CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
2 Sam. 15
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Das zweite Buch Samuel

Kapitel 15

1 Und es begab sich danach, daß Absalom53 ließ ihm6440 machen6213 Wagen4818 und Rosse5483 und fünfzig2572 Mann376, die seine Trabanten7323 waren310.

2 Und Absalom53 machte sich7925 also des Morgens frühe auf5975 und trat an3027 den Weg1870 bei dem Tor8179. Und wenn jemand einen259 Handel7379 hatte, daß er376 zum Könige4428 vor Gericht4941 kommen sollte, rief7121 ihn Absalom53 zu sich und sprach559: Aus welcher335 Stadt5892 bist du? Wenn dann der sprach559: Dein Knecht5650 ist935 aus der Stämme7626 Israels3478 einem,

3 so sprach559 Absalom53 zu ihm: Siehe7200, deine Sache1697 ist recht2896 und schlecht5228; aber du hast8085 keinen Verhörer vom Könige4428.

4 Und376 Absalom53 sprach559: O wer setzet mich zum Richter8199 im Lande776, daß jedermann zu mir käme935, der eine Sache7379 und Gericht hat7760, daß ich ihm zum Rechten4941 hülfe6663!

5 Und wenn jemand sich7812 zu ihm tat, daß er376 ihn wollte anbeten, so reckte7971 er7126 seine Hand3027 aus und ergriff2388 ihn und küssete ihn.

6 Auf die Weise4941 tat6213 Absalom53 dem ganzen Israel3478, wenn sie kamen935 vor Gericht zum Könige4428, und53 stahl1589 also das1697 Herz3820 der Männer582 Israels3478.

7 Nach7093 vierzig705 Jahren8141 sprach559 Absalom53 zum Könige4428: Ich will hingehen3212 und mein Gelübde5088 zu Hebron2275 ausrichten7999, das ich dem HErrn3068 gelobt habe5087.

8 Denn dein Knecht5650 tat5087 ein Gelübde5088, da7725 ich zu Gesur in Syrien758 wohnete, und5647 sprach559: Wenn mich der HErr3068 wieder3427 gen Jerusalem3389 bringet, so will7725 ich dem HErrn3068 einen Gottesdienst tun.

9 Der König4428 sprach559 zu ihm: Gehe3212 hin3212 mit Frieden7965! Und er machte sich auf6965 und ging gen Hebron2275.

10 Absalom53 aber hatte559 Kundschafter7270 ausgesandt7971 in alle Stämme7626 Israels3478 und lassen sagen559: Wenn ihr6963 der Posaunen7782 Schall hören werdet, so sprechet: Absalom53 ist König4427 worden zu8085 Hebron2275.

11 Es gingen1980 aber mit Absalom53 zweihundert3967 Mann376, von Jerusalem3389 berufen; aber sie7121 gingen1980 in ihrer Einfalt8537 und wußten3045 nichts um1697 die Sache.

12 Absalom53 aber sandte7971 auch nach Ahitophel, dem Giloniten1526, Davids1732 Rat3289, aus seiner Stadt5892 Gilo. Da er nun die Opfer2077 tat, ward7227 der Bund7195 stark533; und2076 das Volk5971 lief zu und mehrete sich1980 mit Absalom53.

13 Da kam935 einer376, der sagte5046 es David1732 an und sprach559: Das Herz3820 jedermanns in Israel3478 folget Absalom53 nach310.

14 David1732 sprach559 aber zu allen seinen Knechten5650, die bei ihm waren zu Jerusalem3389: Auf6965, laßt uns fliehen1272, denn hie wird kein Entrinnen6413 sein vor Absalom53; eilet4116, daß wir gehen3212, daß er uns nicht7451 übereile und ergreife5381 uns und treibe5080 ein Unglück auf6440 uns und schlage5221 die Stadt5892 mit der Schärfe6310 des Schwerts2719!

15 Da sprachen559 die Knechte5650 des Königs4428 zu ihm: Was mein Herr113, der König4428, erwählet, siehe, hie sind deine Knechte5650.

16 Und7272 der König4428 ging3318 zu Fuß hinaus mit seinem ganzen Hause1004. Er4428 ließ5800 aber zehn6235 Kebsweiber802, das Haus1004 zu bewahren8104.

17 Und da der König4428 und alles Volk5971 zu Fuße7272 hinauskamen3318, traten5975 sie ferne4801 vom Hause1004.

18 Und3967 alle seine Knechte5650 gingen935 neben ihm her, dazu alle Krethi und Plethi und alle Gethiter, sechshundert8337 Mann376, die von3027 Gath1661 zu Fuße7272 kommen5674 waren5674, gingen vor6440 dem Könige4428 her.

19 Und der König4428 sprach559 zu Ithai, dem Gethiter: Warum gehest du auch mit uns? Kehre um7725 und bleibe3427 bei dem Könige4428; denn du bist fremd5237 und von deinem Ort4725 gezogen3212 hieher.

20 Gestern8543 bist du kommen und heute3117 wagest du dich, mit uns zu gehen935. Ich aber will7725 gehen3212, wo ich hin kann gehen1980. Kehre um7725, und deinen Brüdern251 mit dir widerfahre Barmherzigkeit2617 und Treue571.

21 Ithai antwortete6030 und4428 sprach559: So wahr der HErr3068 lebt2416, und so wahr mein Herr113 König4428 lebt2416, an welchem Ort4725 mein Herr113, der König4428, sein wird, es gerate zum Tod4194 oder zum Leben2416, da wird dein Knecht5650 auch sein.

22 David1732 sprach559 zu Ithai: So komm und gehe3212 mit! Also ging5674 Ithai, der Gethiter, und alle seine Männer582 und der ganze Haufe Kinder2945, die mit ihm waren5674.

23 Und das ganze Land776 weinete mit lauter1419 Stimme6963, und alles Volk5971 ging5674 mit. Und der König4428 ging über5674 den Bach5158 Kidron6939, und alles Volk5971 ging vor auf6440 dem Wege1870, der zur Wüste4057 gehet5674.

24 Und430 siehe, Zadok6659 war8552 auch da und54 alle Leviten3881, die bei ihm waren3332; und trugen5375 die Lade727 des Bundes1285 Gottes430 und stelleten sie727 dahin. Und Abjathar trat empor, bis5674 daß alles Volk5971 zur Stadt5892 aus kam5927.

25 Aber der König4428 sprach559 zu Zadok6659: Bringe die Lade727 Gottes430 wieder7725 in die Stadt5892! Werde ich Gnade2580 finden4672 vor5869 dem HErrn3068, so wird er mich wieder7725 holen und wird mich sie sehen7200 lassen und sein Haus5116.

26 Spricht559 er aber also: Ich habe6213 nicht Lust2654 zu dir, siehe, hie bin ich, er mache es mit mir, wie2896 es ihm5869 wohlgefället?

27 Und3548 der König4428 sprach559 zu dem Priester Zadok6659: O du Seher7200, kehre um wieder7725 in die Stadt5892 mit Frieden7965 und54 mit euch eure beiden8147 Söhne1121, Ahimaaz290, dein Sohn1121, und Jonathan3083, der Sohn1121 Abjathars.

28 Siehe, ich will935 verziehen4102 auf dem blachen Felde6160 in der Wüste4057, bis daß Botschaft1697 von euch komme und sage mir5046 an7200.

29 Also brachte7725 Zadok6659 und54 Abjathar die3427 Lade727 Gottes430 wieder7725 gen Jerusalem3389 und blieben daselbst.

30 David1732 aber ging5927 den Ölberg2132 hinan4608 und weinete, und sein Haupt7218 war verhüllet, und er ging5927 barfuß3182. Dazu alles Volk5971, das bei ihm war, hatte5927 ein376 jeglicher sein Haupt7218 verhüllet, und gingen1980 hinan5927 und weineten.

31 Und559 da es David1732 angesagt5046 ward, daß Ahitophel im Bunde mit Absalom53 war, sprach559 er1732: HErr3068, mache den Ratschlag6098 Ahitophels zur Narrheit5528!

32 Und da David1732 auf die Höhe7218 kam935, da man GOtt430 pflegte anzubeten7812, siehe; da begegnete7125 ihm Husai2365, der Arachiter757, mit zerrissenem7167 Rock3801 und Erde127 auf seinem Haupt7218.

33 Und David1732 sprach559 zu ihm: Wenn du mit mir gehest, wirst du mir eine Last4853 sein.

34 Wenn du559 aber wieder7725 in die Stadt5892 gingest und sprächest zu Absalom53: Ich bin dein Knecht5650, ich will des Königs4428 sein; der ich deines Vaters1 Knecht5650 war zu der Zeit227, will nun dein Knecht5650 sein: so würdest du mir zu gut den Ratschlag6098 Ahitophels zunichte machen6565.

35 So ist Zadok6659 und54 Abjathar, die Priester3548, mit dir. Alles1697, was du8085 höretest aus des Königs4428 Hause1004, sagest du an5046 den Priestern3548 Zadok6659 und54 Abjathar.

36 Siehe, es1697 sind bei ihnen8147 ihre zween Söhne: Ahimaaz290, Zadoks6659 und54 Jonathan3083, Abjathars Sohn1121. Durch3027 dieselbigen kannst du7971 mir entbieten, was du hören8085 wirst.

37 Also kam935 Husai2365, der Freund7463 Davids1732, in die Stadt5892; und Absalom53 kam935 gen Jerusalem3389.

2-а Самуїлова

Розділ 15

1 І сталося по то́му, і завів собі Авесалом по́воза та коні, та п'ятдесят чоловіка, що бігали перед ним.

2 І вставав Авесалом рано, та й ставав при дорозі до брами. І, бувало, кожного чоловіка, що мав супере́чку та йшов до царя на суд, то Авесалом кликав його та й питав: „З якого ти міста?“ І той говорив: „З одно́го з Ізраїлевих племен твій раб“.

3 І говорив до нього Авесалом: „Дивися, слова́ твої добрі та слушні, та в царя нема кому тебе вислухати“.

4 І говорив Авесалом: „Коли б мене настановлено суддею в Краю́, то до мене прихо́див би кожен чоловік, що мав би супере́чку чи судо́ву справу, а я випра́вдував би його“.

5 І, бувало, коли хто підхо́див поклонитися йому, то він простягав свою руку, і хапав його́ та цілував його́.

6 І робив Авесало́м, як ось це, усьому Ізраїлеві, хто прихо́див на суд до царя. І крав Авесалом серця́ Ізраїлевих людей!

7 І сталося в кінці сорока літ, і сказав Авесало́м до царя: „Піду́ я та ви́повню обі́тницю мою, що я обіцяв був Господе́ві в Хевро́ні.

8 Бо раб твій, коли осів був у Ґешу́рі в Арамі, склав обі́тницю, говорячи: Якщо Господь справді поверне мене до Єрусалиму, то я бу́ду служити Господе́ві“.

9 І сказав йому цар: „Іди з миром!“ І той устав та й пішов до Хеврону.

10 І порозсилав Авесалом виві́дувачів по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: „Коли ви почуєте су́рмлення сурми́, то скажете: Зацарював Авесало́м у Хевроні!“

11 А з Авесаломом пішли двісті чоловіка з Єрусалиму, що були покликані; а йшли вони в простоті́ своїй, і нічо́го не знали.

12 І послав Авесалом покликати ґілонянина Ахіто́фела, Давидового дора́дника, з його міста з Ґіло, як він мав прино́сити жертви. І був то сильний бунт, і народ все змножувався з Авесало́мом.

13 І прийшов вісник до Давида, говорячи: „Серце ізра́їльтян стало за Авесаломом“.

14 І сказав Давид до всіх своїх слуг, що були з ним в Єрусалимі: „Уставайте і втікаймо, а то не зможемо втекти перед Авесаломом. Поспішіть відійти, щоб він не поспішив і не догнав нас, і щоб не було нам від нього лиха, і не побив цього міста ві́стрям меча“.

15 І сказали цареві царські́ раби: „Усе, що вибере наш пан цар, то при то́му твої раби!“

16 I вийшов цар та ввесь його дім пі́шки, а цар позоставив десять жіно́к наложниць, щоб стерегли дім.

17 І вийшов цар та ввесь народ пішки, і стали вони в Бет-Гамерхаку.

18 А всі його слу́ги йшли перед ним, а також усі керетяни й усі пелетяни та всі ґатяни, — шість сотень чоловіка, що прийшли були пі́шки з Ґату, ішли перед царем.

19 А цар сказав до ґатянина Ітта́я: „Чого пі́деш і ти з нами? Вернися, і сиди з тим царем, бо ти чужий та й вигна́нець зо свого місця.

20 Учора прийшов ти, а сьогодні я мав би турбувати тебе йти з нами? А я йду, куди піду́, — куди доведе́ться. Вернися, і забери братів своїх із собою. А Господь учинить тобі милість та правду!“

21 І відповів Ітта́й до царя та й сказав: „Як живий Господь і живий мій пан цар, — тільки в то́му місці, в якому бу́де мій пан цар, — чи то на смерть, чи то на життя, — то там буде твій раб!“

22 І сказав Давид до Іттая: „Іди й перейди!“ І перейшов ґатянин Іттай та всі його люди, та всі діти, що були з ним.

23 А ввесь той Край плакав ревним голосом, і ввесь народ перехо́див. А цар перехо́див поті́к Кедро́н, і ввесь народ перехо́див доро́гою до пустині.

24 А ось ішли й Садо́к та всі Левити з ним, що не́сли ковчега Божого заповіту. І вони поставили Божого ковчега, а Евіята́р прино́сив цілопалення, аж поки ввесь наро́д не вийшов із міста.

25 І сказав цар до Садока: „Поверни Божого ковчега до міста. Якщо я знайду́ милість у Господніх оча́х, і Він поверне мене, то я побачу Його та ме́шкання Його.

26 А якщо Він скаже так: Не бажаю тебе, — ось я: нехай зробить мені, як добре в оча́х Його́“.

27 І сказав цар до священика Садо́ка: „Чи ти бачиш це все? Вернися з миром до міста, а син твій Ахіма́ац та син Евіятарів Йоната́н, оби́два ваші сини будуть із вами.

28 Глядіть, я буду проволікати в степа́х цієї пусти́ні, аж поки не при́йде від вас слово, щоб повідо́мити мене“.

29 І повернув Садо́к та Евіятар Божого ковчега до Єрусалиму, та й осілися там.

30 А Давид схо́див узбіччям на го́ру Оливну, та все плакав. А голова його була покрита, і він ішов бо́сий. А ввесь народ, що був із ним, усі позакривали го́лову свою, і все йшли та плакали...

31 А Давидові доне́сли, говорячи: „Ахіто́фел серед зрадників з Авесало́мом“. І Давид сказав: „Господи, учини ж нерозумною Ахітофелову раду!“

32 І сталося, коли вийшов Давид на верхі́в'я, де вклоняються Богові, аж ось навпроти нього аркеянин Хуша́й у роздертій ту́ніці, а порох на його голові.

33 І сказав йому Давид: „Якщо ти пі́деш зо мною, то будеш мені тягаре́м.

34 А якщо ве́рнешся до міста й скажеш Авесаломові: „Я буду раб твій, о ца́рю! Я був віддавна рабом батька твого, а тепер я твій раб“, то зламаєш мені Ахіто́фелеву раду.

35 І чи ж не будуть там із тобою священики Садо́к та Евіята́р? І станеться, — усяку річ, яку ти почуєш із царе́вого дому, розповіси́ священикам Садо́кові та Евіята́рові.

36 Ось там із ними двоє їхніх синів: Ахіма́ац у Садока та Йонатан у Евіята́ра — і ви пошлете через них до мене кожне слово, яке почуєте“.

37 І ввійшов Хуша́й, Давидів друг, до міста. А Авесало́м також увійшов до Єрусалиму.

Das zweite Buch Samuel

Kapitel 15

2-а Самуїлова

Розділ 15

1 Und es begab sich danach, daß Absalom53 ließ ihm6440 machen6213 Wagen4818 und Rosse5483 und fünfzig2572 Mann376, die seine Trabanten7323 waren310.

1 І сталося по то́му, і завів собі Авесалом по́воза та коні, та п'ятдесят чоловіка, що бігали перед ним.

2 Und Absalom53 machte sich7925 also des Morgens frühe auf5975 und trat an3027 den Weg1870 bei dem Tor8179. Und wenn jemand einen259 Handel7379 hatte, daß er376 zum Könige4428 vor Gericht4941 kommen sollte, rief7121 ihn Absalom53 zu sich und sprach559: Aus welcher335 Stadt5892 bist du? Wenn dann der sprach559: Dein Knecht5650 ist935 aus der Stämme7626 Israels3478 einem,

2 І вставав Авесалом рано, та й ставав при дорозі до брами. І, бувало, кожного чоловіка, що мав супере́чку та йшов до царя на суд, то Авесалом кликав його та й питав: „З якого ти міста?“ І той говорив: „З одно́го з Ізраїлевих племен твій раб“.

3 so sprach559 Absalom53 zu ihm: Siehe7200, deine Sache1697 ist recht2896 und schlecht5228; aber du hast8085 keinen Verhörer vom Könige4428.

3 І говорив до нього Авесалом: „Дивися, слова́ твої добрі та слушні, та в царя нема кому тебе вислухати“.

4 Und376 Absalom53 sprach559: O wer setzet mich zum Richter8199 im Lande776, daß jedermann zu mir käme935, der eine Sache7379 und Gericht hat7760, daß ich ihm zum Rechten4941 hülfe6663!

4 І говорив Авесалом: „Коли б мене настановлено суддею в Краю́, то до мене прихо́див би кожен чоловік, що мав би супере́чку чи судо́ву справу, а я випра́вдував би його“.

5 Und wenn jemand sich7812 zu ihm tat, daß er376 ihn wollte anbeten, so reckte7971 er7126 seine Hand3027 aus und ergriff2388 ihn und küssete ihn.

5 І, бувало, коли хто підхо́див поклонитися йому, то він простягав свою руку, і хапав його́ та цілував його́.

6 Auf die Weise4941 tat6213 Absalom53 dem ganzen Israel3478, wenn sie kamen935 vor Gericht zum Könige4428, und53 stahl1589 also das1697 Herz3820 der Männer582 Israels3478.

6 І робив Авесало́м, як ось це, усьому Ізраїлеві, хто прихо́див на суд до царя. І крав Авесалом серця́ Ізраїлевих людей!

7 Nach7093 vierzig705 Jahren8141 sprach559 Absalom53 zum Könige4428: Ich will hingehen3212 und mein Gelübde5088 zu Hebron2275 ausrichten7999, das ich dem HErrn3068 gelobt habe5087.

7 І сталося в кінці сорока літ, і сказав Авесало́м до царя: „Піду́ я та ви́повню обі́тницю мою, що я обіцяв був Господе́ві в Хевро́ні.

8 Denn dein Knecht5650 tat5087 ein Gelübde5088, da7725 ich zu Gesur in Syrien758 wohnete, und5647 sprach559: Wenn mich der HErr3068 wieder3427 gen Jerusalem3389 bringet, so will7725 ich dem HErrn3068 einen Gottesdienst tun.

8 Бо раб твій, коли осів був у Ґешу́рі в Арамі, склав обі́тницю, говорячи: Якщо Господь справді поверне мене до Єрусалиму, то я бу́ду служити Господе́ві“.

9 Der König4428 sprach559 zu ihm: Gehe3212 hin3212 mit Frieden7965! Und er machte sich auf6965 und ging gen Hebron2275.

9 І сказав йому цар: „Іди з миром!“ І той устав та й пішов до Хеврону.

10 Absalom53 aber hatte559 Kundschafter7270 ausgesandt7971 in alle Stämme7626 Israels3478 und lassen sagen559: Wenn ihr6963 der Posaunen7782 Schall hören werdet, so sprechet: Absalom53 ist König4427 worden zu8085 Hebron2275.

10 І порозсилав Авесалом виві́дувачів по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: „Коли ви почуєте су́рмлення сурми́, то скажете: Зацарював Авесало́м у Хевроні!“

11 Es gingen1980 aber mit Absalom53 zweihundert3967 Mann376, von Jerusalem3389 berufen; aber sie7121 gingen1980 in ihrer Einfalt8537 und wußten3045 nichts um1697 die Sache.

11 А з Авесаломом пішли двісті чоловіка з Єрусалиму, що були покликані; а йшли вони в простоті́ своїй, і нічо́го не знали.

12 Absalom53 aber sandte7971 auch nach Ahitophel, dem Giloniten1526, Davids1732 Rat3289, aus seiner Stadt5892 Gilo. Da er nun die Opfer2077 tat, ward7227 der Bund7195 stark533; und2076 das Volk5971 lief zu und mehrete sich1980 mit Absalom53.

12 І послав Авесалом покликати ґілонянина Ахіто́фела, Давидового дора́дника, з його міста з Ґіло, як він мав прино́сити жертви. І був то сильний бунт, і народ все змножувався з Авесало́мом.

13 Da kam935 einer376, der sagte5046 es David1732 an und sprach559: Das Herz3820 jedermanns in Israel3478 folget Absalom53 nach310.

13 І прийшов вісник до Давида, говорячи: „Серце ізра́їльтян стало за Авесаломом“.

14 David1732 sprach559 aber zu allen seinen Knechten5650, die bei ihm waren zu Jerusalem3389: Auf6965, laßt uns fliehen1272, denn hie wird kein Entrinnen6413 sein vor Absalom53; eilet4116, daß wir gehen3212, daß er uns nicht7451 übereile und ergreife5381 uns und treibe5080 ein Unglück auf6440 uns und schlage5221 die Stadt5892 mit der Schärfe6310 des Schwerts2719!

14 І сказав Давид до всіх своїх слуг, що були з ним в Єрусалимі: „Уставайте і втікаймо, а то не зможемо втекти перед Авесаломом. Поспішіть відійти, щоб він не поспішив і не догнав нас, і щоб не було нам від нього лиха, і не побив цього міста ві́стрям меча“.

15 Da sprachen559 die Knechte5650 des Königs4428 zu ihm: Was mein Herr113, der König4428, erwählet, siehe, hie sind deine Knechte5650.

15 І сказали цареві царські́ раби: „Усе, що вибере наш пан цар, то при то́му твої раби!“

16 Und7272 der König4428 ging3318 zu Fuß hinaus mit seinem ganzen Hause1004. Er4428 ließ5800 aber zehn6235 Kebsweiber802, das Haus1004 zu bewahren8104.

16 I вийшов цар та ввесь його дім пі́шки, а цар позоставив десять жіно́к наложниць, щоб стерегли дім.

17 Und da der König4428 und alles Volk5971 zu Fuße7272 hinauskamen3318, traten5975 sie ferne4801 vom Hause1004.

17 І вийшов цар та ввесь народ пішки, і стали вони в Бет-Гамерхаку.

18 Und3967 alle seine Knechte5650 gingen935 neben ihm her, dazu alle Krethi und Plethi und alle Gethiter, sechshundert8337 Mann376, die von3027 Gath1661 zu Fuße7272 kommen5674 waren5674, gingen vor6440 dem Könige4428 her.

18 А всі його слу́ги йшли перед ним, а також усі керетяни й усі пелетяни та всі ґатяни, — шість сотень чоловіка, що прийшли були пі́шки з Ґату, ішли перед царем.

19 Und der König4428 sprach559 zu Ithai, dem Gethiter: Warum gehest du auch mit uns? Kehre um7725 und bleibe3427 bei dem Könige4428; denn du bist fremd5237 und von deinem Ort4725 gezogen3212 hieher.

19 А цар сказав до ґатянина Ітта́я: „Чого пі́деш і ти з нами? Вернися, і сиди з тим царем, бо ти чужий та й вигна́нець зо свого місця.

20 Gestern8543 bist du kommen und heute3117 wagest du dich, mit uns zu gehen935. Ich aber will7725 gehen3212, wo ich hin kann gehen1980. Kehre um7725, und deinen Brüdern251 mit dir widerfahre Barmherzigkeit2617 und Treue571.

20 Учора прийшов ти, а сьогодні я мав би турбувати тебе йти з нами? А я йду, куди піду́, — куди доведе́ться. Вернися, і забери братів своїх із собою. А Господь учинить тобі милість та правду!“

21 Ithai antwortete6030 und4428 sprach559: So wahr der HErr3068 lebt2416, und so wahr mein Herr113 König4428 lebt2416, an welchem Ort4725 mein Herr113, der König4428, sein wird, es gerate zum Tod4194 oder zum Leben2416, da wird dein Knecht5650 auch sein.

21 І відповів Ітта́й до царя та й сказав: „Як живий Господь і живий мій пан цар, — тільки в то́му місці, в якому бу́де мій пан цар, — чи то на смерть, чи то на життя, — то там буде твій раб!“

22 David1732 sprach559 zu Ithai: So komm und gehe3212 mit! Also ging5674 Ithai, der Gethiter, und alle seine Männer582 und der ganze Haufe Kinder2945, die mit ihm waren5674.

22 І сказав Давид до Іттая: „Іди й перейди!“ І перейшов ґатянин Іттай та всі його люди, та всі діти, що були з ним.

23 Und das ganze Land776 weinete mit lauter1419 Stimme6963, und alles Volk5971 ging5674 mit. Und der König4428 ging über5674 den Bach5158 Kidron6939, und alles Volk5971 ging vor auf6440 dem Wege1870, der zur Wüste4057 gehet5674.

23 А ввесь той Край плакав ревним голосом, і ввесь народ перехо́див. А цар перехо́див поті́к Кедро́н, і ввесь народ перехо́див доро́гою до пустині.

24 Und430 siehe, Zadok6659 war8552 auch da und54 alle Leviten3881, die bei ihm waren3332; und trugen5375 die Lade727 des Bundes1285 Gottes430 und stelleten sie727 dahin. Und Abjathar trat empor, bis5674 daß alles Volk5971 zur Stadt5892 aus kam5927.

24 А ось ішли й Садо́к та всі Левити з ним, що не́сли ковчега Божого заповіту. І вони поставили Божого ковчега, а Евіята́р прино́сив цілопалення, аж поки ввесь наро́д не вийшов із міста.

25 Aber der König4428 sprach559 zu Zadok6659: Bringe die Lade727 Gottes430 wieder7725 in die Stadt5892! Werde ich Gnade2580 finden4672 vor5869 dem HErrn3068, so wird er mich wieder7725 holen und wird mich sie sehen7200 lassen und sein Haus5116.

25 І сказав цар до Садока: „Поверни Божого ковчега до міста. Якщо я знайду́ милість у Господніх оча́х, і Він поверне мене, то я побачу Його та ме́шкання Його.

26 Spricht559 er aber also: Ich habe6213 nicht Lust2654 zu dir, siehe, hie bin ich, er mache es mit mir, wie2896 es ihm5869 wohlgefället?

26 А якщо Він скаже так: Не бажаю тебе, — ось я: нехай зробить мені, як добре в оча́х Його́“.

27 Und3548 der König4428 sprach559 zu dem Priester Zadok6659: O du Seher7200, kehre um wieder7725 in die Stadt5892 mit Frieden7965 und54 mit euch eure beiden8147 Söhne1121, Ahimaaz290, dein Sohn1121, und Jonathan3083, der Sohn1121 Abjathars.

27 І сказав цар до священика Садо́ка: „Чи ти бачиш це все? Вернися з миром до міста, а син твій Ахіма́ац та син Евіятарів Йоната́н, оби́два ваші сини будуть із вами.

28 Siehe, ich will935 verziehen4102 auf dem blachen Felde6160 in der Wüste4057, bis daß Botschaft1697 von euch komme und sage mir5046 an7200.

28 Глядіть, я буду проволікати в степа́х цієї пусти́ні, аж поки не при́йде від вас слово, щоб повідо́мити мене“.

29 Also brachte7725 Zadok6659 und54 Abjathar die3427 Lade727 Gottes430 wieder7725 gen Jerusalem3389 und blieben daselbst.

29 І повернув Садо́к та Евіятар Божого ковчега до Єрусалиму, та й осілися там.

30 David1732 aber ging5927 den Ölberg2132 hinan4608 und weinete, und sein Haupt7218 war verhüllet, und er ging5927 barfuß3182. Dazu alles Volk5971, das bei ihm war, hatte5927 ein376 jeglicher sein Haupt7218 verhüllet, und gingen1980 hinan5927 und weineten.

30 А Давид схо́див узбіччям на го́ру Оливну, та все плакав. А голова його була покрита, і він ішов бо́сий. А ввесь народ, що був із ним, усі позакривали го́лову свою, і все йшли та плакали...

31 Und559 da es David1732 angesagt5046 ward, daß Ahitophel im Bunde mit Absalom53 war, sprach559 er1732: HErr3068, mache den Ratschlag6098 Ahitophels zur Narrheit5528!

31 А Давидові доне́сли, говорячи: „Ахіто́фел серед зрадників з Авесало́мом“. І Давид сказав: „Господи, учини ж нерозумною Ахітофелову раду!“

32 Und da David1732 auf die Höhe7218 kam935, da man GOtt430 pflegte anzubeten7812, siehe; da begegnete7125 ihm Husai2365, der Arachiter757, mit zerrissenem7167 Rock3801 und Erde127 auf seinem Haupt7218.

32 І сталося, коли вийшов Давид на верхі́в'я, де вклоняються Богові, аж ось навпроти нього аркеянин Хуша́й у роздертій ту́ніці, а порох на його голові.

33 Und David1732 sprach559 zu ihm: Wenn du mit mir gehest, wirst du mir eine Last4853 sein.

33 І сказав йому Давид: „Якщо ти пі́деш зо мною, то будеш мені тягаре́м.

34 Wenn du559 aber wieder7725 in die Stadt5892 gingest und sprächest zu Absalom53: Ich bin dein Knecht5650, ich will des Königs4428 sein; der ich deines Vaters1 Knecht5650 war zu der Zeit227, will nun dein Knecht5650 sein: so würdest du mir zu gut den Ratschlag6098 Ahitophels zunichte machen6565.

34 А якщо ве́рнешся до міста й скажеш Авесаломові: „Я буду раб твій, о ца́рю! Я був віддавна рабом батька твого, а тепер я твій раб“, то зламаєш мені Ахіто́фелеву раду.

35 So ist Zadok6659 und54 Abjathar, die Priester3548, mit dir. Alles1697, was du8085 höretest aus des Königs4428 Hause1004, sagest du an5046 den Priestern3548 Zadok6659 und54 Abjathar.

35 І чи ж не будуть там із тобою священики Садо́к та Евіята́р? І станеться, — усяку річ, яку ти почуєш із царе́вого дому, розповіси́ священикам Садо́кові та Евіята́рові.

36 Siehe, es1697 sind bei ihnen8147 ihre zween Söhne: Ahimaaz290, Zadoks6659 und54 Jonathan3083, Abjathars Sohn1121. Durch3027 dieselbigen kannst du7971 mir entbieten, was du hören8085 wirst.

36 Ось там із ними двоє їхніх синів: Ахіма́ац у Садока та Йонатан у Евіята́ра — і ви пошлете через них до мене кожне слово, яке почуєте“.

37 Also kam935 Husai2365, der Freund7463 Davids1732, in die Stadt5892; und Absalom53 kam935 gen Jerusalem3389.

37 І ввійшов Хуша́й, Давидів друг, до міста. А Авесало́м також увійшов до Єрусалиму.

1.0x