people that stood by; and the raiders also trembled and the earth quaked; and the fear of the LORD fell upon them.

16 And the watchmen of Saul in Gibeah of Benjamin looked; and, behold, the Philistine army was in confusion, going away defeated.

17 Then Saul said to the people that were with him, Take a count and see who is gone from us. And when they had mustered, behold, Jonathan and his armorbearer were not there.

18 And Saul said to Ahiah, Bring here the ark of God. For the ark of God was at that time with the children of Israel.

19 And it came to pass, while Saul was talking to the priest, that the noise in the camp of the Philistines went on and increased; and Saul said to the priest, Withdraw your hand.

20 Then Saul and all the people who were with him shouted together, and they came to the battle; and, behold, every man's sword was against his fellow, and there was a very great confusion.

21 Moreover the Hebrews who were with the Philistines before that time, who had gone up with them to the camp, even they also turned to be with the Israelites and with Saul and Jonathan.

22 Likewise all the men of Israel who had hid themselves in mount Ephraim, when they heard that the Philistines fled before the Israelites, even they armed themselves and followed hard after them in the battle.

23 So the LORD saved Israel that day; then the men of Israel passed over to Beth-aon to battle.

24 And Saul drew near that day and said to the people, Cursed be the man who eats food until evening, until I am avenged on my enemies. So none of the people tasted any food.

25 And they went throughout all the land and came into a forest; and, behold, there was honey in the forest on the ground.

26 And when the people were come into the forest, behold, the honey was dropping; but no one put his hand to his mouth; for the people feared the oath.

27 But Jonathan had not heard when his father adjured the people; so he put forth the end of the staff that was in his hand, and dipped it in a honeycomb, and put his hand to his mouth; and his eyes brightened.

28 Then one of the men of the people spoke and said to Jonathan, Your father has surely adjured the people, saying, Cursed be the man who eats food this day. And the people were faint with hunger.

29 Then Jonathan said, My father has troubled the land; see, how my eyes have been brightened because I tasted a little of this honey.

30 Moreover, because the people had not eaten today 6f the spoil of their enemies which they found, therefore there was not a greater slaughter of the Philistines.

31 We have smitten the Philistines today from Michmash to Aijalon; and the people are very faint with hunger.

32 Then the people rushed greedily on the spoil, and took sheep and oxen and calves, and slew them on the ground; and the people ate them with the blood.

33 Then they told Saul, saying, Behold, the people have sinned against the LORD in eating flesh with blood. And Saul said, You have transgressed; roll a great stone to me this day.

34 And Saul said, Go round about among the people and say to them, Bring every man his ox, and every man his sheep, and slay them here, and do not sin against the LORD in eating flesh with the blood. So all the people brought every man his ox with him that night, and slew them there.

35 And Saul built there an altar to the LORD; thus he began to build his first altar to the LORD.

36 And Saul said, Let us go down after the Philistines by night, and plunder them until the morning, and let us not leave a man of them. And they said, Do whatever seems good to you.

37 And Saul said to God, Shall I go down after the Philistines? Wilt thou deliver them into the hands of Israel? But the LORD did not answer him that day.

38 And Saul said, Bring here all the families of the people; and know and see wherein this sin has been committed this day.

39 For, as the LORD lives, who saved Israel, though it be in Jonathan my son, he shall surely die. But there was no one of all the people that answered him.

40 Then Saul said to all Israel, Be you on one side, and I and Jonathan my son will be on the other side. And the people said to Saul, Do whatever seems good to you.

41 Therefore Saul said, O LORD God of Israel, give a perfect lot. And Saul and Jonathan were taken; but the people were not taken.

42 And Saul said, Cast lots between me and Jonathan my son. And Jonathan was taken.

43 Then Saul said to Jonathan. Tell me what you have done. And Jonathan told him, and said, I did taste a little honey with the end of the staff that was in my hand, and on account of that must I die?

44 And Saul said, God do so to me and more also, unless you shall surely die, Jonathan.

45 And the people said to Saul, Shall Jonathan die, who has wrought this great salvation in Israel? God forbid; as the LORD lives, there shall not a hair of his head fall to the ground; for he has saved the people of God this day. So the people delivered Jonathan and he did not die.

46 Then Saul returned from following the Philistines; and the Philistines went to their own country.

47 And Saul took the kingship over Israel, and he fought against all his enemies on every side, against Moab and against the children of Ammon and against Edom and against the kingdom of Zobah and against the Philistines; and wherever he turned he was victorious.

48 And he mobilized an army and smote the Amalekites, and delivered Israel out of the hand of those who plundered them.

49 Now these were the sons of Saul: Jonathan, Ishui, Melchi-shua, and Ashbashul; and the names of his two daughters were these: the name of the elder Nadab, and the name of the younger Malchel;

50 And the name of Saul's wife was Ahinoam, the daughter of Ahimaaz; and the name of the general of his army was Abner, the son of Ner, Saul's uncle.

51 And Kish was the father of Saul; and Ner, the father of Abner, was the son of Abiel.

52 And there was severe war against the Philistines all the days of Saul; and when Saul saw any valiant man or any strong man, he took him to himself.

1-а Самуїлова

Розділ 14

1 Одно́го дня сказав Йоната́н, син Саулів, до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейдімо до филистимської зало́ги, що з того бо́ку“. А батькові своєму він цього не розповів.

2 А Саул сидів на кінці згір'я під грана́товим де́ревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка.

3 А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілі́я, священика в Шіло́, носив ефо́да. А народ не знав, що пішов Йоната́н.

4 А між тими переходами, що Йоната́н хотів перейти до филистимської залоги, була зубча́ста скеля з цього боку перехо́ду й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім'я́ одній Боцец, а ім'я другій Сенне.

5 Один зуб — скеля — стовп із пі́вночі, навпроти Міхмашу, а один із пі́вдня, навпроти Ґеви.

6 І сказав Йонатан до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейді́мо до сторо́жі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, — бо Господе́ві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох“.

7 І сказав йому його зброєно́ша: „Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, — ось я з тобою, куди хоче серце твоє“.

8 І сказав Йонатан: „Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм.

9 Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми при́йдемо до вас, — то ми станемо на своєму місці, і не піді́ймемося до них.

10 А якщо вони скажуть так: Підіймі́ться до нас, — то піді́ймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде зна́ком“.

11 І вони обидва показалися филистимській сторо́жі. І сказали филисти́мляни: „Ось виходять із щі́лин євреї, що поховалися там“.

12 І люди зало́ги відповіли́ Йоната́нові та його зброєноші та й сказали: „Підіймися до нас, — і ми вам щось скажемо!“ І сказав Йонатан зброєноші своєму: „Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!“

13 І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєно́ша. І падали филисти́мляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним.

14 І була́ перша пора́зка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день.

15 І стався споло́х у табо́рі, на полі, та в усьому народі. Зало́га та нищи́телі — затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий споло́х!

16 І побачили Саулові вартівники́ в Веніяминовій Ґів'ї, аж ось на́товп розпливається, і біжить сюди та туди.

17 І сказав Саул до народу, що був з ним: „Перегляньте й побачте, хто́ пішов від нас?“ І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші.

18 І сказав Саул до Ахійї: „Принеси Божого ковчега!“ Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.

19 І сталося, коли Саул говорив до священика, то замі́шання в филистимському табо́рі все більшало та ши́рилось. І сказав Саул до священика: „Спини свою руку!“

20 І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бо́ю, — аж ось меч кожного на його ближнього, замі́шання дуже велике!

21 А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприхо́дили з ними з табо́ром, — і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йоната́ном.

22 А всі ізра́їльтяни, що ховалися в Єфремових гора́х, почули, що филисти́мляни втікають, і погналися за ними й вони до бо́ю.

23 І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен.

24 Та ізра́їльтянин був пригно́блений того дня. А Саул наклав клятву на наро́д, говорячи: „Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщу́ся на своїх ворогах.“ І ввесь той народ не їв хліба

25 І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на га́лявині.

26 І ввійшов народ до то́го лісу, аж ось струмо́к меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся прися́ги.

27 А Йоната́н не чув, коли батько його заприсягну́в був наро́д. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільни́к меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз'ясни́лися очі йому!

28 А на це один із народу промовив і сказав: „Заприсягаючи, заприсяг твій батько наро́д, говорячи: Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ“.

29 І сказав Йоната́н: „Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз'ясни́лися очі мої, коли я скуштува́в трохи цього меду.

30 А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здо́бичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільши́лася б пора́зка филисти́млян?“

31 І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився.

32 І кинувся народ на здо́бич, і позабирали худобу дрібну́ й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров'ю!

33 І розповіли́ Саулові, кажучи: „Ось народ грішить проти Господа, — їсть із кров'ю!“ А той відказав: „Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого ка́меня“.

34 І сказав Саул: „Розійді́ться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібно́ї худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите́ проти Господа, якщо́ не будете їсти з кров'ю. І поприво́див увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.

35 І збудував Саул же́ртівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.

36 І сказав Саул: „Зійді́мо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранко́вого світла, — і не полишімо між ними ніко́го“. А вони сказали: „Роби все, що добре в оча́х твоїх“. А священик сказав: „Приступі́мо тут до Бога!“

37 І запитався Саул Бога: „Чи зійти за филисти́млянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку?“ Та Він не відповів йому того дня.

38 І сказав Саул: „Зійдіться сюди всі видатні́ народу, і пізнайте та побачте, у чо́му стався той гріх сьогодні.

39 Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, — якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він!“ Та ніхто не відповів йому з усьо́го наро́ду.

40 І сказав він до всього Ізраїля: „Ви станете на один бік, а я та син мій Йоната́н на дру́гий бік“. І сказав той народ до Саула: „Зроби, що добре в оча́х твоїх!“

41 І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: „Дай же тумі́м!“ І був ви́явлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повихо́див оправданим.

42 І сказав Саул: „Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном“. І був ви́явлений Йоната́н.

43 І сказав Саул до Йонатана: „Розкажи мені, що́ ти зробив?“ І розповів йому Йонатан і сказав: „Я справді скуштува́в кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!“

44 І сказав Саул: „Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йоната́не!“

45 А народ сказав до Саула: „Чи помирати Йоната́нові, що зробив оце велике спасі́ння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, — не спаде́ волоси́на з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня!“ І визволив наро́д Йонатана, і він не помер.

46 І відійшов Саул від филисти́млян, а филисти́мляни пішли на своє місце.

47 І здобув Саул царюва́ння над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма́ своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, проти кого він оберта́вся, мав у́спіх.

48 І склав він військо, та й побив Амали́ка, і врятував Ізраїля з руки грабіжника.

49 І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя; а ім'я́ двох дочо́к його: ім'я́ ста́ршій Мера́в, а ім'я молодшій Мелхо́ла.

50 А ім'я́ Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахіма́аца. А ім'я́ провідника́ його ві́йська: Авне́р, син Нера, Саулового дя́дька.

51 А Кіш — батько Саулів, а Нер — батько Авнера, син Авіїлів.

52 І була сильна війна на филисти́млян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до се́бе.

1 Samuel

Chapter 14

1-а Самуїлова

Розділ 14

1 NOW it came to pass one day, Jonathan the son of Saul said to the young man who bore his armor, Come, let us go over to the Philistine garrison that is on the other side yonder. But he did not tell his father.

1 Одно́го дня сказав Йоната́н, син Саулів, до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейдімо до филистимської зало́ги, що з того бо́ку“. А батькові своєму він цього не розповів.

2 And Saul was staying in the outskirts of Ramtha under the pomegranate tree which is in Gibeon; and the people who were with him were about six hundred men;

2 А Саул сидів на кінці згір'я під грана́товим де́ревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка.

3 And Ahiah, the son of Ahitub, Jochebar's brother, the son of Phinehas, the son of Eli, the LORD'S priest in Shiloh, was wearing an ephod. And the people did not know that Jonathan was gone to the crossing place.

3 А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілі́я, священика в Шіло́, носив ефо́да. А народ не знав, що пішов Йоната́н.

4 And as he sought to cross over to the Philistine garrison, behold, there was a steep rock on one side and a steep rock on the other side; and the name of the one was Bozez, and the name of the other Siaa.

4 А між тими переходами, що Йоната́н хотів перейти до филистимської залоги, була зубча́ста скеля з цього боку перехо́ду й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім'я́ одній Боцец, а ім'я другій Сенне.

5 One crag stood out northward over against Michmash and the other southward over against Gibeah.

5 Один зуб — скеля — стовп із пі́вночі, навпроти Міхмашу, а один із пі́вдня, навпроти Ґеви.

6 And Jonathan said to the young man who bore his armor, Come, let us cross over to the garrison of these uncircumcised; it may be that the LORD will help us; for nothing will prevent the LORD from saving by many or by few.

6 І сказав Йонатан до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейді́мо до сторо́жі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, — бо Господе́ві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох“.

7 And his armorbearer said to him, Do all that is in your heart; turn aside, and go; beho ld, I am with you; do whatever is in your heart.

7 І сказав йому його зброєно́ша: „Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, — ось я з тобою, куди хоче серце твоє“.

8 Then Jonathan said to him, Behold, we will cross over against these men, and we will show ourselves to them.

8 І сказав Йонатан: „Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм.

9 If they say to us. Stop until we come to you; then we will stand still in our place, and will not go up against them.

9 Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми при́йдемо до вас, — то ми станемо на своєму місці, і не піді́ймемося до них.

10 But if they say to us thus, Come up to us; then we will go up; for the LORD our God has delivered them into our hand; and this shall be a sign to us.

10 А якщо вони скажуть так: Підіймі́ться до нас, — то піді́ймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде зна́ком“.

11 So both of them showed themselves to the garrison of the Philistines; and the Philistines said. Behold, the Hebrews are coming forth out of the holes where they had hid themselves.

11 І вони обидва показалися филистимській сторо́жі. І сказали филисти́мляни: „Ось виходять із щі́лин євреї, що поховалися там“.

12 And the men of the garrison answered Jonathan and his armorbearer, and said, Come up to us, and we will show you something. And Jonathan said to his armorbearer, Come up after me; for the LORD has delivered them into the hand of Israel.

12 І люди зало́ги відповіли́ Йоната́нові та його зброєноші та й сказали: „Підіймися до нас, — і ми вам щось скажемо!“ І сказав Йонатан зброєноші своєму: „Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!“

13 And Jonathan climbed up on his hands and on his feet, and his armor-bearer followed after him; and the Philistine garrison retreated before Jonathan; and his armorbearer slew with him.

13 І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєно́ша. І падали филисти́мляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним.

14 And the first slaughter which Jonathan and his armorbearer made was about twenty men; they cut them to pieces like stone-cutters and like men who plough a field.

14 І була́ перша пора́зка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день.

15 And there was trembling in the camp, in the field, and among all the people that stood by; and the raiders also trembled and the earth quaked; and the fear of the LORD fell upon them.

15 І стався споло́х у табо́рі, на полі, та в усьому народі. Зало́га та нищи́телі — затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий споло́х!

16 And the watchmen of Saul in Gibeah of Benjamin looked; and, behold, the Philistine army was in confusion, going away defeated.

16 І побачили Саулові вартівники́ в Веніяминовій Ґів'ї, аж ось на́товп розпливається, і біжить сюди та туди.

17 Then Saul said to the people that were with him, Take a count and see who is gone from us. And when they had mustered, behold, Jonathan and his armorbearer were not there.

17 І сказав Саул до народу, що був з ним: „Перегляньте й побачте, хто́ пішов від нас?“ І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші.

18 And Saul said to Ahiah, Bring here the ark of God. For the ark of God was at that time with the children of Israel.

18 І сказав Саул до Ахійї: „Принеси Божого ковчега!“ Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.

19 And it came to pass, while Saul was talking to the priest, that the noise in the camp of the Philistines went on and increased; and Saul said to the priest, Withdraw your hand.

19 І сталося, коли Саул говорив до священика, то замі́шання в филистимському табо́рі все більшало та ши́рилось. І сказав Саул до священика: „Спини свою руку!“

20 Then Saul and all the people who were with him shouted together, and they came to the battle; and, behold, every man's sword was against his fellow, and there was a very great confusion.

20 І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бо́ю, — аж ось меч кожного на його ближнього, замі́шання дуже велике!

21 Moreover the Hebrews who were with the Philistines before that time, who had gone up with them to the camp, even they also turned to be with the Israelites and with Saul and Jonathan.

21 А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприхо́дили з ними з табо́ром, — і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йоната́ном.

22 Likewise all the men of Israel who had hid themselves in mount Ephraim, when they heard that the Philistines fled before the Israelites, even they armed themselves and followed hard after them in the battle.

22 А всі ізра́їльтяни, що ховалися в Єфремових гора́х, почули, що филисти́мляни втікають, і погналися за ними й вони до бо́ю.

23 So the LORD saved Israel that day; then the men of Israel passed over to Beth-aon to battle.

23 І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен.

24 And Saul drew near that day and said to the people, Cursed be the man who eats food until evening, until I am avenged on my enemies. So none of the people tasted any food.

24 Та ізра́їльтянин був пригно́блений того дня. А Саул наклав клятву на наро́д, говорячи: „Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщу́ся на своїх ворогах.“ І ввесь той народ не їв хліба

25 And they went throughout all the land and came into a forest; and, behold, there was honey in the forest on the ground.

25 І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на га́лявині.

26 And when the people were come into the forest, behold, the honey was dropping; but no one put his hand to his mouth; for the people feared the oath.

26 І ввійшов народ до то́го лісу, аж ось струмо́к меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся прися́ги.

27 But Jonathan had not heard when his father adjured the people; so he put forth the end of the staff that was in his hand, and dipped it in a honeycomb, and put his hand to his mouth; and his eyes brightened.

27 А Йоната́н не чув, коли батько його заприсягну́в був наро́д. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільни́к меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз'ясни́лися очі йому!

28 Then one of the men of the people spoke and said to Jonathan, Your father has surely adjured the people, saying, Cursed be the man who eats food this day. And the people were faint with hunger.

28 А на це один із народу промовив і сказав: „Заприсягаючи, заприсяг твій батько наро́д, говорячи: Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ“.

29 Then Jonathan said, My father has troubled the land; see, how my eyes have been brightened because I tasted a little of this honey.

29 І сказав Йоната́н: „Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз'ясни́лися очі мої, коли я скуштува́в трохи цього меду.

30 Moreover, because the people had not eaten today 6f the spoil of their enemies which they found, therefore there was not a greater slaughter of the Philistines.

30 А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здо́бичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільши́лася б пора́зка филисти́млян?“

31 We have smitten the Philistines today from Michmash to Aijalon; and the people are very faint with hunger.

31 І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився.

32 Then the people rushed greedily on the spoil, and took sheep and oxen and calves, and slew them on the ground; and the people ate them with the blood.

32 І кинувся народ на здо́бич, і позабирали худобу дрібну́ й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров'ю!

33 Then they told Saul, saying, Behold, the people have sinned against the LORD in eating flesh with blood. And Saul said, You have transgressed; roll a great stone to me this day.

33 І розповіли́ Саулові, кажучи: „Ось народ грішить проти Господа, — їсть із кров'ю!“ А той відказав: „Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого ка́меня“.

34 And Saul said, Go round about among the people and say to them, Bring every man his ox, and every man his sheep, and slay them here, and do not sin against the LORD in eating flesh with the blood. So all the people brought every man his ox with him that night, and slew them there.

34 І сказав Саул: „Розійді́ться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібно́ї худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите́ проти Господа, якщо́ не будете їсти з кров'ю. І поприво́див увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.

35 And Saul built there an altar to the LORD; thus he began to build his first altar to the LORD.

35 І збудував Саул же́ртівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.

36 And Saul said, Let us go down after the Philistines by night, and plunder them until the morning, and let us not leave a man of them. And they said, Do whatever seems good to you.

36 І сказав Саул: „Зійді́мо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранко́вого світла, — і не полишімо між ними ніко́го“. А вони сказали: „Роби все, що добре в оча́х твоїх“. А священик сказав: „Приступі́мо тут до Бога!“

37 And Saul said to God, Shall I go down after the Philistines? Wilt thou deliver them into the hands of Israel? But the LORD did not answer him that day.

37 І запитався Саул Бога: „Чи зійти за филисти́млянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку?“ Та Він не відповів йому того дня.

38 And Saul said, Bring here all the families of the people; and know and see wherein this sin has been committed this day.

38 І сказав Саул: „Зійдіться сюди всі видатні́ народу, і пізнайте та побачте, у чо́му стався той гріх сьогодні.

39 For, as the LORD lives, who saved Israel, though it be in Jonathan my son, he shall surely die. But there was no one of all the people that answered him.

39 Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, — якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він!“ Та ніхто не відповів йому з усьо́го наро́ду.

40 Then Saul said to all Israel, Be you on one side, and I and Jonathan my son will be on the other side. And the people said to Saul, Do whatever seems good to you.

40 І сказав він до всього Ізраїля: „Ви станете на один бік, а я та син мій Йоната́н на дру́гий бік“. І сказав той народ до Саула: „Зроби, що добре в оча́х твоїх!“

41 Therefore Saul said, O LORD God of Israel, give a perfect lot. And Saul and Jonathan were taken; but the people were not taken.

41 І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: „Дай же тумі́м!“ І був ви́явлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повихо́див оправданим.

42 And Saul said, Cast lots between me and Jonathan my son. And Jonathan was taken.

42 І сказав Саул: „Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном“. І був ви́явлений Йоната́н.

43 Then Saul said to Jonathan. Tell me what you have done. And Jonathan told him, and said, I did taste a little honey with the end of the staff that was in my hand, and on account of that must I die?

43 І сказав Саул до Йонатана: „Розкажи мені, що́ ти зробив?“ І розповів йому Йонатан і сказав: „Я справді скуштува́в кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!“

44 And Saul said, God do so to me and more also, unless you shall surely die, Jonathan.

44 І сказав Саул: „Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йоната́не!“

45 And the people said to Saul, Shall Jonathan die, who has wrought this great salvation in Israel? God forbid; as the LORD lives, there shall not a hair of his head fall to the ground; for he has saved the people of God this day. So the people delivered Jonathan and he did not die.

45 А народ сказав до Саула: „Чи помирати Йоната́нові, що зробив оце велике спасі́ння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, — не спаде́ волоси́на з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня!“ І визволив наро́д Йонатана, і він не помер.

46 Then Saul returned from following the Philistines; and the Philistines went to their own country.

46 І відійшов Саул від филисти́млян, а филисти́мляни пішли на своє місце.

47 And Saul took the kingship over Israel, and he fought against all his enemies on every side, against Moab and against the children of Ammon and against Edom and against the kingdom of Zobah and against the Philistines; and wherever he turned he was victorious.

47 І здобув Саул царюва́ння над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма́ своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, проти кого він оберта́вся, мав у́спіх.

48 And he mobilized an army and smote the Amalekites, and delivered Israel out of the hand of those who plundered them.

48 І склав він військо, та й побив Амали́ка, і врятував Ізраїля з руки грабіжника.

49 Now these were the sons of Saul: Jonathan, Ishui, Melchi-shua, and Ashbashul; and the names of his two daughters were these: the name of the elder Nadab, and the name of the younger Malchel;

49 І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя; а ім'я́ двох дочо́к його: ім'я́ ста́ршій Мера́в, а ім'я молодшій Мелхо́ла.

50 And the name of Saul's wife was Ahinoam, the daughter of Ahimaaz; and the name of the general of his army was Abner, the son of Ner, Saul's uncle.

50 А ім'я́ Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахіма́аца. А ім'я́ провідника́ його ві́йська: Авне́р, син Нера, Саулового дя́дька.

51 And Kish was the father of Saul; and Ner, the father of Abner, was the son of Abiel.

51 А Кіш — батько Саулів, а Нер — батько Авнера, син Авіїлів.

52 And there was severe war against the Philistines all the days of Saul; and when Saul saw any valiant man or any strong man, he took him to himself.

52 І була сильна війна на филисти́млян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до се́бе.

1.0x